Гасло "Денікін буде – прощавай 8-и годинний робочий день, прощавай відпустки, прощавай людське обходження"
1919 р.

Гасло "Денікін буде — прощавай 8-и годинний робочий день, прощавай відпустки, прощавай людське обходження" (Інвентарний номер: Пл-1738)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Ты знаеш, что несет с собой Деникин: цепи голодного рабства, гибель миллионов под ярмом неволи. Долой равнодушных, позор трусливым. Слава борцам революции. Нет большего несчастья как попасть назад в когти самодержавия и буржуазии"
1919 р.

Гасло "Ты знаеш, что несет с собой Деникин: цепи голодного рабства, гибель миллионов под ярмом неволи. Долой равнодушных, позор трусливым. Слава борцам революции. Нет большего несчастья как попасть назад в когти самодержавия и буржуазии" (Інвентарний номер: Пл-1736/1)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Советская власть расстреливает тех комиссаров, которые грабят крестьян, царский генерал Деникин дает таким своим слугам награду за усердие."
1919 р.

Гасло "Советская власть расстреливает тех комиссаров, которые грабят крестьян, царский генерал Деникин дает таким своим слугам награду за усердие." (Інвентарний номер: Пл-1737/1)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

друкарня т-ва
Афіша Київського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України "Митинги на тему "Война национальная и война гражданская (национализм, шовинизм и антисемитизм, как орудие борьбы против социальной революции)"
1919 р., м. Київ
м. Київ, вул. Хрещатик, 42

Authors and responsible:
друкарня т-ва

Афіша Київського комітету Комуністичної партії (більшовиків) України "Митинги на тему "Война национальная и война гражданская (национализм, шовинизм и антисемитизм, как орудие борьбы против социальной революции)". (Інвентарний номер: Пл-1726)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення України. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників та заклик до боротьби і революції. Комуністична партія (більшовиків) України була створена ще в липні 1918 р. у Москві, на І з'їзді більшовицьких організацій України. КП(б)У стала невід'ємною складовою частиною РКП(б) і була найбільшою її організацією. Формально вищим органом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад, а між з'їздами - ВУЦВК. Ще восени 1918 р. на території радянської Росії був сформований Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Після реорганізації на початку 1919 р. він став називатися Раднарком. На поч. 1919 р. радянські війська здобули вирішальну перемогу в боротьбі з Директорією. 3 січня 1919 р. Червона армія зайняла Харків, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. 6 січня була проголошена УСРР (з 1936 р.- УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії. III Всеукраїнський з'їзд Рад (6-10 березня 1919 р.) обрав радянську форму державності. В Україні вдруге (вперше - 25 грудня 1917 р.) була встановлена радянська влада. Державний апарат УСРР створювався як продовження відповідних структур радянської Росії. Раднарком і ЦВК РСФРР, РКП(б) фактично керували Україною. Українські військові частини були зведені в три армії, що підпорядковувалися Реввійськраді Росії. Був установлений контроль РСФРР над економікою України.

Гасло "Деникин и Петлюра в тесном союзе наступают на Киев. Деникин и Петлюра вдвоем хотят накинуть петлю на шею пролетариату. Проклятие Иудам! На борьбу с предателями трудового народа. Смерть палачам!"
1919 р.

Гасло "Деникин и Петлюра в тесном союзе наступают на Киев. Деникин и Петлюра вдвоем хотят накинуть петлю на шею пролетариату. Проклятие Иудам! На борьбу с предателями трудового народа. Смерть палачам!" (Інвентарний номер: Пл-1756/2)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Директорії та Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. Зокрема, у них містився заклик до робітників та селян України продовжувати боротьбу проти ворога.

Гасло "Товарищи крестьяне! У вас нет мануфактуры, серпов, керосину? Красная Армия отвоевывает все это у врагов. Иди на помощь Красным полкам и ты будешь иметь мануфактуру, серпы и керосин"
1919 р.

Гасло "Товарищи крестьяне! У вас нет мануфактуры, серпов, керосину? Красная Армия отвоевывает все это у врагов. Иди на помощь Красным полкам и ты будешь иметь мануфактуру, серпы и керосин" (Інвентарний номер: Пл-1732)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення України. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників та заклик до боротьби і революції. Комуністична партія (більшовиків) України була створена ще в липні 1918 р. у Москві, на І з'їзді більшовицьких організацій України. КП(б)У стала невід'ємною складовою частиною РКП(б) і була найбільшою її організацією. Формально вищим органом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад, а між з'їздами - ВУЦВК. Ще восени 1918 р. на території радянської Росії був сформований Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Після реорганізації на початку 1919 р. він став називатися Раднарком. На поч. 1919 р. радянські війська здобули вирішальну перемогу в боротьбі з Директорією. 3 січня 1919 р. Червона армія зайняла Харків, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. 6 січня була проголошена УСРР (з 1936 р.- УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії. III Всеукраїнський з'їзд Рад (6-10 березня 1919 р.) обрав радянську форму державності. В Україні вдруге (вперше - 25 грудня 1917 р.) була встановлена радянська влада. Державний апарат УСРР створювався як продовження відповідних структур радянської Росії. Раднарком і ЦВК РСФРР, РКП(б) фактично керували Україною. Додатковими знаряддями централізації стали також профспілки (вони перебували під керівництвом Всеросійської центральної ради професійних союзів - ВЦРПС) і комсомольські організації (Комуністичний союз робітничої молоді України - КСРМУ - став складовою частиною російського комуністичного союзу). Був установлений контроль РСФРР над економікою України.

Афіша вистав "Чумаки" та "Тартюф" Українського національного театру
1918 р., м. Київ
м. Київ

Афіша вистав "Чумаки" та "Тартюф" Українського національного театру (Інвентарний номер: Пл-1728)
Впродовж 1917-1918 рр. в Києві діяв Національний зразковий театр. Це був перший український державний сценічний колектив, створений за ініціативи Товариства «Національний театр» у вересні 1917 р. Працював в приміщенні Троїцького народного дому і мав власний хор та власний оркестр. Ставив українську та світову класику за участі цілої плеяди блискучих майстрів української сцени. Товариство «Національний театр» - творча громадська організація, створена за ініціативи представників української літературно-мистецької громадськості (зокрема, представників Театру Миколи Садовського, Театральної студії, очолюваної Л. Курбасом, Музично-драматичної школи Миколи Лисенка) з метою піднесення художнього рівня українського театрального мистецтва. Серед членів товариства: актори - М. Садовський, П. Саксаганський, М. Старицька, І. Мар'яненко, М. Орел-Степняк, Л. Курбас, О. Мишуга, П. Коваленко; письменники - Л. Яновська, О. Косач, С. Васильченко, В. Самійленко та ін. За ініціативи цього товариства 25 квітня 1917 р. на установчих зборах Комісії щодо Українського Національного Театру було прийняте рішення про необхідність створення зразкового національного театру, який мав отримати статус державного при уряді Української Центральної Ради. Протягом червня 1917 р. був створений проект репертуару і складу трупи нового театру. У липні 1917 р. укладено угоду між Генеральним секретарством народної освіти Центральної Ради і Київською міською думою про оренду приміщення Троїцького народного дому для потреб театру. Наприкінці липня 1917 р. для організації театру Комітет отримав від уряду позику в 20.000 карбованців. 14 вересня 1917 р. Національний зразковий театр показав свою першу виставу. У грудні 1917 р. Товариство «Національний театр» самоліквідувалося. У липні 1918 р. припинив діяльність і Національний зразковий театр, на базі якого виник Народний театр на чолі з П. Саксаганським. Режисерами театру були призначені І. Мар'яненко і Г. Раєвський. Трупу укомплектували акторами Театру М. Садовського, трупи І. Мар'яненка, театральною молоддю.

Гасло "Кровь тих, що гинуть в Донецькім басейні, завжди перед вами. Кровь гибнущих в Донецком бассейне всегда перед вами." .
1919 р.

Гасло "Кровь тих, що гинуть в Донецькім басейні, завжди перед вами.Кровь гибнущих в Донецком бассейне всегда перед вами."(Інвентарний номер: Пл-1752)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення України. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників та заклик до боротьби і революції. В 1918 р. відбувалися бої за Донецький басейн. Так, у квітні 1918 р військовий похід спеціальної групи армії УНР на чолі з полковником В. Сікевичем на східні терени Катеринославської губернії проти більшовиків мав на меті встановити українську владу. В ході походу спеціальна група Запорізького корпусу армії УНР звільнила ці території від більшовиків. Вже в січня – травні 1919 р. знову відбувалися бої за Донбас. Військові дії проходили між частинами Збройних сил Півдня Росії і радянськими військами Південного і Українського фронтів в Донецькому вугільному басейні. Розвал в грудні 1918 — січні 1919 рр. Донського фронту і успішне просування Червоної армії в Україні, змусили Денікіна відмовитися від плану наступу вгору по Волзі до Царицина, і почати перекидання сил для підтримки відступаючих донців і оборони Донбасу та Криму. Незважаючи на опір частини генералітету на чолі з Врангелем, Денікін, за його словами, без вагань прийняв це рішення, оскільки не міг допустити загибелі Дону і захоплення більшовиками Донбасу, що неминуче призвело б настанню червоних на Північному Кавказі і виходу в тил ЗСПР. Іншим міркуванням було усвідомлене білим командувачем економічне значення Донецького басейну.

Гасло "Белогвардейцы отогнаны из-под Харькова. Спешите отогнать их из Донецкого бассейна. Добейтесь того, чтобы Деникина постигла участь Краснова."
1919 р.

Гасло "Белогвардейцы отогнаны из-под Харькова. Спешите отогнать их из Донецкого бассейна. Добейтесь того, чтобы Деникина постигла участь Краснова."(Інвентарний номер: Пл-1748)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Харьковских и Екатеринославских рабочих деникинцы расстреливают пачками. Рабочие Киева, вы-ли хотите, чтобы золотопогонное офицерство купалось в вашей крови? Винтовку в руки и — на фронт! Приложи ухо к земле и услышишь стоны донских шахтеров и тружеников Харьковщины. Скорей на фронт, чтобы спасти их!"
1919 р.

Гасло " Харьковских и Екатеринославских рабочих деникинцы расстреливают пачками. Рабочие Киева, вы-ли хотите, чтобы золотопогонное офицерство купалось в вашей крови? Винтовку в руки и — на фронт! Приложи ухо к земле и услышишь стоны донских шахтеров и тружеников Харьковщины. Скорей на фронт, чтобы спасти их!" (Інвентарний номер:Пл-1750)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Долг каждого рабочего Украины идти сейчас же на выручку своих братьев на Дону. Первое неотложное дело ваше уничтожить банды царского генерала."
1919 р.

Гасло "Долг каждого рабочего Украины идти сейчас же на выручку своих братьев на Дону. Первое неотложное дело ваше уничтожить банды царского генерала." (Інвентарний номер: Пл-1753)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення України. Зміст гасел був різноплановим. Зокрема, у них містився заклик до робітників та селян продовжувати боротьбу проти білогвардійців.

Гасло "Красные герои отстояли Харьков. Еще усилие и банды Деникина разбегутся. Рабочие! Успехи революции связаны с освобождением Донецкого бассейна"
1919 р.

Гасло "Красные герои отстояли Харьков. Еще усилие и банды Деникина разбегутся. Рабочие! Успехи революции связаны с освобождением Донецкого бассейна" (Інвентарний номер: Пл-1749)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Добейтесь того, чтобы Деникина постигла участь Краснова."
1919 р.

Гасло "Добейтесь того, чтобы Деникина постигла участь Краснова." (Інвентарний номер: Пл-1751)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Денікін хоче забрати й потрохи забірає землю, хліб, людське обходження, відпочинок від праці, а в кінці кінців все таки голод. Коли хочеш все це віддати — спи дальше."
1919 р.

Гасло "Денікін хоче забрати й потрохи забірає землю, хліб, людське обходження, відпочинок від праці, а в кінці кінців все таки голод. Коли хочеш все це віддати — спи дальше." (Інвентарний номер: Пл-1740)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Рабочие, спешите победить Деникина. Каждый лишний день его власти — новые жертвы ваших Донецких товарищей!"
1919 р.

Гасло "Рабочие, спешите победить Деникина. Каждый лишний день его власти — новые жертвы ваших Донецких товарищей!" (Інвентарний номер: Пл-1734)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Все трудящиеся — под ружье для защиты от иностранных хищников!"
1919 р.

Гасло "Все трудящиеся — под ружье для защиты от иностранных хищников!" (Інвентарний номер: Пл-1743)
Дане гасло — це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на українське населення для збройної боротьби проти іноземних загарбників. Зміст гасел міг бути різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників та світову революцію.

Гасло "Гибель Деникинских офицеров откроет вам дорогу к строительству новой жизни. Гибнущие под пятой белого генерала ваши донецкие товарищи зовут вас на помощь."
1919 р.

Гасло "Гибель Деникинских офицеров откроет вам дорогу к строительству новой жизни. Гибнущие под пятой белого генерала ваши донецкие товарищи зовут вас на помощь." (Інвентарний номер: Пл-1747)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Рабочий Киева, ты слышишь стоны шахтеров Донецкого бассейна? То стонут твои братья, питавшие твои фабрики и заводы"
1919 р.

Гасло "Рабочий Киева, ты слышишь стоны шахтеров Донецкого бассейна? То стонут твои братья, питавшие твои фабрики и заводы" (Інвентарний номер: Пл-1741)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Знову йдуть царі — собаки Денікини й Колчаки."
1919 р.

Гасло "Знову йдуть царі — собаки Денікини й Колчаки." (Інвентарний номер: Пл-1746/3)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Робітнику, буде Денікін — не буде хліба, - що тобі більше потрібно."
1919 р.

Гасло "Робітнику, буде Денікін — не буде хліба, - що тобі більше потрібно." (Інвентарний номер: Пл-1739/1)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Гасло "Денікін йде погасити головне місце світової революції, хто за всесвітню революцію, той проти Денікіна."
1919 р.

Гасло "Денікін йде погасити головне місце світової революції, хто за всесвітню революцію, той проти Денікіна."(Інвентарний номер: Пл-1742)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення окупованих територій військами Денікіна. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників тощо. Режим Денікіна в Україні – це військова диктатура, встановлена генерал-лейтенантом А. Денікіним у 1919 р. на більшій частині території України. Внутрішня політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: "єдина та неподільна Росія"; "боротьба з більшовизмом до кінця"; "придушення будь-якої протидії владі – справа і зліва"; "питання про форму правління – справа майбутнього"; розробка законодавства. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження та тимчасові правила нової влади. Згідно з "Тимчасовим положенням про громадянське правління" (березень 1919), захоплені українські землі поділялися на Київську, Харківську та Новоросійську області. Національна політика Денікіна була відверто антиукраїнською. Український рух оголошено зрадницьким, назву "Україна" замінено на "Південь Росії" або "Малоросія". У зверненні "До населення Малоросії" від 25 серпня 1919 р. зазначалося, що відокремлення України від Росії – результат підступних дій німців. С. Петлюра оголошувався німецьким ставлеником. Державною мовою визнавалася російська. Всі українські навчальні заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано російські, закривалися українські газети, вилучалися з крамниць українські книги, розпочалися репресії проти національної інтелігенції. Заяви А. Денікіна про підтримку дрібних та середніх господарств звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919 р. Згідно з ними, 1/3 хліба, ½ трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колишнім власникам земель. Додатково встановлювався спеціальний військовий податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії. У ході контрнаступу (11 жовтня – 18 листопада 1919 р.) Південного фронту Червоної армії денікінські війська зазнали поразки.

Київський міськліт №03960
Гасло "Всю увагу громадськости, членів т-ва — Д.Д. До життя дитячих будинків!"
1921 р. м. Київ
м. Київ

Authors and responsible:
Київський міськліт №03960

Гасло "Всю увагу громадськости, членів т-ва — Д.Д. До життя дитячих будинків!" (Інвентарний номер: ПЛ-1723)
Дане пропагандистське друковане видання видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на українське населення. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників, безпритульність тощо. На час встановлення на більшості території України влади більшовицького уряду, наприкінці 1919 р., тут налічувалося 300 дитячих будинків із 20-ма тисячами вихованців. За підрахунками українських істориків радянської доби, „На початку 1921 р. поза школою залишалося понад 2 млн. дітей, з них 1,5 млн. безпритульних сиріт та напівсиріт” (при населенні республіки 26 827 тис чоловік. Таким був підсумок Першої світової війни та революційних змагань. Але вирішального удару по дитячому населенню завдав наступний голод 1921–1923 рр. Його руйнівна дія була підсилена діями центрального радянського керівництва в Москві, яке намагалося за рахунок виснаження продовольчих ресурсів України зберегти людність у Поволжі, на Південному Уралі, в Казахстані, Вірменії, Криму тощо. Критичне становище з продовольством у ряді південних губерній України замовчувалося, і замість ешелонів з хлібом до УСРР надходили ешелони «голбіженців» (тогочасний термін). З неврожайних районів РРФСР в організованому порядку завезли тоді 439 тис чоловік. Серед них було близько 80 тис. дітей. Понад 13 тис. дітей прибули до нас самоплином. Далі, на протязі 1920- х рр. у «Віснику Наркомосу УСРР» регулярно публікувалися списки загублених під час цих безглуздих переміщень дітей, яких розшукували рідні.

Гасло "Держите стойко Красное знамя красной революции в своих руках. Не дайте шкурникам поколебать его"
1920 р.

Гасло "Держите стойко Красное знамя красной революции в своих руках. Не дайте шкурникам поколебать его" (Інвентарний номер: ПЛ-1758)
Дане гасло – це пропагандистське друковане видання, що видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на населення України. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників та заклик до боротьби і революції. Комуністична партія (більшовиків) України була створена ще в липні 1918 р. у Москві, на І з'їзді більшовицьких організацій України. КП(б)У стала невід'ємною складовою частиною РКП(б) і була найбільшою її організацією. Формально вищим органом влади УСРР був Всеукраїнський з'їзд Рад, а між з'їздами - ВУЦВК. Ще восени 1918 р. на території радянської Росії був сформований Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. Після реорганізації на початку 1919 р. він став називатися Раднарком. На поч. 1919 р. радянські війська здобули вирішальну перемогу в боротьбі з Директорією. 3 січня 1919 р. Червона армія зайняла Харків, куди переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. 6 січня була проголошена УСРР (з 1936 р.– УРСР). До травня 1919 р. Червона армія встановила контроль майже над усією територію України, що входила до складу Російської імперії. III Всеукраїнський з'їзд Рад (6–10 березня 1919 р.) обрав радянську форму державності. В Україні вдруге (вперше – 25 грудня 1917 р.) була встановлена радянська влада. Державний апарат УСРР створювався як продовження відповідних структур радянської Росії. Раднарком і ЦВК РСФРР, РКП(б) фактично керували Україною. Українські військові частини були зведені в три армії, що підпорядковувалися Реввійськраді Росії. Був установлений контроль РСФРР над економікою України.

Київський міськліт №03969
Гасло "Житлокоопи, ви повинні допомогти зліквідувати безпритульність"
1921 р., м. Київ
м. Київ

Authors and responsible:
Київський міськліт №03969

Гасло "Житлокоопи, ви повинні допомогти зліквідувати безпритульність" (Інвентарний номер: ПЛ-1722)
Дане пропагандистське друковане видання видавалося радянською владою для посилення її емоційної дії на українське населення. Зміст гасел був різноплановим. У них містилися теми про порушення прав селян, робітників, безпритульність тощо. На час встановлення на більшості території України влади більшовицького уряду, наприкінці 1919 р., тут налічувалося 300 дитячих будинків із 20-ма тисячами вихованців. За підрахунками українських істориків радянської доби, „На початку 1921 р. поза школою залишалося понад 2 млн. дітей, з них 1,5 млн. безпритульних сиріт та напівсиріт” (при населенні республіки 26 827 тис чоловік. Таким був підсумок Першої світової війни та революційних змагань. Але вирішального удару по дитячому населенню завдав наступний голод 1921–1923 рр. Його руйнівна дія була підсилена діями центрального радянського керівництва в Москві, яке намагалося за рахунок виснаження продовольчих ресурсів України зберегти людність у Поволжі, на Південному Уралі, в Казахстані, Вірменії, Криму тощо. Критичне становище з продовольством у ряді південних губерній України замовчувалося, і замість ешелонів з хлібом до УСРР надходили ешелони «голбіженців» (тогочасний термін). З неврожайних районів РРФСР в організованому порядку завезли тоді 439 тис чоловік. Серед них було близько 80 тис. дітей. Понад 13 тис. дітей прибули до нас самоплином. Далі, на протязі 1920- х рр. у «Віснику Наркомосу УСРР» регулярно публікувалися списки загублених під час цих безглуздих переміщень дітей, яких розшукували рідні.