Видавництво "Іскри", наклад 10 тис. примірників
Листівка "Въ бой за свободу" ("В бій за свободу")
березень 1905 р., м. Одеса
Одеська група Центрального комітету Російської соціалдемократичної робочої партії

Authors and responsible:
Видавництво "Іскри", наклад 10 тис. примірників

Листівка "Въ бой за свободу" ("В бій за свободу") (Інвентарний номер: Л-1918)
Дана листівка – це пропагандистське друковане видання, яку поширювала Російська соціал-демократична робітнича партія. Вона містила заклик до повалення монархії та встановлення республіки. Листівка була видана після подій 9 січня 1905 р.(за старим стилем, 22 січня за новим), коли в м. Санкт-Петербурзі (Російська імперія) було розстріляно 2,5-тисячну мирну демонстрацію робітників, що йшли до імператорських палат з наміром вручити петицію з проханням поліпшити умови життя. Демонстрацію очолював священик Георгій Гапон і князь Ільніцький. Перед Зимовим палацом демонстрантів атакувало імператорське військо. Ці події викликали обурення в Російській імперії; а дата вважається початком Революції 1905 р.

Київський міськліт №03960
Гасло "Всю увагу громадськости, членів т-ва — Д.Д. До життя дитячих будинків!"
1921 р. м. Київ
м. Київ

Authors and responsible:
Київський міськліт №03960

Гасло "Всю увагу громадськости, членів т-ва — Д.Д. До життя дитячих будинків!" (Інвентарний номер: ПЛ-1723)
Дане пропагандистське друковане видання видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на українське населення. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників, безпритульність тощо. На час встановлення на більшості території України влади більшовицького уряду, наприкінці 1919 р., тут налічувалося 300 дитячих будинків із 20-ма тисячами вихованців. За підрахунками українських істориків радянської доби, „На початку 1921 р. поза школою залишалося понад 2 млн. дітей, з них 1,5 млн. безпритульних сиріт та напівсиріт” (при населенні республіки 26 827 тис чоловік. Таким був підсумок Першої світової війни та революційних змагань. Але вирішального удару по дитячому населенню завдав наступний голод 1921–1923 рр. Його руйнівна дія була підсилена діями центрального радянського керівництва в Москві, яке намагалося за рахунок виснаження продовольчих ресурсів України зберегти людність у Поволжі, на Південному Уралі, в Казахстані, Вірменії, Криму тощо. Критичне становище з продовольством у ряді південних губерній України замовчувалося, і замість ешелонів з хлібом до УСРР надходили ешелони «голбіженців» (тогочасний термін). З неврожайних районів РРФСР в організованому порядку завезли тоді 439 тис чоловік. Серед них було близько 80 тис. дітей. Понад 13 тис. дітей прибули до нас самоплином. Далі, на протязі 1920- х рр. у «Віснику Наркомосу УСРР» регулярно публікувалися списки загублених під час цих безглуздих переміщень дітей, яких розшукували рідні.

Київський міськліт №03969
Гасло "Житлокоопи, ви повинні допомогти зліквідувати безпритульність"
1921 р., м. Київ
м. Київ

Authors and responsible:
Київський міськліт №03969

Гасло "Житлокоопи, ви повинні допомогти зліквідувати безпритульність" (Інвентарний номер: ПЛ-1722)
Дане пропагандистське друковане видання видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на українське населення. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників, безпритульність тощо. На час встановлення на більшості території України влади більшовицького уряду, наприкінці 1919 р., тут налічувалося 300 дитячих будинків із 20-ма тисячами вихованців. За підрахунками українських істориків радянської доби, „На початку 1921 р. поза школою залишалося понад 2 млн. дітей, з них 1,5 млн. безпритульних сиріт та напівсиріт” (при населенні республіки 26 827 тис чоловік. Таким був підсумок Першої світової війни та революційних змагань. Але вирішального удару по дитячому населенню завдав наступний голод 1921–1923 рр. Його руйнівна дія була підсилена діями центрального радянського керівництва в Москві, яке намагалося за рахунок виснаження продовольчих ресурсів України зберегти людність у Поволжі, на Південному Уралі, в Казахстані, Вірменії, Криму тощо. Критичне становище з продовольством у ряді південних губерній України замовчувалося, і замість ешелонів з хлібом до УСРР надходили ешелони «голбіженців» (тогочасний термін). З неврожайних районів РРФСР в організованому порядку завезли тоді 439 тис чоловік. Серед них було близько 80 тис. дітей. Понад 13 тис. дітей прибули до нас самоплином. Далі, на протязі 1920- х рр. у «Віснику Наркомосу УСРР» регулярно публікувалися списки загублених під час цих безглуздих переміщень дітей, яких розшукували рідні.