Будда Маравісай, Переможець над Марою

Опубліковано: 2022-10-04, Оновлено: 2022-10-04
Будда Маравісай, Переможець над Марою (Інвентарний номер: МТ-726)
Назва Будда Маравісай, Переможець над Марою
Походження Березень, 1954, ХІХ ст., Китайська імперія, династія Цін (Монголія, Китай, Тибет), Сіам.
Музей, фонд Національний музей історії України

Класифікація Речові
Метал
Опис оригіналу
Будда сидить у медитативній позі зі схрещеними ногами (поза ваджрасана) на високому ступінчастому п’єдесталі (у три яруси) прямокутної форми, що відтворює трон правителів Сіаму з династії Чакрі. Руки складені у жесті бгуміспарша  ліва лежить на стегнах долонею догори, в той час як кінчики пальців правої руки торкаються землі, символізуючи момент просвітлення Будди. Фігура Будди вбрана у Королівські шати та регалії («Коронованого Будди», або ж «Будди Сонгкхианг»). Одяг оздоблений рельєфним рослинним орнаментом. На грудях крупне кольє з ромбовидним кулоном. Права рука вкрита чотирма рядами браслетів. Голову увінчує багатоярусна корона (мукута) з високим конічним навершям та гостроконечними крильцями (кончіак) за вухами (також відтворює корону правителів Сіаму). Вони мають вогнеподібний обрис, який повторюється у аналогічних крильцях на плечах та колінах фігури Будди.

Надписи, підписи, клейма, печатки тощо
Дно п’єдесталу статуетки закрите цементуючим піщаним розчином печаткою, або залишками ливарної форми.
Склад / Комплект Частин / аркушів / складових: 1
Фізичні характеристики h – 14 cм. b – 8 см. p – 228 г.
h: 14 см. , a: 8 см.
Вага: 228 г.
Матеріал Бронзовий сплав, Лак, Позолота, Фарба червона
Техніка Поле лиття, Чеканка, Гравіювання
Історія оригіналу Привезена Д. Заболотним з протичумної експедиції у Монголію та Китай (Маньчжурію) в 1898 році. :
Надходження до фонду/колекції: Статуетка привезена Д. Заболотним з протичумної експедиції в Монголію та Китай (Маньчжурію) у 1898 р., Була передана до музею з Інституту мікробіології ім. Д.Заболотного у 1954 р.
Мова тексту Українська
Теми Третя пандемія чуми у світі (1856-1956 рр.) та експедиції «Особливої комісії з попередження занесення чумної зарази» до країн Сходу у 1897-1913 рр., з метою вивчення джерел появи та розповсюдження чуми.
Періоди і дати . Урга
Території, міста Вейчан. Київ. Жехе. Пекін
Особи, пов’язані з музейним предметом Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912» . Таранухін Василь Андрійович (1873-1920). Український судовий медик, епідеміолог, лікар, гігієніст та професор медицини. Один з фундаторів медичної кримінології у Російській імперії та учень Д. Заболотного. Народився у м. Катеринослав (нині м. Дніпро). У 1899 році закінчив медичний факультет Університету святого Володимира (Київ). З 1914 року очолював кафедру судової медицини цього університету. Учасник та організатор експедицій по боротьбі з холерою та чумою у Китаї (1898), Персії (1904) та Астрахані. В якості асистента, приймав участь у експедиції Д. Заболотного до м. Вейчан, у Китай (1898);. Бімбаєв Раднажап Будаєвіч (1876-1921 рр). Громадський і політичний діяч бурятського походження, лінгвіст, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. Перекладач на дипломатичній службі у Російській імперії, писар 1-го відділення Забайкальського казацького війська. З 1893 р. навчався у школі перекладачів і толмачів при Російському імператорському консульстві в м. Урга. З 1898 по 1916 р. - перекладач у прикордонному комісарстві Кяхти. Двічі супроводжував протичумні і дослідницькі експедиції з вивчення тарбаганів у Східну Монголію, в тому числі експедицію Д. Заболотного.. Жилін Никонор (-1898 рр.). Казак Троїцькосавської сотні. Провідник та охоронець у експедиції до м. Вейчан 1898 р.
Організації, пов’язані з музейним предметом Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного, АН УРСР в Києві.
Бібліографія
Автобиография академика Данила Кириловича Заболотного // Врачебное дело, №1. – 1950 г. – с. 1-4.

Билай, В. И. Даниил Кириллович Заболотный / Відп. ред. акад. АН УССР В. В. Смирнов. – Киев: Наукова думка, 1987. – 128 c.

Савченко О., Мироненко Т. Буддійські статуетки з колекції НМІУ, що належали епідеміологу Д.К.Заболотному // Науковий вісник Національного музею історії України. – Вип. 7. 2020. – с. 406-418.
Тип контента Зображення
Медіа-типи/формати application
Обсяг ресурсу 1 files : 4.33 Mb
Додаткові формати image/jpeg (3 files : 13.07 Mb) - фото оригіналу
Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані
Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екрана
URL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/618
Дата онлайнової публікації 2022-06-03
На предмет Національний музей історії України
На депозитарій Національний музей історії України
На ресурс Національний музей історії України
На метадані Національний музей історії України
interface
content