Колт багатопроменевий складається з двох частин – складної оправи і двох вставних емалевих щитків, зафіксованих золотою смужкою. Оправа складається з двох з’єднаними між собою пластин, з вирізом у вигляді півмісяця угорі та краями, вирізаними у формі променів. Між променями, ймовірно, могли бути закріплені перлини. Кінчики променів оздоблені напівсферичними ковпачками. Складові частини оправи облямовані сканою дротинкою. Касти зі щитками мають бобоподібну форму, що повторює форму колту, та обрамлені півсферами, що імітують велику зернь. На щитку з однієї сторони колта зображено пташку в профіль, що йде вліво. Праве крило птаха підняте і відокремлене від тулуба. З іншої сторони на щитку крин, вписаний у коло, обрамлений із двох сторін зображенням рогів, декорованих городками, трикутниками і півколами. Кольори емалей: синій, червоний, білий. Вгорі, з обох боків від вирізу, до пластин припаяні по два невеликі кільця для кріплення дужки. Дужка кругла в перетині, з кільцями на кінцях. Колт порожнистий,під дужкою отвір. Парний колт № ДМ-1839. Належить до невеликої групи багатопроменевих колтів зі вставними щитками. Вони походять з Києва, Чернігова та Княжої Гори на Черкащині. Колти – прикраси жіночого головного убору, які носили парами, прикріпляючи до головного убору з двох боків біля скронь. У порожнисті колти могли вкладати ароматичні речовини. Прототипом цих прикрас були, очевидно, підвіски, котрі виготовляли візантійські майстри для кочівницької еліти раннього середньовіччя. Мотиви зображень на колтах мають відповідники у візантійському та в перському мистецтві. На Русі колти зникають з убору в ХІІІ ст., на Балканах та Кавказі їх різновиди були поширеними до ХVI ст. На сьогодні відомо трохи більше ніж сто золотих колтів із перегородчастою емаллю. Майже всі вони походять зі скарбів, що були сховані наприкінці ХІІ – в першій половині ХІІІ ст. Більшість цих скарбів знайдена на території Києва та Черкаської обл.

Колт багатопроменевий складається з двох частин – складної оправи і двох вставних емалевих щитків, зафіксованих золотою смужкою. Оправа складається з двох з’єднаними між собою пластин, із вирізом у вигляді півмісяця угорі та краями, вирізаними у формі променів. Між променями, ймовірно, могли бути закріплені перлини. Кінчики променів оздоблені напівсферичними ковпачками. Складові частини оправи облямовані сканою дротинкою. Касти зі щитками мають бобоподібну форму, що повторює форму колту, та обрамлені півсферами, що імітують велику зернь.На щитку з однієї сторони колта зображено пташку в профіль, що йде вліво. Праве крило птаха підняте і відокремлене від тулуба. З іншої сторони на щитку крин, вписаний в коло, обрамлений з двох сторін зображенням рогів, декорованих городками, трикутниками і півколами. Кольори емалей: синій, червоний, білий. Вгорі, з обох боків від вирізу, до пластин припаяні по два невеликі кільця для кріплення дужки. Дужка кругла в перетині, з кільцями на кінцях. Колт порожнистий, під дужкою отвір. Парний колт № ДМ-1838. Належить до невеликої групи багатопроменевих колтів зі вставними щитками. Вони походять із Києва, Чернігова та Княжої Гори на Черкащині. Колти – прикраси жіночого головного убору, які носили парами, прикріпляючи до головного убору з двох боків біля скронь. У порожнисті колти могли вкладати ароматичні речовини. Прототипом цих прикрас були, очевидно, підвіски, котрі виготовляли візантійські майстри для кочівницької еліти раннього середньовіччя. Мотиви зображень на колтах мають відповідники у візантійському та в перському мистецтві. На Русі колти зникають з убору в ХІІІ ст., на Балканах та Кавказі їх різновиди були поширеними до ХVI ст. На сьогодні відомо трохи більше ніж сто золотих колтів із перегородчастою емаллю. Майже всі вони походять зі скарбів, що були сховані наприкінці ХІІ – в першій половині ХІІІ ст. Більшість цих скарбів знайдена на території Києва та Черкаської обл.