Панагія двобічна. Складається з медальйону, в центрі якого мініатюрна емалева дробниця з зображенням Богоматері, яка годує святе немовля. Прорізну фігурну золоту оправу навколо дробниці вкрито витонченим рослинним емалевим візерун¬ком і вставками з діамантів та рубінів. Вгорі до медальйону прикріплена з допомогою двох колечок ажурна корона з чотирикінцевим хрестом, декорована вставками діамантів з лицьового боку та емалевим розписом зі зворотного. На звороті до неї приєднано кільце, вправлене в муфту з пластинчастою рамкою (елементи кріплення, вірогідно, до ланцюжка). Внизу з допомогою двох колечок до медальйону приєднана краплеподібна підвіска зі вставками скла у глухих кастах: в центрі велика вставка краплеподібної форми, навколо неї менші овальної. На зворотному боці панагії – густий, нарядний емалевий, поєднаний з золотими елементами узор. Композиційним центром його є потрійна розетка з різними за формою емалевими та золотими пелюстками, посередині якої розміщена восьмипроменева зірочка. Навколо розетки по колу розташовані вкриті емалями та золотом різної форми пелюстки.
Панагія - з грецької “всесвятая” - невеличка іконка, яку носить на ланцюжку поверх одягу вище духовенство.
Панагії відомі здавна. В XV-XVI ст. вони складалися з двох стулок, з’єднаних шарніром, всередині яких зображали “Знамення” та “Трійцю”, а з лицьового боку - “Розп’яття” чи “Вознесіння”. Наприкінці XVII ст. з’являється новий тип нарядної панагії у вигляді невеличкої іконки, багато оздобленої емаллю, перлами та коштовним камінням. У XVIII ст. панагії набирають вигляду світських прикрас, в яких особливу увагу приділяли оправі та популярному в той час коштовному камінню: діамантам, смарагдам, рубінам, сапфірам.

Потир срібний, позолочений. На глибокій чаші потиру – суцільна карбована сорочка, декорована карбованими в’язками плодів, листям аканта, крилатими голівками янголів та гармонійно вписаними в цей пишний візерунок трьома емалевими медальйонами з зображенням Ісуса Христа, Богоматері, Івана Предтечі. Медальйони виконані одним майстром-емальєром, судячи з ідентичної кольорової гами та манери виконання зображень. Центральна частина стояна у формі шестигранної "вази", верхня частина якої декорована овальними пелюстками. Піддон двохярусний, шестилопатевий, з високою у формі зрізаного конуса шийкою, що має насадку (досить традиційну деталь для потирів). Серед плетива вишуканого барокового візерунку верхнього ярусу (крилаті голівки янголів, в'зки плодів), виконаного на канфареному тлі, майстер також розмістив емалеві медальйони з зображенням Василя Великого, Григорія Двоєслова, Іоанна Златоуста, в яких образи представлені на темно-коричневому фоні, характерному для українського емальєрного мистецтва XVII-XVIII ст. Ці медальйони виконані іншим майстром ніж попередні. Кожен медальйон на чаші і піддоні облямований фігурним карбованим картушем з лускоподібним візерунком. Нижню частину піддону, розділену гладенькими профільованими позолоченими стрічками на дванадцять сегментів, Равич прикрасив улюбленим листям аканта та гірляндами плодів, що чергуючись, утворюють ритмічну композицію. Край піддону округлий. На ньому поставлені клейма: майстра і міське, а також вибито крапками напис, який стосується ваги предмету: Весу:3:2:30:про:10:но: 10:.