Панагія двобічна. Складається з медальйону, в центрі якого мініатюрна емалева дробниця з зображенням Богоматері, яка годує святе немовля. Прорізну фігурну золоту оправу навколо дробниці вкрито витонченим рослинним емалевим візерун¬ком і вставками з діамантів та рубінів. Вгорі до медальйону прикріплена з допомогою двох колечок ажурна корона з чотирикінцевим хрестом, декорована вставками діамантів з лицьового боку та емалевим розписом зі зворотного. На звороті до неї приєднано кільце, вправлене в муфту з пластинчастою рамкою (елементи кріплення, вірогідно, до ланцюжка). Внизу з допомогою двох колечок до медальйону приєднана краплеподібна підвіска зі вставками скла у глухих кастах: в центрі велика вставка краплеподібної форми, навколо неї менші овальної. На зворотному боці панагії – густий, нарядний емалевий, поєднаний з золотими елементами узор. Композиційним центром його є потрійна розетка з різними за формою емалевими та золотими пелюстками, посередині якої розміщена восьмипроменева зірочка. Навколо розетки по колу розташовані вкриті емалями та золотом різної форми пелюстки.
Панагія - з грецької “всесвятая” - невеличка іконка, яку носить на ланцюжку поверх одягу вище духовенство.
Панагії відомі здавна. В XV-XVI ст. вони складалися з двох стулок, з’єднаних шарніром, всередині яких зображали “Знамення” та “Трійцю”, а з лицьового боку - “Розп’яття” чи “Вознесіння”. Наприкінці XVII ст. з’являється новий тип нарядної панагії у вигляді невеличкої іконки, багато оздобленої емаллю, перлами та коштовним камінням. У XVIII ст. панагії набирають вигляду світських прикрас, в яких особливу увагу приділяли оправі та популярному в той час коштовному камінню: діамантам, смарагдам, рубінам, сапфірам.