- Коллекции
-
Объекты
- All objects
-
Типы объектов
- Речові
-
Нумізматика
- Монети, ордени, медалі із вмістом золота, платини
- Монети, ордени, медалі із вмістом срібла
- Монети, медалі із недорогоцінного металу
- Ордени, медалі із вмістом срібла
- Ордени, медалі, знаки, жетони із недорогоцінного металу
- Нагородні знаки із дорогоцінного металу
- Нумізматика металева
- Медалі, ордени, значки
- Нумізматика дорогоцінна
- Паперові грошові знаки
- Монети Давньої Греції, Риму Сходу
- Образотворчі
- Декоративно-ужиткові
- Писемні
- Фотографії
- Науково-допоміжний фонд
- СКАРБНИЦЯ Національного музею історії України
- Медиа тип
- New arrivals
-
Pointers
-
Topics
- Доба раннього заліза
- Існує 11 записів цієї думи. За виключенням двох текстів всі варіанти були друковані і з`явилися під різними заголовками: "Козак прощається з сестрами", "Від`їзд з родини", "Сестра і брат". Найчастіше ж – під заголовком &quo
- ранній залізний вік
- Третя пандемія чуми у світі (1856-1956 рр.) та експедиції «Особливої комісії з попередження занесення чумної зарази» до країн Сходу у 1897-1913 рр., з метою вивчення джерел появи та розповсюдження чуми
- ранній залізний вік
- Використовувався лікарями в ЛОР-практиці для промивання лакун мигдалин. З точки зору лікарів – це один з методів ефективного консервативного лікування тонзиліту, під час якого під тиском лікувального розчину видаляється бактеріальний наліт з лакун. Д
- Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року під керівництвом архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера у стилі "віденського ренесансу&quo
- 1546 р.
- 18 серпня 1992 року Указом Президента України Л. М. Кравчука № 418/92 заснована Почесна відзнака Президента України – перша нагорода Незалежної України. Указом також затверджені Положення та опис відзнаки. Відзнака для нагородження громадян за особисті
- 19 червня 1998 року Указом Президента України № 662/98 був затверджений опис знаків відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» I, II, III, IV ступеня; визначено, що нагородження орденом князя Ярослава Мудрого наступного ступеня можливе не
- 2007 р.
- XVI ст.
- Банковий масаж (вакуумна терапія) – це давній метод лікування, що застосовувався ще в стародавньому Єгипті, Китаї, Індії, Латинській Америці. Це прийом механічного впливу на організм, що створює розріджене повітря і втягує тканини організму всередину
- Битва при Земпаху (нім. Schlacht bei Sempach; 9 липня 1386) - битва між ополченням Швейцарського союзу та австрійськими військами Габсбургів.
- В книзі представлені спогади двох українців, учасників російсько-української війни, які брали участь у штурмі та утриманні під контролем Савур-Могили у серпні 2014 року. Саву́р-Моги́ла — височина у східній частині Донецької області, висотою 277,9 м на
- В СРСР широко практикувалося надання шефської допомоги колгоспам і радгоспам під час збору врожаю. Переважно працювали учні, студенти, військовослужбовці. У 1956 році студент Київського державного медицинського інституту ім. Богомольця Цезар Глагоцьк
- Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 606 від 2017 року нагрудний знак з прізвищем військовослужбовця розташовується на формі справа. Написи на ньому виконувалися оливковим кольором. Відповідно до Наказу Міністерства оборони України №
- До збірки "Національна ідея і національне питання" увійшли статті та виступи автора, в яких робиться глибинний аналіз буття українського суспільства після здобуття державної незалежності. Автор робить висновок, що на 10 році незалежності Україн
- З полотен і рисунків А. Лянґе було підготовлено 2 перші у Львові альбоми літографій): "Zbior widoków cenniejszych ogrodów w Polsce" та "Zbior najpiękniejszych okolic w Galicji", виданих у 1824 p. закладом А. Піллєра (35 гравюр).
- Заслужений лісівник України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це звання
- Інститут археології НАН України
- к. XVII ст. - І пол. ХVIII ст.
- Кін. X - поч. XI ст.ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980-1015).
- Кінець XVII – поч. XVIII ст.
- Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (ЛНМУ; лат. Universitatis Medicinalis Leopoliensis) — один з найбільших медичних навчальних закладів України. Історія університету розпочинається 16 листопада 1784 р., згідно з привіле
- мезоліт – неоліт
- Монета присвячена відродженню Успенського собору Києво-Печерської лаври - історико-архітектурного пам`ятника Руси-України XI-XYIII ст. Михайлівський Золотоверхий собор вважався однією з найкращих монументальних споруд та одним з найбільших монастирів Ста
- Монета присвячена ковальству - обробленню металів методом гарячого кування, що сформувалося на території України ще у давньоруський період. Ковалі здавна виготовляли зброю та різноманітні речі господарського призначення: сокири, ножі, молотки, лопати, с
- Монета присвячена літаку нового покоління, який призначений для перевезення пасажирів або 6 тон вантажів. Літак здійснив перший політ 17 вересня 1997 р.. Льотні випробування було завершено у 1998 р.. Він має високі технічні характеристики і серійно випус
- Монета присвячена Свято-Успенському Єлецькому монастирю Чернігівської єпархії Української Православної Церкви. Був заснований 1060 чернігівським князем Святославом Ярославичем як чоловічий монастир. Головною спорудою якого є мурований храм на честь Успі
- Монета присвячена Ярославу Мудроу (978-1054 pp.) - великоу князю київському. Часи Ярослава Мудрого увійшли в історію як період розквіту Київської Русі, піднесення її економічної і політичної могутності, поширення християнства. За його правління було розш
- Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» заснований в 1885 р., як практичний технологічний інститут з двома відділеннями — механічним та хімічним. Організатором і першим директором інституту був відомий вчений у галузі меха
- Пам'ятник Соломії Крушельницькій у Тернополі було відкрито 22 серпня 2010 року, монумент став першою та єдиною у світі парковою скульптурою прими у повен зріст. Пам'ятник заввишки 3,8 м, важить 3,5 т. Постать співачки вилито з бронзи. Авторськи
- Петли́ця — парна або поодинока нашивка, знак розрізнення військового звання, роду військ тощо. Система знаків розрізнення на петлицях військовослужбовців РСЧА, вперше була введена наказом РВСР № 322 від 31.01.1922 р. Емблемою військових медиків тоді б
- Побут
- Понад 30 років Глагоцький Ц.А. пропрацював віськовим лікарем. Спеціалізувався на лікуванні інфекційних захворювань та боротьбі з епідеміями.
- початок 18 ст.
- Присвячена найдавнішій епосі в історії людства – палеоліту (в Україні – бл.1 млн. – 10 тис. років тому), що був фундаментом для розвитку світової цивілізації та культури. Наприкінці палеоліту люди освоїли майже всю територію України. Пам`ятки культури то
- Присвячена одній з визначних пам`яток величному архітектурному ансамблю XVIII століття - Собору Святого Юра. Собор зведено в стилі західноєвропейського барокко. До нього входять собор, дзвіниця, митрополичі палати і капітульні будівлі. Львівський кафедр
- Ранній залізний вік
- Річ Посполита
- Русь
- Скляний багаторазовий шприц типу "Рекорд" застосовувався у медицини для виконання як правило внутрішньовенних, або підкожних ін'єкцій. На нього надягалася голка відповідного розміру. Такий тип з'єднання має назву Люер / Luer. Шприц
- Скляний багаторазовий шприц типу "Рекорд" стандартного об'єму 5 мл. застосовувався у медицини для виконання як правило внутрішньом'язових ін'єкцій. На нього надягалася голка. Такий тип з'єднання має назву Люер / Luer. Шпр
- СУРБ ХАЧ (вірменською "Святий Хрест") — найвідоміший із монастирів Вірменської апостольської церкви на теренах сучасної України. Розташований на схилах гори Карасан-Оба (Гриця). наймовірніше обитель була заснована не пізніше 1347. Назва &quo
- Сфігмоманометр ртутний — це медичний прилад для здійснення вимірювань артеріального тиску — тиску крові, що подається серцем в артерії. Ртутні манометри, якщо вони належним чином проградуйовані і відкалібровані — вважаються точними. Тиск вимірюється в
- У грудні 1985 року О.П. Ляшко відзначав 70-річний ювілей. У зв’язку з чим йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. По традиції ювіляра – голову Ради Міністрів УРСР вітали трудящі різних областей України. Від Хмельницької області було под
- У разі смерті нагородженого за наявності спадкоємців, медаль та посвідчення до неї залишаються у сім'ї померлого як пам'ять. За згодою спадкоємців медаль і посвідчення до неї можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання музеям
- У Смутний час монастир Троїце-Сергієвої лаври, витримавши 16-місячну облогу (з 23 вересня (3 жовтня) 1608 до 12 (22) січня 1610 року) військ Речі Посполитої під головуванням Яна Сапіги й Лисовського, став одним з оплотів Другого ополчення Мініна та Пожар
- Фотопортрет Олександра Павловича Ляшка зроблений у робочому кабінеті голови Президії Верховної Ради УРСР. Цю посаду Ляшко займав з 1969 по 1972 рік.
- Харків. Біржа. Торгівля
- Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якою нагороджувались всі учвсники боїв у Львові з 1 по 22 листопада 1918 року. Нагородження проводилось до 1939 року. Знак кріпився на лівій стороні грудей на закрутці (гайці).
- Християнство. Хрести.
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1975 року. Це був 4-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- !%56-1574 рр.
- “Помаранчева революція” восени 2004 року зібрала громадян України самих різних станів і соціальної успішності. До них належав і колишній член КПРС Пилипчук М. М.
- “Помаранчева революція” восени 2004 року зібрала на Майдані Незалежності громадян України, яких влада “дістала” своїми зухвалими спробами сфабрикувати волевиявлення. До таких належав і власник партквитка Пилипчук М. М.
- “Помаранчева революція” осені 2004 року зібрала на Майдані Незалежності в Києві громадян України, яким було вже несила знести зухвалість владних структур в їх намаганні сфальшувати народне волевиявлення. До таких громадян належав і власник документа, жите
- “Помаранчева революція” осені 2004 року та Майдан у Києві зібрав громадян України, яким було вже несила терпіти зухвалі спроби провладних структур сфальшувати їх волевиявлення під час виборів Президента України восени 2004 року. До таких пересічних громад
- “Помаранчева революція” осені 2004 року та Майдан у Києві зібрав громадян України, яким було вже несила терпіти зухвалі спроби провладних структур сфальшувати їх волевиявлення під час виборів Президента України восени 2004 року. До таких пересічних громад
- “Помаранчева революція” осені–зими 2004 року зібрала на Майдані Незалежності у Києві і по всій Україні самих різних громадян України, які далі не змогли терпіти зухвалих намагань провладних структур сфальшувати їх волевиявлення під час виборів Президента
- “Помаранчева революція» осені 2004 року зібрала в акціях громадянської непокори громадян України, які вважали себе цілком успішними, але яких влада “дістала” зухвалими спробами сфальшувати їхнє волевиявлення під час виборів Президента України. Пилипчук М.
- "Будівництво № 1 НКШС" – це офіційна назва спорудження тунелю під Дніпром. Будівництво тривало з 1938 по 1941 рр., але не було завершене. Передбачалося, що в результаті будівництва під річищем Дніпра буде зведено тунель в якому по коліях зможут
- "Будівництво № 1 НКШС" – це офіційна назва спорудження тунелю під Дніпром. Будівництво тривало з 1938 по 1941 рр., але не було завершене. Передбачалося, що в результаті будівництва під річищем Дніпра буде зведено тунель в якому по коліях зможут
- "Енеїда" — українська бурлескно-травестійна поема, написана українським письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від дванадцяти частин Вер
- "Енеїда" Котляревського
- "Коль славен наш Господь в Сіоні" – гімн, написаний навесні 1794 року композитором Дмитром Бортнянським на вірші Михайла Хераскова. Широко використовувався як неофіційний державний гімн Російської імперії з кінця XVIII ст. до моменту затвердженн
- "Лісова пісня" - драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" - драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" - драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" - драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" - драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" – драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лісова пісня" – драма-феєрія Л. Українки уперше надрукована у "Літературно-науковому віснику" 1912 р., кн.3, с.401-448. Написана протягом двох тижнів влітку 1911 р. у Кутаїсі під впливом згадок про рідну волинську природу, на основі у
- "Лускунчик" – балет П.І.Чайковського в 2-х актах на лібретто М.Петіпа за мотивами казки Е.Гофмана "Лускунчик та мишачий король". Прем`єра відбулась 6 (18) грудня 1892 року в Маріїнському театрі у Санкт-Петербурзі.
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Прапороносці" – роман-трилогія Олеся Гончара, присвячений подіям Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відзначений Сталінською премією 2-го ступеню у 1948 р. (за першу та другу книги) і у 1949 р. (за третю книгу). Книга перша "Альпи&q
- "Свіччине весілля" – драматична поема І. Кочерги на 5 дій. Написана 1930 року ("Пісня про свічку").
- "Свіччине весілля" – драматична поема І. Кочерги на 5 дій. Написана 1930 року (перша назва "Після про свічку").
- "Свіччине весілля" – драматична поема І. Кочерги на 5 дій. Написана 1930 року (перша назва "Пісня про свічку")
- "Свіччине весілля" – драматична поема І.Кочерги на 5 дій. Написана 1930 року (перша назва – "Пісня про свічку" .)
- "Свіччине весілля" – драматична поема І.Кочерги на 5 дій. Написана 1930 року (перша назва – "Пісня про свічку").
- "сирійська колекція" Б. І. та В. Н. Ханенків
- "сирійська колекція" Б. І. та В. Н. Ханенків.
- "Слово о полку Ігоревім" – пам`ятка літератури стародавньої Русі, героїчна поема кінця ХІІ ст
- "Слово о полку Ігоревім" – пам`ятка літератури стародавньої Русі, героїчна поема кінця ХІІ ст.
- "Страшний суд" – фреска Мікеланджело Буонарроті на вівтарній стіні Сікстинської капели (Ватикан), створена з 1537 по 1541 роки.
- "Тарас Бульба " – повість письменника М. Гоголя з циклу повістей "Миргород". Перша редакція повісті була опублікована в циклі "Миргород" (збірка) 1835 р. Друга, перероблена, редакція вийшла в 1842 р.
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" - хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" – хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" – хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" – хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Шахерезада" – хореографічна драма в одному акті. Перше виконання: 4 червня 1910 р. в Гранд Опера, Париж. Сценарій Л.Бакста. Музика М.Римського-Корсакова. Хореографія М.Фокіна. Оформлення Л.Бакста. Основні виконавці: І.Рубінштейн, В.Ніжинський,
- "Ярослав Мудрий" – драматична поема, написана І.Кочергою у 1944 р.
- • Нагородження орденом «За доблесну шахтарську працю» провадиться послідовно, починаючи з III ступеня. • Нагородження Орденом може бути проведено посмертно. • Особу, яку нагороджено орденом «За доблесну шахтарську працю» одного із ступенів, може бути пр
- • Нагородження ювілейною медаллю провадиться указом Президента України. • Особі, нагородженій ювілейною медаллю, вручаються відзнака та посвідчення до ювілейної медалі встановленого зразка • Представлення до нагородження та вручення цієї медалі прова
- • Орденом Данила Галицького можуть бути нагороджені виключно громадяни України. • Нагородження Орденом Данила Галицького провадиться указом Президента України. • Нагородження Орденом Данила Галицького вдруге не провадиться. • Нагородження Орденом Данила
- • Особі, нагородженій Хрестом Івана Мазепи, вручаються знак та посвідчення встановленого зразка. • Хрест Івана Мазепи носять на грудях зліва і за наявності в особи інших державних нагород України розміщують після ордена Данила Галицького. •У разі
- • Представлення до нагородження Орденом та вручення цієї нагороди провадиться відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення,згідно з Указом Президента України від 19.02.03 № 138. • Особі, нагородженій Орденом , вручаються знак ордена
- • Представлення до нагородження Орденом та вручення цієї нагороди провадиться відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення,згідно з Указом Президента України від 19.02.03 № 138. • Особі, нагородженій Орденом , вручаються знак ордена
- • Представлення до нагородження Орденом Данила Галицького та вручення цієї нагороди провадиться відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення,згідно з Указом Президента України від 19.02.03 № 138. • Особі, нагородженій Орденом, вручаютьс
- • Хрестом Івана Мазепи можуть бути нагороджені громадяни України, іноземці та особи без громадянства. • Нагородження Хрестом Івана Мазепи провадиться указом Президента України. • Нагородження Хрестом Івана Мазепи вдруге не провадиться. • Нагородження Хр
- •18.08.2005 р. Президент України В. А. Ющенко Указом № 1177/2005 постановив підтримати пропозицію Комісії державних нагород та геральдики щодо заснування нагороди за врятування життя людини, активну благодійну, гуманістичну та іншу діяльність у справі охо
- •У разі смерті нагородженого за наявності спадкоємців, медаль та посвідчення до неї залишаються у сім'ї померлого як пам'ять. •За згодою спадкоємців медаль "За врятоване життя" і посвідчення до неї можуть бути передані на тимч
- 1. Побут. Рама з багету. 2. Культура. Стиль неорококо
- 1. Портрет. В.П. Науменко. 2. Культура. Образотворче мистецтво. Україна початок ХХ ст. 3. Культура. Мистецтво. Художник Красицький Ф.С.
- 1. Портрет. Марія Юзефа. Полоніка. 2. Культура. Мистецтво. Живопис 18 ст. Світський портрет.
- 1. Портрет. Польський король Станіслав ІІ Август Понятовський. 2. Культура. Мистецтво. Живопис 18 ст. Напівпарадний портрет.
- 1.Окремі георгафічні місцевості. 2. Побут.
- 1.Окремі георгафічні місцевості. 2. Побут. Інтер єр. Вікна.
- 1.Окремі георгафічні місцевості. 2. Побут. Українська хата.
- 10 жовтня 2014 року був оприлюднений Указ Президента України № 765/2014 «Питання нагородження відзнакою Президента України – пам'ятною медаллю „25 років виведення військ з Афганістану“», яким були знов затверджені Положення про відзнаку, малюнок відз
- 10 жовтня 2014 року був оприлюднений Указ Президента України № 765/2014 «Питання нагородження відзнакою Президента України — пам'ятною медаллю „25 років виведення військ з Афганістану“», яким були знов затверджені Положення про відзнаку, малюнок відз
- 10.09.1962р
- 1032 р.
- 11 травня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1705-IV «Про внесення зміни до статті 10 Закону України „Про державні нагороди України“», яким була встановлена нова державна нагорода України — почесне звання «Мати-героїня». 4 червня 200
- 11947 р.
- 12 жовтня 1990 року одному з провідних конструкторів Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова Верхоглядову Павлу Олексійовичу виповнилося 60 років. Ювіляра поздоровила дирекція Київського механічного заводу (пізніше — АНТК ім. О. К. Ант
- 12 лютого 1936 р. у Державному музеї українського мистецтва у Києві відкрилась Перша республіканська виставка народного мистецтва України. В ній взяло участь більше 100 майстрів ужиткового образотворчого мистецтва, які надали для експозицій понад 5 000 св
- 12 серпня 1962р.
- 12-ті роковини смерті В. Леніна (1936 р.)
- 12.08.1962р.
- 125-ліття з дня народження Ольги Кобилянської
- 14 березня 1918-го року, військовий міністр Української Народної Республіки полковник Олександр Жуковський видав наказ про створення Інструкторської школи старшин. В 20-х числах березня відбулося урочисте відкриття школи. Школа розмістилася в будівлі ко
- 14 березня 1918-го року, військовий міністр Української Народної Республіки полковник Олександр Жуковський видав наказ про створення Інструкторської школи старшин. В 20-х числах березня відбулося урочисте відкриття школи. Школа розмістилася в будівлі ко
- 15-16 грудня 1990 року в Києві відбувся Установчий з'їзд Демократичної партії України. Головою Президії партії був обраний Юрій Бадзьо. Він же написав її програмний документ - маніфест. Основою партії стали Дмитро Павличко, Володимир Яворівський,
- 15-16 грудня 1990 року в Києві відбувся Установчий з'їзд Демократичної партії України. Основою партії стали Юрій Бадзьо, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Драч, Валерій Чмир та ін. У 1990-92 роках головою Президії партії був Юрій Бадзь
- 15-16 грудня 1990 року в Києві відбувся Установчий з'їзд Демократичної партії України. Основою партії стали Юрій Бадзьо, Дмитро Павличко, Володимир Яворівський, Іван Драч, Валерій Чмир та ін. У 1990-92 роках головою Президії партії був Юрій Бадзьо, у
- 150-річчя з дня народження Миколи Аркаса
- 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської
- 1587-1619 рр.
- 1593-1594 рр.
- 16 березня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державні нагороди України», у якому була встановлена державна нагорода України — почесне звання «Заслужений природоохоронець України».
- 16 грудня 1960 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР для відзначення найкращих працівників енергетичної промисловості було встановлено почесне звання Заслужений енергетик Української РСР. 16 березня 2000 року Верховна Рада України прийняла З
- 1600 р.
- 1607 р. Україна
- 1644-1674 рр., 17 ст.
- 1644р. Україна
- 1650 р., середина 17 ст.
- 1651-52 рр., XVII ст.
- 1658 р. Україна
- 1671 р.
- 1673 р.
- 1683 р.
- 1686 р.
- 1689-1699 рр., кінець 17 ст.
- 1697 р.
- 1698 р.
- 17 ст.
- 17-18 ст.
- 1712-1721 рр.
- 1717 р. Україна
- 1721 р.
- 1722 р. Україна
- 1723 р.
- 1730-1740 рр.
- 1731 р.
- 1735 р.
- 1735 р. Україна
- 1738 р.
- 1738 р. Україна
- 1741 р.
- 1743 р.
- 1743 р. Україна
- 1744 р.
- 1746-1749 р. Україна
- 1749 р. Україна
- 1756 р.
- 1756 р. Україна
- 1757 р.
- 1760-1825
- 1764-1766 р.
- 1767 р.
- 1774 р. Україна
- 1787 р. Україна
- 1796 р. Україна
- 18 cт.
- 18 березня 1990 року перший секретар Подільського РК КП України Салій І. М. був обраний народним депутатом Української РСР по виборчому округу № 13 м. Києва.
- 18 серпня 1935 р.
- 18 серпня 1992 року Указом Президента України Л. М. Кравчука № 418/92 заснована Почесна відзнака Президента України – перша нагорода Незалежної України. Указом також затверджені Положення та опис відзнаки. Відзнака для нагородження громадян за особисті з
- 18 серпня 1992 року Указом Президента України Л. М. Кравчука № 418/92 заснована Почесна відзнака Президента України – перша нагорода Незалежної України. Указом також затверджені Положення та опис відзнаки. Відзнака для нагородження громадян за особисті з
- 18 ст.
- 18 травня 2001 р., в день трагічної депортації кримськотатарського народу, як завжди, на площі Леніна у Сімферополі зібралися близько 15 000 кримських татар та людей, що ділять з ними жалобу. На транспарантах у них було написано: “Освіта — рідною мовою”,
- 1806 р. Україна
- 1807-1818 р.
- 1809 р.
- 1811 р. Україна
- 1813--1815 рр.
- 1822 р.
- 1830 р.
- 1841 р. Україна
- 1852 р.
- 1852 р., еклектика та історизм.
- 1855 р.
- 1856 р. Україна
- 1857 р.
- 1858 р.
- 1859 р.
- 1873 р.
- 1876 р.
- 1879 р.
- 1890-і
- 1891 р. Грузія
- 1893 р. Україна
- 1894 р.
- 1899 р.
- 19 ст.
- 19 червня 1998 року Указом Президента України № 662/98 був затверджений опис знаків відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» I, II, III, IV ступеня; визначено, що нагородження орденом князя Ярослава Мудрого наступного ступеня можливе не
- 19 червня 1998 року Указом Президента України № 662/98 був затверджений опис знаків відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» I, II, III, IV ступеня; визначено, що нагородження орденом князя Ярослава Мудрого наступного ступеня можливе не
- 19 червня 1998 року Указом Президента України № 662/98 був затверджений опис знаків відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» I, II, III, IV ступеня; визначено, що нагородження орденом князя Ярослава Мудрого наступного ступеня можливе не
- 1905 р.
- 1906-1909 рр.
- 1908-1909 рр.
- 1909-1911 рр.
- 1910 р.
- 1911 р.
- 1912
- 1912 р.
- 1912р.
- 1913 р.
- 1915р
- 1915р.
- 1916 р.
- 1917-1923 рр.
- 1917р.
- 1918 р.
- 1919 р.
- 1919-1920 рр.
- 1919-1921 рр., УНР. ЗУНР
- 1919-1923 рр.
- 1920 - ті рр.
- 1920 р.
- 1920 рр.
- 1920-30 рр. ХХ ст.
- 1920-ті рр.
- 1920-ті рр. УСРР
- 1920-ті рр., УСРР
- 1920–1930 рр. УСРР
- 1921 р.
- 1922 р.
- 1922р.
- 1923 р.
- 1923р.
- 1924 р.
- 1924р.
- 1927 р.
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927 р. в середовищі Товариства "Союз Українських Старшин" у Берліні, яке склалося з комбатів Української Галицької Армії та Армії УНР, виникла ідея створити нагороду до ювілею 10-ліття збройної боротьби за Українську Державу на західно-українс
- 1927р
- 1927р.
- 1928 р.
- 1928р.
- 1929 р.
- 1929-1930 рр.
- 1930 - ті рр.
- 1930-31 рр.
- 1930-і рр.
- 1930-ті рр.
- 1930-ті рр. УСРР
- 1930-ті рр., СРСР
- 1930-ті рр., УСРР
- 1931р.
- 1932 р.
- 1933 р.
- 1933р.
- 1934р.
- 1936р.
- 1938 р.
- 1939 р.
- 1939-1945 рр.
- 1939-1954 рр.
- 1940 р.
- 1940-1980-ті
- 1940-ві рр.
- 1941 р.
- 1943 р.
- 1944-1945 рр.
- 1945р.
- 1946 р.
- 1947 р.
- 1947-1951рр.
- 1947–1949 рр.; УПА
- 1948 р.
- 1950 р.
- 1950-1960-ті рр.
- 1950-і
- 1950-і рр.
- 1950-ті рр.
- 1951 р.
- 1952 р.
- 1953 р.
- 1954 р.
- 1955 р.
- 1956 р.
- 1959 р.
- 1960 - ті рр.
- 1960 р.
- 1960-1970-ті рр.
- 1960-і рр.
- 1960-ті-80-ті рр.
- 1961 р.
- 1962 р.
- 1962р.
- 1963 р.
- 1964 р.
- 1965 р.
- 1966 р.
- 1967 р.
- 1968 р.
- 1969 р.
- 1970 р.
- 1970-1980-ті рр.
- 1970-ті рр.
- 1970-ті рр.; Помаранчева революція
- 1970–1990 рр.
- 1971 р.
- 1972 р.
- 1973 р.
- 1974 р.
- 1974-1975 роки
- 1974-1979 рр.
- 1975 р.
- 1976 р.
- 1977 - 1979
- 1977 р.
- 1978
- 1978 р.
- 1979 р.
- 1980
- 1980 р.
- 1980-1990-ті рр
- 1980-і .
- 1980-ті
- 1980-ті рр.
- 1980-ті то.
- 1981 р.
- 1982 р.
- 1983 р.
- 1984 р.
- 1985 р.
- 1986 р.
- 1988 р.
- 1989 р.
- 199 р. Україна.
- 1990-і
- 1990-ті рр.
- 1991 р.
- 1992 р.
- 1993 р.
- 1994 р.
- 1995 р.
- 1996 р.
- 1996 р. Україна м. Київ
- 1996 р. Україна.
- 1997 р.
- 1997 р. Україна
- 1998 р.
- 1998 р. Україна.
- 1999 р.
- 1999 р. Україна.
- 2-га пол. ХХ ст.
- 20 лютого2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 580-IV „Про внесення зміни до Закону України «Про державні нагороди України»“, яким була встановлена нова державна нагорода України — Орден Данила Галицького. 24 квітня 2003 року Розпоряд
- 20-30-ті р. XVII ст.
- 20-30-ті р. XVIII ст.
- 20-30-ті р. XХ ст.
- 20-30-ті рр. ХХ ст.
- 20-і рр. ХХ ст.
- 20-ті рр. ХХ ст.
- 2000 р.
- 2000 р. Україна.
- 2000-ні рр.
- 2000-ні рр.; кримські татари
- 2001 р.
- 2001 р. Україна.
- 2002 р.
- 2002 р. Україна.
- 2003 р.
- 2003 р. Україна.
- 2004 р.
- 2004 р. Україна.
- 2004 рік став роком 170‑річчя від дня заснування Універистету св. Володимира — Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. А в листопаді 2004 року відзначено 60‑річчя Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка — головного на
- 2005 р.
- 2005 р. Україна.
- 2006 р.
- 2006 р. Україна
- 2006 р. Україна.
- 2007 р.
- 2007 р. Україна
- 2007 р. Україна.
- 2008 р.
- 2008 р. Україна
- 2008 р. Україна.
- 2009 р.
- 2009 р. Україна.
- 2010 р.
- 2010 р. Україна
- 2010 р. Україна.
- 2011 р.
- 2011 р. Україна
- 2011 р. Україна.
- 2012 р.
- 2012 р. Україна
- 2012 р. Україна.
- 2013 р.
- 2014
- 2014 р.
- 2014-2019
- 2014-2022 рр.
- 2014–2017 рр.
- 2015 р.
- 2015-2016 рр.
- 2019 р.
- 2020 р.
- 2020-і рр.
- 22 листопада 1999 р. Предстоятель УПЦ (МП) Митрополит Київський і всієї України Блаженнійший Володимир (Сабодан), Голова Рейтингу популярності та якості “Золота Фортуна” Д. І. Акімов вручили знак Ордена “Святий князь Володимир” з присвоєнням титулу “Старш
- 22 листопада 1999 року Предстоятель УПЦ (МП) Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) та Голова Рейтингу популярності та якості “Золота Фортуна” Дм. Акімов нагородили знаком ордена “Святий князь Володимир” та Грамотами про це нагородження
- 22 червня 1915 р. російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулась під панцвання цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могласама дати собі раду з навалою росій
- 22 червня 1915 р. російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулась під панцвання цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могласама дати собі раду з навалою росій
- 22 червня 1915 р. російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулась під панцвання цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могласама дати собі раду з навалою росій
- 22 червня 1915 р. російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулась під панцвання цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могласама дати собі раду з навалою росій
- 22 червня 1915 року російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулась під панування цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могла сама дати собі раду з навалою ро
- 22 червня 1915 року російські війська залишили Львів після 10 місяців окупації. Галицька столиця повернулася під панування цісаря Франца Йосифа І. До весни 1915 року австро-угорська армія потерпіла великі втрати і не могла сама дати собі раду з навалою ро
- 22. Економіка (метрологія)
- 22. Економіка (метрологія). Освіта.
- 22. Економіка (народні промисли та ремесла)
- 23 червня 2002 року гендиректор Олександрійської гімназії м. Києва Добровольський Олександр Вадимович був нагороджений Предстоятелем Української Православної Церкви орденом “Почесний Хрест” — за високі досягнення і заслуги перед українським народом та Цер
- 23 червня 2002 року директор Олександрійської гімназії Добровольський Олександр Вадимович був нагороджений Знаком ордена “Почесний Хрест” Української Православної Церкви (Московського Патріархату) — за значний внесок у розбудову України, заслуги перед укр
- 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо був заарештований. На нього було заведено слідчу справу. Слідство тривало до суду, який відбувся в грудні 1979 року. Ю.Бадзьо під час знайомства із своєю слідчою справою, робив виписки, які потім забрав з собою в Мордовію. Зв
- 24.04.1966 р.
- 26 березня 2006 року в Україні було вперше проведено вибори за пропорційною системою, в яких взяли участь 45 офіційно зареєстрованих політичних партій та блоків. Подолали 3‑х відсотковий бар’єр лише 5 партій (Партія регіонів, Блок Ю. Тимошенко, Блок “Наша
- 26 березня 2006 року в Україні вперше було проведено вибори народних депутатів за пропорційною системою, в яких брали участь45 політичних партій та блоків. Перемогу у виборах одержали п’ять політичних партій та блоків: Партія регіонів (32,14%), БЮТ (22,29
- 26–20 тис. років тому, верхній палеоліт Західної Європи (перігордієн)
- 26.04.1966 р.
- 26.04.1986
- 28 листопада 1922 року в Радомишлі відбувався V Повітовий з’їзд Рад Робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Одним з її делегатів був Сухов К.Л. (мандат №63). Він був делегований від Мартиновської сільради. В мандаті на останній сторінці вказ
- 28 серпня (10 вересня) 1911 року в присутності Петра Столипіна відбулося урочисте освячення будинку музею.
- 28 серпня (10 вересня) 1911 року в присутності Петра Столипіна відбулося урочисте освячення будинку музею. отовили невеликий срібний макет Педагогічного музею.
- 28 серпня (10 вересня) 1911 року в присутності Петра Столипіна відбулося урочисте освячення будинку музею[2]. Виготовили невеликий срібний макет Педагогічного музею.
- 29 березня 1998 року Голова Конгресу українських націоналістів (КУН) п. Ярослава Стецько була обрана народним депутатом України в одномандатному в/округу № 89 і від імені депутатів Верховної Ради України, як старійшина, виголосила Присягу від імені депута
- 3‑го квітня 1975 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР керівник розрахунково-експериментальної бригади ОКБ “Антонов” конструктор Верхоглядов Павло Олексійович був нагороджений медаллю “За трудовое отличие” — за ударну роботу, високі виробничі показники т
- 3‑тя окрема піша дивізія Діючої армії УНР була створена 17 червня 1919 року з різних частин: 1‑го Синього (Синьожупанного), 1‑го Чорноморського полків та Окремого Стрілецького Запорізького куреня. Полки стали називатися 7‑м Синім, 8‑м Чорноморським і 9‑м
- 30 жовтня 1999 року Президент України Л. Д. Кучма Указом № 1425/99 встановив відзнаку Президента України — почесне звання «Заслужений працівник соціальної сфери України» 9 листопада 1999 року Указом Президента України № 1448/99 були затверджені Положенн
- 30 травня 1916 р. Царська і Королівська Найвища Команда Армії (АОК) видала розпорядження к. № 554611, на підставі якого полк УСС отримала назву "Український Легіон". Очевидно з цього приводу була випущена відзнака, яка з'явилась в описі &
- 30-40-ві р. XVIII ст.
- 30-50-ті р. XVIII ст.
- 30-ті р. XVIII
- 30-ті р. XVIII ст.
- 30-ті р. XVIII ст. Україна
- 30-ті роки ХХ ст.
- 30-ті рр. ХХ ст.
- 347-348 рр.
- 5–6 січня 2001 р. відбулася IV сесія ІІІ Курултаю кримськотатарського народу, в роботі якого брав участь, як делегат від Сімферопольського регіону, письменник-етнолог Рефат Ісмаїлович Куртієв.
- 50-60-ті рр. ХХ ст.
- 6 лютого 1996 р. Велика Британія офіційно передала Україні станцію "Фарадей", яку Україна перейменувала в "Академік Вернадський"
- 6 серпня 1914 року в Австро–Угорщині було створено легіон Українських січових стрільців (скорочено-УСС, усуси). Українські січові стрільці були єдиним українським національним формуванням у складі австро-угорської армії, сформованим з добровольців, які
- 6–9 квітня 1999 року з ініціативи Комітету харчової промисловості України Виставковий центр “ACCO international” проводив у Києві виставку-ярмарок “Ласощі. Весна’99”. Продукція ЗАТ ХКР “Кондфіл” була відзначена Дипломом.
- 60-80-ті р. XVIII ст.
- 60-80-ті рр. ХХ ст.
- 668 - 685 рр.
- 7.05.1962р.
- 70-80-ті роки ХІХ ст
- 70-і рр. ХХ ст.
- 8-ма Міжнародна санітарна конференція (Дрезден), 11 березня – 15 квітня 1893 р.
- 80-і рр. ХХ ст.
- 80-ті р. XVIII ст.
- 800-ліття правління дому Веттінів у Саксонії (1089–1889)
- 90-і рр. ХХ ст.
- Cуспільно-політичний розвиток
- I - III ст.
- III - IV ст.
- III-V ст.
- III–V ст.
- IV - V ст.
- IV в. до н.е.
- IV ст.
- IV ст. до н.е.
- La Belle Époque
- La Belle Époque, або прекрасна епоха - період з 1870 по 1914 рр., час активного розвитку науки, техніки, змін у мистецтві, популярності естетики ар-нуво.
- V - IV ст. до н.е
- V - VI ст.
- V ст. до н.е
- V ст. до н.е.
- V–VІ ст.
- VI - VII ст.
- VI ст.
- VI–VII ст.
- VII - VIII ст.
- VII - поч. VI ст. до н.е.
- VII ст.
- VІ ст.
- VІ–V ст. до н. е.
- VІ–VІІ ст.
- VІІ – VІІІ ст
- VІІ – VІІІ ст.
- VІІ ст.
- VІІІ–ІХ ст.
- XI - поч. XIII ст.
- XI–XII ст.
- XIV - почато XV ст.
- XIV ст.
- XIV-XV ст.
- XIX ст.
- XIX ст. Гразія
- XIX ст. Грузія
- XIX ст. Середня Азія
- XIX ст. Середня Азія, Бухара. XVIIIст. Індія
- XIX ст. Україна
- XV ст.
- XV століття, пізнє Середньовіччя
- XVI - XVII ст.
- XVI - XVIII ст.
- XVI ст.
- XVI- І пол.XVII ст.
- XVII - XVIII ст
- XVII - XVIII ст.
- XVII ст.
- XVII ст. Західна Європа
- XVII ст. Московія
- XVII ст. Туреччина
- XVII ст. Україна
- XVII ст. Україна (?)
- XVIII - XIX ст.
- XVIII ст.
- XVIII ст. - ХІХ ст.
- XVIII ст. Вірменія
- XVIII ст. Україна
- XVIII-XXI ст.
- XVIII-ХІХ ст.
- XVІІ - XVІІІ ст.
- XІІІ–XIV ст.
- авари
- Австро-прусська війна (1866)
- Австро-Угорська імперія
- Автономна Республіка Крим
- Автор проекту нагородного хреста Симона Петлюри сотник Микола Битинський взяв за основу проект ордену «Визволення», але прибрав з нього терновий вінок. Орденський знак залишився у старій формі — у вигляді чорного хреста українського козацького зразка (за
- акваманіл
- Активний учасник акції громадянської непокори в Україні під час виборів Президента України восени 2004 р. Пилипчук М. М. — кадровий робітник, а потім інженер Боярського заводу “Іскра” завжди відзначався своєю громадянською позицією, неодноразово обирався
- алани
- Ампір, І чверть ХІХ ст.
- амулети
- Амулети-змійовики
- Ан-22 “Антей” вперше було продемонстровано в Ле Бурже (Франція) в 1965 р. З 1973 році літак випускався вже у серії, і в 1983 році виповнювалось 10 років цій роботі. Всі учасники його створення були нагороджені пам’ятним знаком.
- Аналогічна гравюра датується 1835 роком і зберігається в Сілезькій бібліотеці у Катовиці (Польща)
- Анатолій Лупиніс
- Анексія Автономної Республіки Крим та Севастополя Росією — насильницьке протиправне тимчасове відторгнення більшої частини Кримського півострова, розташованого в межах українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та м. Севастополя — в
- Анексія Автономної Республіки Крим та Севастополя Росією — насильницьке протиправне тимчасове відторгнення більшої частини Кримського півострова, розташованого в межах українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та м. Севастополя — в
- Анексія Автономної Республіки Крим та Севастополя Росією — насильницьке протиправне тимчасове відторгнення більшої частини Кримського півострова, розташованого в межах українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та м. Севастополя — в
- Анексія Криму — насильницьке протиправне тимчасове відторгнення більшої частини Кримського півострова, розташованого в межах українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та м. Севастополя — від України та одностороннє незаконне включе
- анти
- Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сход
- Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сход
- Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сход
- антична культура
- античність
- Аптечка індивідуальна армійська (АИ-1) була одним з найбільш масових предметів цивільної оборони в СРСР. Її склад було затверджено Постановою Держстандарту СРСР від 31.08.1978 №2402. Препарати, що входили до складу (афін, промедол, цистамін, віброміци
- Аптечний посуд
- АР Крим
- Аркуш походить з видання "Theatrum Europaeum" (Театр Європи), німецького історичного видання, що видавалось Матеусом Меріаном та його нащадками з 1633 до 1738 р. в кількості 21 кварти. Гравюра походить з 9 тому
- Аркуш походить з видання "Theatrum Europaeum" (Театр Європи), німецького історичного видання, що видавалось Матеусом Меріаном та його нащадками з 1633 до 1738 р. в кількості 21 кварти.
- Аркуш створений за гравюрою італійського гравера Джорджо Гізі (1520–1582), який в 1540-х роках створив її за живописним оригіналом (фрескою) Мікеланджело Буонарроті. Ним було створено 10 аркушів, кожен з яких мав літерне позначення від "A" до &
- Армія УНР
- Армія УНР — формування, створене на основі українізованих частин російської армії, загонів добровольців, Січових стрільців, Вільного козацтва та колишніх військовополонених галичан. Ядром був Перший українських корпус. УЦР відкидала необхідність створення
- Архітектура
- Балада була написана у 1839 р. в Санкт-Петербурзі. В основі – типовий соціальний конфлікт: мати силує дочку вийти заміж за багатого старого. Напевно, шевченкові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в то
- Балада була написана у 1839 р. в Санкт-Петербурзі. В основі – типовий соціальний конфлікт: мати силує дочку вийти заміж за багатого старого. Напевно, Шевченкові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в то
- Балада була написана у 1839 р. в Санкт-Петербурзі. В основі – типовий соціальний конфлікт: мати силує дочку вийти заміж за багатого старого. Напевно, Шевченкові був відомий народний переказ про дівчину, яка, чекаючи повернення милого, перетворилася в то
- Балет
- Балкано-Дунайський регіон
- Банки і банківська діяльність
- банки України в кінці ХХ ст.
- Бар – місто районного підпорядкування (з 1938 р.) в Барському районі Вінницької області, райцентр Барського району. Барський замок був побудований наприкінці XIV ст. родиною литовських князів Коріатовичів. 1533 р. до Ровського замку прибула королева Бона
- Бароко
- Белєд-ель-Джерід – перешийок в Північній Африці на захід від півострова Нефзауа. Також його називають "державою пальм" або просто "пальмовий ліс".
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львів (1–22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якої нагороджувались всі учасники боїв у Л
- Битва за Львов (1-22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українсько Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Битва за Львов (1-22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українсько Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Битва за Львов (1-22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українсько Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Битва народів при Лейпцігу (16–19 жовтня 1813)
- Битва під Садовою (3 липня 1866)
- Битва при Бомоні (30 серпня 1870)
- Битва при Вільє (29 листопада – 3 грудня 1870)
- Битва при Гічіні (29 червня 1866)
- Битва при Дорнаху відбулася 22 липня 1499 між військами імператора Максиміліана I і Швейцарською конфедерацією біля села Дорнах. Бій закінчився поразкою імператорських військ: де-факто незалежність Швейцарії від Священної Римської імперії.
- Битва при Ле Бурже (30 жовтня 1870)
- Битва при Лейпцігу (16–19 жовтня 1813)
- Битва при Седані (1 вересня 1870)
- Битва при Сен-Пріва (18 серпня 1870)
- Битви XIV ст.
- Білополе – нині с. Білопілля Козятинського р-ну Вінницької області. Згадується в історичних джерелах XVII ст. Костел, представлений на літографії, був збудований у 1814 р.
- біографія Осипа Максимовича Бодянського
- Близький Схід
- Близько 1715 р.
- бляшки нашивні
- Богдан Хмельницький
- богиня Вікторія
- Богоматір
- Богоматір Асунта
- Богоматір Одигитрія
- Богоматір Оранта
- Бої у Львові (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо, 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Бої у Львові (1-22 листопада 1918 року) - епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо, 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Бої у Львові (1-22 листопада 1918 року) – епізод в Українсько-Польській війні 1918 року, битва між Українською Галицькою армією та Польською Організацією військовою. Ареною бойових дій стало саме місто. Попередньо, 31 жовтня Українська Генеральна Команда
- Бойові нагороди УНР
- Бойові нагороди УНР.
- Бойові нагороди УПА
- Бокси призначені для розміщення в них предметів і матеріалів медичного призначення таких як: термостійкі скляні шприци, голки, хірургічні інструменти та інші предмети медичного призначення з метою їх стерилізації та доставки до місця використання, а та
- Боротьба за гендерну рівність в Російській імперії бере початок з другої половини XVIII ст. під впливом ідей Французької революції 1789 р. та Просвітництва. З’являється новий тип жінок, готових брати участь у суспільному житті. Це Є. Р. Дашкова, графині М
- Боспор
- Боспорське царство
- браслет
- Братислава, до 1919 р. Прешпорок або Прешпорек, Пресбург, Пожонь, в Середні віки – Істрополіс. Місто в Центральній Європі, столиця Словаччини.
- Брошура "Влада-опозиція-держава в Україні сьогодні." була видана напередодні позачергових президентських виборів в Україні (у березні 1994 р.) великим накладом – 50.000 примірників. В ній Юрій Бадзьо компліментарно оцінює діяльність першого пре
- Будівництво в Києві в кінці 1990-х — на початку 2000-х рр.
- Будівництво та архітектура
- Буковина
- Було установлено, що дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з нагородженням осіб, нагороджених відзнаками Президента України до набрання чинності цим Законом; рекомендовано Президентові України привести свої укази у відповідніст
- Було установлено, що дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов'язані з нагородженням громадян України, іноземців та осіб без громадянства, удостоєних почесних звань Української РСР. 29 червня 2001 року Указом Президента України № 476/2001 б
- В 1960–1965 рр. Верхоглядов П. О. брав участь у створенні та освоєнні першого широкофюзеляжного транспортного важковагового літака-гіганта — Ан-22 “Антей”. Успішна презентація літака в Ле Бурже під Парижем на міжнародному автосалоні була своєрідною сенсац
- В 1990 році Іван Салій очолив Подільську районну раду народних депутатів. Перебував на цій посаді до березня 1992 р., коли Указом Президента України його було призначено Представником Президента України в м. Києві (до травня 1993 р.).
- В 1990 році Салій І. М. Був обраний народним депутатом Верховної Ради України (від в/о № 13), будучи одночасно Головою Подільської районної Ради народних депутатів та головою Подільського райвикон. м. Києва.
- В 1992 році одним з перших кроків у створенні вертикалі влади в незалежній Україні стало впровадження інституту Представників Президента України на місцях. Першим Представником Президента України в м. Києві був призначений народний депутат України, голова
- В 1994 р. Б. І. Самсонова було призначено директором готелю "Таврія" (м. Сімферополь), яке з 1997 р. перетворилось на туристично-оздоровчий комплекс (ТОК) "Таврія".
- В 1994 році в Тисменицькому (м. Тисмениця) виборчому окрузі № 205 на Івано-Франківщині був висунутий виборцями і обраний у першому турі виборів до Верховної Ради України відомий правозахисник і політв’язень, один із засновників НРУ за перебудову, Товарист
- В 1994 році генеральний директор ВАТ “КримавтоГАЗ-сервіс” Лазарєв А. І. був обраний до складу депутатів ВР АР Крим.
- В 1994–1998 рр. та в 1998–2002 рр. п. Слава Стецько двічі обиралася до складу народних депутатів України і була членом Комітету у закордонних справах. З 1992 р. — Голова Конгресу Українських Націоналістів, який у 2002 році увійшов до виборчого блоку Вікто
- В 1995 році Міжнародна громадська організації “Жіноча Громада” проводила Київський міський професійний конкурс вчителів початкових класів “Український учитель — Українській державі”, де переможницею стала вчителька сш № 131 у м. Києві п. Галина Джемула. З
- В 1998 р. Головою щойно обраної Верховної Ради АР Крим було обрано Леоніда Івановича Грача — народного депутата АР Крим.
- В 1998 році незалежна Україна вперше відзначила 10‑річчя Української Гельсинської Спілки — громадської організації, що веде свій родовід від Української громадської групи сприяння виконанню гельсинських угод (1975–1976 рр.). Її членами в свій час були вид
- В 1998 році Товариство Червоного Хреста в Україні відзначило своє 80‑річчя. За роки існування воно взяло на себе благотворну місію турботи про здоров’я людей, їх безпеку, утвердження принципів гуманізму; зуміло зберегти свою відданість ідеалам миру, добр
- В 1999 році Іван Салій став заступником голови Київської міської держадміністрації і очолив Комітет транспорту. В 2000 р. був обраний депутатом Верховної Ради України (фракція “Єдність”) по в/о № 221. В 2002 році був знову призначений заступником голови К
- В 1999 році під час Президентських виборів лідер СПУ О. Мороз був одним з кандидатів на пост Президента України, посівши четверте місце серед 13 кандидатів у І турі виборів. Саме відзначаючи цей високий рейтинг О. О. Мороза в суспільстві, його було визнан
- В 2000 р. Президія Верховної Ради АР Крим відзначила Почесною Грамотою 70‑літній ювілей Максимова Павла Олександровича — Голови Кримської республіканської ради ветеранів війни, праці та військової служби. На прохання учасників наукової експедиції НМІУ над
- В 2002 році Товариство обмеженої відповідальності “Учбовий комплекс “Олександрійська гімназія” взяло участь у міжнародному проекті “Мости дружби: Україна—Росія”, бо всі роки існування ця приватна школа м. Києва не переривала своїх зв’язків з російськими п
- В 2004 році ТзоВ “Учбовий комплекс “Олександрійська гімназія” брав участь у рейтингу–конкурсі “Україна: кращі підприємства” і став лауреатом в номінації “Освіта”. Це рішення було прийняте Науково-експертною радою іміджевої програми “Лідери ХХІ століття”.
- В акціях громадянської непокори восени 2004 року брали участь громадяни всіх станів та рівнів достатку, різного рівня соціальної успішності, до яких, безумовно, належить і Пилипчук М. М.
- В березні 1990 р. у в/о 13 (м. Київ) народним депутатом Української РСР був обраний Салій Іван Миколайович — І секретар Подільського РК КП України.
- В березні 1990 року перший секретар Подільського райкому КП України Салій І. М. Бу обраний у в/о № 13 м. Києва. Документ для голосування “ручним” способом при відкритті першої сесії ВР ХІІ скликання.
- В березні–жовтні 2001 року молочна продукція КП “Хмельницька маслосирбаза” пройшла сертифікацію на відповідність стандартам ISO 9001–2001 і була зареєстрована у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 18 жовтня 2001 року під номером UA 2.011.344, дійсним до
- В грудні 1990 р. відбувся останній в історії Компартії України (як частини КПРС) ХХVIII з’їзд. Делегатом його було обрано члена Київського міськкому КПУ, члена ЦК Компартії України Салія І. М. З весни 1990 р. він приєднався до Демократичної платформи в КП
- В грудні 1990 р. відбувся останній в історії Компартії України (як частини КПРС) ХХVIII з’їзд. Делегатом його було обрано члена Київського міськкому КПУ, члена ЦК Компартії України Салія І. М. З весни 1990 р. він приєднався до Демократичної платформи в КП
- В жовтні 1999 року за високі трудові досягнення і заслуги перед українським народом Всеукраїнський Рейтинг популярності та якості “Золота Фортуна” та Предстоятель УПЦ (МП) Митрополит Володимир (Сабодан) нагородили проф. Мхітаряна Н. М. Орденським знаком “
- В завершеному вигляді на гравюрі від Амура до могили чоловіка Фанні був зображений промінь світла, що символізував кохання Фанні. Амур закликає її підняти завісу вдівства й підштовхує ліворуч.
- В історичному романі Зінаїди Тулуб "Людолови" представлена епоха гетьмана Сагайдачного, походи запорожців у Крим та їхні бої з москалями і турками (Т. 1–2, 1934–1937).
- В історичному романі Зінаїди Тулуб "Людолови" представлена епоха гетьмана Сагайдачного, походи запорожців у Крим та їхні бої з москалями і турками.
- В історичному романі Зінаїди Тулуб "Людолови" представлена епоха гетьмана Сагайдачного, походи запорожців у Крим та їхні бої з москалями і турками (Т. 1–2, 1934–1937).
- В історичному романі Зінаїди Тулуб "Людолови" представлена епоха гетьмана Сагайдачного, походи запорожців у Крим та їхні бої з москалями і турками.
- В кінці 1990‑х рр. у зв’язку з Конституцією Криму (1998 р.), Верховна Рада АРК встановила ряд почесних звань, зокрема “Почесний кримчанин”.
- В книзі представлені спогади двох українців – учасників російсько-української війни, які брали участь у штурмі та утриманні під контролем Савур-Могили у серпні 2014 року. Саву́р-Моги́ла — височина у східній частині Донецької області, висотою 277,9 м на
- В книзі представлені спогади двох українців, учасників російсько-української війни, які брали участь у штурмі та утриманні під контролем Савур-Могили у серпні 2014 року. У 2014 році вона була захоплена терористичною організацією "ДНР", та ста
- В листопаді 2001 року Олександрійська гімназія в м. Києві (перша приватна школа в незалежній Україні) була визнана переможницею в номінації “За високий професіоналізм у вихованні підростаючого покоління” Міжнародного Академічного Рейтингу популярності та
- В листопаді 2001 року Олександрійську гімназію в м. Києві було представлено в “Золотій Фортуні” в номінації “Якість третього тисячоліття”, де вона була відзначена Срібним Дипломом та Стелою “Срібна якість третього тисячоліття”, врученою в квітні 2002 р.
- В лютому 1991 року Постановою ВР Української РСР було відновлено Кримську АРСР, створено, відповідно, ВР та Раду Міністрів Кримської АРСР. На початку липня 1991 року одним із заступників Голови Ради Міністрів КримАРСР був призначений Балагура О. І. — відо
- В лютому 1997 р. по червень 1998 р. керівником апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим був Балагура Олександр Іванович (з червня 1997 р. його посада була перейменована в “Міністр Ради Міністрів АР Крим”).
- В лютому 2004 р. Головуправління освіти і науки Київмісьдержадміністрації нагородило заступника гендиректора Олександрійської гімназії (м. Київ) Слабенко Світлану Володимирівну Грамотою “За вагомий особистий внесок у справу виховання підростаючого поколін
- В лютому 2005 року Київський міжнародний університет (до 1998 р. — Міжнародний інститут лінгвістики і права — один з перших приватних вищих навчальних закладів України) відзначив своє 10‑річчя.
- В навчальних закладах СРСР відмінників навчання в кінці навчального року нагороджували похвальними листами стандартної форми. У 1952 році такий похвальний лист отримав і курсант 24 школи сержантського складу медичної служби Цезар Глагоцький.
- В Організації кримськотатарського національного руху (ОКТНР), ІІ–ІІІ Курултаїв (всетатарських національних з’їздів) кримських татар відігравали велику роль представники з місць від регіонів Криму, одним з яких і був власник документа. Ремзі Аблаєв — з 199
- В Організації кримськотатарського національного руху (ОКТНР), ІІ–ІІІ Курултаїв (всетатарських національних з’їздів) кримських татар відігравали велику роль представники з місць від регіонів Криму, одним з яких і був власник документа. Ремзі Аблаєв — з 199
- В серпні 1992 р. на базі колишньої Української республіканської контори Промбудбанку СРСР було утворено Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України), Головою Правління якого став колишній Голова Правління НБУ
- В серпні 2003 року вчитель-методист російської мови і літератури, кандидат педагогічних наук Бикова К. І. була відзначена Грамотою Росзарубіжцентру при МЗС Росії за багаторічну добросовісну працю та високі результати у навчанні російської мови та літерату
- В системі міжнародної діяльності Товариства Червоного Хреста України велике місце посідає патронажна служба, де на початку 2001 року працювало 3,2 тис. медичних сестер, які щороку надавали медичну та соціально-побутову допомогу більш ніж 250 тис. тяжкохво
- В СРСР активно використовувалися позаекономічні методи стимулювання працівників. До професійних або державних свят практикувалося відзначення сумлінних працівників грамотами, вимпелами, подяками. Неодноразово такі грамоти отримував і Цезар Глагоцький.
- В ХІХ ст. у Варшаві діяла фабрика гральних карт "Готті і Бауман", яка друкувала карти з патріотичними ілюстраціями за проектом Яна Фелікса Піварського.
- В ХІХ ст. у Варшаві діяла фабрика гральних карт "Готті і Бауман", яка друкувала карти з патріотичними ілюстраціями за проектом Яна Фелікса Піварського.
- В червні 1998 року вчитель зарубіжної літератури Олександрійської гімназії Резніченко Наум Аронович, наказом Міністерства освіти України був нагороджений знаком “Відмінника освіти України”.
- ваги
- Варшавське князівство
- Василь Кук
- Велика Берлінська мистецька виставка 1907 року
- Велика лондонська пожежа – масштабна пожежа, що тривала з 2 по 5 вересня 1666 року. 2 вересня зранку на Пуддінг-Лейн загорівся будинок королівського пекаря Томаса Фаррінера, який забув на ніч загасити піч. За дві дні згоріло дві третини міста і загинуло 1
- Велика Північна війна (1700–1721)
- Велика повінь на Ельбі 1845 ("Саксонський потоп")
- Велика турецька війна (1683–1699)
- Велике князівство Литовське
- велике переселення народів
- верхній палеоліт
- верхній палеоліт Західної Європи
- Верховна рада СРСР була двопалатною: складалась з Ради Союзу та Ради Національностей. 16 червня 1974 року була обрана ВР СРСР 9 скликання. Вона працювала до 1979 року. О. П. Ляшко був депутатом ВР СРСР п’яти скликань з 5 по 9 (1958 -1979). У 1974 роц
- Верховна рада СРСР була двопалатною: складалась з Ради Союзу та Ради Національностей. 16 червня 1974 року була обрана ВР СРСР 9 скликання. Вона працювала до 1979 року. О.П. Ляшко був депутатом ВР СРСР п’яти скликань з 5 по 9 (1958–1979). У 1974 році він
- Вже на початку битви українські військові сили зайняли головні будівлі міста: вокзал, пошту, литовище та ін. В результаті постійного вагомого підкріплення сил польської армії зі сторони Перемешля, військам УГА 22 листопада було прийняте рішення про відсту
- Взяття Парижа (1814) – завершальна битва Війни 6-ї коаліції та кампанії 1814 року, наслідком якої стало зречення Наполеона
- вибори до Верховної Ради України в 2006 р.
- вибори до Верховної Ради УРСР в березні 1990 року
- вибори до Київради та київського міського голови у 2006 р.
- Видобуток солі
- Визвольна війна 1648-1672 рр.
- Визвольна війна у Німеччині 1813 року
- Визвольні змагання 1917-1921 рр.
- Визвольні змагання 1917–1921 рр.
- Використовувався в роботі Ради Міністрів УРСР у 1950-70-х роках. Завод ВЕФ був заснований у Ризі у 1919 році. У 1922 році підприємство розпочало випуск телефонних апаратів, а в 1924 році – детекторних радіоприймачів. Після війни завод було відбудовано і
- Використовувався для стерилізації, стерильного зберігання і транспортування у польових умовах шприца об’ємом 2 мл. і 8 ін’єкційних голок. Шприц і голки перед укладанням в футляр-стерилізатор повинні були бути піддані стерилізації. Також у футляр з прос
- Використовувався для стерилізації, стерильного зберігання і транспортування у польових умовах шприца об’ємом 2 мл. і 8 ін’єкційних голок. Шприц і голки перед укладанням в футляр-стерилізатор повинні були бути піддані стерилізації. Також у футляр з прос
- Випуском монети "Козак Мамай" започаткована серія пам`ятних монет "Герої козацької доби". Козак Мамай — ідеалізований образ козака, що був втіленням волелюбних прагнень українців. Його образ відтворений в легендах, оповідях у народно
- Виробник – завод "Авторучка" був відкритий у 1930-ті рр. у Харкові. Подібні ручки випускалися на заводі з 1952 року і по формі абсолютно нагадували німецьку ручку Pelikan-100. Ця модель була розроблена у 1929 році в Ганновері (Німеччина) і стал
- Вистава "Ромео і Джульєтта" була поставлена Балетом Сержа Лифаря в Національному оперному театрі Гельсінки. Прем`єра відбулась 18 лютого 1960 р.
- Вистава "Ромео і Джульєтта" була поставлена Балетом Сержа Лифаря в Національному оперному театрі Гельсінки. Прем`єра відбулась 18 лютого 1960 р.
- Вистава "Ромео і Джульєта" був поставлений Балетом Сержа Лифаря в Національному оперному театрі Гельсінки. Прем`єра відбулась 18 лютого 1960 р.
- Вистава "Ромео і Джульєтта" була поставлена Балетом Сержа Лифаря в Національному оперному театрі Гельсінки. Прем`єра відбулась 18 лютого 1960 р.
- Вишивка хрестиком на тему української народної пісні “Несе Галя воду” є дуже популярною. Ще в радянський час була надрукована схема вишивки і кожен бажаючий міг її використати.
- Вишитий портрет був виготовлений як подарунок від трудящих Сумської області О. П. Ляшку на 60-річний ювілей, що відзначався у грудні 1975 року. У зв’язку з ювілеєм О. П. Ляшко був нагороджений орденом Леніна
- Відбитки печатки виявлено на багатьох документах куреня. Крім печатки був виготовлений власний прапор. Важливою подією в Українського Пластового Уладу стало посвячення прапора куреня "Лісових Чортів" 22.06.1929 р. на площі Св. Юра. Прапор освя
- Відбитки печатки виявлено на багатьох документах куреня. Крім печатки був виготовлений власний прапор. Важливою подією в Українського Пластового Уладу стало посвячення прапора куреня "Лісових Чортів" 22.06.1929 р. на площі Св. Юра. Прапор освя
- Відбитки печатки виявлено на багатьох документах куреня. Крім печатки був виготовлений власний прапор. Важливою подією в Українського Пластового Уладу стало посвячення прапора куреня "Лісових Чортів" 22.06.1929 р. на площі Св. Юра. Прапор освя
- Віденська битва (1683 р.)
- Відзнака Президента України — медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» заснована Указом Президента України П. Порошенка № 829/2014 28 жовтня 2014 року. Це рішення прийняте «з метою гідного відзначення громадян з нагоди 70-ї річни
- Відзнака Президента України — медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників» заснована Указом Президента України П. Порошенка № 829/2014 28 жовтня 2014 року. Це рішення прийняте «з метою гідного відзначення громадян з нагоди 70-ї річни
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» установлена для відзначення громадян з нагоди 20-ї річниці незалежності України за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» установлена для відзначення громадян з нагоди 20-ї річниці незалежності України за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та
- Відкриття першої німецької залізниці далекого сполучення (1839)
- Відповіддю на збройну агресію Російської Федерації на Сході України, яка розпочалась у 2014 році став масовий добровольчий рух в Україні. Добровольці протягом перших місяців війни відіграли важливу роль у війні на Донбасі в умовах важкого стану і поганог
- Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 238 від 30 червня 2020 року нарукавний знак «Державний Прапор України» нашивається на обидва рукави на парадній, польовій та повсякденній формах військового одягу на відстані 45 мм від плечового шва
- Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 606 від 2017 року нагрудний знак "Збройні Сили України" розташовується на військовій формі зліва над нагрудною кишенею. Написи на ньому виконувалися оливковим кольором. Відповідно до Наказ
- Візантія
- візіготи
- Війна
- Війна (Друга світова війна)
- Війна 6 антифранцузької коаліції (1812–1814)
- Війна Аугсбурзької ліги (1688–1697)
- Війна за Австрійську спадщину (1740–1748)
- Війна за Баварську спадщину (1778–1779)
- Війна на сході України — збройний конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися в квітні 2014 р. на територію українського Донбасу після захоплення РФ Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення “державних суверенітетів” ДНР та
- Війна на сході України — збройний конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися в квітні 2014 р. на територію українського Донбасу після захоплення РФ Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення “державних суверенітетів” ДНР та
- Війна на сході України — збройний конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися в квітні 2014 р. на територію українського Донбасу після захоплення РФ Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення “державних суверенітетів” ДНР та
- Війна на сході України — збройний конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися в квітні 2014 р. на територію українського Донбасу після захоплення РФ Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення “державних суверенітетів” ДНР та
- Війна. Антирерористична операція на Сході України.
- Війна. Антитерористична операція
- Війна. АТО
- Війни
- Війни (російсько-польска війна 1792 року)
- Війни. Австро-турецька війна 1663–1664 рр. або Четверта австро-турецька війна між Габсбурзькою монархією та Османською імперією
- Війни. Битва русичів з половцями
- Війни. Війна Камбрейської ліги (1508—1516) — збройний конфлікт на півночі Італії (одна з Італійських війн), основними учасниками якого були Папська держава, Венеція та Франція.
- Війни. Війна Камбрейської ліги (1508—1516) — збройний конфлікт на півночі Італії (одна з Італійських війн), основними учасниками якого були Папська держава, Венеція та Франція. Один з епізодів цієї війни була облога Падуї 1509 року.
- Війни. Війна Камбрейської ліги (1508—1516) — збройний конфлікт на півночі Італії (одна з Італійських війн), основними учасниками якого були Папська держава, Венеція та Франція. Одним з епізодів цієї війни була облога Падуї 1509 року.
- Війни. Голландська війна 1672-1678 років; Облога Бонна (1673 р.)
- Війни. Друга світова війна 1939-1945 рр.
- Війни. Перша світова війна.
- Війни. Походи запорожців на Крим
- Війни. Швабська війна (20.01 – 12.08.1499); Битва при Дорнаху 22 липня 1499 р.
- вікінги
- вінок поховальний
- Вірш "І Архімед, і Галілей..." був написаний Т.Г.Шевченко в Санкт-Петербурзі 24 вересня 1860 р.
- Вірш "У нашім раї на землі..." був написаний Т.Г.Шевченко у 1849 р.
- Вірш написано під враженням розповідей про епідемію холери, яка в 1847–48 рр. охопила територію майже шести губерній Російської імперії, зокрема й Оренбуржчину. Безпосереднім свідком епідемії поет не був. Те, що він мав на увазі саме цю подію, підтверджує
- Владлен Городецький був залучений до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1989 р. Протягом цього часу від був командиром роти радіаційного та хімічного захисту та старшим помічником начальника оперативного відділу 25 бригади хімічного захисту.
- Влітку 2000 року в 221‑му столичному одномандатному в/окурзі проходили вибори, які виграв заступник голови Київміськдержадміністрації, голова Комітету транспорту КМДА Іван Салій. У Верховній Раді України він очолив фракцію “Єдність” (до травня 2002 р.).
- водолій
- ворожіння
- Вперше згадка про відзнаку з'явилася у переліку стрілецьких відзнак у газеті "Діло" у листопаді 1915 р. Згодом комісія однострою УСС від 10 січня 1916 р. ухвалила: "....целулоїдну відзнаку з буквами УСС носити на правій груді над гор
- Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Це 3-й варіант рукопису, що зберігся. На цьому недописаному слові "напівдер…." (стор. 206) почався обшук КДБ УРСР у квартирі дисидента. А
- Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Це 3-й варіант рукопису, що зберігся. На цьому недописаному слові "напівдер…." (стор. 206) почався обшук КДБ УРСР у квартирі дисидента. А
- Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Це 3-й варіант рукопису, що зберігся. На цьому недописаному слові "напівдер…." (стор. 206) почався обшук КДБ УРСР у квартирі дисидента. Ар
- Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Це 3-й варіант рукопису, що зберігся. На цьому недописаному слові "напівдер…." (стор. 206) почався обшук КДБ УРСР у квартирі дисидента. Ар
- Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Це 3-й варіант рукопису, що зберігся. На цьому недописаному слові "напівдер…." (стор. 206) почався обшук КДБ УРСР у квартирі дисидента. Ар
- Врешті-решт німецьке командування вирішило допомогти своєму союзнику. Обираючи напрямок головного удару, воно розробило три варіанти: зі Східної Пруссіїпроти правого (північного) крила російського фронту, з Крпатпроти лівого крила російського фронту, але
- Врешті-решт німецьке командування вирішило допомогти своєму союзнику. Обираючи напрямок головного удару, воно розробило три варіанти: зі Східної Пруссіїпроти правого (північного) крила російського фронту, з Крпатпроти лівого крила російського фронту, але
- Врешті-решт німецьке командування вирішило допомогти своєму союзнику. Обираючи напрямок головного удару, воно розробило три варіанти: зі Східної Пруссіїпроти правого (північного) крила російського фронту, з Крпатпроти лівого крила російського фронту, але
- Врешті-решт німецьке командування вирішило допомогти своєму союзнику. Обираючи напрямок головного удару, воно розробило три варіанти: зі Східної Пруссіїпроти правого (північного) крила російського фронту, з Крпатпроти лівого крила російського фронту, але
- Вручає Президент України або за його дорученням Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України або інша посадова особа, що визначена відповідним указом Президента України. Про вручення нагрудних знаків і посвідчень складається протокол за
- Вручає Президент України або за його дорученням Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України або інша посадова особа, що визначена відповідним указом Президента України. Про вручення нагрудних знаків і посвідчень складається протокол за вст
- Газета “Пролетарська правда” — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад депутатів. Г
- Газета “Пролетарська правда” — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад депутатів. Г
- Газета “Пролетарська правда” — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад депутатів. Г
- Газета “Пролетарська правда” — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад депутатів. Г
- Газета "Пролетарська правда" — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад де
- Газета "Пролетарська правда" — щоденна газета, що виходила у 1921–1941 роках; офіційний друкований орган Київського обласного і міського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, обласної (губвиконкому, окрвиконкому) та міської Рад де
- Гайдамацьке повстання
- гайдамаччина
- Галицько - Волинське князівство
- Гамарня – доменна піч
- Гамарня – доменна піч. В XVIII ст. в с. Демня (на південь від Сколе) граф Євген Конський заснував першу доменну піч. Назва села походить від назви печі "домни". В цій печі місцеві майстри виплавляли із заліза сільськогосподарські інструменти і з
- Гамарня – доменна піч. В XVIII ст. в с. Демня (на південь від Сколе) граф Євген Конський заснував першу доменну піч. Назва села походить від назви печі "домни". В цій печі місцеві майстри виплавляли із заліза сільськогосподарські інструменти і з
- Генуезька фортеця в місті Судак (Крим), належить до пам'яток архітектури світового значення. Будівництво фортеці розпочалося в 1371 році і тривало до 1469 року.Генуезька фортеця розташована на горі Киз-Кулле-Бурун - стародавньому коралововому рифі. П
- Генузька колонія
- Геральдика. Герб Пресбурга та Королівства Угорщина
- геральдичні пояси
- Гетьманство Івана Брюховецького (1663-1668)
- Гетьманство Івана Скоропадського (1708-1722)
- Гетьманство Петра Дорошенка (1665-1676)
- Гетьманство Юрія Хмельницького (1659-1663)
- Гетьманщина
- Гетьманщина, доба Руїни
- Гетьманщина. Доба Руїни
- Гетьманщина. Портрет.
- Гірнича справа
- глечик
- Голландська війна 1672-1678 років
- Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України Джемільов Мустафа як член Комітету ВР України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин багато працював по налагодженню міжнародних контактів з кримськотатарсь
- Голодомор
- Голодомор 1932–1933 рр. в Україні — геноцид українського народу, що був здійснений тоталітарним комуністичним режимом у ході утвердження соціалістичного сектору економіки в СРСР, підпорядкування суспільства партійно-державним органам влади та встановлення
- Горе – невеликий острів в Сенегалі (Західна Африка). Для європейців острів відкрив португальський мореплавець Діниш Діаш в 1444 році.
- городище Дівич-Гора
- городище Княжа Гора
- господарство та економіка, козацька еліта
- Готи
- Гравюра "Місто Светі-Юр" є верхньою частиною подвійної гравюри. В нижній, обрізаній частині була гравюра, що зображує місто Пезінок в Словаччині.
- Гравюра походить з видання Нємцевича Юліана Урсина "Історія правління Сигізмунда III, короля польського [...]", Варшава, 1819, т. 2.
- гральне приладдя
- гребені
- Греко-католицька церква в Україні в ХХ – на початку ХХІ ст. — у 1939 р. західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР. Тоталітарний режим відразу ж почав наступ на Греко-католицьку церкву, поступово ліквідовуючи всі її освітні, культурні та суспільні орг
- Громадські організації
- Грошова система
- Губертусбурзький мир (1763)
- гуни
- Давньоруська держава
- Даний відтиск зроблений з гравюри Ромбоута ван ден Хойє, яка була ним створена у 1638 році. Клемент де Йонге додав клуби полум`я і диму, залишивши все інше без змін.
- Даний зразок використовувався в роботі Ради міністрів УРСР у 1960–1970-х роках. Випускався на Пермському телефонному заводі. Завод був заснований у 1941 році на базі евакуйованого з Ленінграда Ленінградського електромеханічного завода. Нині це – ОАО ПТЗ
- Дата заснування-20 січня 2010 p. Перше нагородження - 24 серпня 2012 p. Останнє нагородження - 30 серпня 2015 p. Кількість нагороджень - 6
- Декоративно-ужиткове мистецтво
- денарій
- Депортовані в 1944 р. кримські татари після репатріації велику увагу приділяють відродженню та розвитку зв’язків з кримськотатарською діаспорою, перш за все в Турецькій Республіці. Це взаємообмін делегаціями, це статті про кримських татар у пресі, це пода
- Державна влада
- Державна влада. Державний устрій
- Державна премія України в галузі освіти — державна нагорода України, встановлена для відзначення за видатні досягнення в галузі освіти за номінаціями: дошкільна і позашкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; ви
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державний устрій
- Державний устрій, державна влада
- Державний устрій. Державна влада
- Державний устрій. Державна влада; економіка; ; побут; релігія; соціальний розвиток
- Державний центр УНР в екзилі
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державний центр УНР на еміграції — сукупність законодавчих та виконавчих українських владних органів, які протягом 1921–1992 рр. діяли поза межами України на підставі IV Універсалу УЦР. Діяльність ДЦ УНР за напрямами, змістом і формою поділяється на два п
- Державні, правові та законодавчі органи
- Десятинна церква
- дзеркало
- Директорія УНР (від 14.12 1918 р. - 1920 р.)
- Діяльність братів Ліхудів у Москві наприкінці XVII – початку XVIII ст., старообрядництво
- Діяльність ВКП(б)
- Діяльність київського митрополита Євгенія (Болховітінова)
- Діяльність КП(б)У
- Діяльність місцевих органів влади в УСРР
- Діяльність радянських партизанів в Україні під час Другої світової війни
- діяльність Товариства Червоного Хреста в Україні в 1990-х рр.
- діяльність Товариства Червоного Хреста в Україні на початку 2000-х рр.
- діяльність Української Греко-Католицької Церкви в Донецької області на початку 2000-х рр.
- Для впорядкування обліку трудового стажу робітників і службовців на підприємствах і установах Постановою РНК СРСР від 20 грудня 1938 року було введено Трудові Книжки (далі ТК). При влаштуванні на роботу робітники були зобов’язані пред’явити їх адмініс
- Для впорядкування обліку трудового стажу робітників і службовців на підприємствах і установах в 1926 році в СРСР було введено трудові списки, які Постановою РНК СРСР від 20 грудня 1938 року замінили на Трудові Книжки (далі ТК). Адміністрації підприємств і
- Дмитро Павличко
- До 15- річного ювілею створення Спілки офіцерів України у 2006 р. С.О.Грабом та В.І. Макаренком була розроблена нагорода "Хрест Заслуги Спілки офіцерів України". Виготовлялися знаки двома випусками: 1-й випуск у 2006 р. з порядковими номерами в
- До атласу "Description de l'univers, contenant les differents systemes du monde..." (Опис Всесвіту, що містить різні схеми світу...) входять карти з усього світу з описом місцевих жителів і культури. Вперше був опублікований в 1
- До атласу "Description de l'univers, contenant les differents systemes du monde..." (Опис Всесвіту, що містить різні схеми світу...) входять карти з усього світу з описом місцевих жителів і культури. Вперше був опублікований в 1683 р. і мав
- До кінця 1950‑х років у розпорядженні Державного центру УНР було лише дві нагороди: Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої» та Орден (Хрест) С. Петлюри. Першу нагороду мали право отримати лише учасники Першого Зимового походу, другу — вояки, які боролись
- До моменту арешту – 23.04.1979 Бадзьо вдалося написати відкритий лист "До російських і українських істориків". В ньому автор закликає українських та російських істориків писати правду про колоніальне становище України. Цей рукопис не був вилу
- До моменту арешту – 23.04.1979 Бадзьо вдалося написати відкритий лист «До «До російських і українських істориків». В ньому автор закликає українських та російських істориків писати правду про колоніальне становище України. Цей рукопис не був вилучений
- До моменту арешту – 23.04.1979 Бадзьо вдалося написати відкритий лист "До "До російських і українських істориків". В ньому автор закликає українських та російських істориків писати правду про колоніальне становище України. Цей рукопис не
- До моменту арешту – 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо підготував рукопис книги "Право жити", та 2 відкритих листа «До Президії ВР СРСР..." та "До російських і українських істориків". У листі "До Президії..." автор зазначив, що
- До моменту арешту – 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо підготував рукопис книги "Право жити", та кілька відкритих листів у тому числі «До Президії ВР СРСР..." У листі "До Президії..." автор зазначив, що "великодержавна шовіністична
- До моменту арешту – 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо підготував рукопис книги "Право жити", та кілька відкритих листів у тому числі «До Президії ВР СРСР..." У листі "До Президії..." автор зазначив, що "великодержавна шовіністична
- До моменту арешту – 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо підготував рукопис книги "Право жити", та кілька відкритих листів у тому числі «До Президії ВР СРСР..." У листі "До Президії..." автор зазначив, що "великодержавна шовіністична
- До подання і нагородного листа особи, яку представляють до присвоєння почесного звання, додається список творів. Особи, яких представляють до присвоєння почесного звання повинні мати вищу освіту на рівні спеціаліста або магістра. Особі, удостоєній поч
- До якого саме балету були виконані ці ескізи, точно не вдалося встановити. Була знайдена інформація про три балетні вистави за участю персонажів “Діана” та “Актеон”: “Есмеральда”, па-де-де Діани та Актеона з балету “Цар Кандавл” та “Ранкова серенада”.
- Доба бронзи
- Доба великого переселення народів
- Доба Гетьманату "Української держави" (від 29.04 до 14.12 1918 р.)
- доба заліза
- Доба раннього заліза
- Доба раннього заліза. VI ст. до н.е.
- доба Української революції
- Добровольчі військові формування України — військові, поліцейські та парамілітарні формування, вступ яких відбувався на добровольчій основі. Створені з 2014 р. у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету Укра
- Добровольчі військові формування України — військові, поліцейські та парамілітарні формування, вступ яких відбувався на добровольчій основі. Створені з 2014 р. у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету Укра
- Добровольчі військові формування України — військові, поліцейські та парамілітарні формування, вступ яких відбувався на добровольчій основі. Створені з 2014 р. у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету Укра
- Добровольчі військові формування України — військові, поліцейські та парамілітарні формування, вступ яких відбувався на добровольчій основі. Створені з 2014 р. у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету Укра
- Документ засвідчує, що станом на 02 жовтня 1921 року Сухов К.Л., перебуваючи на посаді завідувача пересильним пунктом в Чорнобильському Повітовому військкомати, отримував заробітну плату у розмірі 3250 руб. в місяць.
- Документ засвідчує, що станом на 09 березня 1921 року Сухов К.Л., перебував на навчанні у Вищій партійній школі по ХІ армії. Саме туди йому прийшла поштова картка від "друга Олександра Сафонова", вочевидь недавнього однополчанина. У 1920 році Су
- Документ засвідчує, що станом на 13.06.1929 р. тов. Сухов К.Л. був відправлений у відрядження до Білоцерківського ОПК для виконання тимчасових робіт згідно з телеграмою. Виходячи з дати документа, Сухов мав брати участь у проведенні колективізації на тери
- дорогоцінне каміння
- др. пол. 19 ст.
- Драматична поема "Оргія" створювалася протягом літа 1912-весни 1913 рр. Уперше надрукована в журналі "Дзвін", 1913, № 4, с.229-245.
- Драматична поема "Ярослав Мудрий" була написана І.Кочергою у 1944 році.
- Драматична поема "Оргія" створювалася протягом літа 1912 – весни 1913 рр. Уперше надрукована в журналі "Дзвін", 1913, № 4, с.229–245.
- Драматична поема "Оргія" створювалася протягом літа 1912-весни 1913 рр. Уперше надрукована в журналі "Дзвін", 1913, № 4, с.229-245.
- Драматична поема "Ярослав Мудрий" була написана І.Кочергою у 1944 році.
- Драматична поема "Ярослав Мудрий"була написана І.Кочергою у 1944 році.
- Дрезденський мир (1745)
- друга – третя чверть IV ст. до н.е.
- Друга половина VII ст.
- друга половина VIII - первша половина IX ст.
- Друга половина XVIII ст.
- Друга половина XVIII ст. Російська імперія
- друга половина ХХ ст.
- Друга Річ Посполита – польська держава у 1918–1945 роках, що здобула незалежність із відступом німців і ліквідації Польського регентського королівства у 1918 році та проіснувала до вересня 1939 року та радянсько-німецької акупації. Назва наслідувала офіці
- Друга світова війна (1939-1945 рр.)
- Друга світова війна (1939–1945 рр.)
- Друга сілезька війна (1744–1745)
- друга третина 18 ст.
- друга чветь IV ст. до н.е.
- друга-третя чверті ХІІІ ст.
- Дума про Олексія Поповича – українська дума. Існує близько 30 записів твору. В більшості їх буря на морі стихає від одного визнання своїх гріхів Олексієм Поповичем. В одному з варіантів море заспокоюється тільки після принесеної жертви, яку символізує кро
- Еклектика та історизм
- Еклектика та історизм, 1854 р.
- Економіка
- Економіка (Космос і космічні дослідження)
- Економіка (метрологія)
- Економіка (метрологія).
- Економіка (метрологія). Освіта.
- Економіка (метрологія). Охорона здоровя'
- Економіка (Промисловість)
- Економіка (сільське господарство)
- Економіка (фірма)
- економіка України на початку 1990-х рр.
- Економіка, транспорт, побут
- Екслібрис виготовлений як подарунок О. П. Ляшку на 60-річний ювілей, який відзначався у грудні 1975 року. На екслібрисі відображені найважливіші етапи його біографії: за фахом – інженер-металург, під час Другої світової війні, Ляшко був командиром танково
- Ель-Араш (Лараш) – портове місто в Марокко. Було засновано в VII ст. мусульманськими завойовниками, які прийшли з Аравії.
- енеоліт
- Еономіка (метрологія). Охорона здоров'я
- епоха бронзи
- епоха модерну
- Епоха модерну - стиль у мистецтві межі ХІХ і ХХ ст., , для якого характерні декоративність, плавність ліній, , , орнаменти у вигляді стилізованих квітів.
- Епоха модерну - стиль у мистецтві межі ХІХ і ХХ ст., для якого характерні декоративність, плавність ліній, орнаменти у вигляді стилізованих квітів.
- Етнічні групи
- Етнографія
- етнографія ХІХ ст.
- Живописний оригінал Антоні Ланге "Вид міста Чернівці з наплавним мостом через Прут" був створений близько 1810 року.
- Житомирська застава влаштована на місці скасованих в 1795 р. Львівських воріт
- З 1765 р. староством Корсунь керував князь Станіслав Понятовський. У 1782–1789 роках на островах ріки Рось була збудована садиба архітекторами Жаном Анрі Мюнцем і Яном Дісіором Ліндсеєм. Після другого розподілу Польщі Корсунь увійшов до складу Російської
- З 1994/95 н. р. в Києві було створено один з перших приватних ВНЗ — Міжнародний інститут лінгвістики і права, засновником якого став випускник Київського інституту іноземних мов Хачатур Хачатурян. Зараз цей ВНЗ ІІІ–IV рівнів акредитації має сім факультеті
- З липня 1996 р. до серпня 1997 р. Іван Салій працював радником Прем’єр-міністра України з питань місцевого самоврядування та взаємодії з регіонами.
- З полотен і рисунків А. Лянґе було підготовлено 2 перші у Львові альбоми літографій): "Zbior widoków cenniejszych ogrodów w Polsce" та "Zbior najpiękniejszych okolic w Galicji", виданих у 1824 p. закладом А. Піллєра (35 гравюр).
- З початку 1990‑х років в Україні почали діяти середні та вищі навчальні заклади недержавної форми власності. В 2004 р. виповнилося 10 років з дня заснування одного з перших ВНЗ — Міжнародного інституту лінгвістики і права (тепер Київський міжнародний унів
- З серії "Альбом живописных видов России". До нього входило 5 видів: "Київ. Вид католицької церкви", "Вид яру на Подолі", "Інститут шляхетних дівчат", "Житомирська застава...", "Корсунь. Вид палацу кн
- З серії "Альбом живописных видов России". До нього входило 5 видів: "Київ. Вид католицької церквиe, "Вид яру на Подолі", "Інститут шляхетних дівчат", "Житомирська застава...", "Корсунь. Вид палацу князя Л
- З серії "Альбом живописных видов России". До нього входило 5 видів: "Київ. Вид католицької церкви", "Вид яру на Подолі", "Інститут шляхетних дівчат", "Житомирська застава...", "Корсунь. Вид палацу кня
- З серії "Альбом живописных видов России". До нього входило 5 видів: "Київ. Вид католицької церкви", "Вид яру на Подолі", "Інститут шляхетних дівчат", "Житомирська застава...", "Корсунь. Вид палацу кня
- За спогадами сина Лупиноса Миколи – його батько пив багато кави. Як писав у спогадах Дмитро Корчинський: "(Лупинос) Харчувався кавою та сигаретним димом." Дана кружка використовувалася її власником тривалий час.
- За спогадами сучасників Анатолія Лупиноса, він невпинно курив – одну цигарку прикурював від другої. Часто пропалював одяг та скатертини. Як писав у спогадах Дмитро Корчинський: "Харчувався кавою та сигаретним димом." Дана попільничка використов
- За станом на 31.12.2014 р. Президентом України ще не встановлені підстави для присвоєння почесного звання «Заслужений працівник цивільного захисту України» та не внесені відповідні зміни до положення про почесні звання України, затвердженого Указом № 47
- Закон має сприяти підвищенню суспільної значущості діяльності у туристичній галузі та курортній сфері, на розвиток цієї вітчизняної індустрії, а також на досягнення працівниками високих показників у виконанні поставлених завдань та здійсненні державної
- Залізниця
- зарубинецька культура
- Зарубінецька культура
- Заслужений архіте́ктор Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це зва
- Заслужений будівельник Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це зв
- Заслужений винахідник Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це зван
- Заслужений вчитель України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це звання п
- Заслужений гірник України — державна нагорода України — почесне звання України, що надається Президентом України відповідно до Закону України «Про державні нагороди України» після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про внесення зміни до
- Заслужений діяч мистецтв України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це з
- Заслужений діяч науки і техніки України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р.,
- Заслужений діяч науки і техніки України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р.,
- Заслужений донор України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це звання прис
- Заслужений донор України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це звання прис
- Заслужений економіст України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це звання
- Заслужений журналіст України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це звання
- Заслужений майстер народної творчості України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2
- Заслужений майстер народної творчості України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2
- Заслужений машинобудівник України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це з
- Заслужений металург України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це звання
- Заслужений працівник сфери послуг України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 чер.2001
- Заслужений працівник фізичної культури і спорту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України в
- Заслужений працівник цивільного захисту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України», після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону Україн
- Заслужений працівник цивільного захисту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України», після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону Україн
- Заслужений працівник цивільного захисту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України», після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону Україн
- Заслужений працівник цивільного захисту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України», після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону Україн
- Заслужений працівник культури України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р.
- Заслужений працівник освіти України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р.,
- Заслужений працівник охорони здоров'я України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29
- Заслужений працівник промисловості України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2
- Заслужений працівник сільського господарства України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29
- Заслужений працівник транспорту Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 200
- Заслужений працівник туризму України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України», після набрання чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про внесен
- Заслужений працівник фармації України – державна нагорода України – почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Почесне звання встановлене Верховною Радою України Законом № 2876–
- Заслужений раціоналізатор України – державна нагорода України – почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 черв. 2001 р., це
- Заслужений художник України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це званн
- Заслужений шахтар України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це звання
- Заслужений юрист України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Згідно з Положенням про почесні звання України від 29 червня 2001 р., це звання
- засобів автоматизації, систем керування, машинобудування для легкої, харчової, деревообробної промисловості і побутових приладів та інших галузей машинобудування і металообробки за значні успіхи у виконанні виробничих завдань, підвищення продуктивності п
- захисний обладунок
- захисні обладунки
- Захід України (Волинь ?)
- Західна Європа
- Збройна боротьба УПА
- Збройні сили Німеччини (військова форма)
- Збройні сили СРСР (війська форма)
- Збройні Сили Украни
- зброя
- Звання було впроваджено за радянської влади згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР «Про почесні звання» від 26 вересні 1944 року і мало назву «Заслужений лікар Української РСР». Звання Заслуженого лікаря Української РСР присвоювалось лікарям лікарських
- Згадане у документі 900-ліття святкування хрещення Русі, до організації якого долучився й колишній вихованець та професор КДА Євфимій Крижановський, урочисто тривало у Києві 11–18 липня 1888 р. До міста прибули тисячі гостей, зокрема й делегації високих с
- Згадка про відзнаку вперше зявилася у переліку стрілецьких відзнак у газеті "Діло" у листопаді 1915. Згодом питання про використання відзнаки було порушене на нараді комісії з однострою УСС від 10.01.1916 р. До складу комісії входили В. Дідушо
- Згідно інформації з "Подробного словаря русских гравированных портретов" Ровинского Д.А. (Т.1) гравюра походить з видання "Исторія Малороссіиi Бантиш-Каменського, м. Москва, 1818 р.v"
- Зимові походи УНР
- Златники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства та стали своєрідним проголошенням суверенності східно-словянської держави. Композиційнозла
- змійовики
- знаряддя праці
- Золота Орда
- золота та срібна справа
- Золоте весілля
- Зустріч трьох королів (Польщі, Данії і Пруссії) 2–17 липня 1709 у Берліні
- І з’їзд німецьких нумізматів, Лейпциг, 1880
- І пол. 18 ст.
- І пол. XVI cт.
- І пол. XVIІ cт.
- І пол. ХІХ ст.
- І пол. ХХ ст.
- І пол.ХХ ст. Україна
- І чверть 18 ст.; 1716-1720 рр.
- І чверть ХІХ ст.
- І–IІ ст.
- ІV - V ст.
- ІV ст. до н.е.
- Іван Мазепа
- Ідеологія
- Ідея встановити пам’ятник Симону Петлюрі виникла ще на початку 2000‑х рр. в невеличкої групи українських дослідників — О. Кучерука, М. Плав’юка та Б. Пономаренка. Вони почали писати листи і готувати проекти указу Президенту В. Ющенку, який підтримав цю ід
- Ідея встановити пам’ятник Симону Петлюрі виникла ще на початку 2000‑х рр. в невеличкої групи українських дослідників — О. Кучерука, М. Плав’юка та Б. Пономаренка. Вони почали писати листи і готувати проекти указу Президенту В. Ющенку, який підтримав цю ід
- ІІ з’їзд німецьких нумізматів, Дрезден – Відень, 1881
- ІІ пол. 17 -- поч. 18 ст.
- ІІ пол. 18 ст.
- ІІ пол. XVII ст.
- ІІ пол. ХІХ - І пол. ХХ ст.
- ІІ пол. ХХ ст.
- ІІ пол.ХХ ст. УРСР
- ІІ ст.
- ІІ чверть ХХ ст.
- ікона
- іконки
- Іконографія
- імператор Адріан
- імператор Антоній Пій
- імператор Констант І
- Імперський вікарій
- ін. X - поч. XI ст.ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980-1015).
- Інститут археології НАН України
- Інститут археології НАНУ
- Інститут Народної Творчості — організація у Львові, що проводила концертну діяльність в роки Другої світової війни. Підпорядковувалася Українському Центральному Комітету, який допомагав організаційно і матеріально студентам, акторам і митцям, патронував м
- Інтеграція українських земель козацької держави до Російської імперії, малоросійське дворянство, (пізня) козацька історіографія
- Інтеграція українських земель колишньої козацької держави до Російської імперії.
- Іоанн Богослов
- Існує 11 записів цієї думи. За виключенням двох текстів всі варіанти були друковані і з`явилися під різними заголовками: "Козак прощається з сестрами", "Від`їзд з родини", "Сестра і брат". Найчастіше ж
- Існує 11 записів цієї думи. За виключенням двох текстів всі варіанти були друковані і з`явилися під різними заголовками: "Козак прощається з сестрами", "Від`їзд з родини", "Сестра і брат". Найчастіше ж – під заголовком "
- Історична культура поч. ХІХ ст.
- Історична топографіка і топоніміка
- Історичне краєзнавство. Історія Глухова
- Історичне краєзнавство. Історія Медведівського Свято-Миколаївського монастиря
- Історія Києво-Печерської лаври
- Історія книгодрукування
- Історія козацько-старшинського роду Марковичів
- Історія культури
- історія музичного і театрального мистецтва
- Історія перевидань Києво-Печерського Патерика
- історія театрального мистецтва
- Історія української еліти ранньомодерної доби
- Історія української культури XVIII ст.
- Історія української літератури
- Історія формування музейної колекції давньоруських монет почалася з відкриття Ніжинського скарбу у 1852 р. Перші відомості про знахідку були опубліковані в вересні- жовтні 1852 р. в газеті «Северная плела» та журналі «Москвитянин». Куратор Київського уч
- історія фотографії
- Історія церкви. Доба митрополита Йосипа-Нелюбовича Тукальського
- Ісус Христос
- Італія
- Ймовірно цей символічний ключ був виготовлений на підприємстві "Мотор Січ" з нагоди 50-річчя Жовтневої революції, що широко відзначалася в СРСР у 1967 році. О. П. Ляшко – на той час другому секретарю ЦК КПУ – ключ подарували як сувенір під ча
- Ймовірно, до 1833–1834 років гравюра перебувала у Віленському університеті. Після ліквідації Віленського університету – передана в складі колекції гравюр до Кабінету мистецтв Університету св. Володимира в Києві (нині – Національний університет ім. Т. Г. Ш
- к. ХІХ ст. - п. ХХ ст.
- к.ХІХ ст.-п.ХХ ст.
- к.ХХ ст. - п. ХІХ ст.
- камінь точильний
- Кампанія 1663 року. Влітку 1663 р. османська армія із 100 000 чоловік під командуванням великого візиря Фазил Ахмед-паші Кепрюлю вторглась до Габсбурзької Угорщини і у вересні захопила Нове Замкі. В січні 1664 р. імператор Леопольд І скликав Імперський па
- Карпатська Україна
- Карта є перевиданням карти з атласу “La Geographie Universelle” (Париж, 1661). В ньому вона проходила під назвою “Pologne Royaume Electif”. За біографічними даними П`єра Дюваля відомо, що після його смерті в 1683 р. перевиданням й
- Карта є перевиданням карти з атласу “La Geographie Universelle” (Париж, 1661). В ньому вона проходила під назвою “Pologne Royaume Electif”. За біографічними даними П`єра Дюваля відомо, що після його смерті в 1683 р. перевиданням його атласів займалася йог
- Карта є перевиданням карти з атласу "La Geographie Universelle" (Париж, 1661). В ньому вона проходила під назвою "Pologne Royaume Electif". За біографічними даними П'єра Дюваля відомо, що після його смерті в 1683 р. перевиданням й
- Карта України Йоганна Баптиста Гоманна у бібліографії відома у трьох варіантах. Вперше вона вийшла у атласі "Atlas von hundert Charten" (1712 р.). У 1729 р. спадкоємці Гоманна отримали цісарський привілей на картографічні видання і на карті з `я
- Карта України Йоганна Баптиста Гоманна у бібліографії відома у трьох варіантах. Вперше вона вийшла у атласі "Atlas von hundert Charten" (1712 р.). У 1729 р. спадкоємці Гоманна отримали цісарський привілей на картографічні видання і на карті з `я
- Картографія Зах. Європи; географічні карти
- Картографія України
- Карточна гра "Прапори" з`явилась у 1815 році після повернення Наполеона з Ельби.
- Кашкет має неофіційну назву - "мазепинка". Це єдиний елемент польової форми армії ЗСУ, який є абсолютно унікальним саме для України. Кепі "мазепинка" з'явилася у легіоні Українських січових стрільців у 1916 році. Вона мала хар
- келихи
- Києво-Могилянська Академія – перший на території України вищий учбовий заклад. Заснована митрополитом Петром Могилою в 1632 р. на базі школи Богоявленського братства (з 1615 р.) і школи при Києво-Печерській лаврі (1631). Отримала статус Академії в 1701 р.
- Київ, Європейська площа
- Київ. Будівництво і архітектура.
- київська культура
- Київська митрополія синодальної доби
- Київська Русь
- київський митрополит Петро Могила (1632-1647)
- Київський міський музей старожитностей і мистецтв
- Київський Псалтир — пергаментний рукопис великого формату на 229 аркушах, пам'ятка середньовічного книжного мистецтва України, яка має риси української мови. Переписана в Києві протодияконом Спиридонієм на замовлення смоленського єпископа Михаїла. П
- кинджал
- Кири́лівська це́рква, Церква Святих Кирила та Афанасія Александрійських — пам'ятка архітектури та монументального малярства XII, XVII, XIX століть. Кирилівська церква будувалась як родинна усипальниця Ольговичів. Перше з відомих поховань у Кирилівськ
- кін. 18 ст.
- Кін. 1870-х років
- кін. 1920-х рр.
- кін. 1930-х рр.
- Кін. 1950-х рр.
- кін. 1960-х рр.
- Кін. 1970-ті рр.
- кін. 1970-х рр.
- Кін. 1970-х—поч. 1980-х рр.
- Кін. 1990-х рр.
- Кін. X - поч. XI ст. Київське князівство.
- Кін. X - поч. XI ст.ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980-1015).
- Кін. X – поч. XI ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980−1015).
- Кін. X – поч. XI ст. Київське князівство.
- Кін. X−поч. XI ст.ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980−1015).
- кін. XVII - поч. XVIII ст.
- кін. XX ст.
- Кін. ХІХ ст.
- Кінець 17 ст.
- Кінець 17 -- поч. 18 ст.
- Кінець 17 ст.
- кінець 18 - початок 19 ст.
- кінець 18 ст.
- кінець 19 - початок 20 ст.
- кінець 19 ст.
- кінець 1920-х — початок 1930-х рр.; голодомор та репресії радянської влади в Україні
- кінець 1930-х рр.; колективізація
- кінець 1980-х — початок 1990-х років
- кінець 1990-х рр.; політика АР Крим
- кінець 1990-х рр.; промисловість в АР Крим
- кінець VII – перша половина VI ст. до н.е.
- Кінець XIX ст.
- Кінець XIX ст. Середня Азія
- Кінець XVII ст.
- Кінець XVII ст. Росія
- Кінець XVII ст. Україна
- Кінець XVII ст., 1689--1699 рр.
- Кінець XVII ст., 1697 р.
- Кінець XVII- поч. XVIII с.
- кінець XVIII ст.
- Кінець XVIII ст., початок ХІХ ст.
- Кінець XVIIІ ст.
- кінець ІV–V ст.
- Кінець Х - початок XІ ст.
- кінець ХІ—ХІІ ст.
- Кінець ХІХ ст.
- кінець ХІХ ст. - початок ХХ ст.
- кінець ХХ - початок ХХІ ст.
- кінець ХХ — початок ХХІ ст.
- кінець ХХ ст.
- кінь
- Кіпр
- кістка гральна
- Кічкас, Запоріжжя
- Книга видана за ініціативи та при безпосередній участі Міжнародної громадської організації "Асоціація "Донеччина", почесним членом якої О. Ляшко був з 1997 по 2002 рр. Рішення про підготовку та випуск книги було прийняте у день похорон Ляш
- Книга є частиною трилогії О. Ляшка над якою він працював впродовж 1987-1997 рр. Книга містить спогади автора про події в Україні ХХ ст. свідком і учасником яких він був.
- козацтво
- Козацька революція 1648–1676 рр.
- колективізація
- Колективізація — полягала в масовому створенні колективних господарств шляхом примусового усуспільнення земельних ділянок, реманенту, робочої та продуктивної худоби; адміністративне усунення приватно-кооперативного сектору силовими методами; запровадження
- Колективізація — полягала в масовому створенні колективних господарств шляхом примусового усуспільнення земельних ділянок, реманенту, робочої та продуктивної худоби; адміністративне усунення приватно-кооперативного сектору силовими методами; запровадження
- Колективізація сільського господарстава в УСРР (1928–1937 рр.)
- Колективізація сільського господарства в СРСР
- колективізація; початок 1930-х рр.
- Коліївщина
- Коломия, Івано-Франківська область
- колти
- Комінтерн
- Композиція була виготовлена як подарунок від колективу Одеського політехнічного інституту О. П. Ляшку на 60-річний ювілей, який відзначався у грудні 1975 року. Одеський політехнічний інститут був створений у 1918 році. З 2001 року носить назву Одеський
- Композиція була подарована Ляшку Олександру Павловичу. Виготовлена вона по аналогії з пам'ятником на честь шахтарів-гідромоніторників, що був встановлений у місті Луганськ по вулиці Оборонна, 24 біля «УкрНДІгідровугилля». Колектив цього інституту роз
- Константин IV
- Константинополь
- Конституція королівства Саксонія (1831)
- Конституція Речі Посполитої 3 травня 1791 року
- Королівство Румунія
- Королівство Саксонія (1806–1918)
- Королівство Саксонія, Альберт І (1873–1902)
- Королівство Саксонія, Антон І (1827–1836)
- Королівство Саксонія, Георг (1902–1904)
- Королівство саксонія, Йоганн (1854–1873)
- Королівство Саксонія, Фрідріх Август І (1806–1827)
- Королівство Саксонія, Фрідріх Август ІІ (1836–1854)
- Королівство Саксонія, Фрідріх Август ІІІ (1904–1918)
- Королівство Франція, Людовік XV (1715–1774)
- король
- Коронація
- короткий меч
- Костюм літній польовий складається з куртки та штанів та призначений для експлуатації військовослужбовцями ЗСУ у мирний час та у бойових умовах. Нова форма була розроблена за натівськими лекалами і введена в експлуатацію у 2014 році. Нині шиється на ук
- Костюм літній польовий складається з куртки та штанів типу карго. Це штани, які не утрудняють рухів і крім звичних кишень мають кілька додаткових кишень з боків. Ці штани було розроблено у 1938 році для британських військових, згодом вони поширилися в
- кочовики
- Крим
- Култури. Етнічні групи.
- Культура
- культура (декоративно-ужиткове мистецтво)
- Культура (Естрадне мистецтво)
- Культура (Кіномистецтво)
- Культура (Література)
- Культура (музейна справа)
- Культура (народне мистецтво)
- Культура (польська графіка ХІХ ст.)
- Культура (Театральне мистецтво)
- Культура (Фотовиставка "Україна:обличчя ХХ століття")
- Культура (Фотовиставка "Україна:обличчя ХХ століття")
- Культура (Художнє мистецтво)
- Культура (художня кераміка)
- Культура в Україні в 1930-х рр.
- культура Західної України на початку 1940-х рр.
- Культура і мистецтво
- Культура карпатських курганів
- культура початку ХХІ ст.
- Культура, українська скульптура
- Культура.
- Культура. Балет
- Культура. Війни
- Культура. Давньоруська література ХІІ ст.
- Культура. Західноєвропейська архітектура
- Культура. Західноєвропейська архітектура XIV–XVIІI ст.
- Культура. Західноєвропейська архітектура XVI–XVIІI ст.
- Культура. Західноєвропейська архітектура XVIII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVII – поч. XVIII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVII – поч. XVIIII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVIII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVIIІ ст
- Культура. Західноєвропейська гравюра XVIIІ ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра І пол. XVII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра кін. XVII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра кін. XVII–поч.XVIII ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра кін. XVIII–поч. ХІХ ст.
- Культура. Західноєвропейська гравюра ХІХ ст.
- Культура. Західноєвропейська графіка І пол. ХІХ ст.
- Культура. Західноєвропейська графіка сер. ХІХ ст.
- Культура. Західноєвропейська графіка ХІХ ст.
- Культура. Італійський живопис поч. XVI ст.
- Культура. Книжкова графіка 70-х рр. ХХ ст.
- Культура. Книжкова графіка 80-х рр. ХХ ст.
- Культура. Козацтво
- Культура. Мистецтво
- Культура. Образотворче мистецтво.
- Культура. Оперне мистецтво Італії сер. ХІХ ст.
- Культура. Пам`ятка літератури стародавньої Русі ХІІ ст.
- Культура. Польська графіка І пол. ХІХ ст.
- Культура. Польська графіка ІІ пол. ХІХ ст.
- Культура. Радянська українська графіка І пол. ХХ ст.
- Культура. Радянська українська графіка ІІ пол. ХХ ст.
- Культура. Радянська українська література І пол. ХХ ст.
- Культура. Радянська українська література ІІ пол. ХХ ст.
- Культура. Російська гравюра поч. ХІХ ст.
- Культура. Театр
- Культура. Українська дореволюційна література
- Культура. Українська література 90-х рр. ХХ ст.
- Культура. Українська література І пол. ХІХ ст.
- Культура. Українська література ХІХ ст.
- Культура. Українська література ХХ ст.
- Культура. Українська новітня гравюра.
- Культура. Українська поезія ХІХ ст.
- Культура. Українські народні думи
- Культура. Українські народні пісні.
- Культура. Французькі державні діячі XVIII ст.
- Культура. Французькі діячі мистецтва
- Культура. Художнє оформлення балету (ескізи костюмів і декорацій)
- Культура.Театр
- курган
- Курфюрство Саксонія, Фрідріх Август І Сильний (1694–1733)
- Курфюрство Саксонія, Фрідріх Август ІІ (1733–1763)
- Легіон УСС виник 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусові Гофмана,
- Легіон УСС виник 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., яким керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусові Гофмана, оби два курені об'єднано в полк, яким
- Легіон УСС виник 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., яким керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусові Гофмана, оби два курені об'єднано в полк, яким
- Легіон УСС виник 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., яким керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусові Гофмана, оби два курені об'єднано в полк, яким
- Легіон УСС виник 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., яким керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусові Гофмана, оби два курені об'єднано в полк, яким
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа.. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусо
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа.. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусо
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусов
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусов
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусов
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусов
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр.Січові стрільці стали важливою силою при формуванні війська Центральної Ради, наприкінці 1918 р. започаткували боротьбу за українськ
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр.Січові стрільці стали важливою силою при формуванні війська Центральної Ради, наприкінці 1918 р. започаткували боротьбу за українськ
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр.Січові стрільці стали важливою силою при формуванні війська Центральної Ради, наприкінці 1918 р. започаткували боротьбу за українськ
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр.Січові стрільці стали важливою силою при формуванні війська Центральної Ради, наприкінці 1918 р. започаткували боротьбу за українськ
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр.Січові стрільці стали важливою силою при формуванні війська Центральної Ради, наприкінці 1918 р. започаткували боротьбу за українськ
- Легіон УСС виник у серпні 1914 р. з численних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр. Легіон налічував 2500 вояків. Легіоном формально керувала Бойова управа. Після реорганізації 1915 р. Легіон підпорядковано корпусов
- лікарень, поліклінік, лікувально-профілактичних, санітарних установ і органів охорони здоров’я, які пропрацювали в цих установах не менше 10 років і особливо відзначились у своїй практичній діяльності в галузі охорони здоров’я. Скасовано Верховною Радою У
- Лісівництво
- Літак Ан-225 з максимальною злітною масою 640 т є найважчим літаком у світі. Ан-225 був створений, перш за все, для потреб радянської космічної програми, для транспортування вантажів, зокрема космічних кораблів багаторазового використання «Буран» і компон
- Літак Ан-225 з максимальною злітною масою 640 т є найважчим літаком у світі. Ан-225 був створений, перш за все, для потреб радянської космічної програми, для транспортування вантажів, зокрема космічних кораблів багаторазового використання "Буран &quo
- Літак Ан-225 з максимальною злітною масою 640 т є найважчим літаком у світі. Ан-225 був створений, перш за все, для потреб радянської космічної програми, для транспортування вантажів, зокрема космічних кораблів багаторазового використання "Буран &quo
- Літо 1924р.
- Літо, 1927р.
- лунниця
- Львівський національний університет імені Івана Франка — один із найстаріших університетів України й Східної Європи. У жовтні 1999 року Львівський державний університет імені Івана Франка отримав статус національного. Історія університету розпочалася 20
- лютеранство
- Ляшко О.П. пив чай тільки зі склянки у підскляннику, використовуючи чайну ложку. Це були його улюблені речі. "Кольчугинский завод кольорових металів" – було засновано у 1871 році московським купцем А.Г.Кольчугіним, як міделиварний завод. Наприк
- Ляшко О.П. пив чай тільки зі склянки у підскляннику. Це була його улюблена річ. "Дятьковского кришталевий завод" був заснований у 1790 році дворянкою Марією Мальцевою. Завод випускав високохудожній кришталь. За роки радянської влади профіль підп
- Ляшко О.П. пив чай тільки зі склянки у підскляннику. Це була його улюблена річ. Казаковський завод художніх виробів був заснований у 1939 році як "Казаковська артіль металіст", на якій працювало 12 чоловік. Тоді і було виготовлено перший філігра
- Ляшко О.П. пив чай тільки зі склянки у підскляннику. Це була його улюблена річ. Казаковський завод художніх виробів був заснований у 1939 році як "Казаковська артіль металіст", на якій працювало 12 чоловік. Тоді і було виготовлено перший філігра
- Магдебурзьке право, міста Гетьманщини, Козелець, актові документи
- Мартін Лютер
- Маскувальна сітка зимова для Армії руками волонтерів — всеукраїнський волонтерський рух з виготовлення маскувальних сіток для українських військових у зоні АТО. За словами координатора руху, він започаткований у серпні 2014 р. у Києві в магазині “Каптерка
- масонство
- матриця
- Медаллю нагороджуватимуться учасники бойових дій періоду Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років; інваліди війни з числа осіб-учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років; колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповн
- Медаль «За врятоване життя» — державна нагорода України для нагородження громадян України, іноземців та осіб без громадянства за врятування життя людини, активну благодійну, гуманістичну та іншу діяльність у справі охорони здоров'я громадян, запобіга
- Медальєрика
- Медицина
- Медицина України в кінці ХХ ст.
- Медицина України ХІХ-ХХ ст.
- мезоліт
- Металеві відзнаки з абревіатурою "УСС 1914" з'являються лише в листопаді 1915 р. як "пам'ятні металеві відзнаки про теперішню війну для кожного учасника в українському стрілецтві". У січні 1916 комісія з питань розроблення
- Металеві відзнаки з абревіатурою "УСС 1914" з'являються лише в листопаді 1915 р. як "пам'ятні металеві відзнаки про теперішню війну для кожного учасника в українському стрілецтві". У січні 1916 комісія з питань розроблення
- Металеві відзнаки з абревіатурою "УСС 1914" з'являються лише в листопаді 1915 р. як "пам'ятні металеві відзнаки про теперішню війну для кожного учасника в українському стрілецтві". У січні 1916 комісія з питань розроблення
- Металеві відзнаки з абревіатурою "УСС 1914" з'являються лише в листопаді 1915 р. як "пам'ятні металеві відзнаки про теперішню війну для кожного учасника в українському стрілецтві". У січні 1916 комісія з питань розроблення
- Метрологічний інвентар
- Меценатство часів України-Гетьманщини.
- меч
- Микола Плав’юк
- Мисливство
- Михайло Грушевський
- Міжвоєнна Польща (ІІ Річ Посполита)
- Міжвоєнний період, 1920-30-і рр.
- Міжнародні зв'язки (культурні)
- Міжнародні санітарні конференції – серія з 14 конференцій, які відбулися з 1851 по 1938 роки. Зіграли основну роль у формуванні Міжнародного управління громадської гігієни, що після Другої Світової війни перетворилося на Всесвітню організацію охорони здор
- Міст, що фігурує на фото, розташовувався біля станції Кічкас у межах суч.м. Запоріжжя. Станція отримала таку назву, оскільки так звалась історична місцевість, де вона постала. На той момент поруч розташовувалась також меннонітська колонія Айнлаге, яка в
- Міст, що фігурує на фото, розташовувався біля станції Кічкас у межах суч.м. Запоріжжя. Станція отримала таку назву, оскільки так звалась історична місцевість, де вона постала. На той момент поруч розташовувалась також меннонітська колонія Айнлаге, яка в
- Міст, що фігурує на фото, розташовувався біля станції Кічкас у межах суч.м. Запоріжжя. Станція отримала таку назву, оскільки так звалась історична місцевість, де вона постала. На той момент поруч розташовувалась також меннонітська колонія Айнлаге, яка в
- Міст, що фігурує на фото, розташовувався біля станції Кічкас у межах суч.м. Запоріжжя. Станція отримала таку назву, оскільки так звалась історична місцевість, де вона постала. На той момент там ророзташовувалась меннонітська колонія Айнлаге, яка в 1931 р
- Міст, що фігурує на фото, розташовувався біля станції Кічкас у межах суч.м. Запоріжжя. Станція отримала таку назву, оскільки так звалась історична місцевість, де вона постала. На той момент там ророзташовувалась меннонітська колонія Айнлаге, яка в 1931 р
- Міста, Україна
- Місто Гірське Сєвєродонецького району Луганської області потерпає від обстрілів російських військових ще з 2014 року, а в березні 2022 року там відновилися активні бойові дії, що тривали до виходу наших військових з можливого оточення в червні 2022 року.
- міфологія
- мовознавство, українська культура та освіта
- могильник
- Модель з'явилась ймовірно після 1935 р. в цей час на підприємстві створювали креслення нових вагонів. Цей зразок ілюструє міжвоєнну тенденціюдо модернізації старих пульманівських вагонів та конструювання нових за оновленими старими кресленнями. Причи
- Модернізм
- Модернізм у літературі
- Мойсей зустрів біля колодязя сімох дочок Іофора, священника Мідіамського. Пастухи не дозволяли їм напоїти стадо їх батька, тоді Мойсей заступився за них і сам напоїв стадо. Дочки Іофора познайомились з Мойсеєм, запросили його до дому свого батька. З одніє
- Молдавське князівство
- молот Тора
- Монархія
- монгольське завоювання
- Монета 2000000 карбованців "Незалежність" започаткувала серію "Відродження української державності", та присвячена п’ятій річниці схвалення Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акта проголошення державної незалежності України.
- Монета присвячена відродженню Михайлівського Золотоверхого собору - історико-архітектурного пам`ятника Руси-України XII-XYIII ст. Михайлівський Золотоверхий собор вважався однією з найкращих монументальних споруд та одним з найбільших монастирів Стародав
- Монета присвячена побудові й освяченню православного храмового комплексу, до якого входять собор Св. Великомученика Євгенія, каплиці святих Олександра та Миколи, дзвіниця Святого Данила у с. Буки Сквирського району на Київщині. При будівництві Храмового
- Монета присвячена присвячена зразку скіфської культури пластині-аплікації IV ст. до н. е. із зображенням богині Апі — праматері скіфів.
- Монета присвячена центральному банку України – єдиному емісійному центру держави, що проводить послідовну монетарну політику, забезпечує ефективне функціонування банківської системи країни і стабільність національної грошової одиниці – гривні. Національн
- Монета присвячена 125-річчю від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) - видатної української поетеси і громадської діячки.
- Монета присвячена 140-вій річниці першого публічного виконання національного Гімну України на музику М.Вербицького (1815 - 1870) та слова П.Чубинського (1839 - 1884). Офіційна музична редакція ухвалена Верховною Радою 15 січня 1992 року, текст гімну затве
- Монета присвячена 140-річчю від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934 рр.) – історику, письменнику, літературознавцю, соціологу і громадського-політичному діячу.
- Монета присвячена 20-річчю незалежності України. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України схвалила Акт проголошення незалежності України.
- Монета присвячена 400-річчю з дня народження Богдана Хмельницького - гетьмана України, видатного державного, політичного і військового діяча XVII століття.
- Монета присвячена Андріївській церкві – унікальній пам'ятці історії, живопису та декоративного мистецтва XVIII ст. у стилі бароко за проектом відомого італійського архітектора Ф. Б. Растреллі. Зразок православного церковного інтер’єру доби бароко, щ
- Монета присвячена археологічній культурі доби мідно-кам’яного віку та початку бронзового віку (бл. 5400-2750 до н. е.). Територія поширення: від Прикарпаття на заході до долини Дніпра на сході, у межах лісостепової смуги. На території сучасної України Три
- Монета присвячена бджолі, надзвичайно багатогранному символу, що уособлює мудрість, родючість, працьовитість, ощадливість, порядок та чистоту.
- Монета присвячена берегині українського народу - образу Божої матері, відомому під назвою оранта у соборі святої Софії в Києві. Оранта (з латинської orans — "той, що молиться") — один із основних типів зображення Божої Матері. Оранта зоб
- Монета присвячена берегині українського народу - образу Божої матері, відомому під назвою оранта у соборі святої Софії в Києві. Оранта (з латинської orans — "той, що молиться") — один із основних типів зображення Божої Матері. Оранта зображувала
- Монета присвячена великому союзу кочово-осілих племен скіфів (VII cт. до н.е. - III ст. н.е.), які населяли територію степової та лісостепової частини сучасної України.
- Монета присвячена видатній архітектурно-історичній пам`ятці Давньої Русі-України, всесвітньо відомому центру духовної культури українського народу - Києво-Печерській лаврі. Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антон
- Монета присвячена видатному громадсько-політичному діячу, історику, письменнику, соціологу, літературознавцю Михайлу Грушевському.
- Монета присвячена видатному українському філософу і вченому XVIII століття Григорію Сковороді (1722-1794 рр.).
- Монета присвячена визначній античній пам`ятці - Херсонесу Таврійському, місту-державі на південно-західному узбережжі Криму, заснованому в 422 - 421 роках до н. е., яке карбувало власну монету. Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту стародавньої Грец
- Монета присвячена визначній історичній пам'ятці національної та європейської політичної думки XVIII ст. Конституція Пилипа Орлика - договір, що був укладений 5 квітня 1710 року у місті Бендери між новообраним гетьманом Пилипом Орликом, козацькою ста
- Монета присвячена визначній пам`ятці книгодрукування - Острозькій Біблії. Острозька Біблія – перше повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. Надрукована на кошти князя Костянтина Острозького в його Острозькій друкарні Іваном Федоровим в 1581 р
- Монета присвячена вищому навчальному закладу України Київському національному економічному університету, який було засновано в 1906 р., як Вищі комерційні курси. В різні історичні періоди університет змінював назви: 1908 — Київський комерційний інститут;
- Монета присвячена відомому архітектурно-історичному пам`ятнику, великому православному монастирю, перша згадка про який датується XVI століттям - Почаївській Лаврі. Нині її архітектурний комплекс включає 16 церков, резиденцiю архиєпископа, дзвiницi, келi
- Монета присвячена відомому козацько-старшинському, згодом дворянському роду Ґалаґанів, представники якого уславилися як меценати, громадські діячі, які сприяли розвитку української культури. Зусиллями Григорія Ґалаґана в Києві в 1871 р. було засновано ві
- Монета присвячена відомому українському роду Симиренків. Симиренки – видатний український рід. Перші достовірні відомості маємо про Степана, який понад двадцять років козакував на Січі, згодом чумакував. Його син Федір разом з Яхненком орендував, а згодо
- Монета присвячена Володимиру Мономаху —(1053–19.05.1125) – князю чернігівському, переяславському і великому князю київському. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук
- Монета присвячена Володимиру Мономаху —(1053–19.05.1125) – князю чернігівському, переяславському і великому князю київському. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук
- Монета присвячена Володимиру Мономаху —(1053–19.05.1125) – князю чернігівському, переяславському і великому князю київському. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук
- Монета присвячена Володимиру Мономаху (1053–19.05.1125) – князю чернігівському, переяславському і великому князю київському. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук Я
- Монета присвячена Володимиру Мономаху (1053–19.05.1125) – князю чернігівському, переяславському і великому князю київському. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук Я
- Монета присвячена Володимиру Святославовичу – руському державному і політичному діячу з варязької династії Рюриковичів, князю новгородському (973–980), великому князю Київському (978 (або 980)-1015). Володимир — син Святослава Ігоровича, великого князя Ки
- Монета присвячена галицько-волинському князю і полководцю Данилу Романовичу (1201-1264 рр.).
- Монета присвячена гребним човнам ХVIII ст., що були основою козацьких флотилій. 10 жовтня 2016 року на о. Хортиця відбулось представлення двох великих кораблів - дубель-шлюпки XVIII ст. та байдака ХІХ ст. - які були відреставровані в рамках Гранту посоль
- Монета присвячена гутництву - виготовленню скла.гутники робили різноманітні скляні вироби.. Це були чарки, кухлі, графини, глечики, баклажки, пляшки, барильця, мисочки, штофи тощо. Значного розвитку гутництво набуло ще за часів Київської Русі. Районами на
- Монета присвячена двадцятій річниці прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акта про незалежність України.
- Монета присвячена десятиріччю грошової реформи в Україні. Проголошення державної незалежності України обумовило необхідність створення власної національної валюти й власної грошової системи, як важливих умов політичної та економічної незалежності. 25 серп
- Монета присвячена десятій річниці прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акта про незалежність України.
- Монета присвячена десятій річниці прийняття Верховною Радою України Акта про незалежність України 24 серпня 1991 р., яким проголошено створення самостійної української держави.
- Монета Присвячена зразку ювелірного мистецтва степової Скіфії - золотій фігурці кабана (кінець IV ст. до н.е.) з кургану Хомина Могила поблизу с. Нагірне Дніпропетровської області.
- Монета присвячена княгині Ользі (близько 910-969) - володарці Київської держави у 945-964 рр. Здійснила першу державну реформу на Русі. Організувала опорні пункти київської центральної влади та судочинства на місцях, що сприяло становленню Давньоруської д
- Монета присвячена криголаму "Капітан Бєлоусов". ГС-82 — дизель-електричне судно балтійського типу, потужністю в 10500 кінських сил, побудоване в 1960-тих роках на Гельсінкській верфі «Wärtsilä» (Вяртсиля). Названо на честь Михайла Прокоповича Бє
- Монета присвячена легендарному засновнику міста Києва і Київської держави наприкінці V - початку VI ст. князю Кию.
- Монета присвячена літаку, призначеному для перевезення вантажів і пасажирів, родоначальнику великого сімейства "Анів". Ан-2 — легкий транспортний літак, біплан. Має близько двадцяти модифікацій. Один двигун потужністю 1000 к.с. Злітна маса 5250
- Монета присвячена м. Батурину — столиці Гетьманщини, резиденції гетьманів Лівобережної України Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та К.Розумовського. Зруйнований у 1708 році за наказом царя Петра І, Батурин вдруге й востаннє став столицею козацько
- Монета присвячена м.Чигирину — першій столиці Гетьманщини, резиденціЇ гетьманів: Б.Хмельницького, І.Виговського, Ю.Хмельницького, П.Тетері та П.Дорошенка.
- Монета присвячена надзвичайно важливому етапу в історії розвитку ювелірного мистецтва на території України - скіфському періоду (VII - IІI століття до н.е.). Особливо високого розвитку досягла ювелірна справа. Особливістю скіфського мистецтва стало зображ
- Монета присвячена найбільшому у світі за розмірами і вантажопідйомністю літаку АН-124 “Руслан”, який випускається серійно та унікальний за своєю транспортною ефективністю. Перший політ дослідний зразок літака здійснив 24 грудня 1982 р. в Києві
- Монета присвячена одній з гетьманських столиць - Глухову. Історичне минуле Глухова тісно пов`язане з процесами державо- і правотворення. У період з 1708 по 1764 рік, опісля знищення Батурина, місто було столицею Гетьманщини й стало резиденцією українських
- Монета присвячена одній з найбільших в Європі ранньофеодальних держав, яка виникла шляхом об`єднання східнослов`янських племен навколо Києва і Середнього Подніпров`я, що існувала впродовж IX-XIII століть.що посідала важливе місце в системі європейських п
- Монета присвячена одній з найбільших святинь Української греко-католицької церкви всесвітньому марійському відпустовому центру, духовному центру — Зарваниця. Розміщений у селі 3арваниця Тернопільського району, Тернопільської області. Відпустового значенн
- Монета присвячена одній з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами: католицькою, православною і протестанською - Святу Різдва Христового в Україні. День народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі святкується 25 грудня церк
- Монета присвячена одній з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами: католицькою, православною і протестанською - Святу Різдва Христового в Україні. День народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі святкується 25 грудня церк
- Монета присвячена одній з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами: католицькою, православною і протестанською - Святу Різдва Христового в Україні. День народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі святкується 25 грудня церк
- Монета присвячена одній з найбільших урочистостей, що відзначається християнськими церквами: католицькою, православною і протестанською - Святу Різдва Христового в Україні. День народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі святкується 25 грудня церк
- Монета присвячена одній з найдавніших православних святинь України Церкві Святого Духа в Рогатині (Івано-Франківська область). Церква Святого Духа - унікальний пам'ятник дерев'яної архітектури та живопису XVI-XVII століть. Вона по праву вклю
- Монета присвячена одній із найважливіших речовин для життя на Землі - воді. Монети мають привернути увагу суспільства до бережливого ставлення до природних багатств, сприяти зменшенню забруднення навколишнього середовища та раціональному управління водним
- Монета присвячена одному з найбільших християнських свят - Великодню, що встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа. Воно складає весняний цикл святкувань в народному календарі. Дата свята не є сталою і кожного конкретного року обчислюється за місячно-
- Монета присвячена одному з найбільших християнських свят на честь Трійці, яка об’єднує в собі образи Батька, Сина і Святого Духа. Християни східного обряду святкують Святу Трійцю на п'ятдесятий день після Великодня. Ще одна поширена назва цього свята
- Монета присвячена одному з найкращих і найдавніших палацово-паркових ансамблів на Південному березі Криму - Лівадійському палацу. Палацовий комплекс, розташований у смт. Лівадія, Ялтинської міськради, Автономна Республіка Крим, Україна. Палац був побуд
- Монета присвячена одному з традиційних українських ремесел – ткацтву, яке було поширене на всіх землях України з часів Київської Русі. Матеріалом для створення тканин було лляне волокно, коноплі, овеча вовна. Повсякденні потреби зумовили побутування ткац
- Монета присвячена одному з традиційних українських ремесел, що має давню історичну традицію – гончарству. Гончарі займалися обробкою глини та виготовленням різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Гончарство на території У
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір`їв зодіаку
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір`їв зодіаку.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Діви.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Лева.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Рака.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Скорпіона.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Стрільця.
- Монета присвячена одному із дванадцяти сузір'їв зодіаку — сузір'ю Терезів.
- Монета присвячена одному із значних свят православ`я - святу Благовіщенню, яке відзначається 7 квітня. Благовіщення означає добра звістка. У християнстві в цей день Діві Марії добра звістка від Архангела Гавриїла про прийдешнє народження Ісуса Христа.
- Монета присвячена одному із значних свят православ`я, яке відзначається 19 січня – Богоявлення, Водохреще, Йордан, Водохрестя, Водосвяття, Водохрищі. Свято завершує різдвяний цикл християнських свят за юліанським календарем.
- Монета присвячена одному із сузір`їв зодіаку.
- Монета присвячена офіційному запровадженню християнства як державної релігії в 988 році. Є другою релігійною реформою Князя Володимира на Русі.
- Монета присвячена п’ятнадцятій річниці прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акта про незалежність України.
- Монета присвячена пам`яті Северина Наливайка (?-1597) - військовоу діячу, козацькому ватажку,провіднику козацько-селянського повстання 1594-1596 рр. в Україні. Ймовірно, що Северин Наливайко народився в містечку Гусятин (нині Тернопільської області), або
- Монета присвячена пам'ятці архітектури XVI-XVIII ст. - палацовому комплексу в якому розміщувалася резиденція кримсько-татарських ханів династії Гіреїв. Палац розташований в долині ріки Чурук-Су біля підніжжя гори Чуфут-Кале. Засновником Ханського
- Монета присвячена пам'ятці архітектури в стилі ренесанс в місті Жовква Львівської області. Будівництво синагоги розпочалося за короля Яна ІІІ Собєського. Автором проекту був королівський архітектор Петро Бебер. Синагога була збудована в 1692-1700 ро
- Монета присвячена подіям 1938 - 1939 років, пов`язаним із проголошенням Карпатської України 15 березня 1939р. Першим Президентом незалежної Карпатської України став Августин Волошин, прем’єр-міністром – Юліан Ревай.
- Монета присвячена політичному діячу та військовому діячу, одному з організаторів запорозького козацтва Дмитру Вишневецькому.
- Монета присвячена політичному діячу, гетьману реєстрового козацтва Петру Конашевичу-Сагайдачному.
- Монета присвячена політичному та військовому діячу, гетьману Правобережної України Пилипу Орлику.
- Монета присвячена політичному та військовому діячу, гетьману України Івану Мазепі.
- Монета присвячена політичному та військовому діячу, кошовому Війська Запорозького Івану Сірко.
- Монета присвячена правителю Київської держави князю Аскольду (?-882).
- Монета присвячена представникові ряду лелекоподібних, одному з двох видів цього роду фауни України - лелеці білій. Окрім науково прийнятої назви, у цього птаха безліч народних назв: чорногуз, бусол, бусел, бусько, бузько, бусьок, бузьок, боцюн, боцян, гай
- Монета присвячена присвячена зразку ювелірного мистецтва Скіфії - золотій пластині із зображенням оленя (VII - VI ст. до н.е.) з кургану поблизу с. Синявки Черкаської області.
- Монета присвячена провідному вищому навчальному закладу України — Харківському національному університету імені Василя Назаровича Каразіна. Університет був заснований 17 листопада 1804 року з ініціативи Василя Каразіна за кошти місцевої громади, та урочи
- Монета присвячена провідному вищому навчальному закладу України Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Історія університету бере свій початок від 8 листопада 1833 р., коли було підтримано подання міністра освіти С. С. Уварова про з
- Монета присвячена професії деревообробника. Стельмахи – майстери які виготовляють вози, сани, колеса. Галузь кустарної промисловості з виробництва цих предметів відома також як колоді́йство відоме в Україні з давніх-давен і було одним з найпоширеніших пр
- Монета присвячена професії плотогона. Більшість річок використовується для сплаву лісу. Цю складну роботу виконують майстри плотоводіння — бокораші. Лісозаготівля проводилася на Поліссі та в Карпатах, здебільшого на Бойківщині та Гуцульщині де цей промис
- Монета присвячена родині Острозьких. ОСТРОЗЬКІ – український князівський рід. Щодо походження роду князів Острозьких серед вчених існують різні точки зору: родовід веде від турово-пінської гілки Рюриковичів , інші вважають – від Гедиміновичів , або від
- Монета присвячена родині Терещенків – українським промисловцям, землевласникам та меценатам середини XIX – початку ХХ ст. Своє походження рід Терещенків веде з козаків м. Глухова. на початок ХХ століття родина була одним із найбільших землевласників Росій
- Монета присвячена розвитку суднобудівництва на теренах нашої держави. Розвиток морської торгівлі античних міст Північного Причорномор`я стимулювало вдосконалення суднобудівної техніки, що стало однією з основних галузей виробництва. Розвиток мореплавства
- Монета присвячена святу свято Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки всіх віруючих. Походження свята пов’язане із легендою про захист Богородицею своїм покровом Константинополя. З святом Покрови в Україні пов'зано чимало видатних дат історії. Т
- Монета присвячена сузір`ю Водолія.
- Монета присвячена сузір`ю Козерога.
- Монета присвячена сузір`ю Овна, що розташоване в Північній півкулі.
- Монета присвячена сузір`ю Риб.
- Монета присвячена традиційному українському ремеслу, яке включало вичинку шкіри з хутром і пошиття традиційного одягу та головних уборів.
- Монета присвячена унікальній фортифікаційній споруді – головній брамі Києва, пам'ятка оборонної архітектури Київської Русі, яка була збудована за часів князя Ярослава Мудрого в 1037 році. Свою назву одержали за аналогією із Золотими воротами в Конста
- Монета присвячена унікальному об’єкту культурної спадщини України - Свято-Успенській Святогірській лаврі. Лавра розташована на правому березі річки Сіверський Донець на схилах крейдяних гір. Перша згадка про Святі гори вперше з’явилася у XV столітті. З
- Монета присвячена Чемпіонату Європи з футболу 2012 року, УЄФА Євро-2012 — змагання з футболу, фінальна стадія яких відбувалася в Польщі та Україні. Перший Чемпіонат Європи, організований у країнах Східної Європи.
- Монета присвячена черепасі – символу безсмертя, а також стабільності, часу, мудрісті і сили.
- Монета присвячена350-річчю початку визвольної війни середини ХVІІ століття українського народу за національне визволення. Причинами якої стало загострення суперечностей в соціально-економічній та культурній сфері Речі Посполитої в середині XVII століття,
- монети
- Монетний двір
- монетний двір Фессалоніки
- Московське царство
- На АНТК ім. О. К. Антонова, як провідній фірмі вітчизняного літакобудування, склалася і діє до сьогодні ціла система кадрового забезпечення та накопичення інтелектуального потенціалу, своєрідна корпоративна культура, що забезпечує відзначення сумлінних тв
- На аркуші ліворуч зображений замок-фортеця Плейсенбург, збудований у ХІІІ ст. і знесений у 1890 р, де в 1897–1905 рр. була зведена на цьому місці Нова ратуша, в якій тепер розташовується будинок міського самоврядування. Праворуч на аркуші зображена Ринков
- На другу половину 1950-х початок 1960-х років у Радянському союзі припало піднесення популярності українських сорочок-вишиванок. Це пов'язують з перебуванням на чолі СРСР Микити Хрущова (1953–1964), який полюбляв українські вишивані сорочки, та сам ч
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування - Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування - Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування - Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування – Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування – Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування – Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування – Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування – Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912–1914 рр., які ст
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування - Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., які сто
- На заклик Головної Української Ради від 06. 08. 1914 р. Було створено єдине українське національне військове формування - Легіон Українських Січових Стрільців з чисельних українських стрілецьких організацій, заснованих у Галичині в 1912-1914 рр., які сто
- На папері другої половини XVIII ст. філігрань типу “голова блазня” розповсюджена особливо широко. Загальні хронологічні рамки використання паперу з такою філігранню в XVII – 1630-1700 рр. Семизубчасті – 1650-1700 рр.
- На папері другої половини XVIII ст. філігрань типу “голова блазня” розповсюджена особливо широко. Загальні хронологічні рамки використання паперу з такою філігранню в XVII – 1630–1700 рр. Семизубчасті – 1650–1700 рр.
- На папері другої половини XVIII ст. філігрань типу “голова блазня” розповсюджена особливо широко. Загальні хронологічні рамки використання паперу з такою філігранню в XVII ст. – 1630–1700 рр. Семизубчасті – 1650–1700 рр. Порівнюючи семизубчасті філіграні
- На папері другої половини XVIII ст. філігрань типу "голова шута" розповсюджена особливо широко. Загальні хронологічні рамки використання паперу з філігранню "голова шута" в XVII - 1630-1700 рр. Семизубчасті - 1650-1700 рр. Порівнюючи с
- На початку ХХ ст. у м. Копиченці робітники працювали у невеликих кустарних майстернях. Великих підприємств у місті не було. Найбільшими були панські гуральні (до 15 робітників) та три цегельні, де працювало 4–5 робітників. У 1900 р. вони виробляли за сезо
- На шостому зїздіСпілки офіцерів України, що відбувся 11 червня1994 р., головою організації було обрано полковника Вячеслава Білоуса, його заступником В.Саладяка. В.Саладяком у травні 1996 р. до 5-річного ювілею організації було розроблено медаль &quo
- На шостому зїздіСпілки офіцерів України, що відбувся 11 червня1994 р., головою організації було обрано полковника Вячеслава Білоуса, його заступником В.Саладяка. В.Саладяком у травні 1996 р. до 5-річного ювілею організації було розроблено медаль &quo
- Набір настільного приладдя був виготовлений під замовлення і подарований Олександру Павловичу Ляшку на 60-річний ювілей, який відзначався у грудні 1975 року. У зв’язку з ювілеєм О. П. Ляшко був нагороджений орденом Леніна.
- Навесні 1989 р., під час виборчої кампанії по виборах до Верховної Ради СРСР, у Києві вибухнув гучний скандал, коли у в/о № 33, після програми К. Масика (І секретар МК КПУ) з’явилася вакансія на повторних виборах і там “самовисунувся” (і був зареєстровани
- Нагородження відзнакою здійснювалися у 1992–1996 роках, до заснування наступника нагороди – відзнаки Президента України – ордена «За заслуги». Особи, нагороджені Почесною відзнакою Президента України, іменуються кавалерами ордена «За заслуги» і зберігають
- Нагородження відзнакою здійснювалися у 1992–1996 роках, до заснування наступника нагороди – відзнаки Президента України – ордена «За заслуги». Особи, нагороджені Почесною відзнакою Президента України, іменуються кавалерами ордена «За заслуги» і зберігають
- Нагородження та вручення ювілейної медалі проводиться від імені Президента України центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів, міськими державними адміністраціями. Вручення ювілейної медалі громадянам інших держав здійснюється Міністерством
- Надзвичайний VIII всесоюзний з'їзд Рад СРСР (Москва, 25 листопада – 5 грудня 1936 р.)
- Надзвичайний стан у Верхній Лужиці, Саксонія (1846–1847)
- Найбільшим творцем гімнів в Європі був зарахований до лику святих Іоан Дамаскін (VIІ–VIII століттяI, чиї мелодії до сих пір звучать під час православних богослужінь.)
- наконечник ременя
- наконечник списа
- Наполеонівські війни
- Наполеонівські війни (1799–1815)
- нарди
- Народний архітектор України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Є вищим ступенем почесного звання «Заслужений архітектор України», та може при
- Народний вчитель України — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Є вищим ступенем почесного звання «Заслужений вчитель України», та може присвоюва
- Наро́дний художник Украї́ни — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України згідно із Законом України «Про державні нагороди України». Є вищим ступенем почесного звання «Заслужений художник України», та може присв
- Народні виступи
- Наука
- Національний Банк України
- Національний університет «Львівська політехніка» — один з найстарішийх технічних закладів вищої освіти України та Європи. Історія виникнення навчального закладу почалася із заснування трикласної реальної школи в 1816 р.Через двадцять років вона отримала с
- Національний цирк України
- Національно-визвольний рух 1930-1940 рр.
- Незабаром легіон УСС було перетворено на полк, а при ньому створено кіш – запасну частину, що займалася набором новобранців. Уперше бійці УСС взяли участь в оборонних боях із кубанськими козаками російської армії на Борецькому й Ужоцькому перевалах. У 1
- Незалежна Україна
- незалежність України
- незалежність України, 1990-ті рр.
- Незалежність України, 1991 р.
- незалежність України, кінець 1990-х рр.
- незалежність України, початок 2000-х рр.
- незалежність України; початок 2000-х рр.
- незалежнісь України, початок 2000-х рр.
- Неоліт
- Неофіти (від грецького neophitos – новонавернений) – нові прибічники певної релігії; у поемі Т.Г.Шевченка неофіти – перші християни в Стародавньому Римі у І ст. н.е.
- Неперспективні села — термін, що побутував в економічній політиці комуністичного режиму у 1960‑х — першій половині 1980‑х рр. Одна з назв щодо малих, невеликих населених пунктів у сільській місцевості, яка характеризує державну політику щодо їхнього еконо
- Нестор Літописець (близько 1056, Київ — близько 1114, Київ) — київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 р. чернець Києво-Печерського монастиря. Автор «Житій святих князів Бориса і Гліба й Феодосія Печерського». Він вважається упорядником (за інш
- Нижнє Подунав’я
- Німецька імперія (1871–1918)
- Німецький союз (1815–1866)
- Німецько-радянська війна (1941–1945)
- Нова економічна політика — була започаткована в березні 1921 р. і тривала до запровадження надзвичайних заходів 1927– 1928 рр. у хлібозаготівлях. НЕП характеризувався відновленням ринкових відносин, відродженням і пошуками шляхів форсованої модернізації С
- нова економічна політика 1920-х рр.
- Новгородська республіка
- Нумізматика
- Облога Бонна (1673) - облога німецького міста Бонна в 1673 в рамках Голландської війни голландськими військами.
- Облога Вердена (23 серпня – 8 листопада 1870)
- Облога Падуї (1509) – один з ключових епізодів початку війни Камбрейської ліги, що відбувся 15–30 вересня 1509 року.
- Облога Парижу (19 вересня – 28 січня 1871)
- Облога Парижу (19 вересня 1870 – 28 січня 1871)
- Обрання Августа Сильного, курфюрста Саксонського, королем Речі Посполитої (1697).
- одежна гарнітура
- Одне з визначних місць у фалеристичній спадщині України нині займають бойові нагороди УПА. Система їх надавання була побудована за принципом відповідності класу і ступеня нагороди, значущості заслуг нагородженого і зорієнтована на вшанування як військових
- Одне з визначних місць у фалеристичній спадщині України нині займають бойові нагороди УПА. Система їх надавання була побудована за принципом відповідності класу і ступеня нагороди, значущості заслуг нагородженого і зорієнтована на вшанування як військових
- Одним з активних учасників “Помаранчевої революції” осені 2004 року, жителів Наметового містечка на Хрещатику був Пилипчук М. М. — людина, яка довго працювала в радянських органах (м. Боярка), робітником заводу “Искра”, яка успішно реалізувала себе, але н
- Однією зі спроб запобігти фальсифікаціям на виборах Президента України стало призначення членами виборчих комісій на Луганщині, Донеччині та інших областях представників штабів В. А. Ющенка. Так, Пилипчук М. М. Побував членом виборчої дільничної комісії н
- окремі географічні місцевості
- окремі географічні місцевості. Запоріжжя
- Окремі географічні місцевості. Іран
- Окремі географічні місцевості. Італія
- окремі географічні місцевості. Київ
- окремі географічні місцевості. Крим
- Окремі географічні місцевості. м. Бамберг
- Окремі географічні місцевості. м. Берлін
- Окремі географічні місцевості. м. Корсунь
- Окремі географічні місцевості. м. Лараш
- Окремі географічні місцевості. м. Лейпциг
- Окремі географічні місцевості. м. Лондон
- Окремі географічні місцевості. м. Львів
- Окремі географічні місцевості. м. Нюрнберг
- Окремі географічні місцевості. м. Пожонь (Братислава)
- Окремі географічні місцевості. м. Потсдам
- Окремі географічні місцевості. м. Светі-Юр
- Окремі географічні місцевості. м. Червений Камінь (Біберсбург)
- Окремі географічні місцевості. м.Бар
- Окремі географічні місцевості. м.Берлін
- Окремі географічні місцевості. м.Галич
- Окремі географічні місцевості. м.Дрогобич
- Окремі географічні місцевості. м.Кам`янець-Подільський
- Окремі географічні місцевості. м.Київ
- Окремі географічні місцевості. м.Луцьк
- Окремі географічні місцевості. м.Луьк
- Окремі географічні місцевості. м.Люблін
- Окремі географічні місцевості. м.Мир
- окремі географічні місцевості. м.Чернівці
- Окремі географічні місцевості. Османська імперія
- Окремі географічні місцевості. Південна Америка
- Окремі географічні місцевості. Римська республіка
- Окремі географічні місцевості. с. Тайкури
- Окремі географічні місцевості. с.Білополе
- Окремі географічні місцевості. смт. Ружани
- Окремі географічні місцевості. Туреччина
- Окремі географічні місцевості. Україна. Київ
- окупація Криму в 2014 р.
- Олімпійські ігри
- Описаний в паспорті герб ліцею імені Івана Богуна вже застарів. Він проіснував до 2020 року. Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 238 від 30 червня 2020 у нарукавного знаку ліцею всередині повністю змінилась емблема з підкови з хрестом
- Оранта (з латинської orans — той, що молиться») — один із основних типів зображення Божої Матері. Оранта зображувалася з піднятими вгору руками — жест адорації (молитви). Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога, і означав благання, прохання.
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Орден "За доблесну шахтарську працю" ІІІ ступеня — державна нагорода України, що призначена для нагородження працівників, що видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтоб
- Орден Героїв Небесної Сотні — державна нагорода України для відзначення осіб «за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, активну благодійну, гуманістичну, громадську діяльність в Україні, са
- О́рден Дани́ла Га́лицького — державна нагорода України, що призначена для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної сл
- Орден Данила Галицького — державна нагорода України, що призначена для нагородження військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби
- Орден Свободи встановлений Законом України 10 квітня 2008 для відзначення видатних та особливих заслуг громадян в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільствава, розвитку демократії, соціально-економічних та по
- Орденом "За заслуги" нагороджуються громадяни України за видатні особисті досягнення в економічній, науково-технічній, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах діяльності на благо держави. Орден "За заслуги&q
- Орденом "За заслуги" нагороджуються громадяни України за видатні особисті досягнення в економічній, науково-технічній, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах діяльності на благо держави. Орден "За заслуги&q
- Орденом "За заслуги" нагороджуються громадяни України за видатні особисті досягнення в економічній, науково-технічній, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах діяльності на благо держави. Орден "За заслуги&q
- Орденом Героїв Небесної Сотні нагороджуються громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Нагородження провадиться указом Президента. Орден дається тільки один раз. Нагороджений орденом Героїв Небесної Сотні іменується лицарем ордена Героїв Небе
- Освіта
- Освіта (Києво-Могилянська академія)
- Освіта (Київський державний художній інститут)
- Освіта (Київський національний університет культури і мистецтв)
- освіта в Україні на початку 2000-х рр.
- Освіта та наука
- освіта, Церква
- освітлювальні прилади
- Осінь, 1915р.
- Османська імперія – ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії.
- Особи, яких представляють до присвоєння почесного звання повинні мати вищу освіту або професійно-технічну. Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і
- Особи, яких представляють до присвоєння почесного звання повинні мати вищу освіту або професійно- технічну освіту. Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочисто
- Особи, яких представляють до присвоєння почесного звання повинні мати вищу освіту або професійно-технічну освіту. Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистос
- Особи, яких представляють до присвоєння почесного звання повинні мати вищу освіту на рівні спеціаліста або магістра. До подання і нагородного листа особи додаються: список творів або перелік основних образів, створених у театрі і кіно. Особі, удостоєній п
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідно
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідно
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідно
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідного почесн
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідног
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідног
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідног
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідного почесно
- Особі, удостоєній почесного звання, вручаються нагрудний знак та посвідчення до почесного звання встановленого зразка в обстановці урочистості і широкої гласності. Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідного почесного
- Остання чверть XIX ст. Україна
- остання чверть XVII ст.
- Остання чверть XVIII ст.
- ОУН-УПА
- Офіційна назва відзнаки "Стрілецька влуча" з'явилася у переліку стрілецьких відзнак у газеті "Діло" за 11.1915р., де зазначено: "...українські краски і краски союзників розміщені кружками так, що творять разом стрілецьку вл
- охорона здоров'я
- охорона здоров'я
- п.ХХ ст.
- п.ХХІ ст.
- Пакет перев'язувальний індівідуальний (ППІ) – уніфікована стерильна пов'язка, призначена для закриття ран та опіків при наданні першої медичної допомоги. У воєнний час видається всьому особовому складу військ і формувань цивільної оборони. Де
- Пам’ятник
- Пам'ятка архітектури та історії Південного Криму – "Ластівчине гніздо" була побувана в 1912 р. Автором будинку став інженеро та скульптор Леонід Шервуд. Будівля зведена на скелі Аврори мис Ай-Тодор. Побудована в неоготичному стилі, висот
- Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану» – державна нагорода України – відзнака Президента України, що встановлена на відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього Союзу РСР із Республіки Афганістан для нагородження учасників
- Пам'ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану» — державна нагорода України — відзнака Президента України, що встановлена на відзначення 25-ї річниці виведення військ колишнього Союзу РСР із Республіки Афганістан для нагородження учасників
- Панорама Гогенберга – мідьорит, на якому зображено панораму Львова. Перше друковане зображення Львова, а також перше відоме зображення міста. Гравюра була виконана Абрагамом Гогенбергом за малюнком панорами Львова кінця 16 – початку 17 ст. роботи Ауреліо
- парламентські вибори 2006 року
- Паспорт Нансена
- Па́спорт На́нсена — це міжнародний документ, що посвідчував особу власника, і вперше почав видаватися Лігою Націй для біженців без громадянства.
- Пейзаж
- пеньківська культура
- Первісна назва — "Заслужений працівник промисловості Української РСР". Звання надавалося Президією Верховної Ради УРСР згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15.11.1988 р. «Про внесення змін у систему почесних звань Української РСР».
- Перебуваючи колись сама в неволі, Ольга Мацелюх-Горинь, намагалася писати листи до тих дисидентів, які сиділи у в'язницях та колоніях, щоб морально підтримати їх у важкі часи.
- Переголосування результатів ІІ туру виборів за рішенням Верховного Суду України відбулося 26 грудня 2004 року. Для його проведення ЦВК утворила ТВК в областях України, в т. ч. в ТВО № 181 (м. Балаклея на Харківщині). Членом ТВК ТВО № 181 був Крижановський
- Перед врученням оголошується указ Президента України про присвоєння відповідного почесного звання. Особи носять нагрудні знаки до них з правого боку грудей. Після смерті удостоєного почесного звання, за наявності спадкоємців, нагрудні зна
- Передано до Київського художньо-промислового і наукового музею ім. імператора Миколи Олександровича у 1904 р. Записано до інвентарної книги у 1906 р.
- Період визвольних змагань 1914-1921 рр, І Світова війна.
- Період визвольних змагань 1914-1921 рр.
- Період визвольних змагань 1914-1921 рр. УГА.
- Період визвольних змагань 1914-1921 рр., І Світова війна
- Період визвольних змагань 1914–1921 рр.
- Період визвольних змагань 1917 –1921 рр.
- Період визвольних змагань 1917-1921 рр.
- Період визвольних змагань 1917-1921 рр. УГА.
- Період визвольних змагань 1917–1921 рр.
- Період визвольних змагань 1917–1921 рр. УГА.
- Період визвольних змагань 1917–1921 рр. УНР.
- Період незалежності України
- перстень
- Перун
- Перша битва при Дюббелі (5 червня 1848)
- Перша половина V ст. до н.е.
- Перша половина VII ст.
- Перша половина VІ ст.
- Перша половина XVIII ст.
- Перша половина XVIII ст. Україна
- перша половина ІІ ст.
- Перша половина ХVІІІ ст.
- Перша половина ХІІІ ст.
- Перша половина ХІХ ст
- Перша половина ХІХ ст.
- Перша половина ХХ ст
- Перша половина ХХ ст.
- Перша світова війна (1914–1918)
- Перша світова війна (1914–1918). УСС.
- перша третина ХІХ ст.
- перша третина ХХ ст.
- Перша чверть ХХІ ст.
- Перша Шлезвізька війна (1848–1850)
- Перші автомобільні аптечки з’явилися в СРСР у 1975 році. Наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 10.11.1975 № 1001 затверджував ціну на аптечку першої допомоги універсальну у футлярі зі штучної шкіри. Вона становила 7 грн. У відповідності до Нака
- Перші картони створені Лебреном в 1664 р. на Королівській мануфактурі гобеленів, призначались для серій "Стихії" та "Пори року", кожна з яких складалась з чотирьох шпалер. Леклерк виконав гравюри на теми чотирьох стихій та пор року. Ці
- Петро І
- писало
- писемність
- Південно-Східна Європа
- Північне Причорномор'я
- Північне Причорномор'я
- Північне Причорномор'я
- Під тиском більшовицьких військ, що наступали на Київ, 31 січня 1919 р. Інструкторська школа старшин у складі 250 викладачів та слухачів відбула до останньої столиці УНР – Кам’янця-Подільського. Згодом вона була переведена до Луцька, де в травні 1919-г
- підвіски
- підвіски-сокирки
- Підгорецький замок — збудований у 1630–1640 рр. за проектом французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана. Будував замок італієць Андреа дель Аква. Замовив проект палацу-замку коронний гетьман Станіслав Конєцпольський.
- Підгорецький замок — збудований у1630–1640 рр. за проектом французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана. Будував замок італієць Андреа де Аква. Замовив проект палацу-замку коронний гетьман Станіслав Конєцпольський.
- пізнє Середньовіччя
- Пільніцька зустріч (1791)
- Після аварії на Чорнобильський АЕС, 26 квітня 1986 року була створена Урядова комісія для виявлення причин аварії та ліквідації її наслідків. Через високий рівень радіації на ЧАЕС члени комісії постійно змінювались кожні 3-4 тижні. На фото представлені ч
- Після звільнення Києва 6.11.1943 року у місті було введено комендантську годину. Внаслідок чого, ходити у нічний час по місту можна було лише за наявності у людини перепустки, яка видавалася комендантом Києва, та паспорта або посвідчення особи. Заборонен
- Після інавгурації Президента України Віктора Ющенка 23 січня 2005 року, 4 лютого Верховна Рада 373 голосами “за” затвердила Прем’єр-Міністром України Юлію Тимошенко та її програму. Уже 4 лютого 2005 року коаліціанти Ющенко В., Тимошенко Ю., Мороз О. зверн
- Після початку німецько-радянської війни в Києві було введено комендантську годину. Внаслідок чого, ходити у нічний час по місту можна було лише за наявності у людини перепустки, яка видавалася комендантом Київського гарнізону та паспорта або посвідчення о
- Після прийняття Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет (1990 р.) та початку економічної суверенізації України (серпень 1991 р.) Українську республіканську контору Державного банку СРСР рішенням ВР України було перетворено в Національний
- Після складання пластової присяги мали право на затверджену відзнаку 05.01.1921 р. У вигляді поєднання тризуба та лілеї. На основі цієї відзнаки почали карбувати відзнаки масового вжитку. Відбитки печатки виявлено на багатьох документах куреня. Крім печат
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 гг. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах О.Мацелюх зменшили на 7 років, перевели з табору Абезь (Комі АССР) до табору Коксун (Казахськ
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 гг. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах О.Мацелюх зменшили на 7 років, перевели з табору Абезь (Комі АРСР) до табору Коксун (Казахськ
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 гг. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах Мацелюх зменшили на 7 років і перевели з табору Абезь (Комі АССР) в Казахстан до Карагандинс
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 рр. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах Мацелюх зменшили на 7 років і перевели з табору Абезь (Комі АРСР) до Карагандинського табору
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 рр. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах Мацелюх зменшили на 7 років і перевели з табору Абезь (Комі АРСР) до Карагандинського табору
- Після смерті Сталіна та табірних повстань 1953–1954 рр. в СРСР почався процес перегляду справ ув'язнених. 23 квітня 1955 р. термін перебування в таборах Мацелюх зменшили на 7 років і перевели з табору Абезь (Комі АРСР) до Карагандинського табору
- Після того, як війська ассирійців взяли в облогу рідне місто Юдити, вона вбралася і вирушила в табір ворогів, де привернула увагу полководця Олоферна. Коли він напився і заснув, вона відрубала йому голову і принесла її до рідного міста, яке таким чином бу
- пішак
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Пластовий курінь "Лісові чорти" впродовж 20-30-х років ХХ століття брав активну участь у проведенні мандрівок для молоді, організації мандрівних та стаціонарних таборів, впорядкування могил Українських Січових Стрільців, проведення святкувань на
- Побут
- побут ХІХ ст.
- побут XVII - XVIII ст.
- Побут XVIII ст.
- побут ІІ пол. ХХ ст.
- побут кінця ХІХ ст.
- побут кінця ХІХ ст. – п.ХХ ст.
- побут кінця ХХ — початку ХХІ ст.
- побут кінця ХХ ст.
- побут кінця ХХ ст. - п.ХХІ ст.
- Побут містян ІІ пол. ХХ ст.
- Побут п.ХХ ст.
- Побут початку ХХ ст.
- побут початку ХХІ ст.
- Побут селян
- побут селян ХІХ ст.
- Побут селян ХХ ст.
- Побут селян 1920-30-ті рр.
- Побут селян І пол. ХХ ст.
- Побут селян ІІ пол. ХХ ст.
- побут селян кінця ХІХ ст.
- побут селян кінця ХіХ ст. - п.ХХ ст.
- Побут селян п. ХХ ст.
- побут селян початку ХХ ст.
- побут селян ХІХ ст.
- Побут селян ХХ ст.
- побут України кінця ХХ ст.
- побут ХХ ст.
- Повість "Гонитва до мосту" (1983) присвячена одній з найяскравіших сторінок скіфської історії. Основу розповіді складають події, пов`язані зі спробою царя давньої Персії Дарія Гістаспи завоювати Скіфію в 514 р. до н.е.
- Погон має прямокутну форму. Виготовлений з тканини кольору ММ-14 (укрпіксель) та нашитий на текстильну застібку-липучку. Тло погону містить вишивку, виготовлену нитками оливкового кольору. Вздовж погону вишита в'юнка гілочка калини з листям та гро
- поділи Речі Посполитої, Габсбурзька монархія, Польща
- Подільське князівство
- Поема "Єретик" присвячена Яну Гусу, чеському релігійному мислителю, філософу, реформатору, ректору Празького університету. Поема була написана Т.Г.Шевченко у 1845 р.
- Поема "Неофіти" була написана Т.Г.Шевченком в Нижньому Новгороді8 грудня 1857 р. (час завершення твору).
- Покаток ХХ ст. Україна
- Політика
- політика в АР Крим; кінець 1990-х рр.
- політика в АР Крим; початок 1990-х рр.
- політика в АР Крим; початок 2000-х рр.
- політика в Україні в кінці 1990-х рр.
- політика в Україні в кінці ХХ — на початку ХХІ ст.
- політика в Україні на початку 2000-х рр.
- Політика к.ХХ ст. - п.ХХ ст.
- політика України в кінці ХХ — на початку ХХІ ст.
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації — політика РКП(б)–ВКП(б) в 1920–30‑ті рр., спрямована на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади в УСРР. Передбачала використання національних кадрів у радянських, партійних
- Політика українізації (коренізації) 1920-х – 1930-х рр. в УСРР
- Політика УРСР в кінці ХХ ст.
- Політичний устрій 17 ст., Україна
- поліхромний стиль
- полоніка
- Польова сумка (планшет) – спеціальна сумка для військового командного складу, що використовується для зберігання та використання документів, карт та необхідних інструментів. У ХХ столітті були розповсюджені у багатьох арміях світу. В СРСР таки сумки ув
- Польська організація військова (ПОВ) – Polska Organizacja Wojskowa (POW) підпільна незалежна військова організація, утворена у 1914 році у Варшаві за ініціативи Йозефа Пілсудського. Організація ставила на меті звільнення Польщі від влади Російської імпері
- Помаранчева революція
- Помаранчева революція; 2004 р.
- Понад 30 років Глагоцький Ц.А. пропрацював віськовим лікарем. Спеціалізувався на лікуванні інфекційних захворювань та боротьбі з епідеміями.
- Понад 30 років Глагоцький Ц.А. пропрацював віськовим лікарем. Спеціалізувався на лікуванні інфекційних захворювань та боротьбі з епідеміями. УЦ 1966 році у нього народилася донька Тетяна.
- Попередником цієї нагороди було звання «Заслужений діяч науки й техніки або мистецтва», встановлене ВУЦВК і РНК УРСР 13.01.1934 р. Воно надавалося за особливо цінні праці в галузі науки й техніки, або за особливо важливі відкриття та винаходи, чи за вида
- Портрет
- Портрет М.П. Драгоманова
- Портрет О. Ляшка сер. 1980-х рр
- поселення
- Посольство Миколи Мілеску до Китаю (1675-1678). Нерчинський договір Московії з Китаєм 1689 р. р.
- посудина
- поховальний обряд
- Походить з серії 76 гравюр із зображенням битв, військових таборів, солдатів або мандрівників на конях.
- Походить з серії гравюр (6 аркушів), присвячених швейцарським війнам (Битва при Земпаху, Битва при Дорнаху, Битва при Муртені, Битва при Лаупені, Битва при Нефельсі, Битва при Моргартені).
- поч ХХ ст
- поч ХХ ст 1912р
- поч ХХ ст.
- Поч. 1920-х рр.
- Поч. 1960-х рр.
- Поч. 1970-х рр.
- Поч. 1980-х рр.
- Поч. 2000 р.
- Поч. 2000-х рр.
- Поч. XI ст. Київське князівство, Святополк Ярополкович(1015-1018).
- Поч. XI ст. Київське князівство. Святополк Ярополкович (1015–1018).
- Поч. ХІХ ст.
- поч. ХХ ст
- початок 19 ст.
- початок 1990-х рр.
- початок 1990-х рр.; політика в АР Крим
- початок 2000-х рр.; кримські татари
- початок 2000-х рр.; політика в АР Крим
- Початок 80-х рр. ХХ ст.
- Початок XVIII ст.
- початок незалежності України
- початок незалежності України; початок 1990-х рр.
- початок ХІХ ст.
- початок ХХ ст
- початок ХХ ст.
- Початок ХХ ст. Україна
- початок ХХ ст., початок ХХІ ст.
- початок ХХІ ст.
- початок ХХІ ст. Україна. Полтавщина
- Почесне звання встановлене Верховною Радою України Законом № 169-V від 21 вересня 2006 року «Про внесення змін до Закону України „Про державні нагороди України“». Тим самим Законом було встановлено також нову державну нагороду — Державну премію України
- Почесне звання встановлене Верховною Радою України Законом № 1765-IV від 15 червня 2004 року «Про внесення змін до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність“».
- Правна система та правові інститути в Україні ранньомодерної доби
- Правова система та правові інститути в Україні ранньомодерної доби
- Православна релігія. Україна.
- Прапори
- Предмет побуту. Художнє срібло Західної Європи XVI-XVII ст.
- предмети культу
- предмети особистого балагочестя
- Предмети убору
- Президент корпорації “Познякижитлобуд” п. Мхітарян Н. М. вів широку благодійницьку діяльність, зокрема підтримуючи відродження традицій козацтва в Україні, за що неодноразово відзначався почесними званнями “Війська Запорозького”. В січні 2000 р. йому було
- Президентські вибори 2004 року
- прикраса особиста
- прикраса поясна
- прикраси
- прикраси одягу
- Присвячена Боспорському царству (VI ст. до н.е. - IV ст. н.е.) - одній з античних держав Північного Причорномор`я, що виникло як об`єднання грецьких міст-колоній на берегах Керченської протоки зі столицею в Пантікапеї.
- Присвячена видатному українському козацько-старшинському роду Лівобережної Українита, що уславився своєю меценатською, з якого походили відомі діячі Гетьманщини - сотники і полковники. До нього належав Василь Тарновський-молодший, завдяки унікальній колек
- Присвячена відомому українському роду Григоровичів-Барських з якого походили українські митці XVIIІ–XX ст.: художники, архітектори, письменники, будівничі, купці, видавці, промисловці, діячі магістрату.
- Присвячена одній з перлин Південного Криму - Ластівчиному гнізду, побудованому в 1912 році інженером-архітектором Шервудом.
- Присвячена одному з найзначніших центрів античної матеріальної і духовної культури Північного та Північно-Західного Причорномор`я – місту-державі Ольвії, яке було засноване на початку VI ст. до н.е. у Нижньому Побужжі (тепер городище поблизу с.Парутіно Ми
- Присвячена одному з символів України - мальві - квітці, яка уособлює символ любові до землі, народу, рідного дому.
- Присвячена представникові ряду Хвостатих земноводних, єдиному виду роду саламандр у фауні України - саламандрі плямистій, ареал поширення якої охоплює гірські та передгірні райони Карпат.
- Провідний конструктор КБ “Антонов” Верхоглядов П. О. був пристрасним шахістом і мав звання “Кандидата в майстри спорту СРСР” з шахів, яке він неодноразово підтверджував на престижних змаганнях. Грав він за ДСТ “Зеніт”.
- Проголошення герцога Фрідріха Августа співправителем короля Саксонії (13 вересня 1830р.)
- Промислова виставка у Лейпцігу 1850 року
- Промислова революція в Німеччині (30-ті–70-ті роки ХІХ ст.)
- промисловість України кінця ХХ — початку ХХІ ст.
- промисловість України кінця ХХ ст.
- процесійні хрести
- Пруська військова інженерія XVII ст.
- пряжка ремінна
- пряслице
- пряслиця
- ра
- Радянська влада в Україні
- радянська Україна, незалежна Україна
- радянський час
- радянський час (доба застою)
- раннє бароко
- ранній залізний вік
- Ранній залізний вік. Античність
- ранньомодерний час
- ранньомодерний час, XVII ст.
- ранньомодерний час, XVIII ст.
- ранньомодерний час, XVIII ст., Гетьманщина
- Революція Гідності
- Революція Гідності — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від ц
- Релігійне життя доби Руїни
- Релігійне життя у Києві першої половини ХІХ ст.
- Релігія
- Релігія, Православна Церква
- Релігія, Православна Церква, міська історія
- Релігія. Іконографія.
- Релігія. Католицька церква
- Релігія. Реформація у Німеччині
- Релігія. Язичництво
- ремінна гарнітура
- ремісниче знаряддя
- Реформація в Німеччині
- Рибалка гвором бовтає воду, створюючи шум, від якого риба активно намагається втекти, потрапляючи до пасток: сітки, волок-сежника, кімлі, наставки, топтухи.
- рибальство
- Римська імперія
- Римська міфологія
- Римська республіка (508 р. до н.е. – 27 р. н.е.) – історична епоха Стародавнього Риму, що відрізнялася аристократично-олігархічною формою правління, в якій вища влада головним чином зосереджувалася у сенаті та в руках консулів.)
- рібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На сріблян
- рібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На сріблян
- Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос За Євангельським сказанням у місті Віфлеємі 2000 років тому від Діви Марії та Духа Святого народився Си
- Річ Посполита
- Річ Посполита, Август ІІ Сильний (1697–1704, 1709–1733)
- Річ Посполита, Август ІІІ (1733-1763)
- Річ Посполита, Владислав IV Ваза (1632-1648)
- Річ Посполита, волинська шляхта, судочинство Речі Посполитої.
- Річ Посполита, Михайло Вишневецький ( (1640-1673
- Річ Посполита, Михайло Корибут Вишневецький (1669–1673)
- Річ Посполита, Сигізмунд ІII Ваза (1587-1632).
- Річ Посполита, Станіслав Август Понятовський (1764-1795)
- Річ Посполита, Стефан Баторій (1576–1586)
- Річ Посполита, Ян II Казимир Ваза (1648–1688)
- Річ Посполита, Ян ІІІ Собеський (1674-1696).
- Робітничо-селянська Червона армія (РСЧА). Заснована відповідно до Декрету РНК від 28 (15) січня 1918 про створення Робітничо-селянської Червоної армії для захисту населення, територіальної цілісності та громадян. свобод на території рад. д-ви. В Україні 2
- Роботу над драмою "Кассандра" Леся Українка розпочала у 1903 р. в Сан Ремо. В 1907 р. в Ялті твір був дещо перероблений і відредагований, особливо 7-ма та 8-ма сцени та дописаний епілог. Дата чистового та чорнового автографів - Ялта, 5.0
- Роботу над драмою "Кассандра" Леся Українка розпочала у 1903 р. в Сан Ремо. В 1907 р. в Ялті твір був дещо перероблений і відредагований, особливо 7-ма та 8-ма сцени та дописаний епілог. Дата чистового та чорнового автографів - Ялта, 5.05.1907 р
- Роботу над драмою "Кассандра" Леся Українка розпочала у 1903 р. в Сан Ремо. В 1907 р. в Ялті твір був дещо перероблений і відредагований, особливо 7-ма та 8-ма сцени та дописаний епілог. Дата чистового та чорнового автографів – Ялта, 5.05.1907 р
- Родина Мазур – це типова заможна українська селянська родина. Наприкінці 1920-х років вона складалася з 6 осіб: батько (Ігор Онисимович, 1885), мати (Марія Михайлівна, 1882) та четверо їх дітей – Агафья (1908), Марфа (1913), Федір (1914) і Іван (1915). В
- Родина Мазур до колективізації була типовою заможною українською селянською родиною. У 1930 році їх було розкуркулено та у 1934 році виключено з колгоспу. Мазури залишили рідне село та переїхали до міста Кременчук. У 1937 році голову родини – Мазура Ігоря
- Розвиток освіти та науки XVIII ст. Історія читання.
- Розп'яття
- Розп'яття
- Розпорядженням Президента України Л. Д. Кучми від 23 березня 1998 року «Про відзначення 100-річчя утворення заповідника в Асканії-Новій» Кабінету Міністрів України було доручено розглянути питання щодо заснування почесного звання «Заслужений природоохо
- Роман "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі. Він був написаний Валеріаном Підмогильним у 1927, а опублікований у 1928 році у Харкові. У 1930 році він вийшов також російською мовою у серії "Творчество народов СССР&quo
- Роман "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі. Він був написаний Валеріаном Підмогильним у 1927, а опублікований у 1928 році у Харкові. У 1930 році він вийшов також російською мовою у серії "Творчество народов СССР&quo
- Роман "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі. Він був написаний Валеріаном Підмогильним у 1927, а опублікований у 1928 році у Харкові. У 1930 році він вийшов також російською мовою у серії "Творчество народов СССР&quo
- романське мистецтво
- Російська імперія у XVIII ст.
- Російська імперія, Олександр І (1801-1825)
- російсько - українська війна (з 2014 .р)
- російсько - українська війна (з 2014 р.)
- російсько - українська війна (з 2014 р)
- російсько -українська війна (з 2014 р.)
- російсько -українська війна (з 2014 р)
- Російсько-українська війна (з 2014 р.)
- Російсько-українська війна (з 2014 р)
- російсько-українська війна (з 2014 рю)
- російсько-українська війна 2022 р.
- рукомийник
- Русь
- Русь.
- Русь. XIV ст.
- Русь. Х - ХІ ст.
- Русь. Х - ХІІІ ст.
- Русь. Х ст.
- Русь. Х-ХІІІ ст.
- Русь. ХІ - ХІІІ ст.
- Русь. ХІ – XIІ ст.
- Русь. ХІ-ХІІ ст.
- Русь. ХІ-ХІІІ ст.
- Русь. ХІІ ст.
- Русь. ХІІ-ХІІІ ст.
- Русь. ХІІІ ст.
- Русь. ХІІІ-XIV ст.
- Рятувальні роботи на кар’єрі біля Шмільки 25–27 січня 1862
- с. Чорноморське
- Саксонія, Йоганн Георг IV (1691–1694)
- Саксонія, курфюрст Август Сильний (1694–1733)
- Саксонія, курфюрст Йоганн Георг ІІ (1656–1680)
- Саксонія, курфюрст Йоганн Георг ІІІ (1680–1691)
- Саксонія, курфюрст Фрідріх Август ІІІ (1763–1806)
- Салтівська культура
- Сатурналії
- св. архангел Михаїл
- св. Борис
- св. вмч. Георгій
- св. вмч. Стефан
- св. Гліб
- Св. Стефан проповідував Євангеліє та вів диспути про віру в синагозі. Фанатики звинуватили його в богохульстві та з допомогою неправдивих свідків домоглися засудження його до страти. Був забитий камінням.
- св. Федір
- Светі-Юр (слов. Svaty Jur, нім. Sankt Georgen, угор. Szentgyorgy) – виноробне містечко в західній Словаччині. Місто виникло як великоморавська фортеця, вперше офіційно згадується лише в 1209 р., коли Светі-Юр став містом.–
- світильники
- Світовий конгрес вільних українців
- Світовий конгрес українців (до 1993 р. — Світовий конгрес вільних українців) — найвища координаційна громадська організація української діаспори, яка представляє інтереси більше 20 мільйонів українців і об’єднує у своєму складі українські організації із 3
- свічник
- Свята
- Свята. Великодень.
- святий
- Святкування
- Святогірський Успенський Зимненський ставропігійний монастир — давній український монастир ченців східного обряду, розташований у с. Зимному (Володимирський район, Волинська область). Давніше — чоловічий, спочатку православний, згодом унійний; нині — жі
- Священна Римська імперія
- Священна Римська імперія (962–1806)
- Село Лаврики Білоцерківського району Київської області є невеликим селом, через яке тече річка Лаврик. На 2001 рік населення складало 377 осіб.
- Семирічна війна (1756–1763)
- Сер. 1950-х рр.
- сер. 1960-х рр.
- сер. ХVIII cт.
- Серветки бути простерилізовані паровим методом. Мали термін придатності 5 років. Використовувалися для висушування порожнини рани при порожнинних операціях, для зупинки кровотечі шляхом тампонування рани, при перев'язках.
- сердоліки
- Серед 50‑ти кандидаті на пост Київського міського голови переміг на виборах 26 березня 2004 року Леонід Михайлович Черновецький, зібравши понад 30% голосів виборців. Від Блоку Л. Черновецького до Київради та районних рад міста також потрапила значна кільк
- Середземномор'я
- середина — третя чверть IV ст. до н.е.
- середина 18 cт.
- середина 18 ст.
- середина 80-х рр. ХХ ст.; помаранчева революція
- Середина IV – початок V ст.
- Середина XVIII ст. Вірменія.
- Середина XVIII ст. Україна
- Середина ХІІ - початок ХІV ст.
- середина ХІХ ст
- Середина ХХ ст.
- Середнє Подніпров’я
- Середній палеоліт
- Середньовіччя
- сережка
- сережки скроневі
- Серія медалей "Портрети польських королів" (1790–1798)
- Серія медалей "Портрети польських королів" (1790–1798)
- Серія складається з 6 гравюр. "Взяв би я бандуру..." належить до авторських пісень.
- Серія складається з 6 гравюр. "Козака несуть..." належить до козацьких пісень.
- Серія складається з 6 гравюр. "Ой, не ходи, Грицю..." належить до пісень-балад.
- Серія складається з 6 гравюр. "Ой, пряду, пряду..." належить до пісень про родинне життя.
- Серія складається з 6 гравюр."Ніч яка місячна..." належить до авторських пісень..
- Серпень. 1923р.
- Символізм
- Символіка
- Симон Петлюра
- Сіджильмаса (Segelmessa) – середньовічне місто в Магрибі, на південному сході сучасного Марокко, в області Тафілальт.
- Сіль
- Сільський побут Зах. Європи
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових С
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових Стр
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових Стр
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових Стр
- Січові стрільці започаткували боротьбу за українську державу в Галичині і стали кістяком Української Галицької Армії. Стрілецька Рада була сформована 19.01.1918 р. як дорадча колегія коменданта Січових Стрільців Є. Коновальця. В процесі роботи Січових Стр
- Скадинавія
- Скальпель – це загальний різальний хірургічний інструмент, що використовують для роз’єднання м’яких тканин під час виконання оперативного втручання. Багаторазовий. В СРСР випускався на Медико-інструментальному заводі в місті Ворсма Горківської обл. Ви
- Скандинаві
- Скандинавія
- скіфи
- скіфська доба
- Складається серія з 6 гравюр. Пісня "По цей бік гора, по той бік гора. Поміж тими гороньками сходила зоря. Ой то не зоря, дівчина люба..." належить до любовної лірики.
- Скляний багаторазовий шприц типу "Рекорд" стандартного об'єму 10 мл застосовувався у медицини для виконання, як правило, внутрішньовенних ін'єкцій. На нього надягалася голка. Такий тип з'єднання має назву Люер / Luer. Шприц так
- Скляний багаторазовий шприц типу "Рекорд" стандартного об'єму 20 мл застосовувався у медицини для виконання як правило внутрішньовенних ін'єкцій. На нього надягалася голка. Такий тип з'єднання має назву Люер / Luer. Шприц такої
- Скляний багаторазовий шприц типу "Рекорд" стандартного об'єму 20 мл застосовувався у медицини для виконання як правило внутрішньовенних ін'єкцій. На нього надягалася голка. Такий тип з'єднання має назву Люер / Luer. Шприц такої
- Скульптуру було подаровано Олександру Павловичу Ляшку колективом шахти 8-8 біс, ймовірно, під час його зустрічі зі своїми виборцями. 12 червня 1966 року Ляшко був обраний до ВР СРСР 7 скликання (1966 – 1970 рр.) по виборчий дільниці Донецької області, до
- слов'яни
- Служба крові в УРСР була представлена мережею спеціальних установ, головним завданням яких було забезпечення лікувально-профілактичні закладів як донорською кров'ю так і компонентами та препаратами, отриманими з неї. Подібні комплекти використов
- Смерть імператора Карла VII (1745)
- Собор Різдва Богородиці у Козельці на Чернігівщині споруджено у 1752–1763 роках на замовлення графині Наталії Розумовської архітекторами Іваном Григоровичем-Барським та Андрієм Квасовим. Храм збудовано у стилі козацького бароко. Собор двоповерховий. На
- сокири-чекани
- соціальний розвиток
- Спектакль "Ромео і Джульєта" був поставлений Балетом Сержа Лифаря в Національному оперному театрі Гельсінки. Прем`єра відбулась 18 лютого 1960 р.
- Спорт
- спорт, стадіон "Динамо"
- Спроби владних структур сфальшувати результати народного волевиявлення під час виборів Президента України восени 2004 року викликали феномен “Помаранчевої революції” в Україні, учасником якої був і власник документа Пилипчук М. М.
- Спроби провладних структур сфальшувати результати ІІ туру виборів Президента України вивели українських громадян на Майдан Незалежності у Києві і по всій Україні. Ці люди не тільки стояли і в дощ, і в сніг (“за правду, а не за гроші”), але й допомагали до
- Спроби сфальшувати результати виборів і в І, і в ІІ турах виборів (31.10 та 21.11.2004 р.) були викликом суспільству, яке не могло терпіти зневажання його права на вибір та повну інформацію. Ось чому так пильно стежили громадяни за діями ЦВК, про що свідч
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На с
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На с
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На с
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На с
- Срібляники - перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х-поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980-1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015-1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На ср
- Срібляники – перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися Кін. X−поч. XI ст.ст. за часів правління Володимира Святославовича після прийняття християнства, Святополка Окаянного та частину правління Ярослава Мудрого. Випуск особистих монет Київської
- Срібляники – перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися Кін. X−поч. XI ст.ст. за часів правління Володимира Святославовича після прийняття християнства, Святополка Окаянного та частину правління Ярослава Мудрого. Випуск особистих монет Київської
- Срібляники – перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися Кін. X−поч. XI ст.ст. за часів правління Володимира Святославовича після прийняття християнства, Святополка Окаянного та частину правління Ярослава Мудрого. Випуск особистих монет Київської
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібля
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На сріблян
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібляни
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібляни
- Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібляни
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича (980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в к. Х — поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980—1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015—1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. Н
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібляники — перші карбовані монети Давньої Русі, карбувалися в Кін. X – поч. XI ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого
- Срібне весілля Альберта і Кароли, королівського подружжя Саксонії (1853–1878)
- Стародавня Греція. Мандрівні пророчиці (сивіли, сибіли)
- стиль
- стиль "Маммен"
- стиль "Рингерике"
- стиль модерн у мистецтві
- столовий посуд
- Столові прибори та посуд.
- Сторіччя з дня народження Б. Лепкого
- Сторіччя з дня народження О. Кобилянської
- Судочинство Великого князівства Литовського
- Суспільно-історичний розвиток
- Суспільно-політичне життя в Україні в ХХ ст.
- Суспільно-політичний лад в Україні в ХХ ст.
- Суспільно-політичний розвиток
- Суспільно-політичний розвиток України
- Суспільно-політичний устрій Гетьманщини
- Сучасна російсько-українська війна почалася в березні 2014 р.. Раніше, у лютому 2014 р., Російською Федерацією було окуповано й анексовано Автономну Республіку Крим. До 24 лютого 2022 р. бойові дії тривали на окремих територіях Донецької та Луганської обл
- Сучасна українська скульптура
- Сучасність
- Східні слов`яни. Київська Русь
- Східно-Римська імперія (Візантія)
- Сюжет пов`язаний з темами запозиченими з Євангелія, Апокаліпсису та ін. За християнським віруванням – це суд, що має настати після кінця світу, на якому суддею буде Син Божий.
- Т.Г. Шевченко
- та посвідчення до почесного звання встановленого зразка. Вручає Президент України або за його дорученням Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України або інша посадова особа, що визначена відповідним указом Президента України. Про вручення
- Тарас Шевченко
- Твір Т.Г.Шевченка "У неділю не гуляла..." був написаний 18 жовтня 1844 р. в Санкт-Петербурзі. Пройнятий народопісенними мотивами. В його основі – чумацькі пісні про смерть чумака в дорозі, відомі Шевченкові з народних вуст та з фольклорних збірн
- Театральне мистецтво
- Теми: Дисиденти За антирадянську пропаганду Юрій Бадзьо був засуджений 21.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років заслання. З 1980 по 1986 роки відбував покарання у таборі ЖХ-385/3-5 в ДубравЛАГу (селище Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ).
- Теми: Дисиденти За антирадянську пропаганду Юрій Бадзьо був засуджений 21.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років заслання. З 1980 по 1986 рр. відбував покарання у таборі ЖХ-385/3-5 в Дубравлагу (селище Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ). В
- Теми: Дисиденти За антирадянську пропаганду Юрій Бадзьо був засуджений 21.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років заслання. З 1980 по 1986 рр. відбував покарання у таборі ЖХ-385/3-5 в Дубравлагу (селище Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ). З
- Теми: Дисиденти. З'їзди, форуми. Партії та громадські організації. Філолог за освітою Ю.Бадзьо у 1961-64 роках був аспірантом та мол. наук. співр-ком Інституту літератури АН УРСР. Друкувався як літературознаве
- Теми: Дисиденти. Штудіювання "Капіталу" переконало М.Руденка у тому, що вчення К.Маркса помилкове в самій своїй основі - у розумінні теорії додаткової вартості. Вона створюється не надексплуатацією робітника, а сонячною енергією (фот
- Теми: Дисиденти. Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис «Право жити» про колоніальне становище України. Його дружина - Світлана Кіриченко допомагала чоловікові робити мікрокопії рукопису, які б можна було краще сховати і переправити за кордон.
- Теми: Дисиденти. Впродовж 1972-1979 рр. Бадзьо підготував рукопис "Право жити" про колоніальне становище України. Під час обшуку, проведеного КДБ УРСР в квартирі Бадзьо 02.02.1979 р. рукопис було вилучено. Однак до моменту арешту (23.04.1979)
- Теми: Дисиденти. До моменту арешту – 23.04.1979 р. Юрій Бадзьо підготував рукопис книги "Право жити", та кілька відкритих листів у тому числі "До Президії ВР СРСР..." У листі "До Президії..." автор зазначив, що "велик
- Теми: Дисиденти. За антирадянську пропаганду Юрій Бадзьо був засуджений 21.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років заслання. З 1980 по 1986 рр. відбував покарання у таборі ЖХ-385/3-5 в Дубравлагу (селище Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ).
- Теми: Дисиденти. Штудіювання "Капіталу" переконало М. Руденка у тому, що вчення К. Маркса помилкове в самій своїй основі – у розумінні теорії додаткової вартості. Вона створюється не надексплуатацією робітника, а сонячною енергією (фотосинтез),
- Тешенський мир (1779)
- ТзоВ “Учовий комплекс “Олександрійська гімназія” влітку 2004 року взяв участь у рейтингу-конкурсі “Україна: кращі підприємства” і рішенням Науково-експертної ради іміджевої програми “Лідери ХХІ століття” від 10 серпня 2004 року визнаний лауреатом Всеукраї
- Тішит (Tesset) – стародавнє укріплене поселення (ксар), а також невелике, частково занедбане сучасне місто в мавританській області Такант. Пам`ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
- Торгові марки, знаки
- Транспорт, економіка
- Транспорт, економіка, краєзнавство
- Транспорт, економіка, краєзнавство.
- транспорт, організації, революція
- Третя пандемія чуми у світі (1856-1956 рр.) та експедиції «Особливої комісії з попередження занесення чумної зарази» до країн Сходу у 1897-1913 рр., з метою вивчення джерел появи та розповсюдження чуми
- Третя пандемія чуми у світі (1856-1956 рр.) та експедиції «Особливої комісії з попередження занесення чумної зарази» до країн Сходу у 1897-1913 рр., з метою вивчення джерел появи та розповсюдження чуми.
- Троянська війна - війна давніх греків з Троєю (Іліоном) на початку ХІІ ст. до н.е. описана в поемах Гомера "Іліада" і "Одісея". Приводом стало викрадення троянським царевичем Парісом Олени (Єлени ?) прекрасної - дружини спартанського ц
- Троянська війна - війна давніх греків з Троєю (Іліоном) на початку ХІІ ст. до н.е. описана в поемах Гомера Іліада" і "Одісея". Приводом стало викрадення троянським царевичем Парісом Олени (Єлени ?) Прекрасної - дружини спартанського царя Ме
- тура
- Туризм в Криму
- У 1918 році після заключення Брестського миру австрійська влада вирішила сформувати із військово полонених українців окрему дивізію у підтримку Центральної Ради. Вона отримала офіційну назву 1-ф Козацько-Стрілецька, а відповідно до сірої форми – неофіційн
- У 1918 році після заключення Брестського миру австрійська влада вирішила сформувати із військовополонених українців окрему дивізію у підтримку Центральної Ради. Вона отримала офіційну назву 1-а Козацько-Стрілецька, а відповідно до сірої уніформи – неофіці
- У 1918 році після заключення Брестського миру австрійська влада вирішила сформувати із військовополонених українців окрему дивізію у підтримку Центральної Ради. Вона отримала офіційну назву 1-а Козацько-Стрілецька, а відповідно до сірої уніформи – неофіці
- У 1948 р. керівництво ГУЛАГу утворило особливі табори для ізоляції найнебезпечніших політв'язнів. У республіці Комі спочатку таких таборів було два: «Рєчлаґ» (річковий) у Воркуті та «Особлаґ №1» або «Мінлаг» (мінеральний) в Інті. Останній діяв у 1
- У 1954 році Сухов К.Л. виходив на пенсію і йому потрібно було надати документи, що підтверджували його трудовий стаж. Для цього він і робив їх копії. Свідоцтво Сухова К.Л. є ілюстрацією того, як формувалась майбутня партійно-державна номенклатура СРСР. В
- У 1957 році Анатолій Лупиніс за активну участь у страйку в 7-му таборі Дубравлагу, де відбував покарання, був повторно засуджений на 10 років за "організацію контрреволюційного саботажу" внаслідок чого його було переведено до Володимирської закр
- У 1962 році в Ризі було створено "Ризьку ювелірну фабрику" (вул. Личупес,1) на базі двох підприємств – метало-галантерейної фабрики "Гайсма" та Ризької фабрики годинників та ювелірних виробів, що була заснована у 1945 і початково мала
- У 1965 році Горинь Михайло Миколайович був заарештований з політичних мотивів, а у 1966 засуджений до 6 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії (Російська Федерація), де у 1967 за «пропаганду» та поширення самвидаву серед в’язнів б
- У березні 1990 року в газеті "Літературна Україна" був опублікований "Маніфест Демократичної партії України". Її автором був Юрій Бадзьо. Цей документ був початком майбутньої партії. 14 травня 1990 року в Києві пройшло засідання іні
- У березні 1998 року до складу народних депутатів України було обрано Голову Проводу Конгресу українських націоналістів (КУН) п. Ярославу Йосипівну Стецько. Саме вона, як старійшина Верховної Ради України, у квітні 1998 року виголосила Присягу народних деп
- У вересні 1982 року в СРСР з державним візитом прибула прем’єр-міністр Індії – Індіра Ганді. У ході візиту вона побувала в Києві. 25 вересня 1982 року в актовій залі Червоного корпусу КДУ відбулась її зустріч з викладачами та студентами вищого навчальног
- У квітні 1999 року, у відповідності до підпункту 32 пункту 2 статті 26 та підпункту 5 пункту 1 статті 31 Конституції АР Крим, було запроваджено почесні звання АРК, в т. ч. 1 “Заслужений працівник промисловості АРК”. 24 травня 1999 року, Рішенням Президії
- У листопаді 1993 р. Велика Британія розповсюдила серед посольств пропозицію про бажання передати свою антарктичну станцію "Фарадей" на о. Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з "не антарктичних держав". 20 липня 1995 р. між Україно
- У національній українській символіці калина пов'язана із родинно-побутовими та календарними обрядами. Калина – багатогранний символ, що уособлює Україну, символ Батьківщини, символ життя, крові, вогню.
- У січні 1916 р.комісія з питань розроблення однострою УСС розглянула та затвердила проєкт стрілецьких відзнак. Кокарди носили по центру "мазепинки", а також на грудях. Ця кокарда з'являєтьсяв описі "Видавництва Скарбу Січових Стрільц
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом Президента України Л.Д. Кучми № 766/95 від 23 серпня 1995 року для нагородження як громадян України , так і іноземців за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету Украї
- Указом президента України Л. Кучми № 870/96 від 22 вересня 1996 року встановлено відзнаку Президента України – орден "За заслуги", а також затверджено статут нагороди. Дана нагорода стала наступником Почесної відзнаки президента України – першої
- Указом президента України Л. Кучми № 870/96 від 22 вересня 1996 року встановлено відзнаку Президента України – орден "За заслуги", а також затверджено статут нагороди. Дана нагорода стала наступником Почесної відзнаки президента України – першої
- Указом президента України Л. Кучми № 870/96 від 22 вересня 1996 року встановлено відзнаку Президента України – орден "За заслуги", а також затверджено статут нагороди. Дана нагорода стала наступником Почесної відзнаки президента України – першої
- Указом також затверджені Статут відзнаки та опис знака ордена V ступеня. 19 червня 1998 року Указом Президента України № 662/98 був затверджений опис знаків відзнаки Президента України «Орден князя Ярослава Мудрого» I, II, III, IV ступеня; визначено, що
- Україна
- Україна у складі Речі Посполитої сер. XVI – XVIII ст.
- Українізація 1920–1930-х рр.
- Українська ві
- Українська військова організація — нелегальна політична організація військових різних українських армій, яка ставила на меті продовжувати збройну боротьбу за незалежність і соборність України. Утворена впродовж 1920 року з кількох націоналістичних військо
- Українська військова організація — нелегальна політична організація військових різних українських армій, яка ставила на меті продовжувати збройну боротьбу за незалежність і соборність України. Утворена впродовж 1920 року з кількох націоналістичних військо
- Українська графіка
- Українська діаспора
- Українська література кін. ХІХ - поч. ХХ ст.
- Українська література ХІХ ст.
- українська література ХХ ст.
- Українська народна дума "Три брати самарські" записана між 1808–1827 рр. від кобзаря Івана Стрічки. Відомо до 20 записів цієї думи. Вперше опублікував один з варіантів у 1849 р. М.О. Максимович. В думі йде мова про події XVI–XVII ст., коли відбу
- Українська Народна Республіка (УНР)
- Українська національна асамблея — політичне об’єднання, засноване 30 червня 1990 р. як Українська міжпартійна асамблея. 8 вересня 1991 р. — перейменоване на «Українську національну асамблею», яка на той час не мала офіційної реєстрації. 19 серпня 1991 р.
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська революція 1917–1921 рр.
- Українська філателія
- Українська Центральна Рада
- Українська шляхта
- Українське книговидання XVIII ст.
- українське книгодрукування, історія читання
- українське козацтво
- українське мистецтво XX ст.
- Українське мистецтво ХІХ ст. Доба геитьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (1616-1622)
- Український визвольний рух 1920–1950‑х рр. — національно-визвольний рух на етнічних українських землях у 1920–1950‑х рр., головною метою якого було продовження збройної боротьби за встановлення незалежної соборної України на українських етнічних землях. Н
- український і російський фольклор
- Український портрет. Гетьманщина
- Українські землі під німецькою окупаційною владою — з перших днів окупації військовою адміністрацією проводився комплекс заходів, спрямованих на реєстрацію населення, контроль за його пересуванням (навіть в межах невеликих адміністративних одиниць), виявл
- Улус Джучі
- УНА–УНСО
- УНР - Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі Росії, а після україно- більшовицької війни, 22 січня 1918 р. - Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі Росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного
- УНР – Українська Народна Республіка була проголошена 07.11.1917 р. після Жовтневого перевороту як автономна республіка в складі Росії, а після україно-більшовицької війни, 22 січня 1918 р. – Незалежною Державою. Столицею УНР був Київ, формою державного пр
- УНР в екзилі
- УНР, УНР в екзилі
- УПА
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вист
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20-30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вистав
- Упродовж 20–30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вист
- Упродовж 20–30 рр. ХХ ст. пластовий курінь "Лісові чорти" брав активну участь у громадському житті Галичини. Це проявлялося у проведені для молоді мандрівок, організації стаціонарних таборів впорядкування могил УСС, постановки театральних вист
- Урга
- УРСР
- Уряд УНР в екзилі
- Ускладнення політичної ситуації в Україні після відставки Уряду Юлії Тимошенко на початку вересня 2005 року деякі партії використали для активізації підготовки до виборів 2005 року. Саме так діяв лідер фракції СДПУ(о) Леонід Кравчук, скликавши Установчий
- Успенський собор (Собор Успіння Пресвято́ї Богоро́диці) — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври. Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. В другій половині
- Успенський собор (Собор Успіння Пресвято́ї Богоро́диці) — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври. Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича. В другій половині
- УСРР
- УСС – Українські Січові Стрільці – українське національне військове формування (легіон) у складі австро-угорської армії, сформоване із добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 року. Січові Стрільці були першими укр
- Учбовий комплекс “Олександрійська гімназія” у м. Києві за роки свого існування (1991–2004 рр.) зарекомендував себе надзвичайно потужним педагогічним колективом, в числі якого були вчителі з багаторічним досвідом викладання, новатори, автори підручників та
- Учбовий комплекс “Олександрійська гімназія” у м. Києві за роки свого існування (1991–2004 рр.) зарекомендував себе, перш за все, надзвичайно потужним педагогічним колективом, серед яких були вчителі з багаторічним досвідом викладання, новатори своєї справ
- Фемінізм
- ферзь
- фібула
- фібула кільцева
- фібула пальчаста
- фібула підковоподібна
- Фібули
- фігурка шахова
- фігурки шахові
- Фізична культура та спорт
- Філателія
- Філокартія
- фінальний палеоліт
- фішка гральна
- фолліс
- Фортифікація
- Фото було зроблено Анатолієм Лупиносом на паспорт у 1960-х роках. Це був вже його другий паспорт зразка 1953 року. Бланки таких паспортів були меншого розміру, та мали обкладинку темно-зеленого кольору. Видавали їх мешканцям міст і містечок на 10 років з
- Фото зроблене під час перебування Олександра Ляшка з дружиною Клавдією Давидовою на відпочинку на державній дачі в Пущі-Водиці у травні 1980 року.
- Фото зроблено 30 грудня 1974. У цей день на заводі "Криворіжсталь" була задута найпотужніша в світі доменна піч № 9 корисним об'ємом 5000 кубометрів. З нагоди її запуску на заводі пройшли урочистості, в яких взяли участь перший секретар
- Фото зроблено під час святкування 30 річниці перемоги у німецько-радянській війні в травні 1975 року у приміщенні Окружного будинку офіцерів Радянської Армії.
- Фото Олександра Павловича Ляшка зроблено на борту урядового літака Як-40 під час його робочої поїздки.
- Фотопортрет Олександра Павловича Ляшка сер. 1960-х рр.
- Франко-прусська війна (1870–1871)
- Франко-прусська війна 1870–1871
- Франція, Перша Імперія (1804–1815)
- Французька література XVII ст.
- Французький уролог Жане Жюль (1861-1942) першим запропонував шприц своєї конструкції для промивання сечеспускательного каналу у 1892 році. Шприць Жане призначений для промивання полостей пацієнтів, відсмоктування різних рідин з організму, введення чере
- Французькі живописці XVIII ст.
- Х – ХІ ст.
- Х – ХІІ ст.
- Х ст.
- Х–ХІ ст.
- Х–ХІІ ст.
- Х–ХІІІ ст.
- ХIV ст.
- ХV - XVI ст.
- ХVIII ст.
- ХVІІ - XVIII ст.
- ХVІІ - ХVІІІ ст.
- ХVІІ ст.
- ХVІІІ - ХІХ ст.
- ХVІІІ ст.
- харчування
- ХІ – XIІ ст.
- ХІ – XIІ ст. Русь
- ХІ – XIІІ ст.
- ХІ ст.
- ХІ ст. (князювання Ярослава Мудрого)
- ХІ–XIІ ст.
- ХІ–ХІІ ст.
- ХІ–ХІІІ ст.
- ХІV ст.
- ХІV-XVII ст. ?
- ХІV—ХVIІ ст. (?)
- ХІІ — початок ХІІІ ст.
- ХІІ ст.
- ХІІ ст. Русь
- ХІІ-ХV ст.ст.
- ХІІ– початок ХІIІ ст.
- ХІІ–XIІІ ст.
- ХІІ–ХІIІ ст.
- ХІІ–ХІІІ ст.
- ХІІІ ст.
- ХІІІ ст. Русь
- ХІІІ-XIV ст.
- ХІІІ-XIV, XV ст.
- ХІІІ–ХІVст.
- ХІХ - ХХ ст.
- ХІХ ст.
- ХІХ ст. - поч. ХХ ст.
- хлібозаготівлі
- хозари
- Хозарський каганат
- Хорошевский жіночий монастир, що знаходився поблизу смт Хорошеве на Харківщині, був заснований у 1664 р. Закритий у 20-х рр. ХХ ст.
- Хотинська битва 1673 р. - дводенна (10-11 листопада) битва між 40-тис. польським військом великого коронного гетьмана Яна Собеського і 30-тис. турецьким військами силістрійського бейлербея Гусейн-паші, під час війни Речі Посполитої з Османською імперією у
- хрест
- Хрест Івана Мазепи — державна нагорода України — відзнака Президента України, що встановлена для відзначення громадян за значний внесок у відродження національної культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у де
- Хрест Іва́наМазе́пи — державна нагорода України — відзнака Президента України, що встановлена для відзначення громадян за значний внесок у відродження національної культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у
- Хрест оборони Львова є військовою відзнакою, якою нагороджувались всі учвсники боїв у Львові з 1 по 22 листопада 1918 року. Нагородження проводилось до 1939 року. Знак кріпився на лівій стороні грудей на закрутці (гайці).
- хрест-енколпіон
- хрест–енколпіон
- хрести
- хрести "козацькі"
- хрести-енколпіони
- Хрестильні тапери
- Хрещення
- християнство
- Християнство. Змійовики.
- Християнство. Змійовики. ХІ Археологічний з'їзд 1899 р.
- хриястиянство
- Художнє срібло Західної Європи XV- XX ст", МІКУ (тепер Скарбниця НМІУ) 2002-2004 рр.р --
- Художнє ремесло Західної Європи ХІІ-XVI ст.
- Художнє срібло Західної Європи XV- поч. XX ст.
- Художнє срібло Західної Європи XV- поч. XXІ ст.
- Художнє срібло Західної Європи XVI cn/
- Художнє срібло Західної Європи XVI ст.
- ХХ — початок ХХІ ст.
- ХХ ст.
- ХХІ ст.
- Царство Польське
- Царство Польське (Королівство Польське, Конгресівка, Конгресове королівство, Привіслінський край) — історична назва польських земель з колишнього Варшавського князівства, які за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 відійшли до Російської імперії і пере
- Царство Польське, Олександр І (1815-1825)
- цегельні заводи Західної Україні на початку ХХ ст.
- Цей прапор Білорусі (державний у 1991-1994 рр., нині використовується, як опозиційний) був із Жизневським Михайлом на Євромайдані та Революції Гідності. Знайдений на вул. Липська, 19/7, кв. 30а Калашніком Євгеном, який також входив до УНСО (за цією адресо
- Центральний державний історичний архів України
- Церква
- Церква святого Миколи (Києво-Печерська лавра) – невелика трапезна церква на території Києво-Печерської лаври в Києві. Пам`ятка архітектури кінця XVII–поч. XVIII ст.
- Церква Спаса на Берестові – стародавня церква в Києві поблизу Києво-Печерської лаври. Пам`ятка архітектури ХІ–ХІІ ст.
- Церква, парафіяльне життя
- Церковна архітектура
- Церковно-Археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- Церковно-Археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- Церковно-археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- Церковно-археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- Церковно-археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- Ця відзнака є різновидом пам'ятної відзнаки "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України. Другий випуск вий
- Ця відзнака є різновидом пам'ятної відзнаки "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України. Другий випуск вий
- Ця відзнака є різновидом пам'ятної відзнаки "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України. Другий випуск вий
- Ця відзнака пам'ятна "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України. Другий випуск вийшов після 20.11.1917 р.
- Ця відзнака пам'ятна "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України.Символіка відзнаки, а саме поєднання гал
- Ця відзнака пам'ятна "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І. Боберського та редакції "Вісті з Запоріжжя", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України.Символіка відзнаки, а саме поєднання гал
- Ця відзнака пам'ятна "Соборна Україна", яка видана у Відні коштом І.Боберського та редакції "Вісті з Запорожа", перший випуск якої здійснений у вересні 1917 р. на спомин свободи України. Другий випуск вийшов після 20.11.1917 р.
- Ця листівка подарована Жизневському Михайлу від Калашніка Євгена у грудні 2013 р. Знайдений на вул. Липська, 19/7, кв. 30а Калашніком Євгеном, який також входив до УНСО (за цією адресою перебував штаб УНА-УНСО). Знайдено також прапор України із написами у
- Червений Камінь – замок у Словаччині. Розташований на східних схилах малих Карпат. З XIII ст. Червений Камінь входив у число замків прикордонної системи. В 1588 р. замок перейшов молодому барону Миколі ІІ Пальфі. Нащадки Миколи були власниками замка до 1
- Черняхівська культура
- Чоловік Фанні Грімальді замовив художнику Франсуа-Ксавьєру Фабре парний портрет: свій і покійної дружини, після її смерті. Портрет був джерелом для гравірованого портрета. Рисунок був підготовлений у Флоренції і відправлений до Риму, де гравюру виконав Б
- Чотирирічний сейм (1788 - 1792)
- шахи
- Швабська війна (нім. Schwabenkrieg) - збройний конфлікт 1499 між Швейцарським союзом і Швабським союзом, який підтримував імператор Священної Римської імперії Німецької нації.
- Швеція
- Шинуазрі, XVIII -- XIX cт.
- шістдесятництво
- Шістдесятництво — літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед української інтелектуальної еліти наприкінці 1950‑х — на початку 1970‑х рр. Передумовою виникнення шістдесятництва та шістдесятників були нові політичні зміни, які мали місце в пер
- Шістдесятництво — літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед української інтелектуальної еліти наприкінці 1950‑х — на початку 1970‑х рр. Передумовою виникнення шістдесятництва та шістдесятників були нові політичні зміни, які мали місце в пер
- Шістдесятництво — літературно-мистецька та суспільно-політична течія серед української інтелектуальної еліти наприкінці 1950‑х — на початку 1970‑х рр. Передумовою виникнення шістдесятництва та шістдесятників були нові політичні зміни, які мали місце в пер
- шолом
- Штанглас - це аптечна тара (бaнкa c пpитеpтoю прoбкою), в якій аптекарі зберігали готові ліки, або лікарську сировину для виготовлення ліків за рецептом. Призначалися для зберігання отруйних і одурманюючих речовин. Скло товсте, гартоване, стійке до хімі
- Щоб запобігти випадкам масової фальсифікації даних повторного голосування 26 грудня 2004 року опозиція посилила своїх представників, до складу комісії виборчих дільниць Луганської, Донецької та Харківської областей. Одним з таких представників у смт Шахта
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1973 року. Це був 2-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1974 року. Це був 3-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1976 року. Це був 5-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1977 року. Це був 6-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1978 року. Це був 7-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1979 року. Це був 8-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Тако
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1981 року. Це був 10-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1982 року. Це був 11-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1983 року. Це був 12-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1984 року. Це був 13-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- Щоденник О.П.Ляшко вів впродовж 1985 року. Це був 14-й рік його роботи на посаді голови Ради Міністрів УРСР. Щоденник містить робочі записи автора щодо його зустрічей з міністрами, членами ЦК КПУ, ЦК КПРС, питання, які на цих зустрічах обговорювались. Так
- ювелірне мистецтво
- Ювілеї
- Ювілеї (25 років незалежності України)
- Ювілей 25-ліття правління та 70-ліття від дня народження Альберта, короля Саксонії
- Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників» — державна нагорода України — відзнака Президента України для нагородження учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років, заснована на відзначення 60-ї р
- Ювілейний Шеченковський здвиг – масова маніфестація українських національних сил, присвячена 100-літтю від народження Кобзаря, відбувся 28.06.1914 р. у Львові. У поході взяло участь понад 12 тис.членів сокільських, січових, стрілецьких та спортивних орг
- язичництво
- Як свідомий громадянин Пилипчук М. М. не міг не підключитися в середині 1980‑х рр. до кампанії КПРС по боротьбі з пияцтвом. Саме тоді, в 1986 році було зорганізовано Всесоюзне добровільне товариство боротьби за тверезість.
- Яструбове перо було визначене як відзнаку пласту 5 пунктом його Статуту, що зберігається і ЦДІАУ у м. Львів. Відзнака відноситься до масових загальноприйнятих в міжнародному скаутському русі, набула широкого поширення в багатьох країнах. В Пласті вважалос
- Яструбове перо було визначене як відзнаку пласту 5 пунктом його Статуту, що зберігається і ЦДІАУ у м. Львів. Відзнака відноситься до масових загальноприйнятих в міжнародному скаутському русі, набула широкого поширення в багатьох країнах. В Пласті вважалос
-
Personalities
- Василь Єфремович Ковальчук - худодник по порцеляні.
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Зноско-Боровський Євгеній Олександрович (1854-1899) - колишній воєнний, землевласник (садиба в с. Бересняги) і предводитель Канівського повітового дворянства. у 1890-ті роки захопився розкопками курганів. Щоденники були частково опубліковані А.А.Бобринським, всі матеріали розкопок потрапили до Київського міського музею старожитностей і мистецтв
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919–1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923–1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925–1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928–1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932–1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад».
- Мозолевський Борис Миколайович (1936-1993) — український археолог і поет, кандидат історичних наук. У 1968-1993 рр. — співробітник Інститутут археології, з 1986 р. — завідувач відділом/сектором скіфської археології. З 1969 р. очолював Орджонікідзівську археологічну експедицію ІА. Керував розкопками скіфських курганів Хомина, Товста, Соболева, Водяна, Бабина Могили та ін. Автор числених статей та 4 монографій.
- Борис Миколайович Мозолевський (1936-1993) – керівник Орджонікідзевської експедиції, співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., член Спілки письменників України, керівник Орджонікідзевської експедиції ІА АН УРСР, фахівець з археології раннього залізного віку. Автор понад 60 наукових публікацій і декількох поетичних збірок
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографій
- Олександр Михайлович Лєсков (1933-2017) – керівник Каховської експедиції, докт.і.н., професор, заслужений працівник культури Російської Федерації, колишній завідувач Відділом археології Державного Музею мистецтва народів Сходу (ДММНС), член-кореспондент Німецького археологічного інституту, науковий консультант Музею археології та антропології Пенсільванського університету (Філадельфія, США). Спеціалізувався за матеріалами Кавказу епохи бронзи і заліза, історії скіфів, сарматів і меотів. Автор більш ніж 100 публікацій, у тому числі 20 монографій, альбомів і каталогів, виданих у Росії, Україні, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Італії, Мексиці, США
- Чередниченко Микола Миколайович (1939–1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., фахівець з доби бронзи. Автор близько 50 праць, серед них 2 колективні монографії. Очолював новобудовні археологічні експедиції, що працювали на території Запорізької, Луганської, Полтавської областей
- Князь Іван Іванович Лобанов-Ростовський (1731-1791) – поручик.
- Іван Равич (1677-1762), київський майстер, який жив і працював на Подолі.
- Магдесі Арутюн -вкладний хреста
- Олександр Харук (30. 01. 1960 ) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: "Роман Шухевич", "Діва" та ін..
- Павлов Микола Спиридонович (25.08.1922-02.04.1978 рр.) — учасник Другої світової війни, командир гармати 1007-го артилерійського полку 46-ї легкої артилерійської бригади 12-ї артилерійської дивізії 65-ї армії 1-го Білоруського фронту, сержант, Герой Радянського Союзу (1944 р.). Після війни працював бібліотекарем в селі та на будівництві в Джезказгані (Казахстан).
- Федорова Ніна Іванівна
- Художник: Харук Сергій
- (1646—1714) — український державний та військовий діяч доби гетьмана Івана Мазепи. Генеральний Осавул (1696—1707) та Генеральний Обозний (1707—1709) в уряді Івана Мазепи. Один із лідерів Гетьманату Пилипа Орлика в екзилі (Молдова).
- 18 ст.
- Cігалова Марія Ісаївна (1929-2001 рр.) — тренер з фігурного катання. У 1947—1952 рр. навчалась в Київському політехнічному інституті. У 1953 р. працювала керівником збирального цеху заводу рахункових приладів в м. Києві. У 1968 р. отримала звання спортивного суді республіканської категорії з фігурного катання.
- Іван (Іоаким) Дмитрович Двигубський (1659 – після 1743) – відставний сотник Зміївського слобідського полку, який у 1734 чи 1735 р. під іменем Іоакима прийняв постриг у приписному до Києво-Печерської лаври Зміївському Миколаївському монастирі.
- Іван Петрович Котляревський (9. 10. 1769 р. — 10. 11. 1838 р.) — український письменник, класик нової української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.
- Іван Равич
- Іваненко Святослав (13. 03. 1963 р.) – Член Національної спілки художників України, головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. Автор багатьох пам’ятних та ювілейних монет "Острозька академія", "10-річчя Збройних сил України", «Пектораль», "Золоті ворота" тощо.
- Автора не визначено
- Антон Ланге (Антоній Лянге, Antoni Lange) (нар. 1774, м. Відень, Австрія — пом. 1842, м. Львів) — син актора віденського придворного театру, австрійський живописець, графік, майстер театрально-декораційного жанру. Вважається родоначальником історичного пейзажу ("патріархом львівського пейзажу").
- Бідзиля В.І.
- Бідзиля Василь Іванович (1936–1999) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н.
- Болдін Ярослав Іванович — співробітник ІА АН УРСР
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Василь-Дмитро Васильович (Василь) Кучабський (1895—1971) – український історик, публіцист, політик, громадський і військовий діяч; учасник Першої світової війни у складі Українських січових стрільців, автор перших українських підручників з військової справи. Брат Володимира Кучабського – греко-католицького священика, письменника і редактора католицької преси. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка.
- Володимир Дем’яненко (10. 05. 1960) − головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ, дизайнер понад 50-ти пам’ятних та ювілейних монет: «Скіфське золото», «Гриф Чорний» та ін..
- Володимир Дем’яненко (10. 05. 1960) – головний художник-дизайнер Монетного двору Національного Банку України. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ. Дизайнер пам’ятних та ювілейних монет: "Скіфське золото", "Гриф Чорний" та ін..
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий,
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західноговідділу Російського географічного товариства
- Володимир Таран (08. 06.1960) – художник Монетного двору НБУ. Співавтор багатьох пам’ятних та ювілейних монет: "Лев Ландау", "Ластівчине гніздо" (аверс), "725 років м. Рівному" та ін.
- Воронін Михайло Львович (10.07.1938 р. — 14.04.2012 р.) — український дизайнер і виробник класичного одягу, доктор технічних наук.
- Глагоцький Цезар Андрійович (1933–2000) народився у селі Радівка, Коростишівського району, Житомирської області. У 1964 році закінчив Київський державний медичний інститут ім. Богомольця. Працював військовим лікарем-інфекціоністом. Демобілізувався з армії у 1979 році у званні полковника. Похований в Києві.
- Гончаренко Микола Іванович - з липня 1937 р. – начальник бесемерівського цеху, директор Орджонікідзевського (Єнакіївського) металургійного заводу, директор Нижньотагільського металургійного заводу, директор Сєов-ського металургійного заводу, директор Єнакіївського комбінату, директор Українського ін-ституту металів Міністерства чорної металургії СРСР, заступник голови Луганського раднархоза, радник директора металургійного заводу в Бхилаї (Індія), заступник голови Українського раднархозу – начальник головного управління металургійної промисловості України, заступник директора по науковій роботі в Інституті проблем литва Академії наук УРСР, радник головного інженера з будівництва і освоєнню металургійного заводу в Аннабе (Алжир), ст.науковий спів-робітник Інституту проблем литва Академії наук УРСР.
- Гречуха Михайло Сергійович (1902-1976 рр.) — український радянський партійний і державний діяч, керівник Верховної Ради УРСР. Член ЦК КПУ у 1938-1961 рр. Кандидат в члени ЦК КПРС у 1956-1961 рр. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У (липень 1939 р. — травень 1961 р.).
- Джуракул Тураєв (1922-1998 рр.) — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1944 р.). У 1941 р. Тураєв був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. З того ж року на фронтах Другої світової війни. Відзначився під час звільнення Гомельської обл. Білоруської РСР. Після закінчення війни Тураєв продовжив службу в Радянській Армії, закінчив Подільське артилерійське училище. У 1953 р. у званні майора був звільнений в запас. Проживав і працював в Узбекистані.
- Жизневський Михайло Михайлович (26.01.1988 р. м. Гомель, Білорусь – 22.01.2014 р. м. Київ, Україна). Білоруський активіст Євромайдану (Революції Гідності), журналіст, член Самооборони Майдану. Член організації УНА-УНСО, проживав тимчасово у Білій Церкві, Україна. Там мав позивний “Локі”. Загинув під час подій Революції Гідності на вул. Грушевського 22.01.2014 р. Похований у Білорусі Гомельського р-ну селище Стяг Праці.
- Коровін Олексій Костянтинович народився в Москві 23 червня (5 липня) 1897 р. у родині відомого російського художника К. Коровіна та хористки Російської приватної опери Ганни Яківни Фідлер (1872 (1873?))–1947). Живопису навчався у батька. Писав пейзажі, натюрморти, портрети, був графіком, театральним художником. В еміграційний період займався сценографією під керівництвом батька. В 1920-ті рр. у Парижі працював оформлювачем у різних кабаре. В 1929 р. оформив оперу М. Римського-Корсакова “Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію” для трупи Паризької приватної опери М. Кузнєцової (Театр Єлісейських полів), в 1939 р. – до балету “Сільфіди” Ф. Шопена для Оригінального російського балету в Монте-Карло. Брав участь у виставках: Московський гурток (1918); “Мир искусства” (1918, 1921); виставках у Москві (1920), Бірмінгемі (1928), Амстердамі, Белграді та Берліні (усі – 1930), Парижі (1932). Доля О. Коровіна склалася трагічно: 17 грудня 1950 р. у Парижі він покінчив життя самогубством.
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі
- Корченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів на Буковині. В лютому 1914 р. мобілізований до айстро-угорської армії. У жовтні 1915 р. потрапив до рос. полону. В лютому 1919 р. вступає до більшовицької партії. З січня 1919 р. до 1920 р. – член колегії відділу зовнішніх зносин в Укрраднаргоспі. З січня по червень 1920 р. – політкомісар інтендантства ЧУГА при ХІІ Армії. З січня 1920 р. до червня 1922 р. – заст. керівника сільвідділу Київського губкому КП(б)У. З січня 1922 р. до грудня 1922 р. – секретар Переяславського повітового комітету КП(б)У. З грудня 1922 р. до березня 1924 р. – зав. оргвідділу Київського ОПК. З березня 1924 до листопада 1926 р. – секретар Київського губвідділу профспілки «Всеробітземлісу». З листопада 1926 до грудня 1928 р. – секретар парторганізації Київського медінституту, одночасно викладач політекономії. В 1930 р. закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю економіст-юрист
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Лєсков Олександр Михайлович (19 мая 1933 м. Харків — 12 листопада 2017, Бостон, США) - доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 рр. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 рр. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 рр. - у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 рр. - у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них - понад 10 монографій.
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографій
- Лісовський Роберт Антонович (1893–1982) – відомий український художник-графік. Займався станковою та художньою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Розробив дизайн логотипу ОУН
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987), член Президії (Політбюро) ЦК КПУ (1963 – 1987), член ЦК КПРС (1961–1989), голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Народився на станції Родакове Луганської області, закінчив Луганський автошляховий технікум (1935) та Донецький індустріальний інститут (1947). Учасник Другої світової війни – командир танкового взводу на Північно-Кавказькому фронті (1942). Автор спогадів "Груз памяти".
- Мідар Лоренц Людвіг, також Лоран Луї М. (Midart, Lorenz Ludwig, auch Laurent Louis M.) (1733 – 1800) – швейцарський художник, рисувальник, гравер.
- Міщенко Єфросинія Іванівна
- Матвій Нарунович
- Микитенко Іван Кіндратович (1897–1937) – український письменник і драматург
- Микола Кочубей (30.12. 1956) – український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Михайло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічноїкомісії (1857 — 1889), один іззасновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Михайло Володимирович Юзефович (1802—1889) — українськийдіяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846—1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Музика Максим
- Олександр Шенауер
- Раймунд, або Раймондо Монтекукколі, герцог Мельфі (італ. Raimondo Montecuccoli; 21 лютого 1609 - 16 жовтня 1680) - імперський генералісимус італійського походження, великий полководець XVII століття.
- Розумовська Наталія Демянівна (кін. ХVІІ ст. - 12.09.1762 ) - проста козачка, корчмарка, графиня, статс-дама, мати останнього гетьмана Украни Кирила Розумовського. Народилася в с. Адамівка Козелецького пов. Чернігівської губ. Була одружена з козаком Григорієм Розумом. В родині було шестеро дітей. Син Олесій був тамно одружений з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною.
- Ругендас Георг Філіп (нім. Georg Philipp Rugendas; 27 листопада 1666, Аугсбург – 10 серпня 1742, Аугсбург) – німецький батальний живописець і гравер, учень Я. Фішера. Три сини Ругендаса: Георг-Філіп (1701–1774), Хрістіан (1708–1781) і Єреміас-Готлоб (1710–1772) були гравери і працювали чорною манерою. Особливий успіх мали батальні сцени Хрістіана: вони надруковані фарбою коричневого тону.
- Руденко Терентій Федорович – член більшовицької партії з 1905 р., учасник трьох революцій. Робітник Дружківсько-Торецького сталелеварного заводу з 1899 р., Краматорського металургійно-машинобудівного заводу, в 1915–1916 рр. Луганського паровозобудівного заводу, де працював ливарником-формувальником і вів підпільну роботу. Був активним "будівником соціалізму", займався колективізацією сільського господарства. Працював на керівних посадах Волинського окрвиконкому (1926–1927 рр.). Був членом Проскурівського окрвиконкому (1928–1930 рр.). Працював у Сибіру. Був членом Читинської міської контрольної комісії ВКП(б) в 1930 р. В 1932–1933 р. займався суцільною колективізацією сільського господарства в Ірбейському та Канському районах Східносибірського (нині Красноярського) краю РСФСР.
- Себастьян Дадлер (1586-1657) - видатний німецький медальєр, механік. Працював у Дрездені, Аугсбурзі, Гамбурзі, Гданську. Спеціалізувався на виготовленні медалей на історичну тематику, портретні, весільні, хрестильні тощо.
- Соколов І.В
- Федір Левицький
- Федорова Ніна Іванівна
- фото М. Гельфгата
- Художник: Харук Сергій
- Чередниченко Микола Миколайович (1939-1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., фахівець з доби бронзи. Автор близько 50 праць, серед них 2 колективні монографії. Очолював новобудовні археологічні експедиції, що працювали на території Запорізької, Луганської, Полтавської областей
- Шевченко Людмила Олексіївна (нар. 13.07.1945 р.) — артистка цирку (дресирувальниця), народна артистка СРСР, народна артистка України. З жовтня 2012 р. займає посаду генерального директора — художнього керівника Національного цирку України.
- <br>Мартін Генріх Омейс (1650–1703) – саксонський медальєр і гравер. Навчався мистецтву гравіювання разом з Ернестом Каспаром Дюрром, завдяки якому поступив на службу до Дрезденського монетного двору. Спільно з Дюрром працював до 1680 р., основною спеціальністю Дюрра було гравіювання по міді, Омейса – гравіювання гербів.
- 1941–1943 роках працював у видавництві газети «Нове українське слово», яка виходила під час окупації в Харкові. 1943 року переїхав до Львова й у виданнях Українського Видавництва ілюстрував журнал «Малі Друзі» і дитячі казки. У 1945–1948 працював у Харківському обласному книжково-газетному видавництві, згодом у Сільгоспвидаві УРСР та «Радянській Школі». У 1949 році художника засудили на 25 років за малюнок на Йосипа Сталіна, у котрого руки були в крові. Був амністований у 1955 році. Помер 13 жовтня 1968 р. у Києві.
- B. Szulecki, Warszawa
- [Nyrnyh]
- Є підстави припускати, що автором цих відзнак був Роман Грицай – студент архітектури Львівської Політехніки, про що згадується у листуванні проф. С. Гайдучок з проф. І. Боберським від 29.07.1935 р.
- Євген Коновалець
- Євгеній (Болховітінов) - митрополит Київський і Галдицький (1822-1837), одночасно - архимандрит Києво-Печерської лаври. За його дорученням керівником лаврської друкарні Веніаміном було підготовлено чергове (16-е) видання Києво-Печерського патерика
- Євгеніуш Маріуш Унгер – власник гравірувальної майстерні та виробничої фірми у Львові. Разом із Варшавським монетним двором та польськими посередниками виготовляв (штампував) патріотичні та пам'ятні значки, військові відзнаки та інш. Вироби фірми майстерні Є.М. Унгера мають на зворотній стороні клеймо "E. M. UNGER LWOW".
- Євгеніуш Маріуш Унгер – власник гравірувальної майстерні та виробничої фірми у Львові. Разом із Варшавським монетним двором та польськими посередниками виготовляв (штампував) патріотичні та пам’ятні значки, військові відзнаки та ін. Вироби фірми майстерні Є.М. Унгера мають на зворотній стороні клеймо «E.M. UNGER. LWOW».
- Євгеніуш Маріуш Унгер – власник гравірувальної майстерні та виробничої фірми у Львові. Разом із Варшавським монетним двором та польськими посередниками виготовляв (штампував) патріотичні та пам’ятні значки, військові відзнаки та ін. Вироби фірми майстерні Є.М. Унгера мають на зворотній стороні клеймо «E.M. UNGER. LWOW».
- Євдокимов Геннадій Леонідович (1947—2001) — археолог, дослідник доби бронзи та раннього заліза. Працював у багатьох новобудовних експедиціях. У 1977 р. очолив Краснознам’янську експедицію, частину матеріалів якої передав до НМІУ.
- Євстратій Дабіжа (Істрате Добіжа) (? – 1665), молдовський воєвода у 1661–1665 рр.
- Єльченко Юрій Никифорович — в 1987–1991 рр. був секретарем Київського міського комітету Компартії України.
- Єпископ Афанасій (світське ім'я князь Олександр Юрійович Пузина) (р.н. (?) –1650) – український церковний діяч, єпископ Луцький і Острозький (1632–1647)
- єпнін Микола Васильович (11(22).03.1734—12(24).05.1801) — військовий і державний діяч Російської імперії, дипломат, поміщик, генерал-фельдмаршал (1796), князь.
- Єрмак Єфросинія
- Єфімія Радіонова - вкладниця свічника
- Єфіменко Георгій Григорович (1917 – 2012) – член ЦК КПУ у 1975 – 1985 рр, міністр вищої та середньої спеціальної освіти Української РСР у 1973 – 1984 роках.
- Єфименко Петро Петрович (1884 - 1969)
- Єфименко Петро Петрович (1884 - 1969) - дослідник палеоліту, слов'янської археології та етнографії, доктор археології (1934), професор, академік АН УРСР (1945).
- Єфименко Петро Петрович (1884 - 1969) - дослідник палеоліту, слов'янської археології та етнографії, доктор археології (1934), професор, академік АН УРСР (1945).
- Єфросинія Ярославна (ІІ пол. ХІІ ст.) – руська княгиня з роду Ростиславичів династії Рюриковичів. Донька галицького князя Ярослава Осмомисла.
- І. Безгін
- І. Ковальський
- І. Федорович
- І.Іваненко
- Ієрей Дамін - автор одного з емалевиї медальйонів
- Ієремія Білецький
- Їєромонах Жаботинського Свято-Онуфрієвського монастиря Арсеній, який приїхав у Київ 7 липня 1756 р. з метою перевезення "срібної гробниці".
- Ієромонах Артемий Арешкієвич зі Шклова
- Ієромонах Василій- вкладний свічника – намісник Видубицького монастиря.
- Ієромонах Василій- вкладник свічника – намісник Видубицького монастиря.
- Ієромонах Дорофей – гравер
- Іва́н Петрович Котляревський (9. 10. 1769 р. — 10. 11. 1838 р.) — український письменник, класик нової української літератури, громадський діяч. Його поема «Енеїда» (1798) стала великим твором загальнонаціонального значення нової української літератури, написаним народною мовою.
- Іван (Іоаким) Дмитрович Двигубський (1659 – після 1743), відставний сотник Зміївського слобідського полку, який у 1734 чи 1735 р. під іменем Іоакима прийняв постриг у приписному до Києво-Печерської лаври Зміївському Миколаївському монастирі.
- Іван IV Васильович Грозний (1530-1584) – перший московський цар (вінчано на царство 1547 р.). Його правління ознаменувалося загарбанням Казанського і Астраханського ханств (1552 і 1556 р.), освоєнням Сибіру (до 1582 р.), тривалою Лівонською війною (1558-1583) та жорсткою тиранією всередині країни (т.зв. «опричниною», що призвела до винищення московської еліти та економічного занепаду). З огляду на неоднозначний характер правління отримав суперечливу репутацію як реформатора і одночасно жорстокого тирана з хворобливою психікою.
- Іван Атаназевич
- Іван Брюховецький (1623–1668), гетьман України у 1663–1668 рр.
- Іван Горностай )до 1501-1558) - руський гляхтичЮ урядник Великого Князівства Литовського
- Іван Григорович Григорович-Барський (1713–1785) – будівничий, архітектор, художник. За його проектами побудовано найвідоміші споруди в Києві: Київську Покровську церкву, церкву Миколи Набережного, Кирилівську церкву, київський водогін «Самсон», Гостинний двір, бурсу Києво-Могилянської академії, магістратську хлібну крамницю на Подолі. Працював Іван Григорович-Барський у стилі українського бароко з елементами рококо і класицизму.
- Іван Григорович Лось
- Іван Мазепа (1639–1709) – державний, військовий, політичний діяч, гетьман України (1687–1709).
- Іван Мазепа (бл. 1640-1709 рр.) – гетьман України. Народився в с. Мазепинцях поблизу Білої Церкви. В сім’ї українського шляхтича. Освіту здобув в Київському колегіумі та у Варшавській єзуїтській школі. Продовжував здобувати освіту за кордоном, так в 1656-1659 рр. відвідав Німеччину, Італію і Францію, навчався артилерійській справі в Нідерландах. Як королівський придворний неодноразово виконував дипломатичні доручення польського уряду. В 1663 р. стає генеральнм писарем гетьмана П. Дорошенка, згодом перейшов на службу до гетьмана Лівобережної України І. Самойловича. В 1687 р. стає гетьманом. В зовнішній політиці намагається відхилитися від промосковського курсу. В 1705 р. встановив зв’язки з польським королем С. Лещинським, а пізніше з шведським королем Карлом XII. 28 березня 1709 у Великих Будищах було укладено українсько-шведських договір. Шведський король Карл XII, приймаючи гетьмана під свою владу, зобов'язувався не підписувати мирного договору з Московською державою до того часу, поки Українська ко
- Іван Мартинович Брюховецький (1623-1668) – гетьман Війська Запорозького у 1663-1668 р. Відзначений виразною промосковською орієнтацією: одним із перших гетьманів відвідав Москву у 1665 р., де отримав титул боярина і погодився на фактичне обмеження прерогатив гетьманської влади. Після підписання Андрусівського перемиря підняв повстання проти царя. Загинув 17 червня 1668 р. біля Диканьки (неподалік мало відбутися спільна козацька рада козаків правого і лівого берегів Дніпра) від незадоволених його політикою козаків. Похований у Гадячі з належними почестями.
- Іван Мельниківський, священик с. Хмільного Черкаського повіту
- Іван Миколайович Боберський - український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників Із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організациї "Сокіл-Батько" в період з 1908-1914 рр., член Бойової управи (казначей). За його кошти видані численні підручники та періодичне видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910-1914 рр. Сприяв випуску спортивної патріотичної емблематики, прапорів, спортивних афіш. У 1920 р. за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР відряджений до США уповноваженним представником. 1932 року переїхав до Югославії, де жив з сім'єю.
- Іван Миколайович Боберський - український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників Із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організациї "Сокіл-Батько" в період з 1908-1914 рр., член Бойової управи (казначей). За його кошти видані численні підручники та періодичне видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910-1914 рр. Сприяв випуску спортивної патріотичної емблематики, прапорів, спортивних афіш. У 1920 р. за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР відряджений до США уповноваженним представником. 1932 року переїхав до Югославії, де жив з сім'єю.
- Іван Миколайович Боберський - український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практикукраїнської національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організації "Сокіл-батько" в період з 1908-1914 років, член Бойової управи і четар УСС. Отримав освіту в Українській академічній гімназії та університетах Львова. Ідеєю сприяння розвитку українського спорту захопився будучи членом товариства "Русь", де склав іспити на звання "вчителя руханки" у середніх школах. Подорожував країнами Європи, де познайомився із роботою та організацією осередків культури та спорту, вивчив нові форми та методи фізичного виховання. Сприяв першим крокам розвитку українського професійного фотболу у 1903 році. За його кошти були видані численніпідручники та переодичні видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910-1914 рр. Сприяв випуску
- Іван Миколайович Боберський - український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практикукраїнської національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організації "Сокіл-батько" в період з 1908-1914 років, член Бойової управи і четар УСС. Отримав освіту в Українській академічній гімназії та університетах Львова. Ідеєю сприяння розвитку українського спорту захопився будучи членом товариства "Русь", де склав іспити на звання "вчителя руханки" у середніх школах. Подорожував країнами Європи, де познайомився із роботою та організацією осередків культури та спорту, вивчив нові форми та методи фізичного виховання. Сприяв першим крокам розвитку українського професійного фотболу у 1903 році. За його кошти були видані численніпідручники та переодичні видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910-1914 рр. Сприяв випуску
- Іван Миколайович Боберський - український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практикукраїнської національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організації "Сокіл-батько" в період з 1908-1914 років, член Бойової управи і четар УСС. Отримав освіту в Українській академічній гімназії та університетах Львова. Ідеєю сприяння розвитку українського спорту захопився будучи членом товариства "Русь", де склав іспити на звання "вчителя руханки" у середніх школах. Подорожував країнами Європи, де познайомився із роботою та організацією осередків культури та спорту, вивчив нові форми та методи фізичного виховання. Сприяв першим крокам розвитку українського професійного фотболу у 1903 році. За його кошти були видані численніпідручники та переодичні видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910-1914 рр. Сприяв випуску
- Іван Миколайович Боберський – український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників Із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організациї "Сокіл-Батько" в період з 1908–1914 рр., член Бойової управи (казначей). За його кошти видані численні підручники та періодичне видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910–1914 рр. Сприяв випуску спортивної патріотичної емблематики, прапорів, спортивних афіш. У 1920 р. за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР відряджений до США уповноваженним представником. 1932 року переїхав до Югославії, де жив з сім'є.
- Іван Миколайович Боберський – український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практикукраїнської національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організації "Сокіл-батько" в період з 1908-1914 років, член Бойової управи і четар УСС. Отримав освіту в Українській академічній гімназії та університетах Львова. Ідеєю сприяння розвитку українського спорту захопився будучи членом товариства "Русь", де склав іспити на звання "вчителя руханки" у середніх школах. Подорожував країнами Європи, де познайомився із роботою та організацією осередків культури та спорту, вивчив нові форми та методи фізичного виховання. Сприяв першим крокам розвитку українського професійного фотболу у 1903 році. За його кошти були видані численніпідручники та переодичні видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910–1914 рр. Сприяв випуску
- Іван Миколайович Боберський – український педагог, організатор, фундатор, теоретик та практикукраїнської національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників із фізичного виховання та спорту. Автор назви "Пласт", сприяв створенню та розвитку пластунської організації. Голова організації "Сокіл-батько" в період з 1908-1914 років, член Бойової управи і четар УСС. Отримав освіту в Українській академічній гімназії та університетах Львова. Ідеєю сприяння розвитку українського спорту захопився будучи членом товариства "Русь", де склав іспити на звання "вчителя руханки" у середніх школах. Подорожував країнами Європи, де познайомився із роботою та організацією осередків культури та спорту, вивчив нові форми та методи фізичного виховання. Сприяв першим крокам розвитку українського професійного фотболу у 1903 році. За його кошти були видані численніпідручники та переодичні видання "Вісті з Запоріжжя" у 1910–1914 рр. Сприяв випуску
- Іван Михайлович Атаназевич (1732-1825) один з найбільш плідних київських майстрів другої половини XVIII ст. Жив на Подолі у власному будинку.
- Іван Равич
- Іван Равич (1677-1762) – видатний київський майстер, який жив і працював на Подолі.
- Іван Равич (1677-1762), київський майстер, який жив і працював на Подолі.
- Іван Сірко (бл. 1618-1680 рр.) – військовий і політичний діяч, кальницький, ніжинський і зміївський полковник. Брав участь у Визвольній війні. В 1662 р. був обраний кошовим Війська Запорозького. Виступав організатором боротьби козаків проти Туреччини та Кримського Ханства. Здійснив десятки успішних військових операцій у пониззі Дніпра і на Чорному морі. Водночас впливав н розвиток політичних процесів на території України, прагнучи не допустити послаблення політичної ролі Запоріжжя.
- Іван Самійленко
- Іван Скоропадський (1646-1722) – гетьман Війська Запорозького у 1708-1722 рр., до того був стародубським полковником (1706-1708) та генеральним осавулом (1701-1706). Він одним із перших гетьманів почав видавати універсали, за якими козаки офіційно зобов’язувалися виконувати повинності на користь д-ви, а посполиті за подання скарги на можновладців каралися побиттям і арештом.
- Іван Скоропадський (бл. 1646–1722) – гетьман Лівобережної України (1708–1722)
- Іван Скоропадський (бл. 1646–1722) – гетьман Лівобережної України (1708–1722).
- Іван Степанович Мазепа (20.03.1639 – 22.09.1709) — гетьман України, військовий і політичний діяч
- Іван Чмола – скаут майстер, чотар (лейтенант УСС) – військовий та педагогічний діяч в Галичині, народився 6 березня 1892 року в місті Солотвин. У 1914 році став одним із основоположників Українського Пласту, а згодом організатор стрілецького руху, старшина УСС, організатор та полковник Легіону УСС в Києві, 1919 року комендант куреня, а потім Коша Січових Стрільців. В мирний час працює вчителем у Дрогобицькій гімназії, є організатором юнацької скаутської організації Українського Пласту, пропагуючи пластове табірництво та мандрівницьво. У 1941 році арештований більшовиками та страчений у Дрогобицькій в’язниці.
- Іван Чмола – скаут майстер, чотар (лейтенант УСС) – військовий та педагогічний діяч в Галичині, народився 6 березня 1892 року в місті Солотвин. У 1914 році став одним із основоположників Українського Пласту, а згодом організатор стрілецького руху, старшина УСС, організатор та полковник Легіону УСС в Києві, 1919 року комендант куреня, а потім Коша Січових Стрільців
- Іван Ющук
- Іван Ярославський
- Іван Ярославський (?-1885) – видатний київський майстер, який мав власний будинок на Андріївському узвозі в Києві, в котрому знаходилася його майстерня. Виготовляв різноманітні золотарські вироби як культового, так і світського призначення.
- Івана Мазепа (1639-1709) - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[6] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[7]. Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетського роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.
- Іваненко Святослав (13. 03. 1963 р.) – Член Національної спілки художників України, головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. Автор багатьох пам’ятних та ювілейних монет "Острозька академія", "10-річчя Збройних сил України", «Пектораль», "Золоті ворота" тощо.
- Іваненко Святослав (13. 03. 1963 р.) – Член Національної спілки художників України, головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. Автор багатьох пам’ятних та ювілейних монет "Острозька академія", "10-річчя Збройних сил України", «Пектораль», "Золоті ворота" тощо.
- Іванець Іван Йосипович (09.01.1893–10.03.1946) – український фотограф, видавець, художник, редактор. Навчався у правничому факультеті Львівського університету. З початком І Світової війни вступив до Легіону УСС до сотні Василя Дідушка стрільцем. Організатор пресо-мистецької діяльності в Легіоні УСС. Завдяки Івану Іванцю та Леву Лепкому Легіон УСС отримав дизайн прапору та однострою, розробив дизайн "Ордену Залізної Остроги".У 1917 р вступив до Київських січових стрільців. У 1944 р. виїхав до Відня, а згодом до Кракова, де був заарештований органами СМЕРШ і вивезений до Солікамська, де помер 10.03.1946 р.
- Іванишев Микола Дмитрович (1811–1874) – український правознаець та археолог, доктор наук. У 1862–1865 рр. був ректором Київського університету. У 1843–1865 працював у Київський археографічній комісії.
- Ігнат Кузовков - комісар Кам'янець-Подільського з'єднання ім. Ф. М. Михайлова під командуванням А. Одухи. Заступник директора з наукової роботи виставки "Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників" (Київ, 1946–1951 рр.) та співавтор путівника виставкою
- Ігнат Кузовков – комісар Кам'янець-Подільського з'єднання ім. Ф. М. Михайлова під командуванням А. Одухи. Заступник директора з наукової роботи виставки "Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників" (Київ, 1946–1951 рр.) та співавтор путівника виставкою
- Ігнатенко Володимир Пимонович (1920–2007) – український актор, Заслужений артист УРСР (1957), Народний артист УРСР (1968)
- Ігнатенко Володимир Пимонович (1920–2007) – український актор, Заслужений артист УРСР (1957), Народний артист УРСР (1968).
- Ігнатьєв Пантелей Йосипович (1984-1956) Член більшовицької партії з 1917 р. До Жовтневого перевороту 1917 р. працював на руднику Дубова Балка (пізніше "Більшовик"). Червоний партизан. Після утвердженні в Україні радянської влади, працював на руднику, пізніше на партійній та радянській роботі. Пенсіонер союзного значення.
- Ігумен Жаботинського Свято-Онуфріївського чоловічого монастир Єфрем, який замовив у 1756 р. Київському золотарю "срібну гробницю" вагою у 6 фунтів 19 лотів.
- ідзиля Василь Іванович (1936–1999) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н.
- іліп'єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара ("Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик" П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті ("Дон Кіхот", "Баядерка" Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора ("Корсар" А. Адана), Зобеїда ("Шехеразада" М. Римського-Корсакова), Егіна ("Спартак" А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Іларіон Кондратковський (?-1799) - переяславський єпископ (1776-1785); Францішек -Ксаверій Любомирський (1747-1829) - власник маєтностей у Київському воєводстві; Йоан Радзимовський (?-1777-1778 -?) - смілянський протопіп, настоятель церкви у с..Козацька Долина (09.09.1777-07.09.1778) та у с.Орловець (із 07.09.1778); Йоан Левитський (?-1778-?) - священик Миколаївської церкви с.Орловець ( (до 07.09.1778) та храму у с. Воронівка (із 07.09.1778); о.Мануїл (?-1778-?) - священик церкви у с.Воронівка (із вересня 1778 р. - половинний)
- Ілля – гравер
- Іманов Амангельди
- Імене Халімова - майстер
- Індіра Ганді (1917 – 1984) – прем’ер міністр Індії у 1966 – 1977 та 1980 – 1984 рр.
- Індик Василь Овсійович
- Інокентій Гізель (1600 (?) – 1683 — український православний діяч, вчений-богослов, філософ, історик, архімандрит Києво-Печерського монастиря у 1656-1683 рр. Ймовірний автор "Київського Синопсиса", першого підручника з історії України.
- Іоан (Іван) Дамаскін (бл. 675, Дамаск — між 749 і 753, монастир Сави Освяченого, Аббасидський халіфат) — знаменитий богослов і філософ, церковний письменник, шанований у більшості православних спільнот по всьому світу, християнський святий.
- Іоан (Максимович, 1651-1715) - чернігівський архиєпископ, письменник та поет
- Іоан (Максимович, 1651-1715) - чернігівський архиєпископ, письменник та поет, ВасильВасильович Кочубей - полтавський полковник
- Іоанікій (Руднєв) - митрополит київський та галицький
- Іоаникій Галятовський
- Іоаникій Галятовський ( бл. 1620––1688, Чернігів) – український православний монах, архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові (1669–1688). Випускник, викладач і ректор (1657–1669) Києво-Могилянській колегії. Письменник, агіограф, проповідник і гомілет (теоретик церковного красномовства), педагог, публіцист. Автор численних творів.
- Іоанн Павло ІІ(мирське ім'я: Кароль-Ю́зеф Войтила; 18.05.1920 р., Вадовиці, Польща — 02.04.2005 р., Ватикан) — 264-й Папа Римський. Римо-католицький польський єпископ, єпископ-помічник Кракова, а згодом архієпископ-митрополит Краківський і кавалер Ордену Білого Орла; 6-й суверенний голова міста-держави Ватикан. Святий Католицької церкви, канонізований 2014 р.
- Іосиф Маршак
- Ісайя Трофимович – відома історична особа. (?-1651, Київ) – православний церковний діяч, сподвижник Петра Могили, ігумен Братського Київського монастиря (1633-1638), також ігумен Пустинно-Миколаївського монастиря, перший доктор богослов'я.
- Ісаковський Михайло Васильович
- Ісаковський Михайло Васильович (1900–1973) – російський радянський поет, перекладач
- Ісаковський Михайло Васильович (1900–1973) – російський радянський поет, перекладач.
- А. Бебель
- А.Маршак - майстер срібної справи та золотої справи другоїполовини ХІХ ст., який працював на фабриці Іосифа Маршака, заснованої у 1878 р.
- А.Томас
- А.Ф.Вербицький
- Абілдгаард Ніколя І (Abildgaard Nicolas I) (1743–1809) – датський художник
- Абай Кунанбаєв
- Аблаєв Ремзі — член Меджлісу кримськотатарського народу, заступник Голови Меджлісу з соціально-економічних питань. Народився в 1937 р. в м. Ялта Кримської АРСР). Освіта вища, технік-механік. Активний учасник кримськотатарського руху, член Центральної Ради Організації Кримськотатарського Національного руху (ОКТНР). Балотувався до Верховної Ради АР Крим. Виступає з державницьких позицій. Вів боротьбу за надання квоти кримським татарам на виборах, бо процедура прямих виборів не дає змоги подолати шовіністичні настрої більшості кримчан.
- Абрахам Тіттеке
- Август III Саксонський (1696-1763) - польський король та саксонський курфюрст (1733–1763) з династії Веттінів. Обраний на польський трон за сприяння російських та саксонських військ. У Польщі бував рідко, перебував під впливом оточення - спочатку А. Сулковського, згодом Х. Брюля. Час його правління характерний занепадом Речі Посполитої.
- Август ІІ Сильний (1670–1733) – курфюрст Саксонський (1694–1733) з Альбертинської лінії династії Веттинів, король Речі Посполитої (1694–1704 та 1709–1733). Намагався проводити реформи для перетворення Польщі на абсолютну монархію; після «Німого сейму» 1717 р. пішов на суттєві поступки шляхті, що означало крах сильної королівської влади. Брав участь у Північній війні (1700–1721) на боці Данії та Російської імперії. Засновник виробництва порцеляни у Мейсені (1710) та Дрезденської картинної галереї (1722). Меценат, покровитель мистецтв.
- Август ІІ Сильний (1670–1733) – курфюрст Саксонський (1694–1733) з Альбертинської лінії династії Веттинів, король Речі Посполитої (1697–1704 та 1709–1733). Намагався проводити реформи для перетворення Польщі на абсолютну монархію; після «Німого сейму» 1717 р. пішов на суттєві поступки шляхті, що означало крах сильної королівської влади. Брав участь у Північній війні (1700–1721) на боці Данії та Російської імперії. Засновник виробництва порцеляни у Мейсені (1710) та Дрезденської картинної галереї (1722). Меценат, покровитель мистецтв.
- Август Бебель — видатний діяч німецького і міжнародного робітничого руху. Один із засновників і керівників німецької соціал-демократичної партії та 2‑го Інтернаціоналу. Народився 22 лютого 1840 р. в м. Кельн. За фахом був робітником-токарем. З 1861 р. брав активну участь у роботі профспілок, керованих лібералами. Вів боротьбу за визволення німецьких робітників з-під впливу буржуазного лібералізму та за створення самостійної робітничої партії.
- Август Шрайтмюллер
- Автор Константин Хайн, 1735 р.
- Автор не встановлений
- Автори дизайну відзнаки — Сергій та Олександр Харуки
- Адам Вавжинець Жевуський (1760-1825)
- айцев Олександр Михайлович (28 листопада 1931 р., м. москва — 21 грудня 2009 р., м. Київ) — артист балету, балетмейстер, режисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1979 р.). Народний артист України (2001 р.). Автор понад п'ятдесяти дивертисментних номерів у Київському цирку, зокрема "Ніч на Лисій горі", "Лебедина пісня", "Закарпатські ігри з ведмедями", "Прометей", "Київські фрески", "З днем народження, Перемого!".
- Аквіла П`єтро (Aquila Pietro) (1630–1692) – італійський художник та гравер
- Алі́мпій Га́лик (бл. 1685— 1763,) — київський живописець і гравер, ієромонах. У 1744-1755 р. — керівник Лаврської іконописної майстерні.
- Александров Іван Гаврилович (1875-1936)
- Александров Анатолій Петрович (31.01.1903 - 03.02.1994) - радянський фізик, академік АН СРСР з 1953, президент Академії наук СРСР (1975-86). Один із засновників радянської ядерної енергетики. Був членом Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
- Александров Анатолій Петрович (31.01.1903 – 03.02.1994) – радянський фізик, академік АН СРСР з 1953, президент Академії наук СРСР (1975-86). Один із засновників радянської ядерної енергетики. Був членом Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
- Алла Леонідівна Погорецька
- Алла Федорівна Погорецька
- Альберт (1828–1902) – п’ятий король Саксонії (1873–1902), старший син короля Йоганна І. Мав хист до військової справи. Брав участь у 1-й Шлезвізькій війні (1848–1850) проти Данії, в Австро-пруській війні 1866р., як союзник Австрії, командував саксонською армією, у Франко-пруській війні 1870–1871 воював на боці Прусії (Північнонімецького союзу). Командуючи 4 (Мааською) армією відзначився у битві при Седані (1871). Як король Саксонії, дотримувався консервативної політики, з увагою до армії.
- Альбертон Меїр Йосипович — єврейський письменник, який писав на ідиші. Навчався у Дніпропетровському гірничому інституті в 1935–1936 рр. Він є автором повісті “Федір Зубков” (1927 р.), роману “Шахти” (1929 р.), п’єси “Роман Цат” (1930 р.) та двох збірок оповідань і нарисів “Без вигадок” (1941 і 1947 рр.). В українському перекладі опубліковано книгу нарисів “Біробіджан” (1930 р.), збірки оповідань “У шахту” (1930 р.) та “Шахта “Bis” (1932 р.). М. Альбертон відобразив життя робітництва Донбасу й Уралу, розповів про переселення єврейських родин на Далекий Схід, де було створено Єврейську автономну область. У 1940‑х рр. писав про долю учасників Другої світової війни.
- Альбрехт Хоробрий (1443–1500) — герцог Саксонський, маркграф Мейсенський, правитель Фризії. Молодший син курфюрста Фрідріха II Лагідного та засновник Альбертинської лінії дому Веттінів.
- Альваро Менданья де Нейра (1541–1595) – іспанський мореплавець.
- Альошин П.Ф.
- Альошин Павло Федотович (15.02.1881 - 7.10.1961) - відомий архітектор, професор (1921), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945), доктор архітектури (1946). Народився в Києві. Освіта - Інститут цивільних інженерів м.С.-Петербург (1904), Академія мистецтв, м. С.-Петербург (1917). До 1917 р. займався приватною практикою в Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 -1924 рр. - губернським архітектором. Брав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів
- Альошин Павло Федотович (15.02.1881 - 7.10.1961) - відомий архітектор, професор (1921), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945), доктор архітектури (1946). Народився в Києві. Освіта - Інститут цивільних інженерів м.С.-Петербург (1904), Академія мистецтв, м. С.-Петербург (1917). До 1917 р. займався приватною практикою в Києві, в 1918 - 1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922 -1924 рр. - губернським архітектором. Брав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів.
- Альошин Павло Федотович (15.02.1881–7.10.1961) – відомий архітектор, професор (1921), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945), доктор архітектури (1946). Народився в Києві. Освіта – Інститут цивільних інженерів м.С.- Петербург (1904), Академія мистецтв (1917). До 1917 р. займався приватною практикою в Києві, в 1918–1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922–1924 рр. – губернським архітектором. Брав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів.
- Альошин Павло Федотович (15.02.1881–7.10.1961) – відомий архітектор, професор (1921), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945), доктор архітектури (1946). Народився в Києві. Освіта – Інститут цивільних інженерів м.С.- Петербург (1904), Академія мистецтв, м. С.- Петербург (1917). До 1917 р. займався приватною практикою в Києві, в 1918–1920 рр. працював головним архітектором міста, в 1922–1924 рр. – губернським архітектором. Брав участь у заснуванні в Києві архітектурного і художнього інститутів.
- Амвросій Мерліак, якого Максимович переклав
- Анатолій Дем’яненко (31. 01. 1964) – головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. У творчому доробку – власні ескізи монет: &quot;Олена Теліга&quot;, &quot;Олег Ольжич&quot;, «Чумацький шлях» (увійшла в трійку призерів II Європейського міжнародного конкурсу &quot;Монетне сузір’я&quot;, переможниця конкурсу Краща монета 2007 року&quot; та ін..
- Анатолій Дем’яненко (31. 01. 1964) – головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. У творчому доробку – власні ескізи монет: "Олена Теліга", "Олег Ольжич", «Чумацький шлях» (увійшла в трійку призерів II Європейського міжнародного конкурсу "Монетне сузір’я", переможниця конкурсу Краща монета 2007 року" та ін..
- Анатолій Дем’яненко (31. 01. 1964) – головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. У творчому доробку – власні ескізи монет: "Олена Теліга", "Олег Ольжич", «Чумацький шлях» (увійшла в трійку призерів II Європейського міжнародного конкурсу "Монетне сузір’я", переможниця конкурсу Краща монета 2007 року" та ін..
- Анатолій Дем’яненко (31. 01. 1964) –головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. У творчому доробку – власні ескізи монет: "Олена Теліга", "Олег Ольжич", «Чумацький шлях» (увійшла в трійку призерів II Європейського міжнародного конкурсу "Монетне сузір’я", переможниця конкурсу Краща монета 2007 року" та ін..
- Анатолій Дем’яненко (31. 01. 1964) –головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. У творчому доробку – власні ескізи монет: "Олена Теліга", "Олег Ольжич", «Чумацький шлях» (увійшла в трійку призерів II Європейського міжнародного конкурсу "Монетне сузір’я", переможниця конкурсу Краща монета 2007 року" та ін..
- Анатолій Григорович Кушнір
- Андерлоні П`єтро (Anderloni Pietro)
- Андерлоні П`єтро (Anderloni Pietro) (1785–1849) – італійський гравер.
- Анджей Фірлей (бл.1586 – кін.1649 або поч.1650) – польський шляхтич, урядник, один із спадкоємців Ганни Гойської
- Андрєєва Олександра Федорівна — народилася в 1921 р., Голова Кримської республіканської ради ветеранів партизан та підпільників. В 1942 р., після закінчення курсів медсестер працювала в госпіталі № 9236 Сталінградської обл., а пізніше, за направленням Кримської ОК ВКП(б), була направлена до 4‑ої партизанської бригади Південного з’єднання партизан Криму ком. комісара бригади з комсомольської роботи. В боях за Сімферополь в 1944 р. була тяжко поранена. В післявоєнний період закінчила партшколу та Кримський педінститут ім. Фрунзе. З 1945 по 1962 рр. працювала в Сімферопольському міськкомі, а потім Кримського республіканського комітету КП Криму. До 1978 р. була секретарем Кримської облради профспілок. Одночасно вела велику громадську роботу, очолюючи Кримську республіканську організацію ветеранів-партизан та підпільників, ведучи велику виховну, патріотичну роботу серед молоді та школярів. В 1972 р. Андрєєвій О. Ф. Присвоєно почесне звання “Заслужений працівник культури УРСР”.
- Андрій Маркович (1674-1747) – брат дружини гетьмана Івана Скоропадського Анастасії, який після переходу І.Мазепи на бік шведського короля Карла ХІІ прийняв сторону московського царя та новообраного гетьмана. Завдяки спорідненню з гетьманом, посідав чільні уряди в Гетьманщині: глухівський сотник (1709–14), лубенський полковник (1714 –27), генеральний підскарбій (1729–40). Здобув чимало маєтностей, відзначався великими здирствами, що викликало чимало невдоволення. Але завдяки підтримці своєї сестри Анастасії Скоропадської був виправданий. 1740 вийшов у відставку в ранзі генерального обозного. Його син – Яків (1696-1770) – наказний лубенський полковник, відомий автор щоденника про події 1716-1757 рр.
- Андрій Мельник
- Андрій Михайлович Козюбчик (3.08.1981, Кривий Ріг - 17.08.2014 р., с.Донецька обл.) - український військовий, вояк ДУК "ПРавий сектор", псевдоним "Орест"
- Андрій Пальваль – розробник програмного забезпечення. У серпні 2014 року взяв відпустку і добровільно на місяць поїхав на фронт. Брав участь в обороні Савур-Могили в серпні 2014 р. Попав у полон з якого втік.
- Андрій Пальваль – розробник програмного забезпечення. У серпні 2014 року взяв відпустку і добровільно на місяць поїхав на фронт. Брав участь в обороні Савур-Могили в серпні 2014 р. Потрапив у полон з якого втік.
- Андрій Первозваний (апостол Андрій) – у християнстві один з дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Був страчений в Патрах бл. 67 р. н.е.
- Андреас Вестнер
- Андреас Вестнер (1707–1754) – нюрнберзький медальєр, син та учень Георга Вільгельма Вестнера; у 1726–1740 працював разом з батьком, далі – самостійно. працював, передусім, гравером монетного двору Нюрнберга, виконучи також замовлення багатьох європейських урядів. Мав звання придворного медальєра при курфюрсті Баварії та у єпархії Вюрцбурга.
- Анела з Загоровських Потієва
- Анна Шварц (дружина), Фелікс Ян Шварц (1807 -- 1838) -- син
- Анна Юзефовна - жителька Львова
- Антон І Прихильний (1755–1836) – другий король Саксонії (1827–1836), з 1830 – разом із регентом-співправителем Фрідріхом Августом. За його правління, 4 вересня 1831 Саксонія отримала конституцію (діяла до 1918). Завдяки ліберальному правлінню, що призвело до підвищення добробуту підданих, отримав прізвисько "Прихильний"
- Антон І Прихильний (1755–1836) – другий король Саксонії (1827–1836), з 1830 – разом із регентом-співправителем Фрідріхом Августом. За його правління, 4 вересня 1831 Саксонія отримала конституцію (діяла до 1918). Завдяки ліберальному правлінню, що призвело до підвищення добробуту підданих, отримав прізвисько "Прихильний".
- Антон Ельб
- Антон Ланге (Антоній Лянге, Antoni Lange) (нар. 1774, м. Відень, Австрія — пом. 1842, м. Львів) — син актора віденського придворного театру, австрійський живописець, графік, майстер театрально-декораційного жанру. Вважається родоначальником історичного пейзажу ("патріархом львівського пейзажу").
- Антон Одуха (12 лютого (25 лютого) 1910, село Янушівці, нині Іванівка Шепетівського району Хмельницької області — 15 травня 1967, Львів) – керівник загону радянських партизанів, що діяв під час Німецько-радянської війни в Кам'янець-Подільській області
- Антоні де Вінтер (Anthony d`Winter) – голландський видавець, гравер. З 1683 р. незаконно видавав картографічну продукцію під маркою "Sanson"
- Антоній Катіфор
- Антоній Партенштейн, орендар Варшавського монетного двору.
- Антоній Радивіловський (дата народження – невідома; дата смерті – близько 1700 року) – відомий проповідник ХVІІ ст., архідиякон Чернігівської кафедри, ігумен Микільсько-пустинного київського монастиря, намісник Києво-Печерської лаври. Його проповіді зібрані в двох книгах "Огородокъ Маріи Богородицы" (1676) і "Венец Христов" (1688).
- Антоній Радивиловський (? – 10 (20) грудня 1688, Київ) – український православний церковний діяч. Закінчив Києво-Могилянську колеґію, був архідияконом Чернігівської катедри, від 1656 проповідник, від 1671– намісник Києво-Печерської лаври, від 1684 – ігумен Миколаївського монастиря у Києві. Автор двох збірок проповідей: «Огородокъ Маріи Богородицы» (1676) – слова на важливіші свята та про окремих святих, між ними про Антонія і Теодосія Печерських та про князя Володимира; «ВЂнецъ Хрістовъ зъ проповЂдій неделныхъ…» (1688) – слова на неділі усього року
- Антонович В.
- Антонович В. Б.
- Антонович Дмитро Володимирович (1877, Київ - 1945, Прага) - український політичний діяч, член Української Центральної Ради, товариш Голови УЦР М.Грушевського, міністр мистецтв в уряді В.Чехівського (період Директорії УНР), ректор Українського вільного університету у Відні та Празі, один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Український історик мистецтва та театру. Був одружений з Катериною Серебряковою (в заміжжі - Антонович). Діти - Михайло, Марина, Марко
- Антонович Дмитро Володимирович (1877, Київ - 1945, Прага) - український політичний діяч, член Української Центральної Ради, товариш Голови УЦР М.Грушевського, міністр мистецтв в уряді В.Чехівського (період Директорії УНР), ректор Українського вільного університету у Відні та Празі, один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Український історик мистецтва та театру. Був одружений з Катериною Серебряковою (в заміжжі - Антонович). Діти - Михайло, Марина, Марко.
- Антонович Дмитро Володимирович (1877, Київ - 1945, Прага) - український політичний діяч, член Української Центральної Ради, товариш Голови УЦР М.Грушевського, міністр мистецтв в уряді В.Чехівського (період Директорії УНР), ректор Українського вільного університету у Відні та Празі, один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Український історик мистецтва та театру. Був одружений з Катериною Серебряковою (в заміжжі - Антонович). Діти - Михайло, Марина, Марко. Антонович Катерина Михайлівна (1884, Харків - 1975, Вінніпег) - українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва.
- Антонович Дмитро Володимирович (1877, Київ – 1945, Прага) – український політичний діяч, член Української Центральної Ради, товариш Голови УЦР М.Грушевського, міністр мистецтв в уряді В.Чехівського (період Директорії УНР), ректор Українського вільного університету у Відні та Празі, один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Український історик мистецтва та театру. Був одружений з Катериною Серебряковою (в заміжжі – Антонович). Діти – Михайло, Марина, Марко.
- Антонович Катерина Михайлівна (1884, Харків - 1975, Вінніпег) - українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва.
- Антонович Катерина Михайлівна (1884, Харків – 1975, Вінніпег) – українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва.
- апкіс Григорій Миколайович (24.02.1930 р., м. Кишинів — 13.06.2021 р., м. Київ) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010 р.). Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю "Натхнення" (наймолодшій учасниці якого 50 років). Був членом журі шоу "Танці з зірками", головою журі фестивалю "Містерія танцю". Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв.
- Апостол Данило (1654-1734), гетьман; Рафаїл (Заборовський, 1676-1747), київський митрополит; Амвросій Дубневич, ректо (пом. 750)р Києво-Могилянської академії (1731-1737)
- Апостол Данило Павлович (1654–1734) – останній обраний гетьман Лівобережної України (з 1727)
- Аргунов Яків Іванович (1784–після 1830) – російський художник і педагог
- Артем Бичков (Скоропадський)
- Артем Бичков (Скоропадський) - речник ДУК
- Артем Бичков (Скоропадський) - речник ДУК "Правий сектор"
- Артем Бичков (Скоропадський) - речник ДУК "Правий сектор"
- Артем Бичков (Скоропадський) - речник ДУК "Правий сектор"
- АртемБичков (Скоропадський) - речник ДУК "Правий сектор"
- Архієпископ Іоанн (в миру Іван Павлович Дерев’янка, р. н. 1937 р.) – архієрей УАПЦ в Діаспорі, архієпископ Лондонський і Західноєвропейський та Австралійський і Новозеландський
- Архімандрит Іустин, можливо, Архімандрит Київського Видубицького монастиря у 1828-1834. У миру Михайлов Іаков Євдокимович (бл. 1798-1879).
- асиль Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Б. Ткаченко
- Б.М. Мозолевський
- Бідзіля В.І.
- Бідзіля Василь Іванович (1936–1999) - кандидат історичних наук, археолог, співробітник Інституту археології АН УРСР. У 1969–1974 рр. керував Північно-Рогачицькою археологічною експедициєю (від 1971 р. - Запорізька постійнодіюча новобудовна експедиція на правах відділу). У 1977-1988 рр. - ініціатор створення та завідувач лабораторії (від 1984 р. - відділу) фізико-хімічних методів в археології в Інституті археології
- Бідзиля В. І.
- Бідзиля В.І.
- Бідзиля Василь Іванович (1936–1999) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н.
- Білецький Ієремій Стефанович – київський золотар, який жив і працював на Подолі, кілька витворів якого є в колекції НМІУ та НЗ КПЛ.
- Білий Михайло Улянович (1922 – 2001) – член-кореспондент АН УРСР з 1969 року, ректор Київського державного університету імені Тараса Шевченка у 1970 – 1985 рр.
- Білозір Оксана Володимирівна (нар. 30.05.1957 р., Смига, Рівненська обл.) — народна артистка України (1994 р.), колишній депутат України, міністр культури і мистецтв України (04.02.—16.05.2005 р.), міністр культури і туризму України (16.05.—27.09.2005 р.). Навчалася у Львівському музично-педагогічному училищі ім. І. Колеси (1976 р.), згодом у Львівській консерваторії (1981 р.) та Дипломатичній академії України при МЗС України (1999 р.). Музина кар'єра: у 1977 р. стала солісткою самодіяльного ВІА "Ритми Карпат" (ПК автобусного заводу), який через два роки був запрошений у повниму складі до філармонії і перейменований на "Ватру". З 1979 р. — солістка вокально-інструментального ансамблю "Ватра", а з 1994 р. була солісткою групи "Оксана". Творчий доробок: 15 компакт-дисків, 1 DVD, 10 музичних фільмів ("Ой там у Львові, на Високім Замку" (1988 р.); "Через зіроньку ясну" (1992 р.); "Горобина ніч" (2001 р.); "Для тебе" (2002 р.), &
- Білозерський Микола Михайлович (1833-1896) - український етнограф і фольклорист. Редактор видання "Чернігівські губернські відомості (". Автор біографічних публікацій про Т.Шевченка."
- Біляшівський М. Ф.
- Біляшівський Микола Федотович (1867 - 1926) – етнограф, археолог, мистецтвознавець, директор Київського художньо-промислового і наукового музею
- Бімбаєв Раднажап Будаєвіч (1876-1921 рр). Громадський і політичний діяч бурятського походження, лінгвіст, фахівець з монгольської, тибетської, китайської мов. Перекладач на дипломатичній службі у Російській імперії, писар 1-го відділення Забайкальського казацького війська. З 1893 р. навчався у школі перекладачів і толмачів при Російському імператорському консульстві в м. Урга. З 1898 по 1916 р. - перекладач у прикордонному комісарстві Кяхти. Двічі супроводжував протичумні і дослідницькі експедиції з вивчення тарбаганів у Східну Монголію, в тому числі експедицію Д. Заболотного.
- Бабореко О.К.
- Бавіловський Іван Миколайович
- Бавіловський Іван Миколайович - народився в 1896 р. у м. Вінниця, Подільської губернії. Член більшовицької партії з 1919 р. Був бійцем частин особливого призначення (ЧОП). У 1929-1931 рр. на господарській роботі в Києві. У 1931-1933 рр. на партійній роботі в Києві: інстуктор міськкому КП(б)У та завідувач сектору міськкому КП(б)У. В 1933-1934 рр. - заступник керівника політвідділу МТС на Криворіжжі. 1934-1935 рр. - керівник політвідділу МТС в Узбецькій РСР. У 1935-1937 рр. був 1-м секретарем райкомів КП(б)Узб. в Узбецькій РСР. У 1937-1942 рр. працював на бавовняних комбінатах Узбекистану, зокрема директором підприємства. В 1942-1946 - помічник командира полку ЧА. Після демобілізації працював директором нафтобаз у Краснодарському краї, зокрема в м. Сочі.
- Багров Микола Васильовича — к. геогр. н., проф., ректор Таврійського університету ім. В. Вернадського, колишній Голова ВР Кримської АРСР. Народився в 1937 р. в с. Новотроїцьке на Херсонщині. В 1959 р. закінчив географічний факультет Кримського педінституту. Вчителював, працював інженером-геологом в Інституті мінералогії АН УРСР. Закінчив аспірантуру Кримського педінституту, захисти кандидатську дисертацію. Працював асистентом, старшим викладачем, в. о. доц. в Кримському педінституті. З 1970 р. — на партійній роботі (зав. Відділу науки, секретар, 2‑й секретар, 1‑й секретар Крим. ОК КПУ. Деякий час працював у відділі організації партійної роботи ЦК КПРС. З 1989 р. повернувся до Криму, народний депутат України ХІІ скликання, член Комісії з питань державного суверенітету ВР України. В 1990–1994 рр. очолював ВР АР Крим. Брав участь у президентських виборах в АРК, програв Ю. Мєшкову (17% проти 38,5%).
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисиденського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с.Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. член Ради «Київського клубу творчої молоді». За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відд. Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інституті
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисиденського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с.Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. член Ради «Київського клубу творчої молоді». За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відд. Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інституті
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисиденського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у селі Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Член Ради «Київського клубу творчої молоді» (1961-1964). За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» був звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відд. Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакт
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисиденського руху в Україні з початку 1960-х рр., політв'язень. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років – заслання. На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відд. Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993 р.), був головою Нац. ради Демократичної партії України (1990-1992). Автор книги «Право жити», публіцистичних статей, звернень, заяв.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисиденського руху в Україні з початку 1960-х рр., політв'язень. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років – заслання. На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відд. Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993 р.), був головою Нац. ради Демократичної партії України (1990-1992). Автор книги «Право жити», публіцистичних статей, звернень, заяв.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради «Київського клубу творчої молоді». За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутих предків» звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інсти
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр. Народився у с. Копинівці на Закарпатті. Після закінчення філфаку Ужгородського ун-ту (1958) працював учителем, директором школи, членом бюро райкому ЛКСМУ. У 1961-1964 – аспірант, у 1964-1965 рр. – мол. наук. співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка. У 1961-64 рр. - член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965-79 рр. перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редакторо
- Бадзьо Юрій Васильович (1936-2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр., політв'язень. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років – заслання. На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988-1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993 р.), був головою Нац. ради Демократичної партії України (1990-1992). Автор книги «Право жити», публіцистичних статей, звернень, заяв.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936–2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х років. У 1961–1964 роках – член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965–1979 роках перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1988–1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993), був головою Національної ради Демократичної партії України (1990–1992). Автор книги "Право жити", публіцистичних статей.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936–2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х років. У 1961–1964 роках – член Ради Київського клубу творчої молоді. За участь в акції протесту під час прем’єри фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" звільнений з роботи, виключений з аспірантури та з КПРС (1965). У 1965–1979 роках перебивався випадковими заробітками. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі (відбував у таборі ЖХ-385/3-5 в селищі Барашево (нині Республіка Мордовія, РФ) та 5 років – заслання (смт Хандига, нині Республіка Саха (Якутія), РФ). Після звільнення (9.12.1988) працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т.Шевченка (1988–1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993), був головою Національної ради Демократичної партії України (1990–1992). Автор книги "Право жити", публіцистичних статей.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936–2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр., політв'язень. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років – заслання. На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1988-1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993 р.), був головою Національної ради Демократичної партії України (1990-1992). Автор книги «Право жити», публіцистичних статей, звернень, заяв.
- Бадзьо Юрій Васильович (1936–2018) – громадський діяч, публіцист, учасник дисидентського руху в Україні з початку 1960-х рр., політв'язень. За антирадянську пропаганду був засуджений 12.12.1979 на 7 років позбавлення волі та 5 років – заслання. На волю вийшов 9.12.1988. Після звільнення працював зав. відділом Товариства української мови ім. Т. Шевченка (1988-1990), редактором в інституті філософії НАН України (з 1993 р.), був головою Національної ради Демократичної партії України (1990-1992). Автор книги "Право жити", публіцистичних статей, звернень, заяв.
- Базилевський Іван Григорович
- Бакшеєв М. С.
- Бакшеєва А. О.
- Балабін А.Г.
- Балабін Альберт Григорович (1934 - 2004) - народний художник України
- Балагура Олександр Іванович — народився в 1938 р. в с. Акостянтинівка Великоолександрівського району Херсонської області. Колишній міністр Ради Міністрів АР Крим (до 1998 р.), заступник Голови споживчої спілки АР Крим. В 1970 р. закінчив істфак Одеського державного університету. В 1985 р. закінчив Прибрєжнєнський сільгосптехнікум (зоотехнік). Пропрацював все життя в Херсонській та Кримській областях, в тому числі на викладацькій та комсомольсько-партійній роботі, в органах виконавчої влади. Нагороджений орденами “Знак Пошани” (1976 р.) та “Трудового Червоного Прапора” (1981 р.), Почесною Грамотою ВР УРСР (1988 р.), багатьма медалями.
- Балюх Василь Олексійович (нар. 1951 р.) - український фотохудожник, оператор, ілюстратор книг
- Баранов Ігор Авенірович (5.02.1946-22.04.2001) - доктор історичних наук, дослідник арххеології та історії середньовічного Криму, дійсний член Кримської академії наук, заслужений діяч науки і техніки Автономної Республіки Крим.
- Бардін Іван Павлович (1.11.1883-7.01.1960 рр.) - вчений металург, академін АН СРСР, випускник КПІ.
- Басов С.
- Бассіні де Акілле (Achille De Bassini) (1819–1881) – італійський оперний співак, баритон
- Батоні Помпео (Batoni Pompeo) (1708–1787) – видатний італійський живописець
- Бахчисарайський історико-археологічний музей
- Безвенглінський Б. П.
- Безсмертний Р. П.
- Беленко М. М.
- Береза Юрій Миколайович (р.н. - 8.02.1970) - український військовий , командир полку спеціального призначення "Дніпр – 1", народний депутат України (2014-2019)
- Береза Юрій Миколайович (р.н. - 8.02.1970) - український військовий , командир полку спеціального призначення "Дніпр – 1", народний депутат України (2014-2019)
- Березовець Дмитро Тарасович
- Бертран Андрійо
- Бертран Андрійо (1761–1822) – видатний французький медальєр кінця XVIII – почтаку XIXст., учень Андре Лаво. Головний гравер медалей за правління Наполеона Бонапарта. Після Реставрації Бурбонів залишився працювати на монетному дворі та отримав звання кавалера Ордена Святого Михаїла.
- Бесєда Людмила Василівна (1954 р. н., м. Хмельницький, українка). Освіта вища (1982 р. закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості). Працювала кілька років на Хмельницькому молокозаводі (технолог, начальник виробництва). В 1988 році перейшла на роботу до Хмельницької маслосирбази. В 1991 р. була обрана директором.
- Бессонова Світлана Сергіївна (нар. 1943) – кандидат історичних наук, археолог, з 1965 по 1971 рік працювала науковим співробітником та заввідділу давньої історії у Керченському історико-археологічному музеї, з 1974 – науковий, з 1985 – старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України. Очолювала експедиції на розкопках античного міста Кітей (1970-1972), Акташського курганного могильника в Криму (1980-1981) та Мотронинського городища (1988-1996)
- Беттеліні П`єтро (Bettelini Pietro) (1763–1829) – італійський гравер.
- Бидловський А. – поміщик, який володів землями сучасного с. Долинка Монастирищенського району. Був археологом-аматором, на початку ХХ ст. розкопував кургани у своїх володіннях. Наприклад, біля с. Долинка розміщувалися три городища-майдани і дві курганні групи, в яких поміщик нарахував біля 200 курганів, з яких було досліджено 44 насипи. скіфського золота та інших археологічних матеріалів. Вони були передані на зберігання до сейфу банку Уманської Спілки позичального кредиту,який у 1920 р. золоті предмети передав у Київгубфінвідділ, інші – до Уманського музею. Це – залізні наконечники стріл, дротиків, списів, залізні та бронзові вудила і псалії, бронзові амулети у звіриному стилі, бронзові персні, пряжки, бляшки, ґудзики, дзеркало, ін. Бидловський вважав, що ці кургани є продовженням поховань в районі сіл Новосілки (5 насипів) та Княжа Криниця (21 насип), де він також про
- Бидловський А. – поміщик, який володів землями сучасного с. Долинка Монастирищенського району. Був археологом-аматором, на початку ХХ ст. розкопував кургани у своїх володіннях. Наприклад, біля с. Долинка розміщувалися три городища-майдани і дві курганні групи, в яких поміщик нарахував біля 200 курганів, з яких було досліджено 44 насипи. скіфського золота та інших археологічних матеріалів. Вони були передані на зберігання до сейфу банку Уманської Спілки позичального кредиту,який у 1920 р. золоті предмети передав у Київгубфінвідділ, інші – до Уманського музею. Це – залізні наконечники стріл, дротиків, списів, залізні та бронзові вудила і псалії, бронзові амулети у звіриному стилі, бронзові персні, пряжки, бляшки, ґудзики, дзеркало, ін. Бидловський вважав, що ці кургани є продовженням поховань в районі сіл Новосілки (5 насипів) та Княжа Криниця (21 насип), де він також провадив розкопки.
- Бидловський А. – поміщик, який володів землями сучасного с. Долинка Монастирищенського району. Був археологом-аматором, на початку ХХ ст. ро- зкопував кургани у своїх володіннях. Наприклад, біля с. Долинка розміщували- ся три городища-майдани і дві курганні групи, в яких поміщик нарахував біля 200 курганів, з яких ним було досліджено 44 насипи. Було знайдено багато скіфського золота та інших археологічних матеріалів. Вони були передані на зберігання до сейфу банку Уманської Спілки позичального кредиту, який у 1920 р. золоті предмети передав у Київгубфінвідділ, інші – до Уманського му- зею. Це – залізні наконечники стріл, дротиків, списів, залізні та бронзові вудила і псалії, бронзові амулети у звіриному стилі, бронзові персні, пряжки, бляшки, ґудзики, дзеркало, ін. Бидловський вважав, що ці кургани є продовженням по- ховань в районі сіл Новосілки (5 насипів) та Княжа Криниця (21 насип), де він також проводив розкопки. Експонати, знайдені під час розкопок, знаходяться в різних музеях України і Європи, а золоті
- Бикова Катерина Іванівна народилася в Києві в 1938 р. У 1964 р. закінчила заочне відділення філфаку КДМ ім. Т. Г. Шевченка. Багаторазова чемпіонка Києва зі спортивної гімнастики. З 1959 р. працювала в школі № 107 м. Києва піонервожатою, вчителькою початкових класів, вчителькою російської мови і літератури, а з 1982 по 1988 рр. — заступником директора з навчально-виховної роботи. З 1988 по 2001 рр. — вчителька російської мови і літератури сш № 47 на Печерську. З 1972 р. активно впроваджувала нові програми та підручники з російської мови для шкіл з українською мовою навчання. Вона є автором багатьох друкованих праць, співавтором підручників з російської мови для 5–9 класів шкіл з українською мовою навчання та для 5–11 класів шкіл з російською мовою навчання. Захистила дисертацію — кандидат педагогічних наук. З липня 2000 р. працювала вчителькою російської мови і літератури в Олександрійській гімназії Києва.
- Биковський Валерій Федорович (02.08.1934-27.03.2019) - льотчик-космонавт,
- Блавацький Василь Трохимович – учасник громадянської війни; у 1919 р. – молодший помічник штабу 44-ї стрілецької дивізії, пізніше командир полку 12 Армії 18 січня 1920 р.
- Бобров Віктор Олексійович (1842–1918) – російський аквареліст і академік живопису.
- Богаєвський Овксентій Трохимович (1848 - 1930) - лікар, доктор медицини (1911), засновник та президент Товариства Кременчуцьких лікарів (1885).
- Богаєвський Овксентій Трохимович (1848–1930) – лікар, доктор медицини (1911), засновник та президент Товариства Кременчуцьких лікарів (1885).
- Богдáн Іванович Ханéнко (1849 -1917) — український колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Член Державної ради Російської імперії.
- Богдан (Зіновій) Хмельницький (1595-1657) – політик, полководець, дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657 рр., гетьман Української козацької держави. Освіту отримав у Львівському єзуїтському колегіумі. Володів українською, польською, латинською. Турецькою та татарською мовами. Перебуваючи козаком Чигиринського полку, 1620 р. взяв участь у Цецорській кампанії. Неодноразово брав участь у повстаннях 1630-х pp., в 1637 р. отримав посаду військового писаря, в 1638 р. – чигиринського сотника. В 1648р. був обраний гетьманом Війська Запорозького та став провідником національної революції, що спалахнула в Україні.
- Богдан і Варвара Ханенко
- Богдан Іван Гаврилович (29.02.1928 р. Дмитро-Білівка, Миколаївська обл. — 25.12.2020 р.) — перший серед українських борців олімпійський чемпіон у важкій вазі, заслужений майстер спорту, заслужений тренер України. У 1952 р. став чемпіоном УРСР. А у 1953 р. здобув перші місця на двох чемпіонатах УРСР з греко-римської та вільної боротьби. Того ж року дебютував на першості СРСР та посів третє місце. Олімпійський чемпіон з греко-римської боротьби (1960 р., м. Рим), дворазовий чемпіон світу з греко-римської боротьби (1958 р. та 1961 р.), триразовий чемпіон СРСР (1958 р., 1959 р., 1961 р.).
- Богдан Іванович Ханенко
- Богдан Колтовський – канцелярист Київської духовної консисторії, укладач діловодної копії універсалу
- Богдан Колтовський, канцелярист (копія)
- Богдан Михайлович Хмельницький (бл. 1595–1657 рр.) — видатний державний діяч, полководець, гетьман України.
- Богдан Хмельницький
- Богословська Інна Германівна (нар. 05.08.1960 р., м. Харків) — український політик і підприємець. У 1991 р. член Спілки юристів України. У 1997 р. обрана головою Харківської обласної організації і призначена заступником голови Спілки юристів України, а з 2003 р. — почесний президент. У березні 1998 р. обрана народним депутатом України. У Верховній Раді працювала у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, а з лютого 2000 р. стала першим заступником голови бюджетного комітету Верховної Ради. У 2001 р. очолила Конституційно-демократичну партію. У вересні 2005 р. на позачерговому VII з'їзді Конституційно-демократичної партії ухвалено рішення про перейменування КДП у партію "Віче". Квітень-листопад 2007 р. — заступник міністра юстиції України. Член "Партії регіонів". 30 листопада 2013 р. після силового розгону Євромайдану заявила про вихід з "Партії регіонів".
- Бодянський Максим Гаврилович
- Бодянський Олександр Всеволодович (23.10.1916–29.02.1992) – археолог, краєзнавець, дослідник старожитностей Подніпров'я (виявив та дослідив понад 1000 пам'яток різного часу).
- Бойко Юрій Анатолійович народився 1958 року. Закінчив Московський хіміко-технологічний інститут за фахом “інженер-технолог”, а також Східноукраїнський університет в м. Луганськ за фахом “Економіка та підприємництво”. Удостоєний звання “Герой України”. Голова Республіканської партії України. Народний депутат України ІІІ–IV скликань. Восени 2005 року приєднався до “Опозиційного блоку “Не Так!” і разом з ним програв парламентські вибори (всього 1,01% голосів).
- Бойчак М. П.
- Боклан Станіслав Володимирович (12.01.1960 р., с. Брусилів, Житомирська обл.,) — український актор театру та кіно, заслужений артист України (2006 р.), народний артист України (2016 р.). У 1984 р. закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Після інституту працював у Донецькому обласному російському драматичному театрі (м. Маріуполь). З 1994 по 2020 рр. був актором Київського Молодого театру. У 2018 р. був членом журі Ліги сміху.
- Болдін Ярослав Іванович — співробітник ІА АН УРС
- Болдін Ярослав Іванович — співробітник ІА АН УРСР
- Болтрик Юрій Вікторович (1949 р.н.) – український археолог, кандидат історичних наук (2002), скіфолог. З 1966 р. працює в Інституті археології (займав посади від лаборанта до старшого наукового співробітника), від 2010 р. очолює Польовий комітет. Досліджує історію та етногеографію населення Степу та Лісостепу України за доби раннього заліза. Від 1977 р. очолював Запорізьку, Таврійську, Приазовську, Посульську, Трахтемирівську, Середньобузьку, Сугоклійську, Каневську та Северинівську експедиції. Брав участь у дослідженні курганів скіфської еліти: Гайманова та Плоска Могили, Бердянський курган. Під його керівництвом розкопані кургани Огуз, Тащенак, Кара-Тюбе, Вишнева Могила та досліджувалися лісостепові городища: Басівське, Свиридівське, Трахтемирівське та Северинівське. Від 2000 р. доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія». Автор понад 170 праць.
- Болтрик Юрій Вікторович (нар. 1949) - кандидат історичних наук, доцент, від 2010 очолює Польовий комітет ІАНАНУ
- Больсверт Схельте (Bolswert Schelte) (1586–1659) – фламандський гравенр. Кращий гравер кола П.П.Рубенса.
- Бондар І. В.
- Бондаренко Віктор Дмитрович (р. н. 1956) – голова Державного комітету України у справах релігій (1997–2005)
- Борис Миколайович Мозолевський (1936-1993) – керівник Орджонікідзевської експедиції, співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., член Спілки письменників України, керівник Орджонікідзевської експедиції ІА АН УРСР, фахівець з археології раннього залізного віку. Автор понад 60 наукових публікацій і декількох поетичних збірок
- Борк Гаспар-Вільгельм (Borck Gaspar-Wilhelm) (1650–1747) – німецький поет та державний діяч
- Бороздна Микола Петрович (1808–1878) – предводитель дворянства Чернігівської губернії (1848–1862), дійсний статський радник.
- Бортнянський Дмитро Степанович (1751–1825) – український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорових концертів, херувимських та причасних творів. Народився у Глухові.
- Бочарова Ніна Антонівна (24.09.1924 р., Супрунівка, Полтавська обл., УРСР — 31.08.2020 р., м. Рим, Італія) — українська гімнастка (спортивна гімнастика), дворазова олімпійська чемпіонка (1952 р.). У 1948 р. дебютувала на чемпіонаті СРСР виступаючи за київський "Будівельник" (зайнявши 4 місце на брусах і колоді). Ці два снаряди залишилися найкращими для неї впродовж усієї кар'єри. У 1949 р. та 1951 р. виграла чемпіонат СРСР в абсолютному заліку у напруженій боротьбі з М. Гороховською. У 1952 р. на Олімпійських іграх стала другої після М. Гороховської в абсолютному заліку, вигравши вправи на колоді, а також здобувши золото в командному заліку. У 1954 р. на чемпіонаті світу виграла золоті нагороди в командному заліку у складі збірної СРСР, завершивши на цьому свою кар'єру.
- Брати Ліхуди: Іоанікій (1633–1717) та Софроній (1652–1730)?
- Браун Джон (Browne John) (1719–1790) – англійський рисувальник та гравер
- Брондуков Борислав Миколайович (01.03.1938 р., с. Дубова, Київська обл., УРСР — 10.03.2004 р., м. Київ, Україна) — український актор. У 1960 р. закінчив Київський будівельний технікум. Працював на будівництві, потім на заводі "Арсенал", де грав у народному театрі. Там його побачив ректор театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, який запропонував Брондукову вступити до інституту. Як кіноактор дебютував в 1962 р. у фільмі С. Параджанова "Квітка на камені". У 1968 р. нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі "Камінний хрест". Загалом він знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках: "Вій" (1967 р.), "Комісари" (1969 р.); "Захар Беркут" (1970 р.), "Афоня" (1975 р.), "Два капітана" (1976 р.), "Вавілон ХХ" (1979 р.), "Людина з бульвару Капуцинів (1987 р.) та ін.
- Бубка Сергій Назарович (нар. 04.12.1963 р., м. Луганськ) — український легкоатлет (стрибки із жердиною). Чемпіон Європи та світу, 35-разовий світовий рекордсмен, олімпійський чемпіон (1988 р.). Заслужений майстер спорту (1993 р.), доктор наук з фізичного виховання і спорту (2014 р.), Герой України (2001 р.). У 1974 р. почав займатися стрибками із жердиною. У 1987 р. закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України. З 1990 р. — член Національного олімпійського комітету (НОК) України. З 1999 р. — член МОК. З 2015 р. — перший віце-президент IAAF. Президент НОК України.
- Бугай Д.О.
- Бунге Микола Християнович (1823–1895) – професор-економіст, фінансист та держ. діяч. З 1850 – професор Київського ун-ту на каф-рі політ. економії й статистики, а згодом – права; тричі обирався ректором ун-ту (1859–1862, 1871– 1875, 1878–1880). Поєднував викладацьку діяльність з фінансовою. Здійснив певне реформування фін. системи Російської імперії, засн. дворянський та селянський земельні банки. Зібрану ним нумізматичну колекцію М. Бунге залишив у дар мінц-кабінету ун-ту св. Володимира (1896 ).
- Бурксер Євген Самійлович (1887 —1965 ) — український геохімік, радіолог. Доктор хімічних наук (1943), професор (1937), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925).
- Бурнер Є.С.
- Бушен Дмитро Дмитрович
- Бушен Дмитро Дмитрович (Bouchene D.) (1893–1993) – російський живописець і графік, сценограф.
- В'ячеслав Будзиновський (1868-1935 рр.) - український письменник, публіцист, автор історичних повістей, політик, видавець.
- В. В. Швецов
- В. Дем’яненко (10.05.1960) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ дизайнер пам’ятних та ювілейних монет: "Скіфське золото", "Гриф Чорний"та ін..
- В. Ковальова
- В. Луцак, С. Луцак, О. Кучерук
- В. Мощенко - київський майстер XVIII ст.
- В. Сергійчук
- В.М. Корпусова
- Відукінд Саксонський (755–807) – знаменитий вождь саксів, що очолював опір франкському завоюванню та організував ряд повстань проти Карла Великого. У 785р. здався Карлу, перейшов у християнство і отримав помилування. Постать Відукінда оточена величезною кількістю легенд.
- Віктор Ілліч Толмачов (11. 08. 1934. — 07. 06. 2018.) — авіаконструктор. Один з творців Ан-124 "Руслан" і Ан-225 "Мрія". У 1959 закінчив з відзнакою Харківський авіаційний інститут і в 1964 році розпочав роботу в КБ Антонов в якості інженера-конструктора. Брав участь в розробці більшості літаків серії "Ан". Віктор Ілліч Толмачов присвятив вітчизняної авіації понад п'ятдесят років життя, брав участь в розробці і створенні практично всіх Антонівських літаків і їх модифікацій — Ан-2, Ан-14, Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-28Ан-124 "Руслан" і Ан-225 "Мрія". У 1991—2018 рр. Віктор Ілліч Толмачов був технічним директором авіакомпанії "Волга-Дніпро". За рекордні три місяці 1992 року «Волга-Дніпро», УАПК "Авіастар" і АНТК імені О. К. Антонова провели цивільну сертифікацію Ан-124; літак отримав позначення Ан-124-100. 7 червня 2018 року Віктор Толмачов помер після важкої хвороби у 83-річному віці]. Похований в Києві , на цен
- Віктор Бузало
- Віктор Йосипович Бузало (1952 — 2021) – український історик, фахівець з питань міжнаціональних відносин, найбільший фахівець з уніформології і знавець нагородних систем, який зіграв провідну роль в розробці державних нагород і відзнак незалежної України. Працював в Управлінні державних нагород та геральдики Адміністрації Президента України.Також він був одним з основоположників військово-історичної реконструкції в Києві, учасник багатьох походів. Сам виготовив з найбільшою ретельністю і достовірністю багато деталей мундирів різних епох. Кандидат історичних наук (1985). Член Українського геральдичного товариства. Державний службовець ІІІ рангу. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999), заслужений діяч науки і техніки України (2002).
- Вілль Іоганн Георг (Will Johann Georg) (1715–1808) – французький гравер
- Вільгельм ІІІ Оранський (1650–1702) – статхаудер Республіки Об’єднаних провінцій (1672–1702), король Англії та Шотландії (1689–1702). Прийшов до влади в Англії внаслідок "Славетної революції" 1688, провів глибокі реформи держави та заклав основи її сучасної політичної системи (зокрема через "Білль про права" 1689 року). За нього почався стрімкий злет Англії до рівня однієї з наймогутніших держав Світу.
- Вірський Павло Павлович (1905-1975)
- Віссаріон – ігумен Пустинно-Медведівського монастиря св. Миколая, на прохання якого 23 січня 1767 р. у київській духовній консисторії було завірено текст універсалу Юрія Хмельницького.
- Віссхер Корнеліс де (Visscher Cornelis de) (1629–1662) – видатний голландський гравер та рисувальник-портретист
- Віталій Федорович Хоменко
- Вітдук Ян Ханс (Witdoeck Jan Hans) (1615–1642) – фламандський живописець та гравер
- Вагензейль (медальєр)
- Вадатурський Олексій Опанасович (08.09.1947 р., Бендзари, Одеська область, Українська РСР, СРСР — 31.07.2022 р., м.Миколаїв, Україна) — український агропідприємець. Герой України, генеральний директор сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН", віцепрезидент Української зернової асоціації (з лютого 2005 р.).
- Вадим Миколайович Лукашов
- Вайс Девід (David Weiss) (1775–1846) – австрійський гравер.
- Вакарчук Святослав
- Вакарчук Святослав Іванович (нар. 14.05.1975 р., м. Мукачево, Закарпатська обл.) — український музикант, лідер гурту "Океан Ельзи", громадський діяч, колишній голова партії "Голос", композитор, автор пісень. Здобув всеукраїнське та міжнародне визнання як музикант, вокаліст, лідер рок-гурту "Океан Ельзи", композитор, заслужений артист України, кавалер Ордену Свободи, народний депутат України VI-го скликання (від 2007 до 2008 рр.) і IX скл. (2019—2020). Кандидат фізико-математичних наук (2009 р.).
- Вакарчук Святослав Іванович (нар. 14.05.1975 р., м. Мукачево, Закарпатська обл.) — український музикант, лідер гурту "Океан Ельзи", громадський діяч, колишній голова партії "Голос", композитор, автор пісень. Здобув всеукраїнське та міжнародне визнання як музикант, вокаліст, лідер рок-гурту "Океан Ельзи", композитор, заслужений артист України, кавалер Ордену Свободи, народний депутат України VI-го скликання (від 2007 до 2008 рр.) і IX скл. (2019—2020). Кандидат фізико-математичних наук (2009 р.).
- Вакуленко Л.В.
- Валерій Валентинович Швецов (25 травня 1940 р. н.). Художник-скульптор. Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки художників України. Закінчив скульптурний факультет Київського художнього інституту. Професор, завідувач кафедри скульптури, керівник навчально-творчої майстерні у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Працює в галузі монументальної і станкової скульптури, дрібної пластики.
- Валерій Марченко (1947-1984) - політв'язень, член
- Валерій Марченко (1947-1984) - політв'язень, член УГС
- Валерій Франчук
- Валукинский Микола Васильович
- Валукинский Микола Васильович (псевдоніми: Н.В., М. Валуйко) (01.05.1886, місто Козлов Тамбовської губернії - січень 1950 місто Джезказган Казахської РСР), археолог, етнограф, художник. Закінчив Воронезьке технічне залізничне училище (1904), Київське художнє училище (1915). Промисловий дизайнер залізничних проектних організацій (1904-1909). Учасник І-ї світової і громадянської війни. Картини Валукінского експонувалися на художніх виставках у Воронежі (1918-1919). Учитель однієї зі шкіл у Воронежі, викладач художньо-промислового технікуму (1922-1925). Член губернського краєзнавчого товариства (з 1924). Директор (1925-1930), заступник директора, науковий співробітник (1930-1941) Воронезького обласного краєзнавчого музею. Під керівництвом П.П. Єфименко їм досліджені поселення і кургани в межах Воронежа і його околиць (2-я половина 1920-х - 1930-і років).Він вів розкопки на Кузнецовському (Козарсько) городище (початок 1930-х років; спільно з Д.Д. Леоновим); підсумки цієї роботи підведені в книзі Валукінского «Сл
- Валукинский Микола Васильович (псевдоніми: Н.В., М. Валуйко) (01.05.1886, місто Козлов Тамбовської губернії - січень 1950 місто Джезказган Казахської РСР), археолог, етнограф, художник. Закінчив Воронезьке технічне залізничне училище (1904), Київське художнє училище (1915). Промисловий дизайнер залізничних проектних організацій (1904-1909). Учасник І-ї світової і громадянської війни. Картини Валукінского експонувалися на художніх виставках у Воронежі (1918-1919). Учитель однієї зі шкіл у Воронежі, викладач художньо-промислового технікуму (1922-1925). Член губернського краєзнавчого товариства (з 1924). Директор (1925-1930), заступник директора, науковий співробітник (1930-1941) Воронезького обласного краєзнавчого музею. Під керівництвом П.П. Єфименко їм досліджені поселення і кургани в межах Воронежа і його околиць (2-я половина 1920-х - 1930-і років).Він вів розкопки на Кузнецовському (Козарсько) городище (початок 1930-х років; спільно з Д.Д. Леоновим); підсумки цієї роботи підведені в книзі Валукінского «Сл
- Валукинский Микола Васильович (псевдоніми: Н.В., М. Валуйко) (01.05.1886, місто Козлов Тамбовської губернії - січень 1950 місто Джезказган Казахської РСР), археолог, етнограф, художник. Закінчив Воронезьке технічне залізничне училище (1904), Київське художнє училище (1915). Промисловий дизайнер залізничних проектних організацій (1904-1909). Учасник І-ї світової і громадянської війни. Картини Валукінского експонувалися на художніх виставках у Воронежі (1918-1919). Учитель однієї зі шкіл у Воронежі, викладач художньо-промислового технікуму (1922-1925). Член губернського краєзнавчого товариства (з 1924). Директор (1925-1930), заступник директора, науковий співробітник (1930-1941) Воронезького обласного краєзнавчого музею. Під керівництвом П.П. Єфименко їм досліджені поселення і кургани в межах Воронежа і його околиць (2-я половина 1920-х - 1930-і років).Він вів розкопки на Кузнецовському (Козарсько) городище (початок 1930-х років; спільно з Д.Д. Леоновим); підсумки цієї роботи підведені в книзі Валукінского «Слі
- Валукинский Микола Васильович (псевдоніми: Н.В., М. Валуйко) (01.05.1886, місто Козлов Тамбовської губернії - січень 1950 місто Джезказган Казахської РСР), археолог, етнограф, художник. Закінчив Воронезьке технічне залізничне училище (1904), Київське художнє училище (1915). Промисловий дизайнер залізничних проектних організацій (1904-1909). Учасник І-ї світової і громадянської воєн.
- ван (Іоаким) Дмитрович Двигубський (1659 – після 1743), відставний сотник Зміївського слобідського полку, який у 1734 чи 1735 р. під іменем Іоакима прийняв постриг у приписному до Києво-Печерської лаври Зміївському Миколаївському монастирі.
- ван Равич (1677-1762), київський майстер, який жив і працював на Подолі.
- Васи́ль Степа́нович Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь»; 11 січня 1913, Красне, нині Буського району Львівської області — 9 вересня 2007, Київ)
- Василій Василійович Зав'ялов (1906-1972 рр.) - російський радянський графік, художник, автор ескізів більш ніж 600 поштових марок.
- Василь Єфремович Ковальчук - худодник по порцеляні.
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) – співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999), керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, кандидат історичних наук, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 наукових публікацій
- Василь Балюх
- Василь Балюх (нар. 1951 р.) - український фотохудожник, ілюстратор книг, телеоператор
- Василь Балюх (нар. 1951 р.) - український фотохудожник, ілюстратор книг., телеоператор
- Василь Василенко (нар. 1949 р.) - український художник, графік, автор ескізів для поштових марок
- Василь Григорович Григорович-Барський (1701–1747) – мандрівник, філософ, перекладач, історик, художником, письменник. У 1715-1723 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. Згодом подорожував по Угорщині, Болгарії, Австрії, Румунії, Італії, Греції, Сирії, Єгипту. Уперше його спогади "Мандрування", ілюстровані автором, були надруковані в 1778 р. Досі праця вважається взірцем української історично-мемуарної прози VIII ст.
- Василь Золотаренко Рік його народження невідомий, рік смерті – 1663.Представник старовинного козацького роду, коріння якого треба шукати у Корсуні (сучасному Корсунь-Шевченківському). Ніжинський полковник у 1655-1656; 1659-1663 р. Сподвижник, наближена особа Богдана Хмельницького та його зять. В пошуках прихильності хитався між Річчю Посполитою, Швецією і Московським царством..
- Василь Кук
- Василь Тарновський (молодший) (20. 03. 1838 р. — 13. 06. 1899р.) – український громадський і культурний діяч. Закінчив інженерне училище в Петербурзі, згодом – історико-філологічний факультет університету Святого Володимира. Тарновський, будучи предводителем дворянства – спочатку в Борзенському, а потім у Ніжинському повітах Чернігівської губернії. фінансово підтримував діяльність українських вчених і митців. Він сприяв виданню історичного часопису “Київська старовина”, спорудженню пам’ятників Гоголю в Ніжині та Котляревському в Полтаві, відкриттю публічної бібліотеки в Києві та Борзні, лікарні при цукровому заводі у Парафіївці. Коштом Тарновського Микола Біляшівський у 1891 році провів розкопки давньоруського міста Родень на Княжій Горі під Каневом. Найбільшою справою Василя Тарновського було облаштування музею в рідній Качанівці, де й зберігалася його колекція. В 1902 році в Чернігові на основі приватного зібрання Василя Тарновського було створено Музей українських старожитностей, який в 1923—25 рр. ув
- Василь Чумак
- Ващенко Сергій Федорович -кадровий робітник Єнакієвського металургійного заводу.
- Веймарн Є.В.
- Вербецький Микола Лазарович — народився в 1945 р. В 1972 р. закінчив Харківський автодорожний інститут (інженер-механік). З 1994 року працював в АТЗТ “КримавтоГАЗ” технічним директором, брав активну участь в розробці технічних процесів зборки автомобілів “ГАЗель” та “Волга”, а пізніше (в 1999–2000 рр.), під його керівництвом закінчилася підготовка нового технологічного комплексу для випуску автомобілів “Соболь”. Нагороджений медаллю “За освоение целинных земель” (1970 р.). В 1999 р., Рішенням Президії ВР АР Крим №524-2/99, йому було присвоєно Почесне Звання “Заслужений працівник промисловості АР Крим.
- Вербицький Михайло Михайлович (4 березня 1815 р. – 19 (7) грудня 1870 р.)— священик, композитор, автор мелодії гімну України, хоровий диригент. Автор музики до театральних і оркестрових творів. З 1864 р. Зав’язав тісну співпрацю з Руським народним театром у Львові, для якого створив чимало музичних сценічних композицій, зокрема до вистави “Підгоряни” І. Гушалевича. Музика до хору “Ще не вмерло Запорожжя” з вистави “Запорожці” К. Гейнча стала з 15 січня 1992 р. мелодією Державного гімну України. М. Вербицький є автором хорів “Заповіт” на слова Т. Шевченка, “Поклін” (“Гей на горі”) на слова Ю. Федьковича, “Мир вам, браття” і “До зорі” на слова І. Гушалевича, та інших, церковних композицій, таких як “Ангел вопияше”, “Христос воскрес”, “Отче наш”, солоспівів, інструментальних та оркестрових творів — увертюр (названих симфоніями). Автор кількох статей: “О пінію музикальном” (1863), рецензії на Службу Божу греко-католицького священика П. Бажанського (1865).
- Вербицький Олександр Матвійович (27 вересня 1875, Севастополь – 9 листопада 1958, Київ) – український радянський архітектор, інженер і педагог, професор, дійсний член Академії архітектури (1945), почесний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1958). Автор проекту споруди Київського залізничного вокзалу (1928–1934)
- Верте М. Ю.
- Вертинський Олексій Сергійович (02.01.1956 р., м. Суми) — український актор театру і кіно, народний артист України (2015 р.). Лауреат Премії «Київська пектораль» (1999 р., 2014 р.). Кавалер Ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2021 р.). У 1980 р. закінчив Московське естрадно-циркове училище. Раніше працював і одночасно навчався в театрі ім. Щепкіна в м. Суми, а також у театрах Новосибірська і Владивостока і концертному залі Метрополітен Хол в Києві. Відомий в основному за епізодичними ролями. Вів шоу «На 10 років молодші» на телеканалі «Україна». Працює в Київському театрі «Актор», до того — в Київському Молодому театрі, співпрацював з Київським театром «Браво». Активно задіяний в антрепризі.
- Верхоглядов Павло Олексійович (1930–2003 рр.) — ветеран АНТК “Антонов”, провідний конструктор КБ “Антонов”, що брав участь у розробці та освоєнні практично всіх типів літаків — транспортників фірми “Ан”. Народився у Києві, в сім’ї інженера, росіянин. Освіта вища. У 1954 р. закінчив Київський політехнічний інститут; інженер-механік). Працювати почав на Миколаївському моторному заводі. В 1958 р. прийшов на КМЗ (АНТК) і пройшов шлях від рядового конструктора до начальника бригади КО-17 та провідного конструктора. Помер 13 серпня 2003 р., похований на Байковому цвинтарі. Все життя захоплювався шахами. Кандидат у майстри спорту СРСР.
- Верьовка Григорій Гурійович
- Верьовка Григорій Гурійович (1895 – 1964) – український композитор і хоровий диригент, педагог, народний артист УРСР (1960), голова Спілки композиторів УРСР (1943– 1952), лауреат Державної премії СРСР (1948) та Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1968). Художній керівник і головний диригент Українського державного народного хору (1943–1960)
- Верьовка Григорій Гурійович (1895–1964) – український композитор і хоровий диригент, педагог, народний артист УРСР (1960), голова Спілки композиторів УРСР (1943–1952), лауреат Державної премії СРСР (1948) та Державної премії УРСР ім. Тараса Шевченка (1968). Художній керівник і головний диригент Українського державного народного хору (1943–1960)
- видавець Д.Тьєррі
- Видавництво "Марка України", філія ДП "Укрпошта", що видає філателістичну продукцію - конверти, листівки, марки. Існує з 1992 р.
- видубицькі ієродиякони Гавриїл (Сорокопович?) та Віктор (Кумовець?), ієромонах Іларіон
- Виноградов Петро - вагар Хутір-Михайлівського цукрового заводу
- Вишенський Іван (бл. 1550–1621) – український релігійний і літературний діяч раннього нового часу. Православний монах, письменник-полеміст.
- Вишеславський Леонід Миколайович (18.03.1914 р., м. Миколаїв — 26.12.2002 р., м. Київ) — український поет, який писав твори російською та українською мовами, літературознавець, перекладач, педагог. За весь час творчої діяльності видав понад 60 книг віршів, прози та перекладів. Твори Вишеславського перекладалися україською, польською, німецькою, французькою та іншими мовами. У 1930 р. закінчив школу і пішов працювати на ХЕМЗ (Харківський електро-механічний завод), далі вчився в Електротехніному інституті. Перші вірші надрукував у 1931 р. у харківському журналі "Красное слово" та у московському журналі "Молодая гвардия". У 1933 р. закінчив інститут і вступив до Харківського електротехнічного інституту, а потім перейшов на біологічний факультет Харківського університету. У 1935 р. перевівся на філологічний факультет Харківського університету, який закінчив у 1938 р. В цьому ж році у Києві вийшла перша збірка поезій "Здравствуй, солнце". У 1938-1939 рр. працював завідувачем відділу
- ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Дмитро Iванович (р. н. невідомо – 1563) – політичний і військовий діяч, один з організаторів запорозького козацтва гетьманів. В 1551 р. – черкаський і канівський староста. Близько 1554-1555 рр. під керівництвом Вишневецького побудовано замок на острові Мала Хортиця, який став прототипом Запорізької Січі. Здійснив ряд успішних походів проти Осман.ськоїімперії та Кримського ханства, зокрема на турецьку фортецю Очаків та татарську фортецю Iслам-Кермен. У 1556 р. відправив два своїх посольства до Москви з метою розширення антиосманської коаліції Впродовж 1560-1561 рр. перебував на службі в московського царя. В 1563р. Вишневецькому не вдалося схилити Івана IV до продовження боротьби проти Османської імперії, що стало причиною повернення в підданство до Сигізмунда II. У 1563 р. здійснив військовий похі до Молдаву. Під час однієї з битв, дістав поранення, потрапив у полон і був привезений до Стамбула. Був страчений
- Владика Димитрій (Ярема Володимир Васильович, 1915 - 2000) - Святійший Патріарх Київський і всієї України (1993 - 2000)
- Владика Димитрій (Ярема Володимир Васильович, 1915–2000) – Святійший Патріарх Київський і всієї України (1993–2000)
- Владислав IV Ваза (1595–1648) – король польський, великий князь литовський та руський (1632–1648). Намагався централізувати державне управління, спирався на освічену магнатерію, зарекомендував себе толерантним правителем. Узаконив православну церкву в Україні та Білорусі (1633). Провадив активну зовнішню політику, скеровану проти Московського царства і Османської імперії. Прославився у Європі завдяки перемозі над османами у Хотинській війні (1621). Був меценатом науковців і музикантів. Кінець правління ознаменувався початком Української національної революції (1648–1676).
- Владислав Лозинський (Władysław Łoziński) гербу Любич (1843-1913) польський історик, дослідник культури, мистецтвознавець, журналіст, публіцист, письменник колекціонер творів мистецтва, науковий секретар Оссоленіуму, політик-консерватор. Посол Райхсрату Австро-Угорщини. Похований у родинному склепі на Личаківському цвинтарі у Львові.
- Владлен Городецький
- Власник : Родина Ханенків
- Власник фабрики: Ян Мацей Шварц (1722-1828)
- Воєводський Михайло Вацлавович (1903–1948) – радянський російський археолог, працював препаратором в Інституті і Музеї антропології МДУ. Після закінчення аспірантури викладав у МДУ, отримав ступінь к. і.н. без захисту дисертації (1935), доцент (1937), старший науковий співробітник НДІ антропології МДУ (1931–1948). Брав участь в археологічних експедиціях у Центральній Росії, Україні, Центральній Азії. Очолював Деснянську археологічну експедицію ІІМК, досліджував палеолітичні стоянки.
- Вовк Хведір Кіндратович (17.03.1847 – 29.06.1918) – відомий вчений-антрополог, етнограф, археолог, музейник, громадський діяч, один з основоположників української етнографії, антропології, вітчизняної школи палеолітознавства. Хранитель Російського музею (1905–1917 рр.), доцент Петербурзького університету, голова Антропологічного товариства, дійсний член Археологічного, Географічного товариств (з 1907 р.). Провадив наукові експедиції в Галичині, Буковині (1904–1907 рр.)
- Войнов Юрій Миколайович (29.11.1931 р., с. Калінівське, Московська обл., РРФСР — 22.04.2003 р., м. Київ, Україна) — радянський футболіст, півзахисник, український тренер, заслужений майстер спорту СРСР (1959 р.), заслужений тренер УРСР (1968 р.). Розпочав свою кар'єру виступами за команду заводу ім. Калініна (м. Калінінград, Московська обл., 1949-1950 рр.). Згодом у митищенському "Зеніті", де виграв першість Московської обл. (1950 р.). Потім був зпрошений у ФК "Зеніт".У листопаді 1955 р. перейшов у київське "Динамо". У 1964 р. переїхав до м. Одеси, де очолив ФК "Чорноморець" і вивів його у півфінал Кубка СРСР. Після "Чорноморця" тренував ФК "Суднобудівник" (м. Миколаїв, 1967-1969 рр., 1970-1972 рр.), ФК "Шахтар" (м.Донецьк, 1969-1970 рр.), ФК "Будівельник" (м. Полтава, 1970-1972 рр.), ФК "Металіст" (м. Харків, 1972-1973 рр.), СКА (м. Київ, 1976-1977 рр.). Пізніше деякий час працював інструктором фізкультури на завод
- Войчишин Юлія Михайлівна (1929 р.н.) – український літературознавець, громадський діяч. Дослідниця творчості І. Багряного, Є. Маланюка.
- Волковедського Даміана- київського майстра фініфтяних справ, який жив на Подолі.
- Володимир Дем’яненко (10. 05. 1960) − головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ, дизайнер понад 50-ти пам’ятних та ювілейних монет: «Скіфське золото», «Гриф Чорний» та ін..
- Володимир Іванович Балибердін
- Володимир Іванович Сергійчук — український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (2000–2007 рр.), академік АН ВШ України.
- Володимир Атаманчук (18. 07.1961) – Член спілки художників України, головний художник-скульптор монетного двору НБУ. Автор ювілейних монет: «80 років проголошення Соборності України», «2500 років Євпаторії», «Батурин», «Чигирин» та ін.. Учасник Міжнародних конкурсів та виставок.
- Володимир Дем’яненко (10. 05. 1960) – головний художник-дизайнер Монетного двору Національного Банку України. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ. Дизайнер пам’ятних та ювілейних монет: "Скіфське золото", "Гриф Чорний" та ін..
- Володимир Дем’яненко (10.05.1960 р.) − головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ ,дизайнер понад 50-ти пам’ятних та ювілейних монет:
- Володимир Дем’яненко (10.05.1960 р.) − головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ ,дизайнер понад 50-ти пам’ятних та ювілейних монет: «Скіфське золото», «Гриф Чорний» та ін..
- Володимир Дем’яненко (10.05.1960 р.) − головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ ,дизайнер понад п'ятидесяти пам’ятних та ювілейних монет: «Скіфське золото», «Гриф Чорний» та ін..
- Володимир Дем’яненко (10.05.1960) – головний художник-дизайнер Монетного двору Національного Банку України. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ. Дизайнер пам’ятних та ювілейних монет: "Скіфське золото", "Гриф Чорний" та ін..
- Володимир Дем’яненко (10.05.1960) – головний художник-дизайнер Монетного двору Національного Банку України. Автор офіційно затвердженого логотипу Монетного двору НБУ. Дизайнер пам’ятних та ювілейних монет: "Скіфське золото", "Гриф Чорний" та ін..
- Володимир Мономах —(1053–19.05.1125) – князь чернігівський, переяславський і великий князь київський. Представник династії Рюриковичів. Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина IX Мономаха Марії, онук Ярослава Мудрого. З 1094 р. князь розпочинає багатолітню боротьбу з половецькими ханами, які майже щорічно вдиралися на південно-руські землі. Найбільш страждало від них Переяславське князівство. В результаті походів проти половців в 1103 р., 1107 р., 1109 р. і 1111 р. половецькі орди були відкинуті далеко кордонів Русі. Мономах був одни з ініціаторів Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства та Витечівського з'їзду 1100 року, відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель. За межами його володінь залишилися тільки Галицька і Чернігово-Сіверська землі та Полоцьк. успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року, відновив великокнязівську владу н
- Володимир Павлович Друзенко
- Володимир Павлович Луцак — скульптор, автор цілого ряду скульптурних портретів видатних українських діячів. Члена Національної спілки художників України.
- Володимир Партикевич — сотник армії УНР.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015).
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І. Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Василькі
- Володимир Святославович – руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович – руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович – руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)–1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович — руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)—1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович — руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)—1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович − руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980) −1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославович − руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980) −1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Святославовичр − руськийдержавний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980) − 1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- Володимир Таран (08. 06.1960 р.) – художник Монетного двору НБУ. Співавтор багатьох пам’ятних та ювілейних монет:
- Володимир Таран (08. 06.1960) – художник Монетного двору НБУ. Співавтор багатьох пам’ятних та ювілейних монет: "Лев Ландау", "Ластівчине гніздо" (аверс), "725 років м. Рівному" та ін.
- Володимир Таран (08. 06.1960) – художник Монетного двору НБУ. Співавтор багатьох пам’ятних та ювілейних монет: "Лев Ландау", "Ластівчине гніздо" (аверс), "725 років м. Рівному" та ін.
- Володимир Тимофійович Сауткін
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат.
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський пере
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Монома
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Монома
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мономах, С
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мо
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Провівши штемпельний аналіз , він розподілив монети на п’ять груп. На його думку ці монети карбували п’ять князів: Володимир Святославович, Володимир Мо
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуттяступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію.
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуттяступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846—1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Волошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — українськийісторик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуттяступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію.
- Волошинський Яків Якович (1821—1875) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуттяступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію.
- Вольпато Джованні (Volpato Giovanni) (1735–1803) – італійський гравер, продавець антикваріату, кераміст XVIII ст.
- Вольф Крістоф Ріттер
- Вольф Крістоф Ріттер 1622-1660 рр.
- Воронін Михайло Львович (10.07.1938 р. — 14.04.2012 р.) — український дизайнер і виробник класичного одягу, доктор технічних наук.
- Воронін Олександр Леонтійович - один з перших льотчиків-випробувачів. У 1923 р. слухач Вищої військово-повітряної школи. Учасник ІІ Світової війни.
- Воронін Олександр Леонтійович - один з перших льотчиків-випробувачів. У 1923р. слухач Вищої військово-повітряної школи. Учасник ІІ Світової війни.
- Ворстерман Лукас (Vorsterman Lucas) (1595–1675) – фламандський художник, гравер, рисувальник, видавець.
- Г. Зак
- Г. Епік
- Г.Верьовка
- Гійом Деліль (Guillaume Delisle) (1675–1726) – французький географ та картограф. З 1702 р. був пов`язаний з Французькою Академією наук, починаючи з 1718 р. був її членом.
- Гавриїл Сорокопович (бл. 1731-17.09.1773) - видубицький чернець; Віктор Кумовець (бл. 1735-після 1772) - видубицький чернець; Іларіон (бл. 1684-13.04.1767) - видубицький чернець; Степан Тимофійович Голубєв (1848-1920) - професор КДА та КУ св.Володимира
- Гавриїл Трофимович - вкладник потиру.
- Гавриїл Трофимович - вкладник потируру
- Гаврило Васько (1820-1866) - копіїст портретеів. Випускник Петербурзької Академії мистецтв. У 1848-1863 рр. - вчитель малювання та завідувач живописним кабінетом Київського універсрситету.На замовлення родини Тарновських написав серію портретів історичних діячів України.
- Гаврилюк Ярослав Дмитрович (29.10.1951 р., м. Львів — 25.05.2021 р., м. Київ) — український актор театру і кіно, народний артист України. У 1976 р. закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Деякий час працював у Львівському ТЮГу. У 1979 р., після конкурсного набору, був зарахований до трупи Молодого (тоді Молодіжного) театру. Він був одним "з тих 26-ти" акторів, які започаткували театр. За час роботи зіграв близько 25 ролей, з яких найвизначніші: Антон, Петряков — "Піти й не повернутись", Голохвостий — "За двома зайцями", Поприщін — "Записки божевільного", Вовчанський — "Пригвождені", Маркіз де Сад — "Марат-Сад", Подкольосін — "Одруження".
- Гаврилюк Ярослав Дмитрович (29.10.1951 р., м. Львів — 25.05.2021 р., м. Київ) — український актор театру і кіно, народний артист України. У 1976 р. закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Деякий час працював у Львівському ТЮГу. У 1979 р., після конкурсного набору, був зарахований до трупи Молодого (тоді Молодіжного) театру. Він був одним «з тих 26-ти» акторів, які започаткували театр. За час роботи зіграв близько 25 ролей, з яких найвизначніші: Антон, Петряков — «Піти й не повернутись», Голохвостий — «За двома зайцями», Поприщін — «Записки божевільного», Вовчанський — «Пригвождені», Маркіз де Сад — «Марат-Сад», Подкольосін — «Одруження».
- Гагарін Юрій Олексійович (9.03.1934-27.03.1968) - полковник, перший космонавт.
- Гадачек К.
- Гай Мирослав Олександрович – (05.01.1982р.н. м. Київ). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім.. Карпенка-Карого. 15 років викладав акторську майстерність та майстерність телеведучого. Актор Київського драматичного теату “Браво”.Активний учасник подій на Майдані у складі 3 сотні Самооборони, згодом – гвардієць 1-го резервного батальйону Національної гвардії України ім. Сергія Кульчицького. 14.05.2014 р. разом із десантником 95-ї Житомирської аеромобільно-десантної бригади Сегрієм Шевчуком підняли державний прапор на телевізійній вишці м. Слов’янськ (гора Карачун). У серпні 2014 р. створив та очолив благодійну некомерційну волонтерську організацію Фонд “Мир і Ко”.
- Гайдай Зоя Михайлівна (1902–1965) – українська радянська співачка (сопрано), Народна артистка УРСР (1940), Народна артистка СРСР (1944)
- Гайдай Зоя Михайлівна (1902–1965) – українська радянська співачка (сопрано), Народна артистка УРСР (1940), Народна артистка СРСР (1944)
- Галенко М. А.
- Галенко Марко Анатолійович
- Галини Сильвестрівни Севрук (нар. 1929)
- Галош Луї (Galloche Louis) (1670–1761) – французький придворний художник.
- Гамченко С. С.
- Ганіна О.Д.
- Ганіч І., Ганіч О., Шептун В., Ткаченко О.
- Ганжа Петро Олександрович
- Ганна Богдан
- Ганс Девід Лауер, мінцмейстер Торунського монетного двору (1649–1669)
- Ганс Девід Лауер, орендар Торунського монетного двору
- Ганс Фрюінсфельд (Hans Fruhinsfeld
- Гарві Вільямс Кушинг (1869–1939) – американський нейрохірург
- Гарт Марія Матвіївна – сестра академіка Вербицького О.М
- Гарт Марія Матвіївна – сестра академіка Вербицького О.М.
- Гасанов Газа М. – голова Київського земляцтва дагестанців, заснованого у 1988 р.
- Гвідо Рені (Guido Reni) (1575–1642) – італійський художник, відомий представник Болонської школи. Писав фрески, релігійні та міфологічні картини, іноді портрети
- гдáн Іванович Ханéнко (11 (23) січня 1849 — 26 травня (8 червня) 1917) — український колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Член Державної ради Російської імперії.
- Гебгард-Леберехт фон Блюхер (1742—1819) — прусський генерал-фельдмаршал. Учасник семирічної, французьких революційних і наполеонівських воєн. Командував Сілезькою армією союзників у Битві Народів при Лейпцигу (1813) та однією з двох армій союзників, у кампанії 1814, що завершилась взяттям Парижа. Зіграв вирішальну роль у перемозі над Наполеоном військ союзників по 7-ій антифранцузькій коаліції у битві при Ватерлоо (1815). Граф, князь Вальштадтський.
- Гезе В.Є.
- Гезе Віктор Євгенович (16 листопада 1867 – 1938) – український археолог французького походження, проводив розкопки Вишгорода, Трипілля, Канева, працював в музеях Києва, Чернігова, Волині, Москви і Ленінграда, з 1924 – член Київської секції науковців. 19 жовтня 1936 заарештований, засуджений до 10 років виправно-трудового табору і відправлений до Сіблагу.
- Гелліус де Бойм (Gellius de Bouma) (бл. 1579–1658) – проповідник реформатської протестантської церкви у Зютфені (Нідерланди)
- Генерал Баратинський О. І.
- Генріх IV Благочесний (1473–1541) – герцог Саксонії та Сагану (1539–1541) та граф Мейсенський (1500–1541), син Альбрехта Сміливого. Ставши герцогом у 1539, запровадив Реформацію у Саксонії, зробивши лютеранство державною релігією. Заснував місто Марієнбург.
- Генріх І Старший (1070–1103) – перший маркграф Мейсенської марки з роду Веттінів (з 1089). Підтримував імператора Генріха IV у боротьбі за інвеституру. Загинув у боротьбі зі слов’янами.
- Генріх Гауч – німецький медальєр кінця XVII – початку XVIII ст. З 1683 по 1712 працював на монетному дворі у Нюрнбергу на Кляйнерта і Лауффера, які випускали серії медалей; пізніше осів у Відні, де продовжив роботу медальєра та гравера.
- Генріх Горст (штемпель)
- Генріх Котта (1763–1844) – відомий німецький лісівник, родом з Тюрингії. Один із засновників сучасного лісівництва. Заснував Саксонську лісову академію у Таранді (1811) на основі власної приватної школи лісівництва. Батько геолога Бернхарда Котти.
- Генріх Лубенський (1793-1883) - син Фелікса Лубенського, Міністра юстиції Варшавського князівства. Поміщик, фінансист, промисловець.
- Генріх Петер Гроскурт
- Генріх Петер Гроскурт (1675–1751) – німецький медальєр та монетний гравер. Більшість своїх робіт створив у Саксонії на Дрезденському монетному дворі, працюючи на королів Августа ІІ та Августа ІІІ. Для його робіт характерний стиль рококо.
- Генріх Фрідріх Вермут
- Генріх Фрідріх Вермут (1702–1744) – медальєр та штемпельний майстер, працював на Дрезденському монетному дворі. Син знаменитого саксонського медальєра Крістіана Вермута.
- Георг (1832–1904) – шостий король Саксонії (1902–1904), прусський і саксонський генерал-фельдмаршал (з 1888). Не користувався популярністю, оскільки після смерті короля Альберта саксонці очікували від нього зречення на користь сина, Фрідріха Августа. Помер від грипу.
- Георг Адольф Фішер (1740–1824)
- Георг, кронпринц Саксонії (1893–1943) – старший син Фрідріха Августа ІІІ, останнього короля Саксонії, кронпринц Саксонії (1904–1923). Брав участь у Першій світовій війні, дослужився до звання полковника. Наприкінці війни прийняв рішення стати священником. Після Листопадової революції 1918 і повалення монархії у Саксонії, залишався кронпринцем. У 1923 прийняв сан католицького священника і зрікся всіх прав на престол.
- Георгій ієродиякон
- Георгій – гравер
- Герасимов Іван Олександрович (1921 – 2008) – генерал армії СРСР, командувач військ Київського військового округу у 1975 – 1984 рр.
- Герасимов Іван Олександрович (1921 – 2008) – генерал армії СРСР, командуючий військами Київського військового округу у 1975 – 1984 рр.
- Герман Векверт
- Герман Векверт (1846–1912) – нюрнберзький медальєр. До 1872–1887 належать його самостійні роботи, створені у Нюрнберзі. Окрім того розробляв медалі на низці приватних монетних дворів. Зокрема в Аугсбурзі на фірмах Ортеля, Лооса та Дрентветта, пізніше – у Берліні, на фірми "Годе та сини" та Л. Остермана.
- Герман Гельд
- Геронтій Соловецький (середина XVII ст.), ідеолог Соловецького повстання проти церковних реформ патріарха Никона в Московії
- Герхард Рогге - управляючий і орендар Гданського монетного двору (1639-1656)
- гетьман Іван Мазепа
- Гетьман Феофан Васильович - робітник Єнакієвського металургійного заводу.
- Глінін Денис Володимирович (нар. 21.10.1971 р., м. Львів) — український музикант. Ударник рок-гурту "Океан Ельзи". Поряд зі Святославом Вакарчуком є одним з 2 людей, що грають в ОЕ ще з часу заснування гурту в 1994 р.
- Глінін Денис Володимирович (нар. 21.10.1971 р., м. Львів) — український музикант. Ударник рок-гурту "Океан Ельзи". Поряд зі Святославом Вакарчуком є одним з 2 людей, що грають в ОЕ ще з часу заснування гурту в 1994 р.
- Глагоцький Цезар Андрійович (1933–2000) народився у селі Радівка, Коростишівського району, Житомирської області. У 1964 році закінчив Київський державний медичний інститут ім. Богомольця. Працював військовим лікарем-інфекціоністом. Демобілізувався з армії у 1979 році у званні полковника. Похований в Києві.
- Гладиш Ян
- Гнат Галаган (р. н. невідомий – 1748) – прилуцький полковник (1714–1739).
- Гнатюк Дмитро Михайлович (1925–2016) – видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог, Народний артист України (1999), Народний артист СРСР (1960), Герой Соціалістичної праці (1985), Герой України (2005), депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (1972–1984)
- Гнатюк Дмитро Михайлович (1925–2016) – видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог, Народний артист України (1999), Народний артист СРСР (1960), Герой Соціалістичної праці (1985), Герой України (2005), депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (1972–1984)
- Гобель Каспар - орендар Гданського монетного двору.
- Гобель Ян - орендар Гданського монетного двору.
- Гогенберг Абрахам (Abraham Hoog[h]enbergh) (після 1578 – після 1653), кельнський гравер на міді
- Голіков Пилип Іванович (1900 – 1980) – маршал Радянського Союзу з 06.05.1961.
- Головіна Г. Б.
- Головіна Галина Борисівна
- Гольченко Ігор Іванович (позивний «Ернест») народився 16 жовтня 1996 р. в м. Суми. Навчався в Сумському будівельному коледжі. Активно вболівав за футбольний клуб «Спартак» Суми. Був палким патріотом України і вважав, що не може стояти осторонь і спокійно спостерігати як ворог шматує територію рідної країни. Ще навесні здійснив спробу записатись до добровольчого батальйону, але йому відмовили через юний вік (17 років). 18 жовтня 2014 р. через два дні після свого вісімнадцятиріччя Ігор записався до лав добровольчого полку «Азов». З грудня 2014 р. брав участь у бойових діях у зоні АТО. Був сміливим і вимогливим до себе бійцем і дуже швидко заслужив довіру і повагу серед побратимів. Отримав позивний «Ернест» на честь свого улюбленого письменника Ернеста Хемінгуея. В полку Ігор наполягав на тому, щоб бути саме на передовій. З лютого він був у складі штурмової групи, яка займалась безпосередньо звільненням від проросійських бойовиків селища Широкине поблизу Маріуполя. 14 лютого героїчно загинув під час виконання
- Гоманн Йоганн Баптист (Homann Johann Baptist)
- Гоманн Йоганн Баптист (Homann Johann Baptist) (1664–1724) – німецький картограф, засновник династії картографів у Нюрнберзі.
- Гончар Олесь (Олександр Терентійович) (1918–1995) – український радянський письменник, публіцист та громадський діяч.
- Гончаров В. К.
- Гончаров В.К.
- Гопнер Серафима Іллівна (1880-1966)
- Горват Г. А
- Горват Г. А.
- Гордійчу́к І́гор Володи́мирович (1972 р. н.) – генерал-майор Збройних сил України, офіцер Головного командного центру Генерального штабу України. У 2014 році командував операцією із взяття під контроль та утримання стратегічної висоти Савур-могила.
- Гордійчу́к І́гор Володи́мирович (1972 р.н.) – генерал-майор Збройних сил України, офіцер Головного командного центру Генерального штабу України. У 1994 році з відзнакою закінчив Київський інститут Сухопутних військ Національної академії оборони України, у 2009 – Коледж сухопутних військ Збройних сил США (м. Карлайл, штат Пенсільванія). Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Подальшу військову кар'єру зробив у військах спецпризначення. Учасник російсько-української війни. У 2014 році очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти Савур-могила. 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайська дістав важке поранення. У 2015 році проходив реабілітацію у США. З 2016 року – начальник Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Герой України (2014).
- Гордійчу́к І́гор Володи́мирович (1972 р.н.) – генерал-майор Збройних сил України, офіцер Головного командного центру Генерального штабу України. У 1994 році з відзнакою закінчив Київський інститут Сухопутних військ Національної академії оборони України, у 2009 – Коледж сухопутних військ Збройних сил США (м. Карлайл, штат Пенсильванія). Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Подальшу військову кар'єру зробив у військах спецпризначення. Учасник російсько-української війни. У 2014 році очолював загін спецпризначення, що виконував завдання глибинної розвідки в тилу противника, командував операцією із взяття під контроль стратегічної висоти Савур-могила. 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайська дістав важке поранення. У 2015 році проходив реабілітацію у США. З 2016 року – начальник Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Герой України (2014).
- Горинь (Мацелюх) Ольга Павлівна (15. 10. 1930 - 11.02.2021) – громадська діячка, майстриня художньої вишивки. Народний майстер декоративно-ужиткового мистецтва (1981). Брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА. У 1952 р. була засуджена до 25 р. таборів суворого режиму. Звільнена за амністією у 1956 р. Дружина Михайла Гориня, мати 2 дітей.
- Горинь (Мацелюх) Ольга Павлівна (15. 10. 1930, с. Цетуля Яворів. р-ну, нині Львів. обл.- 11.02.2021) – громадська діячка, майстриня художньої вишивки. Дружина Михайла Гориня. Брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА. Із групою однодумців-студентів та педагогів писала листи, статті, замітки та вірші, що викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на теренах Галичини. Тиражувала й розповсюджувала підпіл. літ-ру самвидаву. 26–28 червня 1952 засудж. до 25 р. таборів суворого режиму та 5 р. позбавлення прав. Покарання відбувала в Інті і Абезі (Комі АРСР), Коксуні (Караґандин. обл., Казахстан). Звільнена влітку в 1956 р. згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР. Закін. Львів. ун-т (1961). Працювала у наук. б-ці Львів. ун-ту (1962), худож. керівник. Будинку учителя у Львові (1962–66), учителювала (до 1972). Протестувала проти порушення громадянських прав, боролася за легалізацію УАПЦ та УГКЦ, була серед ініціаторів відновлення Союзу українок. Голова Укр. християн. партії жінок (від 1
- Горинь (Мацелюх) Ольга Павлівна (15. 10. 1930, с. Цетуля Яворівського району, нині Львівської області - 11.02.2021) – громадська діячка, майстриня художньої вишивки. Дружина Михайла Гориня. Брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА. Із групою однодумців-студентів та педагогів писала листи, статті, замітки та вірші, що викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на теренах Галичини. Тиражувала й розповсюджувала підпільну літературу самвидаву. 26–28 червня 1952 засуджена до 25 р. таборів суворого режиму та 5 р. позбавлення прав. Покарання відбувала в Інті і Абезі (Комі АРСР), Коксуні (Караґандинська обл., Казахстан). Звільнена влітку в 1956 р. згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР. Закінчила Львівський університет(1961). Працювала у науковій бібліотеці Львівського університету (1962), художній керівник Будинку учителя у Львові (1962–66), учителювала (до 1972). Протестувала проти порушення громадянських прав, боролася за легалізацію УАПЦ та УГКЦ, була серед ініціаторів відновлен
- Горинь (Мацелюх) Ольга Павлівна (1930 – 2021) – громадська діячка, майстриня художньої вишивки. Дружина Михайла Гориня. Брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА. Із групою однодумців-студентів та педагогів писала листи, статті, замітки та вірші, що викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на теренах Галичини. Тиражувала й розповсюджувала підпільну літературу самвидаву. 26–28 червня 1952 засуджена до 25 р. таборів суворого режиму та 5 р. позбавлення прав. Покарання відбувала в Інті і Абезі (Комі АРСР), Коксуні (Караґандин. обл., Казахстан). Звільнена влітку в 1956 р. Закінчила Львівський університет (1961). Працювала у наук. б-ці Львів. ун-ту (1962), худож. керівник. Будинку учителя у Львові (1962–66), учителювала (до 1972). Протестувала проти порушення громадянських прав, боролася за легалізацію УАПЦ та УГКЦ. Учасниця худож. виставок від 1966. Персональна виставка у Києві (2004). У мист. доробку – нар. одяг, вироби з бісеру, вишивки, батики.
- Горинь (Мацелюх) Ольга Павлівна (1930 – 2021) – громадська діячка, майстриня художньої вишивки. Дружина Михайла Гориня. Брала активну участь у підпільній боротьбі ОУН–УПА. Із групою однодумців-студентів та педагогів писала листи, статті, замітки та вірші, що викривали злочинну політику Сталіна і КПРС на теренах Галичини. Тиражувала й розповсюджувала підпільну літературу самвидаву. 26–28 червня 1952 засуджена до 25 р. таборів суворого режиму та 5 р. позбавлення прав. Покарання відбувала в Інті і Абезі (Комі АРСР), Коксуні (Караґандин. обл., Казахстан). Звільнена за амністією у 1956 р. Закінчила Львівський університет (1961). Працювала у наук. б-ці Львів. ун-ту (1962), худож. керівник. Будинку учителя у Львові (1962–1966), учителювала (до 1972). Протестувала проти порушення громадянських прав, боролася за легалізацію УАПЦ та УГКЦ. Учасниця худож. виставок від 1966. Персональна виставка у Києві (2004). У мист. доробку – нар. одяг, вироби з бісеру, вишивки, батики.
- Горинь Михайло Миколайович (1930 - 2013) – громадський і політичний діяч, правозахисник, політв'язень. Один із організаторів Клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові (1963). Налагодив розповсюдження політ. літ-ри, яку видавали за кордоном. 1966 засуджений до 6 р. таборів суворого режиму. Після звільнення 1971 працював різноробочим. Наприкінці 1970-х рр. нелегально видавав «Бюлетень» Укр. Гельсінської групи, опікувався сім’ями політв’язнів. 1982 знову засуджений як «особливо небезпечний державний злочинець» до 10 р. позбавлення волі у таборах і до 5 років заслання. Звільнений 1987 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Відновив журнал «Український вісник» (1987). Один із фундаторів Міжнаціонального комітету захисту політв’язнів, Української Гельсінської спілки, НРУ, УРП. Народний депутат України (1990–1994).
- Горинь Михайло Миколайович (1930 - 2013) – громадський і політичний діяч, правозахисник, політв'язень. Один із організаторів Клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові (1963). Налагодив розповсюдження політичної літератури, яку видавали за кордоном. 1966 засуджений до 6 р. таборів суворого режиму. Після звільнення 1971 працював різноробочим. Наприкінці 1970-х рр. нелегально видавав «Бюлетень» Української Гельсінської групи, опікувався сім’ями політв’язнів. 1982 знову засуджений як «особливо небезпечний державний злочинець» до 10 р. позбавлення волі у таборах і до 5 років заслання. Звільнений 1987 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Відновив журнал «Український вісник» (1987). Один із фундаторів Міжнаціонального комітету захисту політв’язнів, Української Гельсінської спілки, НРУ, УРП. Народний депутат України (1990–1994).
- Горкуша Іван – житель містечка Погар, товариш Стародубського полку
- Городецький Владлен - народився 07.06.1956 р. у м. Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут. У 1982-1985 рр. проходив службу в Радянській армії на території НДР. 1987-1989 рр. - командир зенітно-ракетної батареї (м. Артемівськ Київського військового округу). У 1989 р. - командир роти радіаційного і хімічного захисту, ст. помічник начальника оперативного відділу 25 бригади хімічного захисту, працював на обєкті "Укриття" Чорнобильської АЕС. Член Спілки офіцерів України. 1993-1995 рр. працював в структурах військрозвітки України. З 1995 р. служив на різних посадах в Генеральному штабі України, в командуванні Сухопутних військ, військ ППО України. Військове звання - полковник. У 2002 р. звільнений на пенсію. Активний учасник подій Революції Гідності. У 2014-2015 рр. брав участь у АТО у складі 72 ОМБР.
- Городецький Владлен Леонідович- народився 07.06.1956 р. у м. Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут. У 1982-1985 рр. проходив службу в Радянській армії на території НДР. 1987-1989 рр. - командир зенітно-ракетної батареї (м. Артемівськ Київського військового округу). У 1989 р. - командир роти радіаційного і хімічного захисту, ст. помічник начальника оперативного відділу 25 бригади хімічного захисту, працював на об'єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС. Член Спілки офіцерів України. 1993-1995 рр. працював в структурах військрозвітки України. З 1995 р. служив на різних посадах в Генеральному штабі України, в командуванні Cухопутних військ, військ ППО України. Військове звання - полковник. У 2002 р. звільнений на пенсію. Активний учасник подій Революції Гідності. У 2014-2015 рр. брав участь у АТО у складі 72 ОМБР.
- Городецький Владлен Леонідович- народився 07.06.1956 р. у м. Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут. У 1982-1985 рр. проходив службу в Радянській армії на території НДР. 1987-1989 рр. - командир зенітно-ракетної батареї (м. Артемівськ Київського військового округу). У 1989 р. - командир роти радіаційного і хімічного захисту, ст. помічник начальника оперативного відділу 25 бригади хімічного захисту, працював на об'єкті "Укриття" Чорнобильської АЕС. Член Спілки офіцерів України. 1993-1995 рр. працював в структурах військрозвітки України. З 1995 р. служив на різних посадах в Генеральному штабі України, в командуванні Cухопутних військ, військ ППО України. Військове звання - полковник. У 2002 р. звільнений на пенсію. Активний учасник подій Революції Гідності. У 2014-2015 рр. брав участь у АТО у складі 72 ОМБР.
- Готфрід Бернгард Лоос (1774–1843) – другий син берлінського медальєра Даніеля Лооса. У 1812 заснував у Берліні знамениту медальєрну фірму Лоосів, яка випускала велику кількість високоякісних медалей та наймала до роботи найкращих медальєрів Німеччини.
- Грімальді Марі-Франсуаза (Фанні) (1780–1804) (уродж. баронеса фон Бюркенвальд, принцеса Санта-Круз, маркіза Монако). Була одружена з маркізом Джованні Батіста Грімальді.
- Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910 рр.) - український письменник, фольклорист, перекладач, укладач чотиритомного словника української мови, автор правопису -
- Грінченко Борис Дмитрович (1863-1910 рр.) - український письменник, фольклорист, перекладач, укладач чотиритомного словника української мови, автора правопису - "грінченківки".
- Грінштейн М.В.
- Грітті Андреа (Gritti Andrea) (1455–1538) – 77-й венеціанський дож, дипломат і воєначальник. У 1509 році після поразки венеціанської армії в битві при Аньяделло, Грітті був призначений проведітором венеціанських військ. Грітті звільняє Падую, втрачену після Аньяделло.
- Гравер Аквіла П`єтро (Aquila Pietro)
- Гравер Антоні д`Вінтер (Anthony d`Winter)
- гравер Бобров В.О.
- Гравер Больсверт Схельте (Bolswert Schelte)
- Гравер Браун Джон (Browne John)
- Гравер Вілль Іоганн Георг (Will Johann Georg)
- Гравер Віссхер Корнеліс де (Visscher Cornelis de)
- Гравер Вітдук Ян Ханс (Witdoeck Jan Hans)
- Гравер Валле Сімон (La Vallee Simon de)
- Гравер Вольпато Джованні (Volpato Giovanni)
- Гравер Ворстерман Лукас (Vorsterman Lucas)
- Гравер Долле Жан (Daulle Jean)
- Гравер Древе П`єр Ембер (Drevet Pierre Imbert)
- Гравер Дюшанж Гаспар (Duchange Gaspard)
- Гравер Еделінк Жерар (Edelink Gerard)
- Гравер Клеменс Йоганн Фредерік (Clemens Johann Frederik)
- Гравер Леба Жак Філіп (Jacques-Philippe Lebas)
- Гравер Мюллер Іоганн Готтард (Muller Johann Gotthard)
- Гравер Піттері Джованні Марко (Pitteri Giovanni Marco)
- Гравер Россі Андреа (Rossi Andrea)
- Гравер Фліпар Жозеф (Flipart Ioseph)
- Гравер Фоло Джованні (Folo Giovanni)
- Гравер Фонтана П`єтро (Fontana Pietro) (?)
- Гравер Шмідт Георг–Фрідріх (Schmidt Georg–Friedrich)
- Грач Леонід Іванович — народився в 1948 р. в с. Бродецьке на Вінничині. В 1975 р. закінчив юрфак Кубанського держуніверситету, а в 1985 р. — ВПШ при ЦК КПУ. Починав трудовий шлях на комсомольській та профспілковій роботі, пройшов усі щаблі партпрацівника — від інструктора до зав. відділу Кримської ОК КПУ (1980–1988 рр.), секретаря (1988 р.) та І секретаря Кримського райкому Криму (1991–1992 рр.), очолив його. З 1996 р. очолив Народно-опозиційний союз Криму. Грач Л. І. — депутат трьох скликань ВР Криму (1990–2001 рр.). В 1998 р. очолив Верховну Раду АР Криму, конституційну комісію по розробці Конституції АР Крим (1998 р. прийнята). Доктор історичних наук, професор кафедри філософії та соціальних наук Кримського державного медуніверситету ім. С. І. Георгієвського, академік Міжнародної кадрової академії (1999 р.), заслужений юрист України (2000 р.). Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ст. (2000 р.), орденом “Козацький хрест з мечами” (2000 р.) тощо.
- Гречко Андрій Антонович (1903–1976) – радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу, командувач КВО (липень 1945– травень 1953)
- Григор'єв Никифір Олександрович (за однією з версій, справжнє ім'я Никифір Олександрович Серветник; 9 лютого 1884 р. — 27 липня 1919 р.) — український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Української революції 1917—1921 рр. Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник Армії Української Народної Республіки (1917 р.); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917—1919 рр.), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918 р.); повстанський отаман Степової України (1918 р.), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919 рр.); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919 р.); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об'єднаної Української
- Григорій Пушкін (бл. 1605–1656), московський боярин
- Григорій Сковорода (1722-1794 рр.) – український просвітитель-гуманістпоет, педагог; мандрівний філософ. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії В 1741 р. навчався співів в Глухівській співацькій школі, згодом співав в Петербурзькій придворній царській хоровій капелі. В 1745-1750 рр. відвідав Угорщину, Словаччину, Австрію. З 1751 р. вчителював у Переяславському колегіумі, з 1753 був гувернантом сина поміщика С. Томари у селі Кавраї, з 1759 викладав у Харківському колегіумі поетику. З 1769р. веде життя самітника й мандрівного філософа; мандрував переважно по Слобожанщині. Тоді ж почав писати філософські діалоги й трактати. Головним сенсом людського існування, Скворода вважав – самопізнання.
- Григорій Теплов
- Григорій Щербацький, священик с.Михайлівці
- Грицай Роман Степанович (26.11.1887 р. Львів – 16.05.1968 р. Рогатин) – український графік, архітектор та живописець. Закінчив Львівську академічну гімназію, Львівську політехніку відділ будівництва. Під час І Світової війни був мобілізований до 41 піхотного полку, після війни брав участь в відбудові господарства Галичини. Працював в Роготині до 1944 р., в жовтні був арештований та засуджений до заслання в Іркутську обл. У 1955 р. повернувся, жив у злиднях, помер 16.05.1968 р. похований у родинному склепі в Рогатині.
- Гришко Володимир Данилович (нар. 28 липня 1960 р., м. Київ) — народний артист України (1996 р.), лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (жовтень 2005 р.), повний кавалер ордену За заслуги, соліст Metropolitan Opera (Нью-Йорк).
- Гришко Михайло Степанович (1901–1973) – оперний співак (баритон). Народний артист УРСР (1940), Народний артист СРСР (1950)
- Громиш Олександр Якович (05.05.1950 р. — 04.06.2016 р.) — український оперний співак, бас, народний артист України.
- Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) - український історик, професор, академік ВУАН, голова НТШ. Очільник Центральної ради.
- Губенко-Маслюченко Варвара Олексіївна (1902– 1983) – радянська актриса, дружина Остапа Вишні
- Гуленко Світлана Григорівна — народилася 1967 р. в с. Копачі Чорнобильського району Київської області. В 1985 р. закінчила Чорнобильське медичне училище за фахом медсестра. Розпочинала трудовий шлях в Боярському будинку “Малятко”. З 1999 р. працювала патронажною медсестрою в Залізничному РК ОЧХ України. Під її опікою знаходилося понад 40 чоловік самотніх людей, яким вона надавала медичну та соціальну допомогу.
- Гуль Нікола
- Гуренко Станіслав Іванович — політик і державний діяч. Народився в 1936 році в м. Іловайськ на Донеччині. В 1955 році закінчив Донецький індустріальний інститут, в 1958 році — Київський політехнічний інститут. В 1958–1976 роках працював директором Донецького машинобудівельного заводу. З 1976 по 1980 роки був секретарем ОК КП України. У 1980–1987 рр. — заступник голови Ради Міністрів України. З 1987 по серпень 1991 рр. — секретар, 2‑ий секретар ЦК КП України. В 1991–1993 рр. — працював на господарській роботі (зокрема, в НВК “Енергія”). З 1998 р. — народний депутат України, член фракції КП України, кандидат економічних наук; депутат Верховної Ради України Х, ХІ, ХІІ скликань.
- Д.І. Акімов, А.В. Шиян
- Діана – у римській міфології вічноцнотлива богиня полювання і дикої природи, жіночності, уособлення Місяця; відповідає грецьким Артеміді і Селені
- дізайн Івана Боберського
- Давид Бессман (1640-1677 рр.)
- Давидович Ярослав — заступник голови ЦВК України; з 27.11.2004 р. був Головою ЦВК України.
- Даніель Клювер, орендар Гданського монетного двору (1608-1618)
- Даніель Лассе - орендар Гданського монетного двору (1657-1685)
- Даніель Оліверберг
- Даніель Оліверберг за дорученням Богдана Хмельницького вів дипломатичні переговори щодо укладання україно-шведської воєнно-політичної угоди
- Данило Апостол (1654-1734), гетьман (1727-1734)
- Данило Апостол, гетьман
- Дарунок С. Мартинюка
- Дворіченко Іван Олексійович - токар Хутір-Михайлівського цукрового заводу
- Дворіченко Григорій Олексійович - електромонтер Хутір-Михайлівського цукрового заводу
- Дворіченко Олексій Васильович - плмічник механіка Хутір-Михайлівського цукрового заводу
- Дворіченко Степан Олексійович - учень пятикласник Міністерської школи
- Девід Вайс (David Weiss)
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). Учасник російсько-японської війни 1904–1905 рр. У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ (нині місто Краснодарського краю, рф) до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції. У 19
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім'ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім&#039;ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграц
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім&#039;ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграц
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. Народився в м. Влоцлавськ Варшавської губ. (нині м. Влоцлавек, Польща) в сім&#039;ї офіцера. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1892 р.) та Імператорську військову академію (1899 р.). У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграц
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. Від квітня 1920 р. – на еміграції.
- Денікін Антон Іванович (16(04). 12.1872–08.08.1947) – російський військовий та політичний діяч. У роки Першої світової війни – генерал-лейтенант, головнокомандуючий військами Західного фронту та Південно-Західного фронту (1917 р.). Від листопада 1917 р. – один з організаторів Добровольчої армії на Дону. Після загибелі генерала Л. Корнілова (13 квітня 1918 р.) – командир, з жовтня 1918 р. – головнокомандувач Добровольчою армією. У січні 1919 р. очолив Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР), які влітку розгорнули наступ на Москву. В результаті наступу Південного фронту та Південно-Східного фронту Червоної армії 1919–1920 рр. ЗСПР зазнали поразки. В березні 1920 р. із залишками військ Денікін евакуювався з м. Новоросійськ до Криму, де передав командування генерал-лейтенантові П. Врангелю. Від квітня 1920 р. – на еміграції. У 1945 р. переїхав до США.
- Деруа Ісідор Лоран
- Деруа Ісідор Лоран (Deroy Isidore Laurent) (1797–1886) – французький аквареліст і літограф, працював в Парижі.
- Детома Максим (Dethomas Maxime)
- Детома Максим (Dethomas Maxime) (1867-1929) - французький рисувальник та художник-живописець.
- Детома Максим (Dethomas Maxime) (1867–1929) – французький рисувальник та художник-живописець
- Детома Максим (Dethomas Maxime) (1867–1929) – французький рисувальник та художник-живописець.
- Детома Максим (Dethomas Maxime) (1867–1929) – французький рисувальник та художник-живописець.льник та художник-живописець.
- Дещенки – Петро та Ганна, вкладники потиру, парафіяни Хрестовоздвиженської церкви, що на Подолі в Києві.
- Джакомо Ченчі (?)
- Джемільов Мустафа — Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України від Народного Руху України, член Комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин. Народився в 1943 р. в с. Ай-Серез Судакського району Кримської АРСР. В 1965 р. його було виключено з Ташкентського інституту іригації за участь в Організації Кримськотатарського національного руху. Арештовувався чотири рази. На його захист виступили такі відомі правозахисники як А. Сахаров та П. Григоренко. В 1989 р. очолив ОХТНР, а в червні 1991 р. був обраний Головою Меджлісу кримськотатарського народу. В 1998 р. обраний народним депутатом України. У Верховній Раді України входив до складу фракції НРУ. Користується високим авторитетом. Стоїть на державницьких позиціях, виступає за територіальну цілісність України.
- Джемула Галина Петрівна — народилася в 1949 р. в с. Микулин Полонського району Хмельницької області. В 1970 р. закінчила Вінницький державний педагогічний інститут ім. М. Островського, вчитель початкових класів. У 1970–1971 рр. працювала в сш № 197 м. Києва, в 1972 р. — в м. Веспрем (Угорщина). В 1974–1980 рр. — в містах Казанджин та Чарджоу (Туркменія). З 1980 по 2000 р. працювала вчителем початкових класів у сш № 254 та № 131 м. Києва. Джемула Г. П. — вчитель-методист, переможець Київського міського професійного конкурсу “Український учитель — українській державі”; неодноразово нагороджувалась Почесними Грамотами Міносвіти і науки України, Головуправління освіти і науки КМДА. Вона є автором кількох підручників та навчальних посібників, складених за програмами розвиваючого навчання, в тому числі “Букваря”, “Прописів”, методрекомендацій вчителям початкових класів, “Рідна мова” тощо. З вересня 1999 р., Джемула Г. П. працювала вчителем початкових класів Олександрійської гімназії.
- Джордж Доу, М.Г. Рєпнін-Волконський
- Дизайн Івана Боберського
- дизайн О. Кривоносов
- Дизайн Тетяни Нестерової
- Димитрій Ростовський (Туптало)
- Димитрій Туптало
- Димитрій Туптало (1651-1709) – видатний церковний діяч та інтелектуал Київської митрополії, святий. Відзначився передусім укладанням зводу святих по днях і місяцях церковного року за різноманітними джерелами (грецькими і латинськими), автор «Літописця келійного». Митрополит Сибірський і Тобольський (з 1701 р.), невдовзі (через хворобу) переведений на кафедру у Ростов. До 1701 р. – проповідник Києво-Печерської лаври та ігумен різних монастирів (у Глухові, Чернігові та Новгород-Сіверську). Підготовлені ним у 1689-1702 рр. 4 томи «Житій святих» («Четьї-Мінеї») неодноразово перевидавалися.
- Димитрій, митрополит Ростовський (у миру Данило Савич Туптало; грудень 1651– 28 жовтня 1709) – відомий український церковний діяч, учений, письменник і проповідник, богослов, агіограф. Народився в містечку Макарів на Київщині. Впродовж 1662–1665 років навчався у Києво-Могилянській академії (тоді колеґіум). З 1675 по 1700 – ігумен і проповідник у різних українських монастирях (Густинський, Чернігівський, Батуринський, Києво-Печерській Лаврі) і недовгий час у Вільні та Слуцьку. З 1702 – митрополит Ростовський і Ярославський. Помер у Ростов. Канонізований у 1757 році
- Диптан Ольга Климентіївна (29.11.191215.05.1998)
- Дмитро Антонович
- Дмитро Павличко
- Дмитро Спиридонович Кирилін (1936-1994) – керівник Ортельської античної експедиції, заступник директора Керченського історико-археологічного музею по науці, був членом просвітницького товариства "Знання", входив до Українського товариства охорони пам'яток історії і культури. Займався проблемами середньовічної історії Криму, що знайшло відображення у його статтях та музейних експозиціях. В 1963-1964 рр. брав участь в роботі спільної експедиції Керченського музею та Інституту археології АН СРСР, яка проводила охоронні розкопки середньовічного Корчева на центральній площі міста
- Добровольський А. В.
- Добровольський Олександр Вадимович — вчений-психолог і педагог. Народився в 1949 році в Києві. В 1972 році закінчив біофак Київського університету ім. Т. Шевченка та вищу школу Фонду “Kids are special” (США). В 1973–80 рр. — науковий співробітник Інституту молекулярної біології та генетики НАН України. 1980–1984 рр. — науковий співробітник НД Інституту психології Міносвіти України. В 1990–1991 рр. — директор НВП “Колегіум ЕТ”, а з літа 1991 р. — директор-засновник першого недержавного педагогічного закладу — Олександрійської гімназії у Києві. Наукові інтереси присвячені проблемам педагогіки, вікової та шкільної педагогіки. Він є автором численних психолого-педагогічних методик.
- Довженок В.Й.
- Долле Жан (Daulle Jean) (1703–1763) – французький гравер
- Домінік Віван-Денон
- Домінік Віван-Денон (1747–1825) – французький художник, гравер, дипломат. Активний учасник наукової частини експедиції Наполеона до Єгипту, єгиптолог-аматор. Один з основоположників музейної справи у Франції, перший директор музею Лувра у його сучасній формі (1804–1816). Директор Паризького монетного двору і Севрської порцелянової мануфактури (1803–1815). Після другої реставрації Бурбонів повністю відійшов від справ.
- Домінік Віван-Денон 1747–1825) – французький художник, гравер, дипломат. Активний учасник наукової частини експедиції Наполеона до Єгипту, єгиптолог-аматор. Один з основоположників музейної справи у Франції, перший директор музею Лувра у його сучасній формі (1804–1816). Директор Паризького монетного двору і Севрської порцелянової мануфактури (1803–1815). Після другої реставрації Бурбонів повністю відійшов від справ.
- ДОРОШЕНКО Петро Дорофійович (1627–09.11.1698 рр.) – гетьман (1665-1676 рр.), державний діяч, дипломат та воєначальник. Походив із давнього козацького роду, його дід Михайло Дорошенко був соратником П. Сагайдчного, батько — наказним гетьманом. Наймовірніше, що освіту здобув в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами. На початок Національно-визвольної війни обіймав посаду писаря Генеральної військової артилерії, в 1655р. – полковник наказний, в 1657р. – прилуцький полковник. У 1663–1664 роках — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 року — полковник Черкаського полку. 10 жовтня 1665 року був обраний тимчасовим гетьманом Правобережної України. Внутрішня політика Дорошенка була направлена на зміцнення прерогатив гетьманської влади, підтримку козацького господарства, що ґрунтувалося на приватній власності на землю, створення Київського патріархату. Після підписання перемир'я 1667 р. Дорошенко. проводив політику зближення з Османською імперією та Кримським ханством
- ДОРОШЕНКО Петро Дорофійович (1627–09.11.1698 рр.) – гетьман (1665-1676 рр.), державний діяч, дипломат та воєначальник. Походив із давнього козацького роду, його дід Михайло Дорошенко був соратником П. Сагайдчного, батько — наказним гетьманом. Наймовірніше, що освіту здобув в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами. На початок Національно-визвольної війни обіймав посаду писаря Генеральної військової артилерії, в 1655р. – полковник наказний, в 1657р. – прилуцький полковник. У 1663–1664 роках — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 року — полковник Черкаського полку. 10 жовтня 1665 року був обраний тимчасовим гетьманом Правобережної України. Внутрішня політика Дорошенка була направлена на зміцнення прерогатив гетьманської влади, підтримку козацького господарства, що ґрунтувалося на приватній власності на землю, створення Київського патріархату. Після підписання перемир'я 1667 р. Дорошенко. проводив політику зближення з Османською імперією та Кримським ханством
- ДОРОШЕНКО Петро Дорофійович (1627–09.11.1698 рр.) – гетьман (1665-1676 рр.), державний діяч, дипломат та воєначальник. Походив із давнього козацького роду, його дід Михайло Дорошенко був соратником П. Сагайдчного, батько — наказним гетьманом. Наймовірніше, що освіту здобув в Києво-Могилянському колегіумі, володів латинською та польською мовами. На початок Національно-визвольної війни обіймав посаду писаря Генеральної військової артилерії, в 1655р. – полковник наказний, в 1657р. – прилуцький полковник. У 1663–1664 роках — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із 1665 року — полковник Черкаського полку. 10 жовтня 1665 року був обраний тимчасовим гетьманом Правобережної України. Внутрішня політика Дорошенка була направлена на зміцнення прерогатив гетьманської влади, підтримку козацького господарства, що ґрунтувалося на приватній власності на землю, створення Київського патріархату. Після підписання перемир'я 1667 р. Дорошенко. проводив політику зближення з Османською імперією та Кримським ханством
- Дофін Людовік Фердинанд (1729–1765) – старший син короля Франції Людовіка XV. Добрий католик, відзначався набожністю і не розділяв смаків батька на характер придворного життя. Батько трьох наступних королів Франції – Людовіка XVІ, Людовіка XVІІІ та Карла Х. Помер від туберкульозу.
- Древе П`єр Ембер (Drevet Pierre Imbert) (1697–1743) – французький гравер.
- Дрезденський медальний монетний двір Глазера і сина
- друк-фототипія Ареслера, фото Павловича
- друкар Симеон Явлинський
- Дудко Денис Юрійович (нар. 24.11.1975 р., Харків) — український музикант, бас-гітарист рок-гурту "Океан Ельзи", учасник дуету і гурту "MARU".
- Дудко Денис Юрійович (нар. 24.11.1975 р., Харків) — український музикант, бас-гітарист рок-гурту "Океан Ельзи", учасник дуету і гурту "MARU".
- Дука Ірина Михайлівна (нар. 18 листопада 1945 р.) — українська актриса, режисер, педагог, народна артистка України. З 23 вересня 1968 р. працює у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки.
- Дука Ірина Михайлівна (нар. 18 листопада 1945 р.) — українська актриса, режисер, педагог, народна артистка України. З 23 вересня 1968 р. працює у Національному академічному драматичному театрі російської драми імені Лесі Українки.
- Дутчак Михайло Михайлович (22.11.1953 р. — 18.05.2021 р.) — український диригент, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України.
- Душечкін Олександр Іванович (1874 – 1956) – український вчений-агрохімік і фізіолог рослин, академік АН УРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1949)
- Душечкін Олександр Іванович (1874 – 1956) – український вчений-агрохімік і фізіолог рослин, академік АН УРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1949).
- Душечкін Олександр Іванович (1874 – 1956) – український вчений-агрохімік і фізіолог рослин, академік АН УРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1949).
- Душечкін Олександр Іванович (1874–1956) – український вчений-агрохімік і фізіолог рослин, академік АН УРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1949)
- Душечкін Олександр Іванович (1874–1956) – український вчений-агрохімік і фізіолог рослин, академік АН УРСР (1945), Заслужений діяч науки УРСР (1949).
- Душечкина М.О.– донька академіка Душечкина О.І.
- Дюваль П'єр (Duval Pierre)
- Дюваль П'єр (Duval Pierre) (1618-1683) - французький картограф і видавець. Племінник і учень Н. Сансона І.
- Дюваль П'єр (Duval Pierre) (1618–1683) – французький картограф і видавець. Племінник і учень Н. Сансона І.
- Дюшанж Гаспар (Duchange Gaspard) (1662–1757) – видатний французький гравер і видавець
- Дятлів (Дятлов) Петро Юрійович (1883-1937 рр.) - український політичний діяч, видавець, перекладач з російської та чеської, професор інституту Комунального господарства. Фігурант справи УВО, розстріляний в урочищі Сандармох.
- Е.М. Унгер
- Е.М. Унгер м. Львів
- Еделінк Жерар (Edelinck Gerard)
- Еделінк Жерар (Edelinck Gerard) (1640–1707) – французький гравер
- Експерементальний кераміко - художній завод
- елегін Дмитро Якович (1919—2011) — радянський та український археолог, доктор історичних наук, професор, фахівець у галузі первісної археології та козацької доби, очільник кількох комплексних археологічних експедицій (Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпро—Донбас, Славутич). Популяризатор археології, у 60-ті роки ХХ ст. започаткував археологічний гурток при ІА АН УРСР. Ініціатор створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури України, понад 35 років очолював його секцію пам’яток археології. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і технологій (1977), премій ім. В. Хвойки (1995) та "Золотий скіф".
- Елютін В.П.
- Елютін Вячеслав Петрович (1907–1993) – міністр вищої освіти СРСР (1954-1959) та міністр вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1959–1985)
- Енгельбах Георг Людвіг (Engelbach Georg Ludwig) – літограф
- Енгельбах Георг Людвиг (Georg Ludwig Engelbach) (1817–1894) – німецький літограф, рисувальник, копіїст та портетист.
- Епік Григорій Данилович — український письменник, представник “розстріляного відродження”. Народився 17 січня 1901 р. В с. Кам’янка, нині у складі міста Дніпро. Закінчив Кам’янське народне училище в 1916 р.. З 1924 р. жив у Харкові, де працював головним редактором видавництва “Червоний шлях” та Державного видавництва України. Навчався в Інституті червоної професури у 1925–1929 рр. У 1929–1930 рр. очолював Державне видавництво художньої літератури. Член Спілки селянських письменників “Плуг”, з 1926 р. — ВАПЛІТЕ, Пролітфронту, з 1931 р. — ВУСПП. У літературній дискусії 1925–1928 рр. підтримував позицію М. Хвильового. 5 грудня 1934 р. Г. Епіка було заарештовано і за звинуваченням у терористичній діяльності засуджено до 10‑ти років ув’язнення. Покарання відбував на Соловках. 9 жовтня 1937 р. особливою трійкою НКВС засуджено до розстрілу.
- Ердман Альберт Петрович – 1893 р.н., латиш,після закінчення морехідної школи відправляється в Росію, де його зачисляють до Дніпровської воєнної флотилії. У 1920 р. наказом Реввійськради при-значається командиром канонірського човна «Малий». У 1920 р. під час війни з білополяками човен одним з перших підійшов до Києва і прийняв участь у визволенні міста від білополяків. За цю операцію (лоєвський прорив) екіпаж човна нагороджений революційним Червоним прапором ВЦВК і орденом Червоного Прапора. Командир човна, Ердман А.П., нагороджений орденом Червоного Прапора. Станом на 1977 р. (84 роки) проживав у м. Рига.
- Ернест Дитріх Кроль мінцмейстер Лейпцігського монетного двору (1735-1763)
- Ернест Дитріх Кроль, мінцмейстер Лейпцігського монетного двору (1735-1763)
- Ернест Каспар Дюрр
- Ернест Каспар Дюрр (1745–1700) – саксонський медальєр, гравер, монетний майстер, найбільш плідним був час його служби на Дрезденському монетному дворі (1671–1681).
- Ернест Ульбріхт
- Жан-Жорж Реймонд (Jean-George Rémond)
- Жан-Жорж Реймонд (Jean-George Rémond, 1752-1830) – майстер французького походження з Ганау (Німеччина), який у 1783 р. оселився у м. Женева (Швейцарія) і прославився завдяки виготовленню дуже вишуканих золотих табакерок.
- Жданова А. Л.
- Жизневський Михайло Михайлович (26.01.1988 р. м. Гомель, Білорусь – 22.01.2014 р. м. Київ, Україна). Білоруський активіст Євромайдану (Революції Гідності), журналіст, член Самооборони Майдану. Член організації УНА-УНСО, проживав тимчасово у Білій Церкві, Україна. Там мав позивний “Локі”. Загинув під час подій Революції Гідності на вул. Грушевського 22.01.2014 р. Похований у Білорусі Гомельського р-ну селище Стяг Праці.
- Жизневський Михайло Михайлович (народився 26 січня 1988 р. м. Гомель, Білорусь
- Жилін Никонор (-1898 рр.). Казак Троїцькосавської сотні. Провідник та охоронець у експедиції до м. Вейчан 1898 р.
- Жила Ірина Анатоліївна — голова правління ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Жила Ірина Анатоліївна — голова правління ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Жила Ірина Анатоліївна — голова правління ЗАТ “Хмельницька кондитерська фабрика “Кондфіл”.
- Жихович Теофіл
- Жихович Теофіл (Teofil Żychowicz) (1827 – 1890) – художник, літограф.
- Жмир Володимир Федорович (1936–2010) – український філософ, соціолог, громадський діяч і дисидент, письменник.
- Жоголь Л.Є
- Жоголь Людмила - українська художниця, майстриня гобеленів
- Жувене Жан (Jouvenet Jean) (1644–1717) – французький живописець історичного жанру
- З цим рюкзаком боєць під псевдонімом “Молодший” поїхав із Сімферополя в перший раз в м. Щастя (Луганської області) у складі добровольчого батальйону піхоти у 2014 р.
- З цим рюкзаком фанат ФК “Таврія” під псевдонімом “Рудь” покинув окупований Сімферополь у 2014 р., взявши з собою лише найнеобхідніші речі. Згодом він воював на Донбасі, захищаючи Україну.
- За гравюрою Абрагама Гогенберга 1617–1618 рр., відомою як "Панорама Гогенберга"
- За гравюрою Вільгельма Гондіуса
- За гравюрою Джорджо Гізі (1540-і роки)
- За живописним оригіналом (фрескою) Мікеланджело Буонарроті (Michelangel Buonarroti)o
- За живописним оригіналом (фрескою) Мікеланджело Буонарроті (Michelangelo Buonarroti) (1508 р.)
- За живописним оригіналом (фрескою) Мікеланджело Буонарроті (Michelangelo Buonarroti) (1508–1510.)
- За живописним оригіналом Абілдгааарда Ніколя І (Abildgaard Nicola S)
- За живописним оригіналом Аллегрі А. (Allegri A.) (?)
- За живописним оригіналом Амігоні Якопо (Jacobus Amiconi)
- За живописним оригіналом Батоні Помпео (Batoni Pompeo)
- За живописним оригіналом Гвідо Рені (Guido Reni) (1608 р.)
- За живописним оригіналом Жувене Жана (Jouvenet Jean)
- За живописним оригіналом Куапеля Антуана (Coypel Antoine)
- За живописним оригіналом Лоррен Клод (Lorrain Claude)
- За живописним оригіналом Луї Токе (Tocque Louis)
- За живописним оригіналом Маратта Карло (Maratta Carlo)
- За живописним оригіналом П`єтро да Кортона (Pietro da Cortona, справжнє ім`я П`єтро Берретіні (Berrettini)
- За живописним оригіналом Піттоні Джованні (Pittoni Giovanni)
- За живописним оригіналом Пенe Антуана (Pesne Antoine)
- За живописним оригіналом Пусена Ніколя (Poussin Nicolas)
- За живописним оригіналом Ріго Гіацинта (Rigaud Hyacinthe)
- За живописним оригіналом Рубенса Пітера Пауля
- За живописним оригіналом Сегерса Герарда (Seghers Gerard)
- За живописним оригіналом Схюта Корнеліса (Schut Cornelis)
- За живописним оригіналом Тінторетто Якопо (Tintoretto Jacopo)
- За живописним оригіналом Тенірса Давида молодшого (David Teniers)
- За живописним оригіналом Фабре Франсуа-Ксавьєра (Fabre Francois-Xavier). За рисунком Еріміні П`єтро Erimini Pietro()
- За живописним оригіналом Фаленса Карля (Falens Charles)
- За живописним оригіналом Франсуа де Труа (Troy Francois de)
- За живописним оригіналом Чиньяролі Джандоменіко (Cignaroli Giandomenico)
- За живописним оригіналом Шарля Лебрена (Charles Le Brun)
- За живописним оригіналом Якопо Пальма молодшого "Армія Венеції захоплює місто Падую"
- За літографією Йозефа Кріхубера 1854 р.
- За оригіналом Дж. (Г.) Ф. Ванічека (1818 р.)
- За рисунком Антона Ланге
- За рисунком Наполеона Орди
- За рисунком Піварського Яна Фелікса
- За рисунком Піварського Яна Фелікса (Piwarski Jan Feliks )
- За рисунком Я. Аргунова
- За рисунком Яна Гладиша
- Заєць Борис Михайлович (10.06.1932 — 05.01.2007) — український цирковий режисер, народний артист УРСР, генеральний директор Національного цирку, професор Київського державного університету театрального мистецтва.
- Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912»
- Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912»
- Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912»
- Заболотний Данило Кирилович (1856-1929). Український лікар, епідеміолог, вірусолог, член АН СРСР та президент ВУАН. Засновник першої в Російській імперії кафедри бактеріології, ректор Одеського медичного інституту. Дослідник інфекційних захворювань – чуми, холери, тифу, сифілісу. Народився в с. Чоботарка, Подільської губернії (нині с. Заболотне, Вінницької обл. України). Закінчив Новоросійський університет (Одеса) та у-т св. Володимира (Київ). Автор вчення про ендемічні джерела чуми у світі. Під його керівництвом були відкриті природні осередки походження чуми та досліджені шляхи передачі її збудника (палички «Yersinia pestis») від степових гризунів тарбаганів до людей. Більше 12 років провів у протичумних експедиціях у Індії, Аравії, Китаї, Монголії, Персії, Марокко, Поволжі, Забайкаллі. Керував протиепідемічними заходами в Маньчжурії (Харбін, Фудзядян) у 1910-1911 рр., під час одного з найбільших спалахів чуми у ХХ ст. Нагороджений знаком Ордену почесного легіону (Франція), пам’ятною медаллю «Мукден. 1912»
- Заболотний Леонтій Семенович (1896 - ?), народився в с.Соколівка, Васильківського повіту, Київської губ. Закінчив Київський медінститут (1930), як стипендіат Білоцерківського окружного комітету незаможних селян. Учасник оборони Києва, воював на Сталінградському фронті. З 1945 р. працював лікарем в м.Києві.
- Забужко Оксана Стефанівна (нар. 19.09.1960 р., м. Луцьк, УРСР) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Закінчила філософський факультет (1977-1982 рр.) та аспірантуру з естетики (1985 р.) Київського університету імені Тараса Шевченка. Була членом КПРС.Учасниця революції на граніті 1990 р. Захистила кандидатську дисертацію на тему "Естетична природа лірики як роду мистецтва". Довгий час працювала викладачем. З 1989 р. вона є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. У 1992 р. викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 р. авторка отримала стипендія Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Літературні нагороди: Поетична премія Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США, 1997 р.), премія Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996 р.) премія Фонду Рокфеллера (1998 р.), Департаменту культури м. Мюнхена (1999 р.) та ін.
- завод "Госметр"
- Заглада Леоніла (Ніна) Борисівна (1896–1938) – етнолог.
- Зайцев Олександр Михайлович (28 листопада 1931 р., м. москва — 21 грудня 2009 р., м. Київ) — артист балету, балетмейстер, режисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1979 р.). Народний артист України (2001 р.). Автор понад п'ятдесяти дивертисментних номерів у Київському цирку, зокрема "Ніч на Лисій горі", "Лебедина пісня", "Закарпатські ігри з ведмедями", "Прометей", "Київські фрески", "З днем народження, Перемого!".
- Залеський Модест Якович (1807-1880)
- Замовник хреста - Петро Могила (1596-1647) – відомий церковний та культурний діяч України., архімандрит Києво-Печерської лаври (1627-1647), митрополит Київський (1632-1647), засновник Києво-Могилянської колегії – першого вищого православного закладу європейського ґатунку. Канонізований у 1996 р.
- Заславська О. І.
- Затуловський Я.
- Затуловський Я. Х.
- Затуловський Я.К.
- Зафіра, сина Іллі із Яніни, з поселення Аттану Студена
- Зборовський Ч.
- Зелений (справжні прізв., ім'я та по батькові – Терпило Данило Ількович; 1883–1919 рр.) – отаман, керівник селянського повстанського руху в Україні 1917–1921 рр. У 1914–1917 рр. воював на фронтах Першої світової війни. В 1918 р. повернувся в Україну. Під час протигетьманського повстання 1918 р. очолив Дніпровську дивізію Армії УНР, сформовану в Трипіллі. В січні 1919 р. виступив проти Директорії УНР, перейшов на бік радянської влади. Командував 1-ю Київською радянською дивізією, воював проти Армії УНР. На поч. лютого 1919 р. сприяв захопленню Києва військовими частинами Червоної армії. На поч. квітня 1919 р. перейшов на бік Всеукраїнського революційного комітету, утвореного Українською соціал-демократичною робітничою партією (незалежною). Селянський повстанський рух під проводом отамана Зеленого охопив у травні–липні 1919 р. всю Київську губернію і частину Полтавської губернії, його армія налічувала бл. 25 тис. осіб. Радянська влада оголосила Зеленого поза законом і послала проти нього значні сили Червон
- Зноско - Боровський Є.А. - археолог-аматор, поміщик з с. Бересняги Канівського повіту. Розкопав 100 курганів у Пороссі (на Київщині й Полтавщині), у тому числі поблизу с. Оксютинці і склав до них “Указатель коллекции древностей из раскопок и случайных находок, приобретений Е.А. Зноско-Боровского”. Мав велику археологічну колекцію, яка по його смерті перейшла до Київського міського музею.
- Зноско-Боровська Анастасія Йосипівна - дружина землевласника Є.О. Зноска-Боровського. Після смерті чоловіка передала його археологічні колекції до Київського музею старожитностей і мистецтв.
- Зноско-Боровська Анастасія Йосипівна - дружина землевласника Є.О. Зноско-Боровського. Після смерті чоловіка передала його археоллогічні колекційї до Київського музею старожитностей і мистецтв
- Зноско-Боровська Анастасія Йосипівна - дружина землевласника Є.О. Зноско-Боровського. Після смерті чоловіка передала його археоллогічні колекційї до Київського музею старожитностей і мистецтв.
- Зноско-Боровський Євгеній Олександрович – землевласник, колекціонер, дослідник курганів на своїх землях.
- Зноско-Боровський Євгеній Олександрович (1854-1899) - колишній воєнний, землевласник (садиба в с. Бересняги) і предводитель Канівського повітового дворянства. у 1890-ті роки захопився розкопками курганів. Щоденники були частково опубліковані А.А.Бобринським, всі матеріали розкопок потрапили до Київського міського музею старожитностей і мистецтв
- Зноско-Боровський Євгеній Олександрович (1854-1899) - колишній воєнний, місцевий поміщик (с. Бересняги) і предводитель Канівського повітового дворянства. у 1890-ті роки захопився розкопками курганів. Щоденники були частково опубліковані А.А.Бобринським, всі матеріали розкопок потрапили до Київського музею старожитностей.
- Зойтер Матеус (George Matthaus Seutter) (1678–1757) – німецький видавець і географ. Працював разом з Йоганом Баптистом Гоманном. Привілей Священної Римської імперії отримав між 1740 і 1742 рр.
- Зойтер Матеус (Seutter Matthaus)
- Золотухін Михайло Олексійович - робітник заводу «Арсенал», учасник Січневого Повстання 1918 р., секретар парторганізації електропідприємств м. Києва, секретар партійної організації заводу «Ленінська кузня».
- Зубковський Іван Андрійович (1848 - 1933) - український лікар, краєзнавець, публіцист, громадський діяч, засновник Миргородського курорту (1917). Народився в родині священика. Освіта – університет св. Володимира у Києві (1875). Брав участь у роботі народницького гуртка, збирав матеріали з медицини, народної освіти та історії Миргородського краю. Служив у Миргородському земстві (1880–83), військових шпиталях Риґи, Кременчука, Катеринослава і Сімферополя. Після відставки жив у Миргороді
- Зубковський Іван Андрійович (1848 - 1933) - український лікар, краєзнавець, публіцист, громадський діяч, засновник Миргородського курорту (1917). Народився в родині священика. Освіта – університет св. Володимира у Києві (1875). Брав участь у роботі народницького гуртка, збирав матеріали з медицини, народної освіти та історії Миргородського краю. Служив у Миргородському земстві (1880–83), військових шпиталях Риґи, Кременчука, Катеринослава і Сімферополя. Після відставки жив у Миргороді. Після смерті дружини самостійно виховав двох доньок — Віру й Катерину
- Зубковський Іван Андрійович (1848–1933) – український лікар, краєзнавець, публіцист, громадський діяч, засновник Миргородського курорту (1917).
- Зубковський Іван Андрійович (1848–1933) – український лікар, краєзнавець, публіцист, громадський діяч, засновник Миргородського курорту (1917). Народився в родині священика. Освіта – університет св. Володимира у Києві (1875). Брав участь у роботі народницького гуртка, збирав матеріали з медицини, народної освіти та історії Миргородського краю. Служив у Миргородському земстві (1880–1883), військових шпиталях Риґи, Кременчука, Катеринослава і Сімферополя. Після відставки жив у Миргороді.
- итвиненко Таїсія Йосипівна (нар. 10.02.1935 р., с. Погреби Київської області) — народна артистка України, артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Ролі у кіно: "Григорій Сковорода" (1959 р., Параска), "За двома зайцями" (1961 р., Химка), "Камінний господар" (1971 р.), "Хазяїн" (1979 р.,Соня), "Вавилон-XX" (1980 р.), "Небилиці про Івана" (1990 р.), "Для домашнього огнища" (1992 р.), "Гетьманські клейноди" (1993 р.), "У. Б. Н." (2001 р.).
- Й.Дешлер
- Йоган Георг ІІІ (1647–1691) – курфюрст Саксонський (1680–1691) з Альбертинської лінії династії Веттинів, ерцмаршал Священної Римської імперії. Створив саксонську регулярну армію; особисто брав участь у Віденській битві 1683 р. та подальших битвах війни Священної ліги проти Османської імперії (1683–1699). Помер від хвороби на початку війни Аугсбурзької ліги (1688–1697). За свою любов до військової справи отримав прізвисько "Саксонський Марс".
- Йоган Хон Молодший – медальєр і монетний майстер (коло 1637–1693), працював на замовлення монетарні Данцига, курфюрста Бранденбурського та деяких інших правлячих дворів Європи.
- Йоганн I (1801–1873) — король Саксонії (у 1854—1873) з династії Веттінів, син принца Саксонії Максиміліана. Посів королівський престол після свого дядька Антона І та брата Фрідріха Августа II. За його правління Саксонія ввійшла до складу Німецької імперії (1871). Активно займався перекладацькою діяльність під псевдонімом Філалет.
- Йоганн Георг IV (1668–1694) – курфюрст саксонський (1691–1694). намагався переорієнтувати політику Саксонії в бік альянсу з Бранденбургом. Брав участь у війні Аугсбурзької ліги проти Франції (1688–1697), не вдало намагався очолити імперські війська. Відомий своєю пристрастю до Магдалени Нейтшюц, яку зробив першою в історії Саксонії офіційною фавориткою. Помер від віспи.
- Йоганн Георг ІІ (1613–1680) – курфюрст Саксонський (1656–1680) з Альбертинської лінії династії Веттинів, ерцмаршал Священної Римської імперії. Видатний меценат, перетворив Дрезден на центр мистецтва та музики. У зовнішній політиці намагався дотримуватись нейтралітету між Францією, Австрією та Бранденбургом.
- Йоганн Георг ІІІ (1647–1691) – курфюрст Саксонський (1680–1691) з Альбертинської лінії династії Веттинів, ерцмаршал Священної Римської імперії. Створив саксонську регулярну армію; особисто брав участь у Віденській битві 1683 р. та подальших битвах війни Священної ліги проти Османської імперії (1683–1699). Помер від хвороби на початку війни Аугсбурзької ліги (1688–1697). За свою любов до військової справи отримав прізвисько "Саксонський Марс".
- Йоганн Георг ІІІ (1647–1691) – курфюрст Саксонський (1680–1691) з Альбертинської лінії династії Веттинів, ерцмаршал Священної Римської імперії. Створив саксонську регулярну армію; особисто брав участь у Віденській битві 1683 р. та подальших битвах війни Священної ліги проти Османської імперії (1683–1699). Помер від хвороби на початку війни Аугсбурзької ліги (1688–1697). За свою любов до військової справи отримав прізвисько "Саксонський Марс".
- Йоганн Кіттель (1656–1740) – медальєр з Вроцлава; більшість його робіт присвячені подіям з історії Саксонії.
- Йоганн Леонард Оксляйн
- Йоганн Леонард Оксляйн (1715–1787) – німецький медальєр та ювелір з Нюрнберга. Медальєрному мистецтву почав вчитися ще хлопчиком у свого родича, згодом продовжив навчання у Відні. Короткий час був мінцмейстером монетного двору у Регенсбурзі, згодом перейшов на службу до Августа ІІІ, короля Польщі. Працював на багатьох монетних дворах Центральної Європи (у Байраті, Бамберзі, Вюрцбурзі, Дрездені, Майнці, Франкфурті-на-Майні та ін.), та завдяки величезній репутації залишив по собі славу чесної людини.
- Йоганн Рідель
- Йоганн Теодор Пауль Хельміг
- Йоганн Хон Молодший
- Йозеф Лубенський (1797-1885) - син Фелікса Лубенського, Міністра юстиції. Варшавського князівства. Граф, господарський діяч, земський радник у Великому Князівстві Познанському, писар,
- Йозеф Ріттер фон Мадер (1754–1815) – німецький юрист і нумізмат, син скульптора Йоганна Крістофа фон Мадера. Займаючись вивченням середньовічних монет став фактичним засновником критичної нумізматики. Основна праця: Критичні зауваження до вивчення монет Середньовіччя (у 6 томах).
- Йон-Крістер Оландер
- Йонге Клемент де (Jonghe Clement de (1624–1677) – гравер, видавець і друкар.)
- Йонге Клемент де (Jonghe Clement de)
- Йосип
- Йосип ІІ (1741–1790) – імператор Священної Римської імперії
- Йосип ІІ (1765–1790) – імператор Священної Римської імперії
- Йосип Абрамович Маршак (1854, с. Гнатівка — 9 (22) серпня 1918, Київ) — купець, ювелір, меценат. Один з найбільших конкурентів Фаберже. Засновник ювелірного дому «Маршак», який мав 92 будівлі та виробляв більше половини золотої продукції в Південно-Західному краї Російської імперії. Київський купець I гільдії. Багаторазовий призер різних виставок. Першим у всій Росії довірив жінкам працювати в ювелірній справі. На свої гроші утримував навчальний заклад (хедер).
- Йосип Маршак
- Йосип Маршак (1854-1917) - засновник і власник фіріснувала з 1878 до 1918 р. в Києві і була провідним підприємством з виготовлення предметів з дорогоцінним металів в тогочасній Україні. ми,
- Йосип Маршак (1854-1917) - засновник і власник фірми, щоіснувала з 1878 до 1918 р. в Києві і була провідним підприємством з виготовлення предметів з дорогоцінним металів в тогочасній Україні. ,
- Йосип Маршак (1854-1917) - засновник і власник фірми, яка існувала з 1878 до 1918 р. в Києві і була провідним підприємством з виготовлення предметів з дорогоцінним металів в тогочасній Україні. ми,
- Йосип Маршка (1854-1918) - засновник і власник фірми, яка існувала в КИєві протягом 1878-1918 рр. і і юула провідним підприємством з виготовлення предметів з дорогоцінних металів в тогочасній Україні. ла
- Йосип Маршка (1854-1918) - засновник і ласник фірми, яка
- Йосиф ІІ (1741-1790), імператор Священної Римської імперії () (1765-1790)
- К. Німчинов
- К.В. Гельцер
- Кіриченко Світлана (1935-2016) – учасниця правозахисного руху, дружина Юрія Бадзя. У 1965 році брала участь у політичному протесті в кінотеатрі "Україна", розповсюджувала самвидав, налагодила зв'язки з дисидентами країн Балтії, Москви, Закавказзя. Після арешту чоловіка звернулася з "Відкритим листом", який був озвучений у програмах радіо "Свобода", до міжнародної громадськості із біографією Ю. Бадзьо та коротким викладом його праці "Право жити". Вивезла з побачення з чоловіком вірші Миколи Руденка. Передала до США рукописну збірку віршів В.Стуса. 9 грудня 1980 р. була засуджена до 3-х місяців виправних робіт за відмову свідчити на процесі Василя Стуса. У 1986-88 рр. перебувала разом із чоловіком на засланні в якутському селищі Хандига. Після повернення брала активну участь у процесах національного відродження. Автор книг "Люди не зі страху" та "Птах піднебесний".
- Кавалерідзе І. П.
- Кавалерідзе Іван Петрович (1887-1978) - український скульптор
- Калінін Михайло Іванович (7(19) листопада 1875 р., с. Верхня Трійця, Корчевский повіт, Тверська губерня, Російська імперія — 3 червня 1946 р., м. Москва, РРФСР, СРСР) — російський революціонер, радянський державний і партійний діяч. Член ЦК ВКП(б) (1919—1946 рр.). Кандидат в члени Політбюро ЦК ВКП(б) (1919—1926 рр.), член Політбюро ЦК ВКП(б) (1926—1946 рр.). Член Оргбюро ЦК ВКП(б) (1919—1920 рр., 1924—1925 рр.), кандидат в члени Оргбюро ЦК РКП(б) (1921—1924 рр.).
- Калиновська Валентина Федорівна (нар. 28 липня 1938 р., м. Київ) — українська артистка балету, хореографиня, балетмейстерка, народна артистка України (1964 р.) та народна артистка СРСР (1968 р.).
- Калиновська Валентина Федорівна (нар. 28 липня 1938 р., м. Київ) — українська артистка балету, хореографиня, балетмейстерка, народна артистка УРСР (1964 р.) та народна артистка СРСР (1968 р.).
- Калнишевський Петро Іванович (20.07.1691-13.11.1803) - с. Пустовійтівка, Лубенський полк, Гетьманщина (Роменський р-н, Сумська обл.) останій кошовий отаман Запорізької Січі.
- Кальшмід Авраам (Kaltschmied Abraham) (1707–1760) – гравер на міді, інженер-лейтенант.
- Каргер Михайло Костянтинович (1903-1976) - радянський археолог, історик, мистецтвознавецьий
- Карл Август Клінгер (1832–1907) – саксонський промисловець, засновник фабрики молотарок Клінгера в Альтштадті (1854). На його підприємстві, у 1896, винайшли перший у світі прес для тюкування.
- Карл Вільгельм Хекнер ІІ
- Карл Вільгельм Хекнер ІІ (1749–1820) – саксонський музикант, ювелір та медальєр-аматор, син медальєра К.В. Хекнера. Від батька навчився медальєрному мистецтву; сам музикант за фахом, ніколи не працював на монетному дворі.
- Карл Ейкхорт
- Карл Райнхард Крюгер
- Карл Райнхард Крюгер (1794–1879) - саксонський медальєр, син медальєра та монетного майстра Крістіана Йозефа Крюгера. Працював на Королівському монетному дворі Дрездена, відомий завдяки численним медалям, пов’язаним з історією Саксонії.
- Карл Філіпп, князь Шварценберг (1771–1820) – австрійський фельдмаршал; найбільше відзначився як командувач австрійськими військами під час французьких революційних війн та наполеонівських війн. Головнокомандувач військами союзників по 6-ій антифранцузькій коаліції у Битві Народів під Лейпцигом (1813) та під час вторгнення до Франції у 1814, що завершилось взяттям Парижа. Похований під Лейпцигом.
- Карл Х Густав
- Карл Х Густав (1622–1660) – король Швеції у 1654 – 1660 рр.
- Карл ХVІ Густав (1946 р. н. ) – король Швеції з 15 вересня 1973 р.
- Карола Ваза-Гольштейн-Готторп (1833–1907) – шведська принцеса, онука короля Швеції Густава IV Адольфа, королева Саксонії (з 1873). У 1853 вийшла заміж за саксонського кронпринца, майбутнього короля, Альберта; їхній шлюб був бездітним (пологи завершувались викиднями). Опікувалася благодійністю та розвитком охорони здоров’я, внаслідок чого здобула популярність серед саксонців.
- Каспар Гобель
- Каспар Меріан (Caspar Merian) (1627–1686) – німецький гравер і видавець
- Катерина Антонович
- Катерина Серебрякова
- Керуючий справами РПК Ленінського р-ну м. Києва Манастирський
- Кефал і Проксида – в грецькій міфології молода пара, кохання яких було приречене до трагедійного кінця.
- Київський князь Ярослав Мудрий (978-1054). За час правління у Києві він об'єднав під своєю владою майже всі давньоруські землі, організував захист їхніх кордонів від зовнішніх ворогів. Час його правління збігається із періодом найвищого розквіту Київської Русі. З ім'ям Ярослава Мудрого пов'язано складання першої писаної збірки законів. За князя Ярослава значних успіхів досягли культура і просвітництво. Київ прикрасився величними архітектурними спорудами, серед яких Софійський собор та Золота брама — головний в'їзд у місто, Лядська Брама та Жидівські Ворота. Високий міжнародний авторитет Київської Русі закріплювався тісними династичними зв'язками князьової родини з європейськими дворами.
- Київський майстер з клеймом "СС"
- київський майстер хз клеймом "СС"
- Київький майстер з клеймом "ИС"
- Кирилін Дмитро Спиридонович (1936-1994) – археолог, з 1964 р. - головний зберігач Керченського історико-археологічного музею, у 1970-ті переходить на посаду замісника директора з науковій роботи, також був керівником Ортельської археологічної експедиції музею, досліджував та популяризував археологічні пам’ятки Криму
- Кирило Григорович Розумовський (18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина – 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) – український військовий, політичний і державний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького.
- Кирило Григорович Розумовський (18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина — 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) — український військовий, політичний і державний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького. Гетьман Глухівського періоду в історії України. (м.Глухів у 1708 - 1764 рр. - столиця Гетьманщини)
- Кирило Розумовський
- Кирило Транквіліон Ставровецький (1581/? – 1646) – український православний і греко-католицький освітній та церковний діяч, архімандрит Чернігівський, поет, учений, друкар, видавець
- Кирило Шумлянський, луцького, острозького і переяславського єпископа, прототронія адміністратора Київської митрополії ; Захарій Іванович Додоля, вікарний священик у Нових Санжарах
- Клеймо фірми " G&S"
- Клеменс Йоганн Фрідерік (Clemens Johann Frederik) (1749–1831) – датський гравер
- Климент Чижевський – член родини київських майстрів - золотарів Чижевських (Івана, Григорія, Федора та Опанаса). Єдиною відомою його роботою є саме ця дарохранильниця.
- Кличко Віталій Володимирович (нар. 19 липня 1971 р., с. Біловодське, Чуйська область, Киргизька РСР) — український державний діяч, боксер, політик, громадський діяч. Міський голова Києва з 5 червня 2014 р. Голова КМДА з 25 червня 2014 р. Багаторазовий чемпіон світу з боксу у важкій ваговій категорії. Кандидат наук з фізичного виховання і спорту (2000 р.). Герой України (2004 р.).
- Клочко Віктор Іванович (нар.1948) - доктор історичних наук, професор, у Інституті археології працював у 1974-2000 та 2008-2013 р. З 2013 р. завідує кафедрою археології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».
- Князь (з 1885) Фелікс Феліксович Юсупов, граф Сумароков-Ельстон 1856 —1928)- російський генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант, головний начальник Московського воєнного округа .Після революції 1917 р. емігрував, жив в Італії, де і помер.
- князь Кий
- Коваль Анатолій Дмитрович – голова Державного комітету України у справах релігій (1995 – 1997)
- Коваль Анатолій Дмитрович – голова Державного комітету України у справах релігій (1995–1997)
- Ковальова Ірина Федорівна (1930, Дніпропетровськ) — український археолог, історик та громадський діяч. Доктор історичних наук, професор. У 1961-2015 працювала в Дніпропетровському державному університеті. У 1971 р. заснувала і очолила постійнодіючу новобудовну археологічну експедицію ДДУ, яка у 1993 р. була трансформована у науково-дослідну лабораторію археології Придніпров'я. З 2001 р. очолює археологічні дослідження Новобогородицької фортеці. Автор численних наукових праць.
- Ковальова Ірина Федорівна (1930, Дніпропетровськ) — український археолог, історик та громадський діяч. Доктор історичних наук, професор. У 1961-2015 працювала в Дніпропетровському державному університеті. У 1971 р. заснувала і очолила постійнодіючу новобудовну археологічну експедицію ДДУ, яка у 1993 р. була трансформована у науково-дослідну лабораторію археології Придніпров'я. З 2001 р. очолює археологічні дослідження Новобогородицької фортеці. Автор численних наукових праць.
- Ковальчук В. Є.
- Ковнір Степан Демянович (1695-1786 рр.) український архітектор 18 ст., майстер українського бароко.
- Ковпаненко Г.Т.
- Козіцин Микола(н.20 червня 1956 р. м. Торецьк) За одними данними закінчив школу МВС . У 1992 р. брав участь у військовому конфлікті у Придністровї. Наступного року був обранийотаманом Всевеликого
- Козицький Пилип Омельянович
- Козицький Пилип Омельянович (1893 – 1960) – український радянський композитор, музикознавець, педагог і громадський діяч, Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943 р.)
- Козицький Пилип Омельянович (1893–1960) – український радянський композитор, музикознавець, педагог і громадський діяч, Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943 р.)
- Козловська В. Є.
- Козловський
- Козловський Б.С.
- Козюренко Юрій Олександрович
- Коломієць Інеса Миколаївна — заступник генерального директора Олександрійської Академічної гімназії у м. Києві.
- Коломієць Інеса Миколаївна — заступник генерального директора Олександрійської гімназії.
- Командуючий військами КВО гвардії генерал-полковник А.Гречко
- Композитор Майборода Г. І.
- Комуністична партія (більшовиків) України
- Конвір Степан Демянович (1695-1786 рр.) український архітектор 18 ст., майстер українського бароко.
- Коновалець Євген (14.06.1891 –23.05.1938) — військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (з 1927 р.), голова ОУН (з 1929 р.). У 1922 р. під загрозою арешту польською владою, виїхав за кордон, жив у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. Брав активну участь у підготовці конференції українських націоналістів. Після проведення 1‑ї такої конференції, що відбулася в листопаді 1927 р., очолив створений на ній Провід українських націоналістів, а в 1928 р. — провід ОУН. За його ініціативою та участі була заснована Українська стрілецька громада, що поклала початок Організації державного відродження України в США і Українського національного об’єднання в Канаді, було сформовано військовий штаб та започатковано школи з підготовки військових кадрів.
- Коновалов І.П., головний хранитель фондів Київського історичного музею. Був членом комісії з прийому колекції кисетів та озброєння з Бахчисарайського музею до Києва у 1956 р.;
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919-1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923-1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925-1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928-1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932-1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад». У 1933-1934 рр. – заступник голови Краснопресненського райвиконкому в Москві. В 1934-1935 рр. очолює пол
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919-1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923-1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925-1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928-1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932-1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад». У 1933-1934 рр. – заступник голови Краснопресненського райвиконкому в Москві. В 1934-1935 рр.
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919-1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923-1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925-1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928-1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932-1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад». У 1933-1934 рр. – заступник голови Краснопресненського райвиконкому в Москві. Коноплянников Георгій Тимо
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919-1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923-1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925-1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928-1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932-1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад». У 1933-1934 рр. – заступник голови Краснопресненського райвиконкому в Москві. Коноплянников Георгій Тимо
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919-1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923-1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925-1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928-1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932-1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад». У 1933-1934 рр. – заступник голови Краснопресненського райвиконкому в Москві.
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919–1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921-1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923–1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925–1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927-1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928–1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932–1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад».
- Коноплянников Георгій Тимофійович. Народився в 1898 р. Вступив до Катеринославської організації РСДРП(б) у 1917 р. У 1919–1921 рр. – політкомісар червоноармійського кавалерійського полку (брав участь у бойових діях проти білогвардійців, Армії УНР, польських військ, загонів Махна та Григор’єва). У 1921–1922 рр. – керівник відділу райкому КП(б)У в Нижньодніпровську. У 1923–1924 рр. очолює оргвідділ Бурят-Монгольського обкому ВКП(б) в м. Іркутськ. У 1924 р. – секретар окружкому в Білій Церкві. В 1925–1926 рр. – секретаре парткому 1-ї Київської взуттєвої фабрики. У 1926-1927 рр. – секретар парткому Київського заводу «Арсенал». У 1927–1928 рр. – заступник керуючого Укрпапіртресту (Київ). В 1928–1932 рр. навчається на механічному факультеті Київського політехнічного інституту за спеціальністю інженер-механік з технології металу. У 1932–1933 рр. керує відділом технічного контролю Московського заводу «Авіаприлад».
- Коноплянникова Г. Т.
- Константінов Іван Андрійович (?)
- Константин Нерубанський, якому було передано хрест.
- Копійка Валерій Борисович
- копія невідомого майстра з портрета Станіслава Понятовського художника Марчелло Бачареллі (1785)
- Корнієнко Олександр Володимирович, народився 13 червня 1971 в м. Запоріжжя. Співзасновник низки громадських організацій зокрема: дитячо-юнацької школи бойового мистецтва «Спас» в м. Запоріжжя. 01.04.2014 р. згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» за мобілізацією призваний Київським обласним військовим комісаріатом та зарахований до команди № 383. Увійшов до складу організаційного ядра 11 батальйону територіальної оборони Київської області. З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. у складі 2-го взводу 1-ї роти охорони 11-го бТро під командуванням лейтенанта Шуби А.М. брав участь у першому бойовому поході до зони АТО. Бойовий шлях підрозділу у цей період: селище Довгеньке – м. Слов’янськ (блок-пост “З-А») – м. Дебалцеве – с. Уткіно – с. Федорівка (м. Петрівськ) – с. Нікішине – м. Артемівськ. З 08.02.2015 р. по 18.05.2015 у складі 1-го взводу 3-ї роти 11-го ОМПБ на посаді заступника командира взводу, старшого стрільця, снайпера під командуванням лейтенанта Олешка О.Л. брав участь у друго
- Корнієнко Олександр Володимирович, народився 13 червня 1971 р. в м. Запоріжжя. Освіта вища. Співзасновник низки громадських організацій зокрема: дитячо-юнацької школи бойового мистецтва «Спас» в м. Запоріжжя. 01.04.2014 р. згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» за мобілізацією призваний Київським обласним військовим комісаріатом та зарахований до команди № 383. Увійшов до складу організаційного ядра 11-го батальйону територіальної оборони Київської області. Наказом командира частини В2262 (11 бТрО) від 11.05.2014 р. підполковника Гуменюка О.Л. призначений на посаду головного сержанта з озброєння 1-ої роти охорони батальйону. З травня по липень 2014 р. у складі підрозділу проходив навчання на базі 169-го навчального центру «Десна».З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. у складі 2-го взводу 1-ї роти охорони 11-го бТро під командуванням лейтенанта Шуби А.М. брав участь у першому бойовому поході до зони АТО. Бойовий шлях підрозділу у цей період: селище Довгеньке – м. Слов’янськ (бло
- Корнієнко Олександр Володимирович, народився 13червня 1971 в м. Запоріжжя. Освіта вища: Запорізький державний університет – магістр фізичного виховання, викладач у вищих навчальних закладах; Сумський державний університет – підвищення кваліфікації. З 1994року розпочав тренерсько-викладацьку діяльність. Співзасновник низки громадських організацій зокрема: дитячо-юнацької школи бойового мистецтва «Спас» в м. Запоріжжя. 01.04.2014 р. згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» за мобілізацією призваний Київським обласним військовим комісаріатом та зарахований до команди № 383. Увійшов до складу організаційного ядра 11 батальйону територіальної оборони Київської області. Наказом командира частини В2262 (11 бТрО) від 11.05.2014 р. підполковника Гуменюка О.Л. призначений на посаду головного сержанта з озброєння 1-ої роти охорони батальйону. З травня по липень 2014 року у складі підрозділу проходив навчання на базі 169-го навчального центру «Десна».З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. у ск
- Корнієць Леонід Романович (1901-1969 рр.) — український радянський державний і партійний діяч. Член ЦК КП(б)У (червень 1938 р. — березень 1954 р.). Член Політичного бюро ЦК КП(б)У (вересень 1938 р. — січень 1954 р.). Член ЦК ВКП (б) (березень 1939 р. — жовтень 1952 р.). Кандидат у члени ЦК КПРС (жовтень 1952 р. — травень 1969 р.).
- Коровін Костянтин Олексійович (23.11(5.12)1861, Москва – 11.09.1939, Париж) – російський живописець, графік, театральний художник.
- Коровін Олексій Костянтинович (?)
- Коровін Олексій Костянтинович народився в Москві 23 червня (5 липня) 1897 р. у родині відомого російського художника К. Коровіна та хористки Російської приватної опери Ганни Яківни Фідлер (1872 (1873?))–1947). Живопису навчався у батька. Писав пейзажі, натюрморти, портрети, був графіком, театральним художником. В еміграційний період займався сценографією під керівництвом батька. В 1920-ті рр. у Парижі працював оформлювачем у різних кабаре. В 1929 р. оформив оперу М. Римського-Корсакова “Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію” для трупи Паризької приватної опери М. Кузнєцової (Театр Єлісейських полів), в 1939 р. – до балету “Сільфіди” Ф. Шопена для Оригінального російського балету в Монте-Карло. Брав участь у виставках: Московський гурток (1918); “Мир искусства” (1918, 1921); виставках у Москві (1920), Бірмінгемі (1928), Амстердамі, Белграді та Берліні (усі – 1930), Парижі (1932). Доля О. Коровіна склалася трагічно: 17 грудня 1950 р. у Парижі він покінчив життя самогубством1
- Коровін Олексій Костянтинович народився в Москві 23 червня (5 липня) 1897 р. у родині відомого російського художника К. Коровіна та хористки Російської приватної опери Ганни Яківни Фідлер (1872 (1873?))–1947). Живопису навчався у батька. Писав пейзажі, натюрморти, портрети, був графіком, театральним художником. В еміграційний період займався сценографією під керівництвом батька. В 1920-ті рр. у Парижі працював оформлювачем у різних кабаре. В 1929 р. оформив оперу М. Римського-Корсакова “Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію” для трупи Паризької приватної опери М. Кузнєцової (Театр Єлісейських полів), в 1939 р. – до балету “Сільфіди” Ф. Шопена для Оригінального російського балету в Монте-Карло. Брав участь у виставках: Московський гурток (1918); “Мир искусства” (1918, 1921); виставках у Москві (1920), Бірмінгемі (1928), Амстердамі, Белграді та Берліні (усі – 1930), Парижі (1932). Доля О. Коровіна склалася трагічно: 17 грудня 1950 р. у Парижі він покінчив життя самогубством.
- Коропцов Д. П.
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі, а у 1929–1930 рр. в Кам'
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі, а у 1929–1930 рр. в Кам&
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі, а у 1929–1930 рр. в Кам&
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі, а у 1929–1930 рр. в Кам&
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі
- Коропцов Дмитро Порфирович (1901 р. н., Чернігів) – з 1917 р. був учасником більшовицького молодіжного робітничго руху, одним з організаторів чернігівського комсомолу. В 1919 р. вступив до більшовицької партії. Брав участь у збройному встановленні радянської влади в Україні. Був червоногвардійцем 1-го соціалістичного загону, політпрацівником 1-го Чернігівського полку, начальником секретного відділу Чапаївської дивізії, політінспектором 5-го окремого полку ЧОП (Частини особливого призначення), комісаром Губвсеобучу. Займався комсомольською роботою. Керував відділом роботи на селі та спортивним відділом Чернігівського міськкому комсомолу. Був секретарем Остерського повітового комітету комсомолу, Шостківського та Конотопського райкомів, Чернігівського окружкому. Займався партійною роботою. Працював у Любечі, Летичеві, Голованівську, Сновську. Був членом Чернігівського та Київського обкомів партії. В 1928 р. втілював заходи радянської влади в українському селі в Первомайській окрузі, а
- Коротченко Дем'ян Сергійович (1894-1969 рр) - український державний діяч Голова Ради Міністрів УРСР 1947-1954 рр., голова Президії Верховної Ради УРСР 1954-1969 рр.
- Корпусова В.М.
- Корченко Ю. Ф.
- Корченко Ю.Ф.
- Корченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів на Буковині. В лютому 1914 р. мобілізований до айстро-угорської армії. У жовтні 1915 р. потрапив до рос. полону. В лютому 1919 р. вступає до більшовицької партії. З січня 1919 р. до 1920 р. – член колегії відділу зовнішніх зносин в Укрраднаргоспі. З січня по червень 1920 р. – політкомісар інтендантства ЧУГА при ХІІ Армії. З січня 1920 р. до червня 1922 р. – заст. керівника сільвідділу Київського губкому КП(б)У. З січня 1922 р. до грудня 1922 р. – секретар Переяславського повітового комітету КП(б)У. З грудня 1922 р. до березня 1924 р. – зав. оргвідділу Київського ОПК. З березня 1924 до листопада 1926 р. – секретар Київського губвідділу профспілки «Всеробітземлісу». З листопада 1926 до грудня 1928 р. – секретар парторганізації Київського медінституту, одночасно викладач політекономії. В 1930 р. закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю економіст-юрист. З листопада 1928 до січня 1930 р. – ректор Київського комуністично
- Корченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів на Буковині. В лютому 1914 р. мобілізований до айстро-угорської армії. У жовтні 1915 р. потрапив до рос. полону. В лютому 1919 р. вступає до більшовицької партії. З січня 1919 р. до 1920 р. – член колегії відділу зовнішніх зносин в Укрраднаргоспі. З січня по червень 1920 р. – політкомісар інтендантства ЧУГА при ХІІ Армії. З січня 1920 р. до червня 1922 р. – заст. керівника сільвідділу Київського губкому КП(б)У. З січня 1922 р. до грудня 1922 р. – секретар Переяславського повітового комітету КП(б)У. З грудня 1922 р. до березня 1924 р. – зав. оргвідділу Київського ОПК. З березня 1924 до листопада 1926 р. – секретар Київського губвідділу профспілки «Всеробітземлісу». З листопада 1926 до грудня 1928 р. – секретар парторганізації Київського медінституту, одночасно викладач політекономії
- Корченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів на Буковині. В лютому 1914 р. мобілізований до айстро-угорської армії. У жовтні 1915 р. потрапив до рос. полону. В лютому 1919 р. вступає до більшовицької партії. З січня 1919 р. до 1920 р. – член колегії відділу зовнішніх зносин в Укрраднаргоспі. З січня по червень 1920 р. – політкомісар інтендантства ЧУГА при ХІІ Армії. З січня 1920 р. до червня 1922 р. – заст. керівника сільвідділу Київського губкому КП(б)У. З січня 1922 р. до грудня 1922 р. – секретар Переяславського повітового комітету КП(б)У. З грудня 1922 р. до березня 1924 р. – зав. оргвідділу Київського ОПК. З березня 1924 до листопада 1926 р. – секретар Київського губвідділу профспілки «Всеробітземлісу». З листопада 1926 до грудня 1928 р. – секретар парторганізації Київського медінституту, одночасно викладач політекономії. В 1930 р. закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю економіст-юрист
- Корченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів на Буковині. В лютому 1914 р. мобілізований до айстро-угорської армії. У жовтні 1915 р. потрапив до рос. полону. В лютому 1919 р. вступає до більшовицької партії. З січня 1919 р. до 1920 р. – член колегії відділу зовнішніх зносин в Укрраднаргоспі. З січня по червень 1920 р. – політкомісар інтендантства ЧУГА при ХІІ Армії. З січня 1920 р. до червня 1922 р. – заст. керівника сільвідділу Київського губкому КП(б)У. З січня 1922 р. до грудня 1922 р. – секретар Переяславського повітового комітету КП(б)У. З грудня 1922 р. до березня 1924 р. – зав. оргвідділу Київського ОПК. З березня 1924 до листопада 1926 р. – секретар Київського губвідділу профспілки «Всеробітземлісу». З листопада 1926 до грудня 1928 р. – секретар парторганізації Київського медінституту, одночасно викладач політекономії. В 1930 р. закінчив Київський інститут народного господарства за спеціальністю економіст-юристКорченко Юрій Федорович. Нар. 30 квітня 1896 р. у с. Великий Кучурів
- Косенко Наталія Анатоліївна
- Косенко Олександр Олексійович
- Косигін Леонід Іванович
- Коссар Володимир (1890—1970) — український військовий та громадський діяч. Голова Української Національного Об'єднання в Канаді.
- Костомаров Микола Іванович
- Кость Елиїв — копичинецький майстер, власник цегельні, що була найпродуктивнішою в місті у першій чверті ХХ ст.
- Костянтин Великий (бл. 280–337) – римський імператор
- Кот Сергій Іванович — керівник Центру досліджень історико-культурної спадщини України, керівник неструктурної групи «Центр досліджень проблем повернення та реституції культурних цінностей».
- Котарбінський Вільгельм (1849-1921)
- Котляревський І.П.
- Котт Робер де (Robert de Cotte) (1656–1735) – французький архітектор
- Кочерга Іван Антонович (1881–1952) – український драматург
- КП(б)У
- Крістіан Вермут
- Крістіан Вермут (1661–1739) – знаменитий німецький медальєр доби бароко. Медальєрного мистецтва навчався у Е.К.Дюрра. Працював та виконував замовлення низки монарших дворів Європи, передусім Саксонії і Пруссії. У 1699 отримав імперський привілей карбувати медалі у власному домі. Користуючись ним Вермут сам і з допмогою учнів за 20 років виготовив понад 1300 медалей. З п’яти його синів троє також стали медальєрами, передусім на польсько-саксонській службі.
- Крістіан Зігмунд Вермут
- Крістіан Зігмунд Вермут (1711–1791) – саксонський медальєр, молодший син знаменитого медальєра Крістіана Вермута. Служив у курфюрстів Саксонії, піднявшись до інспектора монетного двору. Користувався великою підтримкою при дворі.
- Крістіан Йозеф Крюгер (1759–1814) – медальєр і монетний гравер з Дрездена; син Ефраїма Веніаміна Крюгера, молодший брат Фрідріха Генріха Крюгера. Навчався в Академії Дрездена, після навчання подорожував через Ливонію до Росії. У Петербурзі вперше проявив себе як медальєр, згодом перейшов на службу до Пруссії. З 1790 повертається до Саксонії, де і працював другим гравером монетного двору.
- Крістіан Йозеф Крюгер молодший
- Крістіан Пітгман (1718-1744 рр.)
- Крістіана Ебергардіна Бранденбург-Байройтська (1671–1727) – дружина (з 1693) Августа Сильного, курфюрста Саксонії та короля Речі посполитої. Єдина дочка маркграфа Крістіана Байройтського. Мала єдиного сина - майбутнього короля Августа ІІІ. Після переходу чоловіка у католицтво залишилась протестанткою; при дворі у Дрездені з’являлась рідко, вимушено усамітнено жила переважно у палацах у Пречі і Торгау.
- Крістіана Софія Фішер (1752–1829)
- Крістоф Карл Пфейфер (1801–1861) – німецький медальєр і монетний гравер. З 1821 почав працювати на штемпельній фірмі Лооса у Берліні. У 1840 переходить на Берлінський монетний двір, де з 1845 став першим медальєром. Сучасники відзначали його швидку та якісну роботу над проектами. Відомий великою кількістю історичних та пам’ятних медалей пов’язаних з історією Німеччини.
- Крістоф Карл Пфейффер
- Крістоф Карл Пфейффер (1801–1861) – німецький медальєр. Учень саксонського придворного гравера Йоганна Долля. У 1820 переїхав до Берліну та вступив на роботу до медальєрної фірми Лооса. У 1828–1840 – шеф-медальєр медального монетного двору Лооса. З 1840 переходить на службу до Королівського монетного двору Берліну. Відомий численними медалями, стовреними на замовлення німецьких монарших дворів та міст.
- Кріхубер Йозеф (Josef Kriehuber) (1800–1876) – австрійський літограф і художник
- Кравчук Л. М.
- Кравчук Леонід
- Кравчук Леонід Макарович
- Кравчук Леонід Макарович (10.01.1934 р., с. Великий Житин, Рівненська обл. — 10.05.2022 р., Мюнхен, Німеччина) — український політик, перший президент України (1991—1994 рр.), Голова Верховної Ради України та останій Голова Верховної Ради УРСР (1990—1991 рр.). Депутат Верховної ради УРСР Х—ХІ-го скликань. Народний депутат України (1990—1991 рр. та 1994—2006 рр.). Герой України (2001 р.), кавалер ордена Свободи, повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого.
- Красицький Ф.С.
- Крижановський Микола Валентинович народився 1977 року в м. Харків. У 2000 році закінчив юрфак Харківського державного інституту ім. В. Каразіна. В 2000–2002 рр. служив у Збройних Силах України. З 2002 року —юрист консультант у ЗАТ “Інвестор Нафтогаз” (м. Харків). Під час виборів Президента України був залучений як член тервиборчої комісії № 181 (м. Балаклея) — на переголосуванні ІІ туру виборів 26 грудня 2004 року.
- Криницина Маргарита Василівна (07.10.1932 р., Нова Ляля, Свердловська обл., РРФСР — 10.10.2005 р., м. Київ, Україна) — українська акторка. У 1955 р. закінчивши Всеросійський державний інститут кінематографії, отримала розподіл в Московський театр кіноактора. З 1959 р. постійно мешкала у м. Києві. Відзнаки: народна артистка України (1996 р.); лауреат Державної премії України імені О. Довженка (1999 р., за роль Проні Прокопівні в х/ф "За двома зайцями"); лауреат Спеціальної нагороди кінофестиваля "Стожари" за внесок в українське кіно (1999 р.). Кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеню (2002 р., за великий особистий внесок у розвиток національного кіномистецтва, творчі досягнення і високий професіоналізм). Фільмографія: "Гори, гори, моя земля" (1957 р.); "Катя-Катюша" (1960 р.); "За двома зайцями" (1961 р.); "Весілля в Малинівці" (1967 р.); "Бумбараш" (1971 р.); "Будем жить" (1995 р.); "Возвращение броненосца" (1996 р.); &q
- Криска Никифоровна – вкладниця потиру.
- Кришталь Олег
- Кришталь Олег Олександрович (нар. 05.07.1945 р., м.Київ, УРСР) — вчений у галузі біофізики, академік Національної академії наук України (1997 р.), доктор біологічних наук (1981 р.), професор (1983 р.), лауреат Державної премії СРСР і України у галузі науки і техніки. У 1968 р. закінчив фізичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка за фахом "молекулярна фізика". З 1970 р. — молодший науковий співробітник в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця, а згодом старший науковий співробітник. З 1982 р. завідував відділом фізико-хімічної біології клітинних мембран. У 2003-2010 рр. працював заступником директора Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України. З 2010 по 2021 рр. був директором цієї установи. З 2010 до 2016 рр. був директором Міжнародного центру молекулярної фізіології. Олег Кришталь — знаний у світі нейрофізіолог. Він працював запрошеним професором в університеті Кюсю (Японія), Гарвардському (США), Мадридському університеті Комплутенсе (Іспанія) та ун
- Крутенко Н. Г.
- Крутенко Н. Г. (нар. 1955) - український мистецтвознавець та член Спілки художників України
- Крутенко Н. Г., Галшка Гулевичівна
- Крутенко Наталія Григорівна
- Крушельницька Соломія Амвросіївна (1872-1952 рр.) - українська оперна співачка, педагог, професорка Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка
- Крюков Анатолій Іванович
- Куапель Антуан (Coypel Antoine) (1661–1722) – французький живописець та гравер.
- Кубишев Анатолій Іванович (1938 - 2001) - дослідник пам'яток раннього залізного віку, ранніх слов'ян і Давньої Русі. У 1974-1995 рр. очолював Херсонську експедицію, що провадила розкопки курганів на півдні України. Автор понад 60 праць.
- Кубишев Анатолій Іванович (1938 - 2001) - дослідник пам'яток раннього залізного віку, ранніх слов'ян і Давньої Русі. У 1974-1995 рр. очолював Херсонську експедицію, що провадила розкопки курганів на півдні України. Автор понад 60 праць.
- Кубишев Анатолій Іванович (1938 - 2001) - дослідник пам&#039;яток раннього залізного віку, ранніх слов&#039;ян і Давньої Русі. У 1974-1995 рр. очолював Херсонську експедицію, що провадила розкопки курганів на півдні України. Автор понад 60 праць.
- Кудря Наталія Іванівна (нар. 21 липня 1959 р.) — українська акторка, виступає в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки, народна артистка України (2006 р.).
- Кудь Л.С.
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. З 1929 р. став членом “Юнацтва” Організації українських націоналістів, потім виконував доручення крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях щодо перевезення зброї та вибухівки, транспортування нелегальної літератури. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН і був залучений до підготовки кадрів націоналістів та перекидання їх на радянську територію. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у
- Кук Василь Степанович — діяч українського визвольного руху 1930–50‑х рр. У 1933 р. був двічі заарештований польською поліцією і за підозрою в підпаленні польських маєтків разом з братом Ілярієм був засуджений на 2,5 роки ув’язнення. Після звільнення, у 1936 р., очолив повітовий провід ОУН Золочівщини, а з 1937 р. перейшов на нелегальне становище. Коли після початку Другої світової війни, восени 1939 р. західноукраїнські землі були приєднані до УРСР, В. Кук перебрався на окуповані Німеччиною польські терени, де в Кракові закінчив військові курси ОУН. Після розколу в ОУН у лютому 1940 р., він став на бік прихильників С. Бандери, які створили Революційний провід ОУН. На другому великому зборі ОУН у квітні 1941 р. його обрали членом проводу і призначили організаційний референтом. У лавах УПА мав звання полковника, а згідно з постановою УГВР від 20 жовтня 1952 р. його було підвищено в ранзі до генерал-хорунжого.
- Кундеревич Ф. Ф.
- Куріленко Катерина
- Курінний П. П.
- Куріс Іван Онуфрієвич (бл.1760-1836) – прадід Богдана Івановича Ханенка, військовий, сподвижник Суворова, який брав участь у його військових операціях.
- Куртієв Рефат — кримський татарин, народився в 1925 р. в м. Сімферополь. В 1957 р. закінчив Академію бронетанкових військ у Москві. З 1966 р. займається етногенезом, етнічною історією та традиційною культурою кримських татар. Автор більше 10 книг, серед яких “Походження кримськотатарського народу”, “Крымские татары: этническая история и традиционная культура” (1998 р.), “Календарные обряды крымских татар” (1996 р.) та ін. Нагороджений двома орденами та 14 медалями СРСР.
- Кустова М.Г. (1903-1990) – етнограф, методист, директорка Бахчисарайського історико-археологічного музею (1944-1960). Учениця Усеїна Боданінського, кримськотатарського дослідника, громадського діяча часів «кримськотатарського національного відродження», збирача колекції та засновника першого національного музею кримських татар;
- Кухаренко Ю.В.
- Кухта Катерина Михайлівна — заступник директора КП “Хмельницька маслосирбаза”.
- Кучерук Олександр Сергійович — історик, дослідник національно-визвольного руху ХХ ст., завідувач відділу «Музей Української революції 1917–1921 рр.» Національного музею історії України, директор Бібліотеки ім. О. Ольжича.
- Кучерук Олександр Сергійович — історик, дослідник національно-визвольного руху ХХ ст., завідувач відділу “Музей Української революції 1917–1921 рр.” Національного музею історії України, директор Бібліотеки ім. О. Ольжича.
- Кучма Леонід Данилович
- Кучма Леонід Данилович (нар. 09.08.1938 р., с. Чайкине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Українська РСР) — політик і державний діяч, другий президент України (19.07.1994 р.—23.01.2005 р.), прем'єр-міністр України (13.10.1992 р.—21.09.1993 р., генеральний директор ДП «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (1986—1992 рр.).
- Кучма Леонід Данилович (р. н. 1938) – Президент України (1994–2005)
- л
- Л.М. Балановська, М. Сахаров, П. Орлов
- Лєсков О.М.
- Лєсков О.М. - (19 мая 1933 м. Харків — 12 листопада 2017, Бостон, США) - радянський археолог і організатор науки, спеціаліст по матеріалам Кавказу эпохи бронзи і залізного віку, історії скіфів, сарматів та меотів. Доктор історичних наук, профессор. Керівник археологічної експедиції ІА АН УРСР.
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографій
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографій
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографій
- Лєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та атеїзму (Ленінград), 1981-1997 р. — у Музеї мистецтва народів Сходу (Москва). Проводив розкопки у Краснодарському краї. У 1997 р. виїхав до США, де був викладачем в різних університетах. Автор понад 100 праць, з них — понад 10 монографійЛєсков Олександр Михайлович (19.05.1933, м.Харків – 12.11.2017, м.Бостон, США) — доктор історичних наук, професор, фахівець з археології доби бронзи та раннього заліза. У 1959-1973 р. працював в ІА АН УРСР, очолював Південно-Українську, Керченську, Каховську, Херсонську новобудовні експедиції. У 1973-1974 р. працював у Інституті кібернетики АН УРСР, 1974-1981 р. — у Музеї історії релігії та
- Лідер Данило Данилович (25.04.(08.05.) 1917 р., с. Вікторівка Ростовська обл. — 29.12.2002 р., м. Київ, Україна) — український художник-сценограф, педагог. У 1933 р. навчався у Ростовському художньому училищі, а після його закінчення у 1937 р. вступив до Ленінградської академії мистецтв. У роки Другої світової війни, як етнічний німець був висланий на Урал, де працював спочатку забійником на шахтах, а потім художником тресту "Еманжилинскуголь" у Челябінській обл. РРФСР. У 1946 р. — головний художник челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. З 1955 р. працював художником у театрах Ленінграду (Санкт-Петербург). У 1956 р. закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна. У 1962 р. переїхав до Києва. З 1963 р. працював у Київському театрі оперети. З 1965 р. займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка. У 1975-1980 рр. — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979-1990 рр.
- Лісовський Роберт Антонович (1893–1982) – відомий український художник-графік. Займався станковою та художньою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Розробив дизайн логотипу ОУН.
- Лісовський Роберт Антонович (1893–1982) – відомий український художник-графік. Займався станковою та художньою графікою, декоративно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Розробив дизайн логотипу ОУН
- літографи Ф. Злотников, Л. Вовк
- Ла Валле Сімон (La Valle Simon) (1680–1730) – французький гравер-портретист
- Лаврентій Горка (?-1737) – ігумен видубицький у 1713- 1719 р., вихованець Київської Академії, за походженням з козацького роду з м. Стайки Київської сотні.
- Ладомир Кальненко (позивний "Гал"). У 2014 р. добровольцем вступив до лав Добровольчого корпусу "Правий сектор". Брав участь у бояї російсько-української війни.
- Лазар (у миру Лука Баранович) (1620 — 3 (13) вересня 1693) — український письменник, церковний і політичний діяч другої половини 17 століття. Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський. У 1657, 1659–1661, 1670–1685 рр – місцеблюститель Київської митрополичої кафедри В 1674 р. заклав друкарню при Спасо-Преображенському монастирі у Новгороді-Сіверському, у 1679-му переніс її до Чернігова. За його життя було надруковано понад 50 книг.
- Лазар (у миру – Лука) Баранович (бл. 1620–1693) – український церковний і політичний діяч другої пол. XVІІ ст. Архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, ректор Києво-Могилянської колегії (1650–1657)
- Лазар Баранович
- Лазарєв Анатолій Іванович — народився в 1941 р. в с. Укромне Кримської області. В 1959 р. закінчив Сімферопольський автодорожній технікум, а в 1968 р. — Іркутський політехнічний інститут. В 1959–1972 р. працював у системі Мінавтотрансу СРСР. З 1972 р. — головний інженер автобази Мінбуду УРСР, директор АТП — 11065 Мінавтотрансу СРСР (м. Сімферополь). Заслужений працівник промисловості України, лауреат Державної премії АР Криму, депутат ВР Криму, почесний кримчанин. Нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ст., медаллю “Ветеран труда” та ін. В 1989 р. — генеральний директор ЗАТ “КримавтоГАЗ”.
- Лазаревич Микита (Никита) – київський майстер, який жив на Подолі у власному будинку.
- Лазаренко Павло Іванович — прем’єр-міністр України з червня 1996 р. до липня 1997 р.. В 1998 р. — народний депутат ІІ скликання, голова Всеукраїнського об’єднання “Громада”. З вересня 1998 р. перебуває за межами України. 17 лютого 1999 р. Верховна Рада України дала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності. В лютому 2004 р. в Сан-Франциско суд присяжних США розпочав слухання справи “США проти Павла Лазаренка”.
- Лазур Юрій Михайлович
- Ланге Антон
- Леба Жак-Філіп (Jacques-Philippe Lebas) (1707–1783)
- Леба Жак-Філіп (Jacques-Philippe Lebas) (1707–1783) – французький гравер при Королівському кабінеті
- Лебрен Шарль (Charles Le Brun) (1618–1690) – французький художник і теоретик мистецтва.
- Лев Шлюбич-Заленський (1648/49-1708) - київський унійний митрополит (1695-1708); Дионісій Жабокрицький (бл. 1652-бл. 1712) - луцький єпископ (із 1695 р.); Атанасій Шумлянський (?-1695) - луцький православний єпископ (1687-1695); Йоахим Корб (?-1702-?) - архидиякон київського унійного митроподита, протонотаріус
- Левицький І. Ф.
- Леклерк Себастьян (Le Clerc Sebastien) (1637–1714) – гравер з Лотарінгії, працював в Парижі.
- Леклерк Себастьян (Le Clerc, Sebastien)
- Ленін Володимир Ілліч (Ульянов) (1870 – 1924) – фундатор Російської соціал-демократичної робочої партії (більшовиків), один з організаторів і керівників жовтневого перевороту 1917 року в Росії, ініціатор створення СРСР, перший голова Ради Народних Комісарів СРСР (1923 – 1924) та РРФСР (1917 – 1924).
- Леонід Кузьмов (нар. 1949 р.) - російський художник-пейзажист, графік, автор ескізів оформлення художніх конвертів
- Леонід Кузьмов (нар. 1949 р.) - російський художник-пейзажист, портретист, графік, автор ескізів оформлення художніх конвертів та марок
- Леонід Михайлович Черновецький народився 25 листопада 1951 року, державний та політичний діяч, підприємець, банкір, Київський міський голова і голова Київської міської ради з 14 квітня 2006 року до 12 липня 2012 року, голова Київської міської державної адміністрації з 20 квітня 2006 року до 16 листопада 2010 року, президент концерну “Правекс” протягом 1992–1996 років. 20 червня 2022 року йому було повідомлено підозру за фактом публічних закликів до зміни меж території та державного кордону України (ч. 1 ст. 110 ККУ). До цього він заявляв, що Росія ніби-то бомбардує виключно військові об’єкти, щоб українські військові не стали “захоплювати Луганськ і Донецьк”.
- Леонардіс Якопо де (Leonardis Jacopo de)
- Леонардіс Якопо де (Leonardis Jacopo de) (1723–бл. 1775) – художник та гравер з Парми.
- Леопардов М. О,
- Леопольд І (1640–1705) – імператор Священної Римської імперії з 18.07.1658, король Угорщини з 27.06.1655 р., король Чехії з 14.09.1656 р.
- Леопольд ІІ (1747–1792) – імператор Священної Римської імперії (1790–1792), третій син Марії-Терезії. Скасував частину реформ Йосифа ІІ; проводив обережну зовнішню політику.
- Леопольд ІІ (1747–1792) – Великий герцог Тосканський, брат Йосипа ІІ
- Лепкий Богдан Сильвестрович (1872-1941 рр.) - український письменник, літературознавець, г, перекладач, професор Ягеллонського університету в Кракові (Польща); автор публіцистичних та історичних повістей, спогадів, поезії, художник..
- Лепкий Богдан Сильвестрович (1872-1941 рр.) - український письменник, літературознавець, перекладач, професор Ягеллонського університету (Краків, Польща); автор публіцистичних та історичних повістей, спогадів, поезій, праць з історії української літератури, художник та іконописець, автор книжкових ілюстрацій.
- Лепкий Богдан Сильвестрович (1872-1941 рр.) - український письменник, літературознавець, перекладач, професор Ягеллонського університету (Краків, Польща); автор публіцистичних та історичних повістей, спогадів, поезій, праць з історії української літератури, художник та іконописець.
- Леся Українка (Косач Лариса Петрівна; 1871 - 1913) - поетеса, громадський діяч. Походила з родини української дворянської інтелігенції. Через хворобу отримала домашню освіту. Досконало знала світову історію, культуру, літературу, володіла багатьма мовами. Неодноразово виїздила за кордон. За українофільські симпатії переслідувалась царською владою. Великий цикл складають драматичні твори, серед яких світовим шедевром є драма-феєрія "Лісова пісня".
- Леся Українка (Косач Лариса Петрівна; 1871 - 1913) - поетеса, громадський діяч. Походила з родини української дворянської інтелігенції. Через хворобу отримала домашню освіту. Досконало знала світову історію, культуру, літературу, володіла багатьма мовами. Неодноразово виїздила за кордон. За українофільські симпатії переслідувалась царською владою. Великий цикл складають драматичні твори, серед яких світовим шедевром є драма-феєрія "Лісова пісня".
- Леся Українка (Косач Лариса Петрівна; 1871-1913 рр.) – українська письменниця, перекладачка, фольклористка, громадська діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми. Завдяки її творчості українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі.
- Леся Українка (Косач Лариса Петрівна; 1871–1913) – поетеса, громадський діяч. Походила з родини української дворянської інтелігенції. Через хворобу отримала домашню освіту. Досконало знала світову історію, культуру, літературу, володіла багатьма мовами. Неодноразово виїздила за кордон. За українофільські симпатії переслідувалась царською владою. Великий цикл складають драматичні твори, серед яких світовим шедевром є драма-феєрія "Лісова пісня".
- Лижичко Руслана
- Лижичко Руслана Степанівна (нар. 24.05.1973 р., м. Львів) — українська співачка, піаністка, диригент, танцюристка, продюсер, громадська діячка, народна артистка України (2004 р.), народний депутат України V-го скликання. Переможниця пісенного конкурсу "Євробачення 2004". Дискографія: "Мить весни. Дзвінкий вітер" (1998 р.); "Останнє Різдво 90-х" (1999 р.); "Найкраще" (2001 р.); "Добрий вечір, тобі...(2002 р.); "Дикі танці" (2003 р.); "Wild Dances" (2004 р.); "Club'in" (2005); "Амазонка" (2008 р.); "Wild Energy" (2008 р.); "Мій Брат! (Разом!)" (2013 р.).
- Лисиця Микола Устинович
- Литвин Володимир Михайлович — український політик, голова Адміністрації Президента (1999–2002 рр.), голова Верховної Ради у 2002–2006 рр. та з 9 грудня 2008 по 6 грудня 2012 року, доктор історичних наук, професор, дійсний член Національної академії наук.
- Литвиненко Таїсія Йосипівна (нар. 10.02.1935 р., с. Погреби Київської області) — народна артистка України, артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Ролі у кіно: "Григорій Сковорода" (1959 р., Параска), "За двома зайцями" (1961 р., Химка), "Камінний господар" (1971 р.), "Хазяїн" (1979 р.,Соня), "Вавилон-XX" (1980 р.), "Небилиці про Івана" (1990 р.), "Для домашнього огнища" (1992 р.), "Гетьманські клейноди" (1993 р.), "У. Б. Н." (2001 р.).
- Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892–1966) – українська радянська оперна співачка, педагог, Народна артистка УРСР та Народна артистка СРСР, професор Київської консерваторії (1944 р)
- Литвиненко-Вольгемут Марія Іванівна (1892–1966) – українська радянська оперна співачка, педагог, Народна артистка УРСР та Народна артистка СРСР, професор Київської консерваторії (1944)
- Литвинова Аліна Василівна — головний бухгалтер Олександрійської гімназії
- Литвинова Аліна Василівна — головний бухгалтер Олександрійської гімназії (за розпорядженням генерального директора Добровольського О. В.).
- Литвинова Аліна Василівна — колишній головний бухгалтер Олександрійської гімназії
- Лифар Сергій
- Лифар Сергій Михайлович
- Лифар Сергій Михайлович (1905-1986) - танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923-29 рр. - провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. - провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930-1944, 1947-1959, 1962-1963 і 1977 рр - головний хореограф того ж театру. В 1945-1947 рр. - художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905-1986) - танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923-29 рр. - провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. - провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930-1944, 1947-1959, 1962-1963 і 1977 рр - головний хореограф того ж театру. В 1945-1947 рр. - художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–1929 рр. – провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930-1944, 1947-1959, 1962-1963 і 1977 рр. – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–1929 рр. – провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930-1944, 1947-1959, 1962-1963 і 1977 рр. – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.аф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923-29 рр. - провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. - провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930-1944, 1947-1959, 1962-1963 і 1977 рр - головний хореограф того ж театру. В 1945-1947 рр. - художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Мон
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–1929 рр. – провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930–1944, 1947–1959, 1962–1963 і 1977 рр. – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–29 рр. – провідний танцівник &quot;Російського балету С.П.Дягілєва&quot;. З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930–1944, 1947–1959, 1962–1963 і 1977 рр – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи &quot;Новий балет Монте-Карло&quot;. З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–29 рр. – провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930–1944, 1947–1959, 1962–1963 і 1977 рр – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лифар Сергій Михайлович (1905–1986) – танцівник, хореограф, педагог. Народився в Києві. Навчався у класі танцю при Київській опері, а також в приватній студії Б.Ніжинської. В 1923 р. виїхав до Франції. В 1923–29 рр. – провідний танцівник "Російського балету С.П.Дягілєва". З кін. 1929 р. – провідний танцівник Національного оперного театру Франції. В 1930–1944, 1947–1959, 1962–1963 і 1977 рр – головний хореограф того ж театру. В 1945–1947 рр. – художній керівник і хореограф трупи "Новий балет Монте-Карло". З 1981 р. проживав у Швейцарії.
- Лопата Василь Іванович
- Лопата Василь Іванович (р.н. 1941) – український графік, член Спілки художників України, заслужений художник УРСР (1979 р.), народний художник України (2001)
- Лопухін Павло Петрович (1790–1873) – Найясніший князь, генерал-лейтенант з роду Лопухіних, великий майстер масонської ложі і один з організаторів Союзу благоденства.
- Лопухова Надія Йосипівна
- Лопухова Надія Йосипівна (1928-2014) - Народний художник України (1998). Закінчила Київський державний художній інститут (1954). Графік. Основні твори: офорти за мотивами "Лісової пісні" Л. Українки (1967), серія "Фізкультурна" (1979), офорти за мотивами українських народних пісень (1981), серія "Туркменська" (1986), ілюстрації до драматичних творів Л. Українки. Член Національної спілки художників України (1960).
- Лопухова Надія Йосипівна (1928-2014) - Народний художник України (1998). Закінчила Київський державний художній інститут (1954). Графік. Основні твори: офорти за мотивами "Лісової пісні" Л. Українки (1967), серія "Фізкультурна" (1979), офорти за мотивами українських народних пісень (1981), серія "Туркменська" (1986), ілюстрації до драматичних творів Л. Українки. Член Національної спілки художників України (1960).
- Лопухова Надія Йосипівна (1928–2014) – Народний художник України (1998). Закінчила Київський державний художній інститут (1954). Графік. Основні твори: офорти за мотивами "Лісової пісні" Л. Українки (1967), серія "Фізкультурна" (1979), офорти за мотивами українських народних пісень (1981), серія "Туркменська" (1986), ілюстрації до драматичних творів Л. Українки. Член Національної спілки художників України (1960).
- Лоре Жан (Loret Jean) (бл. 1600–1665) – французький письменник і поет, відомий публікаціями в щотижневих паризьких новинах від 1650 до 1665 р.
- Лоррен Клод (Lorrain Claude) (1600–1682) – французький художник та гравер
- Лохвицький Кіндрат Андрійович (1770 або 1774 – 1849) – київський краєзнавець, археолог-аматор, музейний діяч.
- Луї Леже (Louis Leger)
- Луї Пастер
- Луїза Тосканська (1870–1947) – ерцгерцогиня Австрійська з Тосканської гілки Габсбургів. У першому шлюбі (1891) вийшла заміж за кронпринца Фрідріха Августа (згодом – останнього короля Саксонії). Користувалася популярністю серед саксонців, але через інтриги королівського двору втекла з Дрездена до Італії, де вийшла заміж вдруге (1907) – за італійського піаніста і композитора Енріко Тозеллі.
- Лубенський Фелікс
- Лубенський Ян (1788 - 1878) - син Фелікса Лубенського, Міністра юстиції Варшавського князівства. Посол сейму, мировий суддя (1825-1830), економіст, благодійний діяч.
- Лук'яненко Л. Г.
- Лук'яненко Левко Григорович
- Лук'яненко Левко Григорович (1928 – 2018) – український політичний та громадський діяч, письменник, радянський дисидент, багаторічний політв'язень (1961 – 1976, 1977 – 1988 рр.). Борець за незалежність України у ХХ ст. Засновник підпільної партії "Українська Робітничо-Селянська Спілка", співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України 1,2,4,5 скликань, посол України в Канаді (1992 – 1993), автор "Акту проголошення незалежності України" (1991). Герой України (2005 р.).
- Лук'яненко Левко Григорович (1928 – 2018) – український політичний та громадський діяч, письменник, радянський дисидент, багаторічний політв'язень (1961 – 1976, 1977 – 1988 рр.). Борець за незалежність України у ХХ ст. Засновник підпільної партії "Українська Робітничо-Селянська Спілка", співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України 1,2,4,5 скликань, посол України в Канаді (1992 – 1993), автор "Акту проголошення незалежності України" (1991). Герой України (2005 р.).
- Лукіан Мосеович - уставник Києво-Печерського монастиря
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність ¬– був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Б
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність ¬– був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Б
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність ¬– був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Б
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність – був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Бу
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність – був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Бу
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність – був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО. Автор книги "Бу
- Лупиніс Анатолій Іванович (21.07.1937 – 05.02.2000) – український дисидент, громадський діяч, поет. У 1957 році його, студента 3 курсу КНУ за "вірші і розмови" було засуджено по ст.58 до 6 років ув’язнення. Термін відбував у 7-му таборі Дубравлагу, де очолив страйковий комітет, за що отримав додатково ще 4 роки. У 1967 році, по закінченню терміну, 30-річного Анатолія привезли до батьків на ношах з паралічем ніг, однак через 2 роки лікування і наполегливих тренувань, він почав ходити. 22.05.1971 р. біля пам’ятника Т. Шевченку Лупиніс прочитав вірш "Тарасе-Батьку", за що був знову заарештований і відправлений на примусове лікування до психлікарні. Загалом провів у неволі 23 роки. З початком "перебудови" включився у активну громадську діяльність – був членом асоціацій "Зелений світ", українського Меморіалу, Народного Руху України. За його ініціативою 1.07.1990 р. було створено Українську Міжпарламентську Асамблею, з якої згодом виросла партія УНА-УНСО.
- Лупиніс Анатолій Іванович — народився 21 липня 1937 р. в с. Новоолександрівка Донецької обл. в сім’ї селян, що переслідувалися більшовиками як заможні. У 1954 р. вступив до Київського університету на заочне відділення механіко-математичного факультету. Під час навчання створив студентський підпільний гурток і випускав рукописну газету, за що у жовтні 1956 р. був заарештований і засуджений до 6 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі Мордовської АРСР. У вересні 1957 р. за «участь в антирадянській організації, створеній у 7‑му таборі Дубравлагу» був відправлений на 10 років ув’язнення до Владимирської тюрми, звідки звільнився інвалідом з паралічем ніг у 1967 р. 22 травня 1971 р. знову був заарештований органами КДБ при РМ УРСР за читання власного вірша «Я знаю, як безчестили матір» на мітингу біля пам’ятника Т. Шевченку в Києві. Спершу був направлений до Київської психіатричної лікарні ім. І. Павлова, потім — до Черкаської психіатричної лікарні в м. Сміла, а далі переводився ддо Дніпропетровської спе
- Луцак Володимир Павлович (1928 р.н.)
- Луцак Володимир Павлович (1928 р.н.) - скульптор та художник
- Львов Олексій Федорович (1798–1870) – російський скрипаль, композитор, диригент. Директор Придворної співочої капели в 1837–1861 рр. Автор музики гімну "Боже, Царя храни!" (1833) та інших творів.
- Людвіг Шрек
- Ляшко В. О.
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987).
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – голова Ради Міністрів УРСР (1972 –1987).
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987), член Президії (Політбюро) ЦК КПУ (1963 – 1987), член ЦК КПРС (1961–1989), голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Народився на станції Родакове Луганської області, закінчив Луганський автошляховий технікум (1935) та Донецький індустріальний інститут (1947). Учасник Другої світової війни – командир танкового взводу на Північно-Кавказькому фронті (1942). Автор спогадів "Груз памяти".
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987), член Президії (Політбюро) ЦК КПУ (1963 – 1987), член ЦК КПРС (1961–1989), голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Народився на станції Родакове Луганської області, закінчив Луганський автошляховий технікум (1935) та Донецький індустріальний інститут (1947). Учасник Другої світової війни – командир танкового взводу на Північно-Кавказькому фронті (1942). Автор спогадів "Груз памяти".
- Ляшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987), член Президії (Політбюро) ЦК КПУ (1963 – 1987), член ЦК КПРС (1961–1989), голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Народився на станції Родакове Луганської області, закінчив Луганський автошляховий технікум (1935) та Донецький індустріальний інститут (1947). Учасник Другої світової війни – командир танкового взводу на Північно-Кавказькому фронті (1942). Автор спогадів "Груз памяти".
- Ляшко Олександр Павлович (1915- 2002) - голова Ради Міністрів УРСР (1972-87). Детальнішу біографію див. у попередній карточці.
- М. Бринський
- М. Дегтерьов, укладач.
- М. Михалевич
- М. О. Леопардов (1820–12. 08. 1895) − колекціонер, меценат. Народився у Вологодській губернії в сім’ї священника. Освіту здобував у Вологодській духовній семінарії. З 1845 р. служив у Петербурзьській духовній консисторії, в 1845 р. – у комісаріатському департаменті Морського міністерства. В 1878 р. він оселився в Києві. М. Леопардов колекціонував переважно церковну старовину. Як дослідник захоплювався ранньою історією Русі та наддніпрянськими старожитностями. В 1890–1893 рр. у співпраці з Чєрневим, вын видав 6 випусків альбому «Сборник снимков с предметов древности, находящихся в Киеве в частных руках». Майже всю свою колекцію передав Церковно-археологічному музею Київської духовної Академії.
- М. Плав'юк
- М. Альбертон
- М. Йогансен
- М. Наконечний
- Мідар Лоренц Людвіг
- Мідар Лоренц Людвіг, також Лоран Луї М. (Midart, Lorenz Ludwig, auch Laurent Louis M.) (1733 – 1800) – швейцарський художник, рисувальник, гравер.
- Мікеланджело Буонарроті (Michelangelo Buonarroti (1475–1564) – італійський скульптор, художник, архітектор, поет та інженер
- Міковіні Самуїл (Samuel Mikoviny) (бл. 1700–1750) – угорський інженер словацького походження, математик, геодезист, картограф, астроном, професор Гірської школи. В 1719 р. навчався мистецтву гравюри в Нюрнберзі.
- Мін`яр П`єр (Mignard Pierre) (1612–1695) – французький художник
- Мірошниченко Євгенія Семенівна (02.06.1931 р., с. Радянське, Харківська обл. — 27.04.2009 р., м. Київ, Україна) — українська оперна співачка, педагог, професор. У 1951-1957 рр. навчалася в Київській консерваторії у класі професора Марії Донець-Тессейр. У 1961 р. пройшла стажування у міланському театрі "Ла Скала". У 1957-1997 рр. солістка (лірико-колоратурне сопрано) Київського театру опери та балету. З 1980 р. викладала у Київській консерваторії на кафедрі сольного співу, з 1990 р. — професор. Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція, 1958 р.). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1972 р.). 26.08.2006 р. нагороджена званням Герой України. Відомі оперні партії: Лючія ("Лючія ді Ламмермут" Г. Доніцетті), Цариця ночі ("Чарівна флейта" В. А. Моцарта), Лакме ("Лакме" Л. Деліба).
- Мірошниченко Євгенія Семенівна (12.06.1931 р. — 27.04.2009 р.) — радянська та українська оперна співачка; педагог, професор. Народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1981 р.) та Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1972 р.). Герой України (2006 р.).
- Міхал-Корибут Вишневецький (1640-1673) - король Речі Посполитої (1669-1673), обраний як компромісна фігура після зречення престолу Яном ІІ Казимиром. Походив зі старовинного князівського роду Вишневецьких, герба Корибут - син Яреми Вишневецького, правнук Дмитра Байди Вишневецького. У внутрішній політиці основної уваги приділяв збереженню корони. Програв війну з Туреччиною, що завершилась підписанням Бучацького мирного договору (1672). Помер від хвороби, у Львові (1673).
- Міхасева Н.В.
- Міщенко Єфросинія Іванівна
- Маєвськимй Володимир Васильович (нар. 25.04.1932 р., м. Фергана, Узбекистан) — журналіст, спортивний огляда (з 1994 р.) газети "Дзеркало тижня". У 1956 р. закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, юридичний факультет. У 1956-1957 рр. — тренер з легкої атлетики облради "Буревісник". У 1957-1960 рр. — тренер з легкої атлетики спорт. товариств "Авангард" і "Спартак" (м. Київ). 1961-1965 рр. — інструктор відділу спорту Української республіканської ради профспілок. У 1965-1970 рр. — літературний працівник "Спортивна газета". 1970-1975 рр. — редактор, ст. редактор, зав. відділу спорту Держтелерадіо України. У 1975-1977 рр. — старший інструктор Спорткомітету України. 1985-1991 рр. — зав. відділу гостросюжетних матеріалів "Спортивна газета". У 1992-1995 рр. — оглядач газети "Правда Украины".
- Магелан Фернан (Фернандо) (1480`1521) ` португальський та іспанський мореплавець.
- Магелан Фернан (Фернандо) (1480–1521) – португальський та іспанський мореплавець.
- Магура С. С.
- Мазаракі Сергій Аркадійович (1855– 1912) – з дворянського роду грецького походження, поміщик Полтавської губ. Випускник Імператорської Академії мистецтв. Археолог-любитель; член-співробітник Російського археологічного товариства, член-кореспондент Московського археологічного товариства. Розкопав близько 300 курганів у Роменському повіті. Розорився, переїхав до Києва, займався копіюванням історичних картин, виготовляв макети археологічних пам’яток.
- Мазаракі Сергій Аркадійович (1855–1912) – з дворянського роду грецького походження, поміщик Полтавської губ. Випускник Імператорської Академії мистецтв. Археолог-любитель; член-співробітник Російського археологічного товариства, член-кореспондент Московського археологічного товариства. Розкопав близько 300 курганів у Роменському повіті. Розорився, переїхав до Києва, займався копіюванням історичних картин, виготовляв макети археологічних пам’яток.
- Мазаракі Сергій Аркадійович (1856-1914) - археолог-аматор, поміщик Роменського повіту.
- Мазепа Іван Степанович (1639-1709) - державний, політичний і військовий діяч
- Мазепа Іван Степанович (1639–1709) – державний, військовий, політичний діяч, гетьман України (1687–1709).
- Мазур Іван Єгорович (1914 – 1990) народився у с. Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області у родині заможного селянина. З початком колективізації його батька – Мазура Ігоря Онисимовича – розкуркулили через що у 1934 році родина залишила рідне село та переїхала до міста Кременчук. Там у 1934 році Іван закінчив школу ФЗУ при Крюковському вагоно-будівельному заводі. Але у 1938 році батько розстріляний, як ворог народу. Щоб уникнути переслідувань, Іван Ігоревич змінив ім’я по-батькові на Єгорович. Саме під таким ім’ям він переїхав до Одеси де вступив до Одеського мед. інституту, який закінчив на початку німецько-радянської війни – 2 липня 1941 року. Одразу призваний до Червоної Армії і всю війну пройшов у складі військового госпіталя 30-ї кавалерійської Житомирсько-Новобузької дивізії. У повоєнні роки працював військовим лікарем. В запас пішов у званні – підполковник медичної служби. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки та медалями.
- Мазур Ігор Онисимович (1885 – 1938) – український селянин з с. Червона Знам’янка (Полтавська обл.). У 1923 році після смерті свого батька, успадкував його господарство – 18,5 га землі, 2 волів, 2 коней, 2 корови, 2 свині, жатку, сіялку, молотарку. Мав 2 постійних і 5 сезонних робітників. З початком колективізації його розкуркулили, а у 1934 році виключили з колгоспу як кулака за шкідництво. У тому ж році він таємно залишив рідне село та перебрався до міста Кременчук. У 1936 році влаштувався на роботу чорноробом у с/г артіль "Надія", 16.12.37 року він був заарештований у себе дома, звинувачений за Ст.54-10 ч.1 та 54-11 УК УРСР (контррев. агітація та пропаганда; повалення рад. влади шляхом збройного повстання). По справі проходило 59 осіб – начебто членів підпільної контрреволюційної організації. 29.05.38 р., відповідно до рішення Особливої трійки УНКВС від 09.04.38 р., Мазур І.О. був розстріляний. У 1956 році справа була переглянута і закрита у зв’язку з відсутністю складу злочину.
- Мазур Ігор Онисимович (1885 – 1938) – український селянин з с. Червона Знам’янка (Полтавська обл.). До 1917 р. він працював у господарстві батька. Господарство було заможним – 18,5 га землі, 2 волів, 2 коней, 2 корови, 2 свині, жатка, сіялка, молотарка інша с/г техніка. Використовували найману працю – 2 постійних і 5 сезонних робітників. У 1923 році після смерті батька, Мазур І.О. успадкував його господарство. Однак, з початком колективізації його розкуркулили. У 1930 році він вступив до колгоспу, з якого його у 1934 році виключили як кулака за шкідництво. У тому ж році він таємно залишив рідне село та перебрався до міста Кременчук. У 1936 році влаштувався на роботу чорноробом у с/г артілі "Надія ", 16.12.1937 року він був заарештований у себе вдома (м. Кременчуг, Козацький провулок 2/7), звинувачений за Ст.54-10 ч.1 та 54-11 УК УРСР (контрреволюційна агітація та пропаганда; повалення радянської влади шляхом збройного повстання). По справі проходило 59 осіб – начебто членів підпільної контрреволю
- Мазур Ігор Онисимович (1885 – 1938) – український селянин народився с. Червона Знам’янка Полтавської області. До 1917 року він разом з батьком займався сільським господарством. Господарство було заможним мали 18,5 га землі, 2 волів, 2 коней, 2 корови, 2 свині, жатку, сіялку, молотарку іншу складну с/г техніку, використовувала найману працю – 2 постійних і 5 сезонних робітників. У 1923 році після смерті батька, він успадкував його господарство. Однак, з початком колективізації Ігоря Онисимовича розкуркулили. У 1930 році він вступив до колгоспу, з якого його у 1934 році виключили як кулака за шкідництво та позбавили виборчих прав. У тому ж році він таємно залишив рідне село та перебрався до міста Кременчук. У 1936 році влаштувався на роботу чорноробом у с/г артілі "Надія ". Однак, 16.12.1937 року він був заарештований у себе вдома (м. Кременчуг, Козацький провулок 2/7), звинувачений за Ст.54-10 ч.1 та 54-11 УК УРСР (контрреволюційна агітація та пропаганда; повалення радянської влади шляхом збройног
- Мазур Марфа Єгорівна (1913 – 2002) – військовий фельдшер. До 1941 року працювала при штабі Київського Військового Округу. З 09.1941 по 10.1943 рр. перебувала на окупованій німцями території. З 1944 по 1946 рр. працювала у шпиталі для легкопоранених №5548 у складі 2 Українського Фронту. Була нагороджена медалями "За перемогу над Німеччиною", "За оборону Києва".
- Майборода Георгій Іларіонович (1913—1992) — український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань. Народний артист СРСР (з 1960 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік)
- Майборода Георгій Іларіонович (1913—1992) — український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань. Народний артист СРСР (з 1960 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (за 1963 рік).
- Майсте Йоганн Роде ІІ (1657-1720 рр)
- Майстер : Ганс Фрюінсфельд
- Майстер : Рейнгольд Мюль (1607-1634)
- Майстер : Тобіас Шир (1702-1733 рр).
- Майстер Вольфганг Каспар Кольб (1675-1704 рр).
- Майстер Габріель Бесман (1685-1735)
- майстер з ініціалами "GS"
- Майстер з клеймом " PF"
- Майстер з клеймом "HL", Середина XVIII cт.
- Майстер з клеймом "HL".
- Майстер з клеймом "NAF".
- Майстер з клеймом "PS"
- Майстер з клеймом "АН"
- Майстер Йоганн Готліб Окруш 1748-1777 рр.
- Майстер Йоганн Готфрід Голль 1678-1689 рр.
- Майстер Йоганн Стосс
- Майстер Йорг Шлефусс
- Майстер Крістіан Піхгіль.
- Майстер не встановлений
- Майстер Петер Шонермарк (1665 -- 1703 рр.)
- Майстер Стефан Майерхофер.
- Майстер Шимон Станецький (1783-1809).
- Майстер Якоб Бекхаузен
- Майстер: Абрахам Тіттеке
- Майстер: Йоганн Флікер. (до 1600 р.)
- Майстер: Крістіан Вінклер (1690-1706 рр.)
- Майстер: Крістіан Піхгіль 1689-1699 рр.
- Майстер: Лоренц Гофман (1659-1684 рр.)
- Макс Бардулек
- Макс Бардулек (1846–1923) – дрезденський медальєр та монетний гравер. У 1860–1865 навчався у Дрезденській Академії мистецтв. З 1865 по 1911 працював на державному монетному дворі Саксонії. Коли у 1887 монетний двір переїхав з Дрездена до Мульденхюттена, йому дозволили залишитися жити у Дрездені. Розробляв монети та медалі для королівства Саксонії, великих герцогств Мекленбург-Шверін і Мекленбург-Стреліц.
- Максим Бишевський (1818-?) - київський майстар XIX ст.
- Максим Бишевський - (1818-?) – київський майстер XIX ст.
- Максим Бодянський (батько археографа та філолога Осипа Бодянського)
- Максим Музика – активний учасник Майдану, з 1 серпня 2014 року добровільно пішов на фронт. Спершу брав участь в штурмі Савур-Могили, а в жовтні 2014 р. – в обороні Донецького аеропорту. В 2015 році був мобілізований як офіцер запасу і до квітня 2016 року виконував завдання на фронті в ролі командира групи спецназу 73 МЦСО. Був поранений, нагороджений медаллю "Захисник Вітчизни".
- Максимов Павло Андрійович — народився в 1930 р. на Саратовщині. В роки ВВв працював у колгоспі (нагороджений медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. В 1946 р. потрапив юнгою на ВМФ і служив на кораблях Дунайської флотилії. В 1949–1953 рр. навчався в Киргизькому Воєнно-Морському училищі, після закінчення якого 34 роки прослужив (з 1953 по 1987 рр.) на кораблях Тихоокеанського флоту, захистив кандидатську дисертацію, к. ф. наук, доцент. В 1987 р. вийшов на пенсію в чині каперанга. На пенсії продовжував працювати в Кримському медінституті як доцент кафедри філософії. З травня 1992 р. — Голова Кримської республіканської ради ветеранів війни, праці та військової служби. Член Президії Ради організації ветеранів України, член Координаційної ради ветеранських організацій країн СНД. Нагороджений багатьма орденами та медалями.
- Мала Любов Трохимівна (1919 р. н., с. Копани Запорізької області, українка). Освіта вища (1938 р. закінчила Харківський медінститут). Учасниця Другої світової війни, лікар польових та фронтових шпиталів. З 1946 р. робота в Харківському медінституті; кандидат медичних наук (1950 р.), доктор медичних наук (1954 р.), професор кафедри (1955 р.). У 1981–86 рр. — директор Харківського філіалу НДІ кардіології. З 1986 р. — директор Харківського НДІ. Наукові дослідження присвячено вивченню серцево-судинної системи при атеросклерозі; особливостей лікування ССС при захворюванні на туберкульоз. Має численні нагороди, в тому числі Герой Соціальної Праці; академік НАНУ, ДАН, РАМН; 1999 р. — Герой України. Академік Мала Л. Т. Автор (співавтор) понад 500 наукових праць, в тому числі 18 монографій. Засновник власної школи кардіологів.
- Мала Любов Трохимівна — доктор медичних наук (1954 р.), професор (1955 р.), Заслужений діяч науки України (1969 р.), академік АМН СРСР (1974 р.), Герой Соц. Праці (1979 р.), Лауреат Державної премії СРСР (1980 р.), лауреат премії ім. М. Д. Стражеска (1980 р.), премії ім. академіка Вавілова (1989 р.). Вона є автором 518 наукових праць, в тому числі 18 монографій, 38 методрекомендацій. Підготувала 33 доктора і 166 кандидатів медичних наук. Академік Мала Л. Т. — міжнародно визнаний вчений.
- Малишев Микола В`ячеславович (1857-1909) військовий педагог
- Малишев Микола Вячеславович (1857-1909) військовий педагог
- Мамука Мамулашвили. народився 22 квітня 1978 р у м. Тбілісі. Військовий, засновник і командир «Грузинського національного Легіону» в АТО, магістр з дипломатії. Президент Національної федерації змішаних єдиноборств Грузії. Під час війени у Абхазії на початку 1990-х рр. у віці 14 років втік на війну до батька, якій у грузинській армії був командиром одног з підрозділів. У червні 1993 р. генерал Зураб Мамулашвілі разом з Мамукою потрапили до полону де перебували протягом трьох місяців.Мамука отримав вищу освіту закінчивши у Тбілісі Black Sea University, продовжив навчання у Центрі дипломатичних та стратегічних наук у Парижі.Отримав ступінь магістра з дипломатії. Від початку подій Революції Гідності активно слікував за подіями в Україні. в цей час перебував на змаганнях зі змішаних бойових мистецтв, які проходили у Баку. Завойювавши 3 місце, збірна команда Грузій вийшла на нагородження тримаючи українські прапори.З початком війни на сході України вирішив захищати териториальну цілісність країна, створивши та оч
- Мамут Ч. Ю.
- Мамут Ч.Ю.
- Мамут Чурлу (1946 р.н.)
- Мамут Чурлу (1946 р. р.н.)
- Мамут Ю. Ч.
- Мамут Юсуфович Чурлу
- Мамут Юсуфович Чурлу - автор ескізу
- Манессон-Малле Ален (Manesson-Mallet Allain)
- Манессон-Малле Ален (Manesson-Mallet Allain) (1630–1706) – французький військовий інженер, географ, картограф та викладач математики. Автор "Опису Всесвіту, що містить різні схеми світу..." (5 томів, 1683).
- Мануїльський Дмитро Захарович (21.09.1883-22.02.1959 політичний і громадський діяч, доктор історичних наук, професор. Учасник першої сесії Генеральної Асамблеї ООН.
- Манько Валерій Олександрович (н. 13.05.1963, м. Луганськ) – археолог, к. і н., досліджує фінальний палеоліт, мезоліт, неоліт України, проблеми неолітичної революції та вплив культур Близького і Середнього Сходу на цей процес.
- Марія (Марфа Григорівна Квітка) – ігуменя Хорошевського монастиря, дочка Григорія Семеновича Квітки, полковника Харківського козацького полку
- Марія Анна Баварська (1805–1877) – баварська принцеса з дому Віттельсбахів, друга дружина Фрідріха Августа ІІ, короля Саксонії. Відома благодійністю та довготривалим дружнім листуванням з письменницею Ідою Ган-Ган.
- Марія Антонівна
- Марія Антонівна — жителька с. Лаврики Білоцерківського району, яка проживає на вул. Ярова, 6. Вишила панно на мішковині в 1970‑х рр., оскільки тоді в неї не було грошей, щоб купити нормальну тканину.
- Марія Жозефа Саксонська (1731–1766) – друга дружина французького дофіна Людовіка Фердинанда; донька польського короля Августа ІІІ. При дворі Людовіка XV змогла порозумітися як з його фавориткою мадам Помпадур, так і з королевою Марією Лещинською. Мати останніх трьох королів Франції зі старшої гілки династії Бурбонів. Померла від туберкульозу.
- Марія Магдалина – жінка-мироносиця. Проводила життя повне розпусти та І. Христос своєю проповіддю відродив її до нового життя і зробив найвідданішою своєю послідовницею.
- Марія Магдалина – жінка-мироносиця. Проводила життя повне розпусти та Ісус Христос своєю проповіддю відродив її до нового життя і зробив найвідданішою своєю послідовницею.
- Марія Скаржинська (уроджена Лубенська) (1788-1865) - дочка Фелікса Лубенського, Міністра юстиції Варшавського князівства. Була одружена з Максиміліаном Скаржинським (20.11.1806).
- Марія, дружина посадника Офоноса (Афанасія)
- Марія-Жозефа Австрійська (1699—1757) — старша донька імператора Священної Римської імперії Йосипа І, з 1719 – дружина Августа ІІІ, курфюрста Саксонії і короля Речі Посполитої. Мала від нього 14 дітей.
- Марія-Терезія (1717–1780) — старша донька імператора Карла VI Габсбурга, імператриця Священної Римської імперії (з 1745), королева Угорщини (з 1741) і Богемії (з 1743). Представниця освіченого абсолютизму. Її правління відзначилось активними реформами (військова, судова, адміністративна, селянська) монархії Габсбургів. Брала участь у численних європейських війнах XVIIIст. (за Австрійську спадщину, Семилітній війні, за Баварську спадщину) та першому поділі Речі Посполитої (1772). Сприяла відродженню і реформуванню греко-католицької церкви.
- Маратта Карло (Maratta Carlo) (1625–1713) – італійський живописець
- Маркс Шаллер
- Марр І. - купець ІІІ гільдії, власник дріжджевого та винокурного заводів на Куренівці, власник садиби, де було виявлене поховання
- Мартін Генріх Омейс
- Мартін Генріх Омейс (1650–1703) – саксонський медальєр і гравер. Навчався мистецтву гравіювання разом з Ернестом Каспаром Дюрром, завдяки якому поступив на службу до Дрезденського монетного двору. Працював спільно з Дюрром до 1680 р., основною спеціальністю Дюрра було гравіювання по міді, Омейса – гравіювання гербів.
- Мартін Лютер (1483–1546) – німецький священник, теолог, філософ, основоположник Реформації, що розпочалася з публікації у 1517 його знаменитих 95 тез проти індульгенцій. Засновник лютеранства, як однієї з течій протестантизму. Переклав Біблію німецькою мовою (Біблія Мартіна Лютера).
- Мартен Клод (Martin Claude) (1619–1696) – теолог, монах-бенедиктинець.
- Марчелло Бачіареллі (1731–1818) - придворний художник польського короля Станіслава Августа Понятовського. Портретист. Писав у напрямках бароко і класицизм.
- Марчук Іван Степанович (нар.12.05.1936 р., с. Москаліївка, Тернопільська обл.) — український живописець, член Спілки художників України (1988 р.), лауреат премії України ім. Т. Г. Шевченка (1997 р.), народний художник України (2002 р.). З 1951-1956 рр. вчився у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша на відділі декоративного розпису. Після служби в армії продовжив навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив у 1965 р. У 1965-1968 рр. працював в Інституті надтвердих матеріалів НАН УРСР. У 1968-1984 рр. працював у Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1984 р. знаходиться на творчій роботі. У 1989-2001 рр. мешкав у Австрії, Канаді й США. Доробок митця налічує більш ніж 4000 творів і понід 100 персональних виставок.
- Маслюков Юрій Дмитрович (1937 – 2010) – радянський і російський державний і політичний діяч. У 1985-1988 роках – заступник Голови Ради Міністрів СРСР. Був 4-м головою Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- Маслюков Юрій Дмитрович (1937-2010) - радянський і російський державний і політичний діяч. У 1985-1988 роках - заступник Голови Ради Міністрів СРСР. Був 4-м головою Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- Массе Жан-Баптіст (Masse Jean-Baptiste) (1687–1767) – художник-мініатюрист, живописець історичного жанру, гравер, радник Королівської Академії живопису та скульптури
- Матіус ван дер Мерведе (Matthijs van der Merwede), лорд Клоотвейк (1625–1677) – голландський поет.
- Матвієнко Володимир Павлович — відомий фінансист з понад 40‑річним стажем банківської діяльності, відомий громадський діяч, меценат, професор, академік, член Вищої Економічної Ради при Президії України. Народився 1938 року в с. Білка на Коростенщині Житомирської області, в селянській родині. В 1959 р. закінчив Київський фінансово-економічний інститут та аспірантуру Київського інституту народного господарства. Кандидат економічних наук, професор; дійсний член ряду вітчизняних та зарубіжних академій. Пройшов шлях від кредитного інспектора Жданівського (тепер Маріупольського) відділення Будбанку СРСР до Голови правління Національного банку України (літо 1991 р.). Був ініціатором запровадження купоно-карбованців і виходу України з рублевої зони та введення національної валюти — гривні. Член Вищої Економічної Ради при Президенті України, лауреат ряду міжнародних престижних премій.
- Матвій Нарунович
- Матвій Нарунович - київський майстер першої половини XVIII ст.
- Матвій Нарунович – видатний київський майстер, який працював у 30-50-х рр. XVIII ст.
- Матвій Пушкін (бл. 1630–1706), московський боярин
- Маттеус Меріан
- Маттеус Меріан (Matthaus Merian) (1593–1650) – швейцарський художник, гравер і видавець
- Мащенко Микола Павлович (12.01.1929 р., с. Мілуватка, Лугаська обл. — 02.05.2013 р., м. Київ, Україна) — український кінорежисер, сценарист, письменник, професор (2007 р.), колишній голова Національної спілки кінематографістів України, член Національної спілки письменників України, народний артист УРСР (1983 р.), генеральний директор Київської кіностудії ім. О. Довженка (1989-2004 рр.), академік Національної академії мистецтв України (1997 р.). У 1953 р. — закінчив Харківський театральний інститут (майстерня І. Мар'яненка). У 1957 р. почав працювати у Київській кіностудії художній фільмів. У 1989-2004 рр. обіймав посаду директора, згодом гнерального директора Київської кіностудії ім. О. Довженка. У 1996 р. став засновником Академії мистецтв України, а за рік — її дійсним членом (академіком). У 2004 р. став академіком-секретарем відділення кіномистецтва Національної академії мистецтв України. Фільмографія: "Комісари" (1970 р.), "Як гартувалась сталь" (1973 р.), "Овід"(1980 р.
- Мезенцева Г.Г.
- Мелетій Смотрицький
- Мелетій Смотрицький (1577-1633) - український церковний інтелектуал
- Мельник Андрій Атанасович (1890—1960) — український державний, військовий та політичний діяч.
- Мельник Андрій Атанасович (1890—1964)
- Мельник-Антонович К. М.
- Меріан Каспар (Merian Caspar)
- Меріан Маттеус (старший) (1593–1650) – швейцарський художник, гравер і видавець. Більшу частину життя працював у Франкфрті
- Меріан Маттеус (старший) (1593–1650) – швейцарський художник, гравер і видавець. Більшу частину життя працював у Франкфурті
- Меріан Маттеус старший
- Мехмед ІV (1610–1674) – кримський хан у 1641–1644 та 1654 – 1666 роках. Походить з династії Гераїв
- Мешкова Людмила Іванівна
- Микита Григорович Волконський, Джордж Доу
- Микитенко Іван Кіндратович (1897–1937) – український письменник і драматург
- Микитенко Іван Кіндратович (1897–1937) – український письменник і драматург
- Микитенко З.Г. – дружина письменнка
- Микитенко Зінаїда Григорівна (? – 1973) – дружина письменника
- Миклашевський А. М.
- Микола Кочубей (30.12. 1956) – український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Микола Кочубей (30.12. 1956) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Микола Кочубей (30.12. 1956) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Микола (Спафарій) Мілеску
- Микола Аркас (1853-1909 рр.) - український землевласник, меценат, автор науково-популярної праці "Історія України-Руси" та опери "Катерина" за сюжетом твору Т. Шевченка.
- Микола Битинський
- Микола Васильович Плав'юк 5 червня 1927, с. Русів, Снятинський повіт, Станіславівське воєводство, Польща — 10 березня 2012, Гамільтон, Онтаріо, Канада) — український політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (1989—1992), п'ятий Голова Організації українських націоналістів (1979—2012), визначний публіцист. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Освіта: економічний факультет університету Людвіг Максиміліан (м. Мюнхен, ФРН, 1946-1949 рр.), торговий університет факультету Конкордія (м. Монреаль, Канада, 1951-1954 рр.). З 1944 р. в еміграції, з 1949 р. — у Канаді. Працював у молодіжній організації “Пласт”. 1957-66 рр. — голова президії Українського національного об’єднанняКанади м. Торонто. 1964 — заступник президента Конгресу українців Канади. 1978-81 рр. — Президент Світового Конгресу вільних українців (СКВУ). 18.05.1993 р. отримав громадянство України.
- Микола Васильович Плав’юк
- Микола Воронич – нащадок давнього роду бояр-шляхти Київщини. Один із засновників роду згадується у документі 1458 р. Відзначений у судовому протоколі брат Миколи Воронича Федір під час Смоленської війни Речі Посполитої з московитами 1632-1634 рр. очолював один із трьох полків кварцяного війська польського короля.
- Микола Плав'юк - Президент УНР в екзилі
- Микола Плав’юк, Михайло Воскобійник, Іван Самійленко
- Миколай Кочубей (30.12. 1956) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Миколай Кочубей (30.12. 1956) — український художник, графік, автор ескізів українських пам'ятних і ювілейних монет, дизайнер українських поштових марок. Заслужений художник України. Голова секції художників графічного мистецтва Київської організації НСХУ. З 1990 року Микола Кочубей є членом Національної спілки художників України.У творчому доробку Миколи Кочубея кольорові офорти, акварелі, літографії. Його роботи зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному художньому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка, колекції Міністерства культури і туризму України.
- Миколай – архієпископ Мирлікійський, один з самих популярних християнських святих, покровитель дітей, моряків, який прославився своїми чудоствореннями при житті та після смерті.
- Милош Єлич (серб. Милош Јелић; нар. 09.09.1981 р., м. Новий Сад, Югославія) — сербський музикант, клавішник і аранжувальник гурту "Океан Ельзи".
- Милош Єлич (серб. Милош Јелић; нар. 09.09.1981 р., м. Новий Сад, Югославія) — сербський музикант, клавішник і аранжувальник гурту "Океан Ельзи".
- Митяєва Лідія Мефодіївна (1923-1996) - українська художниця скла
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західноговідділу Російського географічного товариства.
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один іззасновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Історія формування музейної колекції давньоруських монет почалася з відкриття Ніжинського скарбу у 1852 р. Перші відомості про знахідку були опубліковані в вересні- жовтні 1852 р. в газеті «Северная плела» та журналі «Москвитянин». Куратор Київського учбового округу М. В. Юзефович вирушив на місце знахідки для придбання декількох екземплярів до своєї колекції. З допомогою хранителя мінц-кабінету університету св.. Володимира, Я. Волошинського, Юзефович придбав досить велику збірку срібників з Ніжинського скарбу, основна частина якої потрапила до колекцій сучасних Державного історичного музею в Москві та державного Ермітажу. Частина монет з Ніжинського скарбу була передана до мюнц-кабінету університету св.. Володимира, ймовірно в знак вдя
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один іззасновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства..
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західноговідділу Російського географічного товариства
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західноговідділу Російського географічного товариства. Історія формування музейної колекції давньоруських монет почалася з відкриття Ніжинського скарбу у 1852 р. Перші відомості про знахідку були опубліковані в вересні- жовтні 1852 р. в газеті «Северная плела» та журналі «Москвитянин». Куратор Київського учбового округу М. В. Юзефович вирушив на місце знахідки для придбання декількох екземплярів до своєї колекції. З допомогою хранителя мінц-кабінету університету св.. Володимира, Я. Волошинського, Юзефович придбав досить велику збірку срібників з Ніжинського скарбу, основна частина якої потрапила до колекцій сучасних Державного історичного музею в Москві та державного Ермітажу.
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один іззасновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846—1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київськоїархеографічноїкомісії (1857 — 1889), один іззасновниківПівденно-ЗахідноговідділуРосійськогогеографічноготовариства. Історія формування музейної колекції давньоруських монет почалася з відкриття Ніжинського скарбу у 1852 р. Перші відомості про знахідку були опубліковані в вересні- жовтні 1852 р. в газеті «Северная плела» та журналі «Москвитянин». Куратор Київського учбового округу М. В. Юзефович вирушив на місце знахідки для придбання декількох екземплярів до своєї колекції. З допомогою хранителямінц-кабінету університету св. Володимира, Я. Волошинського, Юзефович придбав досить велику збірку срібників з Ніжинського скарбу, основна частина якої потрапила до колекцій сучасних Державного історичного музею в Москві та державного Ермітажу. Частина монет з Ніжинського скарбу була передана до мюнц-кабінету університету св.. Володимира, ймовірно в знак вдячності Волош
- Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київськоїархеографічноїкомісії (1857 — 1889), один іззасновниківПівденно-ЗахідноговідділуРосійськогогеографічноготовариства. Історія формування музейної колекції давньоруських монет почалася з відкриття Ніжинського скарбу у 1852 р. Перші відомості про знахідку були опубліковані в вересні- жовтні 1852 р. в газеті «Северная плела» та журналі «Москвитянин». Куратор Київського учбового округу М. В. Юзефович вирушив на місце знахідки для придбання декількох екземплярів до своєї колекції. З допомогою хранителя мінц-кабінету університету св.. Володимира, Я. Волошинського, Юзефович придбав досить велику збірку срібників з Ніжинського скарбу, основна частина якої потрапила до колекцій сучасних Державного історичного музею в Москві та державного Ермітажу. Частина монет з Ніжинського скарбу була передана до мюнц-кабінету університету св.. Володимира, ймовірно в знак вдячності Вол
- Михайло Бринський (1883-1956) - відомий український різьбяр та скульптор
- Михайло Бринський (1883-1956) - відомий український різьбяр та скульптор. В листопаді 1918 р. вступив до Української Галицької Армії у Станіславові. Державний Секратаріат Військових справ доручив зробити поєкт відзнак для Української Армії. У березні 1919 р., після того як Начальна Команда ухвалила виконані Бринським проєкти, він поїхав до Відня контролювати виготовлення відзнак. Втім, через воєнні невдачі УГА, не вдалося сповна реалізувати цей план. У 1929 р. М.Бринський передав ці поєкти через В. Тарновецького до Національного музею у Львові. У 1952 р. ці проєкти разом з іншими експонатами було знищено більшовицьким режимом.
- Михайло Бринський (1883-1956) - відомий український різьбяр та скульптор. В листопаді 1918 р. вступив до Української Галицької Армії у Станіславові. Державний Секратаріат Військових справ доручив зробити поєкт відзнак для Української Армії. У березні 1919 р., після того як Начальна Команда ухвалила виконані Бринським проєкти, він поїхав до Відня контролювати виготовлення відзнак. Втім, через воєнні невдачі УГА, не вдалося сповна реалізувати цей план. У 1929 р. М.Бринський передав ці поєкти через В. Тарновецького до Національного музею у Львові. У 1952 р. ці проєкти разом з іншими експонатами було знищено більшовицьким режимом.
- Михайло Бринський (1883–1956) – відомий український різьбяр та скульптор. В листопаді 1918 р. вступив до Української Галицької Армії у Станіславові. Державний Секратаріат Військових справ доручив зробити поєкт відзнак для Української Армії. У березні 1919 р., після того як Начальна Команда ухвалила виконані Бринським проєкти, він поїхав до Відня контролювати виготовлення відзнак. Втім, через воєнні невдачі УГА, не вдалося сповна реалізувати цей план. У 1929 р. М.Бринський передав ці поєкти через В. Тарновецького до Національного музею у Львові. У 1952 р. ці проєкти разом з іншими експонатами було знищено більшовицьким режимом.
- Михайло Вербицький (4. 03.1815 р. — 7. 12. 1870 р.) — український композитор, хоровий диригент, священник УГКЦ, громадський діяч, автор музики до театральних і оркестрових творів, автор мелодії національного гімну України «Ще не вмерла Україна».
- Михайло Вишневецький (1640–1673), король Речі Посполитої у 1669–1673 рр.
- Михайло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічноїкомісії (1857 — 1889), один іззасновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Михайло Володи́мирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київськоїархеографічноїкомісії (1857 — 1889), один іззасновниківПівденно-ЗахідноговідділуРосійськогогеографічноготовариства.
- Михайло Володимирович Юзефо́вич (1802—1889) — український діячо світи і культури. Куратор Київського учбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російсько гогеографічного товариства.
- Михайло Володимирович Юзефо́вич (1802—1889) — українськийдіячосвіти і культури. Куратор Київськогоучбового округу (1846 — 1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один іззасновниківПівденно-Західного відділу Російсько гогеографічноготовариства.
- Михайло Володимирович Юзефович (1802—1889) — українськийдіяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846—1858), голова Київської археографічної комісії (1857 — 1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Михайло Володимирович Юзефович (1802—1889) — українськийдіяч освіти і культури. Куратор Київського учбового округу (1846—1858), голова Київської археографічної комісії (1857—1889), один із засновників Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
- Михайло Воронін (1938-2012) - український дизайнер і виробник класичного одягу, доктор технічних наук.
- Михайло Воскобійник
- Михайло Гаврилко
- Михайло Горинь - активний учасник національного-демокративчного руху в Україні в 60-80-х роках ХХ ст.
- Михайло Грушевський (1866–1934 рр.) – історик, письменник, літературознавець, соціолог і громадського-політичний діяч. Дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1890 р.), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1893 р.), член україно-руського педагогічного товариства у Львові (1894 р.) член-кореспондент Краківської Академії наук (1895 р.), чл член археографічної комісії Московського археолічного товариства (1900 р.), член Одеського товариства історії та старожитностей (1901 р.), дійсний член Чеської Академіії наук (1914 р.), дійсний член Всеукраїнської академії наук (1923 р.) та Академії наук СРСР (1929 р.). Наукова спадщина Грушевського надзвичайно велика. Він є автором близько двох тисяч праць з історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії та археології. Зокрема, автор 10-томної монографії Історія України-Руси – історії України від прадавніх часів до другої половини XVII століття. Михайло Грушевський – ідеолог Української революції 1917-1921 рр., голова Центральної Рад
- Михайло Грушевський (1866–1934 рр.) – історик, письменник, літературознавець, соціолог і громадського-політичний діяч. Дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця (1890 р.), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1893 р.), член україно-руського педагогічного товариства у Львові (1894 р.) член-кореспондент Краківської Академії наук (1895 р.), чл член археографічної комісії Московського археолічного товариства (1900 р.), член Одеського товариства історії та старожитностей (1901 р.), дійсний член Чеської Академіії наук (1914 р.), дійсний член Всеукраїнської академії наук (1923 р.) та Академії наук СРСР (1929 р.). Наукова спадщина Грушевського надзвичайно велика. Він є автором близько двох тисяч праць з історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії та археології. Зокрема, автор 10-томної монографії Історія України-Руси – історії України від прадавніх часів до другої половини XVII століття. Михайло Грушевський – ідеолог Української революції 1917-1921 рр., голова Центральної Рад
- Михайло Львович Воронін
- Михайло Максимович (1804 - 1873)
- Михайло Максимович (1804-1873)
- Михайло Михайлович Коцюбинський
- Михайло Омелянович Гаврилко (1882 - 1920 рр.) — український громадський та військовий діяч, художник, скульптор. Учасник I-х визвольних змагань, чотар УСС, хорунжий Армії УНР, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман. Згідно зі спогадами Юрія Липи, Гаврилко був язичником, перед боєм завше звертався до Перуна. Відзначався бурхливим, не завжди врівноваженим характером. Заарештований чекістами як керівник антибільшовицького повстання на Диканьщині, страчений у Полтаві восени 1920 p.
- Михайло Омелянович Гаврилко (1882 - 1920 рр.) — український громадський та військовий діяч, художник, скульптор. Учасник I-х визвольних змагань, чотар УСС, хорунжий Армії УНР, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман. Навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Опанаса Сластіона (1899—1904), Петербурзі — в Училищі технічного малювання (1904—1905), Краківській академії мистецтв (1907—1912). Удосконалював майстерність під час стажування в Парижі в Антуана Бурделя. Поряд із творчістю займався активною політичною діяльністю як член РУП (Революційної Української Партії), пізніше — УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії), з 1914 р. — СВУ (Союзу визволення України). Згодом працював серед українських військовополонених у Фрайштадтському та інших таборах. З початком Першої Світової війни у 1915 р. вступив до УСС, командир саперної чоти. 1916—1918 рр. — хорунжий. З 1918-го перебував у складі Сірої дивізії, на початку 1920-х років — отаман на Полт
- Михайло Омелянович Гаврилко (1882 - 1920 рр.) — український громадський та військовий діяч, художник, скульптор. Учасник I-х визвольних змагань, чотар УСС, хорунжий Армії УНР, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман. Навчався в Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. В. Гоголя в Опанаса Сластіона (1899—1904), Петербурзі — в Училищі технічного малювання (1904—1905), Краківській академії мистецтв (1907—1912). Удосконалював майстерність під час стажування в Парижі в Антуана Бурделя. Поряд із творчістю займався активною політичною діяльністю як член РУП (Революційної Української Партії), пізніше — УСДРП (Української соціал-демократичної робітничої партії), з 1914 р. — СВУ (Союзу визволення України). Згодом працював серед українських військовополонених у Фрайштадтському та інших таборах. З початком Першої Світової війни у 1915 р. вступив до УСС, командир саперної чоти. 1916—1918 рр. — хорунжий. З 1918-го перебував у складі Сірої дивізії, на початку 1920-х років — отаман на Полт
- Михайло Омелянович Гаврилко (1882–1920 рр.) — український громадський та військовий діяч, художник, скульптор. Учасник I-х визвольних змагань, чотар УСС, хорунжий Армії УНР, начальник штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанський отаман. Згідно зі спогадами Юрія Липи, Гаврилко був язичником, перед боєм завше звертався до Перуна. Відзначався бурхливим, не завжди врівноваженим характером. Заарештований чекістами як керівник антибільшовицького повстання на Диканьщині, страчений у Полтаві восени 1920 p.
- Михайло Павлик (1853-1915 рр.) - український публіцист, письменник, політичний діяч, перекладач, редактор та видавець української періодики на підавстрійській Галичині
- Михайло Сирота(17 липня 1956, Черкаси -25 серпня 2008, Узин) - український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України трьох скликань, один з авторів Конституції України. Кандидат технічних наук, доцент. Освіта: Черкаський Інженерно-технологічний Університет (1980), інженер-будівельник; 1986-1990 - асистент, доцент кафедри прикладної механіки, заступник декана, 1988-1990 - декан факультету роботи з іноземними студентами, 11.1990 -заступник директора з навчальної роботи Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
- Михайло Сирота(17 липня 1956, Черкаси – 25 серпня 2008, Узин) – український політик, Голова Трудової партії України, народний депутат України трьох скликань, один з авторів Конституції України. Кандидат технічних наук, доцент. Освіта: Черкаський Інженерно-технологічний Університет (1980), інженер-будівельник; 1986–1990 - асистент, доцент кафедри прикладної механіки, заступник декана, 1988–1990 – декан факультету роботи з іноземними студентами, 11.1990 – заступник директора з навчальної роботи Черкаської філії Київського політехнічного інституту.
- Михайло Сльозка
- Михайло Сльозка (?–1667) – львівський друкар і видавець, член Львівського Успенського братства (з 1633 р.)
- Михайлюк Омелян Йосипович (11.08.1919-25.04.1945 рр.) — командир 1-го ескадрону 62-го гвардійського кавалерійського полку 16-ї гвардійської Чернігівської кавалерійської дивізії, сформованої у грудні 1941 р. в м. Уфі, як 112-я Башкирська кавалерійська дивізія, гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу. Народився в селі Чернелівка (нині Красилівського району Хмельницької обл.) в селянській родині. Закінчив 5 класів. Працював токарем на заводі в м. Хмельницький. Член ВКП(б) з 1944 р. У Червону Армію призваний в 1939 р. Хмельницьким міськвійськоматом Хмельницької обл. У 1942 р. закінчив кавалерійське училище. З лютого 1943 р. приймав участь у боях Другої світової війни. 25.04.1945 р. загинув у бою. Похований у польському місті Ополє. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 р. за зразкове виконання бойового завдання командування в боротьбі з німецькими загарбниками і проявлені прицьому мужність і героїзм гвардії лейтенанту Михайлюку Омеляну Йосиповичу присвоєно звання Герой Радянського Союзу з врученн
- Михальчишин Р. І.
- Михасева Н.В.
- Мовчан Д.
- Мовчанівський Теодосій Миколайович(1899-1938) - археолог, краєзнавець, музейний діяч
- Мовчанівський Тодось Миколайович (09.05.1899–10.05. 1938) — педагог, археолог, краєзнавець, музейний діяч. Народився в с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р.— у Київській духовній семінарії, у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. З 1918 р. працював вчителем, з 1925 р. почав працювати директором. Бердичівського історичного. музею. Від 1931 р. працював у системі ВУАН. Був одним із провідних наукових. співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ—ХІІІ століть. В 1933—1938 рр. виконував обов'язки вченого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН очолював відділ слов'янської. археології. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік). У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору. Є автором численни
- Мовчанівський Тодось Миколайович (09.05.1899–10.05. 1938) — педагог, археолог, краєзнавець, музейний діяч. Народився в с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р.— у Київській духовній семінарії, у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. З 1918 р. працював вчителем, з 1925 р. почав працювати директором. Бердичівського історичного. музею. Від 1931 р. працював у системі ВУАН. Був одним із провідних наукових. співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ—ХІІІ століть. В 1933—1938 рр. виконував обов'язки вченого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН очолював відділ слов'янської. археології. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік). У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору. Є автором численни
- Мовчанівський Тодось Миколайович (09.05.1899–10.05. 1938) — педагог, археолог, краєзнавець, музейний діяч. Народився в с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р.— у Київській духовній семінарії, у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. З 1918 р. працював вчителем, з 1925 р. почав працювати директором. Бердичівського історичного. музею. Від 1931 р. працював у системі ВУАН. Був одним із провідних наукових. співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ—ХІІІ століть. В 1933—1938 рр. виконував обов'язки вченого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН очолював відділ слов'янської. археології. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік). У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору. Є автором численни
- Мовчанівський Тодось Миколайович (09.05.1899–10.05. 1938) — педагог, археолог, краєзнавець, музейний діяч. Народився в с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р.— у Київській духовній семінарії, у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. З 1918 р. працював вчителем, з 1925 р. почав працювати директором. Бердичівського історичного. музею. Від 1931 р. працював у системі ВУАН. Був одним із провідних наукових. співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ—ХІІІ століть. В 1933—1938 рр. виконував обов'язки вченого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН очолював відділ слов'янської. археології. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік). У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору. Є автором численни
- Мовчанівський Тодось Миколайович (09.05.1899–10.05. 1938) — педагог, археолог, краєзнавець, музейний діяч. Народився в с. Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р.— у Київській духовній семінарії, у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. З 1918 р. працював вчителем, з 1925 р. почав працювати директором. Бердичівського історичного. музею. Від 1931 р. працював у системі ВУАН. Був одним із провідних наукових. співробітників Всеукраїнського археологічного комітету, З 1929 по 1935 рік — керував розкопками Райковецького городища ХІ—ХІІІ століть. В 1933—1938 рр. виконував обов'язки вченого секретаря Інституту історії матеріальної культури ВУАН очолював відділ слов'янської. археології. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 рік). У 1937 році — очолював розкопки гробниці київського митрополита Рафаїла (Заборовського) на території Софійського собору. Є автором численни
- Мовша Т. Г.
- Могилевцев С. С.
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. З ім'ям Семена Могилевцева в Києві пов'язана не одна вулиця, особняк чи будинок. 1909 року він очолив Київське товариство опіки про вищу комерційну освіту. Серед добрих справ мецената була участь у створенні і розвитку Київського політехнічного інституту (член ради попечителів)[4], Жіночої торговельної школи; він один із засновників і також головний опікун Комерційного інституту. Могилевцев керував перебудовою будинків на Бібіковському бульварі, які стали підвалинами Педагогічного університету ім. Драгоманова. Мецената було обрано почесним членом комітету Київського художньо-промислового музею, скарбником Товариства старожитностей і мистецтва. У 1914 році Семен Могилевцев подарував Місь
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. З ім'ям Семена Могилевцева в Києві пов'язана не одна вулиця, особняк чи будинок. 1909 року він очолив Київське товариство опіки про вищу комерційну освіту. Серед добрих справ мецената була участь у створенні і розвитку Київського політехнічного інституту (член ради попечителів), Жіночої торговельної школи; він один із засновників і також головний опікун Комерційного інституту. Могилевцев керував перебудовою будинків на Бібіковському бульварі, які стали підвалинами Педагогічного університету ім. Драгоманова. Мецената було обрано почесним членом комітету Київського художньо-промислового музею, скарбником Товариства старожитностей і мистецтва.
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. З ім'ям Семена Могилевцева в Києві пов'язана не одна вулиця, особняк чи будинок. 1909 року він очолив Київське товариство опіки про вищу комерційну освіту. Серед добрих справ мецената була участь у створенні і розвитку Київського політехнічного інституту (член ради попечителів), Жіночої торговельної школи; він один із засновників і також головний опікун Комерційного інституту. Могилевцев керував перебудовою будинків на Бібіковському бульварі, які стали підвалинами Педагогічного університету ім. Драгоманова. Мецената було обрано почесним членом комітету Київського художньо-промислового музею, скарбником Товариства старожитностей і мистецтва. У 1914 році Семен Могилевцев подарував
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. З ім'ям Семена Могилевцева в Києві пов'язана не одна вулиця, особняк чи будинок. 1909 року він очолив Київське товариство опіки про вищу комерційну освіту. Серед добрих справ мецената була участь у створенні і розвитку Київського політехнічного інституту (член ради попечителів)[4], Жіночої торговельної школи; він один із засновників і також головний опікун Комерційного інституту. Могилевцев керував перебудовою будинків на Бібіковському бульварі, які стали підвалинами Педагогічного університету ім. Драгоманова. Мецената було обрано почесним членом комітету Київського художньо-промислового музею, скарбником Товариства старожитностей і мистецтва. У 1914 році Семен Могилевцев по
- Могилевцев Семе́н Семе́нович (1842, Брянськ, Брянський повіт, Орловська губернія, Російська імперія — 10 (23) серпня 1917, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — російський лісопромисловець, державний діяч та громадський діяч, меценат. Член Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. З ім'ям Семена Могилевцева в Києві пов'язана не одна вулиця, особняк чи будинок. 1909 року він очолив Київське товариство опіки про вищу комерційну освіту. Серед добрих справ мецената була участь у створенні і розвитку Київського політехнічного інституту (член ради попечителів)[4], Жіночої торговельної школи; він один із засновників і також головний опікун Комерційного інституту. Могилевцев керував перебудовою будинків на Бібіковському бульварі, які стали підвалинами Педагогічного університету ім. Драгоманова. Мецената було обрано почесним членом комітету Київського художньо-промислового музею, скарбником Товариства старожитностей і мистецтва. а
- Модест Якович Залеський (1807-1880)
- Модзалевський Костянтин Миколайович (1844–1921) – журналіст, письменник, перекладач, редактор-видавець часописів "Семья и школа" та "Педагогическая хроника"
- Модзалевський Олександр Миколайович (1849–рік смерті невідомий) – у чернецтві Анастасій, ієросхимник Російського Свято-Пантелеймонівського монастиря на Афоні (Греція), педагог і письменник
- Мозолевський Б.М.
- Мозолевський Б.М. - 4.02.1936 р., с.Миколаївка Миколаївської обл. - 13.09.1993 р.,м. Київ. кандидат історичних наук, український археолог,скіфолог, поет. В 1964 р. закінчив Київський університет. Кілька років працював у видавництві АН УРСР "Наукова думка". В 1968 - 1970 рр.- був заступником начальника Півнячно-Рогачицької експедиції Ін-ту археології, начальником Орджонікідзевського загону. В 1971 р. після дослідження скіфського кургану Товста Могила (поблизу м.Орджонікідзе Дніпропетровської обл., в якому знайдено пектораль - нагрудну прикрасу скіфського зверхника, шедевр античного мистецтва, одержав посаду молодшого наукового співробітника Інституту. В 1979 р. захистив дисертацію "Скіфський курган - Товста Могила". Провадив археологічні розкопки на землях Дніпропетровської обл., і був найавторітетнішим дослідником скіфських курганів. З 1986 р.і до останніх днів життя - завідувач відділу скіфської арх
- Мозолевський Б.М. - 4.02.1936 р., с.Миколаївка Миколаївської обл. - 13.09.1993 р.,м. Київ. кандидат історичних наук, український археолог,скіфолог, поет. В 1964 р. закінчив Київський університет. Кілька років працював у видавництві АН УРСР "Наукова думка". В 1968 - 1970 рр.- був заступником начальника Півнячно-Рогачицької експедиції Ін-ту археології, начальником Орджонікідзевського загону. В 1971 р. після дослідження скіфського кургану Товста Могила (поблизу м.Орджонікідзе Дніпропетровської обл., в якому знайдено пектораль - нагрудну прикрасу скіфського зверхника, шедевр античного мистецтва, одержав посаду молодшого наукового співробітника Інституту. В 1979 р. захистив дисертацію "Скіфський курган - Товста Могила". Провадив археологічні розкопки на землях Дніпропетровської обл., і був найавторітетнішим дослідником скіфських курганів. З 1986 р.і до останніх днів життя - завідувач відділу скіфської арх
- Мозолевський Б.М. - співробітник Інституту археології АН УРСР (нині ІАНАНУ), керівник археологічних досліджень, к.і.н.
- Мозолевський Борис Миколайович (1936-1993) — український археолог і поет, кандидат історичних наук. У 1968-1993 рр. – співробітник Інституту археології, з 1986 р. – завідувач відділом/сектором скіфської археології. З 1969 р. очолював Орджонікідзевську археологічну експедицію ІА. Керував розкопками скіфських курганів Хомина, Товста, Соболева, Водяна, Бабина Могили та ін. Автор численних статей та 4 монографій.
- Мозолевський Борис Миколайович (1936-1993) — український археолог і поет, кандидат історичних наук. У 1968-1993 рр. — співробітник Інститутут археології, з 1986 р. — завідувач відділом/сектором скіфської археології. З 1969 р. очолював Орджонікідзівську археологічну експедицію ІА. Керував розкопками скіфських курганів Хомина, Товста, Соболева, Водяна, Бабина Могили та ін. Автор числених статей та 4 монографій.
- Мозолевський Борис Миколайович (1936-1993) — український археолог і поет, кандидат історичних наук. У 1968-1993 рр. — співробітник Інститутут археології, з 1986 р. — завідувач відділом/сектором скіфської археології. З 1969 р. очолював Орджонікідзівську археологічну експедицію ІА. Керував розкопками скіфських курганів Хомина, Товста, Соболева, Водяна, Бабина Могили та ін. Автор числених статей та 4 монографій.
- Мозолевський Борис Миколайович (1936–1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н.
- Мозолеський Борис Миколайович (1936-1993) - кандидат історичних наук, археолог, з 1983 по 1993 рік працював завідувачем відділу скіфської археології у Інституті археології
- Мойсеєв Станіслав
- Мойсеєв Станіслав Анатолійович (нар. 21 березня 1959 р., Харків) — український театральний режисер, заслужений діяч мистецтв України (1999 р.), народний артист України (2009 р.), екс-художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, доцент кафедри акторського мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
- Мойсеєв Станіслав Анатолійович (нар. 21.03.1959 р., м. Харків, УРСР) — відомий український режисер, заслужений діяч мистецтв України (1999 р.), народний артист України (2009 р.), екс- художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, доцент кафедри акторського мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. У 1981 р. закінчив об'єднаний акторсько-режисерський курс Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. В тому ж році розпочав професійну діяльність у Сумському драматичному театрі ім. Щепкіна, де працював режисером постановником. У 1988 р. очолив Закарпатський обласний музично-драматичний театр (м. Ужгород). З 1992 р. Станіслав Мойсев працює у Києві, де, зокрема, розпочинає викладацьку діяльність. У 1996 р. очолив Київський академічний Молодий театр. З 2012-2017 рр. художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Нагороди: лаур
- Мойсеєв Станіслав Анатолійович (нар. 21.03.1959 р., м. Харків, УРСР) — відомий український режисер, заслужений діяч мистецтв України (1999 р.), народний артист України (2009 р.), екс- художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, доцент кафедри акторського мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. У 1981 р. закінчив об'єднаний акторсько-режисерський курс Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. В тому ж році розпочав професійну діяльність у Сумському драматичному театрі ім. Щепкіна, де працював режисером постановником. У 1988 р. очолив Закарпатський обласний музично-драматичний театр (м. Ужгород). З 1992 р. Станіслав Мойсев працює у Києві, де, зокрема, розпочинає викладацьку діяльність. У 1996 р. очолив Київський академічний Молодий театр. З 2012-2017 рр. художній керівник Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Нагороди:
- Молчанюк Олександр Леонтійович
- Монако П`єтро (Monaco Pietro)
- Монако П`єтро (Monaco Pietro) (1710–після 1775) – венеціанський гравер
- Монах Феодорит – вкладник дарохранильниці в Свято-Михайлівський Видубицький монастир.
- Монсеррат Кабальє (12.04.1933 р.— 06.10.2018 р.) — іспанська і каталонська оперна співачка (сопрано).
- Монтарк П`єр (Montarque Pierre de) (1660–1733) – пруський військовий інженер. Зробив повний опис берегів Балтики та багато планів укріплених міст
- Мороз Олександр Олександрович — український політик та громадський діяч, двічі Голова Верховної Ради України у 1994–1998 рр. та2006–2007 рр. Лідер Соціалістичної партії Олександра Мороза. Кандидат в Президенти України на виборах 1999, 2000, 2019 рр.
- Моруженко Алла Олексіївна (1937—1991) — археолог, фахівець зі скіфської археології, доктор історичних наук. Викладач Донецького державного університету (від 1970), завідуюча кафедри археології, історії стародавнього світу та середніх віків (1974-1991), декан історичного факультету (1975—1980). Організатор і керівник (1978—1985, 1988—1990) Новобудовної археологічної експедиції ДонДУ. Автор понад 50 наукових робіт.
- Москаленко Анатолій Захарович (1934–1999) – український письменник, заслужений журналіст України, професор, академік, перший директор Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка.
- музика М. Вербицького
- Муха Макар Корнійович (1906, с. Михайлівка, Кам'янський р-н, Черкаська обл. – 1990, Черкаси) – український художник. Заслужений майстер народної творчості (1967), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971). Професійна освіта – Київська школа майстрів народної творчості. Перша виставка відбулася восени 1926 р. в с. Жаботині. Після війни заснував школу народного декоративно-прикладного мистецтва у с. Михайлівці. Твори Макара Мухи прикрашають експозиції багатьох музеїв України
- Муха Макар Корнійович (1906, с. Михайлівка, Кам'янський р-н, Черкаська обл. – 1990, Черкаси) – український художник. Заслужений майстер народної творчості (1967), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971). Професійна освіта – Київська школа майстрів народної творчості. Перша виставка відбулася восени 1926 р. в с. Жаботині. Після війни заснував школу народного декоративно-ужиткового мистецтва у с. Михайлівці
- Муха Макар Корнійович (1906, с. Михайлівка, Кам'янський р-н, Черкаська обл. – 1990, Черкаси) – український художник. Заслужений майстер народної творчості (1967), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971). Професійна освіта – Київська школа майстрів народної творчості. Перша виставка відбулася восени 1926 р. в с. Жаботині. Після війни заснував школу народного декоративно-ужиткового мистецтва у с. Михайлівці.
- Муха Макар Корнійович (1906, с. Михайлівка, Кам'янський р-н, Черкаська обл.. – 1990, Черкаси) – український художник. Заслужений майстер народної творчості (1967), нагороджений орденом «Знак Пошани» (1971). Професійна освіта – Київська школа майстрів народної творчості. Перша виставка відбулася восени 1926 р. в с. Жаботині. Після війни заснував школу народного декоративно-прикладного мистецтва у с. Михайлівці. Твори Макара Мухи прикрашають експозиції багатьох музеїв України
- Мхітарян Нвер Мнацаканович — український політик, доктор технічних наук, член-кореспондент НАН України, колишній член Партії регіонів, член Комітету будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики; почесний консул Колумбії в Україні; директор Інституту відновлюваної енергетики НАН України, засновник будівельної компанії “Познякижитлобуд”, народний депутат України IV, VI та VII скликань.
- Мюллер Іоганн Готтард (Muller Johann Gottard) (1747–1830) – німецький гравер
- Ніколаєв Микола Федорович (11.07.1922 - 07.03.2002) - радянський партійний і державний діяч. Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР у 1980 - 1987. З 1986 по 1987 був членом Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
- Ніколаєв Микола Федорович (11.07.1922 - 07.03.2002) – радянський партійний і державний діяч. Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР у 1980 - 1987. З 1986 по 1987 був членом Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
- Ніколаєв Микола Федорович (11.07.1922 – 07.03.2002) – радянський партійний і державний діяч. Заступник Голови Ради Міністрів Української РСР у 1980 –1987. З 1986 по 1987 був членом Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
- Ніл Хасевич
- надруковано в м. Новгород-Сіверський
- Назар Войтович (1997-2014) Народився у с. Травневе Зборівського району Тернопільської області. Навчався на 3 курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного коледжу. В середу 19 лютого 2014 р. Назар був на заняттях у коледжі, в цей день планував автобусом передати речі для друзів та троюрідного брата, які в той час знаходились на Майдані у Києві. Прийняв рішення їхати самостійно. О 7 ранку був на Майдані. О 9.00 знаходячись на вул.Інститутський в Назара влучила куля снайпера
- Назарневич Нонна Георгіївна – керівник патронатної служби Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України.
- Назарчук Арнольд Григорович — народився в 1932 році в с. Збаржівка Плисківського району на Вінничині. Батьки — вчителі. В 1956 році закінчив КПІ, інженер-електрик по спеціальності “Автоматична температура та електровимірювання приладів і пристроїв”. З 1972 року працював на Київському заводі електронних обчислювальних і керуючих машин ВО “Електронмаш”. В 1987 році його було обрано депутатом Київської ради, а в 1990 році — очолив Київську міськраду (травень–жовтень 1990 р.).
- Нантейль Робер (Nanteuil Robert)
- Нантейль Робер (Nanteuil Robert) (1623–1678) – французький гравер і художник в техніці пастелі, перший кабінетний рисувальник і гравер у Франції.
- Наполео́н Мате́уш Таде́уш О́рда (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda, біл. Напалеон Орда; 11 лютого 1807 — 26 квітня 1883) — польський і білорусь-кий художник, літератор, композитор, музикант
- Наполео́н Мате́уш Таде́уш О́рда (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda, біл. Напалеон Орда; 11 лютого 1807 — 26 квітня 1883) — польський і білоруський художник, літератор, композитор, музикант
- Наполеон Матеуш Тадеуш Орда (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda, біл. Напалеон Орда; 11 лютого 1807 — 26 квітня 1883) — польський і білоруський художник, літератор, композитор, музикант
- Наталія Михайличенко - сучасна українська художниця, авторка ескізів марок та художніх конвертів
- Натанаел Шлаубіц -- гданський майстер,відомий у 1690--1726 рр.
- Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і будівельної техніки Академії будівництва й архітектури УРСР
- Національний музей Історії України
- Начальник Тамбовського піхотного училища полковник Кропапачев
- Не ідентифікований
- Не визначений
- не встановлено
- невідомий
- невизначена
- невизначений
- Негода Олександр Олексійович — генеральний директор Національного космічного агенства України (1995-2005 рр.)
- Негреєв М. Г.
- Негреєв Митрофан Гаврилович – член більшовицької партії з 1917 р. Учасник боротьби проти Української Держави, Директорії УНР, українських антибільшовицьких загонів, радянсько-фінської та німецько-радянської воєн.
- Негреєв Митрофан Гаврилович – член більшовицької партії з 1917 р. Учасник боротьби проти Української Держави, Директорії УНР, українських антибільшовицьких загонів, радянсько-фінської та німецько-радянської воєн. Тривалий час перебував на партійній роботі. З 1957 р. – пенсіонер союзного значення.
- Негреєва М. Г.
- Неефс Якобус (Neefs Jacobus)
- Неефс Якобус (Neefs Jacobus) (1610–бл. 1660) – гравер в техніці офорту та гравюр різцем. Працював з Пітером Паулем Рубенсом
- Неефс Якобус (Neefs Jacobus) – гравер в техніці офорту та гравюр різцем. Працював з Пітером Паулем Рубенсом
- Никифор Грибовський - архімандрит Петропавловського глуховського монастиря
- Никифор Савич – понурницький сотник (1693–1723).
- Новицький Володимир Станіславович (нар. 9 вересня 1947 р., с. Рисовата, Хмельницька обл.) — український політик, Міністр промислової політики України (з 18 грудня 2007 р. до 11 березня 2010 р.).
- О. Гончар
- О. Кучерук
- О. Щепінський
- О.В. Руденко
- О.Карелін-Романишин
- О.М. Сопов, О.В. Тарасюк, О.М. Шиян
- О.М. Сопов, О.М. Шиян
- О.М.Терещенко
- оанн Павло ІІ(мирське ім'я: Кароль-Ю́зеф Войтила; 18.05.1920 р., Вадовиці, Польща — 02.04.2005 р., Ватикан) — 264-й Папа Римський. Римо-католицький польський єпископ, єпископ-помічник Кракова, а згодом архієпископ-митрополит Краківський і кавалер Ордену Білого Орла; 6-й суверенний голова міста-держави Ватикан. Святий Католицької церкви, канонізований 2014 р.
- обгортка П.Холодного
- Обко Вадим Миколайович (1912-1981)
- Обланенко Лука Митрофанович - учасник громадянської війни, військовий комісар ударної групи Північного фронту у 1919 р. В період соцбудівництва – на господарському фронті, учасник будівництва Дніпрогесу, прораб 8-ї ділянки ГСЗ. В післявоєнний період – на відбудові транспорту, почесний залізничник станції Кременчук
- Образцова Олена Василівна (07.07.1939 р. — 12.01.2015 р.) — видатна радянська співачка (мецо-сопрано), педагог і актриса, народна артистка СРСР (1976 р.),
- Оглоблін Володимир Миколайович (28.06.1915 р., с. Вільшани Харківська обл. — 27.10.2005 р.) — український актор та режисер. У 1939 р. закінчив Московський університет й драматичну студію при Київському російському драматичному театрі ім. Лесі Українки. Як режисер працював у Харківському українському драматичному театрі, Миколаївському російському драматичному театрі, Кримському обласному драматичному театрі ім. М. Горького, Київському театрі ім. І. Франка та Молодому театрі (м. Київ). Також працював у Центрі сучасного мистецтва "ДАХ". Здійснив понад 200 вистав. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1980 р.). Лауреат Державної премії СРСР (1980 р.).
- Одеська вища партійна школа
- Олів`є ван Ноорт (Olivier van Noort) (1558–1627) – голландський мореплавець і пірат, відомий як перший голландець, який здійснив навколосвітню подорож.
- Олійник Борис Ілліч — поет, літературознавець і політик, академік НАН України (1990 р.). 1935 р. н., с. Зачепилівка на Полтавщині. Освіта вища (1958 р. закінчив філфак Київського університету), працював у редакціях літературно та суспільно-політичних видань (“Молодь України”, “Дніпро”, “Ранок”). В 1971–1989 рр. — заступник голови правління СПУ, секретар правління Спілки. З 1987 р. — голова Українського фонду культури. З 1992 р. — головний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. З квітня 1994 по 1998 рр. — народний депутат України ХІІІ скликання, голова постійної комісії із Закордонних справ. У 1998 р. був знову обраний до складу Верховної Ради від КП України, голова Комітету ВР України із Закордонних справ і зв’язків із США. Автор близько 20 поетичних збірок, історико-літературних, критичних і публіцистичних праць.
- Олаф Віф
- Олаф Віф (бл. 1690–1730) – норвезький медальєр та монетний майстер. Навчався виготовленню штемпелів на королівському монетному дворі у Копенгагені (1708–1717), пізніше виїхав за кордон. У 1719–1723 працював у Дрездені, де прославився найбільше, передусім серією медалей "Сім планет". У 1723 повернувя до Данії, де працював на королівському монетному дворі у Консберзі
- Олаф Віф (бл. 1690–1730) – норвезький медальєр та монетний майстер. Навчався виготовленню штемпелів на королівському монетному дворі у Копенгагені (1708–1717), пізніше виїхав за кордон. У 1719–1723 працював у Дрездені, де прославився найбільше, передусім серією медалей "Сім планет". У 1723 повернувя до Данії, де працював на королівському монетному дворі у Консберзі
- Олег Білий
- Олег Миколайович Клич
- Олейник
- Олексій Валерійович Руденко (нар. 5 серпня 1965, Київ) — український художник і геральдист. Заслужений художник України (2005). Директор ТОВ «Геральдична палата „Олекса Руденко&Kомпаньйони“» та ПП «Геральдична палата. Олекса Руденко». Доцент кафедри графіки видавничо-поліграфічного інституту Національного Технічного університету України «КПІ» (від 2010 р).
- Олексій Кирилович Розумовський (1748-1822) – син останнього гетьмана України, генерал-фельдмаршала графа Кирила Григоровича Розумовського (1728-1803). У 1786-1795 рр. – сенатор. Від 1807 р. – попечитель Імператорського Московського університету. у 1810-1816 рр. - перший в історії Росії міністр Міністерства народної освіти.
- Олексій Михайлович (1629–1676), московський цар у 1645–1676 рр.
- Олександр І (1777-1825) - імператор Російської імперії (1801-1825), цар Польський (1815-1825). Старший син імп. Павла І, прийшов до влади шляхом двірцевого перевороту. Початок правління позначений спробами реформ для перетворення імперії на конституційну монархію. Вів активну зовнішню політику: війни проти Наполеона, Швеції, Персії, Османської імперії, на Кавказі. Один з основних учасників Віденського конгресу 1814-1815 та ініціатор створення "Священного союзу". Кінець правління був позначений поворотом до політичної реакції.
- Олександр І (1777-1825) - імператор Російської імперії (1801-1825), цар Польський (1815-1825). Старший син імп. Павла І, прийшов до влади шляхом двірцевого перевороту. Початок правління позначений спробами реформ для перетворення імперії на конституційну монархію. Вів активну зовнішню політику: війни проти Наполеона, Швеції, Персії, Османської імперії, на Кавказі. Один з основних учасників Віденського конгресу 1814-1815 та ініціатор створення "Священного союзу". Кінець правління був позначений поворотом до політичної реакції.
- Олександр Іванович Івахненко (16. 10. 1949 р, —09. 06. 2014 р.) — український художник-графік, живописець. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України, заслужений художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка.
- Олександр Ашотович Михальянц
- Олександр Безбородько
- Олександр Кузьмін народився в 1979р. у м. Харкові. У 1994-1996 рр. навчався у Харківському Художньому ліцеї, при Харківському художньо-промисловому інституті (ХХПІ). У 1996-1998 рр. – у Харківському художньо-промисловому інституті (ХХПІ), скульптурний факультет. 1998-2003 рр. – у Національній Академії образотворчого мистецтва та архітектури, скульптурний факультет. З 2000 р. – перебуває у Національній Спілці Художників України. З 2009 р. – один із художників та авторів дизайну пам'ятних монет Національного банку України. Учасник міжнародних пленерів, виставок, аукціонів, зарубіжних конкурсів, серед них медальєрного мистецтва та ін. Його роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні та за кордоном (у колекціях Карлоса Паскуаля, Майкла Блейзера та інших) в Україні, Польщі, Франції, Росії, США, Італії, Великій Британії, Індії та ін.
- Олександр Кучерук — історик, дослідник національно-визвольного руху ХХ ст., завідувач відділу Національного музею історії України, директор Бібліотеки ім. О. Ольжича.
- Олександр Михайлович Лєсков (1933-2017) – докт.і.н., професор, заслужений працівник культури Російської Федерації, колишній завідувач Відділом археології Державного Музею мистецтва народів Сходу (ДММНС), член-кореспондент Німецького археологічного інституту, науковий консультант Музею археології та антропології Пенсільванського університету (Філадельфія, США). Спеціалізується за матеріалами Кавказу епохи бронзи і заліза, історії скіфів, сарматів і меотів. Автор більш ніж 100 публікацій, у тому числі 20 монографій, альбомів і каталогів, виданих у Росії, Україні, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Італії, Мексиці, США
- Олександр Михайлович Лєсков (1933-2017) – докт.і.н., професор, заслужений працівник культури Російської Федерації, колишній завідувач Відділом археології Державного Музею мистецтва народів Сходу (ДММНС), член-кореспондент Німецького археологічного інституту, науковий консультант Музею археології та антропології Пенсільванського університету (Філадельфія, США). Спеціалізувався за матеріалами Кавказу епохи бронзи і заліза, історії скіфів, сарматів і меотів. Автор більш ніж 100 публікацій, у тому числі 20 монографій, альбомів і каталогів, виданих у Росії, Україні, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Італії, Мексиці, США
- Олександр Михайлович Лєсков (1933-2017) – керівник Каховської експедиції, докт.і.н., професор, заслужений працівник культури Російської Федерації, колишній завідувач Відділом археології Державного Музею мистецтва народів Сходу (ДММНС), член-кореспондент Німецького археологічного інституту, науковий консультант Музею археології та антропології Пенсільванського університету (Філадельфія, США). Спеціалізувався за матеріалами Кавказу епохи бронзи і заліза, історії скіфів, сарматів і меотів. Автор більш ніж 100 публікацій, у тому числі 20 монографій, альбомів і каталогів, виданих у Росії, Україні, Німеччині, Швейцарії, Іспанії, Італії, Мексиці, США
- Олександр Михайлович Сопов (5 жовтня 1954) — український підприємець і громадський діяч, Заслужений працівник промисловості України, автор десяти знаків державних нагород України.
- Олександр Харук (30. 01. 1960 ) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: &quot;Роман Шухевич&quot;, &quot;Діва&quot; та ін..
- Олександр Харук (30. 01. 1960 ) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: "Роман Шухевич", "Діва" та ін..
- Олександр Харук (30. 01. 1960 ) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: "Роман Шухевич", "Діва" та ін..
- Олександр Харук (30. 01. 1960 р.) – головний художник-дизайнер Монетного двору НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет:
- Олександр Якович Письменний
- Олена (в миру майорша Держантисова баронеса де Жактасова) (?–1758) – ігуменя Києво-Фролівського монастиря (1749–1754).
- олодимир Святославович - руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980)-1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.
- олошинський Яків Якович (1821 р.— 1875 р.) — український історик, археолог, нумізмат. Після закінчення університету Св. Володимира у Києві та здобуття ступеня кандидата юридичних наук 28.10.1844 р. Був призначений на посаду помічника бібліотекаря університету, до обов'язків якого входила опіка над нумізматичним зібранням. В 1852 р. у зв'язку з виокремленням Мінцкабінету в окремий підрозділ, наказом Ради університету ученого призначають його хранителем, а в наступному, 1853 р., після археологічної експедиції у Васильківський повіт з метою вивчення стародавніх курганів, його призначають керівником Музею старожитностей. У результаті планомірних розкопок в Луцьку, на його околицях та у Київській губернії фонди старожитностей зросли до 1500 предметів. Я. Волошинський дослідив монети з Ніжинського скарбу, що увійшли в університетську колекцію. Я Волошинський закінчив свою працю у 1852 р. В 1853 р. стаття разом з літографічними малюнкам Шнейдера і таблицями була опублікована. Я Волошинський перек
- Ольга Горинь (Мацелюх)
- Ольга Горинь (Мацелюх) - учасник національно-демокративного руху 50-60-х років ХХ ст.
- Ольга Кобилянська (1863-1942 рр.) - видатна українська письменниця-модерністка, авторка феміністичної прози, творів про буковинське село й місто, також перекладів з німецької мови
- Ольга Мацелюх (Горинь)
- Ольга Павлівна Мацелюх
- Ольга та Михайло Горинь
- Ольга Шиян дизайнер Київського підприємства з розробки та виготовлення нагородної продукції «Герольдмайстер».
- Ольхівський
- Омельченко Олександр Олександрович — український державний і політичний діяч, підприємець, голова КМДА, голова Київської міської ради, Київський міський голова, народний депутат України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури, кандидат технічних наук, полковник міліції.
- Омельченко Я.
- Онищук Антон Іванович (1885–1937) – фольклорист, етнограф, музеєзнавець.
- Онищук Антон Іванович (1885–1937) – фольклорист, етнограф, музеєзнавець. З 1920 р. жив у Києві, працював у Всеукраїнському історичному музеї завідувачем відділом рукописів та стародруків і бібліотекою. З 1921 р. по 1927 р. працював по сумісництву в ВУАН консерватором Кабінету антропології і етнології, а з травня 1922 р. – завідувачем відділу етнографії ім. Ф. Вовка. У 1921–1922 рр. працював учителем у с. Старосіллі Остерського пов. на Чернігівщині та збирав музейні матеріали.
- Онищук Антон Іванович (1885–1937) – фольклорист, етнограф, музеєзнавець. Навчався у Станіславській учительській семінарії, у Чернівецькому університеті. Працював учителем в початкових школах сіл Прутівка (Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.) і Черник (Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.). З 1905 р. почав співпрацювати з НТШ, збираючи етнографічний матеріал. У 1907 р. був заарештований. У 1914 р. мобілізований в австрійську армію як санітар, де продовжував записувати етнографічний матеріал. У 1918 р. брав активну участь в політичному житті Зх. України. У 1919 р. переїхав до Кам’янець-Подільського, а потім у Вінницю, де займався освітою та музейництвом. З 1920 р. живе у Києві, працює у Всеукраїнському історичному музеї завідувачем відділом рукописів та стародруків і бібліотекою. З 1921 р. по 1927 р. працював по сумісництву в ВУАН консерватором Кабінету антропології і етнології, а з травня 1922 р. – завідувачем відділу етнографії ім. Ф. Вовка. У 1921–1922 рр. працював учителем у с. Старосіллі Осте
- Орлик Марія Андріївна (нар. 15 березня 1930 в с.Косищево Монастирщинського району Смоленської обл.) – державна та громадська діячка УРСР, заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 9 – 11-го скликань. Заслужений працівник культури. (1981). Доктор філологічних наук. З 1993 року очолювала створену нею ж жіночу громадську організацію Спілка жінок України.
- Орлова Марина Ігорівна (06.04.1954 р.н. м. Суми). Із 1973 р. працює в інституті геофізикиім. С.І. Суботіна. 1992 р. захистила дисертацію "Палеомагнетизм девону зони з членування Донбасу з Приазов'ям", присуджено ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук. Учасниця ІІ-ї української антарктичної експедиції на станцію "Академік Вернадський". Працювала над проблемою забезпечення безперервності і стандартів реєстрації компонентів геомагнітного поля.
- Осіневич Володимир Васильович (1874-1959) - український механік-винахідник.
- Осіпов Олексій Агапійович
- Осіпов Олексій Агапійович (р.н. бл. 1770) – гравер пунктиром
- Осип Максимович Бодянський (1808–1877, український археограф та філолог), Ілля Іванович Квітка (близько 1745 – після 1817, український письменник і історик старшинського походження), Пантелеймон Олександрович Куліш (український письменник), Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський (1788–1850, український історик та археограф).
- Осипенко Максим Сергійович
- Осипенко Максим Сергійович(11.12.1989 р. м. Київ у сім’ї вчителів). У 1991 р. із сім’єю переїжджає до Червонограда Львівської обл., але до початку навчання в школі проводив багато часу у Богуславі Київської обл. у дідуся і бабусі. Цікавився гуманітарними науками (історією, географією, літературою, художнім мистецтвом) та спортом (легка атлетика, футбол, баскетбол). Неодноразово ставав призером місцевих олімпіад та змагань із згаданих предметів. У 2012 р. закінчив історичний факультет Національного педагогічного університету ім.. М.П. Драгоманова. Під час навчання найбільше уваги приділяв вивченню давньої, середньої історії та археології. Став постійним учасником Північної постійно діючої археологічної експедиції. На останньому курсі навчання влаштувався працювати до Національного музею історії України. З лютого 2015 р. – квітень 2016 р. учасник антитерористичної операції на Сході України.
- Осипенко-Радомська Інна Володимирівна (нар. 20.09.1982 р., с. Новорайськ, Бериславський район, Херсонська область) — веслувальниця на байдарках і каное, чемпіонка Олімпійських ігор в Пекіні, срібна медалістка на Олімпійських іграх у Лондоні у веслуванні на байдарці-одиночці (дистанція 500 і 200 метрів) та бронзова медалістка Олімпійських ігор в Афінах у складі жіночої четвірки, чемпіонка світу в Познані (Польща) К1 500 метрів. Заслужений майстер спорту. У 2014 р. взяла громадянство Азербайжану. У складі збірної Азербайджану Інна Осипенко-Радомська завоювала бронзову нагороду Олімпіади-2016 в Ріо-де-Жанейро./
- Оскар Бергманн
- Остап Вишня справжнє імя Павло Михайлович Губенко (1889–1956) – український письменник-гуморист, класик сатиричної прози ХХ століття
- Остапенко Дмитро Іванович (нар. 03.11.1946 р. в с. Новачиха Хорольського району Полтавської області, Українська РСР) — український державний та культурний діяч. Міністр культури і мистецтв України (25.09.1995 р. —04.08.1999 р.), генеральний директор Національної філармонії України.
- Осьмак Наталія Кирилівна — дослідниця життя президетка УГВР Кирила Осьмака. Заступник голови (1995 р.), член Всеукраїнської Ліги Українських Жінок, голова Київської міської організації ВЛУЖ. Член (секретар) Всеукраїнського братства ОУН-УПА імені генерал-хорунжого Романа Шухевича. У складі делегацій громадськості неодноразово брала участь у “Соловецьких прощах”, міжнародних днях пам’яті жертв політичних репресій. Член правління громадської організації “Міжнародне об’єднання “Соловецьке братство””. Член Оргкомітету з підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства.
- Отець Пафнутій - ігумен Макошинського монастиря
- Отрощенко В.В. – керівник археологічної експедиції ІА АН УРСР, дослідник пам’ятки.
- Отрощенко Віталій Васильович (1945 р.н.) – український археолог, завідувач відділом археології енеоліту та бронзової доби Інституту археології НАН України (з 1992). Доктор історичних наук (з 2002), професор археології (з 2005). Брав участь у розкопках Керченської (1964–1967), Каховської (1968–1970) та Запорізької (1972–1974) новобудовних експедицій Інституту археології АН УРСР. У 1975–1987 рр. очолював Запорізькою експедицією Інституту археології АН УРСР. Дослідив понад 100 курганів у Дніпровсько-Молочанському степовому межиріччі (серед них: Гюнівські кургани, Великобілозерські кургани, Великознам’янські кургани, Чингульський курган). Автор понад 400 друкованих праць, серед них – 1 монографія і 16 колективних монографій.
- Отрощенко Віталій Васильович (нар. 20 вересня 1945, Чернігів, УРСР) — український археолог, завідувач відділом археології енеоліту та бронзової доби Інституту археології НАН України (з 1992), доктор історичних наук
- Отрощенко Віталій Васильович (нар. 20 вересня 1945, Чернігів, УРСР) — український археолог, завідувач відділом археології енеоліту та бронзової доби Інституту археології НАН України (з 1992)[1]. Кандидат історичних наук (з 1981), доктор історичних наук (з 2002), професор археології (з 2005), доктор Honoris causa Донбаського державного технічного університету (з 2005)
- Отрощенко Віталій Васильович - український археолог, завідувач відділом археології енеоліту та бронзової доби Інституту археології НАН України (з 1992), кандидат історичних наук (з 1981), доктор історичних наук (з 2002), професор (з 2005). У 1975-1987 рр. керував Запорізькою експедицією ІА АН УРСР. Фахівець з археології доби пізньої бронзи. Автор понад 400 друкованих праць, у тому числі 1 монографії і 16 колективних монографій.
- Охрим Судомора
- Охрим Судомора народився 19 березня 1889 року в місті Борисполі (тепер Київська область, Україна). У 1904–1907 роках вчився в іконописній майстерні Києво-Печерської Лаври у класі Івана Їжакевича і у 1907–1913 роках в Київському художньому училищі. З 1913 року працював у книжковій графіці, ілюстрував дитячі книжки для київських (пізніше віденських і празьких) видавництв «Час», «Дніпросоюз», «Дзвін», «Вернигора»; у 1913–1914 роках оформлював журнал «Сяйво» і численні дитячі казки (серед інших «Війна грибів з жуками», 1919). З 1924 року працював у харківських і київських видавництвах «Шлях Освіти», «Книгоспілка», «Радянське Село» (1924–1934), «Радянська Школа» (1935–1941), журналах «Жовтень» і «Піонерія».
- П. Скоропадський -потітичний, державний і військовий діяч
- П. Скоропадський -потітичний, державний і військовий діяч Д. Скоропадський - гетьманич.
- П.П.Вірський
- П`єтро да Кортона (Pietro da Cortona) (1596–1669) – італійський живописець і архітектор
- Піварський Ян Фелікс (Piwarski Jan Feliks ) (1794–1859) – польський художник і графік, один з перших польських літографів.
- Підмогильний Валер'ян Петрович (1901 — 1937) — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
- Підмогильний Валеріян Петрович (1901 — 1937) — український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження».
- Підоплічко Іван Григорович (1905–1975) – зоолог, палеонтолог, геолог, археолог, антрополог, директор Центр. науково-природничого музею АН УРСР. Доктор біологічних наук (1951), професор, дійсний член АН УРСР (1967), заслужений діяч науки УРСР, дослідник археологічних стоянок Чулатів, Гінці, Новгород-Сіверський, Добраничівка, Мізин, Межиріч
- підписаний гетьманом іваном Скоропадським
- підписано королем Михайлом Вишневецьким
- Піттері Джованні Марко (Pitteri Giovanni Marco) (1703–1786) – італійський гравер
- Піттоні Джованні (Pittoni Giovanni) (1687–1767) – венеціанський живописець
- Павличко Дмитро Васильович (нар. 1929) - український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України. Один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України. У 1990-1999 рр. - Народний депутат України.
- Павличко Дмитро Васильович (нар. 1929) – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, Герой України. Один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України. У 1990–1999 рр. – народний депутат України.
- Павличко Дмитро Васильович — поет, журналіст, літературознавець, перекладач, громадський і політичний діяч, член Спілки письменників України, герой України. Народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатів у родині селян. У квітні–червні 1945 р. був стрільцем Української повстанської армії сотні Спартана. З вересня 1945 по червень 1946 р. був ув’язнений органами радянської державної безпеки за звинуваченням у перебуванні в «Дитячій сотні УПА», якої не існувало. У 1953 р. видав першу книжку віршів «Любов і ненависть». У 1958 р. збірку його віршів «Правда кличе» було заборонено і конфісковано увесь наклад. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював сценаристом на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Написав сценарії до фільмів «Сон» та «Захар Беркут». У другій половині 1980‑х рр., займаючи посади секретаря Спілки письменників СРСР і Спілки письменників України, активно боровся за надання українській мові статусу державної мови в УРСР. Дмитро Васильович був одним із засновників Товариства української мови імені Т. Ш
- Павличко Дмитро Васильович — поет, журналіст, літературознавець, перекладач, громадський і політичний діяч, член Спілки письменників України, герой України. Народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатів у родині селян. У квітні–червні 1945 р. був стрільцем Української повстанської армії сотні Спартана. З вересня 1945 по червень 1946 р. був ув’язнений органами радянської державної безпеки за звинуваченням у перебуванні в «Дитячій сотні УПА», якої не існувало. У 1953 р. видав першу книжку віршів «Любов і ненависть». У 1958 р. збірку його віршів «Правда кличе» було заборонено і конфісковано увесь наклад. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював сценаристом на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Написав сценарії до фільмів «Сон» та «Захар Беркут». У другій половині 1980‑х рр., займаючи посади секретаря Спілки письменників СРСР і Спілки письменників України, активно боровся за надання українській мові статусу державної мови в УРСР. Дмитро Васильович був одним із засновників Товариства української мови імені Т. Ш
- Павличко Дмитро Васильович — поет, журналіст, літературознавець, перекладач, громадський і політичний діяч, член Спілки письменників України, герой України. Народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатів у родині селян. У квітні–червні 1945 р. був стрільцем Української повстанської армії сотні Спартана. З вересня 1945 по червень 1946 р. був ув’язнений органами радянської державної безпеки за звинуваченням у перебуванні в «Дитячій сотні УПА», якої не існувало. У 1953 р. видав першу книжку віршів “Любов і ненависть”. У 1958 р. збірку його віршів “Правда кличе” було заборонено і конфісковано увесь наклад. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював сценаристом на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Написав сценарії до фільмів “Сон” та “Захар Беркут”. У другій половині 1980‑х рр., займаючи посади секретаря Спілки письменників СРСР і Спілки письменників України, активно боровся за надання українській мові статусу державної мови в УРСР. Дмитро Васильович був одним із засновників Товариства української мови імені Т. Ш
- Павло Платонович Потоцький (12 грудня 1857, с. Просяниківка, нині Кобеляцький район, Полтавська область — 26 серпня 1938, Лук'янівська в'язниця, Київ) — генерал від артилерії, військовий історик, громадський та культурний діяч, меценат, засновник історико-мистецької колекції "Музей України".
- Павло Шкурупей - вкладник хреста
- Павлович Ю.Ю.
- Палій Семен Пилипович (Гурко), 1640-1710 рр. - Білоцерківський полкрвник, керівник Національно-визвольного повстання українського народу проти польської влади у Правобережній Україні.
- Пальфі фон Ердьод (Palffy de Erdod) – дуже розгалужений стародавній рід угорських баронів (з 1581), графів (з 1599) і князів (з 1807). У витоків сучасного роду стояв Міклош Пальфі (1552–1600), який шляхом одруження з онукою Антона Фургера успадкував замок Червений Камінь у Верхній Угорщині (Словаччина).
- Пані Дементьєва, яка у 1823 р. пожертвувала цю прикрасу
- Пані Дементьєва, яка у 1823 р. пожертвувала цю прикрасуц
- Панкеєв Г.
- Панченко М. В.
- Папа Іван Павло ІІ
- Парамон (справжнє ім'я: Сергій Анатолійович Заборовський, 17.01.1955 р. — 09.12.2021 р.) — «суперфан» київського «Динамо», один з найвідоміших футбольних уболівальників в Україні. За словами Парамона, він уперше відвідав гру «Динамо» (Київ) 04.10.1967 р., коли кияни в рамках 1/16 фіналу Кубка європейських чемпіонів приймали шотландський «Селтік» (Глазго) — 1:1. З 1970-х рр. намагався бувати на всіх хокейних, футбольних і баскетбольних матчах, що проходили в Києві, отримавши прізвисько «Парамон». Уболівальники хокейного клубу «Сокіл» (Київ) присвятили Парамонові кричалку «Якщо з нами Парамон — буде „Сокіл“ чемпіон!». Першу закордонну поїздку з київським «Динамо» здійснив у березні 1998 р., полетівши з командою до Турина на чвертьфінальну гру Ліги чемпіонів проти «Ювентуса». Відтоді команда «Динамо» почала регулярно брати його на виїзні ігри, де він мав змогу перебувати на лаві запасних «Динамо» або безпосередньо близько до поля під час ігор. Це змінилося після чвертьфіналу Ліги Європи 07.04.2011 р., коли
- Параскева Протопопова – мешканка Донської області . вкладниця предмету у 1829 р.
- Парусніков Михайло Павлович (1893-1968)
- Пассаротті Ауреліо (Aurelio Passarotti) (1560–1609) – італійський художник, інженер-фортифікатор короля Зигмунда ІІІ
- Пассек Т. С.
- Патон Євген Оскарович (1870-1953).
- Патон Борис Євгенійович (1918-2020)
- Патон Володимир Євгенійович (1917-1987)
- Паторжинська-Снага Марфа Хомівна – дружина Паторжинського І.С
- Паторжинська-Снага Марфа Хомівна – дружина Паторжинського І.С.
- Паторжинський Іван Сергі́йович (1896–1960) – український оперний співак (бас), педагог, Народний артист СРСР (1944), лауреат Сталінської премії (1942). Депутат Верховної Ради УРСР 1–4 скликання (1938–1959). Професор Київської державної консерваторії
- Паторжинський Іван Сергі́йович (1896–1960) – український оперний співак (бас), педагог, Народний артист СРСР (1944), лауреат Сталінської премії (1942). Депутат Верховної Ради УРСР 1–4 скликання (1938–1959). Професор Київської державної консерваторії.
- Паторжинський Іван Сергійович (1896–1960) – український оперний співак (бас), педагог, Народний артист СРСР (1944), лауреат Сталінської премії (1942). Депутат Верховної Ради УРСР 1–4 скликання (1938–1959). Професор Київської державної консерваторії
- Паторжинський Іван Сергійович (1896–1960) – український оперний співак (бас), педагог, Народний артист СРСР (1944), лауреат Сталінської премії (1942). Депутат Верховної Ради УРСР 1–4 скликання (1938–1959). Професор Київської державної консерваторії.
- Патріарх Димитрій (Володимир Ярема)
- Патриляк Б.К.
- Пауль Баїр
- Пауль Касберг
- Пауль Хельміг
- Пауль Хельміг (1859–1939) – саксонський скульптор-модельєр. Навчався у Школі мистецтв і ремесел Дрездена, з 1872 – почав працювати на Мейсенській порцеляновій мануфактурі. У 1882 зайняв посаду модельєра, у 1925 вийшов на пенсію. Створив численні моделі посуду і фігурок з порцеляни.
- Пахомій Федорович – ігумен Скельського монастиря (1691–1700).
- Пачкова С. П.
- Пашута Євген
- Пелагеча Дар’я Іллівна
- Пелагеча Дар’я Іллівна (1884-?) - ланкова колгоспу ім. Сталіна (згодом - колгосп "Дружба") Чорнобильського р-ну, Київської обл. Герой Соціалістичної Праці (1958)
- Пен Антуан (Pesne Antoine) (1683–1757) – придворний художник пруського короля з 1711 р.
- Первомайський Леонід Соломонович (справжнє імя Гуревич Ілля Шльомович; 1908–1973) – український радянський письменик, поет
- Перфілов Лев Олексійович (13.02.1933 р., м. Коломна, Московська обл., РРФСР — 24.01.2000 р., м. Київ, Україна) — актор театру і кіно, член Національної Спілки кінематографістів України. Заслужений артист УРСР (1988 р.). У 1956 р. закінчив Московське Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна. У 1957-1963 рр. — актор Театру-студії кіноактора. У 1963 р. — переїхав в Україну, де став актором Київської кіностудії імені О. Довженка. У кіно з 1956 р. Зіграв більше 150 ролей у кіно- і телефільмах. Фільмографія: "Павло Корчагін" (1956 р.); "Киянка" (1958 р.); "Сон" (1964 р.); "Лють" (1965 р.); "Сергій Лазо" (1967 р.); "Олеся" (1970 р.); "Віра, Надія, Любов" (1872 р.); "Як гартувалась сталь" (1973 р.); "Кін-дза-дза!" (1986 р.); "Кульбабове вино" (1997 р.) та ін.
- Петер фон дер Реннен
- Петлюра Симон Васильович (10 (22) травня 1879 р., м. Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926 р., м. Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917 р.). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 р. — 10 листопада 1920 р.). Борець за незалежність України у ХХ ст.
- Петлюра Симон Васильович — державний, політичний і військовий діяч, публіцист, голова Директорії Української Народної Республіки. Був делегатом Першого Українського військового з’їзду, що відбувся 18–21 травня 1917 р., де його було обрано головою Українського генерального військового комітету. С. Петлюра був членом Української Центральної Ради. Після окупації України більшовиками, він емігрував закордон, де продовжив активну політичну діяльність. 25 травня 1926 р. в Парижі був убитий більшовицьким агентом Ш. Шварцбартом.
- Петрашенко В. О.
- Петрашенко В. П.
- Петренко Михайло Миколайович (1817–1862) – український поет-романтик. Автор пісень "Дивлюсь я на небо", "Взяв би я бандуру".
- Петро IV Рареш (бл. 1487 – 1546), молдавський воєвода у 1527–1538 та 1541–1546 рр.
- Петро І
- Петро Дещенко та його жінка Анна - вкладними потиру
- Петро Дорошенко (1627-1698) – гетьман Війська Запорозького у 1665-1676 рр., у 1667-1669 рр. був гетьманом обох сторін Дніпра (до обрання лівобережними полками гетьмана Дем’яна Многогрішного). З усіх гетьманів вирізняється орієнтацією на протекцію Османської імперії. Після зречення від гетьманства на користь Івана Самойловича, перебував під арештом у Москві, а у 1679-1682 рр. 1679–82 обіймав посаду в'ятського воєводи. 1684 одержав у власність с. Ярополче (нині с. Ярополець Моск. обл., РФ), де й поселився і був похований.
- Петро Дорошенко, гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра
- Петро Конашевич-Сагайдачний – політичний діяч, гетьман реэстрового козацтва. народився у с. Кульчинцях поблизу Самбора у шляхетськый родин. навчався в Острозькій школі, згодом пішов на Запоріжжжя. очолив ряд вдалих походів на Отоманську Порту і Кримське ханство. У 1605 р. було взято Варну, у 1616 р. – кафу. У 1618 р. взяв участь у поході військ польського короля Владислава на Москву. Конашевич-Сагайдачний віддомий як меценат і палкий прихильник братського руху. В 1620 р. за сприяння Сагайдачного, єрусалимський патріарх Феофан висвятив у київські митрополити Іова Борецького і ще кількох єпископів.. У 1621 р. очолив козацьке військо у битві під Хотином. Отримав важке поранення. Був похований у Братському монастирі в Києві.
- Петро Семенов
- Пилип (Філіпп) Маркевич, який привіз Євангеліє до Києва у 1761 р.
- Пилип ОРЛИК (1672-1742 рр.) – гетьман Правобережної України (1710-1174 рр.), гетьман України в еміграції (1714-1742 рр.). Народився в с. Косута (на Віленщині в шляхетській родині чесько-литовсько-польського походження. Навчався в єзуїтській Віленській академії, 1694 р. закінчив Київський колегіум. Впродовж 1698–1700 рр. працював писарем у канцелярії митрополита Київського, Галицького та всієї Малої Росії Варлаама Ясинського. Згодом перебував на посаді старшого військового канцеляриста, а згодом – управляючого справами Генеральної військової канцелярії. В 1707 р. став генеральним писарем в уряді гетьмана І.Мазепи. Підтримував зовнішньо-політичний І.Мазепи в. Після поразки шведсько-украінських військ у Полтавській битві 1709 і смерті І.Мазепи, Орлик був обраний на козацькій раді у Бендерах (Молдова) гетьманом Війська Запорозького. Під час виборів між ним і козацькою старшиною було укладено угоду під назвою "Пакти і Конституції законів, вольностей Війська Запорозького" 1710. Протягом наступних 4-х ро
- Пилипчук Макар Макарович — народився в 1947 р. в с. Дібрівка Баранівського району Житомирської області. В 1980 році закінчив Одеську ВПШ та тоді ж заочно закінчив Київський інститут народного господарства ім. Д. Коротченка. За фахом — економіст. Пройшов шлях від учня електромеханічного технікуму залізничного транспорту до начальника дільниці машинобудівного заводу “Іскра” (м. Боярка). Працював у партійних та радянських органах Києво-Святошинського району Київської області. Після розвалу “Іскри” довгий час був безробітним. На Майдан його привела довготривала боротьба за соціальну справедливість та неможливість добитися своїх прав через суд.
- Письменна Тамара Василівна
- Письменний Олександр Якович
- Плав'юк Микола Васильович (1927—2012) — український політичний та громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (1989—1992).
- Плав'юк Микола Васильович (1927—2012) — український політичний та громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (1989—1992).
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. В липні 1989 р., на 10‑ій сесії Української національної ради М. Плав’юк був обраний віце-президентом УНР на еміграції, а в грудні 1989 р. став президентом УНР на еміграції. Він доклав великих зусиль для співпраці з демократичними силами в Україні в боротьбі за відновлення незалежності України. У 1993 р. М. В. Плав’юк отримав громадянство України за особливі заслуги. Він ініціював розбудову таких громадських організацій, як Фундація ім. О. Ольжича, Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги та Товариства студіюючої молоді «Зарево». Помер 10 березня 2012 р.
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Навесні 1945 р., з наказу ОУН, М. Плав’юк вступив до другої Української національної армії. Після закінчення Другої світової війни перебував у таборах для переміщених осіб, закінчив українську середню школу та вступив до Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені, який закінчив у 1949 р. за фахом економіста. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. У листопаді 1967 р. на Першому Світовому конгресі вільних українців у Нью-Йорку його було обрано екзекутивним віце-президентом Світового конгресу вільних українців, а в 1978 р. на Третьому конгресі — президентом СКВУ. В липні 1989 р., н
- Плав’юк Микола Васильович — громадський, політичний і державний діяч, публіцист. У вересні 1941 р. вступив до лав юнацтва Організації українських націоналістів і став повітовим провідником юнацтва ОУН, а згодом — референтом для зв’язку в повітовій екзекутиві ОУН. Влітку 1944 р. увійшов до збройного загону ОУН в околиці с. Стопусяни, який згодом увійшов до формування УПА-Захід. Наприкінці 1949 р. М. В. Плав’юк переїхав до Канади, де продовжив активну громадську діяльність. В липні 1989 р., на 10‑ій сесії Української національної ради М. Плав’юк був обраний віце-президентом УНР на еміграції, а в грудні 1989 р. став президентом УНР на еміграції. Помер 10 березня 2012 р.
- Платонов С. М.
- Платонов С.М.
- Платонов Сергій Миколайович (1946–2005) – український колекціонер. У 1991 р. заснував музей Національного культурного надбання «Платар».
- Площаневич С. М.
- Плятонов С. М.
- Побединський В. Є.
- Погорецька Алла Леонідівна
- Покришкін Олександр Іванович (19.03.1913-13.11.1985) - льотчик-ас, другий за результативністю пілот-винищувач.
- Полін Сергій Васильович (нар. 1952) - кандидат історичних наук, археолог, член-кореспондент Deutsches archäologisches Institut (2010). З 1973 р. працює в Інституті археології, з 1990 р. – старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку ІА НАНУ. Очолював Кіровоградську (1989–1991), Орджонікідзевську (1994–2007), Скіфську степову (2004–2009) експедиції.
- Полковник Іван Михайлович-Максимович Глєбов.
- Полонський порцеляновий завод
- Полончук Оксана (06.07.1978 р.н., м. Київ). 1995 р. закінчує школу №160 (Київ); 1999 р. — Київське швейне училище №46 (кравець-закрійник).2005 р. — філософський факультет Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Післі дикретної відпустки зайнялась пошивом і ремонтом одягу. У 2009 р. працювала майстром, а потім відкрила власну справу. З початком війни і появою поранених із апаратами Ілізарова, Оксана розробила чохли, які б надягалися зверху апарату на кінцівку для утеплення в холодну пору року. Своїми викройками ділилась з майстринями з інших міст.
- Поплавський Михайло Михайлович (нар. 28.11.1949 р., с. Мечиславка, Кіровоградська обл., УРСР) — доктор педагогічних наук (1990 р.), професор (1990 р.), заслужений діяч мистецтв України, народний артист України. У 1967-1968 рр. — учень ПТУ (м. Горлівка). У 1971-1973 рр. — директор Великотроянівського сільського будинку культури. У 1973-1975 рр. — директор Ульяновського районного будинку культури Кіровоградської обл. У 1975-1979 р. —студент, голова профкому, КДІК. У 1979 р. — заступник директора Республіканського будинку народної творчості УРСР. З 1985 р. — старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, декан факультету. З 1993 р. — ректор Київського національного університету культури і мистецтв. Відомий як співак, генеральний продюсер, головний режисер-постановник, автор численних мистецьких проєктів.
- Попович Марина Лавреніївна (20.07.1931-30.11.2017) - льотчик-випробувач, полковник запасу. Встановила 102 світових рекордів П
- Попович Павло Романович (5.10.1930-29.09. 2009) - перший космонавт-українець, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977).
- Попович Роман Порфирович (1905-1978) селянинЗакінчив 2 класи церковноприходської школи.
- Попович Феодосія Касянівна (1903-1968) - домогосподарка.
- Походяща Олена Борисівна — народилася в 1975 р. в м. Харкові. Закінчила Київський інститут культури і мистецтв за фахом музеєзнавства. Працює в Національному музеї історії України.
- Пресвітери Георгій Городецький та Василій Дочинський церкви Святих Константина та Олени, що на Подолі в Києві
- пресвітери церкви Константина та Олени, що н Подоліі
- прокурор, радник юстиції Ганічев
- Пронюк Євген Васильович
- Пронюк Євген Васильович — народився 1936 р. в с. Хом’яківка Тисменицького району Івано-Франківської області в родині сільського коваля. Здобув вищу освіту, закінчивши історико-філологічний факультет КДУ ім. Т. Шевченка. В 1994–1998 рр. — народний депутат України, висунутий виборцями й обраний у Тисменицькому в/о № 205 на Івано-Франківщині. У Верховній Раді — Голова підкомітету з питань громадян з особливим правовим статусом Комітету з питань прав людини, нац. меншин і міжнаціональних відносин. Член групи “Державність” (до червня 1996 р.). Нагороджений рядом орденів: орденом “За заслуги” (1996 р.), почесним орденом “Січовий хрест” (1995 р.), орденом Угорщини “Хрест за заслуги” (1996 р.), а також медаллю “За віддану працю для добра всього українського народу та жертвенний вклад на визволення України” (Спілка визволення України, 1977 р.). Є автором близько 100 наукових праць з історії української філософії.
- Проскуряков Л. Д.
- Проскуряков Л. Д. (1858-1926 рр.) - російський інженер, професор, спеціаліст з будівництва мостів
- Протоієрей Копійка Валерій Борисович – настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ (м.Київ) з 1997 р
- Протоієрей о.Валерій Копійка настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці УАПЦ (м.Київ)
- Процюк Василь Яронович (22 грудня 1914 р. – 13 травня 1944 р.) — майор УПА, шеф крайового військового штабу УПА-Південь, лицар “Золотого Хреста Бойової Заслуги 1‑го класу” (посмертно). У 1930‑х рр. став організатором гуртка товариства «Просвіта» у рідному селі Городиловичі, якого зараз немає. У 1935 р. став членом ОУН. У 1943 р. став керівником штабу куреня “Крука” (Івана Калимишина), організатором і керівником старшинської та підстаршинської шкіл на Шумщині, командиром бойової сотні, куреня УПА-Північ та його табору біля с. Великі Іловиці в околиці Шумська, начальником штабу групи УПА-Південь. 13 травня 1944 р. разом зі своїм охоронцем застрелився у криївці, яку оточив підрозділ НКВД.
- Пургін Опанас Миколайович - (1902-1971) - капітан-гарпуне. р.
- Пусен Ніколя (Poussin Nicolas) (1594–1665) – французький живописець.
- Пятишева Н.В.
- Р. Діллер
- Р. Чайковський (20.06.1962) - Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України"
- Р. Чайковський (20.06.1962) - Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Ріго Гіацинт (Rigaud Hyacinthe) (1659–1743) – французький художник, майстер парадного барокового портрету часів Людовика XIV та Людовика XV
- Ріхард Діллер
- Раба божа Аанія
- Райнхольд Ріль (1652-1686)
- Рассамакін Ю.Я. - народився 11.04.1956 р., м. Київ — кандидат історичних наук, дослідник доби енеоліту—ранньої бронзи степової смуги України
- Рассамакін Ю.Я. – учасник археологічної експедиції ІА АН УРСР, к.і.н., дослідник пам’ятки.
- Рассамакін Юрій Якович – співробітник Інституту археології НАН України, к. і. н., дослідник доби енеоліту-ранньої бронзи степової смуги України. Автор ряду наукових робіт, серед яких: “Світ скотарів” (1997 р.), “Квитянская культура: история и современное состояние проблемы” (2000 р.); “Late Prehistoric Exploitation of the Eurasian Steppe”(1999 р., у співавт.), “Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit” (2004 р.), “Import and Imitation in archaeology (eds.)” (2008 р.)
- Ребров Сергій Станіславович (нар. 3 червня 1974, Горлівка, Донецька область) — український футболіст, що грав на позиції нападника (ближче до закінчення кар'єри футболіста більше грав на позиції атакувального півзахисника), та український футбольний тренер. Більшу частину кар'єри провів у київському «Динамо» (1992—2000 і 2005—2008), однак свої виступи починав у донецькому «Шахтарі». Також грав за англійські «Тоттенгем» та «Вест Гем», турецький «Фенербахче», російський «Рубін». Переможець трьох чемпіонатів: українського (дев'ятиразовий), турецького й російського. За національну збірну України зіграв 75 матчів та забив 15 голів. Сергій Ребров є другим бомбардиром в історії чемпіонатів України (після Максима Шацьких), а також став першим гравцем, який забив у чемпіонаті України сто голів. Кар'єру професійного футболіста закінчив у 2009 р., після чого працює на тренерській роботі. З 16 квітня 2014 р. обіймав посаду в.о. головного тренера в київському «Динамо», а з 18 травня 2014 р. до 31 травн
- Рева А. А.
- реверс: Чайковський Роман
- Резніченко Наум Аронович народився в м. Києві в 1957 р. В 1979 р. закінчив історико-філологічний факультет Нижегородського університету. В 1979–1982 рр. працював у видавництві науково-інформаційного відділу НДУ в Києві. З 1985 р. — вчитель російської та зарубіжної літератури сш № 84 в Києві, керівник літературно-драматичної студії. В 1993 р. — посів ІІІ місце в конкурсі “Вчитель року”. Вчитель-методист, відмінник освіти України, нагороджений Почесними Грамотами Головуправління КМДА та МОН України. Автор низки публікацій журналів “Collegium”, “Всесвітня література”, “Зарубіжна література”. З вересня 1999 р. — вчитель зарубіжної літератури Олександрійської гімназії.
- Резницький Марк Йосипович (нар. 10 серпня 1940 р., м.Київ) — український джазмен, диригент і композитор, народний артист України (2001 р.). Головний диригент оркестру Національного цирку України з 1988 р.
- Рейнгольд Мюль
- Реклінський Іван (близько 1650 – перша половина 18 століття, Київ) – український гравер по дереву кінця 17– початку 18 століття.
- репліка-копія невідомого автора з роботи художника Томаса Лоуренса (1769-1830)
- Роберт Лісовський
- Роберт Лісовський (1893 - 1982 рр.) - відомий український художник-графік. Народився 29 грудня 1893 р. у місті Каменське. Займався станковою та художньою графікою, декоротивно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Розробив дизайн логотипу ОУН. У 1927 р. закінчив Берлінську Академію мистецтв. У 1929 - 1945 рр. був професором графіки Української студії пластичного мистецтва у Празі. Згодом проживав у Лондоні та Женеві, де помер у 1982 р.
- Роберт Лісовський (1893 - 1982 рр.) - відомий український художник-графік. Народився 29 грудня 1893 р. у місті Каменське. Займався станковою та художньою графікою, декоротивно-ужитковим мистецтвом, сценографією та дизайном. Розробив дизайн логотипу ОУН. У 1927 р. закінчив Берлінську Академію мистецтв. У 1929 - 1945 рр. був професором графіки Української студії пластичного мистецтва у Празі. Згодом проживав у Лондоні та Женеві, де помер у 1982 р.
- Роберт Лісовський, проєкт Мирона Федусевича
- Роговцева Ада Миколаївна (нар.16.07.1937 р., м. Глухів, Сумська обл., УРСР) — українська акторка театру і кіно, народна артистка УРСР (1967 р.), народна артистка СРСР (1978 р.), Герой України (2007 р.). У 1954-1959 рр. — навчалась у Київському театральному інституті ім. І Карпенка-Карого. З 1958 р. — акторка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі України, де пропрацювала понад 35 років. Після відходу з театру гастролює з концертними програмами та камерними театрами. Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. Карпенко-Карого. Серед найвідоміших театральних ролей: "Юність Полі Вихрової" (1959 р.), "Варшавська мелодія" (1967 р.), "Хтось мусить" (1971 р.), "Російські люди" (1975 р.), "Філумена Мартурано" (1983 р.), "Матішка Кураж і її діти" (1986 р.).
- Родіон Григорович Дмитрашко-Райча (? — 1705) — козацький політичний діяч кінця XVII ст. походженням — серб. В Україні з 1665 р., як полковник «волоських хоругов». Полковник переяславський (1667–1677). Ворогував з гетьманом Дем'яном Многогрішним. Головний змовник проти гетьмана Самойловича. 1688 р. сходить з історичної арени, займається меценатством, час-від-часу посилає на гетьмана Івана Мазепу доноси.
- Розумовська Наталія Демянівна (кін. ХVІІ ст. - 12.09.1762 ) - проста козачка, корчмарка, графиня, статс-дама, мати останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Народилася в с. Адамівка Козелецького пов. Чернігівської губ. Була одружена з козаком Григорієм Розумом. В родині було шестеро дітей. Син Олесій був тамно одружений з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною.
- Розумовська Наталія Демянівна (кін. ХVІІ ст. - 12.09.1762 ) - проста козачка, корчмарка, графиня, статс-дама, мати останнього гетьмана Украни Кирила Розумовського. Народилася в с. Адамівка Козелецького пов. Чернігівської губ. Була одружена з козаком Григорієм Розумом. В родині було шестеро дітей. Син Олесій був тамно одружений з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною
- Розумовська Наталія Демянівна (кін. ХVІІ ст. – 12.09.1762 ) – проста козачка, корчмарка, графиня, статс-дама, мати останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Народилася в с. Адамівка Козелецького пов. Чернігівської губ. Була одружена з козаком Григорієм Розумом. В родині було шестеро дітей. Син Олексій був тамно одружений з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною
- Розумовська Наталія Демянівна (кін. ХVІІ ст. – 12.09.1762 ) – проста козачка, корчмарка, графиня, статс-дама, мати останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Народилася в с. Адамівка Козелецького пов. Чернігівської губ. Була одружена з козаком Григорієм Розумом. В родині було шестеро дітей. Син Олексій був тамно одружений з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною.
- Розумовський Кирило Григорович (18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина – 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) – український військовий, політичний і державний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького
- Роман Чайковський (20.06.1962) – член спілки художників України (1995 р.), зав. відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки
- Роман Чайковський (20.06.1962) – член спілки художників України (1995 р.), зав. відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія", серії монет "Пам’ятки давніх Культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт – скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Роман Чайковський (20.06.1962) – член спілки художників України (1995 р.), зав. відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія", серії монет "Пам’ятки давніх Культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт – скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Роман Копа (1677 —1736) — український церковний діяч часів Гетьманщини. Архімандрит Києво-Печерської лаври у 1730-1736 р.
- Роман Чайковський (20. 06. 1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Роман Чайковський (20. 06. 1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Роман Чайковський (20.06.1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України
- Роман Чайковський (20.06.1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія ", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Роман Чайковський (20.06.1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України
- Роман Чайковський (20.06.1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України"
- Роман Чайковський (20.06.1962) – Член спілки художників України (1995 р.), завідувач відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія Г", серії "Пам’ятки давніх культур" та ін.. Його монета "Різдво Христове" у 2000 р На конкурсі Американської нумізматичної асоціації визнана монетою року у номінації "Найнатхненніша монета". Серед монументальних робіт - скульптура "Феміда", встановлена у будинку Вищого господарського суду України, пам'ятник генеральному авіаконструктуру П. В. Балабуєву. Він учасник п'яти всеукраїнських симпозіумів із питань скульптури з каменю. У 2003 р. Р. Чайковському присвоєно звання "Заслужений художник України".
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська друк губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук. В 1993 році його ім'я присвоєне Інституту нейрохірургії АМН України.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук. В 1993 році його ім'я присвоєне Інституту нейрохірургії АМН України.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук. В 1993 році його ім'я присвоєне Інституту нейрохірургії АМН України.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія – 5 серпня 1993, Київ) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980). Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук. В 1993 році його ім'я присвоєне Інституту нейрохірургії АМН України.
- Ромоданов Андрій Петрович (11 листопада 1920, Лубни, Полтавська губернія, Українська СРР – 5 серпня 1993, Київ, Україна) – український нейрохірург, творець наукової школи, доктор медичних наук (1963), професор (1964), академік АМН СРСР, Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1970). Лауреат Державної премії Української РСР (1977) та премії ім. М. Н. Бурденка (1982). Герой Соціалістичної Праці (10.11.1980) Депутат Верховної Ради СРСР 10–11-го скликань. Освіта – Київський медичний інститут. Автор 450 наукових праць, з них 24 монографій, 23 винаходів. Підготував 30 докторів та 52 кандидатів наук. В 1993 році його ім'я присвоєне Інституту нейрохірургії АМН України.
- Россі Андреа (Rossi Andrea) (1725–1775) – італійський гравер
- Ротару Софія Михайлівна (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару, нар. 07.08.1947 р., с. Маршинці, Чернівецької обл.) — українська та молдавська співачка. В 1964-1968 рр. вчилась у Чернівецькому музичному училищі. У 1968 р. стала лауреатом IX Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у м. Софії (Болгарія). У 1974 р. закінчила заочне відділення Кишинівського державного інституту мистецтв. У 1973 р. стає заслуженою артисткою УРСР, у 1976 р. — народною артисткою УРСР, у 1983 р. — народною артисткою Молдови, а у 1988 р. — народною артисткою СРСР.
- Ротару Софія Михайлівна (справжнє ім'я Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару; нар. 07.08.1947 р., с. Маршинці, Новоселицький район, Чернівецька обл.) — українська естрадна співачка молдовського походження, народна артистка СРСР (1988 р.), народна артистка України (1976 р.), народна артистка Молдавської РСР (1983 р.), Герой України (2002 р.), Національна легенда України (2021 р.).
- Рубенс Пітер Пауль (Rubens Pieter Paul) (1577–1640) – видатний фламандський живописець,
- Ругендас Георг Філіп (нім. Georg Philipp Rugendas; 27 листопада 1666, Аугсбург - 10 серпня 1742, Аугсбург) - німецький батальний живописець і гравер, учень Я. Фішера. Три сини Ругендаса: Георг-Філіп (1701-1774), Хрістіан (1708-1781) і Єреміас-Готлоб (1710-1772) були гравери і працювали чорною манерою. Особливий успіх мали батальні сцени Хрістіана: вони надруковані фарбою коричневого тону.
- Ругендас Георг Філіп (нім. Georg Philipp Rugendas; 27 листопада 1666, Аугсбург – 10 серпня 1742, Аугсбург) – німецький батальний живописець і гравер, учень Я. Фішера. Три сини Ругендаса: Георг-Філіп (1701–1774), Хрістіан (1708–1781) і Єреміас-Готлоб (1710–1772) були гравери і працювали чорною манерою. Особливий успіх мали батальні сцени Хрістіана: вони надруковані фарбою коричневого тону.
- Ругендас Хрістіан за живописним оригіналом Ругендаса Георга Філіпа
- Ругендас Хрістіан за живописним оригіналом Ругендаса Георга Філіпа 1697 р.
- Руденко Микола Данилович (1920-2004) - український правозахисник, дисидент, письменник, філософ, громадський діяч. Після війни працював редактором журналу "Дніпро", був секретарем СПУ, членом райкому КПУ, активно друкувався. Із 1960 р. писав листи до ЦК КПУ про хиби в керівництві, про помилки в теорії К.Маркса. У 1974 р. був виключений з партії, у 1975 р. зі СПУ. Перебивався випадковими заробітками. Був першим головою УГГ сприяння виконання Гельсінських угод про створення якої оголосив на квартирі академіка А.Д.Сахарова 9.11.1976 р. під час прес-конференції для іноземних журналістів. У лютому 1977 р. був заарештований і засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду. Отримав 7 років таборів суворого режиму (Пермська обл., РСФСР) і 5 років заслання (Алтай, РСФСР). Твори Руденка були кваліфіковані як "наклеп на радянську владу". Рішенням Головліту (1978) всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР. У 1987 р. під тиском громадськості звільнений. Емігрував за
- Руденко Микола Данилович (1920–2004) – український правозахисник, дисидент, письменник, філософ, громадський діяч. Був першим головою УГГ сприяння виконання Гельсінських угод про створення якої оголосив на квартирі академіка А.Д.Сахарова 9.11.1976 р. під час прес-конференції для іноземних журналістів. У лютому 1977 р. був заарештований і засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду. Отримав 7 років таборів суворого режиму (Пермська обл., РСФСР) і 5 років заслання (Алтай, РСФСР). Твори Руденка були кваліфіковані як "наклеп на радянську владу". Рішенням Головліту (1978) всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР. У 1987 р. під тиском громадськості звільнений. Емігрував за кордон, у 1988 – позбавлений громадянства СРСР. У 1990 р. повернувся в Україну, відновлений у громадянстві, реабілітований. У 1993 р. за роман "Орлова балка" отримав Державну премію України. Герой України (2000 р.).
- Рудинський М. Я.
- Рудинський Михайло Якович (1887–1958) – українській вчений-археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, директор Центрального пролетарського музею Полтавщини (1922–1924), після звільнення працював у Лаврському музеї культів та побуту, Всеукраїнському історичному музеї. Дійсний член ВУАК, обіймав посаду вченого секретаря (1924–1928), очолював відділ палеоетнології/передісторії Кабінету антропології (1928–1933). Засуджений до заслання (1934), працював у Вологодському музеї (1939–1944). Науковий співробітник, вчений секретар (1944), доктор історичних наук (1948), завідувач відділу археології первісного суспільства Інституту археології АН УРСР (1956–1958). Досліджував пам'ятки палеолітичні (Пушкарі, Мізин), неолітичні, трипільської культури, бронзової доби та скіфського часу.
- Рудинський Михайло Якович (1887–1958) – українській вчений-археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, директор Центрального пролетарського музею Полтавщини (1922–1924), після звільнення працював у Лаврському музеї культів та побуту, Всеукраїнському історичному музеї. Дійсний член ВУАК, обіймав посаду вченого секретаря (1924–1928), очолював відділ палеоетнології/передісторії Кабінету антропології (1928–1933). Засуджений до заслання (1934), працював у Вологодському музеї (1939–1944). Науковий співробітник, вчений секретар (1944), доктор історичних наук (1948), завідувач відділу археології первісного суспільства Інституту археології АН УРСР (1956–1958). Досліджував пам'ятки палеолітичні (Пушкарі, Мізин), неолітичні, трипільської культури, бронзової доби та скіфського часу.
- Рудинський Михайло Якович (1887–1958) – українській вчений-археолог, краєзнавець, мистецтвознавець, педагог, директор Центрального пролетарського музею Полтавщини (1922–1924), після звільнення працював у Лаврському музеї культів та побуту, Всеукраїнському історичному музеї. Дійсний член ВУАК, обіймав посаду вченого секретаря (1924–1928), очолював відділ палеоетнології/передісторії Кабінету антропології (1928–1933). Засуджений до заслання (1934), працював у Вологодському музеї (1939–1944). Науковий співробітник, вчений секретар (1944), доктор історичних наук (1948), завідувач відділу археології первісного суспільства Інституту археології АН УРСР (1956–1958). Досліджував пам&#039;ятки палеолітичні (Пушкарі, Мізин), неолітичні, трипільської культури, бронзової доби та скіфського часу.
- Руслан Квінта (уроджений Руслан Валерійович Ахріменко) (нар. 20.07.1972 р., м. Коростень, Житомирська обл.) — український композитор, музичний продюсер, співак. З 2013 р. — музичний продюсер проєктів телеканалу 1+1 «Голос країни» та «Голос. Діти». З 2018 р. — музичний продюсер «Євробачення. Національний відбір».
- Руслана Степанівна Лижичко (нар. 24 травня 1973 р., м. Львів, УРСР) — українська співачка, піаністка, диригентка, танцюристка, продюсерка, громадська діячка, народна артистка України. Почесна громадянка Львова. Народна депутатка України 5-го скликання.
- Рустем С.
- Рушковський Микола Миколайович (11.05.1925 р., м. Москва, СРСР — 05.12.2018 р., м. Київ, Україна) — український актор театру і кіно, театральний педагог, член Національної спілки театральних діячів України. Народний артист УРСР (1969 р.). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1983 р.). Закінчив школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТі (1952 р.). Актор Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки. Знімався у фільмах: "Народжені бурею" (1957 р.), "Проста річ" (1958 р.), "Роман і Франческа" (1960 р.), "Між добрими людьми" (1962 р.), "Сон" (1964 р.), "Дощ у чужому місті" (1979 р.), "Геть сором!"(1994 р.), "Осінні квіти" (2009 р.) та ін. Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Професор (1976 р.). Один із засновників театральної премії "Київська пектораль", Нового драматичного театру на Печерську та Майстерні театрального мистецтв
- Рябець Михайло Михайлович — юрист, заслужений юрист України (1997 р.). Народився в 1959 р. в с. Пилипець на Закарпатті. Освіта вища. У 1982 р. закінчив історичний факультет Ужгородського університету, а в 1989 р. — юридичний факультет Львівського університету. В 1982–1992 рр. працював в Ужгородському університеті. В 1992–1994 рр. — завідувач юридичного відділу Закарпатської обласної держадміністрації, з серпня 1994 р. — народний депутат України ХІІІ скликання. З листопада 1997 р. — голова Центральної виборчої комісії України.
- С. В. Бодилевський – походив з м. Батурин Чернигівської губернії. В 1845 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. В 1847 р. служив в канцелярії київського військового губернатора Д. Г. Бібікова. С. В. Бодилевський почав збирати свою колекцію в 50-х рр.. ХХ ст.. Він придбав близько 20-ти срібників Київського скарбу (1882 р.), один з яких подарував мюнц-кабінету Київського університету. В 1883р. ще одну монету в якості подарунку від відомого нумізмата отримає Одеське товариство історії і старожитностей, членом якого він і був. В 1899 р. стає членом Товариства старожитностей і мистецтв. В 1904 р. він передає свою колекцію до Київського художньо-промислового та наукового музею.
- С. В. Бодилевський – походив з м. Батурин Чернигівської губернії. В 1845 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. В 1847 р. служив в канцелярії київського військового губернатора Д. Г. Бібікова. С. В. Бодилевський почав збирати свою колекцію в 50-х рр.. ХХ ст.. Він придбав близько 20-ти срібників Київського скарбу (1882 р.), один з яких подарував мюнц-кабінету Київського університету. В 1883р. ще одну монету в якості подарунку від відомого нумізмата отримає Одеське товариство історії і старожитностей, членом якого він і був. В 1899 р. стає членом Товариства старожитностей і мистецтв. В 1904 р. він передає свою колекцію до Київського художньо-промислового та наукового музею.
- С. В. Бодилевський – походив з м. Батурин Чернигівської губернії. В 1845 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. В 1847 р. служив в канцелярії київського військового губернатора Д. Г. Бібікова. Свою колекція С. В. Бодилевський почав збирати в 50-х рр.. ХХ ст.. Він придбав близько 20-ти срібників Київського скарбу (1882 р.), один з яких подарував мюнцкабінету Київського університету. В 1883р. ще одну монету в якості подарунку від відомого нумізмата отримає Одеське товариство історії і старожитностей, членом якого він і був. В 1899 р. сає членом Товариства старожитностей і мистецтв. В 1904 р. він передає свою колекцію до Київського художньо-промислового та наукового музею.
- С. Кот
- С. М. Платонов
- С. Мартиненко
- С. Рудницький
- С. Рудницький - український географ, картограф, філософ.
- С. Собчик, Е. Унгер
- С.О.Граб; В.І. Макаренко
- С.Петлюра
- С.Петлюра - державний, політичний, військовий діяч, Генеральний секретар військових справ, Голова Директорії УН
- С.Шабатура
- Сігалова Ліна Ібрагімівна (08.04.1953 р.—18.02.1990 р. м. Київ) — шестиразова чемпіонка УРСР з фігурного катання в одиночному та парному катанні. У 1969 р. здобула майстра спорту СРСР з фігурного катання на ковзанах. З 1970—1976 рр. навчалась у Київському державному художньому інституті та здобула спеціальність архітектор. До 02.06.1983 р. мала ім'я Сталіна. У 1976 р. працювала в Київській творчо-виробничій майстерні комплексного художнього проектування, а з січня 1977 р. працювала в "КиевНИИТИ" (Науково-дослідний інститут теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури в м. Київ). У 1981 р. стала членом Союзу архітекторів України.
- Сілаєв Іван Степанович (рід. 21.10.1930) – радянський партійний і державний діяч. Останній глава уряду Радянського Союзу. З 1.11 1985 по 2.07.1990 року – заступник голови Ради міністрів СР%
- Сілаєв Іван Степанович (рід. 21.10.1930) – радянський партійний і державний діяч. Останній глава уряду Радянського Союзу. З 1.11 1985 по 2.07.1990 року – заступник голови Ради міністрів СРСР. Був 2-м головою Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- Сільвія (1943 р. н.) – королева Швеції, дружина Карла ХVІ Густава (з 1976 р.)
- Сім'я Біль до 1944 р. мешкала у с. Красна на території Польщі. У 1944 р. були виселені на Україну разом з іншими односельчанами. Потрапили у с. Королівка Борщівського р-ну Тернопльської області.
- Савовський Іван Петрович (1923–1999) – український археолог, краєзнавець, учитель історії. Учасник Другої світової війни. 1949 закінчив Бердянський учительський ін-т, 1959 – іст.-філол. ф-т Кримського пед. ін-ту. Від 1964 був директором СШ в с. Балки, заснував при ній народний музей (нині філія Василівського краєзнавчого музею). 1971–1980 – м.н.с. Інституту археології АН УРСР. У 1972–1979 був заст. нач. Запорізької новобудовної експедиції. Займався скіфо-сарматською археологією. Розкопав Сахнову Могилу (1979) і десятки інших. Після звільнення з Ін-ту працював у Запорізькій експедиції за договорами (1980–1987) і вчителював у с. Балки.
- Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний) - ( ? - 1622) - політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва. Відомий як меценат і палкий прихильник братського руху
- Садовський Микола Карпович (справжнє прізвище Тобілевич; 6 (18) липня 1856 р., Кам'яно-Костувате, Бобринецький повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 7 лютого 1933 р., Київ, Українська СРР, СРСР) — український актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру.
- Салій Іван Миколайович — керівник Головного управління транспорту Київміськдержадміністрації. В 1981 році Іван Миколайович Салій був обраний депутатом Подільської Райради м. Києва. В той час він був 2‑м секретарем Подільського райкому Компартії України.
- Салій Іван Миколайович — колишній керівник Головного управління транспорту Київміськдержадміністрації. В 1981 році Іван Миколайович Салій був обраний депутатом Подільської Райради м. Києва. В той час він був 2‑м секретарем Подільського райкому Компартії України.
- Самбурський Ю. Й
- Самоквасов Д. Я.
- Самон Газький, православний єпископ міста Газа ХІ ст.
- Самсонов Борис Іванович (1938 р. н., с. Павловське на Алтаї, росіянин). Освіта середня спеціальна (1957 р. закінчив Липковатський с/г технікум на Харківщині). З 1971 р. постійно живе в Криму. Пройшов великий шлях практичної роботи в АПК. В 1979–1984 рр. — на радянській та партійній роботі. В 1993–1994 рр. очолював Раду Міністрів Криму. З 1994 р. директор готельного комплексу “Таврія” в м. Сімферополі. Має державні нагороди: медалі “За доблесный труд” та “За трудовое отличие” та орден Трудового Червоного Прапора.
- Самуїл Міковіні (Samuel Mikoviny) та Авраам Кальшмідт (Abraham Kaltschmied) (?)
- Самуель Аммон (1590-1622) - гданський медальєр швейцарського походження, у 1613-1622 рр. працював на Гданському монетному дворі. Роботи Самуеля Аммона є одними з найкращих у медальєрному мистецтві Західної Європи XVII ст. Авторське клеймо - ініціали "SA".
- Самуель Аммон (1590–1622) – гданський медальєр швейцарського походження, у 1613–1622 рр. працював на Гданському монетному дворі. Роботи Самуеля Аммона є одними з найкращих у медальєрному мистецтві Західної Європи XVII ст. Авторське клеймо – ініціали
- Санбурський Юхим Йосипович. Народився в 1890 р. в Одесі. З 12 років працював у порту. У 14 років починає навчатися на слюсаря-токаря на одеському заводі В. Мюльнера. Навчався у міському вечірньому ремісничому училищі та на курсах корабельних механіків. У революційному русі брав участь з 1905 р. В 1906 р. вступив до спілки металістів та машинобудівельних робітників. Під час Лютневої революції 1917 р. обирався секретарем районної ради пересипських робітників. Пізніше головою райкому РСДРП(б) Пересипського району. Наприкінці 1918 р. на підпільній роботі в Одесі. Був серед організаторів 1-ї Південної партизанської армії. Брав участь у бойових діях проти грецьких, французьких та польських військ, Армії УНР. Воював з повстанцями Григор'єва, Махна, Заболотного, Козакова, Лисенка та Зеленого. У грудні 1922 р. за рішенням ЦК КП(б)У відряджений до Катеринослава де був секретарем і членом президії Губвиконкому. Пізніше працював управляючим Харківським рибним трестом. У 1940-1941 рр. працював головним інженером мех
- Санбурський Юхим Йосипович. Народився в 1890 р. в Одесі. З 12 років працював у порту. У 14 років починає навчатися на слюсаря-токаря на одеському заводі В. Мюльнера. Навчався у міському вечірньому ремісничому училищі та на курсах корабельних механіків. У революційному русі брав участь з 1905 р. В 1906 р. вступив до спілки металістів та машинобудівельних робітників. Під час Лютневої революції 1917 р. обирався секретарем районної ради пересипських робітників. Пізніше головою райкому РСДРП(б) Пересипського району. Наприкінці 1918 р. на підпільній роботі в Одесі. Був серед організаторів 1-ї Південної партизанської армії. Брав участь у бойових діях проти грецьких, французьких та польських військ, Армії УНР. Воював з повстанцями Григор'єва, Махна, Заболотного, Козакова, Лисенка та Зеленого. У грудні 1922 р. за рішенням ЦК КП(б)У відряджений до Катеринослава де був секретарем і членом президії Губвиконкому. Пізніше працював управляючим Харківським рибним трестом. У 1940-1941 рр. працював головним інженером мех
- Санбурський Юхим Йосипович. Народився в 1890 р. в Одесі. З 12 років працював у порту. У 14 років починає навчатися на слюсаря-токаря на одеському заводі В. Мюльнера. Навчався у міському вечірньому ремісничому училищі та на курсах корабельних механіків. У революційному русі брав участь з 1905 р. В 1906 р. вступив до спілки металістів та машинобудівельних робітників. Під час Лютневої революції 1917 р. обирався секретарем районної ради пересипських робітників. Пізніше головою райкому РСДРП(б) Пересипського району. Наприкінці 1918 р. на підпільній роботі в Одесі. Був серед організаторів 1-ї Південної партизанської армії. Брав участь у бойових діях проти грецьких, французьких та польських військ, Армії УНР. Воював з повстанцями Григор'єва, Махна, Заболотного, Козакова, Лисенка та Зеленого. У грудні 1922 р. за рішенням ЦК КП(б)У відряджений до Катеринослава де був секретарем і членом президії Губвиконкому. Пізніше працював управляючим Харківським рибним трестом.
- Сансон д`Аббевіль Нікола (Ніколя) (Nicolas Sanson) (1600–1667) – французький історик, картограф та космограф.
- Сансон Ніколя д`Аббевіль (Nicolas Sanson)
- Сарм`єнто де Гамбоа, Педро (Pedro Sarmiento de Gamboa) (1532–1592) – іспанський дослідник, мандрівник, письменник, поет, історик, вчений та гуманіст XVI ст.
- Сашо Кофарджиев
- Св. Стефан – архідиякон і першомученик християнської церкви, який постраждав при імператорі Антоніні.
- Свята Тереза
- Святий Варфоломій – у Новому Заповіті лише згадується ім`я цього апостола і нічого не говориться про його діяння. "Золота легенда" розповідає про місіонерську мандрівку до Індії та про його мученицьку смерть у Вірменії, де з нього живого було зідрано шкіру.
- Святий Варфоломій – у Новому Заповіті лише згадується ім`я цього апостола і нічого не говориться про його діяння. "Золота легендаr розповідає про місіонерську мандрівку до Індії та про його мученицьку смерть у Вірменії, де з нього живого було зідрано шкіру.
- Святий Петро
- Святополк Ярополкович (бл.975—1019) — великий князь київський (1015—1019). Князь турівський (988 за іншими. даними 1008—1015). Представник династії Рюриковичів.
- Святополк Ярополкович (бл.975—1019) — великий князь київський (1015—1019). Князь турівський (988 за іншими. даними 1008—1015). Представник династії Рюриковичів.
- Святополк Ярополкович (бл.975−1019) − великий князь київський (1015−1019). Князь турівський (988 за іншими. даними 1008−1015). Представник династії Рюриковичів.
- Святополк Ярополкович(бл.975−1019) − великий князь київський (1015−1019). Князь турівський (988 за іншими. даними 1008−1015). Представник династії Рюриковичів.
- Святослав Іваненко (13. 03. 1963 р.) – Член Національної спілки художників України, головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. Автор багатьох пам’ятних та ювілейних монет "Острозька академія", "10-річчя Збройних сил України", «Пектораль», "Золоті ворота" тощо.
- Святослав Іваненко (13. 03. 1963 р.) – Член Національної спілки художників України, головний художник-скульптор Монетного двору НБУ. Автор багатьох пам’ятних та ювілейних монет "Острозька академія", "10-річчя Збройних сил України", «Пектораль», "Золоті ворота" тощо.
- СВЯТОСЛАВ ІГОРОВИЧ (бл. 942 р. — 972 р.) — син князя Ігоря та княгині Ольги, князь Русі (945—972 рр.). Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. В 964 р. та 966 р. Святослав здійснив похід на в’ятичів, в 965 він переміг хозар, а також північнокавказьких ясів і касогів. В 967-968 рр. з допомогою візантійського імператора Никифора ІІ Фоки здійснив успішний похід на Болгарське Царство. Після смерті княгині Ольги, Святослав розділивши Русь між трьома синами: Ярополк в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді, в 969 р. вирушив у другий похід на Болгарію. В 971 р. був обложений у болгарському місті Доростолі, князь змушений повернутися на Русь. В 972 р. Святослав зазнав поразки від печенізького хана Курі.
- Священик Григорій Рославський.
- Священик Михайло Стефнович - вкладник п потиру
- Священиком був о.Кирило Драчинський
- Себастьян Дадлер (1586-1657) - видатний німецький медальжр, механів, Працював у Дрездені, Аугсбурзі, Гамбурзі, Гданську. Спеціалцзувався на виготовленні медалей на історичну тематику, портретні, весільні, хрестильні тощо.
- Севастьянов Іван Іванович (1886 – не відомо) – заслужений лікар Української РСР (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань. В роки другої Світової війни (1939 – 1945) був начальником шпиталю. Після війни працював завідувачем Кіровського районного відділу охорони здоров'я міста Сталіно (нині – Донецьк)
- Севастьянов Іван Іванович (1886 – не відомо) – заслужений лікар Української РСР (1946). Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань. В роки другої Світової війни (1939 – 1945) був начальником шпиталю. Після війни працював завідувачем Кіровського районного відділу охорони здоров'я міста Сталіно (нині – Донецьк).
- Севастьянова Софія Михайлівна –дружина лікаря Севастьянова І.І.
- Севрук Г. С.
- Сегерс Герард (Seghers Gerard) (1591–1675) – фламандський художник і гравер.
- Секретар Київського губкому КП(б)У Лаврентій
- Селезньов Іван Федорович
- Семен Тарановський
- Семен Тарановський – київський майстер, який окрім цієї дарохранильниці, виконав мідну модель, за якою у 1747 -1750 рр. були виготовлені срібні царські врата для Софійського собору.
- Семен Шевченко – модельєр та скульптор. Майстер української кераміки. Один із засновників межигірського стилю.
- Семповський Феодор - священик чугорської парафіяльної церкви, де представники цього роду служили не одне покоління. Феодор номінований на парафію 1730 р. в Уневі львівським єпископом Атанасіфієм (Шептицьким)
- Сен-Флорентен Луї-Філіпо (Saint-Florentin Louis-Phelypeaux) (1705–1777) – французький державний діяч
- Сенютович Іоаникій (середина XVII - 1729) — український релігійний діяч доби Гетьманщини. Архімандрит Печерський. Противник втручання Москви в українські церковні справи, покровитель мистецтва. 1711 – ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря. З 1715 1729 р. – архімандрит Києво-Печерської лаври.
- Сергій Аркадійович Мазаракі (1856-1914) - археолог-аматор, поміщик Роменського повіту. Ханенко Богдан Іанович (1849-1917), Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922) - промисловці, колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати. Вікентій В'ячеславович Хвойка (1850-1914) - археолог, хранитель археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею
- Сергій Харук (30. 01. 1960 р.) – головний спеціаліст з комп’ютерної графіки на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет:
- Сергій Харук (30. 01. 1960) – головний спеціаліст з комп’ютерної графіки на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: "Василь Симоненко", "Терези", "90 років утворення Західноукраїнської Народної республіки" та ін..
- Сергій Харук (30. 01. 1960) – головний спеціаліст з комп’ютерної графіки на Банкнотно-монетному дворі НБУ. Співавтор дизайну понад сорока пам’ятних та ювілейних монет: "Василь Симоненко", "Терези", "90 років утворення Західноукраїнської Народної республіки" та ін..
- Серебряков Михайло Михайлович - культурний діяч, член міської управи м. Харкова.
- Серебряков Михайло Михайлович – культурний діяч, член міської управи м. Харкова
- Серебряков Михайло Михайлович – культурний діяч, член міської управи м. Харкова.
- Серебрякова (в заміжжі - Антонович) Катерина Михайлівна (1884, Харків - 1975, Вінніпег) - українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва. Освіта - Харківська художня школа, Петербурзький жіночий медичний інститут, Українська академія мистецтв (класи В. Кричевського та М.Бойчука). 21 жовтня 1909 р. вийшла заміж за Дмитра Антоновича
- Серебрякова (в заміжжі - Антонович) Катерина Михайлівна (1884, Харків - 1975, Вінніпег) - українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва. Освіта - Харківська художня школа, Петербурзький жіночий медичний інститут, Українська академія мистецтв (класи В. Кричевського та М.Бойчука). 21 жовтня 1909 р. вийшла заміж за Дмитра Антоновича. В родині народилося троє дітей - Михайло, Марина, Марко.
- Серебрякова (в заміжжі – Антонович) Катерина Михайлівна (1884, Харків – 1975, Вінніпег) – українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва. Освіта – Харківська художня школа, Петербурзький жіночий медичний інститут, Українська академія мистецтв (класи В. Кричевського та М.Бойчука). 21 жовтня 1909 р. вийшла заміж за Дмитра Антоновича
- Серебрякова (в заміжжі – Антонович) Катерина Михайлівна (1884, Харків – 1975, Вінніпег) – українська громадська діячка, художниця, графік, педагог, професор історії мистецтва. Освіта – Харківська художня школа, Петербурзький жіночий медичний інститут, Українська академія мистецтв (класи В. Кричевського та М.Бойчука). 21 жовтня 1909 р. вийшла заміж за Дмитра Антоновича. В родині народилося троє дітей – Михайло, Марина, Марко.
- Серж Лифар
- Серж. Лифар
- Сефер Кази-аги
- Сивіла – жінка-пророчиця, ясновидець. Її пророцтва, як правило, загрожують бідою. Вважалось, що вони живуть до 1000 років. Найбільш відомі – еритрейська та кумська.
- Сигізмунд ІІІ Ваза (1566-1632) - європейський монарх з династії Ваза; король Польщі, Великий князь литовський, Великий князь Руський (1587-1632); король Шведської імперії (1592-1599). Ревний католик, за його правління було укладено Берестейську унію (1596). Вів війни зі Швецією, Османською імперією, Московським царством.
- Сигізмунд ІІІ Ваза (1566–1632) – європейський монарх з династії Ваза; король Польщі, Великий князь литовський, Великий князь Руський (1587–1632); король Шведської імперії (1592–1599). Ревний католик, за його правління було укладено Берестейську унію (1596). Вів війни зі Швецією, Османською імперією, Московським царством.
- Сидоренко В.О., історик, зброєзнавець, співробітник Відділу історії України у XIV-XVIII ст. Київського історичного музею (НМІУ). Неодноразово делегувався у відрядження до музеїв Криму (у Ялту, Бахчисарай) для консультацій при створенні нової експозиції. Був членом комісії з прийому колекції кисетів та озброєння з Бахчисарайського музею до Києва у 1956 р.;
- Симон Васильович Петлюра (10 (22) травня 1879 р., м. Полтава, Російська імперія — 25 травня 1926 р., м. Париж, Франція) — український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ (28 червня — 31 грудня 1917 р.). Головний отаман військ Української Народної Республіки (УНР) (з листопада 1918 р.). Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920 р.). Борець за незалежність України у ХХ ст.
- Симон Петлюра (1879-1926) - видатний державний, політичний, військовий і громадський діяч, журналіст. Народився у Полтаві 10 (22) травня 1879. У віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895–1901). У 1900 році вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 році була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря. Від 28 червня — 31 грудня 1917 Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. З листопада 1918 року Симон петлюра головний отаман військ УНР. У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченко. А
- Симон Петлюра (1879-1926) - видатний державний, політичний, військовий і громадський діяч, журналіст. Народився у Полтаві 10 (22) травня 1879. У віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895–1901). У 1900 році вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 році була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря. Від 28 червня — 31 грудня 1917 Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. З листопада 1918 року Симон Петлюра головний отаман військ УНР. У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченко. А
- Симон Петлюра (1879-1926) - видатний державний, політичний, військовий і громадський діяч, журналіст. Народився у Полтаві 10 (22) травня 1879. У віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895–1901). У 1900 році вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 році була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря. Від 28 червня — 31 грудня 1917 Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. З листопада 1918 року Симон Петлюра головний отаман військ УНР. У 1918 році, після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченко. А
- Симоненко Олександр Володимирович - Доктор історичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАНУ.
- Симоненко Олександр Володимирович - Доктор історичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАНУ. У 1981–1982 роках — керівник Приморського загону Краснознам'янської археологічної експедиції ІА АН УРСР, яка проводила дослідження курганів на півдні Херсонщини
- Симоненко Олександр Володимирович - Доктор історичних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАНУ. У 1981–1982 роках — керівник Приморського загону Краснознам'янської археологічної експедиції ІА АН УРСР, яка проводила дослідження курганів на півдні Херсонщини
- Скарбниця НМІУ
- Скибін Р. В.
- Скобєлєва Марія Дмитрівна — ветеран АНТК ім. О. К. Антонова, колишній керівник групи КБ “Антонов”; музейний доглядач, вдова Верхоглядова П. О.
- Скора Н. В.
- Скора Ніна Володимирівна
- Скоропадський Данило Павлович
- Скоропадський Данило Павлович (1904–1957) – відомий діяч українського політичного руху в еміграції. Син гетьмана Павла Скоропадського. Після його смерті очолив гетьманський рух – Союз гетьманців-державників
- Скоропадський Павло Петрович
- Скоропадський Павло Петрович (1873–1945) – Гетьман Української Держави (29 квітня – 14 грудня 1918).
- Скрипчинська Елеонора Павлівна (1899– 1992) – український хоровий диригент і педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), професор Київської консерваторії (1965). Дружина Григорія Верьовки.
- Скрипчинська Елеонора Павлівна (1899–1992) – український хоровий диригент і педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), професор Київської консерваторії (1965). Дружина Григорія Верьовки
- Скрипчинська Елеонора Павлівна (1899–1992) – український хоровий диригент і педагог, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), професор Київської консерваторії (1965). Дружина Григорія Верьовки.
- скульптор Володимир Павлович Луцак
- Скульптор: Іваненко Святослав
- Скульптор: аверс: Дем'яненко Анатолій
- Скульптор: аверс: Атаманчук Володимир
- Скульптор: аверс: Дем`яненко Володимир
- Скульптор: аверс: Дем`яненко Володимир;
- Скульптор: аверс: Новаковськи Анджей
- Скульптор: аверс: Райтер Кріста.
- Скульптор: аверс: Чайковський Роман
- Скульптор: Атаманчук Володимир
- скульптор: Дем'яненко Анатолій
- Скульптор: Дем`яненко Анатолій
- Скульптор: Дем`яненко Володимир
- Скульптор: Дем`яненко Володимир;
- Скульптор: Новаковськи Анджей
- Скульптор: Новотни Штефан
- Скульптор: Райтер Кріста
- Скульптор: реверс: Атаманчук Володимир
- Скульптор: реверс: Дем`яненко Володимир
- Скульптор: реверс: Цанашка А.
- Скульптор: реверс: Чайковський Роман
- Скульптор: Хазов Олександр
- Скульптор: Чайковський Роман
- Скульптор:Атаманчук Володимир
- Скульптор:Дем`яненко Володимир
- Скуратівський Вадим Леонтійович (нар. 05.10.1941 р., с. Бакланова Муравійка,Чернігівської обл.) — український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист, професор кафедри Київського державному університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, кандидат філологічних наук (1971 р.), доктор мистецтвознавства (1997 р.), академік Національної академії мистецтв України (2004 р.; член-кореспондент — з травня 2001 р.), член Спілки кінематографістів України (1990 р.) та Асоціації українських письменників (1997 р.). У 1965 р. закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка (факультет романо-германської філології). У 1966–1969 рр. — аспірант, а у 1969–1971 рр. — викладач кафедри зарубіжної літератури у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. У 1971–1978 рр. — редактор відділу критики, журнал «Всесвіт» (залишив роботу за звинуваченням у «націоналістичних ухилах»). У 1978–1980 рр. — не мав постійного місця роботи, читав лекції в Київському національному університет
- Скуратівський Вадим Леонтійович (нар. 05.10.1941 р., с. Бакланова Муравійка,Чернігівської обл.) — український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист, професор кафедри Київського державному університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, кандидат філологічних наук (1971 р.), доктор мистецтвознавства (1997 р.), академік Національної академії мистецтв України (2004 р.; член-кореспондент — з травня 2001 р.), член Спілки кінематографістів України (1990 р.) та Асоціації українських письменників (1997 р.). У 1965 р. закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка (факультет романо-германської філології). У 1966–1969 рр. — аспірант, а у 1969–1971 рр. — викладач кафедри зарубіжної літератури у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. У 1971–1978 рр. — редактор відділу критики, журнал «Всесвіт» (залишив роботу за звинуваченням у «націоналістичних ухилах»). У 1978–1980 рр. — не мав постійного місця роботи, читав лекції в Київському національному універ
- Слабенко Світлана Володимирівна народилася в м. Фрунзе Киргизької РСР 1951 р. В 1975 р. закінчила вечірнє відділення філфаку КДУ ім. Т. Шевченка. До вступу в університет працювала в бібліотеці кіностудії ім. О. Довженка, редактором багатотиражки. З 1975 р. — вчитель російської мови та літератури в школах м. Києва. Протягом 20‑ти років керувала учнівським театром “Дзеркало”, який неодноразово посідав перші місця на міських фестивалях аматорських театрів. С. В. Слабенко — вчитель-методист, відмінник освіти України, неодноразово нагороджена почесними грамотами МОН України та ГУОН КМДА. Вона є автором низки статей з методики викладання літератури в журналах “Зарубіжна література”, “Всесвітня література”. З вересня 2000 р. — вчитель зарубіжної літератури, а з вересня 2001 р. — заступник директора з педагогічної роботи Олександрійської гімназії.
- Славін Л.М.
- Служба зовнішньої розвідки України
- Сміленко (Брайчевська) Алла Трохимівна
- Смик Роман Петрович (1918-2007 рр.) - український громадський діяч, лікар, меценат, видавець, організатор філателійних виставко. Засновник Фундації ім. Б. Лепкого при Науковому товаристві ім. Т.Шевченка; племінник письменника, передав частину його архіву до обласного музею Б. Лепкого у Бережанах (Тернопільська обл.).
- Смик Роман Петрович (1918-2007 рр.) - український громадський діяч, лікар, меценат, видавець, організатор філателійних виставок. Засновник Фундації ім. Б. Лепкого при Науковому товаристві ім. Т.Шевченка у США; племінник письменника, передав частину його архіву до обласного музею Б. Лепкого у Бережанах (Тернопільська обл.).
- Собко Вадим Миколайович (1912–1981) – український радянський письменник, прозаїк, драматург. Лауреат Державної премії СРСР (1951) та Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1975)
- Соколовський Дмитро Тимофійович (1894–1919 рр.) — український отаман, один з керівників повстанського руху проти більшовиків в 1919 р. на Волині, Київщині та Поділлі.
- Сократ (470–399 до н.е.) – великий старогрецький філософ
- Солов'яненко Анатолій Борисович (25.09.1932 р. — 29.07.1999 р.) — всесвітньо відомий український співак (лірико-драматичний тенор) та громадський діяч, Герой України (2008 р., посмертно), народний артист СРСР.
- Солод Одарка Михайлівна
- Сольський Степан Михайлович (1834 чи 1835 - 1900); Сварчевський Микола Львович
- Соляник Олексій Миколайович (2.11.1912-17.02.1984) організатор китобійного промислу. З 4 листопада 1947 р. призначений капітаном-директором Китобійної флотилії "Слава"
- Сопов О.М., Несіна-Інькова А.В.
- сотник Микола Битинський
- Співак М.С. міністр сільського господарства УРСР
- Співак Марк Сидорович (1902–1975) – міністр сільського господарства Української РСР (1952–1965)
- Спілка офіцерів України
- Спіцин А. А.
- Сталін Йосип Віссаріонович (1878-1953 рр.) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953 рр.) та голови уряду (1941-1953 рр.), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм. Сталінська політика, заснована на застосування системних репресій й терору, призвели до Голодомору; мільйони радянських громадян були ув’язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Сталін та його оточення організували «Великий терор» з метою ліквідації «ворогів робітничого класу». У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. У1939 р. Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Ні
- Сталін Йосип Віссаріонович (1878-1953 рр.) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953 рр.) та голови уряду (1941-1953 рр.), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм. Сталінська політика, заснована на застосування системних репресій й терору, призвели до Голодомору; мільйони радянських громадян були ув’язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Сталін та його оточення організували «Великий терор» з метою ліквідації «ворогів робітничого класу». У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. У1939 р. Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Ні
- Сталін Йосип Віссаріонович (1878-1953 рр.) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953 рр.) та голови уряду (1941-1953 рр.), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм. Сталінська політика, заснована на застосування системних репресій й терору, призвели до Голодомору; мільйони радянських громадян були ув’язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Сталін та його оточення організували «Великий терор» з метою ліквідації «ворогів робітничого класу». У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. У1939 р. Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Ні
- Сталін Йосип Віссаріонович (1878-1953 рр.) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953 рр.) та голови уряду (1941-1953 рр.), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм. Сталінська політика, заснована на застосування системних репресій й терору, призвели до Голодомору; мільйони радянських громадян були ув’язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Сталін та його оточення організували «Великий терор» з метою ліквідації «ворогів робітничого класу». У зовнішній політиці Сталін сприяв поширенню марксизму-ленінізму через Комуністичний інтернаціонал та підтримав антифашистський рух під час громадянської війни в Іспанії. У1939 р. Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Ні
- Сталін Йосип Віссаріонович (1878-1953 рр.) — радянський військовий та політичний діяч грузинського походження. Перебуваючи на посадах генерального секретаря Комуністичної партії Радянського Союзу (1922-1953 рр.) та голови уряду (1941-1953 рр.), встановив в СРСР однопартійну тоталітарну систему та став одноосібним диктатором. Створені за його правління політична система й ідеологія дістали назву сталінізм. Сталінська політика, заснована на застосування системних репресій й терору, призвели до Голодомору; мільйони радянських громадян були ув’язнені в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям.
- Сталін Йосиф Віссаріонович — один із керівних діячів КПРС і СРСР,генералісимус Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, Герой Радянського Союзу. У квітні 1925 р. генеральним секретарем ЦК КП(б)У став один із найближчих співробітників Й. Сталіна Л. Каганович. Й. Сталін ініціював поворот у бік колективізації сільського господарства. Він відмовився від принципу закупівлі продовольства на ринку і перейшов до конфіскаційного принципу — продрозкладки. В грудні 1929 р. на Всесоюзній конференції аграрників-марксистів Й. Сталін проголосив нову класову політику щодо селянства. Політика форсованої індустріалізації в місті та продрозкладка на селі призвели до глибокої економічної кризи. 1931–32 рр. в країні почався голод. Й. Сталін розпочав небачені за масштабом превентивні репресії. У жовтні 1932 р. в основні регіони товарного землеробства були направлені хлібозаготівельні комісії з надзвичайними повноваженнями, покликані «зламати селянський саботаж».
- Станіслав Август Понятовський (1732-1798) - останній король польський, великий князь литовський і руський (1764-1795). Намагався провести весторонні державні реформи, один з авторів Конституції Речі Посполитої (1791). За його правління відбулись три поділи Речі Посполитої, внаслідок яких держава припинила своє існування (1768, 1792, 1795). Меценат і колекціонер. Монети з його зібрання становлять одну з основ нумізматичної колекції НМІУ.
- Станіслав Жолкєвський – київський воєвода у 1608-1618 рр
- Стензель (Самуель) Берман - мінцмейстер Гданського монетного двору (1618-1635).
- Стенка Венедиктов
- Степан Половецький – друкар
- Степанков Костянтин Петрович
- Степанков Костянтин Петрович, справжнє прізвище — Волощук (03.06.1928 р., с. Печеськи Хмельницька обл. — 22.07.2004 р., с. Жовтневе Київської обл.) — український актор. У 1953 р. закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. З 1955 р. грав у театрі імені Івана Франка. З 1968 р. актор Київської кіностудії імені Довженка. З 1953 р. педагог і керівник майстерні Київського інституту імені І. Карпенка-Карого. З 1998 р. викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв. Фільмографія: "Павло Корчагін" (1956 р.); "Камінний хрест" (1968 р.); "Білий птах з чорною ознакою" (1970 р.); "Комісари" (1970 р.); "Захар Беркут" (1971 р.); "Вавилон ХХ" (1979 р.); "Овід" (1980 р.); "Дударики" (1980 р.); "Пастка" (1993 р.); "Як коваль щастя шукав" (1999 р.).
- Стефан ІІІ Великий, (бл. 1429 – 1504), молдавський воєвода у 1457–1504 рр.
- Стефан ІХ Томша (бл. 1564–1623), молдавський воєвода у 1611–1615 і 1621–1623 рр.
- Стефан Баторій (1533-1586) - король польський, великий князь литовський та руський (1576-1586). Походив з роду господарів Трансільванії. Вів активну внутрішню та зовнішню політику Речі Посполитої, зокрема завершив Лівонську війну перемогою над Московським царством (1582).
- Стефан Баторій (1533–1586) – король польський, великий князь литовський та руський (1576–1586). Походив з роду господарів Трансільванії. Вів активну внутрішню та зовнішню політику Речі Посполитої, зокрема завершив Лівонську війну перемогою над Московським царством (1582).
- Стефан Майерхофер (Stephan Mayerhofer).
- Стефанія Шабатура
- Стефанія Шабатура - закінчила Художній інститут у Львові. Мистець-килимар, член Спілки художників України. Була заарештована 12 у проведенні антирадянської пропаганди та засуджена на 5 років таборів та 3 роки заслання. січня 1972 р. за звинуваченням
- Стефанія Шабатура мистець-килимар
- Стецько Ярослава Йосипівна (1920–2003 рр.) — відомий політичний і громадський діяч України, народний депутат України, старійшина Верховної Ради (1998–2002 рр.) У 1941–1943 рр. навчалася у Львівській політехніці. Закінчила Український вільний університет у Мюнхені. Мала спеціальність — магістр політичних наук, конференц-перекладач, знала 8 іноземних мов: англ., нім., польську, франц., ісп., білоруську, італійську, словацьку). До Верховної Ради обрала двічі (1998–2002 рр. від Надвірнянського в/округу на Івано-Франківщині. Слава Стецько була шефом пресового бюро Антибольшевицького Блоку Народів, який вона очолювала з 1986 р., після кончини Ярослава Стецька. Вона була співорганізатором Європейської Ради Свободи. В 1947–1991 рр. працювала редактором “АПН-Кореспонденс” (м. Мюнхен). В 1991 р. повернулася до України, стала організатором Конгресу українських націоналістів. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ст. (2000 р.).
- Стражеско Микола Дмитрович (1876— 1952) — український терапевт, доктор медицини (1904), професор (1907), заслужений діяч науки УРСР (1934), академік АН УРСР (1934), академік АН СРСР (1943), дійсний член АМН СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1947).
- Стригун Федір Миколайович (нар. 01.11.1939 р., Томашівка, Черкаська область, Українська РСР) — український режисер та актор. Народний артист України, художній керівник, режисер-постановник Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, професор, завідувач кафедрою режисури Львівського національного університету ім. Івана Франка, академік Національної академії мистецтв України (2017 р.), голова західного відділення Спілки театральних діячів України, голова Львівського міжобласного відділення НСТД України. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка з 09.1996 р. по 10.2001 р.
- Ступка Богдан Сильвестрович (27.08.1941 р. — 22.07.2012 р.) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993 р., за головну роль у виставі "Тев'є-Тевель", за Шолом-Алейхемом), народний артист УРСР (1980 р.), народний артист СРСР (1991 р.), Герой України (2011 р.). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (2006 р., 2010 р.), ордена "За заслуги" I, II ступеня, ордена "За заслуги перед Польщею". Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка та Державної премії СРСР.
- Ступка Богдан Сильвестрович (27.08.1941 р. — 22.07.2012 р.) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993 р., за головну роль у виставі "Тев'є-Тевель", за Шолом-Алейхемом), народний артист УРСР (1980 р.), народний артист СРСР (1991 р.), Герой України (2011 р.). Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (2006 р., 2010 р.), ордена «За заслуги» I, II ступеня, ордена «За заслуги перед Польщею». Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка та Державної премії СРСР.
- Сумська Наталія В'ячеславівна (нар.22.04.1956 р., с. Катюжанка, Київська обл.) — українська акторка та телеведуча, провідна акторка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, народна артистка України (2000 р.), лауреат Шевченківської премії (2008 р.), лауреат премії "Київська пектораль" за роль Гортензії у виставі "Грек Зорба" (2011 р.), лауреат премії "Київська пектораль" за роль Ганни Кареніної та Ганни Протасової у виставі "Живий труп" (2015 р.). У 1977 р. закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого та почала працювати у Національному академічному театрі ім. Івана Франка. Ролі у театральних виставах: Дідона — "Енеїда", Оксана — "Різдвяна ніч", Жанна д'Арк — "Біла ворона", Еліза Дулітл — "Пігмаліон", Емілія — "Отелло", Кайдашиха — "Кайдашева сім'я" тощо. Фільмографія: "Наталка Полтавка" (1978 р.), "Дударики" (19
- Сумська Ольга В'ячеславівна (нар. 22.08.1966 р., м. Львів, УРСР) — українська актриса і телеведуча, народна артистка України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996 р.). У 1987 р. закінчила акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. У 1988-2006 рр. працювала акторкою в Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1997-2008 рр. — ведуча програми "Імперія кіно" на телеканалі "1+1". У 2009 р. — ведуча телеканалу "Інтер" (програми "Ранок з "Інтером"" і "Місце зустрічі"). Фільмографія: "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" (1983 р.), "Назар Стодоля" (1988 р.), "Карпатське золото" (1991 р.), "Голос трави" (1992 р.), "Тигролови" (1994 р.), "Роксолана" (1997 р.), "За двома зайцями" (2004 р.), "Театр приречених" (2006 р.) та ін.
- Сургучов Е. Д.
- Сухов Кліментій Лукіч (1898 – 1973) – представник партійно-державної номенклатури УРСР 1920-1950-х років. Член ВКП(б) з 1920 року. Народився в с. Кабани Київської області. Отримав початкову освіту. Учасник І світової війни на Кавказькому фронті. У 1916 році закінчив курси унтер-офіцерської санітарної команди. Закінчив війну у чині старшого унтер-офіцера. У 1918-21 рр. – учасник Громадянської війни на боці Червоної армії. У 1921 р. повернувся в Україну, де працював на керівних посадах районного рівня. Найвища партійна посада – перший секретар Білоцерківського райкому партії (1944–47 рр.), державна – директор Київського заводу молочної кислоти (1953-54 рр.) У 1938-41 рр. – працював на Будівництві №1 Наркомату шляхів сполучень (прокладка тунелю під Дніпром) на посаді начальника політвідділу. Під час ІІ світової війни був на партійній роботі в Челябінській області. Нагороджений орденами Вітчизняної війни (1945 р.) та Червоної Зірки (1967 р.). Похований на Байковому кладовищі.
- Схют Корнеліс (Schut Cornelis) (1597–1655) – фламандський живописець і гравер
- Т.Г. Шевченко
- Т.Ключкіна - майстер
- Тінторетто Якопо (Якопо Робусті) (Tintoretto Jacopo) (1518–1594) – італійський художник епохи Відродження.
- Тадеуш Лубенський (1794-1861) - син Фелікса Лубенського, Міністра юстиції Варшавського князівства. Парафіяльний ксьондз, канонік краківський, декан колегіати вроцлавської, єпископ вроцлавський.
- Тадеуш Чацький (1765-1813) – відомий польський вчений та громадський діяч, історик, нумізмат і просвітник, співзасновник Волинського ліцею.
- Тамара Василівна Письменна
- Таран Володимир
- Таранухін Василь Андрійович (1873-1920). Український судовий медик, епідеміолог, лікар, гігієніст та професор медицини. Один з фундаторів медичної кримінології у Російській імперії та учень Д. Заболотного. Народився у м. Катеринослав (нині м. Дніпро). У 1899 році закінчив медичний факультет Університету святого Володимира (Київ). З 1914 року очолював кафедру судової медицини цього університету. Учасник та організатор експедицій по боротьбі з холерою та чумою у Китаї (1898), Персії (1904) та Астрахані. В якості асистента, приймав участь у експедиції Д. Заболотного до м. Вейчан, у Китай (1898);
- Таранухін Василь Андрійович (1873-1920). Український судовий медик, епідеміолог, лікар, гігієніст та професор медицини. Один з фундаторів медичної кримінології у Російській імперії та учень Д. Заболотного. Народився у м. Катеринослав (нині м. Дніпро). У 1899 році закінчив медичний факультет Університету святого Володимира (Київ). З 1914 року очолював кафедру судової медицини цього університету. Учасник та організатор експедицій по боротьбі з холерою та чумою у Китаї (1898), Персії (1904) та Астрахані. В якості асистента, приймав участь у експедиції Д. Заболотного до м. Вейчан, у Китай (1898)
- Тарас Вознюк та Костянтин Ковалишин
- Тарас Григорович Шевченко(9. 03. 1814 р. — 10. 03. 1861 р.) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
- Тарас Степанович Возняк (нар.11 травня 1957) — український культуролог, політолог, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї», генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького, лауреат премії імені Василя Стуса.
- Тарас Шевченко
- Тарновський В.В.
- Тарновський М. Я.
- Тахтай Олександр Кузьмич (1890-1963) - археолог. музейник і краєзнавець. Дослідник первісної скіфо-сарматської, античної й середньовічної археології, античної епіграфіки і нумізматики. У другій половині 1920их років очолюював експедиції з метою дослідження археологічних пам'яток Полтавщини.
- Тахтай Олександр Кузьмич (1890-1963) - археолог. музейник і краєзнавець. Дослідник первісної скіфо-сарматської, античної й середньовічної археології, античної епіграфіки і нумізматики. У другій половині 1920их років очолюював експедиції з метою дослідження археологічних пам'яток Полтавщини.
- Ташкер М.А.
- текст Павло Волховський
- Телегін Дмитро Якович (1919—2011) — радянський та український археолог, доктор історичних наук, професор, фахівець у галузі первісної археології та козацької доби, очільник кількох комплексних археологічних експедицій (Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпро—Донбас, Славутич). Популяризатор археології, у 60-ті роки ХХ ст. започаткував археологічний гурток при ІА АН УРСР. Ініціатор створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури України, понад 35 років очолював його секцію пам’яток археології. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і технологій (1977), премій ім. В. Хвойки (1995) та "Золотий скіф".
- Телегін Дмитро Якович (1919—2011) — радянський та український археолог, доктор історичних наук, професор, фахівець у галузі первісної археології та козацької доби, очільник кількох комплексних археологічних експедицій (Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпро—Донбас, Славутич). Популяризатор археології, у 60-ті роки ХХ ст. започаткував археологічний гурток при ІА АН УРСР. Ініціатор створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури України, понад 35 років очолював його секцію пам’яток археології. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і технологій (1977), премій ім. В. Хвойки (1995) та "Золотий скіф".
- Тенірс Давид молодший (David Teniers) (1610–1690) – видатний художник і гравер фламандської школи.
- Тенірс Давид молодший (David Teniers) (1610–1690) – видатний художник і гравер фламандської школи.м
- Теодосій Мовчанівський
- Теплов Григорій Миколайович (1711 - 1779) - державний та культурний діяч, адютант Петербурзької АН. Був вихователем молодого Кирила Розумов- ського, згодом радником, а за часів гетьманування - наглядав за його маєтками.
- Теплов Григорій Миколайович (1711 - 1779) - державний та культурний діяч, адютант Петербурзької АН. Був вихователем молодого Кирила Розумовського, згодом радником, а за часів гетьманування - наглядав за його маєтками.
- Теплов Григорій Миколайович (1711–1779) – державний та культурний діяч, ад’ютант Петербурзької АН. Був вихователем молодого Кирила Розумовського, згодом радником, а за часів гетьманування - наглядав за його маєтками.
- Терещенко Олександр Миколайович (1856–1911) – громадський діяч, меценат, колекціонер
- Тимошенко Юлія Володимирівна — українська державна та політична діячка, Народний депутат України 2, 3, 4, 5, 6, 8 та 9 скликань, 10 та 13 Прем’єр-міністр України (2005, 2007–2010 рр.), віцепрем’єр-міністр України х питань паливно-енергетичного комплексу (1999–2001 рр.), кандидат економічних наук, голова партії “Батьківщина”, одна з лідерів “Помаранчевої революції” 2004 р.
- Титаренко Олексій Антонович (17 (30) .03.1915 - 14.07.1992) - український радянський і партійній діяч. У 1982Титаренко Олексій Антонович (17 (30) .03.1915 - 14.07.1992) - український радянський і партійній діяч. У 1982-1988 рр. – 2-й секретар ЦК Компартії України.1988 рр.
- Титаренко Олексій Антонович (17(30).03.1915 – 14.07.1992) – український радянський і партійній діяч. У 1982–1988 рр.– 2-й секретар ЦК Компартії України.
- Тихон Бондаренко – особа, на чиї кошти було зроблено потир
- Тихон Огієнко-вкладник хреста, про якого нічого невідомо.
- Тичина Павло Григорович
- Товкачевський Валеріан Андрійович
- Токе Луї (Tocque Louis) (1696–1772) – французький художник-портретист
- Токе Луї (Tocque Louis) (1696–1772) – художник-портретист
- Томара Степан Іванович (?-1715) - домонтовський сотник (1694-1704 рр.), Переяславський обозний (1706-1707 рр.), Переяславський полковник (1707-1715 рр.).
- Томаш Замойський – київський воєвода у 1619-1628 рр.
- Тохмахчі І. І.
- Траубе Людвиг (нім. Ludwig Traube) (1818–1876) – німецький медик. Головний лікар в лікарні "Шаріте". Траубе вважається фундатором експериментальної патології в Німеччині.
- Трегубова В. М.
- тригун Федір Миколайович (нар. 01.11.1939 р., Томашівка, Черкаська область, Українська РСР) — український режисер та актор. Народний артист України, художній керівник, режисер-постановник Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, професор, завідувач кафедрою режисури Львівського національного університету ім. Івана Франка, академік Національної академії мистецтв України (2017 р.), голова західного відділення Спілки театральних діячів України, голова Львівського міжобласного відділення НСТД України. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка з 09.1996 р. по 10.2001 р.
- Троненко Володимир Іванович — народився 1934 року в м. Охтирка на Сумщині. В 1954 р. закінчив Охтирське педучилище. В 1964 р. — ВПШ при ЦК КПРС, кандидат економічних наук, доцент. Пройшов шлях від учителя математики 5–12 класів Довжичанської МСШ на Охтирщині до доцента Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка; професора Міжнародного інституту лінгвістики і права. В 1957–1961 рр. — працівник Сумського ОК ЛКСМУ. В 1972–1975 рр. — керівник лекторської групи Сумського ОК КПУ. В 1975–1981 рр. — консультант ЦК КП України. З 1981 р. — на викладацькій роботі.
- Труа Жан-Франсуа де (Jean-Francois de Troy) (1645–1730) – французький живописець
- Труа Жан-Франсуа де (Jean-Francois de Troy) (1679–1752) – французький живописець
- Труа Франсуа де (Troy Francois de) (1645–1730) – французький живописець
- Тулуб Зінаїда Павлівна (1890–1964) – радянська російська та українська письменниця. Публікувалась з 1910 р.
- Тулуб Зинаїда Павлівна (1890–1964) – радянська російська та українська письменниця. Публікувалась з 1910 р.
- У 1923 р. житель с. Хотянівка Кир. Романчук подарував знаряддя лову Кабінету антропології та етнології ім. Ф. Вовку.
- уйбіда Василь Степанович (нар. 08.05.1958 р.) — український політик, громадський діяч, науковець. Львівський міський голова (1998—2002 рр.). Голова Народного Руху України (15.12.2012 р. — 28.05.2017 р.).
- Улугбек Мухаммед Тарагай
- Упорядкування, бібліографія Г.Костюка
- Управління в справах мистецтв при Раднаркомі УРСР
- УПЦ
- Успенський Порфірій (1804-1855) - історик-візантолог, археолог, сходознавець, церковний педагог. Перший ректор Херсонської духовної семінарії в Одесі. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої). Єпископ Чигиринський, вікарій Київської митрополії Відомтсва православного сповідання Російської імперії. Автор мемуарів і мандрівник.
- Ф. Ерхард (F.Ehrhard)
- Філіп'єва Олена
- Філіп'єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара ("Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик" П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті ("Дон Кіхот", "Баядерка" Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора ("Корсар" А. Адана), Зобеїда ("Шехеразада" М. Римського-Корсакова), Егіна ("Спартак" А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіп'єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара («Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора («Корсар» А. Адана), Зобеїда («Шехеразада» М. Римського-Корсакова), Егіна («Спартак» А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіп'єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара ("Лебедине озеро", "Спляча красуня", "Лускунчик" П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті ("Дон Кіхот", "Баядерка" Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора ("Корсар" А. Адана), Зобеїда ("Шехеразада" М. Римського-Корсакова), Егіна ("Спартак" А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіп'єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара («Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора («Корсар» А. Адана), Зобеїда («Шехеразада» М. Римського-Корсакова), Егіна («Спартак» А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіп&#039;єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара (&quot;Лебедине озеро&quot;, &quot;Спляча красуня&quot;, &quot;Лускунчик&quot; П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті (&quot;Дон Кіхот&quot;, &quot;Баядерка&quot; Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора (&quot;Корсар&quot; А. Адана), Зобеїда (&quot;Шехеразада&quot; М. Римського-Корсакова), Егіна (&quot;Спартак&quot; А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіп&#039;єва Олена Валеріївна (нар. 23 травня 1970 р., м. Дніпрорудне, Запорізької області) — прима-балерина Національної опери України ім. Т. Шевченка, народна артистка України, свого часу наймолодша народна артистка України (19.08.1993 р.). Партії: Одетта-Оділія, Аврора, Клара («Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик» П. Чайковського), Кітрі, Нікім, Гамзатті («Дон Кіхот», «Баядерка» Л. Мінкуса), Жизель, Сильфіда в однойменних балетах А. Адана та Х. Левенсхольда, Медора («Корсар» А. Адана), Зобеїда («Шехеразада» М. Римського-Корсакова), Егіна («Спартак» А. Хачатуряна) та ін. З вересня 2020 р. — художній кервіник балетної трупи Національної опери.
- Філіпп Генріх Мюллер
- Філіпп Генріх Мюллер (1654–1719) – знаменитий німецький медальєр родом з Аугсбурга. Створив цілу низку пам'ятних медалей про події тогочасної німецької історії, пов'язані з Англією, Австрією, Францією, Нідерландами, Венецією, Росією. Більішсть робіт створив, працюючи у Нюрнберзі.
- Філіпп Генріх Мюллер (1654–1719) – знаменитий німецький медальєр родом з Аугсбурга. Створив цілу низку пам'ятних медалей про події тогочасної німецької історії, пов'язані з Англією, Австрією, Францією, Нідерландами, Венецією, Росією. Більішсть робіт створив, працюючи у Нюрнберзі.
- Філіпп Клювер, мінцмейстер і орендар Гданського монетного двору (1588-1601)
- Філіпп Меланхтон (1497–1560) – німецький теолог і гуманіст, професор Віттенберзького університету. Євангелічний реформатор, автор низки політико-богословських трактатів, що систематизували теологію лютеранства. Один з найближчих сподвижників Мартіна Лютера, та його фактичний наступник.
- Фірма "Адам Маннс та сини"
- Фірма "Сі і Вагнер"
- Фірма Deschler & Sohn
- фірма W&C
- Фірма Йосипа Маршака
- Фірма Кох та бергфельд ( Koch& Bergfeld)
- Фірма Кох та бергфельд ( Koch& Bergfeld)
- Фабр Франсуа-Ксавьєр (Fabre Francois-Xavier) (1766–1837) – французький історичний живописець.
- Фаленс Карл (Falens Charles) (1684–1733) – фламандський живописець
- Фанати ФК "Таврія" (Сімферополь), які були змушені покинути Крим у 2014–2015 рр.
- Фанати ФК «Таврія» (Сімферополь)
- Фанати ФК “Таврія” (Сімферополь)
- Фанати ФК “Таврія” (Сімферополь), які були змушені покинути Крим у 2014–2015 рр.
- Фарисей Симон запросив Ісуса Христа до свого будинку на бенкет. Симон порушив звичай Сходу – гостям треба було омити ноги. Тоді одна грішниця наблизилася до Христа, впала перед ним навколішки та плачучи почала обливати ноги Ісуса сльозами і отирати волоссям голови своєї та цілувати ноги Його і мазала миром. Бачачи це, фарисей, який запросив Ісуса, сказав сам до себе: "Якби він був пророком, то знав би, хто і яка жінка торкається Його, бо вона грішниця". Христом відповів фарисею: "Прощаються гріхи великі за те, що вона багато любила Бога".
- Фармаковський Б.В.
- Фатєєва В.З., хранителька фондів Бахчисарайського історико-археологічного музею. Член комісії з передачі колекції кисетів та озброєння з Бахчисарайського музею до Києва у 1956 р.;
- Фаянс Максиміліан
- Фаянс Максиміліан (Fajans Maksymilian) (1827–1890) – польський художник , рисувальник, літограф, майстер портрету
- Федір Вовк
- Федір Воронич – ротмистр, згаданий у реєстрі «панів ротмистрів українних» 1627 р. серед керівників сторожових кінних загонів кварцяного війська польського короля. Під час Смоленської війни Речі Посполитої з московитами 1632-1634 рр. очолював один із трьох полків кварцяного війська. Представники роду Вороничів згадуються у документах серед родин бояр-шляхти Київщини і Брацлавщини від сер. XV ст.
- Федір Золотар
- Федір Золотар - київський майстер
- Федір Коробкін
- Федір Коробкін – видатний київський майстер XIX ст.
- Федір Лісовський, власник книги, священик з м.Гадяч
- Федір Левицький
- Федір Левицький - київський золотар і гравер першої половини XVIII ст.
- Федір Левицький - київськийзолотар і гравер першої половини XVIII ст.
- Федір Левицький - кихвський золотар і гравер першої половини XVIII ст.
- Федір Левицький – київський золотар і гравер першої XVIII ст.
- Федір Левицький – київський золотар і гравер першої половини XVIII ст.
- Федорова Ніна Іванівна
- Федяєв С. О.
- Фелікс Ян Шварц (1807 -- 1838 рр.)
- Феодор Семповський, парох чугорської церкви
- Феодосій Углицький (30-ті р. XVII ст. - 1696) - архієпископ чернігвський (1692-1696)
- Феодосій Углицький (30-тір. XVII -1696)-архієпископ чернігівський ар
- Феодосій Хоменський - ігумен Видубицького монастиря, похований (1737 р.) в Георгіївському соборі монастиря
- Фердинанд Манліхер (1848–1904)
- Ферроні Ієронім (Ferroni Hieronimus)
- Ферроні Ієронім (Ferroni Hieronymus) (1687–1730) – італійський гравер
- Феска Адольф (Fesca Adolf)
- Феска Адольф (Fesca Adolf) (активна діяльність бл. 1850 р.) – майстер гравірованої репродукції на міді і сталі.
- Флор Соколовський, микільський дяк. Один із власників книги
- Фоло Джованні (Folo Giovanni) (1764–1836) – італійський гравер різцем та офортом
- Фома Вілановський (1488–1555) – іспанський святий, відомий своїм милосердям
- Фонтана П`єтро (Fontana Pietro) (1762–1837) – італійський гравер
- фото І. Костюченко, Н. Каневського
- фото М. Гельфгата
- фото М. Сахарова, П. Орлова
- фото П. Орлова
- фото С. Шиманського
- фотограф К. Лішко
- фототипія Кордовського
- Фрідріх І (1657–1713) – монарх з династії Гогенцоллернів, як Фрідріх ІІІ – курфюрст Бранденбурзький (з 1688) та перший король Пруссії (з 1701). Підтримав Габсбургів у Війні за іспанську спадщину (1701–1713), від яких і отримав королівську корону. Внутрішня політика відзначалася віротерпимістю, що дозволяло залучити до Бранденбургу іммігрантів. Меценат, відкрив університет у Галле (1694), заснував Академію мистецтв (1696) та Академію наук (1700) у Берліні.
- Фрідріх ІІ Великий (1712–1786) — третій прусський король (1740—1786) з династії Гогенцоллернів, курфюрст Бранденбурзький. До сходження на трон цікавився більше філософією і музикою, ніж політикою і військовою справою. Як король провів ряд реформ у Пруссії, що укріпили армію, промисловість та освіту, проголосив свободу віросповідання, заборонив тортури, допустив до державного управління, судочинства та освіти вихідців з простолюду. Провів ряд війн проти Австрії за Сілезію (1-ша і 2-га Сілезькі, Семирічна війна). Натхненник і учасник першого поділу Речі Посполитої (1772). Завадив приєднанню Баварії до Австрії у війні за Баварську спадщину (1778–1779). Збудував палац Сансусі (1747) у якому і був похований після смерті.
- Фрідріх Август ІІ (1797–1854) - саксонський монарх з династії Веттінів. Учасник наполеонівських війн, З 1830 – регент-співправитель свого дядька Антона І, згодом – третій король Саксонії (1836–1854). До 1849 відзначався ліберальними тенденціями у правлінні - надав самоуправління містам та скасував кріпацтво (1832). Захоплювався гравюрою та ботанікою, помер під час подорожі до Тіролю (1854).
- Фрідріх Август ІІІ (1750–1827) – останній курфюрст Саксонський (1763–1806) та перший король Саксонії (1806–1827), великий герцог Варшавський (1807–1815). У зовнішній політиці орієнтувався на Прусію; після ліквідації Священної Римської імперії та розгрому Прусії (1806) пристав на бік Наполеона Бонапарта та отримав від нього королівський титул. Зміг зберегти трон після падіння Першої імперії. Відомий ліберальними реформами та впорядкуванням державного управління Саксонії, за що отримав прізвисько "Справедливий".
- Фрідріх Август ІІІ (1750–1827) – останній курфюрст Саксонський (1763–1806) та перший король Саксонії (1806–1827), великий герцог Варшавський (1807–1815). У зовнішній політиці орієнтувався на Прусію; після ліквідації Священної Римської імперії та розгрому Прусії (1806) пристав на бік Наполеона Бонапарта та отримав від нього королівський титул. Зміг зберегти трон після падіння Першої імперії. Відомий ліберальними реформами та впорядкуванням державного управління Саксонії, за що отримав прізвисько "Справедливий"
- Фрідріх Август ІІІ (1865–1932) – сьомий і останній король Саксонії (1904–1918). Реформував саксонський виборчий закон у бік лібералізації (1909), невдало намагався реформувати шкільну систему (1912). Один з чотирьох союзних князів Німецької імперії, що не очолив свою армію під час Першої світової війни. Втративши престол у 1918, внаслідок Листопадової революції, повністю відійшов від справ.
- Фрідріх Антон Кеніг
- Фрідріх Антон Кеніг (1773–1844) – німецький медальєр, син медальєра Антона Фрідріха Кеніга. З 1811 працював, як помічник батька, на Берлінському монетному дворі. У 1824 переїзджає до саксонії; у 1824–1844 працює монентим гравером на Дрезденському монетному дворі. Відомий численними роботами на замовлення монарших дворів Європи.
- Фрідріх Вільгельм Гернляйн
- Фрідріх Вільгельм Гернляйн (1873–1945) – саксонський медальєр. Член Дрезденського товаритства митців "Märzbund". З 1911 працював на саксонському Державному монетному дворі у Мульденхюттені. Більшість його медалей виконані у стилі модерн та характерні об’ємними рельєфними зображеннями. Загинув разом із сім’єю підчас бомбардування Дрездена, 13 лютого 1945.
- Фрідріх Ульбріхт
- Фрідріх-Вільгельм III (1770—1840) — п'ятий король Пруссії (1797–1840) з династії Гогенцоллернів. Останній курфюрст Брандербурзький. Активний учасник 4, 6 та 7 антифранцузьких коаліцій. Завдяки рішенням Віденського конгресу (1815) приєднав до Пруссії більшу частину Саксонії, Данциг, Познань, Рейнланд і Вестфалію, шведську Померанію. Об'єднав протестантські течії свого королівства у Прусську унію, запровадивши спільну церковну організацію, богослужіння й архітектурний стиль (1817).
- Фрідріх-Вільгельм ІІ (1744–1797) – четвертий прусський король (1786–1797), племінник Фрідріха ІІ Великого. Проводив консервативну внутрішню політику, активний учасник Першої антифранцузької коаліції (1792–1797), з якої він вийшов за сепаратним Базельським миром 1795р.
- Франсуа-Луї де Бурбон-Конті (1664–1709) – французький принц крові з дому Конті, молодшої гілки принців Конде. Полководець, уславлений успіхами у війні проти Аусбурзької ліги; носив прізвисько Великий Конті. У 1697 був обраний королем Польщі, проте через збройний опір саксонського претендента, Августа Сильного, змушений відмовитись від корони. У 1709 мав очолити французькі війська в Італії, проте захворів і помер у Парижі.
- Франц ІІ (1768—1835) — останній імператор Священної Римської імперії (1792–1806), перший імператор Австрії (1804–1835). Перша половина правління відзначена війнами проти революційної Франції та Першої імперії Наполеона Бонапарта. Після поразки при Аустерліці (1805) за умовами Пресбурзького миру був змушений ліквідувати Священну Римську імперію. Внутрішня політика характерна реакцією проти ліберальних реформ попередників. У зовнішній політиці після Віденського конгресу – активний учасник "Священного союзу".
- Франц Йозеф I (1830—1916) — імператор Австрійської імперії та король Угорщини (1848–1916); з 1867 — двоєдиної держави, Австро-Угорської монархії. Опинився на престолі в розпал революції 1848 року. Правив 68 років; здійснював консервативну внутрішню політику спрямовану на збереження цілісності монархії Габсбургів; його правління стало часом поступового занепаду ролі Австрії у Німеччині та водноча окремою епохою в історії народів, що входили до складу Дунайської монархії.
- Франциск Стадницький (1742-1810), польський магнат, граф
- Фредерік IV (1671–1730) – король Данії та Норвегії (з 1699) з династії Ольденбургів. У союзі з Польщею, Саксонією і Росією воював проти Швеції у Північній війні (1700–1721). Відомий як меценат науки і мистецтв.
- Фронджуло М.А.
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922), разом із чоловіком - колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922), разом із чоловіком і- колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922), разом із чоловіком колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922), разом з чоловіком - колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922), разом з чоловіком колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852–1922), разом з чоловіком - колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852–1922), разом з чоловіком – колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати
- Ханенко Б.І.
- Ханенко Богдан Іанович (1849-1917), Ханенко (Терещенко) Варвара Ніколівна (1852-1922) - промисловці, колекціонери предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценати.
- Ханенко Богдан Іванович (1849 – 1917) – український промисловець, колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат. Член Державної ради Російської імперії, камергер (1913), дійсний статський радник. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
- Ханенко Богдан Іванович (1849-1917) - юрист, член Державної ради Російської імперії; член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Також колекціонер предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценат
- Ханенко Богдан Іванович (1849-1917) - юрист, член Державної ради Російської імперії; член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Також колекціонер предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценат
- Ханенко Богдан Іванович (1849-1917) – видатний київський колекціонер, меценат.
- Ханенко Богдан Іванович (1849–1917) – юрист, член Державної ради Російської імперії; член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Також колекціонер предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценат
- Ханенко Богдан Іванович (1849–1917) – юрист, член Державної ради Російської імперії; член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Також колекціонер предметів старовини, творів мистецтва, археології; меценат
- Ханенко В.Н.
- Ханенко Варвара Ніколівна (до шлюбу Терещенко; 1852 – 1922) – українська колекціонерка, меценатка. Засновниця теперішнього Музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.
- Харлан Ольга Геннадіївна (нар. 4 вересня 1990 р., м. Миколаїв) — українська фехтувальниця на шаблях, олімпійська чемпіонка 2008 р. та срібна призерка Олімпійських ігор 2016 р. в командній першості, бронзова призерка Олімпійських ігор 2012 та 2016 рр. в індивідуальній першості, шестиразова чемпіонка світу (2013, 2014, 2017, 2019 рр. в індивідуальній першості, 2009 та 2013 рр. в командній першості), восьмиразова чемпіонка Європи (2009, 2011, 2012, 2013, 2014, 2019 рр. в індивідуальній першості, 2009 та 2010 рр. в командній першості), заслужений майстер спорту з фехтування.
- Хасевич Ніл Антонович — графік, вояк УПА. Народився 1905 р. в с. Дюксин (нині — Костопільський район Рівненської обл.) в сім’ї диякона місцевого храму. У 1925 р. вступив на відділ графіки у Варшавську академію мистецтв., яку закінчив у 1937 р. У 1943 р., після того, як німецька карна експедиція спалила декілька сіл на Волині, в тому числі й рідне село Хасевича, він перейшов у підпілля і вступив до УПА. Був призначений членом крайової референтури пропаганди Північно-західних українських земель. Діяв під підпільними псевдонімами “Бей-Зот” і “Старий”. Ніл Хасевич ілюстрував майже всі видання УПА-Північ, більшість з яких було виконано в техніці ксилографії. Він представив два проекти Хреста Бойової Заслуги, п’ять проектів Хреста Заслуги, три проекти відзнаки належності до УПА та два проекти відзнаки 20‑річчя ОУН. Проект останніх розробляв із власної ініціативи, оскільки в наказі Головного Командування УПА від 27 січня 1944 р. вона не зазначалася. Загинув 4 березня 1952 р. в с. Сухівцях Рівненського району під час
- Хасевич Ніл Антонович — графік, вояк УПА. Народився 1905 р. в с. Дюксин (нині — Костопільський район Рівненської обл.) в сім’ї диякона місцевого храму. У 1925 р. вступив на відділ графіки у Варшавську академію мистецтв., яку закінчив у 1937 р. У 1943 р., після того, як німецька карна експедиція спалила декілька сіл на Волині, в тому числі й рідне село Хасевича, він перейшов у підпілля і вступив до УПА. Був призначений членом крайової референтури пропаганди Північно-західних українських земель. Діяв під підпільними псевдонімами “Бей-Зот” і “Старий”. Ніл Хасевич ілюстрував майже всі видання УПА-Північ, більшість з яких було виконано в техніці ксилографії. Він представив два проекти Хреста Бойової Заслуги, п’ять проектів Хреста Заслуги, три проекти відзнаки належності до УПА та два проекти відзнаки 20‑річчя ОУН. Проект останніх розробляв із власної ініціативи, оскільки в наказі Головного Командування УПА від 27 січня 1944 р. вона не зазначалася. Загинув 4 березня 1952 р. в с. Сухівцях Рівненського району під час
- Хвойка Вікентій В'ячеславович (1850-1914) - археолог, хранитель археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею
- Хвойка Вікентій В'ячеславович (1850-1914) - археолог, хранитель археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею
- Хвойка Вікентій Вячеславович (1850-1914) - археолог, хранитель археологічного відділу Київського художньо-промислового і наукового музею
- Хитоко А. В.
- Хитько А. В.
- Хмельницький Богдан Михайлович
- Хмельницький Богдан Михайлович (1596–1657) – гетьман України (1648–1657)
- Хмельницький Богдан Михайлович (1596–1657) – гетьман України (1648–1657).
- Хома – один з 12 апостолів, широко відомий як Хома невіруючий, тому що не повірив у воскресіння Христа.
- Хоменко Віталій Федорович
- Хоменко Олександр Анатолійович — завідувач сектору “Української революції 1917–1921 рр.” відділу історії України ХХ ст. НМІУ. Автор великої кількості публікацій на теми Української революції 1917–1921 рр., давньої української літератури, письменства доби “Розстріляного відродження”, літератури ХХ ст. З березня 2022 р. — учасник територіальної оборони м. Києва, з травня 2022 р. — військовий військовий у складі батальйону “Свобода” Національної гвардії України.
- Хомрова Олена Миколаївна (нар. 16 травня 1987 р., м.Миколаїв) — українська фехтувальниця (шабля), олімпійська чемпіонка 2008 р. в командній першості, чемпіонка Європи та чемпіонка світу 2009 р. у командній першості, заслужений майстер спорту, депутат Миколаївської обласної ради. Триразова володарка нагороди «Герої спортивного року» (2007 р., 2008 р., 2009 р.).
- Хорунжий Юрій Михайлович (1937–2007) – український письменник.
- Храмов Ігор Валерійович (нар. 5 квітня 1966, м. Мерефа, Харківської області) — український балетмейстер і педагог, керівник балету Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Народний артист України (2017 р.). У 1984—2011 рр. — соліст балету Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
- Христина (1626–1689) – королева Шведської імперії у 1644–1654 роках. Походить з династії Ваза
- Хрущов Микита Сергійович (1894 – 1971) – перший секретар ЦК КПРС (1953–1964), перший секретар ЦК КП(б)У (1938–березень 1947; грудень 1947–грудень 1949).
- Хрущов Микита Сергійович (1894-1971 рр.) — радянський державний діяч українського походження, перший секретар ЦК КПРС (1953-1964 рр.), Голова Ради Міністрів СРСР (1958-1964 рр.). Герой Радянського Союзу (1964 р.)
- Художнє оформлення Андрія Пилюха
- Художник і скульптор: Володимир Атаманчук
- художник їєромонах Самуїл (у світі Самійло Неділка)
- художник Іван Іванець, гравер Францу Еве (?)
- художник Іван Григорович Лось
- художник А. Ждаха
- художник А.Н. Волненко
- художник Алєксеєв М.Ю.
- художник Бернар Буффе
- художник В.В. Мате
- художник Валерій Франчук
- художник Волненко А.Н.
- художник Г.С. Крушевський
- художник Григорій Золотов
- художник Джордж Доу
- художник З.Ш. Толкачов
- художник Йосип Марія Грассі
- художник К.Д. Трохименко
- Художник Корень Лариса
- художник Красицький Ф.С.
- художник Н.С. Строганов
- художник Сплітетессер Дмитро
- художник Строганов Н.С.
- Художник та скульптор: Іваненко Святослав
- Художник та скульптор: Атаманчук Володимир
- Художник та скульптор: Дем'яненко Анатолій
- Художник та скульптор: Дем`яненко Володимир
- Художник та скульптор: Чайковський Роман
- художник Яків Сваричевський
- Художник: Іваненко Святослав
- Художник: Івахненко Олександр
- Художник: аверс: Іваненко Святослав
- Художник: аверс: Івахненко Олександр; реверс: Міненок Сергій.
- Художник: аверс: Бєляєв Сергій
- Художник: аверс: Дем`яненко Володимир
- Художник: аверс: Корень Лариса
- Художник: аверс: Таран Володимир
- Художник: аверс: Харук Олександр
- Художник: аверс: Харук Сергій
- Художник: аверс:Харук Сергій
- Художник: Бєляєв Сергій
- Художник: Волненко А.
- Художник: Груденко Борис
- Художник: Дем`яненко Володимир
- Художник: Демяненко Анатолій
- Художник: Домовицьких Наталія
- Художник: Козаченко Віталій
- Художник: Кочубей Микола
- Художник: реверс: Бєляєв Сергій
- Художник: реверс: Груденко Борис
- Художник: реверс: Дем`яненко Володимир
- Художник: реверс: Міненок Сергій.
- Художник: реверс: Таран Володимир
- Художник: реверс: Харук Олександр
- Художник: реверс: Харук Сергій
- Художник: Сніжко Анатолій
- Художник: Таран Володимир
- Художник: Таран Володимир.
- Художник: Терьохіна Оксана
- Художник: Харук Олександ
- Художник: Харук Олександр
- Художник: Харук Олександр,
- Художник: Харук Сергій
- Художник:: Харук Олександр
- Художник:реверс: Кочубей Микола
- Художник:реверс: Кузьмін Олександр
- Художник:реверс: Скоблікова Марія
- Художник:Харук Олександр
- Худоник: Микола Кочубей
- Хутін Шарль Франсуа (Hutin Charles Francois) (1715–1776) – французький історичний живописець, гравер
- Цуккі Андреа (Zucchi Andrea)
- Цуккі Андреа (Zucchi Andrea) (1675–1740) – венеціанський живописець і гравер.
- Чайковський Анастас Григорович з 1909-19111 рр. працював на заводі Ф.Ф. Брандта. В 20-х роках був директором заводу &quot;Червоний плутагар&quot;.1
- Чайковський Анастас Григорович з 1909-19111 рр. працював на заводі Ф.Ф. Брандта. В 20-х роках був директором заводу "Червоний плутагар".1
- Чайковський Анастас Григорович з 1909-19111 рр. працював на заводі Ф.Ф. Брандта. В 20-х роках був директором заводу "Червоний плутагар".1
- Чапкіс Григорій Миколайович (24.02.1930 р., м. Кишинів — 13.06.2021 р.) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010 р.). Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Був членом журі шоу «Танці з зірками», головою журі фестивалю «Містерія танцю». Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв
- Чапкіс Григорій Миколайович (24.02.1930 р., м. Кишинів — 13.06.2021 р., м. Київ) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010 р.). Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю "Натхнення" (наймолодшій учасниці якого 50 років). Був членом журі шоу "Танці з зірками", головою журі фестивалю "Містерія танцю". Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв.
- Чапкіс Григорій Миколайович (24.02.1930 р., м. Кишинів — 13.06.2021 р., м. Київ) — український хореограф, народний артист України (08.02.2010 р.). Керівник Школи танцю Чапкіса. Головний балетмейстер ансамблю бального танцю «Натхнення» (наймолодшій учасниці якого 50 років). Був членом журі шоу «Танці з зірками», головою журі фестивалю «Містерія танцю». Професор кафедри сучасної хореографії факультету хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв
- Чередніченко Сергій
- Чередніченко Сергій Анатолійович (1962-2015 рр.) — фотохудожник. З 1982 р. працював у різних фотолабораторіях. У 1986 р. закінчив Київський політехнічний інститут (спеціальність — інженер хімічної індустрії) та працював науковим співробітником у дослідницьких лабораторіях КПІ. У 1991 р. отримав диплом Української академії фотомистецтва. Нагороджений дипломом "Майстер 1993" за перемогу у конкурсі "Майстерність B/W фотографії" Швеція. У 1995 р. за сприяння фірми "Кодак" пройшов стажування у Швеції (м. Мальме), де ознайомився з сучасним обладнанням та технологіями комерційної та рекламної фотографії. З 1997 р. працював фоторепортером у найбільшому видавництві України "Бліц-інформ".
- Чередниченко М. М.
- Чередниченко Микола Миколайович (1939-1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., фахівець з доби бронзи. Автор близько 50 праць, серед них 2 колективні монографії. Очолював новобудовні археологічні експедиції, що працювали на території Запорізької, Луганської, Полтавської областей
- Чередниченко Микола Миколайович (1939-1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., фахівець з доби бронзи. Автор близько 50 праць,серед них 2 колективні монографії. Очолював новобудовні археологічні експедиції, що працювали на території Запорізької, Луганської, Полтавської областей
- Чередниченко Микола Миколайович (1939–1993) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., фахівець з доби бронзи. Автор близько 50 праць, серед них 2 колективні монографії. Очолював новобудовні археологічні експедиції, що працювали на території Запорізької, Луганської, Полтавської областей
- Черкаський Давид Янович (23.08.1932 р., Шпола, УРСР — 30.10.2018 р. м. Київ, Україна) — український режисер-мультиплікатор, заслужений діяч мистецтв України (1995 р.), народний артист України (2010 р.), академік Академії телебачення (1997 р.), член-кореспондент Академії мистецтв України (1998 р.). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1955 р.). Працював художником Творчого об'єднання художньої мультиплікації "Київнаукфільму". З 1964 р. — режисер цього об'єднання. Фільмографія (як художник брав участь у створенні мультфільмів): "Пригоди Перця" (1961 р.), "Супутник королеви" (1962 р.), "Золоте яєчко" (1963 р.), "Як козаки куліш варили" (1967 р.). Створив стрічки: "Таємниця Чорного короля" (1964 р.), "Містерія-буф" (1969 р.), "Короткі історії" (1970 р.), "Пригоди капітана Врунгеля" (1978 р.), "Лікар Айболить" (1984 р.), "Острів скарбів" (1988 р.) та ін. Був президентом Міжнародного
- Чернявський А.
- Чернявський Арсен Петрович (1889-1944) – військовий та політичний діяч, член Українського Генерального Військового комітету (УГВК), член Української центральної Ради, полковник Армії УНР.
- Чернявський Петро Миколайович (нар. 16.04.1986 р., м.Київ) — український гітарист, найбільше відомий як колишній учасник гурту "Океан Ельзи" (з 2005 до 2013 рр.).
- Чикаленко Євген Іванович - онук Чикаленка Є.Х.
- Чикаленко Євген Харлампійович (1861 – 1929) – громадський і культурний діяч, письменник, член Товариства українських поступовців, меценат, засновник газети «Рада», реформатор сільського господарства в Україні.
- Чикаленко Левко Євгенович (3.03.1888 – 7.03.1965) – археолог, політичний і громадський діяч, публіцист, дійсний член НТШ (з 1932 р.), Української Вільної Академії Наук (з 1945 р.)
- Чиньяролі Джандоменіко (Cignaroli Giandomenico) (1722–1793) – італійський живописець
- Чорний Сергій Данилович
- Чорний Сергій Данилович (18741956) український астроном. З 1906 приват-доцент Київського університету, в 19081915 професор астрономії і директор обсерваторії Варшавського університету, в 19151923 професор Ростовського університету, в 19231939 професор астрономії і директор обсерваторії Київського університету. Останні роки життя працював в Курському педагогічному інституті.
- Чорний Сергій Данилович (1874–1956) український астроном. З 1906 приват-доцент Київського університету, в 1908–1915 професор астрономії і директор обсерваторії Варшавського університету, в 1915–1923 професор Ростовського університету, в 1923–1939 професор астрономії і директор обсерваторії Київського університету. Останні роки життя працював в Курському педагогічному інституті.
- Чорний Сергій Данилович (1874 – 1956) – український астроном. З 1906 – приват-доцент Київського університету, в 1908 – 1915 професор астрономії і директор обсерваторії Варшавського університету, в 1915 – 1923 професор Ростовського університету, в 1923 – 1939 професор астрономії і директор обсерваторії Київського університету. Останні роки життя працював в Курському педагогічному інституті.
- Чорний Сергій Данилович (1874—1956) — український астроном. З 1906 — приват-доцент Київського університету, в 1908–1915 — професор астрономії і директор обсерваторії Варшавського університету, в 1915–1923 — професор Ростовського університету, в 1923–1939 — професор астрономії і директор обсерваторії Київського університету. Останні роки життя працював в Курському педагогічному інституті.
- Чубинський Павло Платонович (27(15).01.1839—26(14).01.1884) — правознавець, фольклорист і етнограф, поет, громадський і просвітницький діяч, автор тексту Державного гімну України. Народився на хуторі Чубинських (нині с. Чубинське Бориспільського р-ну Київської обл.). В 1861 р. закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Публікувався в першому українському громадсько-політичному літературно-художньому часописі "Основа", що видавався в Санкт-Петербурзі. В 1862 р. написав вірш "Ще не вмерла України і слава і воля", який було опубліковано у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 у Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. В 1862 р. Чубинського за «неблагонадійність» було вислано до Архангельської губернії. Тут він здійснював наукові дослідження й опублікував велику кількість історико-етнографічних розвідок. 1869 Чубинський очолив статистично-етнографічну експедицію у Південнод.-За
- Чуйков Василь Іванович (1900 – 1982) – маршал Радянського Союзу з 11.03.1955.
- Чумак Василь Григорович — поет, громадський і культурний діяч. Народився 7 січня 1901 року в м. Ічня в селянській родині. Перші поетичні твори В, Чумака вийшли друком 1917 р. У 1918 р. закінчив Городнянську гімназію на Чернігівщині. Він був представником модерністичної течії в українській літературі. Автор низки оповідань, критичних статей (“Революція як джерело”, “Євангелія Новітнього Заповіту”) та нарисів. В. Чумак належав до Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). У 1919 р. займав посаду відповідального секретаря радянського літературно-мистецького журналу “Мистецтво”. В умовах денікінської окупації був ув’язнений, а згодом працював на підпільній революційній роботі. 21 листопада 1919 року, разом з Г. Михайличенком був розстріляний у м. Києві денікінською контррозвідкою. У 1920 р. вийшла збірка “Заспів” В. Чумака, яка значно вплинула на розвиток революційно-романтичного напряму в українській поезії.
- Чухрій Володимир Миколайович
- Шаркова Валентина Михайлівна здобула вищу освіту в Київському державному технологічному інституті легкої промисловості за фахом інженер швейного виробництва. Працювала 26 років у швейній фірмі “Ластівка”. Багато років була уповноваженою Подільської Ради ветеранів війни та праці. Ще працюючи за фахом, була народним Засідателем в Подільському райсуді м. Києва; головою ревізійної комісії наукового товариства легкої промисловості м. Києва. Під час виборів здійснювала зв’язок з Блоком Леоніда Черновецького через Колесника Сергія Васильовича, одержувала агітаційні матеріали для виборців тощо.
- Шевченко Віктор Микитович – солдат-шофер 3-го авіапарку. На літо 1917 р. – шофер, неодружений Ястребов – голова (?–08.1917–?) Київського обласного союзу працівників автомобільної справи.
- Шевченко Володимир Дмитрович (31.07.1946— 24.10.2012) — український дресирувальник, генеральний директор та художній керівник Національного цирку України. За досягнення в галузі циркового мистецтва удостоєний почесних звань заслуженого діяча мистецтв УРСР (1976 р.), народного артиста УРСР (1979 р.) та народного артиста СРСР (1987 р.).
- Шевченко Людмила Олексіївна (нар. 13.07.1945 р.) — артистка цирку (дресирувальниця), народна артистка СРСР, народна артистка України. З жовтня 2012 р. займає посаду генерального директора — художнього керівника Національного цирку України.
- Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) – класик української літератури, мислитель, художник.
- Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) – класик української літератури, мислитель, художник. Братчик Кирило-Мефодіївського братства, працював у Київський археографічній комісії (1845–1847), академік Імператорської академії мистецтв (1860). Брав участь у розкопках кургану Переп'ятиха в якості художника.
- Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) – класик української літератури, мислитель, художник. Братчик Кирило-Мефодіївського братства, працював у Київський археографічній комісії (1845–1847), академік Імператорської академії мистецтв (1860). Брав участь у розкопках кургану Переп'ятиха в якості художника.
- Шефлер Іоахім Ернст
- Шефлер Іоахім Ернст (Scheffler Ioahim Ernst) (169–17511 – німецький архітектор і придворний живописець.
- Шинкаренко Марія Василівна
- Шинкаренко Парасковія Василівна
- Шкірмунт Іван – ймовірно, представник шляхетського роду Скірмунтів (Skirmunt), вихідців із Білорусі, з ХVІ ст. належали до польських гербів
- Шліхтер Олександр Григорович (1868-1940) - державний діяч, учений-економіст, Доктор економічних наук, Академік АН УРСР, віце-президент АН УРСР.
- Шлеє Іоганн Давид (Schleuen Johann David)
- Шлеє Йоганн Давид (Schleuen Johann David) (1711–1771) – німецький гравер, картограф.
- Шмідт Георг-Фрідріх (Schmidt Georg-Friedrich) (1712–1775) – німецький гравер по міді, працював в техніці пастелі.
- Шманкевич А. І. - протоієрей
- Шовкопляс Іван Гаврилович (1921–1997) – український вчений-археолог, провідний фахівець в галузі верхнього палеоліту, дослідник унікальних стоянок (Мізин, Добранічівка, Радомишль, Клюси, Фастів), історик, бібліограф, музеєзнавець, викладач, доктор історичних наук (1965), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки України (1995).
- Шпак Оксана Миколаївна (1972 р. н., м. Київ, українка). Освіта вища (закінчила Київський інститут народного господарства; фінансово-економічний інститут; економіст). Працювала менеджером у відділі реклами АКБ “Аркада”.
- Шпойнаровський Сергій Іларійович (5.08.1858 р. - 29.09.1909 р.) - український педагог, очільник української гімназії у м. Кіцмань на Буковині, автор підручників, перекладів поезій Т. Шевченка на мову
- Шпойнаровський Сергій Іларійович (5.08.1858 р. - 29.09.1909 р.) - український педагог, очільник української гімназії у м. Кіцмань на Буковині, автор підручників, перекладів поезій Т. Шевченка на мову мовуу
- Шпойнаровський Сергій Іларійович (5.08.1858 р. - 29.09.1909 р.) - український педагог, очільник української гімназії у м. Кіцмань на Буковині, автор підручників, перекладів поезій Т. Шевченка на німецьку мову
- Штанко Олексій Володимирович (1950-2000 рр.) - український художник-ілюстратор, графік, автор ескізів поштових марок на історичну тематику
- Штокало Василь Омелянович — член Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка у м. Тернополі.
- Штуль Олег (1917—1977) — український політичний та військовий діяч. Після смерті А.Мельника був обраний головою проводу ОУН.
- Шульгіна Л.С. (1897—1938) — етногог
- Шульгина Л. С.
- Шульгина Л. С. (1897–1938) – етнограф, краєзнавець.
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок було вико
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шульгина Лідія Савична (1897-1938) - етнограф, краєзнавець. У 1915 р. у Києві закінчила жіночу гімназію. Осінню 1916 р. поступила на вищі жіночі курси в Москві - на філософський факультет, де навчалася лише рік. У листопаді 1917 р. вийшла заміж і переїздить до Києва. Улітку 1918 р. їде до Болгарії, де при українському посольстві вивчала українську мову, етнографію та займалася перекладом наукової літератури на українську мову. У кінці 1918 р. повернулася до Києва. З 1919 по 1921 рр. навчалася в Географічному інституті Києва. Одночасно працювала у видавництві "Книгоспілка" перекладачем. З 1921 по 1933 рр. працювала в Українській Академії Наук у Кабінеті антропології та етнології ім. Хв. Вовка. З 1926 по 1928 рр. екстерном навчалася в Ленінградському географічному університеті. У 1927 р. очолила відділ етнології в Кабінеті антропології та етнології ім. Вовка. У 1933 р. була заарештована, але за два місяці звільнена, а в березні 1938 р. повторно заарештована й засуджена до розстрілу. Вирок б
- Шумський (справжнє прізвище – Шомін) Юрій Васильович (1887–1954) – український радянський актор, Народний артист УРСР (1940), Народний артист СРСР (1944)
- Щербаківський Д. М.
- Щербаківський Д. М. (1876-1957) - археолог, етнограф, мистецтвознавець, науковий співробітник Київського художньо-промислового і наукового музею
- Щербицький Володимир Васильович (1918 – 1989) – перший секретар ЦК компартії України (1972 – 1989)
- Ю. Балицький
- Ю. Буцманюк, С. Красноперів
- Юдита – Іудіф, Юдиф (Іудеянка) – з роду Симеона, жителька Ветулії, вдова. В 589 р. до н.е. відрубала голову вавілонському полководцю Олоферну і врятувала свій народ.
- Юліан Буцманюк - український та канадський художник монументаліст, учень Модеста Сосенка. Народився 03.07.1885 р. у с. Сморжів на Львівщині. Навчався у Львові, Краківській та Празькій академіях мистецтв. У 1914 році художник записався у Легіон УСС, в якому провів І Світову війну, а пізніше до Української Галицької армії, де воював до 1919 р. Мав військове звання сотника УСС та отамана УГА. У 1920-1923 рр. перебував у таборах інтернованих у Чехословаччині. З 1927 р. викладав у Львові в товаристві "Рідна школа". У 1941-1944 рр. емігрував до Кракова, де очолював Українське Видавництво. Потім переїхав до Відня і Мюнхена, а з 1950 р. - до Канади.
- Юліан Буцманюк – український та канадський художник монументаліст, учень Модеста Сосенка. Народився 03.07.1885 р. у с. Сморжів на Львівщині. Навчався у Львові, Краківській та Празькій академіях мистецтв. У 1914 художник записався у Легіон УСС, в якому провів І Світову війну, а пізніше до Української Галицької армії, де воював до 1919 р. Мав військове звання сотника УСС та отамана УГА. У 1920–1923 рр. перебував у таборах для інтернованих у Чехословаччині. З 1927 р. викладав у Львові в товаристві "Рідна школа". У 1941–1944 рр. емігрував до Кракова, де очолював Українське Видавництво. Потім переїхав до Відня і Мюнхена, а з 1950 р. – до Канади.
- Юліан Буцманюк – український та канадський художник монументаліст, учень Модеста Сосенка. Народився 03.07.1885 р. у с. Сморжів на Львівщині. Навчався у Львові, Краківській та Празькій академіях мистецтв. У 1914 році художник записався у Легіон УСС, в якому провів І Світову війну, а пізніше до Української Галицької армії, де воював до 1919 р. Мав військове звання сотника УСС та отамана УГА. У 1920–1923 рр. перебував у таборах інтернованих у Чехословаччині. З 1927 р. викладав у Львові в товаристві "Рідна школа". У 1941–1944 рр. емігрував до Кракова, де очолював Українське Видавництво. Потім переїхав до Відня і Мюнхена, а з 1950 р. – до Канади.
- Юліан Буцманюк – український та канадський художник монументаліст, учень Модеста Сосенка. Народився 03.07.1885 р. у с. Сморжів на Львівщині. Навчався у Львові, Краківській та Празькій академіях мистецтв. У 1914 році художник записався у Легіон УСС, в якому провів І Світову війну, а пізніше до Української Галицької армії, де воював до 1919 р. Мав військове звання сотника УСС та отамана УГА. У 1920–1923 рр. перебував у таборах інтернованих у Чехословаччині. З 1927 р. викладав у Львові в товаристві "Рідна школа". У 1941–1944 рр. емігрував до Кракова, де очолював Українське Видавництво. Потім переїхав до Відня і Мюнхена, а з 1950 р. – до Канади.
- Юліан-Урсин Нємцевич гербу Равич (пол. Julian Ursyn Niemcewicz; 16 лютого 1758 в Скоках Берестейського повіту — 21 травня 1841, Париж) — польський драматург, повістяр, поет, мемуарист, громадський та політичний діяч, масон.
- Юліян Буцманюк
- Юрій Євгенович Федоров
- Юрій Балицький
- Юрій Балицький – український художник та графік. Приймав участь у розписі соборів, розробці дизайну військового одягу. Числився серед полонених військового табору у місті Фрайнштад, Верхня Сілезія, де розписав приміщення табірного собору разом із Миколою Голубцем. В таборі познайомився з Федором Шевченко, сином Івана Шевченка, брата великого Тараса.
- Юрій Хмельницький (1641-1681) – гетьман Війська Запорізького (1659-1663), правитель частини Правобережної України під протекцією Османської імперії з титулом «князь Сарматський і всієї Малої Руси» (у 1677-1681 рр.).
- Юрій Хмельницький (бл. 1641–1685), гетьман України у 1659–1663 та 1677–1681 рр.
- Юрій Хмельницький (текст універсалу)
- Юрій Юрієвич Павлович
- Юра Гнат Петрович (1887– 1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно, народний артист СРСР та народний артист УРСР (1940), художній керівник театру ім І. Франка (1920–1964)
- Юра Гнат Петрович (1887– 1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно, народний артист СРСР та народний артист УРСР (1940), художній керівник театру ім І. Франка (1920–1964)
- Юра Гнат Петрович (1887–1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно, народний артист СРСР та народний артист УРСР (1940), художній керівник театру ім І. Франка (1920–1964)
- Юрий Балицький – український художник та графік. Приймав участь у розписі соборів, розборці дизайну військового одягу. Числився серед полонених військового табору у місті Фрайштадт, Верхня Сілезія, де розписав приміщення табірного собору разом із Миколою Голубцем. В таборі познайомився з Федором Шевченком, сином Івана Шевченка, брата великого Тараса.
- Юхим Вікторович Харабет (1929-2004) – український медальєр, грек за походженням. Член Спілки художників УРСР (нині – Національна спілки художників України). Заслужений діяч мистецтв УРСР, почесний громадянин міста Маріуполь.
- Ющенко Віктор Андрійович — український політик і державний діяч, банкір, економіст, народний депутат України V скликання (2002–2005 рр.), голова партії “Наша Україна” (2005–2013 рр.), засновник та Голова Ради Інституту Президента Віктора Ющенка “Стратегічні ініціативи”. Третій Президент України (2005–2010 рр.), третій голова Національного банку України (1993–2000 рр.), лідер Помаранчевої революції.
- Яворівський Володимир Олександрович (11.10.1942 – 16.04.2021) - український письменник, громадсько-політичний діяч. У 1981-1990 роках - член КПРС. У 1989-91 роках - народний депутат СРСР. Один з засновників Народного Руху України. З 1989 року - голова Київської координаційної ради Руху. У 1990-99 рр. - член Демократичної партії України, з 1992 по 1999 рр. - її голова. У 1999-2005 рр. - член правління партії "Реформи і порядок". З 2007 р. - член партії "Батьківщина". Народний депутат України 1, 2, 4, 5, 6, 7 скликань. У 2001-2011рр. - голова Національної спілки письменників України. Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.
- Яворівський Володимир Олександрович (11.10.1942 – 16.04.2021) – український письменник, громадсько-політичний діяч. У 1981-1990 роках – член КПРС. У 1989 – 1991 роках – народний депутат СРСР. Один з засновників Народного Руху України. З 1989 року - голова Київської координаційної ради Руху. У 1990-99 рр. – член Демократичної партії України, з 1992 по 1999 рр. – її голова. У 1999 – 2005 рр. – член правління партії
- Яків Білявський – судовий писар Київської духовної консисторії, ігумен Ніжинського монастиря. Завірив своїм підписом і консисторською печаткою чинність тексту універсалу.
- Яків Кіндратович Лизогуб (1620 - 1698) — український військовий і політичний діяч, полковник канівський (1666—1669), чернігівський (1687—1698).
- Яків Лизогуб (1620–1698) – чернігівський полковник (1687–1698).
- Якоб Лемер, Якоб Ле-Мер, Якоб ле Мер (Jacob Le Maire) (бл. 1585–1616) – голландський мореплавець. Разом з Віллемом Схаутеном (Willem Cornelisz Schouten) (бл. 1567–1625) – здійснив кругосвітню подорож в 1615–1616 роках.
- Якопо Пальма молодший (Jacopo Palma il Giovane) (бл. 1548–1628) – венеціанський художник доби пізнього Відродження та маньєризму.
- Якубенко О. О.
- Якутович Г.В.
- Якутович Георгій В`ячеславович (1930–2000) – український митець-графік, ілюстратор, майстер ліногравюри, ксилографії та офорту, художник кіно. Народний художник УРСР (1990).
- Ян II Казимир Ваза (1609 - 1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки").
- Ян II Казимир Ваза (1609 - 1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки").
- Ян II Казимир Ваза (1609-1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки";).
- Ян II Казимир Ваза (1609-1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки").
- Ян II Казимир Ваза (1609-1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки").
- Ян II Казимир Ваза (1609-1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв. "боратинки").
- Ян II Казимир Ваза (1609-1672) - король Речі Посполитої (1648-1668); обраний королем після смерті його брата - Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі ("рокош Любомирського"), у ході якої Ян Казимир ІІ зазнав поразки, зрікся престолу (1668) і виїхав до Франції, де і помер (1672). За його правління у Речі Посполитій вперше до грошового обігу були допущені кредитні гроші (т.зв.
- Ян II Казимир Ваза (1609–1672) – король Речі Посполитої (1648–1668); обраний королем після смерті його брата – Владислава IV. Найбільш відомий війнами з Козацькою державою, Московським царством та Швецією, у яких виявляв неабиякий хист полководця і дипломата. Спроба короля реформувати політичний устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадянської війни в Польщі
- Ян ІІІ Собеський (1629-1696) - король Речі Посполитої (1674-1696); найвидатніший польський полководець др. пол. XVII ст., найбільш відомі перемоги - під Підгайцями (1671), Хотином (1673), Журавном (1676) і Віднем (1683). Прагнув зберегти українське козацтво, але виключно як військову силу, без політичної автономії. Приділяв значну увагу реформуванню війська Речі Посполитої. Був визначним покровителем тогочасної польської культури та мистецтва.
- Ян ІІІ Собеський (1629-1696) - король Речі Посполитої (1674—1696); найвидатніший польський полководець др. пол. XVII ст., найбільш відомі перемоги - під Підгайцями (1671), Хотином (1673), Журавном (1676) і Віднем (1683). Прагнув зберегти українське козацтво, але виключно як військову силу, без політичної автономії. Приділяв значну увагу реформуванню війська Речі Посполитої. Був визначним покровителем тогочасної польської культури та мистецтва.
- Ян Гобель
- Ян Мацей Шварц (1722-1828 рр.)
- Ян Павло Воронич
- Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — польський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої.
- Ян Тама, мінцмейстер Краківського монетного двору (1655-1657)
- Ян Філіп Хольцгойзер, медальєр Варшавського монетного двору
- Ян Філіп Хольцгойзер, медальєр Варшавського монетного двору (1741–1792)
- Ян Якоб Рейхель
- Ян Якоб Рейхель (бл. 1746–1801) – польський медальєр.
- Яновська Н.І.
- Яновський Євген Григорович (1889 – 1950) – радянський драматург та режисер.
- Яновський Феофіл (Теофіл) Гаврилович (1860-1928 рр.) - український лікар-терапевт, пульмонолог, фтизіатр, невролог, доктор медицини, професор. не
- Януш Острозький (1554–1620) – старший син кн. Василя-Костянтина Острозького та Софії Тарновської. Волин. воєвода (1584) і краківський каштелян (1593). Староста володимирський, канівський, переяславський, черкаський, богуславський та білоцерківський. Перейшов у католицизм 1579 р. Був фундатором костьолів (у Степані, Деревні, Бережниці) та монастирів (домініканців у Староконстянтинові, бернардинців у Дубні, францисканців у Межиріччі). Відзначався відносною толерантністю щодо православних. Підтримував, хоча і в меншому обсязі, засновані батьком Острозьку академію і Острозьку друкарню, які майже повністю занепали після його смерті.
- Януш Острозький (1554–1620) – старший син кн. Василя-Костянтина Острозького та Софії Тарновської. Волин. воєвода (1584) і краківський каштелян (1593). Староста володимирський, канівський, переяславський, черкаський, богуславський та білоцерківський. Перейшов у католицизм у 1579 р. Був фундатором костьолів (у Степані, Деревні, Бережниці) та монастирів (домініканців у Староконстянтинові, бернардинців у Дубні, францисканців у Межиріччі). Відзначався відносною толерантністю щодо православних. Підтримував, хоча і в меншому обсязі, засновані батьком Острозьку академію і Острозьку друкарню, які майже повністю занепали після його смерті.
- Ярослав Володимирович (Мудрий) - (983\987- 1054) - руський князь із династії Рюриковичів.
- Ясинської Ядвига Янівна
- Яценко Тамара Олександрівна (нар. 19.08.1955 р., с. Горенка, Києво-Святошинський район, Київська обл.) — відома українська актриса театру та кіно, народна артистка України (1992 р.). У 1975 р. закінчила театральну студію при Українському академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. З 1979 р. — актриса Київського молодіжного театру (нині Київський національний академічний Молодий театр), прима театру. У 1990 р. закінчила Російську академію театрального мистецтва. З 2003 по 2005 рр. — директор та художній керівник Київського коледжу театру й кіно. Брала участь в гумористичних телешоу «Шоу довгоносиків», «Мамаду», Весела хата. Зараз працює у Київському драматичному театрі «Браво».
- Яценко Тамара Олександрівна (нар. 19.08.1955 р., с. Горенка, Києво-Святошинський район, Київська обл.) — відома українська актриса театру та кіно, народна артистка України (1992 р.). У 1975 р. закінчила театральну студію при Українському академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. З 1979 р. — актриса Київського молодіжного театру (нині Київський національний академічний Молодий театр), прима театру. У 1990 р. закінчила Російську академію театрального мистецтва. З 2003 по 2005 рр. — директор та художній керівник Київського коледжу театру й кіно. Брала участь в гумористичних телешоу "Шоу довгоносиків", "Мамаду", "Весела хата". Наразі працює у Київському драматичному театрі "Браво".
- яшко Олександр Павлович (1915 – 2002) – український радянський державний діяч, голова Ради Міністрів УРСР (1972 – 1987), член Президії (Політбюро) ЦК КПУ (1963 – 1987), член ЦК КПРС (1961–1989), голова урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1986). Народився на станції Родакове Луганської області, закінчив Луганський автошляховий технікум (1935) та Донецький індустріальний інститут (1947). Учасник Другої світової війни – командир танкового взводу на Північно-Кавказькому фронті (1942). Автор спогадів "Груз памяти".
-
Организации
- Інститут археології НАН України
- Національний музей історії України
- Україна, Київський експериментальний кераміко-художній завод
- Василь Іванович Бідзіля (1936-1999) - співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н., керівник Північно-Рогачикської експедиції ІА АН УРСР, український археолог, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу. Автор близько 70 нау
- Видавництво "Марка України", філія ДП "Укрпошта", що видає філателістичну продукцію - конверти, листівки, марки. Існує з 1992 р.
- ГОЗНАК - російське державне підприємство, що займається друком бланків для цінних паперів. Веде свою історію з 1818 р. У радянський час на підприємстві друкували бланки для цінних паперів, поштові марки та конверти, банкноти і т.д.
- Інститут археології АН НАНУ
- Інститут археології НАН України
- СКАРБНИЦЯ Національного музею історії України
- Національний Банк України
- 2-й гірсько-піхотний батальйон 128 “Закарпатської” гірсько-піхотної бригади
- Березський Вктор Степанович
- Березський Вктор Степанович - фотокореспондент
- Виконавчий комітет Сталінської районної ради депутатів трудящих м.Києва
- Давидова Клавдія Андріївна
- друкарня ім. Івана Федорова
- ЗАТ "Оболонь"
- Іван Равич
- Інститут археології АН НАНУ
- Інститут археології НАН України
- Інститут народної творчості
- Керченський історико-археологічний музей
- Київський інститут народного господарства ім. Є. Бош
- Київський окружний партійний комітет КП(б)У
- книговидання "Буревестникъ"
- Конгрес Українських Націоналістів
- Коростенський художній завод ім. Ф. Е. Дзержинського
- КП(б)У
- Культурологічна фундація “Лукіан Григореску”
- Матвій Нарунович
- Національний музей історії України
- СКАРБНИЦЯ Національного музею історії України
- Українська Греко-Католицька Церква
- Федір Левицький
- Федорова Ніна Іванівна
- Фірма "W.D. & H.O. WILLS"
- Художник: реверс: Бєляєв Сергій
- «Mil Tec»
- [Nyrnyh]
- "Homannischen Erben" (Спадкоємці Гоманна)
- "Le Phare
- "Блок Леоніда Черновецького"
- "Киев-Печать", 7 типографія
- "Контрагенство О. С. Суворіна і К"
- "Народне ополчення Донбасу"
- "Печатный двор"
- "Слава" - китобійна база, флагман антарктичної китобійної флотилії
- "Слава" - китобійна база, флагман антарктичної китобійної флотитилії
- "Слава" - китобійна база, флагман китобійної флотилії.
- "Слава" китобійно база, флагман антарктичної китобійної флотилії
- "Соробкоп" - спілка робітничих і селянських товариств споживачі
- "Шерер, Набгольц і К"
- 05.2019 р. Україна, виробник ТОВ "ОЛТЕКС", постачальник ПрАТ «Прилуцька швейна фабрика»
- 1-й резервний батальйон Національної гвардії України ім. Сергія Кульчицького
- 1-ша Держтипографія ім. К. Маркса
- 11 армія РСЧА
- 11-ий батальйон територіальної оборони Київської області
- 1960 р.
- 2 -й гірсько-піхотний батальйон 128 "Закарпатської" окремої гірсько-піхотної бригади
- 24 окремого штурмового батальйону Сухопутних військ України - "Айдар"
- 24 Школа сержантського состава медицинской службы
- 3-я Окрема розвідувальна авіаційна ескадра отримала назву 20-а розвідувальна авіаційна ескадра ім. Фрунзе. Знаходилась в м. Києві, до 1928р. Передислокована в Харків.
- 7-ма Радянська типографія
- 93-тя окрема механізована бригада "Холодний Яр"
- 93-тя окрема механізована бригада "Холодний ЯРЄ
- B. Szulecki, Warszawa
- Berg&Co, Solingen-Ohligs
- COUGAR
- Cкарбниця НМІУ
- EAS - Kunstverlag E. A. Schwerdtfeger & Co. AG Berlin
- EAS - Kunstverlag E. A. Schwerdtfeger & Co. AG Berlin; передрук в Російській імперії, видавництво не вказане
- Gold. City
- Halbmond Teppiche
- Hembrug Zaandam (Нідерланди)
- Kunstverlag E. A. Schwerdtfeger & Co. AG, Berlin
- MASON
- Taylor-Hobson LTD
- Ukrainian philatelic society of Chicago Illinois / Союз українських філателістів та нумізматів (сучасна назва)
- W. Buszek
- А. Бебель
- А.Томас
- Абрахам
- Абрахам Тіттеке
- Аварія на Чорнобильський АЕС
- Август Шрайтмюллер
- Автор не визначений.
- Автори дизайну відзнаки — Сергій та Олександр Харуки
- Адміністрація КМЗ
- Адміністрація Президента України
- Азовський райком комуністичної партії УРСР.
- Академія архітектури Української РСР
- Академія мистецтв
- Академія наук Білоруської РСР
- Академія наук Української РСР
- АКБ "Аркада"
- АКБ "Діамант"
- Акціонерний комерційний банк “Аркада” (голова Правління Костянтин Віталійович Паливода) засновано 1993 р. холдинговою компанією “Київміськбуду” (президент В. А. Поляченко). На кінець 90‑х рр. ХХ ст., за основними показниками фінансової діяльності банк вхо
- Алла Леонідівна Погорецька
- Алла Федорівна Погорецька
- Алуштинський краєзнавчий музей
- Альошин Павло Федотович (15.02.1881–7.10.1961) – відомий архітектор, професор (1921), дійсний член Академії архітектури УРСР (1945), доктор архітектури (1946). Народився в Києві. Освіта – Інститут цивільних інженерів м.С.- Петербург (1904), Академія ми
- Альфонс, Юліан, Марія Фраже.
- Американська Асоціація нейрохірургів
- Анатолій Григорович Кушнір
- Андерлоні П`єтро (Anderloni Pietro)
- Андреас Вестнер
- Андрій Мельник
- Андрій Ольшанський, автор частини творів
- Андрій Прокопович (1757-1826) - автор частини віршів збірника
- Анна Шварц (дружина), Фелікс Ян Шварц (1807 -- 1838) -- син .
- Ансамбль народного танцю УРСР
- Антон Ельб
- Антоній Катіфор
- Археологічний музей Вищих жіночих курсів
- Археологічний музей Вищих жіночів курсів
- Археологічний музей Всеукраїнської академії наук
- Археологічний музей ІІМК ВУАН
- Асамблея ділових кіл України
- Аугсбурзька ліга (Аугсбузький альянс) 1686 р.
- Бадзьо Юрій
- Балабін А.Г.
- Балюх Василь Олексійович (нар. 1951 р.) - український фотохудожник, оператор, ілюстратор книг
- Баранівський порцеляновий завод
- батальйон "Айдар"
- батальйон "Золоті Ворота"
- батальйон "Айдар"
- батальйон "Золоті Ворота"
- Батальйон "Свобода" Національної Гвардії України
- Батальйон оперативного призначення Національної гвардії України ім. Сергія Кульчицького
- Бахчисарайський історико-археологічний музей
- Бердський радіозавод
- Бердянський радіозавод
- Берлінський медальний монетний двір Готфріда Лооса
- Берлінський медальний монетний двір Готфріда Лооса (Berliner Medaillenmünze von G.Loos)
- Бертран Андрійо
- Бидгощський монетний двір
- Бібліотека заводу "Арсенал"
- Бідзиля В. І.
- Бідзиля Василь Іванович (1936–1999) — співробітник Інституту археології АН УРСР, к.і.н.
- Бодянський Максим Гаврилович
- Болдін Ярослав Іванович — співробітник ІА АН УРСР
- Бориспільська митниця
- Боярська міська Рада народних депутатів
- Боярська міська Рада народних депутатів Київської області
- Британська міжнародна школа, Київ
- Будівництво №1 Наркомату шляхів сполучень СРСР
- Бурнер Є.С.
- Бушен Дмитро Дмитрович
- Бюро записів актів громадянського стану Ленінського району м.Курськ
- В. В. Швецов
- В. Мощенко - київський майстер XVIII ст.
- В'ячеслав Будзиновський (1868-1935 рр.) - український письменник, публіцист, автор історичних повістей, політик, видавець.
- Вагензейль (медальєр)
- Вадим Миколайович Лукашов
- Вакарчук Святослав
- Валеріан Підмогильний
- вар
- Варшавський монетний двір
- Василій Василійович Зав'ялов (1906-1972 рр.) - російський радянський графік, художник, автор ескізів більш ніж 600 поштових марок.
- Василь Балюх
- Василь Василенко (нар. 1949 р.) - український художник, графік, автор ескізів для поштових марок
- Василь Кук
- Василь Чумак
- Васильківське відділення Київської Єпархіальної Училищної Ради
- ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"
- ВАТ "Меридіан" ім. В. С. Корольова
- ВАТ "Українські ювеліри" створено 1994 року на базі орендного підприємства "Українські ювеліри". У 2001 році воно змінило назву на ВАТ "Київський ювелірний завод". Як і раніше підприємство спеціалізується на виробництві ювелі
- ВАТ "Українські ювеліри" створено 1994 року на базі орендного підприємства "Українські ювеліри". У 2001 році воно змінило назву на ВАТ "Київський ювелірний завод". Як і раніше підприємство спеціалізується на виробництві ювелі
- ВАТ "Українські ювеліри" створено 1994 року на базі орендного підприємства "Українські ювеліри". У 2001 році воно змінило назву на ВАТ "Київський ювелірний завод". Як і раніше підприємство спеціалізується на виробництві ювелі
- ВАТ Маріупольський завод важкого машинобудування "Азовмаш"
- ВАТ Маріупольський завод важкого машинобудування "Азовмаш"
- Верховна Рада Автономної Республіки Крим
- Верховна Рада СРСР
- Верховна Рада України
- Верховна Рада Української РСР
- Верьовка Григорій Гурійович
- Виборча дільниця № 53 територіального в/округу № 112
- Виборча дільниця № 69 територіально-виборчого округу № 218
- виготовлено на цегельному заводі Костя Елиїва
- Видав Якоб Фрей
- видавець Антоні д`Вінтер (Anthony d`Winter) (?)
- видавець Вінченцо Ченчі (?)
- видавництво 'Мистецтво"
- видавництво "Ardo"
- Видавництво "Вечірній Київ"
- Видавництво "Для школи і дому"
- Видавництво "Іскри", наклад 10 тис. примірників
- видавництво "Київ-Друк"
- Видавництво "Контрагенство О. С. Суворіна і К"
- Видавництво "Контрагенство О. С. Суворіна і К", Друк "Шерер, Набгольц і К"
- видавництво "Лелека"
- Видавництво "Марка України", філія ДП "Укрпошта", що видає філателістичну продукцію - конверти, листівки, марки. Існує з 1992 р.
- видавництво "Мистецтво"
- видавництво "Радянський художник"
- видавництво "Спадкоємці Гоманна"
- видавництво "Спадкоємці Гоманна" ("Homannische Erben")
- видавництво "Час"
- видавництво Августа Хіршвальда
- Видавництво Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів
- Видавництво газети "Красное Знамя"
- видавництво Гануляка
- Видавництво Контрагентів Суворіша. Друк Шерер, Набгольц і К
- видавництво Корсунське Науково-краєзнавче товариство
- видавництво Мартіна Мейера
- видавництво Общини св. Євгенії
- видавництво Рішар
- Видавництво художніх карт Грунда
- Видавничий відділ Товариства Московсько-Курської-Воронізької залізниці
- Видавничо-виробниче підприємство “Місіонер”
- Видавничо-поліграфічний центр "Такі справи".
- Видання агітаційно-видавничого відділу Губревкому
- Видання газети "Радянська Україна"
- Видання Народного комісаріату з військових справ України, типографія Наркомвоєн. № 3
- Видання Пд-зх фронту
- Видання політ. народ. ком. з військових справ України, типографія Наркомвійськ. № 5
- Видання політуправління реввійськради армії
- видання Управління у справах дрібного кредиту
- Видання Центрального Виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів
- Видання ЦК КП(б)У
- Видання ЦК КП(б)У друкарня "Радянська Україна"
- Видано в друкарні асоціації "Руська Рада", м. Чернівці, Австро-Угорська імперія
- Видано в друкарні асоціації "Руська Рада", м. Чернівці, Австро-Угорська імперія
- Видубицький монастир будівництво розпочалось у другій половині ХІ ст. князем Всеволодом.
- Видубицький монастир в Києві
- Виконавчий комітет Іркутської міської Ради депутатів трудящих
- Виконавчі комітети місцевих Рад
- Виробник ТОВ "Монітор
- Виробник ТОВ "ОЛТЕКС"
- Вища атестаційна комісія при Міністерсті вищої освіти СРСР
- Вищі жіночі курси
- Вищі органи державної влади
- Відділ ЗАГСУ Подільського райвиконкому м. Києва
- Відділ нагород є структурним підрозділом, а його основним завданням є забезпечення діяльності Комісії з державних нагород при президентові України та реалізація державної нагородної політики України
- Відділ нагород є структурним підрозділом, а його основним завданням є забезпечення діяльності Комісії з державних нагород при президентові України та реалізація державної нагородної політики України.
- Відділ сільськогосподарських наук АН УРСР
- Військкомат
- Військо Запорозьке
- Військова рада Київського військового округу
- Військова рада Середньо-Азіатського військового округу
- Військова частина-ІІ
- Віктор Бузало
- Вірменська церква Святого Миколая в м. Львові
- Віталій Федорович Хоменко
- ВКП(б)
- Воєнна Рада Закавказького фронту
- Воєнна Рада і Політуправління Степового фронту
- Воєнне видавництво Міністерства оборони СРСР, тип. газети "Красная Армия"
- Воєнне видавництво НКО СРСР, тип. газети "Красная Армия"
- ВОзнесенський монастир м. Переяслава (тепер м. Переяслав=Хмельницький)
- Володимир Іванович Балибердін
- Володимир Павлович Друзенко
- Володимир Тимофійович Сауткін
- Володимирська катедральна канцелярія
- Волокитинська порцелянова мануфактура
- Всевелике військо Донське - проросійске, терористичне угрупування, яке приймає участь у російско -українській війні з 2014 р.
- Всесоюзна комуністична партія
- Всесоюзне наукове медико-технічне товариство
- Всесоюзне товариство "Знання"
- Всесоюзний комітет у справах вищої школи
- Всеукраїнська координаційна рада громадських організацій військовослужбовців і патріотів України
- Всеукраїнське об`єднання "Країна"
- Всеукраїнське Товариство політичних в’язнів та репресованих
- Всеукраїнський археологічний комітет (ВУАК)
- Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Г. Шевченка
- Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка
- Всеукраїньке об'єднання "Країна"
- Г. Епік
- Габріель Бесманн (Gabriel Besmann) 1685-1735 рр.
- Гаврило Васько (1820-1865), можливий автор портрету
- газета "Красная Армия"
- газета "Красная Армия"
- Галенко Марко Анатолійович
- Ганжа Петро Олександрович
- Ганна Богдан
- Ганс Келлер (Hans Keller )
- Ганс Фрюінсфельд (Hans Fruhinsfeld
- гд
- Гданський монетний двір
- Генеральна військова канцелярія
- Генеральна військова канцелярія, Київська митрополія, Києво-Могилянська академія
- Генріх Горст (штемпель)
- Генріх Петер Гроскурт
- Генріх Фрідріх Вермут
- Георг Гауч
- Георгій Городецький та Василій Дочинський - пресвітери церкви Константина та Олени, що на Подолі в
- Герман Векверт
- Герман Гельд
- гетьман Іван Мазепа
- Глухівська Міськрада
- Глухівсько-Петропавлівський монастир — чоловічий монастир у колишньому селі Петропавлівська Слобода, біля села Будища Глухівського району Сумської області
- ГОЗНАК - російське державне підприємство, що займається друком бланків для цінних паперів. Веде свою історію з 1818 р. У радянський час на підприємстві друкували бланки для цінних паперів, поштові марки та конверти, банкноти і т.д.
- ГОЗНАК - російське державне підприємство, що займається друком бланків для цінних паперів. Веде свою історію з 1818 р. У радянський час на підприємстві друкували бланків для цінних паперів, поштові марки та конверти
- Головіна Галина Борисівна
- Головна управа в Горлицях
- Головне управління виправно-трудових установ МВС СРСР
- Головне управління культури і мистецтв Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
- Головне управління культури, мистецтв і охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації
- Головне управління культури, мистецтв і охорони культурної спадщини Київської міської державної арміністрації
- Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації
- Головне управління транспорту Київміськдержадміністрації.
- Головний військовий клінічний госпіталь
- Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки
- Гоманн Йоганн Баптист (Homann Johann Baptist)
- Горват Г. А
- Городищенська обробна фабрика
- Готліб Кунтце (Gottlieb Kuntze)
- Гравер Аквіла П`єтро (Aquila Pietro)
- Гравер Беттеліні П`єтро (Bettelini Pietro)
- гравер Бобров В.О.
- Гравер Больсверт Схельте (Bolswert Schelte)
- Гравер Браун Джон (Browne John)
- Гравер Валле Сімон (La Vallee Simon de)
- Гравер Вілль Іоганн Георг (Will Johann Georg)
- Гравер Віссхер Корнеліс де (Visscher Cornelis de)
- Гравер Вітдук Ян Ханс (Witdoeck Jan Hans)
- Гравер Вольпато Джованні (Volpato Giovanni)
- Гравер Ворстерман Лукас (Vorsterman Lucas)
- Гравер Долле Жан (Daulle Jean)
- Гравер Древе П`єр Ембер (Drevet Pierre Imbert)
- Гравер Дюшанж Гаспар (Duchange Gaspard)
- Гравер Еделінк Жерар (Edelink Gerard)
- Гравер Клеменс Йоганн Фредерік (Clemens Johann Frederik)
- Гравер Леба Жак Філіп (Jacques-Philippe Lebas)
- Гравер Мюллер Іоганн Готтард (Muller Johann Gotthard)
- Гравер Піттері Джованні Марко (Pitteri Giovanni Marco)
- Гравер Россі Андреа (Rossi Andrea)
- Гравер Фліпар Жозеф (Flipart Ioseph)
- Гравер Фоло Джованні (Folo Giovanni)
- Гравер Фонтана П`єтро (Fontana Pietro) (?)
- Гравер Шмідт Георг-Фрідріх (Schmidt Georg-Friedrich)
- Гравер Шмідт Георг–Фрідріх (Schmidt Georg–Friedrich)
- Григорій Теплов
- Григорій Щербацький, священик с.Михайлівці
- Грінштейн М.В.
- Громадський форум "Об'єднаймо Україну!"
- Грузинський національний легіон
- Грузинській національний легіон - підрозділ з грузинських добровольців, створений на території України для участі у російсько-української війни. Очолив підрозділ Мамука Мамулашвілі. Від початку особовий склад легіону формувався виключно з преставників Гру
- Гуль Нікола
- Д.І. Акімов, А.В. Шиян
- Данило Апостол, гетьман
- Даніель Оліверберг
- Дарницький хімфармзавод
- Дарунок Всеукраїнського Етнографічного тов-ва
- Дворянське зібрання Чернігівської губернії
- Девід Вайс (David Weiss)
- Демократична партія України
- Державне видавництво
- Державне видавництво України
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укр
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Державний електротехнічний завод "ВЕФ"
- Державний заслужений ансамбль народного танцю України
- Державний історичний музей
- Державний історичний музей УРСР
- Державний комітет телебачення і радіомовлення України
- Державний монетний двір у Мульденхюттені (Саксонія)
- Державний музей українського мистецтва
- Державний Український музей
- Державний Центр УНР в екзилі
- Держзнак, Москва
- Держсховище СРСР
- Деруа Ісідор Лоран
- Детома Максим (Dethomas Maxime)
- Джакомо Ченчі (?)
- Дизайн Івана Боберського
- Дизайн Тетяни Нестерової
- Димитрій Ростовський (Туптало)
- Димитрій Туптало
- Директорі УНР
- Дирекція з видання та експедирування знаків поштової оплати (рос. абревіатура ДИЭЗПО) - підрозділ радянського Міністерства зв'язку, що опікувався виданням та поширенням поштових марок та конвертів, надрукованих на підприємствах Гознаку, підпорядкован
- Дирекція з видання та експедирування знаків поштової оплати (рос. абревіатура ДИЭЗПО) - підрозділ радянського Міністерства зв'язку, що опікувався виданням та поширенням поштових марок та конвертів, надрукованих на підприємствах Гознаку, підпорядкован
- Дисиденти
- дізайн Івана Боберського
- Діяльність органів УСРР
- Дмитро Антонович
- Дмитро Павличко
- Дніпропетровський державний університет (нині Дніпровський національний університет ім. О. Гончара)
- Дніпропетровський історичний музей
- Добровольчий полк "Азов"
- Добровольчий полк "Азов"
- добровольчі батальйони
- Довбиський порцеляновий завод
- Донецький державний університет (нині Донецький національний університет ім. В. Стаса)
- Дочірнє підприємство "Таврія" Кримського АТ по туризму та екскурсіям "Кримтур"
- ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівельний завод ім. О. М. Макарова"
- ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М. К. Янгеля"
- ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівельний завод ім. О. М. Макарова"
- ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М. К. Янгеля"
- ДП "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля"
- Дрезденський медальний монетний двір Глазера і сина
- Дрезденський монетний двір
- Дружбинський цукрорафінадний завод
- Дружківський порцеляновий завод
- друк "Відень"
- друк В. Корна і К
- друк Державна карткова фабрика
- друк Експедиція заготівлі Державних паперів
- Друкарні ВУЦВК "Червоний друк"
- Друкарня "Київ-Друк"
- Друкарня "Прогрес"
- друкарня Freytag & Berndt, Відень
- Друкарня ВУКЦВК "Червоний друк"
- друкарня ім. Івана Федорова
- друкарня Києво-Печерської лаври
- Друкарня Львівського братства
- друкарня Львівського старопігійного братства храму Успіння Пресвятої Богородиці
- Друкарня Михайла Білоуса - заснована у 1864 р. у м. Коломия українська друкарня, де друкували періодику та брошури; протягом перших двох десятиліть роботи у друку видавці використовували язичіє - штучну мову галицьких москвофілів
- Друкарня Наркомвійськ № 4, видання Політичного управління Народного комісаріату по військовим справам України
- Друкарня редакції "К. С."
- Друкарня родини Манецьких "Народова", заснована у 1867 р. Войцехом Манецьким; проіснувала до 1923 р., діяла у Львові на вул. Коперника, 9.
- друкарня т-ва "Робітнича книгарня"
- Друкарня Якубовського
- Друкарський двір
- Дубравлаг
- ДУК "Правий сектор"
- ДУК "Правий сектор"
- Дюваль П'єр (Duval Pierre)
- Дядьківський кришталевий завод
- Дятлів (Дятлов) Петро Юрійович (1883-1937 рр.) - український політичний діяч, видавець, перекладач з російської та чеської, професор інституту Комунального господарства. Фігурант справи УВО, розстріляний в урочищі Сандармох.
- Е. Ульбріхт
- Е.М. Унгер
- Е.М. Унгер м. Львів
- Еделінк Жерар (Edelinck Gerard)
- Експерементальний кераміко - художній завод
- Електростанція на Рибальському півострові
- Елютін В.П.
- Енгельбах Георг Людвіг (Engelbach Georg Ludwig) – літограф
- ержавне управління справами здійснює покладені на нього функції та виконує завдання з підготовки і проведення протокольних заходів за участю Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони Укра
- ержавне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- ержавне управління справами утворено відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278., як єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної
- Ернест Ульбріхт
- Єнакієвський металургійний завод
- Єрмак Єфросинія
- Жаботинський Свято-Онуфріївський чоловічий монастир розташований у селі Чубівка Черкаської обл., на його південно-східній околиці біля річки Жаботинка, в урочищі Вітряна Гора. Невідомою залишається точна дата його заснування, однак відомо, що не пізніше 1
- Жан-Жорж Реймонд (Jean-George Rémond)
- Жданова А. Л.
- Житомирський обласний краєзнавчий музей
- Жихович Теофіл
- Жоголь Л.Є
- З фондів музею Революції
- За гравюрою Абрагама Гогенберга 1617–1618 рр., відомою як "Панорама Гогенберга"
- За літографією Йозефа Кріхубера 1854 р.
- За рисунком Антона Ланге
- За рисунком Наполеона Орди
- За рисунком Яна Гладиша
- Завод "Антонов"
- Завод "Авторучка"
- Завод "Антонов"
- завод "Арсенал"
- завод "Госметр"
- завод "Калібр"
- завод "Красногвардеец"
- Завод ім. Петровського
- Завод імені В.О. Малишева, Харківський завод транспортного машинобудування ім. В.А. Малишева (ЗТМ, ХЗТМ), до 1922р. Харківський паравозобудівний завод, до 1939р. ХПЗ ім. Комінтернуну, до 1960-х номерний завод.
- Завод імені Ф. Є. Дзержинського
- Завод прецизійних вимірювальних інструментів Зуль
- Заводський комітет заводу "Арсенал"
- Загальнонаціональна програма "Людина року 1999"
- Заіка Володимир
- Заславська О. І.
- ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- ЗАТ "Хмельницьклегпром"
- ЗАТ "КримавтоГАЗ"
- ЗАТ "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- ЗАТ "Хмельницьклегпром"
- Збройні сили СРСР
- Збройні сили України
- Збройны сили СРСР
- Зернорадгосп "Червона Баштанка"
- Зібрання Церковно-археологічного музею Київської Духовної академії
- Зойтер Матеус (Seutter Matthaus)
- І. Безгін
- І.Іваненко
- ІА АН УРСР
- ІА НАНУ
- Іван Атаназевич
- Іван Брюховецький (1623–1668), гетьман України у 1663–1668 рр.
- Іван Виговський
- Іван Равич
- Іван Равич (1677-1762), київський майстер, який жив і працював на Подолі.
- Іван Ярославський
- Ієремія Білецький
- Із зібрання Церковно-археологічного музею Київської духовної академії
- Із зібрання Церковно-Археологічного музею при Київській Духовній академії
- ІІ Київський міжнародний кінофестиваль
- Ім'я переписувача не вказано; підписано Данилом Апостолом
- Імператорськ а Археологічна комісія
- Інститут археології АН НАН України
- Інститут археології АН НАНУ
- Інститут археології АН УРСР
- Інститут археології АН УРСР (нині ІА НАНУ)
- Інститут археології АН УРСР (нині ІАНАНУ)
- Інститут археології НАН України
- Інститут археології НАНУ
- Інститут археології НАЯН України
- Інститут Гражданських інженерів імператора Ніколая І
- Інститут історії матеріальної культури
- Інститут історії матеріальної культури (ІІМК) АН УРСР АН НАНУ
- Інститут історії матеріальної культури (ІІМК) АН УРСР
- Інститут історії матеріальної культури АН УРСР
- Інститут літографії Л. фон Захсе у Берліні
- Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР
- Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного, АН УРСР в Києві.
- Інститут народної творчості
- Інститут терапії Академії Медичних Наук України
- Іоан (Максимович, 1651-1715) - чернігівський архиєпископ, письменник та поет
- Іоаникій Галятовський
- Іосиф Маршак
- Іркутський виконком обласної ради депутатів трудящих
- Іркутський обком ВКП(б)
- Історичний музей ім. Шевченка
- Історія української еліти ранньомодерної доби
- Й.Дешлер
- Й.Хельд
- Йоган Флікер. Кінець 16 ст. (до 1600 р.). Німеччина, Аугсбург.
- Йоган Хон Молодший
- Йоганн Готліб Окруш (Johann Gotlieb Okrusch)
- Йоганн Готфрід Холль (Johann Gotffried Holl 1678-1989 рр.))
- Йоганн Кіттель
- Йоганн Леонард Оксляйн
- Йоганн Рідель
- Йоганн Стосс (Johann Stoss)
- Йоганн Теодор Пауль Хельміг
- Йоганн-Георг Хоссауер, Еміль Август Альбрехт Вагнер, Франсуа Луї Джеремі Сі.
- Йон-Крістер Оландер
- Йонге Клемент де (Jonghe Clement de)
- Йорг Шлефусс ( Jorge Schlefuss)
- Кабінет антропології ім. Хв. Вовка
- Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка
- Кабінет Міністрів України
- Кавалерідзе І. П.
- Казаковський завод художніх виробів
- Кам'янець-подільське партизанське з'єднання ім. Ф. М. Михайлова
- Кам'янецький окружком КП(б)У
- Карл Вільгельм Хекнер ІІ
- Карл Райнхард Крюгер
- Карл Х Густав
- КарЛАГ
- Катедральна канцеляріє Переяславської єпископської катедри
- Катерина Антонович
- Катерина Серебрякова
- Катеринославський губернський військовий комісаріат
- Кафедри історії музики Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського
- Квиток членський № 15145307 Пилипчука М. М. — члена Києво-Святошинської райради Всесоюзного добровільного товариства боротьби за тверезість
- Керамічне підприємство Льядро ("Lladro")
- Керченський історико-археологічний музей
- Керченський історико-археологічним музей
- Києво – Межигірська фаянсова фабрика
- Києво_Печерська лавра. Ризниця Успенського собору.
- Києво-Видубицький монастир
- Києво-Видубицький монастир Київської правосланої митрополії
- Києво-Межигірська фаянсова фабрика
- КИєво-Печерська лавр
- Києво-Печерська лавра
- Києво-Печерська лавра. Києво-Печерський історико-культурний заповідник
- КИєво-Печерський історико-культурний заповідник
- Києво-Святошинська районна рада народних депутатів Київської області УРСР
- Києво-Святошинська райрада Всесоюзного добровільного товариства боротьби за тверезість
- Києво-Святошинський РККП України
- Києво-Флорівський монастир
- Київокрліт, друкарня ДВУ-УАН
- Київська астрономічна обсерваторія
- Київська державна нотаріальна контора
- Київська державнв консерваторія ім. П.І.Чайковського
- Київська митрополича консисторія
- Київська міська державна адміністрація
- Київська міська конференція профспілок
- Київська міська організація КПУ
- Київська міська прокуратура
- Київська міська рада Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів
- Київська міська Рада Союзу спортивних товариств і організацій УРСР
- Київська Патріархія Української Автокефальної Православної Церкви
- Київська рада всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства "Динамо"
- Київська Рада робітничих та черевоноармійських депутатів
- Київська ювелірна фабрика Й. Маршака
- Київське відділення Національної Спілки театральних діячів України
- Київське реальне училище
- Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна
- Київський військовий округ
- київський військово-медичний клінічний центр "Гололовний військовий клінічний госпіталь"
- Київський губернський комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
- Київський губком КП(б)У
- Київський державний історичний музей
- Київський державний художній інститут
- Київський державний художній інститут; НСХУ
- Київський експериментальний кераміко-художній завод, м. Київ
- Київський завод електротранспорту
- Київський завод художнього скла
- Київський інженерно-будівельний інститут
- Київський історичний музей
- Київський клуб творчої молоді.
- Київський майстер з клеймом "СС"
- Київський машинобудівельний завод "Більшовик".
- Київський медичний інститут
- Київський міжнародний кінофестиваль
- Київський Міжнародний Університет
- Київський міський голова, київська міська дума
- Київський міський комітет з фізичної культури і спорту
- Київський міський музей старожитностей і мистецтв
- Київський міський шахово-шашковий клуб
- Київський міськліт №03960
- Київський міськліт №03969
- Київський музей старожитностей і мистецтв
- Київський національний академічний Молодий театр
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- Київський Обласний Комітет Комсомолу
- Київський обласний союз працівників автомобільної справи
- Київський обласний союз працівників автомобільної справи.
- Київський облліт
- Київський окружний партійний комітет
- Київський райвійськкомат м. Одеси
- Київський художньо-промисловий і науковий музей
- Київський художньо-промисловий і науковий музей ім. імператора Миколи Олександровича
- Київський художньо-промисловий та науковий музей
- Київської міської Ради Союзу спортивних товариств і організацій УРСР
- Кирилівський монастир (м. Київ)
- Кирило Розумовський
- Кіровський районний воєнний комісаріат
- клеймо виробника у вигляді стилізованої квітки у вдавленому колі.
- КМДА
- книговидавництво "Порядок" С.К. Цеєсарського, Одеса
- книговидання "Буревестникъ"
- Ковальчук В. Є.
- Козицький Пилип Омельянович
- Козюренко Юрій Олександрович
- Колгосп ім. Сталіна
- Колектив Державного українського народного хору
- Колектив оркестру Державного українського народного хору
- Колекція Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Г. Шевченка
- Кольчугинский завод кольорових металів
- Командування та політвідділ в/ч № 53836
- Командуючий військами КВО гвардії генерал-полковник А.Гречко
- Комендатура Київського гарнізону
- Комендатура міста Києва
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія державних нагород та геральдики – є дорадчим органом, який утворюється при Президентові України для попереднього розгляду питань, пов'язаних із нагородженням державними нагородами України, та забезпечення єдиного підходу до розвитку нагородно
- Комісія реєстраторів Американського Біографічного Інституту
- Комітет в справах мистецтв при РНК УРСР
- Комітет з фізичної культури і спорту при Київському міськвиконкомі
- Комітет з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР
- Комітет з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів УРСР
- Комітет Захисту Національних Символів України
- Комітет незаможних селян
- Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР
- Комітет у справах мистецтв при Раді Народних КомісарівСРСР
- Комітет харчової промисловості України
- Комітети незаможних селян
- Компанія «NOWY STYL»
- Компанія «OBUSFORME»
- Компанія "Talant Group"
- Компанія "Talant Group"
- Компанія CASIO
- Компанія LG Electronics
- Комунальна гвардія Дрездена
- Комуністична партія (більшовиків) Східної Галичини і Буковини
- Комуністична партія (більшовиків) України
- Комуністична партія (більшовиків) Укркраїни
- Комуністична партія України
- Комуністична спілка молоді України
- Комуністична спілка робітничо-селянської молоді
- Комуністичний університет ім. Артема
- Конгрес Українських Націоналістів
- Кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Кондитерська фабрика ім. Карла Маркса - одне з найстаріших кондитерських підприємств Києва.
- Коноплянникова Г. Т.
- Константінов Іван Андрійович (?)
- Констстантин Хайн (Constantin Hein)
- Контора держбанку
- Контрольно-ревізійне управління м. Києва
- Конференція КП(б)У
- координаційна рада з вшанування пам’яті нагороджених лицарів ОУН і УПА
- Копійка Валерій Борисович
- Коровін Олексій Костянтинович (?)
- Королівська порцелянова мануфактура
- Королівська саксонська лісова академія у Таранді
- Коростенський порцеляновий завод
- Коростенський фарфоровий завод ім. Ф. Е. Дзержинського
- Коростенський художній завод ім. Ф. Е. Дзержинського
- Коростенський художній завод ім. Ф. Е. Дзержинського
- Корченко Ю. Ф.
- Косенко Наталія Анатоліївна
- Косенко Олександр Олексійович
- Косигін Леонід Іванович
- Котарбінський Вільгельм (1849-1921)
- КП(б)У
- КП(б)У Конотопської округи
- КПРС
- КПУ
- Кравчук Леонід
- Краєвий господарсько-молочарський союз
- Крайова Управа Спілки Української Молоді у Великій Британії
- Краківський монетний двір
- Кримський обласний краєзнавчий музей
- Криска Никифоровна – вкладниця потиру.
- Кришталь Олег
- Крістіан Вермут
- Крістіан Вінклер (1690-1706 рр.)
- Крістіан Йозеф Крюгер молодший
- Крістіан Пітгман (Christian Pitschman) -- 1718-1744 рр.
- Крістіан Піхгіль (Christian Pichgiel)
- Крістоф Карл Пфейффер
- Крутенко Н. Г.
- Крутенко Н. Г. (нар. 1955) - український мистецтвознавець та член Спілки художників України
- Крутенко Наталія Григорівна
- Крюков Анатолій Іванович
- Кук Параска
- Культурологічна фундація “Лукіан Григореску”
- Куріленко Катерина
- Курлтай кримськотатарського народу
- Курський державний педагогічний інститут
- Курултай кримськотатарського народу
- Лазар Баранович
- Ланге Антон
- Лейпциг-Дрезденська залізнична компанія
- Лейпцігський монетний двір
- Леклерк Себастьян (Le Clerc, Sebastien)
- Ленінградський завод "Красногвардеец"
- Ленінський районний комітет КП(б)У м. Києва
- Леонардіс Якопо де (Leonardis Jacopo de)
- Леонід Кузьмов (нар. 1949 р.) - російський художник-пейзажист, графік, автор ескізів оформлення художніх конвертів
- Лижичко Руслана
- Лисиця Микола Устинович
- Литвиненко Таїсія
- Литвиненко Таїсія Йосипівна (нар. 10.02.1935 р., с. Погреби Київської області) — народна артистка України, артистка Львівського Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Ролі у кіно: "Григорій Сковорода&qu
- Лифар Сергій
- Лісовський Василь, автор чатсини в творів
- літограф Л. Вовк
- Літографічний заклад Йозефа Піллера у Львові
- Літографічний заклад Максиміліана Фаянса у Варшаві
- Літографічний заклад Петра Піллера у Львові
- Літографічний заклад Піллера у Львові
- Лопата Василь Іванович
- Лопухова Надія Йосипівна
- Лук'янівська в'язниця
- Лук'янівська в'язниця - нині СІЗО № 13, ізолятор тимчасового утримання, існує з 1863 р., на час побудови це була околиця Києва
- Лук'янівська в'язниця - нині СІЗО № 13, ізолятор тимчасового утримання, існує з 1863 р., на час побудови це була околиця Києва. Адресат, Павло Кучерявий, ймовірно був ув'язнений/
- Лук'янівська в'язниця - нині СІЗО № 13, ізолятор тимчасового утримання, існує з 1863 р., на час побудови це була околиця Києва. Адресат, Павло Кучерявий, ймовірно був ув'язненийbv/
- Лук'янівська в'язниця - нині СІЗО № 13, ізолятор тимчасового утримання, існує з 1863 р., на час побудови це була околиця Києва. Адресат, Павло Кучерявий, ймовірно був ув'язненим.
- Луцак Володимир Павлович (1928 р.н.)
- Львівська друкарня братства
- Львівська обласна державна адміністрація
- Львівське братство
- Львівський історичний музей
- Львівський міський голова
- Львівський склозавод
- Ляшко Олександр Павлович
- М. Альбертон
- М. Бринський
- М. Йогансен
- М. Михалевич
- М. Плав'юк
- М. Поплавський, кресляр
- м.Новгород-Сіверський
- майстер з ініціалами "GS"
- Майстер з клеймом " NAF".
- Майстер з клеймом " PF"
- Майстер з клеймом " АН"
- Майстер з клеймом "PS"
- Майстер з клеймом "АН"
- Майстер Йоганн Роде ІІ ( Johann Rohde II)
- Майстер Лоренц Гофман (1659-1684 рр.).
- Майстер Петер Шенермарк (Peter Schonermarck)
- Майстер Райнхольд Ріль (1652-1686рр.)
- Майстерня ювелірна родини Шварців (1800 -- 1838)
- Макс Бардулек
- Максим Бишевський - (1818-?) – київський майстер XIX ст.
- Мамут Ч. Ю.
- Мамут Ю. Ч.
- Мамут Юсуфович Чурлу
- Мамут Юсуфович Чурлу - автор ескізу
- Манессон-Малле Ален (Manesson-Mallet Allain)
- Марія Антонівна
- Марія, дружина посадника Офоноса (Афанасія)
- Маркс Шаллер (Marx Schaller (? -- 1700)
- Мартін Генріх Омейс
- масонська ложа ("схід") Санкт-Петербурга
- масонська ложа Санкт-Петербурга
- Матвій Нарунович
- Матвій Нарунович - київський майстер першої половини XVIII ст.
- Матвій Нарунович – видатний київський майстер, який працював у 30-50-х рр. XVIII ст.
- Маттеус Меріан
- Машинобудівний завод "Тиса"
- Меджліс
- Медико-инструментальний завод ім. В.І.Леніна
- Медико-инструментальний завод ім.В.І.Леніна
- Медико-інструментальний завод ім. В. І. Леніна
- Мелетій Смотрицький
- Меріан Каспар (Merian Caspar)
- Меріан Маттеус старший
- Металургійний завод "Криворіжсталь"
- Мешкова Людмила Іванівна
- Микитенко З.Г. дружина письменнка
- Микитенко Іван Кіндратович
- Микола Васильович Плав’юк
- Микола Плав’юк, Михайло Воскобійник, Іван Самійленко
- Миколи Доброго, що на Подолі в Києві
- Мистецька сотня Майдану
- Михайло Гаврилко
- Михайло Львович Воронін
- Михайло Максимович (1804 - 1873)
- Мідар Лоренц Людвіг
- Міжнародна громадська організація "Жіноча Громада"
- Міжнародний благодійний фонд "Духовна спадщина"
- Міжнародний благодійний фонд "Духовна спадщина"
- Міжнародний симпозіум з хірургії мозкового інсульту
- Міністерство агропромислового комплексу України
- Міністерство культури і мистецтв України
- Міністерство культури СРСР
- Міністерство культури України
- Міністерство культури Української РСР
- Міністерство оборони СРСР
- Міністерство освіти і науки України
- Міністерствоагропромислового комплексу України
- Мінське виробниче-технічне об'єднання "ГОРИЗОНТ"
- Мінське виробничо-технічне об'єднання "ГОРИЗОНТ"
- Мінський механічний завод ім.С.І.Вавілова
- Мінц-кабінет Волинського ліцею
- Мінц-кабінет Університету св. Володимира
- мінц-кабінет Університету св. Володимира.
- Міська рада депутатів трудящих м.Сталіно
- Міський будинок народної творчост
- Міськліт. Київ-Поліграф
- Міхасева Н.В.
- Міщенко Єфросинія Іванівна
- Модест Якович Залеський (1807-1880)
- Можайський медико-інструментальний завод
- Можайський медико-інструментальний завод ім. В. І. Леніна
- Мойсеєв Станіслав
- Монако П`єтро (Monaco Pietro)
- Монетний двір Целлерфельда
- Московський заводд медичних приладів
- Московський монетний двір
- МТС ім. Т. Шевченко
- музей
- музей антропології та етнографії ім. Хведора Вовка
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі - український музей документів часів УНР та Української держави (1917-1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі – український музей документів часів УНР та Української держави (1917–1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей визвольної боротьби України у Празі – український музей документів часів УНР та Української держави (1917–1921). Існував з 1925 по 1948 рік у Празі. Музей було створено в травні 1925 року зусиллями відомих українських дипломатів: Дмитра Антоновича
- Музей західного і східного мистецтва
- Музей західного та східного мистецтва
- Музей історичних коштовностей України
- Музей мистецтв Всеукраїнської Академії наук
- Музей мистецтв Всеукраїнської Академії наук,
- Музей Подільського церковного історико-археологічного товариства
- Музей природничої історії ім. Філда (Field Museum) м. Чикаго, США
- Музей природничої історії ім. Філда, США
- Музей природничої історії ім.Філд
- Музей природничої історії ім.Філда (Field Museum) м.Чикаго, США
- Музей старожитностей університету св. Володимира
- Музей старожитностей університету Святого Володимира
- Музей українського народного мистецтва
- Музею Визвольної боротьби України у Празі
- музика М. Вербицького
- н
- надруковано в м. Новгород-Сіверський
- Нантейль Робер (Nanteuil Robert)
- Народний комісаріат вугільної промисловості СРСР
- Народний комісаріат охорони здоровя СРСР
- Народний комісаріат охорони здоровя УРСР
- Народний комісаріат шляхів сполученння СРСР
- Народний Рух України
- Натанаел Шлаубітц (Nathanael Schlaubits)
- Наукове товариство Імені Шевченка
- Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і будівельної техніки Академії будівництва й архітектури УРСР
- Науково-дослідницький інститут теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури в м. Києві
- Національна збірна України з футболу
- Національна спілка художників України
- Національна федерація фехтування України
- Національний
- Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка
- Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
- Національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької
- Національний академічний театр опери та балету ім. С. С. Крушельницької
- Національний академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка
- Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької
- Національний академічний український народний хор ім.Г.Верьовки
- Національний антарктичний науковий центр
- Національний Банк України
- Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь"
- Національний заслужений академічний український народний хор ім.Г.Верьовки
- Національний музей історії Україн
- Національний музей історії України
- Національний музей мистецтв ім. Б. та В. Ханенків
- Національний музей старожитностей (Франція, Сен-Жермен)
- Національний олімпійський комітет України
- Національний цирк України
- Національтна федерація фехтування України
- Нацыональний Банк України
- Начальник Тамбовського піхотного училища полковник Кропапачев
- Не визначений
- не визначено
- не встановлено
- Не ідентифікований
- невизначена
- невизначений
- невідомий
- Негреєва М. Г.
- Неефс Якобус (Neefs Jacobus)
- НЕП
- Нижньотагільський медико-інструментальний завод
- Ніжин. . Церква АРхангелів МИхаїла та Гавриїла
- Ніжинський Миколаївський собор, який зберігся до нашого часу і є одним з найбільш ранніх зразків українського бароко. На місці кам'яної будівлі, що з'явилася десь у кінці 1650 або 1660-х рр., була дерев'яна. Кам'яний храм був збудовани
- нститут археології НАН України
- Нумізматичне товариство Дрездена
- Нюрнберзький монетний двір
- О. Гончар
- О.В. Руденко
- О.М. Сопов, О.В. Тарасюк, О.М. Шиян
- О.М. Сопов, О.М. Шиян
- Об’єднання лемків у Польщі
- Одеська вища партійна школа
- Одеська Міськрада
- Одеський обласний виконавчий комітет Ради робітничо-селянських та червоноармійських депутатів
- Одеський політехнічний інститут
- Окрліт (Київ)
- Окружний виконком Проскурівщини
- Олаф Віф
- Олег Миколайович Клич
- Олександр Ашотович Михальянц
- Олександр Якович Письменний
- Олександрівська лікарня (м.Київ)
- Олександрійська гімназія
- Олесь Гончар
- Ольга Горинь (Мацелюх)
- Ольга Кобилянська (1863-1942 рр.) - видатна українська письменниця-модерністка, авторка феміністичної прози, творів про буковинське село й місто, також перекладів з німецької мови
- Ольга Мацелюх (Горинь)
- Ольга Павлівна Мацелюх
- Омельченко Я.
- омпанія LG Electronics
- Організаційний комітет Всесоюзного фестивалю самодіяльного мистецтва
- Організаційний комітет фестивалю самодіяльного мистецтва Української РСР
- Організація українських націоналістів
- Організація українських націоналістів — політичний рух, який ставив за мету розбудову незалежної української держави на всіх українських етнічних землях. Упродовж 1922–1926 рр. виникла низка структур, серед яких найпомітнішими стали Група української наці
- Організація українських націоналістів (?)
- Організація українських націоналістів (ОУН).
- Орден Альберта (1850–1918)
- Орден Золотого Руна
- Орден Підв'язки
- Осіпов Олексій Агапійович
- Оснач Марія Гнатівна
- ОУН
- Охорона здоров'я
- Охорона здоров'я
- П.Скоропадський
- Павлович Ю.Ю.
- Паризька мирна конференція (29 липня - 15 жовтня 1946р.).
- Паризький монетний двір
- Партійна школа
- Партія регіонів
- ПАТ "Укрпошта"
- ПАТ "Укрпошта"
- ПАТ "Укрпошта" - підприємство поштового зв'язку, засноване у 1994 р.; займається у т.ч. обігом та розповсюдженнямлистівок, марок та поштових конвертів.
- Патріарх Димитрій (Володимир Ярема)
- Патронажна служба Київської міської організації Товариства Червоного Хреста України
- Пауль Баїр (Paulus Bair)
- Педагогічна рада Київського міського двохкласного училища
- Педагогічний музей у м. Києві
- Пелагеча Дар’я Іллівна
- Пензенська вище артилерійське інженерне училище
- Первомайська друкарня "Сел. Правди"
- Первомайський ОВК
- Переписав Олексій Горохоський, кривохижинський дидаскал
- Переяславська єпископська катедра
- Переяславська катедральна канцелярія
- Пермський телефонний завод
- Перший державний музей
- Петер фон дер Реннен (Peter von der Rennen)
- Петро Дорошенко, гетьман Війська Запорозького обох берегів Дніпра
- Петро Семенов
- Письменна Тамара Василівна
- Письменний Олександр Якович
- Південнокорейська компанія з виробництва шин "KUMHO"
- Під час бомбордування у 1945 частина експонатів була втрачена. У березні 1948 року музей було закрито. Велика кількість колекції була вивезена до СРСР. колекція, яка зараз зберігається в НМІУ, потрапила спочатку до Центрального історичного архіву УРСР, з
- підписаний гетьманом іваном Скоропадським
- підписано королем Михайлом Вишневецьким
- Підприємство "Кераміст"
- ПК "Україна"
- побут ХХ ст.
- Погорецька Алла Леонідівна
- Податкова інспекція м. Борисполя
- Подільська рада народних депутатів м. Києва
- Подільська районна рада народних депутатів м. Києва
- Познанський монетний двір
- Познякижитлобуд
- Поліграфічний комбінат "Україна" - державне підприємство, що існує з 1979 р., видає бланки для цінних паперів, документів, філателійну продукцію.
- Поліграфічний комбінат "Україна" - державне підприємство, що існує з 1979 р., видає бланки для цінних паперів, документів, філателійну продукцію.
- Політбюро ЦК КПУ
- політична партія "Блок Леоніда Черновецького"
- політична партія "Опозиційний блок"
- Політуправління Київського військовго округу
- Політуправління Київського військовго округу. Радянська типографія
- Політуправління реввійськради 12 армії
- Полонський завод художньої кераміки
- Полонський порцеляновий завод
- Полтавська обласна державна адміністрація
- Полтавський краєзнавчий музей
- Полтавський художній музей
- польська друкарня в місті Києві
- Польський театр у Львові
- Порцелянова фабрика Гарднера
- Порцелянова фабрика Гарднера.
- Посольство України в Республіці Польща
- постачальник ПрАТ "Прилуцька швейна фабрика"
- Походить з БогоявлеКиївського Братського монастиря.
- Правління Палацу культури "Більшовик"
- Правління Білоруського науково-медичного товариства нейрохірургів
- Правління комендатури м. Києва
- Правління Літературного фонду СРСР
- Правління Спілки радянських письменників СРСР
- Правління Українського республіканського будинку літераторів
- Правна система та правові інститути в Україні ранньомодерної доби
- Правозахисники
- ПРАТ "Хмельницька маслосирбаза"
- Представництво франко-американського фармацевтичного концерну "Рон-Пуленк-Рорер"
- Президії Верховної Ради СРСР
- Президія Академії архітектури Української РСР
- Президія Верховної Ради Автомної Республіки Крим
- Президія Верховної Ради Автономної Республіки Крим
- Президія Верховної Ради РРФСР
- Президія Верховної Ради СРСР
- Президія Верховної Ради Українсько\ї РСР
- Президія Верховної Ради Української РСР
- Преображенська церква в Охтирці заснована у XVIII ст. У 1785 році храм згорів. Стараннями священика Якова Назаревського у 1790 році збудовано новий як і попередній дерев’яний храм .На місці розібраного дерев'яного був збудований кам'яний храм,
- Привілейоване товариство стрільців Дрездена (1446–1945)
- Провід Організації Українських Націоналістів
- Промінвестбанк України
- Р. Діллер
- Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
- Рада Міністрів РРФСР
- Рада Міністрів УРСР
- Рада Народних Комісарів Башкирської АРСР
- Рада Народних Комісарів СРСР
- Рада Народних Комісарів Української РСР
- Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів
- Рада Союзу спортивних товариств і організацій УРСР
- Ради Робітничих селянських і червоноармійських депутатів
- Радомишльський повітовий партком КП(б)У
- Радянський комітет захисту миру
- РВВС с. Хандига, Якутської АРСР
- РВВС Томпонського райвиконкому Якутської АРСР
- Рева А. А.
- редакція газети «Пролетарська правда»
- редакція газети "Пролетарська правда"
- редакція газети "Пролетарська правда"
- Редакція журналу "Дніпро"
- Редакція журналу "Перець"
- Реєстр системи сертифікації УкрСЕПРО
- Рейнгольд Мюль
- Рекламно-інформаційний цент "Подільський базар"
- Репресії
- Ризький ювелірний завод
- Римо-католицька церква
- Ріхард Діллер
- Роберт Лісовський
- Роберт Лісовський, проєкт Мирона Федусевича
- Робітничо - Селянська інспекція (РСІ, Робсел)
- Робітничо-селянська інспекція (РСІ, Робсел)
- Робітничо-селянська Червона армія (РСЧА)
- Робітничо-селянська Червона армія (РСЧА). Заснована відповідно до Декрету РНК від 28 (15) січня 1918 про створення Робітничо-селянської Червоної армії для захисту населення, територіальної цілісності та громадян. свобод на території рад. д-ви. В Україні 2
- Родина Мазур до колективізації була типовою заможною українською селянською родиною. У 1930 році їх було розкуркулено та у 1934 році виключено з колгоспу. Мазури залишили рідне село та переїхали до міста Кременчук. У 1937 році голову родини – Мазура Ігоря
- Роман Чайковський (20.06.1962) – член спілки художників України (1995 р.), зав. відділу дизайну Монетного двору НБУ. Автор колекційних металевих грошових знаків (однойменної сувенірної плакетки "На честь візиту в Україну Вселенського Патріарх
- Роман Грицай
- Російський центр міжнародного наукового та культурного співробітництва при МЗС Росії
- РСЧА
- Ругендас Хрістіан за живописним оригіналом Ругендаса Георга Філіпа
- Ругендас Хрістіан за живописним оригіналом Ругендаса Георга Філіпа 1697 р.
- Руденко Микола
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами "Руської Бесіди" (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковин) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 19
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами Руської Бесіди (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 1929 р. забор
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами Руської Бесіди (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 1929 р. забор
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами Руської Бесіди (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 1929 р. забор
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами Руської Бесіди (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 1929 р. забор
- Руська Рада - політичне товариство на Буковині (1870-1923 рр.), засноване у Чернівцях членами Руської Бесіди (першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині) з метою ознайомлення населення з політичними справами. На початку 1929 р. забор
- с. Архангельська Слобода
- С. Баштанка, Полтавської волості, Херсонського повіту, Херсонської губернії
- С. Попова Слобода, яке значиться у напису, тепер с. Слобода Буринського району Сумської області. На замовлення її жителів було виготовлене блюдо.
- С. Собчик, Е. Унгер
- С.Шабатура
- Саксонська жіноча асоціація Червоного Хреста "Albert-Verein" ("Установа Альберта")
- Саксонська королівська музична капела
- Самодіяльна хорова капела Київського політехнічного інституту
- Самуїл Міковіні (Samuel Mikoviny) та Авраам Кальшмідт (Abraham Kaltschmied) (?)
- Сан-Франциська конференція - міжнародна конференція, що відбувалася з 25 квітня до 26 червня 1945р. у Сан-Франциско. У ній взяли участь 50 дерав, які були засновниками Організації Обєднаних Націй.
- Сандармох
- Санкт-Петербурзький університет
- Сансон Ніколя д`Аббевіль (Nicolas Sanson)
- Сафронов О.
- Сашо Кофарджиев
- Свято-Михайлівський Видубицький монастир.
- Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир — діючий православний монастир на честь Архангела Михаїла в Києві. Збудований у 1108-1113 р., зруйнований у 1930-х р. за радянських часів , відтворений у 1997—1998 роках.
- Свято-Успенська Почаївська Лавра
- Святомиколаївського пустинно-лугового монастиря, який був заснований на початку XVII ст., неподалік від с. Макошине (нині селище міського типу Менського р-ну Чернігівської обл.). У
- Святомиколаїйвський пустинно-луговий монастир, який був заснований на початку XVII ст., неподалік від с. Макошине (нині селище міського типу Менського р-ну Чернігівської обл.).
- Священна Ліга — коаліція християнських держав створена 5 березня 1684 р. за посередництва Папи Римського Іннокентія XI для протистояння Османській імперії у Великій турецькій війні 1683–1699 років.
- Севастопольська міська управа
- Севастопольське реальне училище
- Севрук Г. С.
- Секретаріат ЦК Компартії України
- Семен Тарановський
- Середньодніпровська ГЕС
- Середньоуральский Раднаргосп
- Серж Лифар
- Сефер Кази-аги
- Скарбниця Національного музею історії України
- Скарбниця НМІУ
- Скора Ніна Володимирівна
- Скоропадський Данило Павлович
- Скоропадський Павло Петрович
- Скрипчинська Е.П. дружина Григорія Верьовки
- скульптор Володимир Павлович Луцак
- Скульптор: Атаманчук Володимир
- Скульптор: Дем`яненко Володимир
- Скульптор: Дем'яненко Володимир
- Скульптор: Іваненко Святослав
- Служба Державного протоколу і церемоніалу секретаріату президента України
- Служба зовнішньої розвідки України
- Собор Різдва Богородиці м. Конотоп Сумської області, збудований у 1732-1739 рр. Доо нашого чаксусу не зберігся.
- Собор святої Софії, Софія Київська або Софійський собор - християнський собор в центрі Києва.
- Собор Успення Богородиці КИєво-Печерської лаври
- Солеварна компанія Тойдітца і Кетцшау
- Солнечногорський склозавод
- Солод Одарка Михайлівна
- Сопов О.М., Несіна-Інькова А.В.
- Соробкоп - спілка робітничих і селянських товариств споживачів
- сотник Микола Битинський
- Соціалістична партія України
- Союз архітекторів СРСР
- Союз театральних діячів України
- Союз Українок
- Союз українських філателістів і нумізматів (СУФН)
- Союз українських філателістів і нумізматів (СУФН) - українська діаспорна інституція, заснована у США в 1951 р. Об'єднує колекціонерів пам'яток філателії та нумізматики; видає журнал "Український філателіст" та бюлетень "Вісник&qu
- Союздрук, видавництво "Українфільм"
- Співак М.С. міністр сільського господарства УРСР
- Спілка офіцерів України
- Спілка радянських письменників України
- Ставровецький Кирило Транквіліон
- Сталіновський міський комітет КПУ
- Сталіновський обласний комітет профспілок робітників вугільної промисловості
- Сталінська районна рада депутатів трудящих в м.Києві
- стандартний канцелярський документ на бланку київського міського голови
- Старицький Михайло Петрович (1840-1904) - письменник, драматург, культурно-громадський і театральний діяч. Славу принесли йому п'єси "Не судилось" (1881), "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці" (1892), "Доля" (1893), іс
- Стенка Венедиктов
- Стефан Майерхофер (Stephan Mayerhofer).
- Стефанія Шабатура
- Стефанія Шабатура - мистець-килимар, член Спілки художників України. Була заарештованан 1972 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської пропаганди та засуджена на 5 років та 3 роки заслання.
- Стригун Федір
- Ступка Богдан Сильвестрович (27.08.1941 р. — 22.07.2012 р.) — український актор театру і кіно, лауреат Шевченківської премії (1993 р., за головну роль у виставі "Тев'є-Тевель", за Шолом-Алейхемом), народний артист УРСР (1980 р.), народний
- Сумський порцеляновий завод
- Сургучов Е. Д.
- т. зв. Народне ополчення Донбасу
- т.зв."Народне ополчення Донбасу"
- т.зв."Народне ополчення Донбасуot;
- т.зв."Всевелике військо Донське"
- т.зв."Народне ополчення Донбасу"
- Тавро-скіфська експедиція ДМОМ та ІІМК АН СРСР
- Тактична Група "Білорусь"
- Тактична Група "Білорусь"
- Тамара Василівна Письменна
- Таран Володимир
- Тарас Вознюк та Костянтин Ковалишин
- Тарас Григорович Шевченко(9. 03. 1814 р. — 10. 03. 1861 р.) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).
- Телеканал "Інтер"
- Територіальна виборча комісія територіального виборчого округу № 181
- Територіальна виборча комісія територіального вибочого округу № 181
- Територіальний виборчий округ № 112
- Типографія акціонерне товариство "Петр Барский"
- Типографія Київського окружного комісаріату з військових справ
- Типографія Наркомвоєн. № 5, видання політ. управління народ. комісаріату з військових справ України
- Типографія ОГИЗ
- Тичина Павло Григорович
- Тобіас Шир (1702-1733)
- ТОВ "НВП "Поліграфсервіс"
- ТОВ "НВП "Поліграфсервіс" - поліграфічне підприємство у Києві, виробник комерційної друкованої продукції
- ТОВ "НВП Поліграсервіс"
- ТОВ "Укрбланковидав"
- ТОВ "Формстиль"
- ТОВ СП "НІБУЛОН"
- ТОВ СП "НІБУЛОН"
- товариство "Скоропечатни А.А. Левенсон"
- Товариство Кременчуцьких лікарів
- Товариство кримських татар в Туреччині
- Товариство Червоного Хреста України
- ТОК "Таврія"
- Торунський монетний двір
- Трегубова В. М.
- Троїцько-Іллінський монастир в м. Чернігові
- Трускавець курорт
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А.
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925 р. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М.В.Б.У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Я
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився вид УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився вид УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився вид УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився вид УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився вид УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1925. у Празі Український Вільний Університет заснував музей Визвольної Боротьби України. Незабаром Музей відділився від УВУ, було зорганізовано Товариство М. В. Б. У. (Музей Визвольної Боротьби України). Голови: І. Горбачевський, С.Смаль- Стоцький, А.
- У 1957 році Анатолій Лупиніс за активну участь у страйку в 7-му таборі Дубравлагу, де відбував покарання, був повторно засуджений на 10 років за "організацію контрреволюційного саботажу" внаслідок чого його було переведено до Володимирської закр
- УВО
- Ужгородський машинобудівний завод "Тиса"
- Україна у складі Речі Посполитої сер. XVI – XVIII ст.
- Українська Автокефальна Православна Церква
- Українська військова організація
- Українська Гельсинська Група
- Українська Гельсинська Спілка
- Українська Греко-Католицька Церква
- Українська Міжпарламентська Асамблея
- Українська Народна республіка в екзилі
- Українська національна асамблея — Українська народна самооборона.
- Українська повстанська армія
- Українська повстанська армія — дві військові формації, пов’язані з національно-визвольним рухом, які діяли під такою назвою в роки Другої світової війни та в повоєнний час. 1) УПА отамана Т. Боровця (Бульби) була створена в березні 1942 р. на базі колишнь
- Українська Рада "ДИНАМО"
- Українська Рада Всесоюзного фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "ДИНАМО"
- Українська Рада Всесоюзного фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "ДИНАМО"
- Українська Рада фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Українська Рада фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Українська Рада фізкультурно-спортивного товариства ордена Леніна товариства "ДИНАМО"
- Українська республіканська партія
- Українське Національне Об'єднання в Канаді - суспільно-політична організація, яка виникла на початку 1930-тих рр. з ініціативи націоналістів (ОУН-А.Мельника).
- Українське театральне товариство
- Українське товариство драматургів, композиторів і сценаристів
- Українське товариство охорони природи
- Український республіканський комітет захисту миру
- Український республіканський комітет профспілки працівників культури
- Український штаб партизанського руху
- Укрголовліт, "Харківдрук"
- УНА-УНСО
- Університет Св. Володимира
- Університет танцю
- Унійна Церква
- УНО Канади (Українське Національне Об'єднання в Канаді)
- УПА
- упорядник Ляшко В.І.
- Управління 17-ої запасної стрілкової бригади воєнного гарнізону м. Уфи
- Управління в справах архітектури при Раді Міністрів Української РСР
- Управління внутрішніх справ м. Києва
- Управління з питань молоді і туризму Чергінівської обласної Держадміністрації
- Управління культури виконавчого комітету Тамбовської обласної Ради
- Управління культури виконавчого комітету Тамбовської обласної Ради депутатів трудящих
- Управління культури виконкому Київської міської Ради депутатів
- Управління протокольного забезпечення Державного управління справами
- Управління справами ЦК КПРС
- Управління Українського Товариства Червоного Хреста
- УПЦ
- Урядова комісія СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
- Успенський собор Києво-Печерської лаври
- Ф. Ерхард (F.Ehrhard)
- Фабрика "Киянка"
- Фабрика вітчизняних карт у Варшаві "Готті і Бауман" (Fabryka kart Kraiowych w Warszawie. Gotti & Baumann)
- Фабрика вітчизняних карт у Варшаві "Готті і Бауман" (Fabryka kart Kraiowych w Warszawie. Gotti & Baumann)
- фабрика І.Маршака
- Фабрика Йосипа Маршака
- Фабрика молотарок К.А.Клінгера у Альтштадті
- Фабрика срібних виробів Георга Рота і комп. -- Georg Roth Comp.
- Фабрика срібних виробів Георга Рота і комп. ..
- Фабрика ювелірних виробів Олександра Шенауера
- Фалін Володимир
- фанати ФК “Таврія”
- Фанати ФК “Таврія” (Сімферополь)
- Фанати ФК «Таврія» (Сімферополь)
- Федерація фехтування України
- Федерація футболу України
- Федір Золотар
- Федір Коробкін
- Федір Левицький
- Федір Левицький - київський золотар і гравер першої половини XVIII ст.
- Федір Левицький – київський золотар і гравер першої XVIII ст.
- Федір Лісовський, власник книги, священик з м.Гадяч
- Федорова Ніна Іванівна
- Федяєв С. О.
- Феодор Семповський, парох чугорської церкви
- Фердинанд Манліхер (1848–1904)
- Ферроні Ієронім (Ferroni Hieronimus)
- Феска Адольф (Fesca Adolf)
- Філіп'єва Олена
- Філіпп Генріх Мюллер
- фірма "HUGO BOSS"
- фірма “Paul Moser”
- Фірма «Kronos»
- фірма «Toye & Co»
- фірма «Пума» (Лаутерюнг і син)
- Фірма "Münz-präge Anstalt L. Chr. Lauer"
- Фірма " Koch&Bergfeld" (Кох та Бергфельд).
- Фірма "Arcoroc"
- фірма "Balda"
- фірма "Balda" - створена у 908 році в Дрездені Максом Балдвігом
- фірма "Gustave Yaсot Locle"
- фірма "HUGO BOSS"
- фірма "INVICTA"
- Фірма "Münz-präge Anstalt L. Chr. Lauer"
- Фірма "Puma"
- Фірма "W&S"
- Фірма "Берлінські медальні монети Отто Ертеля"
- Фірма "Берлінські монетні медалі Отто Ертеля"
- Фірма "Кох та Бергфельд"
- фірма "Петровський"
- Фірма Deschler & Sohn
- фірма Deschler & Sohn, Мюнхен
- Фірма Deschler & Sohn
- Фірма Koch&Bergfeld (Кох та Бергфельд).
- Фірма Адам Маннс та сини (Adam Manns& Sohne)/
- Фірма Йоганн Вагнер та син (Johann Wagner&Sohn)
- Фірма Йозефа Фраже
- Фірма Йосипа Маршака
- фірма Моріца Елімеєра (Moritz Eilmeyer)
- Фірма Сі та Вагнер (Sy&Wagner)
- фірма-виробник «SAVILE ROW»
- ФК “Таврія” (Сімферополь)
- ФК "Будівельник"
- ФК "Динамо"
- ФК "Металіст"
- ФК "Суднобудівник"
- ФК "Чорноморець"
- Фонд "Люди майбутнього"
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
- фото М. Гельфгата
- фото М. Сахарова, П. Орлова
- фото С. Шиманського
- Фото. Видубицький монастир вигляд з гори в бік Дніпра
- фотограф К. Лішко
- фототипія Шерер, Набгольц і Ко
- Фрайберзька гірнича академія
- Франциск Стадницький (1742-1810), польський магнат, граф
- Фрідріх Антон Кеніг
- Фрідріх Вільгельм Гернляйн
- Фундація імені Богдана Лепкого при Науковому товаристві імені Т. Шевченка
- Футбольний клуб “Таврія” (Сімферополь) — український футбольний клуб із Сімферополя, АР Крим. Заснований у 1958 році. Перший чемпіон незалежної України у 1992 р. та володар Кубка України у 2009–2010 рр. Через анексію Криму Росією у 2014 р. припинив своє і
- Херсонська друкарня видавництва "Червоне Село"
- Херсонський краєзнавчий обласний музей
- Хитоко А. В.
- Хитько А. В.
- ХІ - ХІІ ст.
- Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"
- Хмельницька маслосирбаза
- Хмельницька міська рада
- Хмельницька обласна державна адміністрація
- Хмельницький Богдан Михайлович
- Хмельницьклегпром
- Хоменко Віталій Федорович
- Хорове товариство Української РСР
- Хорошевский жіночий монастир, що знаходився поблизу смт Хорошеве на Харківщині, був заснований у 1664 р. Закритий у 20-х рр. ХХ ст. Хорошевский жіночий монастир, що знаходився поблизу смт Хорошеве на Харківщині, був заснован
- Храм Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври
- Храм святого Миколая Чудотворця (церква Миколи Притиска) — зведено наприкінці XVII ст. на місці старої дерев'яної церкви. Деякий час вважався найдавнішою спорудою Подолу (будівництво датувалось 1631 р.). Храм зазнав суттєвих пошкоджень під час пожеж
- Хрестоводздвиженська церква на Подолі в Києві
- Художнє оформлення Андрія Пилюха
- художник А.Н. Волненко
- художник Бернар Буффе
- художник Волненко А.Н.
- художник Джордж Доу
- художник З.Ш. Толкачов
- Художник і скульптор: Володимир Атаманчук
- художник Іван Іванець, гравер Францу Еве (?)
- Художник Корень Лариса
- художник Сплітетессер Дмитро
- Художник та скульптор: Атаманчук Володимир
- Художник та скульптор: Дем`яненко Володимир
- Художник та скульптор: Дем'яненко Анатолій
- Художник та скульптор: Іваненко Святослав
- Художник та скульптор: Чайковський Роман
- художник Яків Сваричевський
- Художник: аверс: Бєляєв Сергій
- Художник: аверс: Дем`яненко Володимир
- Художник: аверс: Іваненко Святослав
- Художник: аверс: Івахненко Олександр; реверс: Міненок Сергій.
- Художник: аверс: Корень Лариса
- Художник: аверс: Таран Володимир
- Художник: Бєляєв Сергій
- Художник: Груденко Борис
- Художник: Дем`яненко Володимир
- Художник: Демяненко Анатолій
- Художник: Івахненко Олександр
- Художник: Кочубей Микола
- Художник: реверс: Таран Володимир
- Художник: Сніжко Анатолій
- Художник: Таран Володимир
- Художник: Таран Володимир.
- Художник: Терьохіна Оксана
- Художник:реверс: Кочубей Микола
- Художник:реверс: Скоблікова Марія
- Художній та науково-промисловий музей
- Художньо-Промисловий і науковий музей
- Художньо-промисловий та науковий музей
- Худоник: Микола Кочубей
- Центр досліджень визвольного руху — незалежна наукова громадська організація, що вивчає різноманітні аспекти українського визвольного руху в ХХ ст., політику націоналної пам’яті та процеси подолання наслідків тоталітарного минулого в країнах колишнього СР
- Центральна виборча комісія
- Центральна воєнно-шефська комісія
- Центральна Рада Всесоюзного фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства &quot;Динамо&quot;
- Центральна Рада Всесоюзного фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Центральна Рада Всесоюзного фізкультурно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Центральна Рада Всесоюзного фізкульутрно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Центральна Рада Всесоюзного фізкульутрно-спортивного ордена Леніна товариства "Динамо"
- Центральна Рада Добровільного Спортивного Товариства "Авангард" профспілок УРСР
- Центральна Рада Союзу спортивних товариств і організацій СРСР
- Центральне агенство "Союздрук" (рос. "Союзпечать") - державний орган із системи Міністерства зв'язку СРСР, що опікувався у т.ч. друком та поширенням філателійних матеріалів; існував з 1930 р., в 1994 р. був рео
- Центральне агенство "Союздрук" (рос. "Союзпечать") - державний орган із системи Міністерства зв'язку СРСР, що опікувався у т.ч. друком та поширенням філателійних матеріалів; існував з 1930 р., в 1994 р. був рео
- Центральне агенство "Союздрук" (рос. "Союзпечать") - державний орган із системи Міністерства зв'язку СРСР, що опікувався у т.ч. друком та поширенням філателійних матеріалів
- Центральне агенство "Союздрук" (рос. "Союзпечать") - державний орган із системи Міністерства зв'язку СРСР, що опікувався у т.ч. друком та поширенням філателійних матеріалів; існував з 1930 р., в 1994 р. був реорганізований.
- Центральний будинок народної творчості УРСР
- Центральний історичний музей ім. Т. Г. Шевченка
- Центральний комітет професійної спілки робітників мистецтва Союзу РСР
- Центрального державнbq історичнbq архів України
- Церква Богородиці в Кілії
- Церква великомученика Димитрія с. Черняхів Кагарлицького району Київської області
- Церква Іоанна Предтечі, зведена наприкінці XI ст. на відстані 1,5 м від північної стіни Успенського собору коштом боярського сина Захарія, яка пізніше увійшла до складу головного храму монастиря.
- Церква Миколи Доброго на Подолі в Києавві
- Церква Миколи Доброго на Подолі в Києві
- Церква Миколи Доброго на Подолі в КиєвіИє
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці в м. Ромнах 1764-70 рр. коштом П. Калнишевського та Д. Чорного.
- Церква Різдва Богородиці с. Дегтярівка на Чернігівщині
- Церква Різдва Христова в м. Корсуні згадується в книзі Похилевича Л.І. "Сказания о населенных местностях Киевской губернии", виданій у Києво-Печерській лаврі у 1864 р. і перевиданій у 2005 р. Фундатором церкви був брат Василя Золотаренка – Іван
- Церква Різдва Христового, що на Подолі в Києві
- Церква Спаса на Берестові поблизу Києво-Печерської Лаври
- церкві Різдва Пресвятої Богородиці м. Михайлівка Лебединського району Сумської обл..
- Церковно-археологічний музей Київської духовної академії
- Церковно-археологічний музей музей Київської духовної Академії
- Церковно-археологічний музей при Київській Духовній академії створено у 1872 р. з ініціативи Церковно-археологічного товариства при цьому ж закладі. У 1878 р. музей відкрився до огляду. Установа, колекція та експозиція, розміщувалися у стінах Старого акад
- ЦК ВЛКСМ
- ЦК КПРС
- ЦК КПРС, Рада Міністрів СРСР, ВЦРПС та ЦК ВЛКСМ
- ЦК КПУ
- ЦК профспілки працівників культури
- ЦК профспілки працівників мистецтв СРСР
- ЦК профспілок працівниківа мистецтв СРСР
- Цуккі Андреа (Zucchi Andrea)
- Частини особливого призначення (ЧОП)
- Частини особливого призначення (ЧОП) - воєнізовані більшовицькі загони, створені в 1919 році при заводських партосередках, райкомах, губкомах партії. В Україні правовий статус визначався затвердженими ЦК КП(б)У Положеннями: від 23.IV 1921 про загони особл
- Частини особливого призначення (ЧОП) - воєнізовані більшовицькі загони, створені в 1919 році при заводських партосередках, райкомах, губкомах партії. В Україні правовий статус визначався затвердженими ЦК КП(б)У Положеннями: від 23.IV 1921 про загони особл
- Частини особливого призначення (ЧОП) - воєнізовані більшовицькі загони, створені в 1919 році при заводських партосередках, райкомах, губкомах партії. В Україні правовий статус визначався затвердженими ЦК КП(б)У Положеннями: від 23.IV 1921 про загони особл
- Челябінський годинниковий завод
- Червона армія
- Червона гвардія
- Чередніченко Сергій
- Черкаський обласний комітет ЛКСМУ
- Чернівецький музей
- Чернігівська друкарня
- Чернігівська обласна державна адміністрація
- Чернігівський архієрейський дім
- Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського
- Чернігівський історичний музей ім.В.В.Тарновського
- Чернявський А.
- Чорний Сергій Данилович
- Швейно-такелажний комбінат ім. К.Маркса
- Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) – класик української літератури, мислитель, художник.
- Шефлер Іоахім Ернст
- Шимон Станецький
- Шинкаренко Марія Василівна
- Шинкаренко Парасковія Василівна
- Шлеє Іоганн Давид (Schleuen Johann David)
- Штаб Закавказького фронту
- Штанко Олексій Володимирович (1950-2000 рр.) - український художник-ілюстратор, графік, автор ескізів поштових марок на історичну тематику
- Ю. Балицький
- Ю. Буцманюк, С. Красноперів
- Ювелірна майстерня родини Шварців ( ІІ пол. XVIII ст. -- 1838 р.).
- Ювелірна майстерня родини Шварців (1800 -- 1838 рр.).
- Юліан Буцманюк
- Юліян Буцманюк
- Юрій Балицький
- Юрій Євгенович Федоров
- Юрій Хмельницький (текст універсалу)
- Якоб Бекхаузен (Jakob Bechhausen)
- Якутович Г.В.
- Ян Мацей Шварц (1722 -- 1828 рр.)
- Ян Мацей Шварц (1722-1828 рр.)
- Ян Філіп Хольцгойзер
- Ян Якоб Рейхель
- Ясинської Ядвига Янівна
- Період часу
-
Города
- "Тайник" під розвалинами Десятинної церкви. Київ. Розкопки 1939 р.
- Косів, Австро-Угорщина, Королівство Галичини та Володимирії, дистрикт Косів
- курган Гайманова Могила, поховання №3 (основне) в гробниці №4 (Південній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- курган № 5 поблизу с.Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче)
- поселення в с. Халеп'я Обухівського району Київської області. Скарб крем'яних пластин
- поселення Солончени ІІ (середній шар) у с. Солончени Резинського району Республіки Молдова
- курган № 5 поблизу с.Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче)
- Бердянський курган
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе) біля південної околиці с.Нововасилівка Бердянського р-ну Запорізької обл. Східна могила (жіноча)
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе) біля південної околиці с.Нововасилівка Бердянського р-ну Запорізької обл. Центральна гробниця
- Курган Гайманова Могила
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки Василівського району Запорізької обл. Схованка в гробниці №1 (Північній)
- Курган Гайманова Могила, вхідна яма і камера поховання №3 (основне) в гробниці №4 (Південній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- курган № 5 поблизу с.Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1
- На території України у складі Речі Посполитої (?)
- с.Казаково, Нижньогородська область, РРФСР
- Скарб, знайдений під час розкопок вул.Володимирській. Київ. 1955 р
- Україна, Київ.
- Азовський р-н, Кримська обл., УРСР
- Балкарія Кавказ
- Бердянський курган
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе)
- Бердянський р-н
- Богемія, Чехословаччина
- Болгарське городище, республіка Татарстан (?)
- Василівський р-н
- Городище «Великі Кучугури», Запорізька область. Розкопки 1953 р.
- Греція, Яніна.
- Запорізька обл.
- Знахідка з кургану № 22, поховання №2 поблизу с. Вільна Україна Каховського району Херсонської обл. Херсонська археологічна експедиція під керівництвом О.М.Лєскова.
- Кам'янсько-Дніпровський р-н
- Каховський р-н
- Київська обл., Фастівський р-н, с.Велика Снітинка
- Київська округа, УСРР
- Комі АРСР, м.Інта
- Косів
- Курган Гайманова Могила
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки Василівського району Запорізької обл. Схованка в гробниці №1 (Північній)
- Курган Гайманова Могила, поховання №3 (основне) в гробниці №4 (Південній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- курган Гайманова Могробниця №1 (Північна), дромос вхідної ями №1 поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- курган №1 (Старший брат)
- курган №22 з кург. гр. III поблизу с.Вільна Україна, Каховський р-н, Херсонська обл., поховання №2
- Курган №4 поблизу с.Новоселки, Монастирищенський район, Черкаська обл.
- курганна група “Три брати”
- м. Ворсма, Горьківська обл.(нині Нижегородська)
- м. Дядькове, Брянська обл. РРФСР
- Мезарлі-Тюбе
- Оріньяк, департамент Верхньої Гарони (Центральна Франція)
- Політуправління реввійськради 12 армії
- Полтавщина. с. Малі Будищіі
- Прикарпатський військовий округ. УРСР
- Радгосп "Червоний Перекоп"
- Росія.
- с. Архангельська Слобода
- с. Димер Остерський повіт Чернігівська губ
- с. Нововасилівка
- с. Первомаївка Херсонської обл.
- с.Балки
- с.Огоньки
- село Бірки Чернігівська губ.
- Скарб, знайдений під час розкопок вул.Володимирській. Київ. 1955 р
- Скарб, знайдений під час розкопок на вул.Володимирській. Київ. 1955 р
- смт. Стеблів
- стоянка Солютре (Solutre) поблизу м.Масона, департамент Сона і Луара (Saone-et-Loire)
- Україна
- Україна (?)
- Україна, Київ
- Україна, Київ.
- Україна, Одеса
- Україна, поблизу Києва на території Межигірського монастиря
- Україна, Чернігів (?).
- УРСР, м. Коростень Житомирської області
- УРСР, м. Коростень, Житомирська обасть
- Херсонська обл.
- Червоноперекопські кургани
- "Тайник" під розвалинами Десятинної церкви. Київ. Розкопки 1939 р
- "Тайник" під розвалинами Десятинної церкви. Київ. Розкопки 1939 р.
- . Київ.
- 1919 р. Радянська типографія
- 1919 р., м. Київ. Державне видавництво
- 1920-30 рр. ХХ ст.
- 1932 рік, археологічні розкопки ст. Деркул П.П. Єфименка
- 1932 рік, археологічні розкопки ст.Деркул П.П. Єфименка.
- 1953 р.
- 1980 р. м. Нью-Йорк. Видання Закордонного представництва Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.1980 р. м. Нью-Йорк. Видання Закордонного представництва Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.
- 2000-ні рр.
- c. Зрубне
- C. Нововасилівка
- c. Стара Ігрень
- Cкарб із городища Княжа Гора, Канівський район,, Черкаська область. Випадкова знахідка.1897 р. р
- Cкарб із городища Дівич-Гора, с. Сахнівка, Черкаська область. Випадкова знахідка.1900 р
- Cкарб із городища Дівич-Гора, с. Сахнівка, Черкаська область. Випадкова знахідка.1900 р.
- Cкарб із городища Княжа Гора, Черкаська область. Випадкова знахідка. 1897 р.
- Cкарб з с.Василиці, Черкаська область. Випадкова знахідка.1921 р.
- Hanauer Silberwaren Manufactur. Ганау, Німеччина.
- IV ст.до н.е. Скіфська культура. Північе Причорномор'я.
- IV ст.до н.е. Скіфська культура. Північе Причорномор'я. Знахідка в кургані Товста Могила, бокова гробниця (поховання жінки) поблизу м. Покров (Орджонікідзе), Нікопольський район, Дніпропетровська обл.
- IV ст.до н.е. Скіфська культура. Північе Причорномор'я. Знахідка з кургану № 22, поховання №1 поблизу с. Вільна Україна Каховського району Херсонської обл. Херсонська археологічна експедиція під керівництвом О.М.Лєскова.
- IV ст.до н.е. Скіфська культура. Північе Причорномор'я. Знахідка з кургану № 22, поховання №2 поблизу с. Вільна Україна Каховського району Херсонської обл. Херсонська археологічна експедиція під керівництвом О.М.Лєскова.
- VІ ст.до н.е. Скіфська культура. Середнє Подніпров'я, Курган Реп'яхувата Могила, п.1 поблизу с. Матусове Шполянського району Черкаської обл.
- XIX ст. Україна
- Європа
- Єдикульський (колишній Ленінський) р-н
- Єдикульський р-н
- Івано-Франківська область, м. Косів
- Іванполе
- Іванполе, ймовірно, нині с. Іванівське Рильського р-ну Курської обл., розташоване на р. Сейм, де Іван Мазепа збудував цегляний палац, залишки якого збереглися до нашого часу.
- Іванполе, Лівобережна Україна
- Із зібрання Б. І. і В. М. Ханенко
- Ізюм, Слов'янськ, Краматорськ, гора Карачун
- Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. Заболотного.
- Іран
- Ісландія, м. Рейк’явік, фірма гутного скла "Gler i Bergvik"
- Іспанія
- Іспанія, м. Валенсія
- Іспанія, м. Валенсія, керамічне підприємство Льядро ("Lladro")
- Італія
- Італія, Віченца
- Італія, м. Венеція
- Італія, м. Рим
- аїна
- Австрійська імперія (?)
- Австрійська імперія, м. Відень (?)
- Австрійська імперія, м. Львів
- Австрійська імперія, м. Львів (?)
- Австрія, м. Відень
- Австро-Угорщина
- Австро-Угорщина (Західна Європа)
- Австро-Угорщина (Західна Європа).
- Австро-Угорщина, Галичина, Яворівський повіт
- Австро-Угорщина, м. Львів
- Австро-Угорщина. м. Львов
- Автономна Республіка Крим
- Азовський р-н, Кримська обл., УРСР
- Алушта
- Альтштадт (Саксонія)
- Англія
- Англія (Виготовлено в м. Києві).
- античне місто Німфей
- античне місто Німфей (суч. м. Керч, Автономна Республіка Крим.)
- Античне місто Ольвія
- античне місто Ольвія (суч. с. Парутине Миколаївська обл.)
- античне місто Ольвія (суч. с. Парутине, Миколаївський р-н, Миколаївська обл.)
- античне місто Пантікапей
- античне місто Пантікапей (суч. м. Керч, Автономна Республіка Крим)
- античне місто Пантікапей (суч. м. Керч, Автономна Республіка Крим).
- АР Крим
- АР Крим, Україна
- АР Крим, Україна. Кінець ХХ ст.
- Атлантичний океан 62-63° південної широти
- Аугсбург
- Аугсбург, Німеччина
- Афганістан
- Білгород-Дністровський
- Біледульжерід, Тішит, Дара, Сіджильмаса
- Білорусь, м.Мінськ
- Білоцерківський р-н
- біля м. Житомира (Житомирська область).
- багатошарова пам'ятка Оріньяк, департамент Верхньої Гарони (Центральна Франція)
- Байройт
- Балкани
- Балкано-Дунайський регіон
- Банкнотно-монетний двір Національного банку України
- Бахчисарай, Україна
- Бердянський курган
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе)
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе) біля південної околиці с.Нововасилівка Бердянського р-ну Запорізької обл. Східна могила (жіноча)
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе) біля південної околиці с.Нововасилівка Бердянського р-ну Запорізької обл. Центральна гробниця
- Бердянський курган (Мезарлі-Тюбе), Запорізька обл.
- Бердянський р-н
- Берег Каховського водосховища, Нікополь, Дніпропетровська обл.
- Бережанський район, Тернопільська область, Україна
- Березівський р-н, Одеська обл.
- Берлін
- Берлін, Німеччина.
- Бидгощ
- Богемія, Чехословаччина
- Бонкнотно-монетний двір Національного банку України
- Боспор
- Боярка
- Бремен, Німеччина.
- Бухара
- Відень
- Відень, Австрійська імперія.
- Відень, Австрія
- Відень, Австро-Угорська імперія.
- Відень, Австро-Угорщина.
- Відомо, що до зібрання Церковно-археологічного музею Київської духовної академії (ЦАМ) іконка надійшла як дар від Священного Синоду у Санкт-Петербургу. Так відзначено у друковному покажчику предметів музею 1897 р. Після розформування ЦАМ і перерозподілу й
- Візантія
- Візантія, Константинополь (?)
- Вільно
- Вінниця
- Вірменія
- Віченца
- Варви, Полтавська губернія
- Варшава
- Варшава, Польща
- Василівський р-н
- Васильків Київської губернії
- Васильківський повіт
- Васильківський р-н
- Васильківський р-н, Київська обл., УРСР
- Васильківський р-н., Київська обл., УРСР
- ВАТ " Українські ювеліри"
- ВАТ "Українські ювеліри"
- Вейчан
- Велика Британія
- Велике Герцогство Люксембург, м. Люксембург
- Велике Герцогство Люксембург, м. Люксембург (?)
- Великобританія
- Венеція
- Вереміївка – нині село в Україні (Черкаська обл., Золотоніський р-н.) З 1653 року згадується як містечко. У 1648–1672 роках адміністративний центр Вереміївської сотні. Після 1672 року Вереміївська сотня була ліквідована, а її адміністративна територія вві
- Вереміївка – село в Україні (Черкаська обл., Золотоніський р-н.) З 1653 року згадується як містечко. У 1648–1672 роках адміністративний центр Вереміївської сотні. Після 1672 року Вереміївська сотня була ліквідована, а її адміністративна територія ввійшла
- Видання політ. народ. ком. з військових справ України, типографія Наркомвійськ. № 5
- Видання Української Вільної Академії Наук у США, Нью-Йорк
- Випадкова знахідка на Княжій горі 1897 р.
- Випадкова знахідка на території Київської губернії. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.
- Випадкова знахідка у зруйнованому некрополі на березі Кременчуцького водосховища, Черкаська обл.
- Вискитки
- Вишгород
- Вишгород, Київська область
- Вишгородський р-н
- Вишневець
- Власником мідної іконки був священик с. Хмільне Черкаського повіту І.Мельниківський. Від нього іконка надійшла до колекції Церковно-Археологічного музею при Київській Духовній академії. Після розформування цього музею у 1922 р. предмет було передано до Му
- Волинська губернія, Володимир-Волинський повіт,
- Волинська губернія, Володимир-Волинський повіт, с.Низкиничи
- Волинська губернія, Кременецький повіт, м. Вишнівець
- Волинська губернія, Кременецький повіт,м. Вишнівець
- Волинь
- Волинь (?)
- Володарка, Уманський повіт, Україна
- Володимир-Волинський повіт
- Вроцлав
- Вроцлав, Польща
- Вроцлав, Польща.
- Гільдесгейм - місто в Нижній Саксонії, Німеччина
- Гадяч
- Галичина
- Галичина. Яворівський повіт
- Гамбург
- Гамбург, Німеччина
- Гамбург, Німеччина.
- Гамбург, Нымеччина.
- Ганау, Німеччина
- Гданськ
- Гданськ, Польща
- Глогув, Польща.
- Глухів
- Глухів (текст універсалу)
- Глухівська округа
- Глухівці - селище міського типу, в Україні, у Хмільницькому районі Вінницької обл. Розташоване на півночі Вінницької області, за 70 км від обласного центру міста Вінниці, за 12 км від районого центру міста Козятина, за 17 км від м. Бердичева Житомирської
- Голландія
- Голопристанський район
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл.
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. В
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець XIХ - початок ХХ ст.
- городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. Скарб
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець XIХ - початок ХХ ст.
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець XIХ ст.
- Городище Дівич-Гора поблизу с. Сахнівка Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, початок ХХ ст.
- Городище Княжа Гора біля с. Пекарі Черкаського повіту Київської губернії (суч. Канівський район Черкаської обл.). Кінець ХІХ ст. Обставини знахідки невідомі. З колекції Б. І. і В. М. Ханенко
- Городище Княжа Гора біля с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Із зібрання Б. І. та В. Н. Ханенків. Випадкова знахідка, кінець ХІХ ст.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Канівського р-ну Черкаської обл. Розкопки М. Ф. Біляшівського, 1891 - 1892 рр.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Канівського району Черкаської області
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського повіту Київської губернії (суч. Канівський район Черкаської обл.). Кінець ХІХ ст. Обставини знахідки не відомі.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка кінця ХІХ – початку ХХ ст.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ ст.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, початок ХХ ст.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Розкопки М. Ф. Біляшівського, 1891 - 1892 рр.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл. Розкопки М. Ф. Біляшівського, 1891–1892 рр.
- Городище Княжа Гора поблизу с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обла.
- Греція, Яніна
- Грузія
- Гуарразар
- Гузов
- Дівоча Гора
- Данія
- Дебельн
- Демня
- Димер Остерського повіту Чернігівської губ.
- Дніпопетровська обл.
- Дніпропетровська обл.
- Дорнхайм, Німеччина.
- дре
- Дрезден
- Друга Річ Посполита. Львів.
- друкарня Києво-Печерської лаври
- Друкарня Наркомвійськ № 4
- Дубравлаг
- Европа
- Естонська Республіка
- етнографічний район Полісся
- Жехе
- Житомир
- Житомирська область, смт. Довбиш
- Житомирська область, УСРР
- Жукинська вол.
- З
- З колекції Б. І. і В. М. Ханенко
- Зі скарбу 1887 р. біля кол. с. Ключники Канівського р-ну Черкаської обл. (затоплене).
- Зі скарбу поблизу с. Велика Хайча Коростенського р-ну Житомирської обл. Знахідка 1860-тих рр.
- Завихост
- Загощ
- Замок Веттін
- Замок Кенігштайн
- Замок Пільніц
- Зап
- Запоріжжя
- Запорізька обл.
- Заставнівський р-н
- Зах. Європа, Іспанія (?)
- Захід України (Волинь ?)
- Західна Європа
- Західна Європа (?)
- Західна Європа (?) Велике Герцогство Люксембург, ФРН (?)
- Західна Європа (?) Річ Посполита (?)
- Західна Європа (Німеччина ?)
- Західна Європа, Австрія (?)
- Західна Європа, Австрія, м.Відень
- Західна Європа, Україна
- Західна Європа, Франція (?)
- Західна Європа.
- Західна Україна
- здогадно Лівобережна Україна (територія колишньої Гетьманщини)
- Знахідка в кургані № 100 (Тернова Могила)поблизу с.Синявка Канівського району Черкаської обл.
- Знахідка в кургані №4 поблизу с.Новоселки, Монастирищенський район, Черкаська обл.
- Знахідка з кургану № 22, поховання №2 поблизу с. Вільна Україна Каховського району Херсонської обл. Херсонська археологічна експедиція під керівництвом О.М.Лєскова.
- Знахідка М.Білозерського на Чернігівщині
- Знахідка неподалік Трахтемирівського монастиря, що стала частиною колекції Церковно-археологічного музею Київської духовної академії. Після розформування останньог іконка стала частиною колекції Всеукраїнського історичного музею ім. Т.Шевченка (обліковано
- Золінґен, Німеччина
- Золота Орда
- Золотоніський район
- ЗУНР
- Кілія
- Кінець ХІХ ст. Із зібрання Церковно-археологічного музею Київської духовно академії
- Кінець ХІХ ст. Із зібрання Церковно-археологічного музею Київської духовної академії
- Кічкас
- КА
- Кабардино-Балкарія
- Кавказ
- Кавказ (?)
- Кавказ, Дагестан, м. Кази-Кумух
- Кавказ, Дагестан, м. Махачкала
- Казахстан
- Казахська РСР
- Кам'янець Подільський
- Кам'янець-Подільський
- Кам'янсько-Дніпровський р-н
- Кам’янсько-Дніпровський р-н
- Канівський повіт
- Канівський р-н
- Канівський р-н Черкаської обл.
- Канівський р-н Черкаської обл. Із зібрання М. Я. Тарновського. Випадкова знахідка, до 1902 р.
- Канада
- Канада, м. Торонто
- Канев
- КарЛАГ
- Катакомбне поховання №15 Верхньосалтівського катакомбного могильника. Розкопки 1961 р.
- Катеринослав
- Катеринославщина
- Катеринославщина, УСРР
- Каховське водосховище
- Каховський р-н
- Кенігсберг, Німеччина.
- Кетцшау
- Київ
- Київ вул.Червоноармійська, №93, кв. 16
- Київ (?).
- Київ Київського полку (також Київської губернії)
- Київ, Видубецький монастир
- Київ, вул.Грушевського
- Київ, вул.Кирилівська 71
- Київ, Глухів
- Київ, митрополича консисторія
- Київ, Михайлівський Золотоверхий монастир. Розкопки ІІМК АН УРСР під керівництвом М. К. Каргера у 1938 р.
- Київ, Полтава
- Київ, садиба Десятинної церкви. Розкопки М. К. Каргера 1939 р.
- Київ, Старокиївська гора. Розкопки Т. Мовчанівського 1936-1937 рр.
- Київ, Україна
- Київ, Україна, видавництво
- Київ, Україна, видавництво "Мистецтво"
- Київ, Україна. Надійшов від Валерії Козловської у 1914 р.
- Київ, УРСР
- Київ, УРСР, видавництво "Мистецтво"
- Київ, УСРР
- Київ. Канцелярія гродського суду
- Київ. Митрополичий будинок
- Київська губ.
- Київська губ. Випадкова знахідка. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.
- Київська губ. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.
- Київська губ. Кінець ХІХ ст. З колекції В. В. Хвойко.
- Київська губ. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Із колекції Б. І. і В.Н. Ханенко
- Київська губ. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. З колекції Б. І. і В. М. Ханенко
- Київська губ. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. З колекції В. В. Хвойко.
- Київська губ. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. З колекції меценатів Б. І. і В. Н. Ханенко
- Київська губ. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Зібрання Богдана і Варвари Ханенко
- Київська губ. Обставини знахідки невідомі. З колекції Б. І. і В. М. Ханенко
- Київська губ. Час і обставини знахідки невідомі.
- Київська губ.,
- Київська губ., імовірно, городище Княжа Гора (с. Пекарі Черкаська обл.). Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З колекції Б. І. і В. Н. Ханенко
- Київська губ., Канів
- Київська губ., Канівський повіт
- Київська губ., м.Канів
- Київська губ., м.Трипілля
- Київська губ., м.Чигирин
- Київська губ., с.Паволоч
- Київська губ., Сквирський повіт, с.Паволоч
- Київська губ., Черкаський повіт, с.Пекарі
- Київська губ., Чигиринський повіт. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З розкопок О. Бобринського
- Київська об., Фастівський р-н, с.Велика Снітинка
- Київська обл.
- Київська обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст.
- Київська обл. Час і обставини знахідки невідомі
- Київська, Полтавська, Чернігівська губернії
- Київська, Полтавська, Чернігівська губернії. Із зібрання В. В. Хвойки. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст.
- Київський губернський комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
- Київщина
- Київщина.
- Київщина. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. Випадкова знахідка. З колекції меценатів Б. І. І В. Н. Ханенко
- Київщина. Обставини знахідки невідомі
- Київщина. Час і обставини знахідки невідомі
- Китай
- Китайська імперія, династія Цін (Монголія, Китай, Тибет).
- Киъвська губ.
- Княжа гора, Черкаська обл.
- Козелець
- Колекція Б. і В. Ханенків, знайдена на території Таращанського повіту Київської губ.
- Колишня Таврійська губ. Південь України
- Коломия
- Колончакський район
- Кольчугіно, Володимирська обл.
- Комі АРСР, Інта
- Комплекс перещепинської культури, виявлений поблизу с. Зачепилівка Новосанжарського р-ну Полтавської обл.
- Константинополь
- Королівство Галичини та Володимирії
- Королівство Данія
- Королівство Польське
- Коростенський художній завод ім. Ф. Е. Дзержинського
- Корсунська окр.
- Корсунь
- Косів
- Косів, Австро-Угорщина, Королівство Галичини та Володимирії, дистрикт Косів
- Кочівницьке поховання біля с. Ново-Подкряж, Дніпропетровська обл. Розкопки 1975 р
- країна, Київ.
- Краків
- Красногвардійський р-н
- Красногвардійський р-н, радгосп Калініна, Крим
- Кременчуцька округа, УСРР
- Кременчуцьке водосховище
- Криворізька округа, с. Петреове, УСРР, СРСР
- Крим
- Крим, м.Сімферополь
- Крим, Україна
- Кримська обл.
- Крмі АРСР, м.Інта
- Кураїна, Київ
- курган 11 біля смт. Стеблів Звенигородського району Черкаської області
- Курган 1897-1898 рр. поблизу с. Великі (?) Будки Роменського району Сумської обл., Україна
- курган 4 біля с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл. Поховання 1
- Курган біля с. Запруддя Білоцерківського р-ну Київської обл. Жіноче поховання. Випадкова знахідка під час земляних робіт, 1974 р.
- Курган біля с.Головківка Чигиринського повіту Київської губ. (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.)
- курган Вишнева Могила між с. Лисяче Херсонської області та с. Гіюнівка Запорізької обл., Укаїна
- Курган Гайманова Могила
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки Василівського району Запорізької обл. Схованка в гробниці №1 (Північній)
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Гробниця №4 (основне поховання №3)
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Гробниця №4, поховання №3
- Курган Гайманова Могила поблизу с. Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Північна ніша №1 (господарча) в гробниці №1 (Північній)
- Курган Гайманова Могила поблизу с.Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Північна ніша №1 (господарча) в гробниці №1 (Північній)
- Курган Гайманова Могила поблизу села Балки Василівського району Запорізької обл. Схованка в гробниці №1 (Північній)сті
- Курган Гайманова Могила, вхідна яма і камера поховання №3 (основне) в гробниці №4 (Південній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- курган Гайманова Могила, гробниця №1 (Північна), дромос вхідної ями №1 поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, гробниця №1 (Північна), Північна ніша №1 (господарча) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, гробниця №4 (Південна), поховання №3 (основне, жіноче) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, дромос гробниці №4 (Південної) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, Північна ніша №1 (господарча) в гробниці №1 (Північній) поблизу с.Балки, Василівський р-н, Запорізька обл.
- Курган Гайманова Могила, поховання №3 (основне) в гробниці №4 (Південній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, поховання №3 в гробниці №1 (Північній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, поховання №№2 і 3 в гробниці №1 (Північній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, схованка в гробниці №1 (Північній) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Гайманова Могила, схованка в гробниці №1 (Північної) поблизу села Балки Василівського району Запорізької області
- Курган Денисова Могила поблизу м. Покров Дніпропетровської обл., Україна
- Курган Драна Кохта, поховання № 1. Дніпропетровська обл., Апостольський район, поблизу села Тарасо_григорівка та ст. Жовтокам'єянка, 1975 р.
- курган Жовтокам'янка біля однойменної залізничної станції, неподалік с. Тарасово-Григоріївка Апостолівського району Дніпропетровської обл.
- Курган Жовтокам'янка, поховання № 1. Дніпропетровська обл., Апостольський район, поблизу села Тарасо-Григорівка та ст. Жовтокам'янка, 1975 р.
- Курган з групи Лисячі Могили (Новочорноморський (Голопристанський) район, Херсонська область
- курган між селами Сушки та Слобідка Золотоніського повіту Полтавської губернії
- курган Огуз поблизу смт Нижні Сірогози Херсонської області, Україна. Північна могила
- курган Огуз поблизу смт. Нижні Сірогози Херсонської області, Україна. Північна могила
- Курган Передерієва Могила поблизу с. Зрубне Шахтарського району Донецької області, Україна
- курган Переп'ятиха поблизу с. Мар'янівка Київської обл.
- курган Переп'ятиха поблизу с. Мар'янівка Київської обл.
- курган Перша Завадська Могила поблизу м. Покров Дніпропетровської обл.
- Курган поблизу с. Вереміївка Золотоноського р-ну Черкаської обл.
- курган поблизу с. Сахнівка, Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаська обл.
- курган поблизу с. Сахнівка, Черкаський р-н, Черкаська обл.
- Курган Товста могила
- Курган Товста Могила поблизу м. Покров (кол. м. Орджонікідзе), Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл., поховання № 3 (могила конюха)
- курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробн иця
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання дитини, 1971 р.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання дитини.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання дитини. Розкопки 1971 р.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки, з лівої руки.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки, ліва рука, безіменний палець.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки, ліва рука, вказівний палець.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки, ліва рука, середній палець.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки. Розкопки 1971 р.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки. Розкопки 1971 р.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця, поховання жінки. Розкопки 1971 р. ця
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Бокова гробниця. Розкопки 1971 р.
- Курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Центральна гробниця
- курган Товста могила поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл., Центральна гробниця
- Курган Товста Могила, кінська могила № 2 (південна) поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Розкопки 1971 року
- Курган Товста Могила, кінська могила № 2 (південна) поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Розкопки 1971 року.
- Курган Товста Могила, кінська могила № 2 (південна) поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл. Розкопки 1971 року. л.
- курган Товста могила, центральна гробниця поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.
- курган Товста могила, центральна гробниця, поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.
- курган Хомина Могила поблизу м. Покров Дніпропетровської обл.
- Курган Чорна могила, м. Чернігів. Розкопки Д. Я. Самоквасова, 1870-ті рр.
- Курган Чорна могила, м. Чернігів. Розкопки Д. Я. Самоквасова, 1870-ті рр. Копія ХІХ ст. з оригіналу Х ст.
- Курган № 1 (Казенна Могила), поховання №3 (жіноче). Запорізька область, Васильєвський район, поблизу села Тополине (нині Шмальки). Розкопки 1974 р.
- Курган № 1 (Старший) з групи «Три брати», поблизу с. Огоньки (до 1948 р. - Орта-Елі), Автономна Республіка Крим, Україна
- Курган № 1 поблизу с. Іллічеве Ленінського р-ну Кримської обл. (нині - с.Кара-Кую Єдикульського р-ну АР Крим). Поховання № 6
- Курган № 1 поблизу с. Вовківці Роменського району Сумської обл., Україна
- Курган № 1 поховання № 11 біля с. Чорноморське Колончакського (нині Скадовського) району Херсонської обл.
- Курган № 1 поховання № 11 біля с. Чорноморське Колончакського району Херсонської обл.
- Курган № 11 поблизу с. Гюнівка Великобілозерського району Запорізької області
- Курган № 13, поховання № 1 поблизу с. Велика Знам'янка, Кам'янcько-Дніпровського району Запорізької обл. ої
- Курган № 13, поховання № 1 поблизу с. Велика Знам'янка, Кам'янко_Дніпровського району Запорізької обл. ої
- Курган № 13, поховання № 1 поблизу с. Велика Знам'янка, Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької обл. ої
- Курган № 13, поховання № 1 поблизу села Велика Знам'янка Кам'янко-Дніпровського району Запорізької обл.
- Курган № 13, поховання № 1, поблизу села Велика Знам'янка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької обл.
- Курган № 18, поховання № 2 поблизу с. Львове, Бериславський район, Херсонська обл. Розкопки 1977 р.
- курган № 2 поблизу с. Велика Білозерка Кам’янко-Дніпровського р-ну Запорізької обл. Поховання № 3
- Курган № 2, поховання № 2 біля с. Василівка Новотроїцького р-ну Херсонської обл.
- Курган № 22, поховання 2, поблизу с. Вільна Україна Каховського району Херсонської області
- Курган № 3 (поховання № 2) біля с. Сивашовка Новотроїцького р-ну Херсонської обл.
- курган № 35 поблизу с. Бобриця, Черкаська обл, Україна
- Курган № 5 (могила № 12) біля с. Роздольне (Сари-Булат), Крим
- курган № 5 поблизу с. Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче)
- Курган № 5 поблизу с. Архангельська Слобода, Каховського р-ну, Херсонської обл. Поховання № 1
- курган № 5 поблизу с. Архангельська Слобода, Каховського р-ну, Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче)
- курган № 5 поблизу с.Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче)
- курган № 5 поблизу с.Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1 (чоловіче))
- курган № 5 поблизу села Архангельська Слобода Каховського р-ну Херсонської обл. Поховання № 1
- курган № 5, поховання № 1 поблизу села Архангельська Слобода, Каховський р-н, Херсонська обл.
- Курган № 6 поблизу с. Олександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області
- Курган № 6, поховання № 1, схованка. Дніпропетровська обл., Новомосковський район, село Олександрівка.
- Курган №1 (Старший брат)
- курган №1 (Старший брат) з курганної групи “Три брати” поблизу с.Огоньки, Єдикульський (колишній Ленінський) р-н, АР Крим, гробниця №1
- курган №1 поблизу с. Жаботин Черкаської обл., Україна
- курган №100 (Могила Тернівка) поблизу с. Синявка Черкаської обл., Україна
- Курган №100 (Тернова Могила)поблизу с.Синявка Канівського району Черкаської обл.
- Курган №13 (Хомина Могила), поховання №1, поблизу с. Нагірне (нині не існує) неподалік с. Гірницьке, Дніпропетровська обл.
- Курган №13 (Хомина Могила), поховання №1, поблизу с. Нагірне, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл., Україна
- курган №22
- курган №22 з кург. гр. III поблизу с.Вільна Україна, Каховський р-н, Херсонська обл., поховання №2
- курган №22, поховання 2
- курган №22, поховання 2 с.Вільна Україна Каховський р-н Херсонська обл
- Курган №3, поховання №1 поблизу села Велика Знам’янка, Кам’янко-Дніпро-вський р-н, Запорізька обл.
- Курган №30 поблизу с. Велика Білозерка Запорізької обл.
- курган №8
- курган №8 поблизу с.Велика Знам’янка, Кам’янсько-Дніпровський р-н, Запорізька обл., поховання №1.
- курганна група “Три брати”
- Лівобережна Україна
- Лівобережна частина сучасної України
- Лас Вегас, США
- Лас-Вегас, США
- Лебедин
- Лейпціг
- Лейпціг(?)
- Ленінград
- Ленінград, СРСР
- Ленінський р-н
- Летичів
- Лисячі Могили
- Луганська обл.
- Луцьк, Люблін
- Львів
- Львів, ІІ Річ Посполита
- Львів, Австро-Угорська імперія
- Львівський ювелірний завод
- Любартов
- Люблін
- м Київ
- м Київ.
- м. Єнакієво
- м. Єнакієво, Донецька обл., УСРР
- м. Єнакієво, Катеринославської губ.
- м. Івано-Франківськ
- м. Ізмаїл Одеської області
- м. Іркутськ, СРСР
- м. Анкара, Ручецька Республіка
- м. Аугсбург
- м. Біла Церква
- м. Біла Церква, Київська губ. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. Зібрання Богдана і Варвари Ханенко
- м. Біла Церква, Україна (оригінал)
- м. Бамберг
- м. Бар
- м. Батурин (нині – місто в Ніжинському районі Чернігівської обл.) – резиденція гетьманів Лівобережної України у 1669–1708 та 1750–1764 роках.
- м. Берлін
- м. Берлін, Німеччина
- м. Берн
- м. Богородськ, Горківська обл. (нині Нижньогородська обл., РРФСР)
- м. Богуслав Обухівського р-ну Київської обл.
- м. Бонн
- м. Боярка, Київська область, Україна
- м. Боярка, Київська область, УРСР
- м. Варшава
- м. Варшава, Польща
- м. Васильків, Київська губ.
- м. Вишгород Київської обл. Розкопки Т. М. Мовчанівського, 1936 р.
- м. Вишгород Київської області.
- м. Володимир
- м. Володимир, Росія, надрукована в "УПЦ ИПК "МП
- м. Ворсма, Горьківська обл.(нині Нижегородська)
- м. Гірське, Сєвєродонецького району, Луганської області, Україна
- м. Галич
- м. Ганау
- м. Гданськ
- м. Глуів, Лівобережна Україна
- м. Глухів
- м. Глухів, Глухівська округа, УСРР
- м. Глухів, УСРР
- м. Гостомель, Київська область, Україна
- м. Дамаск, Сирія
- м. Дебальцево, Донецька обл.
- м. Дніпро
- м. Дніпро, Україна
- м. Дніпропетровськ, УРСР
- м. Дніпропетровськ, УСРР
- м. Дорнах
- м. Дрогобич
- м. Дударків Остерського повіту Чернігівської губ.
- м. Дядькове, Брянська обл. РРФСР
- м. Ждиня, Польща
- м. Житомир
- м. Жовква, Львівська область, Україна
- м. Завихост, Польща
- м. Запоріжжя
- м. Земпах
- м. Золінген, Німеччина
- м. Кам'янка-Дніпровська
- м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізька обл., Україна
- м. Кам`янське, УРСР
- м. Карс, Туреччина
- м. Карс, Туреччина.
- м. Київ
- м. Київ (Пуща-Водиця)
- м. Київ, іконописна майстерня Києво-Софійського монастиря
- м. Київ, видавництво "Іррідіум".
- м. Київ, видавництво Соломії Павличко "ОСНОВИ"
- м. Київ, вул. Володимирська, 2
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (садиба Десятинної церкви)
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (садиба Десятинної церкви). Випадкова знахідка, кінець ХІХ ст. Із зібрання Б. І. та В. Н. Ханенків
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (садиба Десятинної церкви). Парне поховання № 112. Розкопки Т. М. Мовчанівського, 1936 р.
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (садиба Десятинної церкви). Розкопки Т. М. Мовчанівського, 1936 р.
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (садиба Петровського–територія Десятинної церкви). Розкопки В. В. Хвойки. 1907–1908 рр.
- м. Київ, вул. Володимирська, 2 (територія Десятинної церкви). Розкопки Т. М. Мовчанівського, 1936 р.
- м. Київ, вул. Володимирська, 5-7
- м. Київ, вул. Володимирська, 5–7. Розкопки В. К. Гончарова, 1955 р.
- м. Київ, вул. Воровського, 24. Видавництво "Деловая Украина"
- м. Київ, вул. Воровського, 24. Видавництво «Деловая Украина»
- м. Київ, вул. Мала Житомирська. Випадкова знахідка
- м. Київ, вул. Стрілецька. Зі скарбу 1939 р.
- м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. № 9
- м. Київ, вул. Хрещатик, 42
- м. Київ, вул. Червоноармійська, 125. УРСР
- м. Київ, вул. Червоноармійська,125
- м. Київ, вул. Червоноармійська,38
- м. Київ, вул.Червоноармійська, №93, кв. 16
- м. Київ, гора Киселівка
- м. Київ, гора Киселівка.
- м. Київ, гора Киселівка. Із зібрання В. В. Хвойки. Випадкова знахідка, 1897 р.
- м. Київ, гора Киселівка. Розкопки І. В. Бондаря, 1939 р.
- м. Київ, гора Киселівка. Розкопки С. С. Магури, 1932 р.
- м. Київ, поховання №108 поблизу Золотих воріт
- м. Київ, Російська імперія
- м. Київ, типографія Наркомвоєн № 2
- м. Київ, Україна
- м. Київ, Україна; "Київ-Друк"
- м. Київ, України
- м. Київ, Українська РСР
- м. Київ, УРСР
- м. Київ, УРСР, видавництво "Реклама"
- м. Київ, УРСР, видавництво "Реклама". Київська книжкова друкарня № 6
- м. Київ, УРСР, типографія МГС "Динамо"
- м. Київ, УРСР, типографія УУГА, вул. Хрещатик, 44
- м. Київ, УРСР.
- м. Київ, УСРР
- м. Київ, УСРР; видавництво "Київ-Друк"
- м. Київ, Феофанія, УРСР
- м. Київ, Феоффанія, УРСР
- м. Київ.
- м. Київ. Випадкова знахідка, 1890 р.
- м. Київ. Політуправління реввійськради 12 армії
- м. Кобищи Чернігівської гуюернії
- м. Коломия
- м. Коломия, Австро-Угорська імперія
- м. Кольчугіно, Володимирська обл. РСФСР
- м. Константинополь
- м. Константинополь, Візантія
- м. Копиченці, Тернопільська область
- м. Корсунь
- м. Кременчук, Полтавська обл.
- м. Кременчук, Полтавська обл., Україна
- м. Кривий Ріг
- м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
- м. Лікіно-Дульово, Оріхово-Зуєвський район, Московська обл., СРСР.
- м. Лараш (Марокко)
- м. Лейпциг
- м. Ленінград
- м. Ленінград, СРСР
- м. Лондон
- м. Лондон, Великобританія
- м. Луцьк
- м. Луцьк, УРСР
- м. Львів
- м. Львів, Австрійська імперія
- м. Львів, Україна
- м. Львів, УРСР
- м. Львів.
- м. Люблін
- м. Макіївка, Донецька обл., УРСР
- м. Макіївка, УРСР
- м. Маріуполь
- м. Маріуполь, Україна
- м. Миколаїв
- м. Миколаїв, Україна
- м. Миргород
- м. Миргород, УСРР
- м. Можайськ, Московська обл.
- м. Можайськ, Московська обл., РСФСР
- м. Монреаль, Канада
- м. Москва
- м. Москва, Російська імперія
- м. Москва, СРСР
- м. Москва, типографія т-ва І. Д. Ситіна
- м. Мюнхен Видавництво "Співпраця з Українською Гельсінською групою".
- м. Мюнхен, ФРН
- м. Мюнхен. Видання Українського інституту освітньої політики. Поліграфічний кооператив"CICERO", вул. Ципелінштрасе, 67.
- м. Ніжин
- м. Нікополь, Дніпропетровська обл., Україна
- м. Новгород-Сіверський
- м. Нью-Йорк, США
- м. Нюрнберг
- м. Одеса
- м. Одеса, Російська імперія
- м. Одеса, Україна
- м. Одеса, УРСР
- м. Одеса, УСРР
- м. Орджонікідзе
- м. Остер Чернігівської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ ст.
- м. Остер, Чернігівська обл.
- м. Охтирка Сумської області
- м. Падуя
- м. Париж
- м. Париж, Франція
- м. Пекін, Китайська Народна Республіка
- м. Пенза, РРФСР
- м. Первомайськ
- м. Первомайськ, УСРР
- м. Пермь, СРСР
- м. Погар (нині – районний центр Брянської обл., Російська Федерація) знаходиться на річці Судость, права притока р. Десни; в 1649 – 1782 рр. адміністративний центр Погарської сотні (з 1663 р. у складі Стародубського полку).
- м. Пожонь (Братислава)
- м. Покров
- м. Покров (був. Орджонікідзе)
- м. Покров (колишній Орджонікідзе)
- м. Покров (колишній Орджонікідзе) Дніпропетровської області
- м. Покров (колишній Орджонікідзе), Дніпропетровська обл
- м. Покров (колишній Орджонікідзе), Дніпропетровська обл.
- м. Покров (колишній Орджонікідзе), Дніпропетровська область
- м. Покров (колишній Орджонікідзе), Дніпропетровська область.
- м. Покров Дніпропетровської обл.
- м. Полонне, Хмельницька обл.
- м. Полтава
- м. Полтава, Україна
- м. Понурниця (нині селище Понорниця в Новгород-Сіверському районі Чернігівської обл.) – центр понурницької сотні (1654–1782), військово-адміністративної і територіальної одиниці Чернігівського полку
- м. Потсдам
- м. Радомишль, УСРР
- м. Рига, Латвійська РСР
- м. Ромни
- м. Сімферополь, Україна
- м. Сімферополь, УРСР
- м. Санкт-Петербург
- м. Санкт-Петербург, Російська імперія
- м. Светі-Юр
- м. Севастопіль
- м. Семипалатинськ, РРФСР
- м. Сергієв Посад Московської обл. РФ (монастир Троїце-Сергієвої лаври)
- м. Сквира, УРСР
- м. Слов'янськ
- м. Слов'янськ
- м. Солнечногорськ, Московська обл.
- м. Софія, Народна Республіка Болгарія
- м. Сталіно, Українська РСР
- м. Стамбул
- м. Стамбул, Туреччина
- м. Стародуб (нині – районний центр Брянської обл., Російська Федерація) в 1663–1782 рр. адміністративний центр Стародубського полку – українського військового формування Гетьманщини, який перебував у межах історичної області Північна Сіверщина
- м. Стемфорд, США
- м. Стокгольм, Швеція
- м. Стокгольм, Швеція (копія)
- м. Стрий
- м. Стрий.
- м. Судак, Крим
- м. Теребовля, Тернопільська обл. Часопис "Воля".
- м. Тернопіль, Україна
- м. Тульчин, Вінницька обл., Тульчинська друкарня
- м. Узин, Україна.
- м. Узин, УРСР
- м. Уфа
- м. Фастів
- м. Харків
- м. Харків, Російська імперія
- м. Харків, Україна
- м. Харків, Україна, ТОВ НВФ "Поліпрінт"
- м. Харків, УСРР
- М. Харків.
- м. Херсон , УСРР
- м. Хмельницький, Україна
- м. Червений Камінь (Біберсбург)
- м. Чернівці
- м. Чернівці, Австро-Угорська імперія
- м. Чернігів
- м. Чернігів, Україна
- м. Чернігів, Україна, друкарня "Зірка", вул. Толстого,28
- м. Чернігів. _З археологічних розкопок. Із зібрання Б. І. та В. Н. Ханенків, кінець ХІХ ст.
- м. Чернігів. З археологічних розкопок. Із зібрання Б. І. та В. Н. Ханенків, кінець ХІХ ст.
- м. Чернігів. Обставини знахідки невідомі. З колекції Б. І. і В. М. Ханенко.
- м. Чигирин, Лівобережна Україна
- м. Чорнобиль
- м. Чорнобиль, УСРР
- м. Шеффілд
- м. Шеффілд, Англія
- м. Щастя, Луганська обл., Україна
- м. Юзівка (Донецьк), Катеринославська губ.
- м. Яготин Київської області
- м. Яготин Полтавщина
- м. Ялта, Україна
- м. Київ
- м. Київ, видавництво «ОСНОВИ»
- м. Київ, видавництво Соломії Павличко "ОСНОВИ"
- м. Копиченці Тернопільської області
- м. Немирів Вінницької області, УСРР
- м.Іркутськ, СРСР
- м.Біла Церква
- м.Батурин, Лівобережна Україна
- м.Батурин, Лывобережна Україна
- м.Богуслав Обухівського р-ну Київської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст. Із зібрання В. В. Хвойки.
- м.Васильків
- м.Володимир
- м.Володимир Луцько-Острозької єпархії (Волинське воєводство; нині - райцентр Волинської обл.)
- м.Ворсма, Горківська обл.(нині Нижньогородська)
- м.Ворсма, Горківська обл.(нині Нижньогородська).
- м.Глухів (тоді - Ніжинського полку, столиця Гетьманщини; нині - Сумської обл.)
- м.Глухів, Лівобережна Україна
- м.Донецьк
- м.Запоріжжя
- м.Кам`янець-Подільський
- м.Камянка Черкаської обл.
- м.Київ
- М.Київ (за Б.І.Ханенком)
- м.Київ,
- м.Київ, Україна
- м.Київ, Українська РСР
- м.Київ, УРСР
- м.Київ, УСРР
- м.Київ.
- м.Кременчук
- м.Кременчук, Полтавська губ.
- м.Кременчук, УРСР
- м.Кременчук, УСРР
- м.Курськ
- м.Курськ, РРФСР
- м.Ленінград, СРСР
- м.Лондон
- м.Львів
- м.Мінськ, Білоруська РСР
- м.Миргород
- м.Москва
- м.Москва, СРСР
- м.Ніжин
- м.Нижній Тагіл, СРСР
- м.Новгород-Сіверський
- м.Одеса
- м.Одеса, УРСР
- м.Одеса, УСРР
- м.Орджонікідзе
- м.Пенза, РРФСР
- м.Переяслав (на той час - центр Переяславської єпархії та Переяславського полку; нині - У Київській обл.)
- м.Переяслав, м.Нові Санжари (нині - смт)
- м.Петербург
- м.Петрогрвд
- м.Покров
- м.Полтава УСРР.
- м.Почаїв
- м.Рига, Латвійська РСР
- м.Санкт-Петербург
- м.Санкт-Петербург, Російська імперія
- м.Саратов
- м.Севастополь
- м.Сендай, Японія
- м.Слов'янськ
- м.Сталіно
- м.Сталіно, Українська РСР
- м.Стрий
- м.Судак
- м.Тамбов, РРФСР
- м.Территет, Швейцарія
- м.Тюмень, СРСР
- м.Уфа
- м.Уфа, Башкирська АРСР
- м.Уфа, СРСР
- м.Флоренція
- м.Харків
- м.Черкаси
- м.Черкаси, Українська РСР
- м.Чернігів
- м.Чернігів, Україна
- м.Чернігів, Україна.
- М.Чигирин, Черкаська обл. (за Б.І.Ханенком)
- м.Чикаго (?), США
- Мінськ
- Місце знахідки невідоме
- Місце знахідки невідоме. Із "сирійської колекції" Б. І. та В. Н. Ханенків. До 1914 р.
- Місце знахідки невідоме. Із "сирійської колекції" Б. І. та В. Н. Ханенків. До 1914 р.
- Місце знахідки невідоме. Із "сирійської колекції" Б. І. та В.Н. Ханенків. До 1914 р.
- Місце знахідки невідоме. Із "сирійської колекції" Б.І. та В.Н. Ханенків. До 1914 р.
- Місце знахідки невідоме. Із зібрання Б. І. та В. Н. Ханенків. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст.
- Місце знахідки невідоме. Друга половина ХІХ ст. (?)
- Місце знахідки невідоме. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. Зібрання Богдана і Варвари Ханенко
- Місце знахідки невідоме. Кінець ХХ ст.
- Місце знахідки невідоме. Можливо, походить із "сирійської колекції" колекції Б. І. та В. Н. Ханенків, до 1914 р.
- Місце знахідки невідоме. Північне Причорномор'я (?). Кінець ХХ ст.
- Місце знахідки невідоме. Перша половина ХХ ст.
- Місце знахідки невідоме. Початок ХХ ст.
- Місце знахідки невідоме. Початок ХХ ст. (?)
- місцезнаходження Семенівка 1 (між сс. Семенівка та Хмельовик Київської обл.)
- Мезарлі-Тюбе
- Мейсен, Саксонія
- Мелітопольський курган, поховання №2, схованка. м. Мелітополь Запорізької області
- Мелітопольський курган, поховання №2, схованка. м. Мелітополь Запорізької області, Україна
- Могильник біля с. Черняхів Обухівського р-ну Київської обл. Жіноче поховання. Розкопки В. В. Хвойки, 1900 р.
- Молдовське князівство
- Монетний двір Австрії. м. Відень.
- Монетний двір Національного Банку України м. Київ.
- Монетний двір Національного Банку України. м. Київ
- Монетний двір Національного Банку України. м. Київ.
- Монетний двір Словаччини.
- Монкастро
- Мордовія, с.Барашево
- Мордовська АРСР, с.Барашево
- Москва
- Москва, Єв'є (перше видання)
- Москва, Московське царство
- Москва, Росія
- Москва, СРСР
- Московія
- Московія (?)
- Мульденхюттен
- Мюнхен
- Нідерланди
- Нідерланди (?)
- Нідерланди, м. Амстердам
- Нікополь
- Нікопольський р-н
- Нікопольський район
- Німецька імперія, м. Берлін; Російська імперія, ?
- Німецька Демократична Республіка
- Німеччина
- Німеччина (НДР)
- Німеччина, Аугсбург
- Німеччина, Берлін.
- Німеччина, Ганау.
- Німеччина, м. Аугсбург
- Німеччина, м. Берлін
- Німеччина, м. Берлін, Королівська порцелянова мануфактура
- Німеччина, м. Ганау
- Німеччина, м. Дрезден
- Німеччина, м. Нюрнберг
- Німеччина, м. Ульм
- Німеччина, м. Франкфурт-на-Майні
- Німеччина, м.Берлін
- Німеччина, м.Берлін, літографічний заклад Л.Захсе
- Німеччина, м.Дрезден
- Німеччина, Нюрнберг.
- Німеччина.
- На території України у складі Речі Посполито (?)
- На території України у складі Речі Посполитої (?)
- На території України у складі Речі Посполитої та Російської імпері
- На території України у складі Речі Посполитої та Російської імперії
- невідомо
- Невідомо, передано до Скарбниці Державного історичного музею у 1964 р.
- Нижній Тагіл
- Новгород Великий
- Новосанжарський р-н
- Новотроїцький район
- Новочорноморський район
- Нью-Йорк, США
- Нюрнберг
- Нюрнберг, Німеччина.
- Нюрнберг, Священна Римська імперія
- о. Горе (Сенегал, Зах. Африка)
- Обозов Переяславський повіт Полтавська губ.
- Овруцький повіт Волинської губернії
- Одеса
- Одеса, Російська імперія
- Одеса, Україна, видавництво "Укрфото"
- Одеса, УРСР
- Одеська група Центрального комітету Російської Соціалдемократичної робочої партії
- Одеський район, УРСР
- околиці с. Піківець Черкаської обл.
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого в XIX ст. скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні ф
- Орієнтовно з пограбованого скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні філіалу НМІ
- Орієнтовно з пограбованого скіфського кургану з Нижнього Подніпров'я. В 1900 р. придбана разом з іншими золотими прикрасами до колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні філіалу НМІ
- Орієнтовно з розкопок курганів Нікопольщини в XIX ст. Разом з іншими золотими прикрасами знаходилась в колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні філіалу НМІУ - Скарбниця НМІУ.
- Оріньяк, Франція
- оселення Солончени ІІ (середній шар) у с. Солончени Резинського району Республіки Молдова
- Османська імперія
- Остерській повіт Чернігівська губернія
- Остерський пов.
- Остерський повіт
- Остерський повіт Чернігівської губ.
- Південна Корея
- Південно-Західний Крим
- Північне Причорномор'я
- Північне Причорномор'я, АР Крим. Кінець ХХ ст.
- Північне Причорномор'я, курган 22, пох.2,с.Вільна Україна, каховський район,Херсонська область
- Північне Причорномор'я;, курган 22, пох.2,с.Вільна Україна, каховський район,Херсонська область
- Північне Причорномор'я
- Північне Причорномор'я, курган 22, пох.2,с.Вільна Україна, каховський район,Херсонська область
- Париж, Франція
- Париж, Франція / видавництво "Лелека"
- Пвінічне Причорномор'я
- пгт. Мир (Гродненська обл., Білорусь)
- Пекін
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень.
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив Мико
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив Мико
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив Мико
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив Мико
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив Мико
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив сере
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив сере
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив сере
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора, на якій збереглися залишки давньоруського городища, яке ототожнюють з літописним містом Родень. Розкопки Княжої Гори проводив сере
- Пекарі - село в Україні, розташоване поблизу м. Канів Черкаської області. На північ від села знаходиться урочище Княжа Гора,, на якій збереглися залишки давньоруського городища, якеототожнюють з літописним містом Родень, яке згадується в в "Повісті в
- Первомайська округа, УСРР
- Переп'ятиха
- Переяслав
- Переяславський повіт Полтавська губ.
- Переяславський повіт Полтавська губернія
- Перм, СРСР
- Перша Завадська Могила (курган №1) біля с. Гірницьке Нікополсьокого раойну Дніпропетровської обл., Україна
- перша половина IV ст. до н.е. Ранній залізний вік
- перша третина 19 ст. (до 1826 р.)
- Петроград
- Плитова могила №21 в середньовічному храмовому комплексі. Розкопки1950 р., м. Алушта
- Плитова могила №21 в середньовічному храмовому комплексі. Розкопки1950 р., м. Алушта.ни
- Поблизу Києва на території Межигірського монастиря
- Поблизу Києва на території Межигірського монастиря.
- Поділля
- Познань
- Покров (колишній Орджонікідзе) Дніпропетровської області
- Полісся
- Полісся.
- Політуправління реввійськради 12 армії
- Полтава, Україна
- Полтавська губернія
- Полтавська губернія Переяславський повіт
- Полтавська губернія, Переяславський повіт, с.Березань
- Полтавська обл.
- Полтавська обл. Випадкова знахідка, початок ХХ ст.
- Полтавська обл., Україна
- Полтавська область
- Полтавщина
- Полтавщина (м. Гадяч)
- Полтавщина, Зіньківський повіт, с.Тарасівка
- Полтавщина, Кременчуцький повіт, м.Градіжськ
- Полтавщина, Переяславський повіт, с.Березань
- Полтавщина, с.Тарасівка
- Польова пошта 09403 СРСР
- Польська республіка
- Польська республіка, Львів.
- Польська республіка. м. Львів
- Польща
- Польща, м. Варшава.
- Польща, м. Варшава
- Поселення біля с. Григорівка Черкаського р-ну Черкаської обл. Знахідка у будівлі № 14 на гл. 1 м. Розкопки ІА АН УРСР під керівництвом В. О. Петрашенко, 1989 р.
- Поселення біля с. Щербанівка та с. Трипілля Обухівського району Київської області.
- Поселення в м. Київ (розкопки землянок на Кирилівській вулиці, Поділ)
- поселення в околицях с. Трипілля Обухівського району Київської області
- Поселення в околицях с. Щербанівка та м. Трипілля Обухівського району Київської області.
- Поселення в околицях с. Щербанівка та с. Трипілля Обухівського району Київської області.
- Поселення в с. Верем'я Обухівського району Київської області.
- Поселення в с. Верем'я Обухівського району Київської області.
- поселення в с. Володимирівка Голованівського району Кіровоградської області
- Поселення в с. Володимирівка Голованівського району Кіровоградської області.
- поселення в с. Жванець Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (урочище Лиса Гора)
- поселення в с. Жванець Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (урочище Щовб)
- поселення в с. Жванець Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (урочище Лиса Гора)
- поселення в с. Жуківці Обухівського району Київської області
- Поселення в с. Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
- Поселення в с. Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
- поселення в с. Колодяжне Романівського району Житомирської області
- Поселення в с. Конилівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
- поселення в с. Конилівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
- Поселення в с. Конилівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
- поселення в с. Кошилівці Чортківського району Тернопільської області (урочище Обоз)
- поселення в с. Кринички Подільського району Одеської області
- поселення в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області (урочище "Попів-Город")
- поселення в с. Оселівка Дністровського району Чернівецької області
- поселення в с. Стіна Томашпільському району Вінницької області (урочище "Могилки")
- поселення в с. Стіна Томашпільському району Вінницької області (урочище "Могилки")
- поселення в с. Сушківка Уманського району Черкаської області
- Поселення в с. Сушківка Уманського району Черкаської області.
- поселення в с. Томашівка Уманського району Черкаської області
- Поселення в с. Томашівка Уманського району Черкаської області.
- поселення в с. Халеп'я Обухівського району Київської області. Скарб крем'яних пластин
- поселення в с. Цвіклівці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
- поселення в с. Черняхів Обухівського району Київської області
- поселення в с. Щербанівка Обухівського району Київської області
- поселення в с. Юрківка Уманського району Черкаської області
- Поселення давньоруського часу поблизу с. Кічкас (нині територія м. Запоріжжя). Житло № 33. Розкопки А. В. Добровольського, 1928 р.
- поселення Коломийщина І біля с. Халеп'я Обухівського району Київської області
- поселення Коломийщина І біля с. Халеп'я Обухівського району Київської області
- поселення Коломийщина ІІ біля с. Халеп'я Обухівського району Київської області
- поселення Коломийщина ІІ біля с. Халеп'я Обухівського району Київської області
- Поселення Лікареве-8 поблизу с. Лікареве Новоукраїнського р-ну кіровоградської обл. Підйомний матеріал. Розвідки археологічної експедиції НМІУ під керівництвом Беленка М. М., 2017 р.
- Поселення поблизу с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл. Урочище Багринів у заплаві лівого берега Дніпра. Знахідка у заповненні житла 2 на гл. 0,4 м (овальна яма у західній частині). Розкопки Пачкової С. П., 1982 р.
- Поселення поблизу с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл. Урочище Багринів у заплаві лівого берега Дніпра. Знахідка у заповненні житла 2 на гл. 0,4-1,1 м (овальна яма у західній частині). Розкопки Пачкової С. П., 1982 р.
- Поселення поблизу с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл. Урочище Багринів у заплаві лівого берега Дніпра. Розкопки Пачкової С. П., 1982 р.
- поселення Солончени ІІ у с. Солончени Резинського району Республіки Молдова
- поселення Солончени ІІ (середній шар) у с. Солончени Резинського району Республіки Молдова
- Поселення Троянове-9 біля с. Троянове Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. Підйомний матеріал. Розвідки експедиції НМІУ під керівництвом М. М. Беленка, 2017 р.
- Поселення Троянове-9 біля с. Троянове Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл. Розвідки експедиції НМІУ під керівництвом М. М. Біленка, 2017 р. Підйомний матеріал.
- Поховання біля Іорданської церкви в садибі купця І.Марра (вул.Кирилівська, 53-59).Київ, випадкова знахідка 1876 р.
- Поховання або поминальний комплекс поблизу с. Глодоси, Кіровоградська область
- Поховання біля Іорданської церкви в садибі купця І.Марра (вул.Кирилівська, 53-59).Київ, випадкова знахідка 1876 р.
- Поховання біля с. Малі Копані Голопристанського району Херсонської області
- Поховання в могильнику, м.Білгород_Дністровський. Розкопки 1980 р.
- Поховання в с. Суємці Новоград-Волинського району Житомирської області.
- Поховання поблизу с. Глодоси, Кіровоградська область
- Поховання № 40, Алустонський могильник. Крим. Розкопки 1950 р.
- Поховання, курган №:6 біля села Ковалівка Миколаївської області, розкопки 1971 р.
- Почесне звання встановлене Верховною Радою України Законом № 2775-III від 15 листопада 2001 року «Про внесення змін до Закону України „Про ветеринарну медицину“».
- Правобережжя, Україна
- Прага
- Прага (історичний район Варшави)
- Преч
- Прикарпатський військовий округ. УРСР
- Проскурів
- Пруссія, м. Берлін
- Пруссія, м. Берлін, Королівська порцелянова мануфактура
- Пудліжки
- Рівненський р-н Рівненської обл. Випадкова знахідка, перша половина ХХ ст.
- Річ Посполита
- Річ Посполита (Волинь)
- Річ Посполита, Варшава
- Річ Посполита, Волинь, м.Почаїв
- Радгосп "Червоний Перекоп"
- Радгосп Калініна
- Радомишль
- Разом з іншими золотими прикрасами знаходилась в колекції Б.І. та В.Н. Ханенків. Час і обставини надходження до музею невідомі. З 1964 р. знаходиться в зібранні філіалу НМІУ - Скарбниця НМІУ.
- Райковецьке городище ХІ-ХІІІ ст. с. Райки, Житомирська обл.
- ранній залізний вік
- Регенське королівство Польське
- Республіка Корея
- Республіка Саха (Якутія), РФ
- Рожище
- Розкопки В. Б. Антоновича 1893 р.
- Роменський повіт
- Роменський район
- Рос. імперія, м. Кострома
- Рос. імперія, м. Тбілісі
- Російсбка імперія
- Російська імперія
- Російська імперія (?)
- Російська імперія,
- Російська імперія, Дмитрівський повіт, с. Вербілки
- Російська імперія, Дмитровський повіт, с. Вербілки.
- Російська імперія, Кутаїська губернія, м
- Російська імперія, Кутаїська губернія, м.Кутаїсі
- Російська імперія, м. Варшава
- Російська імперія, м. Москва
- Російська імперія, м.Санкт -Петербург
- Російська імперія, Царство Польське, м. Варшава
- Російська імперія, Чернігівська губернія (нині Сумська область), с. Волокитине
- Російська імперія, Чернігівська губернія (нині Сумська область), с. Волокитино
- Російська імперія.
- Російська імперія. м. Москва
- Російська імперія. м. Санкт-Петербург
- Російська Федерація
- Росія
- Росія, м.Бердськ
- Росія, м.Челябінськ
- Росія, Москва
- Росія, СРСР
- Роттердам, Нідерланди
- Роттердам, Нідерланди.
- Рохліц
- Румунія
- Рязань
- с Ічня Борзнянського повіту Чернігівської губ.
- с Димерка Остерського повіту Чернігівської губернії
- с. Дударків Остерський повіт Чернігівської гуюернії
- с. Мізин Чернігівської обл.
- с. Іллічеве
- с. Архангельська Слобода
- с. Архангельська Слобода.
- с. Білгородка Бучанського р-ну Київської обл.
- с. Білопілля (Білополе)
- с. Бабин Харківський повіт
- с. Баштанка, Миколаївська обл., УРСР
- с. Баштанка, Миколлаївської обл.
- С. Баштанка, Полтавської волості, Херсонського повіту, Херсонської губер
- с. Баштанка, УРСР
- с. Бернашівка
- с. Бернашівка Могилів-Подільського району Вінницької області.
- с. Благодатка Донецької області. Археологічні розкопки 1940-го року.
- с. Благодатне Донецької області. Археологічні розкопки 1940-го року.
- с. Бобриця
- с. Бобриця Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Бобриця Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, 1920–1930-ті рр.
- с. Боровиця Чигиринського повіту Чернігівської губернії
- с. Бортничі
- с. Бортничі Київської обл.
- с. Будки Сумської області
- с. Вільна Україна
- с. Василівка
- с. Великі (?) Будки Роменського р-ну Сумської області, Україна
- с. Велика Білозерка
- с. Велика Знам'янка
- с. Велика Знам'янка
- с. Велике Поле, Марійська АРСР (Нижньогородська обл., росія)
- с. Верем'я
- с. Верем'я
- с. Вереміївка
- с. Витачів Київської обл.
- с. Вишенька Остерського повіту Чернігівської губернії
- с. Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл.
- с. Вишеньки Остерського повіту Чернігівської губ.
- с. Вовківці Сумської обл., Україна
- с. Володимирівка
- с. Вощилиха
- с. Вощилиха Роменського району Сумської обл.
- с. Гірницьке
- с. Гіюнівка Запорізької області
- с. Глухівці, Вінницька обл. Кінець ХІХ ст. Випадкова знахідка.
- с. Головківка
- с. Городське Коростишівського району Житомирської області. Пункт Городське І.
- с. Григорівка Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Грищинці Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Грищинці Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ – початок ХХ ст.
- с. Гуляйгородок Черкаської обл.
- с. Гюнівка
- с. Димер Остерського повіту
- с. Дніпрове Дніпропетровської обл.
- с. Дніпрове Дніпропетровської обл. (колишнє с. Ямбург)
- с. Добранічівка Київської обл.
- с. Жаботин
- с. Жванець
- с. Жовтневе, Решетилівський р-н, Полтавська обл., Україна
- с. Жуківці
- с. Жукин Чернігівської губернії
- с. Зачепилівка
- с. Збунін, Брестської обл., Білорусії
- с. Кічкас, Запоріжжя
- с. Кадиївці
- с. Кара-Кую
- с. Келегеї
- с. Кобищи Козелецького повіту Чернігівської губ.
- с. Коксунь, Абайський р-н, Карагандинська обл., Казахська РСР
- с. Колесниківка
- с. Колесниківка Щастинського району Луганської області.
- с. Колодяжне
- с. Колодяжне Романівського р-ну, Житомирської обл.
- с. Конева Могилів -Подільський район Поділля
- с. Конилівка
- с. Кононча Черкаського р-ну Черкаської обл. Розкопки В. В. Хвойки, початок ХХ ст.
- с. Кошилівці
- с. Кринички
- с. Лікареве Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл.
- с. Ліплява, Полтавська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І. та В. Н. Ханенко
- с. Ліпляве, Черкаська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І. і В. Н. Ханенко
- с. Лісківці Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.
- с. Лісківці Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. Знайдено в полі поблизу села. До 1899 р.
- с. Лаврики Білоцерківського району Київсбкої області, УРСР
- с. Лаврики Білоцерківського району Київської області, УРСР
- с. Листвин Дубенський р-н Рівненська обл. Випадкова знахідка 1870-х рр.
- с. Листвин Дубенського р-ну Рівненської обл.
- с. Лисяче Херсонської області
- с. Мізин
- с. Мізин Чернігівської обл.
- с. Малі Копані
- с. Мар'янівка
- с. Мартиновичі, Малинський округ, Київщина.
- с. Мезин Чернігівської обл. (колишнє с. Мізин Чернігівської губ.)
- с. Нагірне (нині не існує) Нікопольського р-ну Дніпропетросьої обл.
- с. Ново Петрівці. Київська губернія
- с. Нововасилівка
- с. Огоньки (до 1948 р. - Орта-Елі)
- с. Озаринці
- с. Олександрівка
- с. Оселівка
- с. Підгірці, Львівська область
- с. Піківець Черкаської обл.
- с. Піківець Черкаської обл., ур. Білогрудівський ліс
- с. Піщане Золотоніського р-ну Черкаської обл.
- с. Піщане Черкаської обл.
- с. Пекарі Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Пекарі, Черкаська обл. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З колекції Б. І та В. М. Ханенко
- с. Пекарі, Черкаська обл. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З колекції Б. І та В. Н. Ханенко
- с. Пекарі, Черкаська обл. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З колекції В. Хвойко.
- с. Пекарі, Черкаська обл. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. З розкопок В. В. Хвойко.
- с. Пекарі, Черкаська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І та В. Н. Ханенко.
- с. Первомаївка Херсонської обл.
- с. Перегуди Полтавської губернії
- с. Перегуди Полтавського повіту
- с. Пересопниця Рівненського р-ну Рівненської обл.
- с. Пилипи Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.
- с. Пилипи Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Розкопки Л.В. Вакуленко, 1987 р.
- с. Проскурівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл.
- с. Проскурівка Ярмолинецького р-ну Хмельницької обл. Знайдено в урочищі "Городище". Кінець ХІХ ст.
- с. Процев Переяславського повіту Полтавської губернії
- с. Пушкарі Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл.
- с. Райки, Житомирська обл. Райковецьке городище ХІ-ХІІІ ст.
- с. Райки, Житомирська обл., Україна.
- с. Райки, Житомирська обл., Україна. Археологічні розкопки Райковецького городища у 1932-1934 рр.
- с. Роздольне
- с. Розкошівка
- с. Розкошівка Гайсинського району Вінницької області
- с. Рудяків Полтавська губернія Переяславський повіт
- с. Сатанівка, Соностирищенський район Черкаської області
- с. Сахнівка
- с. Сахнівка Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Сахнівка, Черкаська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І. і В. М. Ханенко
- с. Сахнівка, Черкаська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І. та В. М. Ханенко
- с. Сахнівка, Черкаська обл. Кінець ХІХ ст. З колекції Б. І. та В. Н. Ханенко
- с. Сваромя Вишгородського р-ну Київської обл.
- с. Сваромя Вишгородського р-ну Київської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ - початок ХХ ст.
- с. Свидовець Чернігівської обл.
- с. Селичівка Переяславського повіту Полтавської губ.
- с. Сивашовка
- с. Синявка
- с. Синявка (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.)
- с. Скелясте АР Крим
- с. Скелясте АР Крим (багатошарова стоянка Грот Скелястий)
- с. Скелясте АР Крим, (багатошарова стоянка Грот Скелястий)
- с. Скобці Переяславський повіт Полтавська губ.
- с. Скопци Полтавська губернія Переяславський повіт
- с. Соколівка, Гребінківського р-ну, Білоцерківської округи
- с. Солончени
- с. Стіна
- с. Стайки Київської губернії (суч. Кагарлицький район Київської обл.). Кінець ХІХ - початок ХХ ст. Із зібрання Б. І. і В. Н. Ханенко.
- с. Стайки Київської губернії (суч. Кагарлицький район Київської обл.). Кінець ХІХ - початок ХХ ст. Із зібрання меценатів Б. І. та В. Н. Ханенко,
- с. Стара Ігрень
- с. Стара Ігрень, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.
- с. Старосілля Остерського повіту Чернігівської губернії
- с. Стрітівка Київської обл.
- с. Суємці
- с. Сушківка
- с. Тарасово-Григоріївка
- с. Тарасово-Григоріївка Дніпропетровської ої обл.
- с. Тарасово-Григоріївка Дніпропетровської обл.
- с. Томашівка
- с. Требухів Козедецького повіту Чернігівської губернії
- с. Требухів Остерського повіту Чернігівської губернії
- с. Трипілля Київської губ. (тепер Обухівського р-ну Київської обл)
- с. Троянове Новоукраїнського р-ну Кіровоградської обл.
- с. Троянове Новоукраїнського р-ну Кировоградської обл.
- с. Турищевичі Рогачівського повіту Могильовської губернії (суч. Гомельська обл., Білорусь))
- с. Флярківка Черкаського р-ну Черкаської обл.
- с. Флярківка Черкаського р-ну Черкаської обл. Випадкова знахідка, кінець ХІХ ст.
- с. Халеп'я
- с. Халеп'я
- с. Хандига, Республіка Саха (Якутія), РФ
- с. Хмільна Черкаської обл.
- с. Хоробичі Чернігівщина
- с. Хотянівка
- с. Худльово Ужгородського району Закарпатської області
- с. Цвіклівці
- с. Черняхів
- с. Чорноморське
- с. Чулатів Чернігівської обл.
- с. Шестовиця Чернігівського р-ну Чернігівської обл.
- с. Шубранці
- с. Шубранці, Заставнівський р-н, Чернівецька обл.
- с. Щербанівка
- с. Юрківка
- с. Новосилівка Дніпропетровської області, УСРР
- с. Черкасівка Полтавської області, УСРР
- с.Балки
- с.Бобриця
- с.Бубнівка Тульчинського р-ну. Поділля
- с.Вільна Україна
- с.Велика Знамянка
- с.Головківка
- с.Жовтневе, Решетилівський р-н, Полтавська обл.
- с.Жукин
- с.Жуктн
- с.Казаково, Нижньогородська область, РРФСР
- с.Кривохижинці, на той час - Копайгородського намісництва Кам'янецького крилосу Львівської унійної єпархії (Летичівський повіт Подільського воєводства, нині - Мурованокуриловецький район Вінницької обл.)
- с.Лютеж
- с.Мізин
- с.Мізин Чернігівської обл.
- с.Мартитновичі Малинської окр. Київщинина
- с.Михайлівці Копайгородського намісництва Кам'янецького крилосу Львівської унійної єпархії (Летичівський повіт Подільського воєводства; нині - Мурованокуриловецький р-н Вінницької обл.)
- с.Нововасилівка
- с.Огоньки
- с.Піски, Донецька обл.
- с.Піски. Донецька обл.
- с.Пекарі
- с.Полохачево Овруцького повіиу Волинської губернії
- с.Скелясте АР Крим, (багатошарова стоянка Грот Скелястий)
- с.Соколівка Грибінківського р-ну Білоцерківського округи УСРР
- с.Старосілля
- с.Старосілля, Жукинська вол., Остерський пов., Чернігівська губ.
- с.Чугор Китайгородського намісництва Кам'янецького крилосу Львівської унійної єпархії (Кам'янецький повіт Подільського воєводства, нині було б Кам'янець-Подільському районі Хмельницької област і - від 1984 р. село не існує, затоплене вод
- Сідлецька губ.
- Сідлецька губ., Влодарський повіт, с.Угліп
- Сімферополь
- Сімферополь, УРСР
- Саву́р-Моги́ла — височина у східній частині Донецької області, висотою 277,9 м над рівнем моря, за 12 км на південь від міста Сніжне.
- Саксонія
- Саксонія, курфюрст Йоган Георг ІІ (1656–1680)
- Саксонія, курфюрст Йоган Георг ІІІ (1680–1691)
- Сан-Ремо
- Санкт-Петербург
- Санкт-Петербург, Російська імперія
- Сари-Булат
- Святогорськ
- Севастополь, Алушта
- селище Барашево, нині Республіка Мордовія, РФ
- селище Варви Полтавської губернії
- селище Долинка, Абайський р-н, Карагандинська обл., Казахська РСР
- селище Хандига, Республіка Саха (Якутія), РФ
- селище Явас, Мордовська АРСР
- село Бірки Чернігівська губернія
- село Велика Знам'янка
- село Велика Знам'янка Запорізької обл.
- село Велике поле, МАРСР
- село Вишнівка Київська губернія
- село Микільське (регіон невідомий)
- село Нові Петрівці Київської губернії
- село Павловочка (нині – село Мала Павлівка Охтирського району Сумської обл.), яке згадується в універсалі. Це село у володіння Скельському монастирю надав гетьман Іван Самойлович. Воно було найбільшою маєтністю святої обителі аж до часу її закриття.
- Село Сахнівка, Черкаська обл.
- село Сваром'я Київської обл.
- село Сваром'я Чернігівської губернії
- село Старосілля Остерського повіту Чернігівської губернії
- село Стригальня Межигірського району Закарпатської обл
- Сендай, Японія
- Середнє Придніпров'я. Випадкова знахідка, початок ХХ ст.
- Середньовічний грунтовий могильник (поховання №15), Холодна балка біля м.Сімферополь. Розкопки 1957 р. р.
- Середня Азія, Бехара. Індія.
- Середня Азія, Бухара
- Середня течія р. Південний Буг, Україна
- Синельникове
- Скіфський царський курган Огуз поблизу селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської обл. На дні вхідної ями, що вела до поховальної камери. Розкопки археологічної експедиції ІА АНУРСР (нині ІА НАНУ) під керівництвом Ю.В. Болтрика, 1980 р.
- Скадовський район
- Скарб з с.Чубаров, Новгород-Сіверський, Чернігівська обл.
- Скарб з с.Чубаров, Чернігівська обл.
- Скарб чи поховання воїна з конем, виявлений поблизу с. Зачепилівка Новосанжарського р-ну Полтавської обл.
- Скарб, знайдений під час розкопок вул.Володимирській. Київ. 1955 р
- Скарб, знайдений під час розкопок вул.Володимирській. Київ. 1955 р.
- Скарб, знайдений під час розкопок на вул.Володимирській. Київ. 1955 р
- Скарб, знайдений під час розкопок посаду міста Сугдеї (м.Судак, Крим)
- Скарб1896 р., Княжа Гора, Черкаська обл., .
- Сколе
- Словаччина (?)
- Сміла
- смт. Городищі, Петушинський район, Володимирська обл. РРФСР
- смт. Ружани
- смт. Сосниця Корюківського р-ну Чернігівської обл.
- смт. Сосниця Корюківського р-ну Чернігівської обл. Початок ХХ ст.
- смт. Шахтарське, Свердловський район, Луганська область, Україна
- Соловецький монастир
- Солютре (Solutre) поблизу м. Масон, департамент Сона і Луара (Saone-et-Loire), Франція
- Солютре, м. Масон, департамент Сона і Луара, Франція
- СРСР
- СРСР, Ленінград, Завод "Госметр"
- СРСР, Росія, м. Перм
- СРСР, Росія, м.Бердянськ
- СРСР, РРФСР, м.Челябінськ
- сс. Семенівка та Хмельовик Київської обл.
- степовий пояс Євразії
- стоянка Солютре (Solutre) поблизу м.Масона, департамент Сона і Луара, Франція
- стоянка Деркул
- стоянка Солютре (Solutre) поблизу м. Масона, департамент Сона і Луара (Saone-et-Loire), Франція
- стоянка Солютре, департамент Сони і Луари, Франція
- Сумська область
- Сумська область, УРСР
- США
- США. Німеччина.
- сю Старосілля Остерського повіту Чернігівської губернії
- табір Інта, Комі АРСР
- Тайкури
- Таранд
- Таращанський повіт
- Таращанський повіт Київської губернії (?). Обставини знахідки невідомі.(За Б.І.Ханенком)
- Тбілісі (?)
- територія колишньої Гетьманщини
- Тернопіль
- Тешен
- Тихий океан з району о. Різдво
- ТОВ "Герольдмайстер"
- Тойдітц
- Торредонхімено
- Торунь
- Троя (Іліон) - давнє місто-фортеця
- Туреччина
- Туреччина (?)
- Угорщина
- Ужгород, Хуст
- Укоаїна, Київ
- Укра\на, Київ
- Укра\на, Полтавщина (нині Миргородсбкий р-н), с.Колишня
- Україна
- Україна (?)
- Україна (?), Польща (?)
- Україна (Російська імперія)
- Україна (Центральна Україна)
- Україна Чернігівщина.
- Україна, Вінницька обл., Теплицький р-н, с.Залужжя
- Україна, Волинська губ.
- Україна, Волинська губ., Володимир-Волинський повіт, с.Нудижи
- Україна, Волинь
- Україна, Волинь (Погребница ?)
- Україна, Донецька обл., с.Піски
- Україна, Житомир
- Україна, Житомирська обл., Баранівський р-н, місто Баранівка.
- Україна, Житомирська область, Баранівський порцеляновий завод
- Україна, Західна частина
- Україна, Канада
- Україна, Києво-Межигірська фаянсова фабрика
- Україна, Київ
- Україна, Київ - Полтава
- Україна, Київ.
- Україна, Київська губ., м.Чигирин
- Україна, Київська обл., м.Боярка
- Україна, Київський експериментальний кераміко-художній завод
- Україна, Київщина
- Україна, Київщина (?)
- Україна, Київщина, с.Требухів
- Україна, Лівобережжя
- Україна, Львів
- Україна, Львів.
- Україна, Львівська обл.
- Україна, м. Запоріжжя
- Україна, м. Київ
- Україна, м. Коростень
- Україна, м. Коростень, Порцеляновий завод
- Україна, м. Львів
- Україна, м. Львів, Львівський склозавод
- Україна, м. Маріуполь
- Україна, м. Сімферополь
- Україна, м. Суми, Сумський порцеляновий завод
- Україна, м.Київ
- Україна, м.Львів
- Україна, м.Сімферополь
- Україна, м.Ужгород
- Україна, Міжнародний благодійний фонд "Духовна спадщина"
- Україна, Міжнародний благодійний фонд Духовна спадщина
- Україна, поблизу Києва на території Межигірського монастиря
- Україна, Полтава, іконописна майстерня полтавського Хресто-Воздвиженського монастиря
- Україна, Полтавська губ., с.Литвяки
- Україна, Полтавщина
- Україна, с. Бубнівка, Вінницької області
- Україна, смт. Довбиш, Баранівського р-ну, Житомирської області
- Україна, Ужгород
- Україна, Хмельницька область, м. Полонне
- Україна, Хмельницька область, м. Полонне, Полонський завод художньої кераміки
- Україна, Черкаська обл., м.Сміла
- Україна, Черкащина, іконописна майстерня Миколо-Медведівського монастиря
- Україна, Черкащина, м. Сміла
- Україна, Чернігів
- Україна, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с.Карпилівка
- Україна, Чернігівська обл., Корюківський р-н, с.Перелюб
- Україна, Чернігівська обл., Менський р-н
- Україна, Чернігівська обл., Менський р-н, с.. Бігачка
- Україна, Чернігівська обл., Менський р-н, с.Бігач
- Україна, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, с.Слобідка
- Україна, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с.Авріївка
- Україна, Чернігівська обл., Сосницький р-н, с.Кудрівка
- Україна, Чернігівщина
- Україна, Чернігівщина (нині - Ріпкінський р-н), с.Слобідка
- Україна, Чернігівщина (нині - Черныгывська обл., Новгород-Сыверський р-н), с.Блисове
- Україна, Чернігівщина (нині Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н), с.Слобідка
- Україна, Чернігівщина (нині Чернігівська обл., Ряпкінський р-н), с.Звіничів
- Україна.
- Україна. Буковина
- Україна. Галичина.
- Україна. Київ. Банкнотно-монетний двір Національного банку України.
- Україна. м. Харків, вул. Римарська, 21 А. Видавництво "Фоліо".
- Україна. Полтавщина
- Україна. Сімферополь
- України у складі Речі Посполитої та Російської імперії
- Українська антарктична станція "Академік Вернадський"
- Українська Народна Республіка
- Українська РСР
- Українська РСР, м.Київ
- Украхна
- Уманський район Черкаської області
- Уманський район, Черкаської області
- УНР
- Унтерзібенбрунне
- Урга
- урган Гайманова Могила поблизу с. Балки Василівського району Запорізької обл. Схованка в гробниці №1 (Північній)
- урган Гайманова Могила поблизу с. Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Гробниця №4 (основне поховання №3)
- урган Гайманова Могила поблизу с. Балки, Василівський р-н, Запорізька обл. Гробниця №4, поховання №3
- урган Товста могила, центральна гробниця, поблизу м. Покров (Орджонікідзе) Нікопольського р-ну Дніпропетровської обл.
- УРСР
- УРСР , Закарпатська область, м. Берегово
- УРСР , Закарпатська область, м. Берегово.
- УРСР, видавництво "Реклама"
- УРСР, видавництво "Реклама", Одеська друкоофсетна фабрика
- УРСР, видавниче-поліграфічне підприємство МГС "ДИНАМО"
- УРСР, Донецька обл.
- УРСР, Донецька обл., Дружківський порцеляновий завод
- УРСР, Житомирська область
- УРСР, м. Київ
- УРСР, м. Коростень Житомирської області
- УРСР, м. Коростень, Житомирська обасть
- УРСР, м. Харків, видавництво "Мистецтвао"
- УРСР, м.Київ
- УРСР, Харків
- УСРР
- УСРР, типографія Наркомвоєн
- УСРР, типографія Наркомвоєн. № 3
- Фірма "Хобі експо"
- Фландрія
- Фодосія
- Фрайберг
- Франкфурт-на-Майні
- Франція
- Франція (?), (Західна Європа).
- Франція, м. Париж
- Франція, м. Париж (?), Голландія, Амстердам (?)
- Франція. м. Париж
- Франція. м. Париж (?)
- Франція. м. Париж, видавництво "Інтернаціональний друк"
- х
- ХІХ ст. Косів, Австро-Угорщина, Королівство Галичини та Володимирії, дистрикт Косів
- Халеп'я
- Харків
- Харків, УРСР
- Харківська губ., с.В.Азов
- Харківський повіт, с.Жихар
- Хельфенберг
- Херсон
- Херсонська обл.
- Херсонської обл.
- Хмельницька область, м. Полонне
- Хотин
- Хутір Михайлівський, Глухівського повіту, Чернігівської губ., Російська імперія
- Целлерфельд, Нижня Саксонія
- Центральна Україна
- Червоноперекопські кургани
- Черкаси
- Черкаська обл.
- Черкаська обл., Україна
- Черкаська область
- Черкаський р-н
- Чернівецька обл.
- Чернівці
- Чернігів
- Чернігів, полкове місто
- Чернігів, Чернігівський полк
- Чернігівська губ
- Чернігівська губ.
- Чернігівська губ., Борзнянський повіт, с.Кинашівка
- Чернігівська губ., Городнянський повіт, с.Вихвостів
- Чернігівська губ., Козелецький повіт, с.Басань
- Чернігівська губернія
- Чернігівська губернія, Глухівський повіт
- Чернігівська губернія, Глухівський повіт, кінець ХІХ ст.
- Чернігівська губернія, Городнянський повіт, с.Вихвостів
- Чернігівська обл., с.Слобідка
- Чернігівська область, Корюківський р-н
- Чернігівський округ
- Чернігівської губ.
- Чернігівщина
- Чернігівщина, Ніжинський повіт
- Чернігівщина, с.Слобідка
- Чернігівщина, Сосницький р-н
- Честочиці
- Четатя-Албе
- Чехославацька Соціалістична Республіка
- Чехословаччина
- Чехословаччина, м.Ржевніце
- Чехословаччина, Прага
- Чигирин
- Чигиринський повіт
- Чигиринський повіт Київська губ
- Чикаго, США
- Шахтарськитй р-н Донецької обл.
- Швейцарія
- Швейцарія, Женева (?)
- Швейцарія, м. Берн (?)
- Швейцврія, Женева (?)
- Швеція, Стокгольм
- Шестовицький могильник
- Шмілька, Саксонія
- Шостка
- Шталлупьонен Східний
- Шумейківський курган
- Шьонек
- Щастинський р-н
- Щитники (Польща)
- Яготин
- Ялта
- Японія
- Японія (?)
-
Languages
- Іврит
- Ігбо
- Їдиш
- Ідо
- Індонезійська
- Інтерлінгва
- Інуктітут
- Інупіак
- Ірландська
- Ісландська
- Іспанська
- Італійська
- Абхазька
- Аварська
- Авестійська
- Азербайджанська
- Аймара
- Акан
- Албанська
- Амхара
- Англійська
- Арабська
- Арагонська
- Ассамська
- Афарська
- Африкаанс
- Білоруська
- Бірманська
- Біслама
- Біхарі
- Бамбара
- Баскська
- Башкирська
- Бенгальська
- Болгарська
- Боснійська
- Бретонська
- Букмол
- Вʼєтнамська
- Вірменська
- Валлійська
- Валлонська
- Венда
- Волапюк
- Волоф
- Гірі-моту
- Гаїтянська
- Гавайська
- Галісійська
- Гереро
- Грецька
- Грузинська
- Гуарані
- Гуджараті
- Дівехі
- Данська
- Дзонґ-ке
- Еве
- Есперанто
- Естонська
- Західно-фризька
- Зулу
- Йоруба
- Кікуйю
- Кінаруанда
- Кірундійська
- Казахська
- Каннада
- Канурі
- Каталонська
- Кашмір
- Кечуа
- Киргизька
- Китайська
- Ко́са
- Комі
- Конголезька
- Корейська
- Корнська
- Корсиканська
- Крі
- Кунама
- Курдська
- Кхмерська
- Лімбурзька
- Лінґала
- Лаоська
- Латинська
- Латиська
- Литовська
- Луба-катанга
- Луганда
- Люксембурзька
- Македонська
- Малагасійська
- Малайська
- Малаялам
- Мальтійська
- Маорі
- Маратхі
- Маршальська
- Менська
- Монгольська
- Нідерландська
- Німецька
- Навахо
- Науру
- Ндонга
- Непальська
- Норвезька
- Ньянджа
- Нюношк
- Оджибве
- Окситанська
- Окциденталь
- Орія
- Орома
- Осетинська
- Південна ндебеле
- Північна ндебеле
- Північно-саамська
- Палі
- Панджабі
- Перська
- Польська
- Португальська
- Пушту
- Ретороманська
- Російська
- Румунська
- Русинська
- Сіндхі
- Самоанська
- Санго
- Санскрит
- Сардинська
- Сваті
- Себуанська
- Сербо-хорватська
- Сербська
- Сесото
- Сингальська
- Сичуань Йї
- Словацька
- Словенська
- Сомалі
- Суахілі
- Сунданська
- Таїтянська
- Тагалог
- Таджицька
- Тайська
- Тамільська
- Татарська
- Телугу
- Тибетська
- Тигринья
- Тонганська
- Тсвана
- Тсонга
- Турецька
- Туркменська
- Угорська
- Узбецька
- Уйгурська
- Українська
- Урду
- Фіджі
- Фінська
- Фарерська
- Французька
- Фула
- Хінді
- Хауса
- Хорватська
- Церковнослов’янська
- Чаморро
- Чві
- Чеська
- Чеченська
- Чжуан
- Чуваська
- Шведська
- Шона
- Шотландська Гельська
- Яванська
- Японська
- Ґренландська
-
Cultures
- Рококо (шинуазрі)
- Античність
- історизм
- авари
- Алани
- Ампір
- Ампір.
- анти
- Античність
- антична культура
- Архітектура
- білогрудівська культура
- бабинська культура
- Бароко
- Бароко-рококо.
- Бароко.
- Візантія
- вікінги
- верхній палеоліт
- Готи
- гуни
- Друкарство
- Еклектика та історизм.
- Еклектика та історизм?
- Епістолярна спадщина
- Золота орда
- зрубна культурно-історична спільнота
- Катакомбна культурно-історична спільнота
- Київ
- Київська Русь
- Класика
- класицизм
- Класицизм.
- кочівники
- Культура карпатських курганів
- м.Київ, вул. Володимирська, 2
- Модерн
- Модерн.
- московська решігійна
- Мустьє
- німецька
- Не
- Нео бароко-рококо.
- нео- ренесанас, бароко, рококо.
- нео- ренесанас, бароко-рококо.
- нео- ренесанас, бароко.
- нео- ренесанас, рококо.
- Неокласика
- Неоренесанс-рококо.
- Неорококо
- Неорококо.
- Охорона здоровя
- перещепинське коло
- Персія
- пивихинська культура
- Полісся
- поляки
- раннє бароко
- ренесанс-раннє бароко
- Рококо
- романське мистецтво
- с
- Сільське господарство
- середньодніпровська культура
- скіфи
- скіфська культура
- Скандинавія
- слов'яни
- слов'яни
- Трипільська культура
- тшинецько-комарівська культурно-історична спільнота
- Угри
- українська
- хозари
- Черкаська обл.
- Шинуазрі.
- ямна культурно-історична спільнота
-
Object stuff
- Золото
- дерево
- золото
- Нержавіюча сталь
- папір “верже”
- папір "верже"
- поталь
- Срібло
- Срібло, недорогоцінний метал (пасок на чаші, стрижень на піддоні); гранат (альмандин) – 3; уваровіт-1
- срібло; перли – 3 (якісні); гранати – 6; аметисти – 2; бірюза – 11; халцедон – 1; хризопраз – 1; перли – 18 (деструктовані); скло – 9; недорогоцінний метал (стрижні, шайби, пластина в піддоні)
- "бристоль"
- "бронзівка"
- "мілітон"
- "сріблянка"
- "тромзівка"
- 20,5х10 см
- Cрібло.
- агат
- агат моховий
- агат моховий - 1
- аквамарин - 1
- акварель
- алмаз
- алмази - 63
- альмандини - 123 (6 з них великі)
- Аметист
- аметист - 1
- аметисти
- аметисти - 12
- аметисти - 2
- аметисти - 3
- ангоб
- атлас
- Бавовна
- бавовна - нитки
- бавовняна тканина
- бавовняна тканина типу сатин
- бавовняні нитки
- баєва тканина
- бакеліт
- Батист
- Бекеліт
- Береста
- берил - 5
- берили - 23
- бивень мамонта
- Білий метал
- бірюза
- бірюза - 107
- бірюза - 11
- бірюза - 125
- бірюза - 15
- бірюза - 23
- бірюза - 42
- бірюза (2)
- Бірюза, паста
- бісер
- бісквіт
- блискавка
- брезент
- броза
- Бронза
- Бронзв
- бронзовий сплав
- бурштин
- бурштин (45)
- вата
- Виробниче каміння
- віскоза
- вовна
- вовна - нитки
- вовна з лавсаном
- вовняна тканина
- вовняна тканина - сукно
- вовняні нитки
- гагат
- гаплик - метал
- гарус (вовняні нитки)
- Гіпс
- гіпюр
- гіпюрова тасьма
- гірський кришталь
- гірський кришталь - 1
- гірський кришталь - 2
- гірський кришталь - 5
- глазур
- глазурована порцеляна
- Глина
- Глина, солі
- гранат
- гранат - 1
- гранат (альмандин)-3
- гранат (піроп) - 1
- гранати
- гранати - 3
- гранати - 5
- гранати - 6
- гранати - 8
- гранати (2)
- Граніт
- гудзики - пластмаса
- гума
- Дерево
- Дерево (сосна)
- дерево, фарба поталь
- дермантин
- дермантин - футляр
- Дерматин
- димчастий кварці - 1
- діамант - 1
- діаманти - 15
- діаманти - 37
- діаманти - 65
- діаманти - 81
- діаманти - 92
- діаманти =547
- діаманти- 547
- діаменти - 10
- діаменти - 7
- Діаметр -- 380 мм
- домоткане (конопляне) полотно
- домоткане вовняне полотно
- домоткане лляне полотно
- Домоткане полотно
- домотканна лляна тканина
- домотканне лляне полотно
- дорогоцінний метал
- дорогоцінний метал, срібло
- дошка
- дошка, левкас
- дошка, паволока, левкас
- Дріт
- Друк
- друк офсетний
- ДСП
- дублірін
- Ебоніт
- ема
- емаль
- Емаль кольорова
- Єлектрум
- жовтий метал
- З
- Залізо
- заполоч - нитки
- Золотава фарба
- Золото
- золото (раструб і наконечник)
- золото (розтруб і наконечник)
- Золото, 958 проба
- Золото, гірський кришталь
- золото, дерево, сердолік - 1
- Золото, діаманти – 14; смарагди – 10; рубіни – 45; сапфіри – 27; гранати – 4; гірський кришталь – 1; шпінель – 1; бірюза – 38; аметист – 1; скло – 28; перли – 836
- Золото, емаль, діаманти - 547; смарагди – 54; рубіни - 167; сапфіри сині – 12; сапфіри рожеві – 2; гранати – 8; аква- марин – 1; аметист – 1; сапфіри безко- лірні – 2; шпінелі – 2; топаз – 1; кіаніт – 1; скло – 6; перла – 4556.
- Золото, емаль, діаманти - 547; смарагди – 54; рубіни - 167; сапфіри сині – 12; сапфіри рожеві – 2; гранати – 8; аква- марин – 1; аметист – 1; сапфіри безколірні – 2; шпінелі – 2; топаз – 1; кіаніт – 1; скло – 6; перла – 4556
- золото, емаль, перла - 70
- золото, ндм, гранати
- Золото, панцир черепахи, акварель
- золото, парча, емаль, алмази – 63; діаманти 81; смарагди – 99; рубіни – 263; аметисти – 3; гірський кришталь – 1; гранат – 1, скло – 28
- Золото, срібло, емаль, діаманти - 37; рубіни – 8; скло - 18
- Золото, срібло, емаль, діамант – 1; сапфіри -5; рубіни – 89; корунди -3; шпінель - 1
- Золото, срібло, недорогоцінний метал, перла - 4, бірюза - 21
- золочення
- Зуби
- Ікло кабана
- ірис - нитки
- калька
- Камінь
- Канва
- капрон, тканина (бавовна)
- карбування
- Картон
- Картон бристольський
- кварц - 1
- кварц димчастий - 3
- Кераміка
- керамічна паста
- кіаніт -1
- Кістка
- клей
- Клейонка
- Коленкор
- Кольорова полива
- кольорове скло
- Кольоровий метал
- Кольоровий метал, кістка
- кольорові олівці
- кольорові шовкові нитки
- корал - 1
- Корали
- корунд - 1
- корунд (1)
- корунди - 3
- Кременистий глинистий сланець
- Кременистий сланець
- Кремінь
- Крепдишин
- кришталь
- кріоліт
- кубічний цирконій
- Кулькова ручка
- кумач
- лазурит
- Лак
- ламінат
- латунь
- латунь з ефектом патинування
- латунь, емаль
- ледерин
- лелітки
- листя
- Лиття
- Лиття, карбування, золочення.
- лляна мотузка
- лляна нитка
- лляне домоткане полотно
- лляне полотно
- лляне фабричне полотно
- лоза
- Льон
- люстр
- мамонтова кістка
- марки поштові
- Марля
- Мармур
- Масло
- мастика
- Матеріал золото, смарагди – 7; рубіни – 8; сапфіри – 4; шпінель – 1; гранат – 1; шеєліт – 1; скло – 3
- машинопис
- Мельхіор
- метал
- метал - гаплик
- метал - гаплики
- метал - дріт
- метал білого кольору
- Метал білого кольру
- метал жовтого кольору
- метал жовтого кольору, емаль
- метал жовтого кольору, целулоїд
- метал пінка
- метал сірого кольору
- метал сріблястого кольору
- метал срібного кольору
- метал чорного кольору
- метал-гаплик
- метал-гвіздки
- Метал, дерево, скло
- метал, емаль
- метал, пластмаса
- метал, целулоїд
- метал, целулоїдна плівка
- Металева нитка
- Металева нитка жовтого кольору
- Металева пластина
- металізована нитка
- металізована нитка і тасьма
- Мильний камінь
- Мідний дріт
- мідний сплав
- Мідний сплав, фарба синього та червоного кольору.
- Мідь
- міцний папір
- Мішковина
- морські черепашки
- мотузка
- муарова стрічка
- муліне
- муліне (бавовна)
- Муратов Олександр Ігоревич, відомий кінорежисер, друг Лупиноса А.І.
- натуральні барвники
- НДМ
- НДМ, дерево.
- неддорогоцінний метал
- недорогоцінний метал
- недорогоцінний метал - стрижень, гайка
- недорогоцінні метали
- Нейзильбер
- нейлон
- Нержавіюча сталь
- нефрит
- нитка
- Нитки
- нитки - муліне
- нитки - "ірис"
- нитки - муліне
- нитки бавовняні
- нитки кольорові "ірис"
- нитки-бавовна
- оксамит
- Оксамит (плис)
- олівець
- Олійні фарби
- Олія
- онікс
- опак
- опробуванню не підлягають
- оптичне скло
- панцир черепахи
- паперові наклейки
- Папір
- Папір "верже"
- папір “верже”
- папір "верже"
- папір "верже"
- Папір білий цупкий крейдований
- папір глянцевий
- Папір глянцевий тонований
- Папір крейдований гумований
- Папір крейдяний
- папір офсетний
- папір пергаментний
- Папір твердий
- Папір твердий ("бристоль")
- Папір тонований
- Папір цупкий
- Папір цупкий крейдяний
- папір, віск
- Папір, тканина
- папір, туш
- Папір, шкіра, дерево
- Папір. Шкіра, металеві застібки, дерев'яна оправа
- Папір. Шкіра. Дерево
- Папір. Шкіра. Картон
- парача
- парча
- паста
- пацьорки
- пергамент
- Пергамент, шовк, метал, сургуч
- перла - 1105
- перла - 39
- перла - 4556
- перла - 5
- перла - 616
- перла -70
- перла- 387
- перла-17
- перламутр
- перламутр - 1
- перли
- перли – 3 (якісні)
- перли- 18
- перлина - 1
- перлини - 4
- перлини – 4448
- перлини-4241
- підбійка - коленкор
- підкладка - віскозна тканина
- пінка
- пінопласт
- Пірофіліт
- Пісковик
- пласмаса
- пластик
- пластик кольоровий
- Пластик прозорий
- пластилін
- пластмаса
- плівка для ламінування
- пліс
- позолота
- позолочений томпак
- позумент
- покриття ламіноване
- полива
- Поліестер
- полотно
- Поплін
- Порфірит
- порцеляна
- прозора плівка
- пруф
- Реберна кістка корови
- Ребро тварини
- резина
- Ріг
- Ріг благородного оленя
- Ріг оленя
- Ріг оленя (північного)
- Рогіз
- ртуть
- рубін
- рубін - 1
- рубін – 1
- рубіни - 108
- рубіни - 167
- рубіни - 2
- рубіни - 222
- рубіни - 263
- рубіни - 3
- рубіни - 39
- рубіни - 4
- рубіни - 47
- рубіни - 5
- рубіни - 58
- рубіни - 8
- рубіни - 89
- рубіни - 94
- рубіни – 13
- рубіни – 8
- рубіни-14
- рубіни-2
- рубіни-3
- рубіни-5
- рукопис
- сапфір
- сапфір безколірний - 1
- сапфір рожевий - 1
- сапфір рожевий - 2
- сапфіри - 4
- сапфіри - 5
- сапфіри безколірні - 2
- сапфіри безколірні - 3
- сапфіри рожеві - 2
- сапфіри рожеві- 2
- сапфіри сині-12
- сапфірини
- сарфіри - 8
- сатин
- Свинець
- свпфіри - 2
- сердолік
- сердолік - 1
- сердолік - 2
- сердолік - 4
- сердолік (1)
- сердоліки - 2
- сердоліки (1)
- сердоліки (111)
- сердоліки (16)
- сердоліки (2)
- сердоліки (20)
- сердоліки (3)
- сердоліки (4)
- сердоліки (44)
- сердоліки (6)
- сердоліки (7)
- сердоліки (9)
- синтетична нитка
- синтетична тканина
- Синтетичний матеріл
- ситець
- ситець набівний
- Сіно
- Сітка
- скань
- Скло
- скло - 1
- скло - 12
- скло - 13
- скло - 18
- скло - 2
- скло - 28
- скло - 3
- скло - 30
- скло - 8
- скло - 9
- скло -6
- скло – 83
- Скло оптичне
- скло-2
- скло-5
- скотч
- Сланець
- слонова кістка
- смарагд - 1
- смарагди - 13
- смарагди - 2
- смарагди - 23
- смарагди - 3
- смарагди - 33
- смарагди - 4
- смарагди - 5
- смарагди - 54
- смарагди - 6
- смарагди - 7
- смарагди - 8
- смарагди - 99
- смарагди -30
- смарагди – 13
- смарагди-7
- смараги - 3
- сплав металевий
- Сплав на основі міді
- Срі
- Срібло
- срібло (ствол)
- срібло з позолотою
- Срібло, альмандини – 123 (з них 6 великих); скло – 30; емаль
- Срібло, дерево, корал - 1
- Срібло, дерево.
- срібло, емаль
- Срібло, емаль, скло - 4; гірський кришталь - 1
- срібло, залізо
- Срібло, золото, сердолік - 1
- Срібло, золочення
- Срібло, золочення.
- Срібло, кістка
- Срібло, кришталь.
- Срібло, недорогоцінний метал
- Срібло, недорогоцінний метал (4 ніжки, дно, гайки)
- Срібло, недорогоцінний метал (гайки, шайби), гірський кришталь -2, скло - 3
- Срібло, недорогоцінний метал (шпонки – 3 шт.), емаль, рубіни -39; бірюза – 42; перла – 5; скло - 2
- Срібло, недорогоцінний метал (шпонки, кріплення, пластинки), рубіни – 94; бірюза – 23; перлина – 1; скло -2 ,емаль.
- Срібло, недорогоцінний метал, гірський кришталь-2, скло – 3
- Срібло, недорогоцінний метал, Турмалин -4 Гірський кришталь -5 скло – 1 корунд - 1
- Срібло, оксамит, парча, емаль, смарагди – 13; рубіни – 13; шпінелі рожеві – 13; сапфіри безколірні – 5; перлин – 4448; скло - 83
- Срібло, оксамит.
- Срібло, папір, емаль, оксамит, топази-3, скло – 8
- Срібло, позолота
- срібло, позолота.
- Срібло, сердолік.
- Срібло, скло – 78, шовк (китиці)
- Срібло, скло кольорове.
- Срібло, стержень і кріплення -- НДМ.
- Срібло, тасьма, емаль, діаманти - 65; смарагди - 23; рубіни -108; сапфіри –2; цитрини – 11; шпінель –1; гранати – 10; гірський кришталь – 1; сапфір рожевий – 1; сапфіри безколірні – 3; агат моховий – 1; бірюза - 15; скло – 4.
- срібло, чернь.
- Срібло,недорогоцінний метал
- срібло,рубін – 1; смарагди – 7; скло – 2, емаль
- срібло? (ствол)
- срібло.
- Сталь
- сталь, кістка, метал, дерево
- стальний дріт
- Стеатит
- Стеатит (тальковий сланець)
- Стрічка
- стрічка двокольорова
- Сукно
- сукно - вовняна тканина
- сукно з верблюжої вовни
- суно вовняне
- сусальне золото
- тасма
- тасьма
- тасьма - бавовна
- тасьма "діагональ" - бавовна
- текстильна стрічка Velcro (липучка)
- титан
- Тканина
- тканина (поліестер, нейлон), фліс
- тканина (поліестер)
- Тканина (шовк).
- тканина "діагональ"
- тканина льняна
- тканина муарова
- тканина синтетична
- тканина синтетична, гума
- Тканина, метал жовтого кольору, емаль, клей
- тонована пластична маса
- тонований гіпс
- топаз - 1
- топаз рожевий - 1
- топази - 3
- топази - 6
- триацетатний шовк
- трикотаж
- турмалін - 1
- турмаліни - 4
- турмаліни - 67
- туш
- уваровіт - 1
- фабрична атласна тканина
- фабрична бавовняна тканина
- фабричне лляне полотно
- фабричне полотно
- фабричне полотно (бавовна)
- фанера
- Фарба
- фарба червона
- фарба червоного та синього кольору
- Фарфор
- фатин
- фаянс
- фіксатор - пластмаса
- фліс
- Фломастер
- формування
- форфор
- Фото папір чорно білий
- Фотопапір
- фотопапір (ч/б)
- Фотопапір глянцевий
- фотопапір кольоровий
- Фотопапір матовий
- Фотопапір чорно-білий
- Фотопапір, чорно-біле.
- Фотоплівка
- халцедон
- халцедон - 1
- халцедон - 2
- Хміль
- хризопраз - 1
- хутро
- хутро кролика
- цегла
- целулоїдне покриття
- Цинк
- Цинкова пластина
- циркони - 2
- цитрини - 11
- черепашка
- чернь
- Чорний та білий метал
- Чорнило
- чорнило синього кольору
- чорнило чорного кольору
- шееліт - 1
- шерсть
- шерсть, віскоза
- Шкіра
- шкіра (залишки)
- Шкіра (теяча)
- Шкіра ската
- шкірзамінник
- шкірозамінник
- шовк
- шовк - стрічка
- шовк - тасьма
- шовк-тасьма
- шовкова муарова стрічка
- шовкова стрічка
- Шовковий муар
- шовкові нитки
- шпінелі - 18
- шпінелі - 2
- шпінелі рожеві – 13
- шпінель - 1
- шпінель - 3
- шпітель-1
- шпон
- Штемпельна фарба
- штучна кнанина
- штучна тканина
- Штучна шкіра
- штучний шовк
- штучний шовк-нитка
- штучні кристали
- штучні перлини
- Щільний багатошаровий папір
- Щільний папір
-
Object technique
- штампування
- вирізання
- Вирізування
- гравіювання
- Кування, карбування, золочення
- Лиття, карбування
- Лиття, карбування, гравірування, живописна емаль
- Лиття, карбування, золочення
- Лиття, карбування, золочення, гравірування
- Лиття, карбування, золочення, живописна емаль
- Лиття,карбування, золочення
- машинне шиття
- підглазурний розпис
- плакування
- Сепія
- штампування
- "бронзівка"
- акварель
- Ангоб
- анодування
- анодування титану
- анциркулейтед
- аплікація
- басма
- білила
- біметал
- блискітки
- бронзова фарба
- В'язання
- Вальцювання
- валяння
- Варіння
- вибійка
- видовбування
- видублювання
- видування
- виїмчаста емаль
- виколотка
- виколочування
- Виливання
- Випал
- Випалювання
- випалювння
- випилювання
- вирізання
- вирізування
- високий друк
- виточування
- виття
- Витягування
- Вишивка
- вишивка - гладь
- вишивка - хрестик
- вишивка "гладь"
- вишивка "гладь"
- вишивка гладдю
- вишивка гладдю, рушниковий шов
- вишивка на машинці
- вишивка ручна - хрестик
- вишивка хрестом
- відлив
- відливка
- відтиск
- відтиск печатки
- відтиски
- вільне видування
- волочіння
- Волочіння дроту
- волочіня
- волочыння
- вохриста пластина
- вугілля
- гаптування
- гаряча емаль
- глазурування
- Глибока витяжка, карбування, живописна емаль, гліптика
- гліптика
- го
- Гончарне коло
- гончарний круг
- Гончарний круг
- гравірування
- гравіювання
- гравюра
- гравюра пунктиром
- гравюра різцева
- гранат
- Гранування
- гребінцева техніка ручного ткання
- гуаш
- двостороння вишивка "татар ішлеме"
- деколь
- дерматин
- дифування
- додаткова обробка чеканом
- Друк
- Друк глибокий
- Друк кольоровий
- Друк офсетний
- Друк, машинопис, рукопис
- Друк, рукопис
- Друк, тиснення
- дублювання
- емаль
- емаль по гільошированій поверхні
- емаль по рельєфу
- емалювання
- живопис
- живопис на фаянсі
- живописна емаль
- заводське виготовлення
- Заводське виробництво
- заглиблений штампований орнамент
- закріпка
- Збірна конструкція
- Зв'язування
- Згинання
- Зернь
- зкручування
- золотиста фарба
- золотіння
- золотна вишивка
- золочення
- золочиння
- золочіння
- золочння
- зп
- зпаювання
- зр\олочення
- зшивання
- зшита на машинці
- Іконопис
- Іконопис, дошка, темпера, ритування в левкасі
- імітація під напівустав, скоропис
- індпошив
- Індустріальне виробництво
- інкрустація
- інкрустація мідною платівкою
- Інкрустація пастою
- інкрустація у гніздах
- канфарення
- карбування
- карбування паяння, різьблення.
- Карбування, золочення, живописна емаль
- Карбування, золочення, живописна емаль, друк
- Карбування, золочення.
- карбування, паяння, різьблення.
- Карбування.
- Клеєння
- ковальське зварювання
- кольорова деколь
- кольорова позлітка
- Кольоровий друк
- кольоровий друк, філіграні, тиснення
- Комп’ютерний друк
- комп'ютерна графіка
- комп'ютерна графіка
- кримськотатарська одностороння вишивка "м'клама"
- крій
- кручення
- куванн
- Кування
- Кування, вирізування, закріпка.
- Кування, вирізування, таушування, карбування, закріпка.
- кування, гравірування, карбування, скань, інкрустація
- кування, дифовка для створення щитків
- кування, дифовка, лиття
- Кування, карбування, гравірування, золочення.
- кування, карбування, гравіювання
- Кування, карбування, емаль, золочення, ткацтво.
- Кування, карбування, золочення.
- Кування, карбування, лиття.
- Кування, карбування,лиття, позолота.
- кування, лиття
- Кування, лиття, гравірування, золочення.
- кування, лиття, карбування
- Кування, литя, карбування, позолота.
- Кування, скань, емаль золочення, гравірування
- кування, тиснення
- кування, тиснення, обрізка
- кування, штампування, скань, зернь, інкрустація
- КуванняЮ карбування, гравірування, золочення
- кулькова ручка
- кустарне виробництво
- лакування
- ламінування
- Лискування
- литво
- литво у формі
- литво, кування, тиснення, зернь
- Лиття
- Лиття за восковою моделлю
- Лиття карбування, золочення
- лиття у гіпсову форму
- Лиття, золочення.
- лиття, гравірування
- Лиття, гравірування, живописна емаль
- Лиття, гравірування, золочення
- Лиття, гравірування, золочення.
- Лиття, гравірування.
- Лиття, емаль по гільошированій поверхні
- Лиття, золочення.
- лиття, карбування
- Лиття, карбування, гравірування, живописна емаль, емаль по рельєфу
- лиття, карбування, гравірування, золочення
- Лиття, карбування, гравірування, золочення.
- Лиття, карбування, гравірування, позолота
- лиття, карбування, гравірування, позолота.
- Лиття, карбування, гравірування, тиснення, золочення
- Лиття, карбування, гравіювання, позолота
- Лиття, карбування, живописна емаль
- Лиття, карбування, живописна емаль, гліптика
- Лиття, карбування, золочення
- Лиття, карбування, золочення, вирізування
- Лиття, карбування, золочення, гравіювання
- лиття, карбування, золочення, живопиписна емаль
- Лиття, карбування, золочення, різьблення
- Лиття, карбування, золочення, тиснення
- Лиття, карбування, золочення, чернь.
- лиття, карбування, золочення.
- Лиття, карбування, позолота.
- лиття, карбування, пуансон, позолота.
- лиття, карбування, різьблення (гліптика)
- Лиття, карбування, різьблення, золочення.
- Лиття, карбування, різьблення.
- Лиття, карбування, тиснення, золочення
- Лиття, карбування,золочення
- Лиття, карбування,канфаріння, золочення.
- Лиття, карбування.
- Лиття, кування, гравірування, золочення.
- Лиття, кування, гравірування, карбування.
- Лиття, кування, золочення.
- лиття, кування, формування методом виколотки, витягування та обробка на токарному станку, карбування, паяння
- Лиття, огранування, різьблення (гліптика)
- Лиття, паяння,штампування, золочення.
- лиття, плакуваання, кування, тснення, скань, емаль по скані
- лиття, плакуваання, кування, тснення, скань, емальпо скані
- лиття, плакування, кування, тиснення, скань, емаль по скані
- Лиття, скань, золочення.
- лиття, шліфування, гліптика, гравірування
- Лиття, штампування, золочення, паяння.
- Лиття, штампування, паяння
- Лиття, штампування, паяння, позолота.
- Лиття, штампування.
- Лиття,гравірування, емаль, золочення
- ліногравюра
- ліногравюра кольорова
- Ліплення
- ліпнення
- літографія
- літографія з тоном
- лощення
- лощіння
- м`який лак
- м'який лак
- м'який лак
- малюнок
- малюнок - графіка
- малюнок тушшю
- матова доробка
- матування
- машине шиття
- машинна вишивка
- машинна строчка
- машинна строчка, ручні шви
- машинне шиття
- машинне шиття - зигзаг
- машинне шиття та вишивка
- машинне шиття, рукопис
- Машинопис
- Машинопис, рукопис
- мереживо - плетіння гачком
- мереживо - решельє
- мереживо - рішельє
- мережка
- мережка - подвійний стовпчик
- мережка - подвійний та одинарний стовпчик
- металізована нитка
- металопластика
- меццо-тинто
- Моделювання
- монтування
- Муарове ткання
- набивання
- надглазурний розпис
- накладання
- наклеювання
- накручування
- наливний левкас формування, золочення
- насічка
- недорогоцінний метал
- нитки
- Оббивка
- облямівка позолотою
- обрізка
- Оброн
- обточування
- огранування
- Оксидування
- Олівець
- олійний живопис
- олія
- Орнаментування
- офорт
- офсет
- пайка
- папір
- патинування
- паяння
- перегородчаста емаль
- перегородчаста інкрустація
- Передано за актом приймання-передавання №14 від 01.03.2019
- перла - 39
- перли - 39
- перо
- перо, туш
- пиляння
- пиляня
- підглазурний розпис
- Підсвітлення
- плакування
- пластинчаста
- пластично-фактурне оздоблення
- плетення
- плетіння
- плетіння &quot;в косічку&quot;
- плетіння "в косічку"
- плетіння "в косічку"
- Плетіння у косичку
- Плетіння через одну стійку
- позолота
- покрайня фляндрівка
- поле лиття
- полива
- полірування
- поліхромний розпис
- посріблення
- Прив'язування
- природна форма
- пробивання отворів
- продряпування
- Пропилювання
- просте плетіння через одну стійку
- пруф
- пруф-лайк
- псевдозернь
- Рencil
- резина
- резьблення
- ретуш
- рисунок
- ритування
- рифлення
- різання
- Різблення
- різцева гравюра
- Різьблення
- різьблення (гліптика)
- Різьблення, свердління, полірування
- Різьблення, тесання
- різьблення, штампування, акварель, гуаш
- розколювання
- Розпис
- Розпис ангобами
- розпис гуашью
- розщеплення
- Розщеплення в руках
- Розщеплення в руках твердим відбійникоком
- Розщеплення в руках твердим відбійником; ретуш
- росписна емаль
- Рубання
- Рукопис
- рукопис, рисунок
- ручна вишивка
- ручна вишивка - "киргизький шов", "самаркандська гладь, тамбурний шов
- ручна вишивка - вирізування, мережка
- ручна вишивка - гаптування
- ручна вишивка - гладдю
- ручна вишивка - гладдю та стебнівкою
- ручна вишивка - гладдю, стебнівка
- ручна вишивка - гладь
- ручна вишивка - занізування, лічільна гладь
- ручна вишивка - мережка, вирізування
- ручна вишивка - подвійний хрестик
- ручна вишивка - ретязь, стебнівка
- ручна вишивка - рушниковий шов
- ручна вишивка - рушникові декоративні шви
- ручна вишивка - хрестик
- ручна вишивка - хрестик, мережка
- ручна вишивка гладдю
- Ручна робота
- ручне виробництво
- ручне збирання
- ручне мереживо - плетення гачком
- ручне плетення гачком
- ручне та машинне шитво
- ручне ткання
- ручне шиття
- ручні шви
- рушниковий шов
- сапфір рожевий - 2
- свердлення
- Сепія
- Сканування
- Скань
- склеювання
- скло
- Скол
- Сколювання
- скоропис
- скоропис 18 ст.
- скоропис, імітація напівуставу
- скоропис, імітація напівуставу, орнаментація
- скоропис, орнаментація
- скручування
- спеціальний анциркулейтед
- спеціальний друк
- сріблення
- срібло
- Срібло, лиття, карбування.
- срібна фарба
- Стесування
- стругання
- тасьма
- Таушування
- темпера
- темпера, позолота, тиснення
- темпера, сріблення, гравірування
- темпера, тиснення по левкасу
- Тесання
- Техніка Кування, карбування, золочення, емаль
- техніка люстрованої кераміки
- ти
- Типографський друк
- Тиснення
- Тиснення , вирізання
- тиснення вирізування
- тиснення на коленкорі
- тиснення по левкасу
- Тиснення по тканині
- тиснення по формі
- тиснення по шкірі
- Тиснення фольгою по шкірі
- Тиснення, вирізання
- тиснення, кування, карбування, гравірування, філігрань
- Тиснення, лиття, карбування
- тиснення, штампування, паяння
- тиснення,вирізування
- тканина
- тканина муарова
- тканина синтетична
- ткання
- Ткацтво
- Ткацтво, карбування, емаль
- Ткацтво, карбування, золочення, живописна емаль, олійний живопис по металу
- тонування
- Топографський друк
- Точіння
- точіння на верстаті
- травлення
- трафарет
- турмалін - 1
- туш
- фабричне виготовлення
- Фабричне виробництво
- Фабричне виробництво (машинне шиття)
- Фабричне виробництво (машинне шиття),трафарет
- фабричне ткання
- фабрічне виробництво
- фарбування
- фаричне виготовлення
- філігрань
- Формування
- Формування на гончарному верстаті
- Формуваня
- Фото друк чорно білий
- фотогравюра
- фотографія
- фотодрук
- Фотодрук кольоровий
- Фотодрук чорно білий
- Фотодрук чорно-білий
- фотодрук, рукопис
- фототипія
- фрабричне виготовлення
- хромолітографія
- цементація
- Чеканка
- чернь
- човникове ткання
- Чорніння
- шампування
- шви підкладна вісімка
- шитво перлами
- шито на машинці
- шито на руках
- шиття
- шиття на машинці
- шкіра
- шліфування
- шліфування, різьблення (гліптика)
- штамповка
- штампування
- штампування, друк, вальцювання
- штампування, емалювання
- штампування, емалювання, золотіння
- штампування, карбування
- штампування, фарбування
- штаппування
- Штапування
- Щтампування
-
Topics
-
Exhibiting
-
Exhibitions
- "Пектораль – знахідка століття. До 50-річчя дослідження скіфського кургану Товста Могила на Дніпропетровщині" 30.07.2021 -- 31.01.2022 р., м.Київ, Скарбниця НМІУ
- "Скіфське золото", Україна, м.Київ, Національний музей історії України. - 2021 р.
- "Сучасне ювелірне мистецтво України". м.Естергон (Угорщина). 1990 р.
- "Творчість сучасних художників-ювелірів України". Музей історичних коштовностей України. 1986 р.
- Міжнародна вставка "Україна-Швеція" на перехресті історії XVII - XVIII ст. 2008 р.
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі (Оказакі), Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1999-2001 рр. “Золото скіфів. Скарби стародавньої України”. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада: Торонто; Франція: Париж
- 2010 р. – „Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України”. – Австрія: Лінц
- 2011-2012 рр. - Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур
- 2012, Сінгапур.
- 1
- 1975 р. "Золото скіфів". Франція: Париж
- 1975 р. "Золото скіфів". Франція: Париж: Варшава
- 1975 р. "Із земель скіфських". США: Нью-Йорк, Лос-Анжелес
- 1976 р. "Золото скіфів". ПНР: Варшава
- 1982 р. “Кочові народи Євразії”. Японія: Токіо, Хиросіма, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р. " Кочові народи Євразії". Виставка Академії наук СРСР. Японія: Токіо
- 1982 р. "Кочові народи Євразії". Японія: Токіо, Хіросима, Фукуока, Уцуномія
- 1987 р. “Золото Києва”. Італія: Флоренція, Генуя
- 1987 р. "Золото Києва". Італія: Флоренція, Генуя
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць" Югославія: Загреб
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць". Югославія: Загреб
- 1989-1990 рр. “Сяйво українських скарбниць”. Югославія: Загреб
- 1989, Югославія, Загреб
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт.
- 1990 р. "Золото скіфів". Фінляндія: Турку
- 1991 р. “Золото степу. Археологія України”. Німеччина: Шлезвіг
- 1991 р. "Золото степу. Археологія України". Німеччина: Шлезвіг, Гамбург
- 1992 р. “Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)”. Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992-2022 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1993 р. “Золоті воїни українських степів”. Великобританія: Едінбург
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія: Едінбур
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія: Едінбург
- 1993 р. "Золото з Києва". Австрія: Відень
- 1993 р. "Золото степів". Франція: Тулуза
- 1993 р., "Золоті воїни українських степів". Велика Британія: Единбург
- 1993-1994 р. "Золото степів". Франція: Тулуза
- 1993-1994 рр. “Золото степів”. Франція: Тулуза
- 1994 р. “Старожитності України: від скіфів до Русі”. Данія: Оденсе
- 1994 р. "Старожитності України: від скіфів до Русі". Данія: Оденсе
- 1995-1996 рр. “Золото степу”. Італія: Мілан
- 1997 р. “Золото (культові предмети кочовиків)”. Фінляндія: Гельсінки
- 1997 р. “Золото степів України”. Італія: Віченца
- 1997 р. "Золото степів України". Італія, Вінченца
- 1997 р. "Скарби України". Люксембург: Люксембург
- 1997 р. Скарби України. Люксембург, Люксембург
- 1998 р. “Мистецтво України”. Італія: Турін
- 1998 р. "Мистецтво України". Італія: Турін
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі (Оказакі), Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 рр. “Золото України”. Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1999-2001 рр. “ Золото скіфів. Скарби стародавньої України: від скіфів до Русі”. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада: Торонто; Франція: Париж
- 2007 р. "Золото вершників степів. Шедеври музеїв України". Італія: Тренто
- 2007-2008 рр. Під знаком золотого грифона. Царські могили скіфів. Німеччина: Берлін, Мюнхен, Гамбург
- 2009–2010 рр. виставка НМІУ "Барвистий світ прикрас"
- 2010–2011 рр. – „Золотий небокрай. 4.5 тисячі років кочовиків України”. – Німеччина: Ганновер
- 2011-2012 рр. - Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур
- 2021–2022 рр. – Вінницький обласний краєзнавчий музей, «Зброя та військове спорядження: від давнини до сучасності»
- виставка "Живі, бо пам ятаємо..." 2015-2016 рр.
- виставка "Мистецькі шедеври України" з 2004 р.
- Виставка "Сучасне кримсько-татарське народне і декоративне мистецтво", м. Київ, 2005 р.
- виставка в 2018 р. "Зброя"
- Грудень 2013 - лютий 2014 рр., Білорусь, Мінськ.
- “Золоті скарби України”. Японія: Хіросіма, Яманасі, Осака; Південна Кореяя: Сеулі (Південна Корея) СінгапурСінгапур)
- “Золото скіфів” – Фінляндія (Турку)
- “Крим – золотий острів у Чорному морі” – Німеччина (Бонн); Нідерланди (Амстердам).
- «Європейська Україна. Доба Мазепи» (2022 р.)
- «Орьнек. В мереживі Криму», 2019
- «Символіка України: походження, традиції, доля». НМІУ 1991 – 1993 рр.
- «Скіфське золото». – НМІУ, серпень-вересень 2021 р.
- «Україна – Швеція: на перехрестях історії ХVІІ – ХVІІІ ст.» (НМІУ, 2008).
- «Час мамутів» (Франція, Париж, Національний музей природничої історії, 2004 –2005) «Мистецтво первісних мисливців» (НМІУ, 2018)
- <br> 1990 р. Золото скіфів. Фінляндія: Турку. – Skyyttien kulta-aarre. – Turku, 1990. – S. – Kat. №<br> <br>1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина: Шлезвіг. – Археологія України. – Київ–Шлезвіг,1991;<br> декоративных елементов в оформлении <br> 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока: Scythian gold. Museum of Historic Treasures of Ukraine. – Tokyo, 1992. <br> <br> 1993 р. Золото з Києва. – Австрія: Відень. – Gold aus Kiew. 170 meisterwerke aus der Schatzkammer der Ukraine. – Wien, 1993. – S. – Kat. №
- <br> 1990 р. Золото скіфів. Фінляндія: Турку. – Skyyttien kulta-aarre. – Turku, 1990. – S. – Kat. №<br> <br>1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина: Шлезвіг. – Археологія України. – Київ–Шлезвіг, 1991;<br> <br> 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока: Scythian gold. Museum of Historic Treasures of Ukraine. – Tokyo, 1992. – P. – Кат. № <br> <br> 1993 р. Золото з Києва. – Австрія: Відень. – Gold aus Kiew. 170 meisterwerke aus der Schatzkammer der Ukraine. – Wien, 1993. – S. – Kat. №
- <br> 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока: Scythian gold. Museum of Historic Treasures of Ukraine. – Tokyo, 1992. – P. – Кат. № <br>
- <br> 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока: Scythian gold. Museum of Historic Treasures of Ukraine. – Tokyo, 1992. – P. – Кат.75 №70 <br>
- <br>1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- <br>1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- <br>1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- "
- "Барвистий світ прикрас". НМІУ. 2010 р.
- "Великий і чудовий тріумвірат. Врубель, Сєров, Коровін". Київський музей російського мистецтва (нині – Національний музей "Київська картинна галерея"). 2012 р.
- "Великий і чудовий тріумвірат. Врубель, Сєров, Коровін". Київський національний музей російського мистецтва (нині – Національний музей "Київська картинна галерея"). 2012 р.
- "Дорогоцінні вклади XVII -- XIX ст. у зібранні Скарбниці НМІУ.", 2021 р.
- "Іван Мазепа. Погляд крізь століття". (2003)
- "Ми – український народ" (1997)
- "Народжена волею, ствержена зброєю
- "Обереги душі". Музей історичних коштовностей України. 2014 р.
- "Олександр Михальянц: ювелірне мистецтво, скульптура, емаль. Москва. Всеросійський музе
- "Памятки книжкового мистецтва" (НМІУ, 2017)
- "Пектораль – знахідка століття. До 50-річчя дослідження скіфського кургану Товста Могила на Дніпропетровщині" 30.07.2021 -- 31.01.2022 р., м.Київ, Скарбниця НМІУ
- "Персні. Тисячолітні історії звичних речей". Музей історичних коштовностей України. 2019 р.
- "Православ'я в історії культури українського народу" (1989-1992)
- "Православ'я в історії та культурі України" (1989-1992)
- "Скарби курганів Запоріжжя" - Україна, м. Запоріжжя, 1976-1977 р.
- "Скарби Національного музею історії України" (2000-2016), IV поверх НМІУ
- "Скарби України" Мінськ, Білорусія, грудень-лютий 2014 р.
- "Скарби України", Мінськ, Республіка Білорусь, грудень 2013-лютий 2014ю
- "Скарби України". -- Мінськ, Білорусь. Грудень 2013-січень 2014 рр.
- "Скіфське золото", Україна, м.Київ, Національний музей історії України. - 2021 р.
- "Слова незалежності"(23 серпня-30 вересня 2016 р.)
- "Спіраль часу" 2020 рік
- "Старожитності України від скіфів до Русі", Японія, 1992 р.
- "Сучасне ювелірне мистецтво України", МІКУ, 2006 ріік
- "Сучасне ювелірне мистецтво України". м.Естергом (Угорщина). 1990 р.
- "Сучасне ювелірне мистецтво України". м.Естергон (Угорщина). 1990 р.
- "Сучасне ювелірне мистецтво України". МІКУ, 2006 р.
- "Сучасне ювелірне мистецтво України". Музей історичних коштовностей України. 2006 р.
- "Сяє українська ризниця". м.Загреб (Югославія). 1989 р
- "Сяє українська ризниця". м.Загреб (Югославія). 1989 р.
- "Творчість сучасних художників-ювелірів України". Музей історичних коштовностей України. 1986 р
- "Творчість сучасних художників-ювелірів України". Музей історичних коштовностей України. 1986 р.
- "Україна і світ"
- "Україна і світ" (2011 р.)
- "Україна і світ", 2011 р.
- "Україна: шлях до незалежності". (1993) р.;
- "Україна: шлях до незалежності".(1993)
- "Українське коло: до сторіччя визвольних змагань 91(1917-1921 РР.) В уКРАЇНСЬКОМУ мУЗЕЇ У нЬЮ-йОРКУ
- "Художнє срібло Західної Європи XV- поч. ХХ ст."/
- "Яблонець-80". Чехословаччина. 1980
- "Яблонець-80". Чехословаччина. 1980 р.
- •<br>1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- 007 р.,“Золото вершників степів. Шедеври музеїв України”.Італія, Тренто
- 11990 р. "Золото скіфів". Фінляндія: Турку
- 19 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі (Оказакі), Фукуока, Кіото, Йокогамарін
- 1929 р. Київ. Всеукраїнський історичний музей
- 1975 р. "Золото скіфів ". Франція: Париж
- 1975 р. "Золото скіфів". Франція: Париж
- 1975 р. "Із земель скіфських ". США: Нью-Йорк, Лос-Анжелес
- 1975 р. "Із земель скіфських". США: Нью-Йорк, Лос-Анжелес
- 1975 р. Золото скіфів. Франція, Париж
- 1976 р. – США, м. Нью-Йорк
- 1976 р. "Золото скіфів". ПНР: Варшава
- 1976 р. Золото скіфів. ПНР, Варшава
- 1976 р., Польща, Варшава;
- 1977 р. – Франція, м. Париж
- 1982 р. – «Кочові народи Євразії». – Японія: Токіо, Хіросіма, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р. “Кочові народи Євразії”. Японія: Токіо, Хиросіма, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р. " Кочовые народы Евразии". Выставка Академии наук СССР. Японія: Токіо
- 1982 р. "Кочові народи Євразії". Японія: Токіо, Хіросима, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р. Кочові народи Євразії. Японія: Токіо, Хіросима, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р., Японія, Токіо, Хіросіма, Фукуока, Уцуномія
- 1982 р., Японія, Токіо, Хіросіма, Фукуока, Уцуномія;
- 1987 р. “Золото Києва”. Італія: Флоренція, Генуя
- 1987 р. "Золото Києва". Італія: Флоренція, Генуя
- 1987 р. Золото Києва. Італія: Флоренція, Генуя
- 1987 р., Італія, Флоренція; 1989 р., Югославія; 1991 р., Німеччина, Шлезвіг; 1992 р., Японія; 1993р., Велика Британія, Единбург; 1993 р., Австрія, Відень; 1994 р., Данія, Оденсе; 1994 р., Франція, Тулуза; 1995 р., Італія, Мілан; 1997 р., Люксембург; 1997 р., Фінляндія; 1998 р., Японія, Токіо; 1998 р., Італія, Мілан; 2007 р., Італія, Тренто; 2010 р., Австрія, Лінц; 2010 – 2011 рр., Японія, Сеул, Сінгапур.
- 1989 р. – медальєрна виставка у Югославії.
- 1989 р. “Сяйво українських скарбниць”. Югославія: Загреб
- 1989 р. Югославія, Загреб
- 1989 р., “Сяйво українських скарбниць”. Югославія: Загреб
- 1989 р., "Сяйво українських скарбниць". Югославія: Загребць
- 1989 р., Югославія, Загреб
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць". Югославія: Загреб
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць". Югославія, Загреб
- 1989-1990 р. "Сяйво українських скарбниць". Югославія: Загреб
- 1989-1990 р., Угорщина, Будапешт
- 1989-1990 рр. - "Скарби музеїв України". Угорщина. Будапешт.
- 1989-1990 рр. - Угорщина, Будапешт
- 1989-1990 рр. – Сяйво українських скарбниць Югославія, Загреб
- 1989-1990 рр. – Сяйво українських скарбниць. Югославія, Загреб
- 1989-1990 рр. “Сяйво українських скарбниць”. Югославія: Загреб
- 1989-1990 рр. "Сяйво українських скарбниць", Югославія, Загреб
- 1989-1990 рр. Сяйво українських скарбниць Югославія, Загреб
- 1989-1990 рр. Сяйво українських скарбниць. Югославія: Загреб
- 1989-1990 рр. Сяйво українських скарбниць. Югославія: Загреб: Sjaj ukrajinskih riznica. — Zagreb, 1989. — S. 49, 188. — Кат. № 24. 1990 р. Золото скіфів. Фінляндія: Турку: Skyyttien kulta-aarre. — Turku, 1990. — S. 11, 48. — Кат. № 11. 1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина: Шлезвіг: Gold der Steppe. Arheologie der Ukraine. — Hamburg, 1991. — S. 303, 361. — Кат. № 87; Золото степу. Археологія України. Каталог виставки. — Гамбург, 1991. — С. 303, 361. — Кат. № 87. 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. — XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока: Scythian gold. Museum of Historic Treasures of Ukraine. — Tokyo, 1992. — P. 52. — Кат. № 36. 1994 р. Старожитності України: від скіфів до Русі. Данія: Оденсе: Henrik Trance. Steppens nomader — skovens bunder. Ukraines arkeologi i 2000 er (900 f. Kr. — 1240). — Odense, 1994. — S. 19, 71. — Кат. № 33. 1999-2001 рр. Золото скіфів. Скарби стародавньої України. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада
- 1989-1990, Угорщина, Будапешт
- 1989-1990, Угорщина, Будапешт
- 1989-1990, Угорщина, Будапешт.
- 1989, "Сяйво українських скарбниць". Югославія: Загребрг.
- 1989, Югоалавія, Загреб
- 1989, Югославі, Загреб
- 1989, Югославія, Загреб
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1993, Австрія, Відень; 1993, Великобританія, Единбург; 1997, Люксембург.
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1993, Австрія, Відень; 1993, Великобританія, Единбург; 2011-2012, Японія, Хіросіма, Яманасі , Осака; Південна Корея, Сеул; Сінгапур; 2013-2014, Білорусь, Мінськ.
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 2011-1012; Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур.
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997, Фінляндія, Гельсінкі; 2013-2014 рр., Білорусь, Мінськ.
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997; Люксембург; 2011-1012, Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур. 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997; Люксембург; 2011-1012, Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур. 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997; Люксембург; 2011-1012, Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур. 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997; Люксембург; 2011-1012, Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур. 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт; 1997; Люксембург; 2011-1012, Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака; Республіка Корея, Сеул; Сінгапур.
- 1989, Югославія, Загреб; 1989-1990, Угорщина, Будапешт.
- 1989, Югославія, Загреб.
- 1989, Югославія. Загреб
- 1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку). 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг). 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока). 1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень). "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург). "Золото степів" – Франція (Тулуза).
- 1990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- 1990 р. – „Золото скіфів”. – Фінляндія: Турку.
- 1990 р. – "Золото скіфів". – Фінляндія: Турку
- 1990 р. – "Золото скіфів". – Фінляндія: Турку
- 1990 р. “Золото скіфів” – Фінляндія: Турку
- 1990 р. “Золото скіфів”. Фінляндія: Турку
- 1990 р. "Золото скіфів". Фінляндія: Турку
- 1990 р. Золото скіфів. Фінляндія: Турку
- 1991 – “Золото степів. Археологія України” – Німеччина (Шлезвіг)
- 1991 – 1993 рр. – виставка в НМІУ «Символіка України: походження, традиції, доля».
- 1991 р. – „Золото степів. Археологія України”. – Германія: Шлезвіг.
- 1991 р. – „Золото степів. Археологія України”. – Німеччина: Шлезвіг.
- 1991 р. “Золото степів. Археологія України”. Німеччина: Шлезвіг
- 1991 р. “Золото степів. Археологія України”.Німеччина: Шлезвіг
- 1991 р. “Золото степу. Археологія України”. Німеччина: Шлезвіг
- 1991 р. "Золото степу. Археологія України". Німеччина, Шлезвіг, Гамбург
- 1991 р. "Золото степу. Археологія України". Німеччина: м. Шлезвіг
- 1991 р. "Золото степу. Археологія України". Німеччина: Шлезвіг, Гамбур
- 1991 р. "Золото степу. Археологія України". Німеччина: Шлезвіг, Гамбург
- 1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина, Шлезвіг, Гамбург
- 1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина: Шлезвіг
- 1991 р.,"Золото степу.Археологія України". Німеччина: Шлезвіг
- 1992 - 2021 рр. - виставка «Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення» НМІУ
- 1992 - 2021 рр. - виставка «Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення»НМІУ
- 1992 - 2021 рр. - виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення" НМІУ
- 1992 - 2021 рр. - виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення" НМІУ
- 1992 - 2021 рр. виставка«Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення»,
- 1992 - 2022 рр. - виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення" НМІУ
- 1992 - 2022 рр. - виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1992 - 2022 рр. - виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1992 - 2022 рр. - виставка "Історія грошового обігу на території України: від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1992 р. – „Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)”. – Японія: Токіо, Кіото, Фукуока.
- 1992 р. – «Золото скіфів».- Японія: Токіо, Кіото, Фукуока.
- 1992 р. – "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст.)" - Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. – "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст.)" - Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. “Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)”. Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.) ". Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)". Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. — XIV ст. н.е.)". Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. — XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока
- 1992 р.,“Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)”. Японія: Токіо, Кіото і Фукуока
- 1992-2021 рр. - виставка «Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення»НМІУ
- 1992-2022 - виставка "Історія грошового обігу на території України"
- 1992-2022 - виставка "Історія грошового обігу на території України"
- 1992-2022 рр. - виставка «Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення»НМІУ
- 1992-2022 рр. - виставка "Історія грошового обігу на території України"
- 1992-2022 рр. - виставка "Історія грошового обігу на території України". НМІУ, Київ.
- 1992-2022 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1992-2022 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ
- 1992-2022 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення"; НМІУ <br>
- 1992–2021 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення" НМІУ
- 1992–2021 рр. – виставка "Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення" НМІУ
- 1993 -1994 р.- "Золото степів" - Франція: Тулуза
- 1993 -1994 р.- "Золото степів" - Франція: Тулуза
- 1993 – “Вироби античного мистецтва Євразії” – Швейцарія (Цюріх)
- 1993 – “Золото степів” – Франція (Тулуза)
- 1993 р. – „Золоті воїни українських степів”. – Великобританія: Едінбург.
- 1993 р. – „Золото з Києва”. – Австрія: Відень.
- 1993 р. – "Золоті воїни українських степів" – Великобританія: Едінбург
- 1993 р. – "Золото з Києва" – Австрія: Відень
- 1993 р. – "Вироби античного мистецтва Євразії". Швейцарія: Цюрих; Японія: Кіото
- 1993 р. – "Золоті воїни українських степів" – Великобританія: Едінбург
- 1993 р. – "Золото з Києва" – Австрія: Відень
- 1993 р. “Золоті воїни українських степів”. Великобританія: Едінбург
- 1993 р. “Золото Києва”. Австрія: Відень
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія: Едінбур
- 1993 р. "Золото з Києва". Австрія: Відень
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія, Едінбург
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія: Едінбур
- 1993 р. "Золоті воїни українських степів". Великобританія: Едінбург
- 1993 р. "Золото з Києва". Австрія: Відень
- 1993 р. "Золото степів". Франція, Тулуза
- 1993 р. "Золото степів". Франція: Тулуза
- 1993 р. Золоті воїни українських степів. Великобританія, Едінбург
- 1993 р. Золото з Києва. Австрія, Відень
- 1993 р. Золото степів. Франція, Тулуза
- 1993 р., “Золоті воїни українських степів”.Великобританія: Едінбург.
- 1993 р., “Золото з Києва”.Австрія:Відень.
- 1993 р., "Золото з Києва". Австрія: Відень
- 1993 р., Австрія, Відень
- 1993 р., Будапешт, Угорщина; Велика Британія, Единбург; 1993 р., Австрія, Відень; 1994 р., Данія, Оденсе; 1994 р., Франція, Тулуза; 2010 – 2011 рр., Японія, Сеул, Сінгапур
- 1993 р., Велика Британія, Единбург
- 1993 р.,“Золоті воїни українських степів”.Велика Британія: Единбург
- 1993 р.,“Золото з Києва”. Австрія: Відень
- 1993-1994 р. "Золото степів". Франція: Тулуза
- 1993-1994 р. "Золото степів". Франція: Тулуза
- 1993-1994 рр. – “Золото степів”. Франція: Тулуза
- 1993-1994 рр. – виставка “Золото степів”, Музей августинців, м. Тулуза, Франція
- 1993-1994 рр. “Золото степів”. Франція: Тулуза
- 1993-1994 рр. Золото степів. Франція, Тулуза
- 1993-1994рр. - Франція, Тулуза
- 1993–1994 рр. – „Золото степів”. – Франція: Тулуза.
- 1993, Австрія, Від
- 1993, Австрія, Відень
- 1993, Австрія, Відень; 1993, Великобританія, Единбург.
- 1993, Великобританія , Единбург
- 1993, Великобританія, Единбург
- 1993р., Велика Британія, Единбург; 1993 р., Австрія, Відень; 1994 р., Данія, Оденсе; 1994 р., Франція, Тулуза
- 1993р.,“Золоті воїни українських степів”.Велика Британія: Единбург
- 1994 р. – «Старожитності України: від скіфів до Русі». – Данія: Оденсе.
- 1994 р. – "Старожитності України: від скіфів до Русі" – Данія: Оденсе
- 1994 р. – "Старожитності України: від скіфів до Русі" – Данія: Оденсе
- 1994 р. “Старожитності України: від скіфів до Русі”. Данія: Оденсе
- 1994 р. "Старожитності України: від скіфів до Русі". Данія: Оденсе
- 1994 р. "Старожитності України: від скіфів до Русі". Данія: Оденсе
- 1994 р. "Старожитності України: від скіфів до Русі". Данія: Оденсе
- 1994 р. Старожитності України: від скіфів до Русі. Данія
- 1994 р., “Старожитності України: від скіфів до Русі: Оденсе
- 1994 р., “Старожитності України: від скіфів до Русі". Данія: Оденсе
- 1994 р., Данія
- 1994 р., Франція, Тулуза
- 1994 р.,"Золото степів". Франція: Тулуза
- 1994 р.,"Золото степів". Франція: Тулуза
- 1994-2001 рр. Київ НМІУ, виставка ікон; 2006 р. – Київ, Український дім. Виставка ікон.
- 1995-1996 р. "Золото степів". Італія: Мілан
- 1995-1996 рр. “Золото степу”. Італія: Мілан
- 1995-1996 рр. Золото степів. Італія: Мілан
- 1995-1996 рр., “Золото степу”. Італія: Мілан.
- 1995-1996 рр., “Золото степу”.Італія: Мілан.
- 1995–1996 р. – «Золото степів». – Італія: Мілан.
- 1995–1996 р. – "Золото степів" – Італія: Мілан.
- 1995–1996 р. "Золото степів". Італія: Мілан
- 1996р., Італія, Мілан
- 1997 – “Скарби України” – Люксембург (Люксембург)
- 1997 – “Скарби України” – Люксембург (Люксембург)рг)
- 1997 р. - Італія, Вінченсе
- 1997 р. – „Золото (культові предмети кочовиків)”. – Фінляндія: Гельсінкі.
- 1997 р. – „Скарби України”. – Люксембург: Люксембург.
- 1997 р. – «Золото степів України». – Італія: Віченца.
- 1997 р. – "Золото (культові предмети кочовиків)" – Фінляндія: Гельсінкі
- 1997 р. – "Коштовності України". Люксембург
- 1997 р. “Золото (культові предмети кочовиків)”. Фінляндія: Гельсінки
- 1997 р. “Золото (культові предмети кочовиків)”. Фінляндія: Хельсінки
- 1997 р. “Золото степів України”. Італія: Віченца
- 1997 р. “Скарби України”. Люксембург: Люксембург
- 1997 р. "Золото степів України". Італія, Вінченца
- 1997 р. "Скарби України". Люксембург: Люксембург
- 1997 р. "Золото (культові предмети кочовиків)". Фінляндія: Гельсінки
- 1997 р. "Золото (культові предмети кочовиків)". Фінляндія: Гельсінкі
- 1997 р. "Золото степів України". Італія, Вінченца
- 1997 р. "Золото степів України". Італія: Вінченсе
- 1997 р. "Золото степів України". Італія: Віченца
- 1997 р. "Золото. Культові предмети кочовиків". Фінляндія: Гельсінки
- 1997 р. "Скарби України". Люксембург: Люксембург
- 1997 р. Скарби України. Люксембург, Люксембург
- 1997 р., “Золото. Культові предмети кочовиків”. Фінляндія: Гельсінки
- 1997 р., Люксембург
- 1997 р.,“Скарби України”. Люксембург
- 1997, "Золото (культові предмети кочовиків)". Фінляндія, Гельсінкі
- 1997, Люксембург
- 1997, Люксембург.
- 1997, Фінляндія, Гельсінкі
- 1997, Фінляндія, Гельсінкі.
- 1998 р. - Італія, Турін
- 1998 р. – „Мистецтво України”. – Італія: Турін.
- 1998 р. – "Золото України" – Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998 р. – "Золото України" – Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998 р. “Мистецтво України”. Італія: Турін
- 1998 р. "Мистецтво України". Італія: Турін
- 1998 р., Італія, Турін
- 1998 р.,“Мистецтво України”. Італія: Турин
- 1998 р."Мистецтво України". Італія, Турін
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі (Оказакі), Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Окадзакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 р. "Золото України". Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 рр. “Золото України”. Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 рр. "Золото України ". Японія: мм. Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 рр. Золото України. Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1998-1999 рр.,“Золото України”. Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото і Йокогама
- 1999 р. – "Золото України". – Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогамма
- 1999 р. – "Золото України". – Японія: Оказакі. Фукуока, Кіото, Йокогама
- 1999 р. – виставка присвячена 100-річчю Національного музею історії України.
- 1999-2001 р. "Золото скіфів. Скарби стародавньої України": 1999 р. – США: Сан-Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос-Анджелес, Нью-Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас-Ситі; Франція: Париж
- 1999-2001 р. "Золото скіфів. Скарби стародавньої України": 1999 р. – США: Сан-Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос-Анджелес, Нью-Йорк. 2001 р. – Канада: Торонто; США: Канзас-Ситі; Франція: Париж
- 1999-2001 рр. “ Золото скіфів. Скарби стародавньої України: від скіфів до Русі”. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада: Торонто; Франція: Париж
- 1999-2001 рр. “Золото скіфів. Скарби стародавньої України”. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада: Торонто; Франція: Париж
- 1999-2001 рр. Золото скіфів. Скарби стародавньої України. США: Сан-Антоніо, Балтимор, Лос-Анжелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада: Торонто; Франція: Париж
- 1999-2001 рр., США, Сан-Антоніо, Балтімор, Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Канзас-Сіті; Канада, Торонто; Франція, Париж;
- 1999–2001 р. — "Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: 1999 р. — США: Сан-Антоніо. 2000 р. — США: Балтимор, Лос-Анджелес, Нью-Йорк. 2001 — Канада: Торонто; США: Канзас-Ситі; Франція: Париж
- 1999–2001 рр. – „Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: 1999 р. – США: Сан–Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос–Анджелес, Нью–Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас–Ситі; Франція: Париж.
- 1999–2001 рр. – „Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: 1999 р. – США: Сан–Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос–Анджелес, Нью–Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас–Ситі;
- 1999–2001 рр. – „Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: 1999 р. – США: Сан–Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос–Анджелес, Нью–Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас–Ситі; Франція: Париж
- 1999–2001 рр. – "Золото скіфів. Скарби стародавньої України": 1999 р. – США: Сан–Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос–Анджелес, Нью–Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас–Ситі; Франція: Париж
- 1999–2001 рр. “Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: США (Сан-Антоніо,1999 р.; Балтимор, Лос-Анджелес, Нью–Йорк, 2000 р.). Канада (Торонто); США (Канзас-Ситі); Франція (Париж), 2001 р.
- 1999, Японія Оказакі, Фукуока, Кіото, Токіо, Йокогама
- 1999, Японія, Оказакі, Фукуока, Кіото, Токіо, Йокогама.
- 2001 р. – "Золото скіфів. Скарби Стародавньої України" – Франція; Париж
- 2002-2004 рр. "Художнє срібло Західної Європи
- 2003 р. - Франція, Сент-Аман-Монтрон
- 2004–2005 рр. – «Час мамутів» (Франція, Париж, Національний музей природничої історії)
- 2006-2007 рр. – виставка “Золото вершників степів. Шедеври музеїв України”, Музей Кастело дель Бонконсігліо, м. Тренто, Італія
- 2006–2007 рр. – виставка “Золото вершників степів. Шедеври музеїв України”, Музей Кастело дель Бонконсігліо, м. Тренто, Італія
- 2007 р. - Італія, Таренто, Мілан
- 2007 р. - Франція, Сент-Аман-Монтрон
- 2007 р. "Золото вершників степів. Шедеври музеїв України". Італія: Тренто
- 2007 р. "Золото вершників степів. Шедеври музеїв України". Італія: Тренто
- 2007-2008 рр. Під знаком золотого грифона. Царські могили скіфів. Німеччина: Берлін, Мюнхен, Гамбург
- 2008 - 2009 р. - “Золоті володарі степів – скіфські царські поховання Євразії” - Угорщина: Будапешт.
- 2008 - 2009 р. - “Золоті володарі степів – скіфські царські поховання Євразії” - Угорщина: Будапешт.
- 2008 р. - Австрія, Леобен, Лінц
- 2008 р. – Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського, «До 100-річчя відкриття мізинської стоянки»
- 2008 р. – Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського, "До 100-річчя відкриття Мізинської стоянки"
- 2008 р.– Чернігівський історичний музей ім. В. Тарновського, «До 100-річчя відкриття Мізинської стоянки»
- 2009 - “Золото степу” – Австрія (Леобен); Німеччина (Мангейм).
- 2009 – “Золото степу” – Австрія (Леобен); Німеччина (Мангейм).
- 2009 р. – „Золото степу”. – Австрія: Леобен.
- 2009 р. "Золото степу". Австрія: Леобен; Німеччина: Мангейм
- 2009 р. "НМІУ - 110"
- 2009 р. Золото степу. Австрія: Леобен
- 2009 р. Золото степу. Австрія: Леобен; Німеччина: Мангейм
- 2009 р. Під знаком золотого грифона. Царські могили скіфів. Угорщина: Будапешт
- 2009-2010 рр. - Німеччина, Мангайм
- 2009-2010 рр. Золото степу. Німеччина: Мангейм
- 2009–2010 рр. – „Золото степу”. – Німеччина: Мангейм.
- 2009–2010 рр. виставка НМІУ "Барвистий світ прикрас"
- 2009–2010 рр. виставка НМІУ "110 років музею"
- 2009–2010 рр. виставка НМІУ "Барвистий світ прикрас"
- 2010 р.“Візантія. Слава і повсякденне життя”. Німеччина: Бон)
- 2010 – 2011 рр.,“Золоті скарби України”.Японія: Хіросіма, Яманасі і Осака; Південна Корея: Сеул; Сінгапур
- 2010 р. – „Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України”. – Австрія: Лінц
- 2010 р. – „Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України”. – Австрія: Лінц.
- 2010 р. – Австрія, Лінц
- 2010 р. – виставка “Золотий горизонт. 4 тисячі років кочовиків України” – Музей-замок міста Лінц, Австрія
- 2010 р. – виставка “Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України” – Музей-замок міста Лінц, Австрія
- 2010 р. – виставка "Золотий небокрай. Золоті вироби кочовиків України”, Музей Федеральної землі Верхня Австрія, м. Лінц, Австрія
- 2010 р. – виставка "Золотий небокрай. Золоті вироби кочовиків України”, Музей Федеральної землі Верхня Австрія, м. Лінц., Австрія
- 2010 р. "Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України". Австрія: Лінц
- 2010 р. Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України. Австрія: Лінц
- 2010 р.,“Золотий небокрай. 4000 років кочовиків України”. Австрія: Лінц;Німеччина: Гановер
- 2010-2011 р. "Золотий небокрай. 4.5 тисячі років кочовиків України". Німеччина: Ганновер
- 2010-2011 р. 4.5 тисячі років кочовиків України". Австрія: Лінц; Німеччина: Ганновер
- 2010-2011 рр. – Німеччина, Гановер
- 2010-2011 рр. Золотий небокрай. 4500 років кочовиків України. Німеччина: Ганновер.
- 2010–2011 рр. – „Золотий небокрай. 4.5 тисячі років кочовиків України”. – Німеччина: Ганновер
- 2010–2011 рр. – виставка “Золотий горизонт. 4 тисячі років кочовиків України” – Музей Нижньої Саксонії, м. Ганновер, Німеччина
- 2010–2011 рр. – виставка “Золотий небокрай. 4 тисячі років кочовиків України” – Музей Нижньої Саксонії, м. Ганновер, Німеччина
- 2011
- 2011 -- 2012 роки:виставка в Японії, Сінгапурі, Південній Кореї
- 2011-1012; Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака.
- 2011-2012 Пывденна Корея, Сеул
- 2011-2012 р. - «Золоті скарби України». – Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур.
- 2011-2012 р. Японія: Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея: Сеул; Сінгапур
- 2011-2012 рр. - виставка ”Золоті скарби України”, м. Хіросіма, м. Кіото, м. Яманасі, Японія; м. Сеул, Південна Корея; м. Сінгапур, Сінгапур
- 2011-2012 рр. - Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур
- 2011-2012 рр. - Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур.
- 2011-2012 рр. - Японія: Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея: Сеул; Сінгапур
- 2011-2012 рр. Золоті скарби України. Японія: Хіросима, Яманасі, Осака; Південна Корея: Сеул; Сінгапур
- 2011-2012 рр., Японія, Хіросіма, Кіото, Яманасі; Північна Корея, Сеул; Сінгапур.
- 2011-2012 рр.,“Золоті скарби України”. Японія:Хіросіма, Яманасі і Осака, Південна Корея: Сеул, Сінгапур. ур
- 2011-2012 рр.,“Золоті скарби України”. Японія:Хіросіма, Яманасі і Осака, Південна Корея: Сеул, Сінгапур
- 2011-2012 рр.,“Золоті скарби України”. Японія:Хіросіма, Яманасі і Осака, Південна Корея: Сеул, Сінгапур.
- 2011-2012 рр.,“Золоті скарби України”. Японія:Хіросіма, Яманасі і Осака, Південна Корея: Сеул; Сінгапур
- 2011-2012 рр.,“Золоті скарби України”. Японія:Хіросіма, Яманасі і Осака, Південна Корея: Сеул; Сінгапурур
- 2011-2012, Південна Корея, Сеул.
- 2011-2012, Південно Корея, Сеул
- 2011-2012, Сінгапур
- 2011-2012, Японія, Хіросіма, Яманасі , Осак
- 2011-2012, Японія, Хіросіма, Яманасі , Осака;
- 2011-2012, Японія, Хіросіма, Яманасі , Осака.
- 2011-2012, Японія, Хіросіма, Яманасі ,Осака
- 2011-2012; Японія, Хіросіма, Яманасі, Осака
- 2011, Республіка Корея, Сеул.
- 2012-2015 рр. "Українська світлиця"
- 2012, Республіка Корея, Сеул
- 2012, Сінгапур.
- 2012, Сунгапур
- 2013 р. - виставка “Кредо – християнізація Європи в середні віки”, музей Кайзерпфальц, м. Падеборн, Німеччина
- 2013 р. - виставка “Кредо – християнізація Європи в середні віки”, музей Кайзерпфальц, м. Падерборн, Німеччина
- 2013 р. – всеукраїнський міжмузейний проєкт “Велике і Величне”, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “Мистецький Арсенал”, м. Київ
- 2013-2014 – “Крим – золотий острів у Чорному морі” – Німеччина (Бонн); Нідерланди (Амстердам)
- 2013-2014 рр., Білорусь, Мінс
- 2013-2014 рр., Білорусь, Мінськ.
- 2013-2014, Білорусь, Мінськ
- 2013-2014, БілорусьЮ Мінськ
- 2016 р. - "Слова незалежності"
- 2016 р. виставка "Земля козаків" очима сирійського мандрівника 17 ст" в Національному заповіднику "Софія Київська"
- 2016-2018 рр. Київ НМІУ, виставка ікон
- 2016–2019 рр. – НМІУ, «Зброя від давнини до сучасності»
- 2016–2019 рр. – НМІУ, «Зброя від давнини до сучасності»2016–2019 рр. – НМІУ, «Зброя від давнини до сучасності»2016–2019 рр. – НМІУ, «Зброя від давнини до сучасності»
- 2018 р. – НМІУ, «Мистецтво первісних мисливців»
- 2018 р. – виставка НМІУ «Мистецтво первісних мисливців»
- 2018 р. – НМІУ «Мистецтво первісних мисливців»
- 2018 р. , НМІУ, «Мистецтво первісних мисливців»
- 2018 р.– НМІУ,«Мистецтво первісних мисливців»
- 2019-2020 -- «На захисті Незалежності»
- 2019.р. Виставка до 130-ліття від дня народження Є. Коновальця НМІУ.
- 2020 р. - виставка “Цивілізації України. Від культури Трипілля, скіфського золота до Майдану”, Музей прикладного мистецтва і дизайну – філія Литовського художнього музею, м. Вільнюс, Литва
- 2020 р. - виставка “Цивілізації України. Від культури Трипілля, скіфського золота до Майдану”, Музей прикладного мистецтва і дизайну – філія Литовського художнього музею, м. Вільнюс, Литвар
- 2020 р. - виставка “Цивілізації України. Від культури Трипілля, скіфського золота до Майдану”, Музей прикладного мистецтва і дизайну – філія Литовського художнього музею, м. Вільнюс, Литвар.
- 2020 р., «Цивілізації України. Від культури Трипілля, скіфського золота до Майдану». Литва: м.Вільнюс
- 2020 р., Литва, Вільнюс.
- 2020-2021 р. Скіфський звіриний стиль: труднощі "перекладу", НМІУ
- 2021 - "Золото скіфів", НМІУ, м.Київ
- 2021 р. – "Скіфське золото". – Київ, приміщення НМІУ
- 2021 р. – "Скіфське золото". – Київ, приміщення НМІУ
- 2021 рік. Пектораль. знахідка століття. Київ, філіал Скарарбниця НМІУ.
- 2021-2022 виставка "10958 днів незалежності"
- 2021-2022 рр. – Пектораль. знахідка століття. – Київ, філіал Скарарбниця НМІУ.
- 2021-2022 рр. – Пектораль. знахідка століття. – Київ, філіал Скарбниця НМІУ.
- 2021–2022 рр. – виставка “Русь–вікінги на сході”, Музей Мосгард (Королівство Данія, м. Орхус)
- 2021–2022 рр. – Вінницький обласний краєзнавчий музей, «Зброя та військове спорядження: від давнини до сучасності»
- 975 р. "Із земель скіфських". США: Нью-Йорк, Лос-Анжелес
- 989-1990, Угорщина, Будапешт
- 990 "Золото скіфів" – Фінляндія (Турку)<br>. <br> 1991 "Золото степів. Археологія України" – Німеччина (Шлезвіг)<br>. <br> 1992 р. "Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. – XIV ст. н.е.)" – Японія (Токіо, Кіото, Фукуока)<br>. <br>1993 р.:"Золото з Києва" – Австрія (Відень)<br>. <br> "Золоті воїни українських степів" – Великобританія (Едінбург)<br>. <br> "Золото степів" – Франція (Тулуза)<br>.
- 994 р. – "Старожитності України: від скіфів до Русі" – Данія: Оденсе
- Березень-жовтень 2019 р. - виставка
- Березень-жовтень 2019 р. - виставка "Українське коло: до сторіччя визвольних змагань (1917-1921 рр.)". - Український музей. США. Нью Йорк.
- березень-жовтень 2019 р. -виставка "Українське коло: до сторіччя визвольних змагань(1917-1921 рр.)" - Український Музей у Нью Йорку
- березень-червень 2017 р. - ювілейна виставка , присвячена 100-річчю Української революції. - НМІУ. Київ
- березень-червень 2017р. Присвячена 100-річчю Української революції.
- Борці за українську державу" (2018–2019 рр.)
- В орбіті християнської культури. До 1030-річчя хрещення Русі (19-31.10.2018 р.)
- Великобританія, Единбург
- Великобританія, Единбург; 2011-2012
- Великобританія, Единбург.
- вистава "Художнє срібло Західної Європи XVI -поч.
- Виставка " Художнє срібло Зах. Європи XVI-XVII т.". МІКУ ( тепер- Скарбниці НМІУ) 2002-2004 рр.
- Виставка – «Пектораль – знахідка століття» - Скарбниця НМІУ. З 30.07.2021 р. по 28.02.2022 р.
- Виставка “Україна незалежна” (до 10‑х роковин Незалежності України) в НМІУ. Серпень 2001 р.
- Виставка “Україна незалежна” (до 10‑х роковин Незалежності) в НМІУ (серпень 2001 р.).
- Виставка “Україна незалежна” (літо 2001 року) в НМІУ
- Виставка “Україна: шлях до незалежності” в НМІУ (реекспозиція зали № 33).
- Виставка “Україна: шлях до незалежності” в НМІУ.
- Виставка “Цивілізації України. Від культури Трипілля, скіфського золота до Майдану”, Музей прикладного мистецтва і дизайну – філія Литовського художнього музею, м. Вільнюс, Литва, 2020 р.
- виставка "Ангели" 2018 р. у львівському музеї (куратор Павло Гудімов
- виставка "Ангели" 2018 р. у львівському музеї (куратор Павло Гудімов&"
- виставка "Ангели" 2018 р. у львівському музеї (куратор Павло Гудімов"
- Виставка "Борці за українську державу" (2018–2019 рр.)
- Виставка "Спіраль часу", Скарбниця НМІУ, 2020 рік.
- Виставка "Сучасне кримсько-татарське народне і декоративне ммистецтво", м. Київ, 2005 р.
- Виставка "Художнє срібло Західної Європи XV-XX ст.". 2002-2004, МІКУ (тепер -- Скарбниця НМІУ).
- Виставка "Явлення. Пам'ятки Братського монастиря". Національний художній мущзей України. листопад 2018 р. - 31 березня 2019 р.
- виставка в м. Тулуза (Франція)
- виставка в НМІУ 2018 р.
- виставка в Обласному краєзнавчому музеї м.Вінниця
- виставка в Японії, Сінгапурі, Південній Кореї
- Виставка до 110-ї річниці незалежності України (2009 р.)
- Виставка до 21-ї річниці створення Служби Безпеки України (01.03.2013–01.03.2014) в приміщенні СБУ
- Виставка до 400-річчя Хотинської битви. Національний музей історії України (жовтень 2021-лютий 2022)
- Виставка моделей транспорту у НМІУ, 2020-2022 рр.
- виставка НМІУ "Зброя в колекції НМІУ: від давнини до сучасності" (2016-2019рр.)
- виставка НМІУ "Зброя в колекції НМІУ: від давнини до сучасності" (2016-2019рр.)
- виставка НМІУ "Скарби НМІУ" (2002-2019)
- Виставка творів О.Михальянца. Сімферополь. Художній музей. 1987
- Виставка творів О.Михальянца. Сімферополь. Художній музей. 1987 рік.
- виставка у обласному краєзнавчвому музеї м. Віниця
- виставка у філії НМІУ "Скарбниця НМІУ"
- виставка у філлії НМІУ "Скарбниця НМІУ"
- виставка у філлії НМІУ "Скарбниця НМІУ"ot;
- Виставки «Україна – Швеція: на перехрестях історії ХVІІ – ХVІІІ ст.» (НМІУ, 2008).
- Виставки у містах: Загреб, Шлезвіг, Мілан, Турін, Тренто, Будапешт, Токіо, Кіото, Відень, Тулуза, Едінбург, Оденсе, Лінц, Фукуоко
- Виставки: Золото скіфів. Скарби Стародавньої України. - США: Сан - Антоніо; Балтімор; Лос-Анжелес; Нью-Йорк; Канзас-Сіті. Торонто (Канада); Париж (Франція).
- Володимирова спадщина: Київська православна митрополія в калейдоскопі української історії XVII–XVIII ст. (листопад, 2020 р. - березень, 2021 р.)
- грудень 2013- лютий 2014 рр. Білорусь, Мінськ
- Дивосв
- Дивосвіт Трипілля
- Експонувався на виставці музею до 25-ліття Незалежності України (серпень-грудень 2016 р.)
- З 2001 р. експонувався на ювілейній виставці “Україна незалежна”
- Золото скіфів. Скарби стародавньої України. Сан- Антонініо Балтимор; Лос- Анжелес; Лос- Анжелес; Нью - Йорк (США;
- Київ. 1902. «Художня виставка». Музей старожитностей і мистецтв.
- Листопад 2011 – червень 2012 рр. – виставка у музеї "Королівські Лазенки". Варшава, Польща.
- Листопад 2011 – червень 2012 рр. – виставка у музеї "Королівські Лазенки". Варшава, Польща.
- Листопад 2011 – червень 2012 рр. – виставка у музеї Королівські Лазенки. Варшава, Польща.
- листопад 2021 р.-лютий 2022 р. "Народжена Волею, стверджена зброєю!". НМІУ. Київ.
- Львівська картинна галерея 2003 р.
- лютий-квітень 2018 р. - "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України - НМІУ. Київ.
- лютий-квітень 2018 р. - "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України. - НМІУ. Київ.
- лютий-квітень 2018 р. - "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України". - НМІУ. Київ.
- лютий-квітень 2018 р. - "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України". - НМІУ. Київ.
- лютий-квітень 2018 р. – "Символ твоєї свободи: 100 років Державного герба України" – НМІУ. Київ.
- Мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен». Національний центр "Український дім" (25.02.2021-08.03.2021)
- Мистецький проєкт «Леся Українка: 150 імен». Національний центр "Український дім" (25.02.2021-08.03.2021)
- Міжнародна виставка: «Україна – Швеція: на перехресті історії XVII – XVIII ст.»
- Міжнародна вставка "Україна-Швеція" на перехресті історії XVII - XVIII ст. 2008 р
- Міжнародна вставка "Україна-Швеція" на перехресті історії XVII - XVIII ст. 2008 р.
- Міжнародні виставки: 1975 р. Із земель скіфських. США, Нью-Йорк, Лос-Анжелес 1975 р. Золото скіфів. Франція, Париж 1976 р. Золото скіфів. ПНР, Варшава 1982 р. Кочові народи Євразії. Японія: Токіо, Хіросима, Фукуока, Уцуномія: Кочові народи Євразії. 1987 р. Золото Києва. Італія: Флоренція, Генуя 1989-1990 рр. Сяйво українських скарбниць Югославія, Загреб 1990 р. Золото скіфів. Фінлянді, Турку 1991 р. Золото степу. Археологія України. Німеччина, Шлезвіг, Hamburg 1992 р. Старожитності України. Від скіфів до Русі (IX ст. до н.е. — XIV ст. н.е.). Японія: Токіо, Кіото, Фукуока 1993 р. Золото з Києва. Австрія, Відень 1993 р. Золоті воїни українських степів. Великобританія, Едінбург 1993 р. Золото степів. Франція, Тулуза 1997 р. Скарби України. Люксембург, Люксембург 1998-1999 рр. Золото України. Японія: Оказакі, Фукуока, Кіото, Йокогама 1999–2001 рр. – „Золото скіфів. Скарби стародавньої України”: 1999 р. – США: Сан–Антоніо. 2000 р. – США: Балтимор, Лос–Анджелес, Нью–Йорк. 2001 – Канада: Торонто; США: Канзас–Ситі;
- не експонувався
- НМІУ, експозиція «Грошовий обіг на території України від найдавніших часів до сьогодення»
- Олександр Михальянц: ювелірне мистецтво, скульптура, емаль. Москва. Всеросійський музей декоративно-прикладного і народного мистецтва. 1991 р.
- Пам’ятки книжкового мистецтва (НМІУ, 2017)
- Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників (30.04.1946–15.01.1951)
- передано художником та співробітником Київського історичного музею (зараз НМІУ) Ю.Ю.Павловичем
- Персональна виставка "Спіраль часу", Скарбниця НМІУ, 2020 рік.
- Персональна виставка в НМІУ з 1 березня по 10 березня 2003 р.
- Південна Корея, Сеул
- Після 1906 року - у вітрині IV Київського художньо-промислового і наукового музею (за книгою В.В. Хвойки)
- Серпень 2001 р. — ювілейна виставка “Україна незалежна” (до 10‑ї річниці незалежності).
- серпень 2021 р. - по теперішній час виставка "За волю України!" - Національний музей історії України у Другій Світовій війні. - Україна. Київ.
- Сінгапур
- січень-лютий 2019 р. - "Лицарям Української Народної Республіки присвячується - НМІУ. Київ.
- січень-лютий 2019 р. - "Лицарям Української Народної Республіки присвячується". - НМІУ. Київ.
- січень-лютий 2019 р. - "Лицарям Української Народної Республіки присвячується". - НМІУ. Київ.
- січень–лютий 2019 р. "Лицарям Української Народної Республіки присвячується". НМІУ. Київ.
- тимчасова виставка "Мистецтво Ірану", що відбулась у Національному музею мистецтв ім. Б. та В. Ханенків.
- тимчасова виставка НМІУ "Зброя в колекції НМІУ: від давнини до сучасності"
- тимчасова виставка у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї (2021)
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра (2016-2018);
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра" (2016-2018)
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра" (2016-2018);
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра" (2016-2018);"
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра" (2016-2018);"
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Києво-Печерська Лавра" (2016-2018);ot;
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Софія Київська" (2021)
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Софія Київська" (2021)
- тимчасова виставка у Національному заповіднику "Софія Київська"(2021)
- Україна - шлях до незалежності, серпень 1992 р.
- Україна. Шлях до незалежності.
- Україна. Шлях до незалежності. з 1992 р.
- Фінляндія, Гельсінкі; 1999, Японія, Оказакі, Фукуока, Кіото, Токіо, Йокогама.
- Хотинська війна і доля Центрально-Східної Європи. Київ, НМІУ (5 листопада 2021р. - 24 люттого 2022 р.))
- Хотинська війна і доля Центрально-Східної Європи. Київ, НМІУ (5 листопада 2021р. – 24 люттого 2022 р.)
- Художнє срібло Західної Європи XV -- поч. ХХ ст. Скарбниця НМІУ, 2002-2004 рр.
- Ювілейна виставка “Україна незалежна” (серпень 2001 року, НМІУ)
- Ювілейна виставка "Україна незалежна (1991–2001)" (3 серпня 2001 року)
- Ювілейна стаціонарна виставка “Україна незалежна” (серпень 2001 р., НМІУ)
- Ювілейна стаціонарна документально-речова виставка “Україна незалежна” (серпень 2001 р., НМІУ).
-
Expositions
- 2013–2022 рр. експозиція НМІУ (зал № 4 «Античні міста-держави Північного Причорномор'я»)
- Постійно діюча експозиція Скарбниці НМІУ
- Постійнодіюча експозиція Скарбниці НМІУ
- Постійно діюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- Постійнодіюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- Постійно діюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- Постійнодіюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- - 1909-1920-і рр. Церковно-археологічний музей, галерея; - Експозиція НМІУ, 2002 р., Київ. Виставка до до 130-річчя Церковно-археологічного музею 1872-1922 у Києво-Печерському заповіднику.
- - 2005 - 2011 рр. – Київ. НМІУ. Виставка «Історичний портрет. Збірка Рєпніних»
- - з 1992 – 2022 рр. Київ, НМІУ – експозиція «Культура України 16-18 ст.»
- - з 1992 р. Київ, НМІУ – експозиція розділу «Культура України 16-18 ст.»
- "Творчість сучасних художників-ювелірів України". Музей історичних коштовностей України. 1986 р.
- "ХХ ст.: Україна, подія, люди", зал. 27, 3 поверх, з 2008 р. по 2022 р.
- 1) Щербаківський Д., Ернст Ф. Український портрет. Виставка українського портрету ХVII-ХХст. К., 1925, с. 44 2) Aftanazy R. Materialy do dziejow Andrieja Baranovskiego. Tom V. Dawne wojewodstwo Wolynskie. – Warszawa, 1988. S. 554 2) Український портрет ХVІ-ХVІІІ століть. Каталог-альбом. – Колектив авторів. Київ, 2004. С. 192. Кат. 182. 3) Ернст Ф. Українське малярство ХVІІ-ХХ ст. Виставка: Провідник по виставці. К., - 1929, с. 26
- 1977–2022 рр. експозиція НМІУ (зал № 4 «Античні міста-держави Північного Причорномор'я»)
- 1980-ті рр. ХХ ст. – входить до експозиції нумізматики у Музеї історичних коштовностей України.
- 2004—2022 рр. експозиція Скарбниця НМІУ.
- 2005-2022 р.
- 2013–2022 рр. експозиція НМІУ (зал № 2 «Доба міді-бронзи»)
- 2013–2022 рр. експозиція НМІУ (зал № 4 «Античні міста-держави Північного Причорномор'я»)
- 2013–2022 рр. експозиція НМІУ (зал № 4А «)
- 2015-2017 рр. -"Україна незалежна "
- 2016- 2022 - експозиція "Україна незалежна"
- 2016-2020 рр. в НМІУ
- 80-ті рр. ХХ ст. – входить до експозиції нумізматики у Музеї історичних коштовностей України.
- в 1949 р. предмет надійшов до Київського історичного музею (зараз НМІУ)
- виставка "Мистецькі шедеври України" з 2004 р.
- виставка 2008-2016 рр.
- виставка в 2001 р
- До 24.02.2022 - постійна експозиція, 2 поверх
- Експозиці Скарбниці НМІУ, зал № 2
- Експозиційний зал №9 , вітр 1, "Художнє срібло Західної Європи XVI-XVII ст. Скарбниця НМІУд
- Експозиція «Музей Української революції 1917–1921 рр.»
- експозиція "Музей української революції 1917-1921 рр."
- експозиція "Музей Української революції 1917–1921 рр."
- експозиція "музей Української революції 1917–1921 рр@
- експозиція "Україна незалежна" (2015-2022 рр.)
- Експозиція "Україна незалежна" (2015-2022)
- Експозиція відділу "Докласове суспільство" Центрального історичного музею ім. Т.Г. Шевченка (1939–1941 рр.)
- Експозиція відділу докласового суспільства Центрального історичного музею Ім. Т. Г. Шевченка в Києві (1938-1941 рр.)
- Експозиція Державного (республіканського) історичного музею та наступників (1948–1992)
- Експозиція залу № 1 &quot;Кам&#039;яна доба&quot; НМІУ (2013–2022)
- Експозиція залу № 1 "Кам'яна доба" НМІУ (2013–2022)
- Експозиція залу № 1 "Кам'яна доба" НМІУ (2013–2022)
- Експозиція залу № 1 "Кам'янирй вік України", ДІМ/НМІУ, 1977-2012 рр.
- Експозиція Київського художньо-промислового і наукового музею ім. імператора Миколи Олександровича
- Експозиція МУзей Української революції 1917-1921 років.
- експозиція Національного музею історії України
- експозиція НМІУ "Україна в період 18 ст."
- Експозиція НМІУ 2002-2022 рр. "Україна в період 14-17 ст.
- Експозиція НМІУ 2002-2022 рр. "Україна в період 18 ст."
- Експозиція НМІУ, 2012–2022 р. (зал № 10 «
- експозиція НМІУ, 2013 р., зал №1, вітрина 5
- Експозиція НМІУ, 2013-2022 р. (зал № 1 "Доба каменю")
- Експозиція НМІУ, 2013-2022 р. (зал № 1 "Доба каменю")
- Експозиція НМІУ, 2013–2022 р. (зал № 2 «Доба міді-бронзи»)
- експозиція Скарбниці НМІУ, зал № 2
- експозиція Скарбниці НМІУ, зал № 3
- експозиція Скарбниці НМІУ, зал № 4Б
- Експозиція Скарбниці НМІУ, зал №1
- експозиція Скарбниці НМІУ, зал №9
- Експозиція Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії
- ескпозиція Національного музею з 1925р. історії України
- ескпозиція Національного музею історії України
- з 2010 р. по 24.02.2022 р.
- Зал № 4 Скарбниці НМІУ, вітр. 5
- Зал № 4Б Скарбниці НМІУ, вітр. 1
- Зал № 4Б Скарбниці НМІУ, вітр. 2
- Зал № 4Б Скарбниці НМІУ, вітр. 3
- Зал № 4Б Скарбниці НМІУ, вітр. 5
- Зал № 5 Скарбниці МІКУ, вітр. 9
- Зал № 9 Скарбниці НМІУ
- Зал № 9 Скарбниці НМІУ, вітр. 2.
- Зал №3, Скарбниця Національного музею історії України
- зал.№ 2, вітрина 4
- Київ. 1902. «Художня виставка». Музей старожитностей і мистецтв.
- Київ. 1902. «Художня виставка». Музей старожитностей і мистецтв. Київ. 1998. Виставка «Повернені до життя». НМІУ.
- Київ. 1902. «Художня виставка». Музей старожитностей і мистецтв. Київ. 1998. Виставка «Повернені до життя». НМІУ. Київ. 2005. «Український портрет ХVІ-ХVІІІ ст.» НХМУ.
- Київ. 1902. «Художня виставка». Музей старожитностей і мистецтв. Київ. 1998. Виставка «Повернені до життя». НМІУ. Київ. 2005. «Український портрет ХVІ-ХVІІІ ст.» НХМУ. Київ. З 2005 р. на виставці «Мистецькі Шедеври».
- Музей Української революції 1917-1921 років
- науково-дослідного відділу "Україна ХІV– початкуХХ ст"
- науково-дослідного відділу "Україна ХІV– початкуХХ ст"
- науково-дослідного відділу історії України ХІV – початку ХХ ст
- науково-дослідного відділу історії України ХІV – початку ХХ ст.
- Національний музей історії України
- Національний художній музей України, Київ 2005 р.
- не експонувався
- не експонувалась
- НМІУ, експозиція «Давні слов’яни. Давньоруська держава»
- постійна експозиція НМІУ
- постійна експозиція НМІУ, 2-й поверх, зал культури, вітрина 4 (до 24.02.2022)
- постійно діюча експозиція в залі №3, вітрина №2
- Постійно діюча експозиція НМІУ, зала №16 (розібрано у зв'язку з військовим станом)
- Постійно діюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІ
- Постійно діюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- Постійно діюча експозиція Скарбниця НМІУ НИЦІ НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр. " НМІУ. Київ.
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр. НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр." НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр" НМІУ
- постійнодіюча експозиція "Українські землі у роки І Світової війни. Київ. НМІУ.
- постійнодіюча експозиція "Українські землі у роки І Світової війни". Київ. НМІУ.
- Постійнодіюча експозиція "Україна незалежна" НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр. " НМІУ. Київ.
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр." НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр." НМІУ. Київ.
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917-1921 рр" НМІУ
- Постійнодіюча експозиція "Українська революція 1917–1921 рр." НМІУ
- постійнодіюча експозиція "Українські землі у роки І Світової війни". Київ. НМІУ.
- Постійнодіюча експозиція 2-го поверху (до 24.02.2022)
- Постійнодіюча експозиція експозиція "Українська революція 1917-1921 рр." НМІУ. Київ.
- Постійнодіюча експозиція НМІУ
- Постійнодіюча експозиція НМІУ (2012-2022)
- Постійнодіюча експозиція НМІУ "Україна в період XIV-XVII ст."
- Постійнодіюча експозиція НМІУ "Україна в період XIV-XVIIст."
- Постійнодіюча експозиція НМІУ 2002-2022 рр.
- Постійнодіюча експозиція НМІУ, 2-1 поверх (до 24.02.2022)
- Постійнодіюча експозиція СКАРБНИЦІ НМІУ
- розділ «Культура України ХVІ – ХVІІІ ст.» ( 2001–2004)
- розділ експозиції НМІУ "Україна в 17 ст."
- Скарбниця Національного музею історії України, аванзал
- Скарбниця Національного музею історії України
- Скарбниця Національного музею історії України, зал № 1
- Скарбниця Національного музею історії України, зал № 5
- Художнє срібло Західної Європи. Зал 9, вітр. 2.
-
Exhibitions
Вхід до персонального кабінету
Digital collections. Національний музей історії України
Digital collections. Національний музей історії України
Topics:
Паспорт Нансена
Topics:
Паспорт Нансена
Filtered search
1 from 7
"PASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
21.09.1954 до 20.09.1955 р. м. Париж, Франція
1954–1955 рр.
Опубліковано: 2022-07-25
2 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1953–1954 рр.
Опубліковано: 2022-07-21
3 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1949–1950 рр.
Опубліковано: 2022-07-07
4 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1952 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
5 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1948–1949 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
6 from 7
Паспорт Нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1955 р.
Опубліковано: 2022-07-01
7 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1953 рр.
Опубліковано: 2022-06-30
1 from 7
"PASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
21.09.1954 до 20.09.1955 р. м. Париж, Франція
1954–1955 рр.
Опубліковано: 2022-07-25
2 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1953–1954 рр.
Опубліковано: 2022-07-21
3 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1949–1950 рр.
Опубліковано: 2022-07-07
4 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1952 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
5 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1948–1949 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
6 from 7
Паспорт Нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1955 р.
Опубліковано: 2022-07-01
7 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1953 рр.
Опубліковано: 2022-06-30
1 from 7
"PASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
21.09.1954 до 20.09.1955 р. м. Париж, Франція
1954–1955 рр.
Опубліковано: 2022-07-25
2 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1953–1954 рр.
Опубліковано: 2022-07-21
3 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1949–1950 рр.
Опубліковано: 2022-07-07
4 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1952 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
5 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1948–1949 рр.
Опубліковано: 2022-07-04
6 from 7
Паспорт Нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1955 р.
Опубліковано: 2022-07-01
7 from 7
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
1951–1953 рр.
Опубліковано: 2022-06-30
-
"PASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, ФранціяPASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (Інвентарний номер: РД - 12401)
21.09.1954 до 20.09.1955 р. м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" №00820 Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
87,5 х 12,8 см. В складеному виді - 12,8 х 9 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-25Документ у вигляді книжки, на одному аркуші паперу теракотового кольору, який складений у десять разів. Складені частини пронумеровані №1–18, дві частини без нумерації використані як обкладинка. Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом і машинописом. Мови: французька та англійська. На перших п'яти сторінках текст паспорту Нансена, решта з текстом віз.На сторінці з №3 – фото власника. Зображення погрудне молодого чоловіка, в темному костюмі, білій сорочці з краваткою.Документи починається з №6 сторінки по 15, на кожній угорі напис: "Lifar". На титулі напис: "FRANCE. PASSEPORT NANSEN "№53 AB 01720"Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1171 Дата онлайнової публікації 2022-06-22 -
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (інвентарний номер: РД-12403)
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
70 х 12,5 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-21Документ у вигляді книжки, на одному аркуші папері теракотового кольору, який складено у вісім разів.
Складені частини пронумеровані №3–18, дві частини за №1–2 – втрачені. Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом.
Мови: французька та англійська.
На кожній сторінці вгорі напис: "Visas Reproduire dans chagne visa le nom du deteneteur du titre". (Переписувати в кожній візі ім'я власника з титулу).Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1192 Дата онлайнової публікації 2022-06-22 -
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (інвентарний номер: РД-12418)
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
43,5 х 12,7 см. в складеному вигляді - 12,7 х 8,7 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-07Документ у вигляді книжки, на одному аркуші папері теракотового кольору, який складений у п'ять разів. Складені частини пронумеровані №6–15.
Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом і машинописом.
Мови: французька та англійська. Документи починається з №6 сторінки по 15, на кожній угорі напис: "Visas".Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1127 Дата онлайнової публікації 2022-06-20 -
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (Інвентарний номер: РД-12419)
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
В розгорнутому вигляді - 61х12,5 см.
12,5х8,7 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-04Документ у вигляді книжки, на одному аркуші паперу теракотового кольору, який складений у сім разів.
Складені частини пронумеровані №4–17 (перші три частини втрачені).
Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом і машинописом. Мови: французька та англійська. На частинах за № 6–17 вгорі напис: "Visas".Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1170 Дата онлайнової публікації 2022-06-22 -
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (1948–1949 рр.) (Інвентарний номер: РД-12402)
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
У складеному вигляді - 12,5 х 8,5 см.
У розкладеному вигляді - 70 х 12, 5 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-04Документ у вигляді книжки, на одному аркуші паперу теракотового кольору, який складеному у вісім разів.
Складені частини пронумеровані №3–18, дві частини за №1–2 – втрачені. Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом. Мови: французька та англійська. На 3, 4 сторінках надписи; "ANNULE" три рази по діагоналі.Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1175 Дата онлайнової публікації 2022-06-22 -
Паспорт Нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
XX ст.
м. Париж, ФранціяПаспорт нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (Інвентарний номер: РД-12420)
Паспорт Нансена "PASSEPORT NANSEN" (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
26 х 12,5см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-07-01Документ у вигляді книжки на одному аркуші паперу теракотового кольору, який складений утроє.
Складені частини пронумеровані. Фрагмент документа має частини за № 8,9,10,11,12,13 (решта втрачені).
Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений машинописом та рукописом. Мова – французька.
На кожній частині вгорі напис: "Visas. Reproduire dans chague visa le nom du titre".Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/843 Дата онлайнової публікації 2022-06-09 -
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
ХХ ст.
м. Париж, Франція"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря (Інвентарний номер: РД-12417)
"PASSEPORT NANSEN" Паспорт Нансена (фрагмент) на ім'я Сергія Лифаря
Characteristic:
52х12,5 см.
В розгорнутому вигляді - 12,5х8,7 см.
Amount: 12 мб
Опубліковано: 2022-06-30Документ у вигляді книжки, на одному аркуші паперу теракотового кольору, який складений у шість разів. Складені частини пронумеровані №5–15.
Текст надрукований чорним шрифтом, доповнений рукописом і машинописом. Мови: французька та англійська.
Документ починається з п'ятої сторінки, на якій вгорі напис: "Prorogations de Validite" (Відстрочка закінчилася).Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екранаURL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/1169 Дата онлайнової публікації 2022-06-22
-
<
page from 1
>