Підвіска-лунниця з 4-ма привісками виконана з тонкої пластини, фігурно вирізаної у вигляді трирогої лунниці, повернутої рогами донизу. По її контуру впритул напаяні порожнисті кульки. Перегородками виділено орнаментальний пояс у вигляді хвилястої лінії, виконаної з напаяної на ребро смужки металу. Центральне поле облямовано по контуру рядком зерні. В центральній частині розташовані два круглі пластинчасті касти, вставки в яких відсутні. Між кастами розташовані два трикутника із дрібної зерні, повернуті вершинами один до одного. Праворуч і ліворуч від кастів розташовано по одному трикутнку із зерні.  Далі з кожної сторони розташовані по три зернені трикутники. До верхнього краю пластини посередині припаяне пластинчате рубчасте вушко. На кінцях рогів лунниці припаяні петлі з круглого в перетині дроту. До петель кріпляться привіски. До центральної петлі прикріплено прямокутну привіску з пластинчатим кастом, що повторює її форму. До зворотного боку підвіски в поздовжньому напрямку припаяна дротинка, верхній кінець якої зігнутий гачечком і завершується кулькою, нижній – зігнутий петелькою. Гачечок просунутий у петлю на лунниці. До петельки подібним же гачечком прикріплена підвіска вісімкоподібної форми з пластинчастим кастом, що повторює її форму. Касти облямовані рядком зерні. Такі само підвіски прикріплені до петель на бокових рогах лунниці. В нижніх частинах цих двох підвісок збереглися вставки.
Ймовірно, підвіска могла використовуватись як нагрудна прикраса. Походження прикрас у формі лунниць пов’язують із провінційно-римськими фібулами і накладками. В римський час і раннє середньовіччя вони були поширені від Піренеїв до Приуралля і від Скандинавії до Причорномор'я. Часто їх використовували як прикраси збруї. Також вони були присутні в жіночому уборі. Ланцюги з медальйонами та підвісками були відомими візантійськими прикрасами, розповсюдженими у Східному Середземномор’ї. У варварському середовищі прикраси створювали імітацію престижного ранньовізантийського костюма, для якого типові кольє з круглими або овальними бляхами. Нагрудні прикраси надійшли до ІА АН УРСР здебільшого в розрізненому вигляді: підвіски окремо від ланцюгів. Підвіска традиційно експонується разом із ланцюгом №АЗС-1968.

Шинка каблучки має форму пагона, вигнутого в кільце. З одного боку пагін завершується завитком, декорованим ритмічним заглибленням по краю. З іншого боку пагін перетворюється у квітку з двома листками. Листки плавно вигнуті, прикрашені емаллю з градацією кольору від темно-синього до бірюзового на кінчиках. У високий глухий каст вставлено кабошон бурштину неяскравого оранжевого кольору з коричневим відтінком. По лінії контакту з каменем на сріблі такі ж ритмічні заглиблення, як і на протилежному кінці пагона.

Діадема має форму вузької прямокутної стрічки з фігурним верхнім фризом, який складається з десяти виступів з грибоподібною верхівкою та двох - з трикутною, симетричних до центрального півовального виступу, який здіймається над іншими. Лицева сторона інкрустована вставками бурштину у гніздах різної форми: 6 круглих, 6 - краплеподібних, 12 півкруглих, 26 - прямокутних, всього зберіглось 45 вставок. В центральній частині вставки розташовані хрестоподібно. Доповнює декор орнамент у вигляді трикутників із дрібної зерні, розташованих між гніздами зі вставками. Гнізда виконані з вузьких встрічок металу, напаяних на ребро, облямовані рядками зерні по контуру. Нижній фриз облямований двома рядами спірально скрученої стрічки металу, що створюють ефект "косички". Зворотна сторона гладенька. Початково в основі прикраси була бронзова пластина, яка не збереглась, в окремих місцях помітні лише її фрагменти. Прикраса закріплена на прямокутній основі з оргскла.