Митру виконано з парчі і закріпле¬но на каркасі. Вгорі витвір прикрашено золотою круглою накладкою, в центрі якої розетка з отвором, в який вставляли хрест (не зберігся). Розетка облямована узором з пагонів з квітами різної форми, пелюстки яких (або серцевини) заповнені вставками коштовного каміння. Цю композицію оточує виділений двома дротяними джгутами неширокий обідок, заповнений візерунком з витких пагонів з листям та квітами. Донизу від цієї накладки розходяться чотири золоті смужки, заповнені карбованим рослинним візерунком та накладними розетками зі вставками дорогоцінного каміння. Внизу до трьох з них приєднані золоті фігурні пластини з карбованим рослинним узором, а до четвертої – крупна ажурна накладка з плетива вкритих емаллю завитків з листям та квітами, серед яких численні вставки коштовного каміння. У центрі накладки в обрамленні вставок - восьмипелюстковий емалевий медальйон з зображенням Іллінської Богородиці, виконаний дещо в схематичній манері. На поверхні митри між смужками розташовані золоті медальйони з карбованими образами євангелістів на фоні темно-зеленої емалі. Між ними на тлі золотавої парчі закріплені різні за формою численні запони з дорогоцінними вставками. Коштовний декор митри доповнює розміщений внизу обідок ажурних запон, оздоблених смарагдами і рубінами, яскраве забарвлення яких гармонійно поєднується з емалевим розписом. Митру – головний убір православного архієрея - одягають під час богослужіння. Вона символізує терновий вінець Спасителя. Митра патріарха вгорі завершується хрестом. З 1797 р. цей головний убір - одна з нагород для священиків. Виготовляли митри з золота, срібла, але найчастіше з тканини на каркасі. Митра належала Феодосію Углицькому, архієпископу чернігівському. Час його народження точно не встановлено (вірогідно, тридцяті роки XVII ст.), а місце – також тільки імовірно, Поділля. Навчався в Київській академії, був архідіаконом при київському митрополитові. З 1664 р. – ігумен Видубицького монастиря, у 1678-1680-ті рр. – намісник київської метрополії. У 1688 р. Феодосій став архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря. З 1692 до дня смерті (5 лютого 1696 р.) - архієпископ Чернігівський. Похований у Борисоглібськом соборі. У 1896 р. нетлінні мощі св. Феодосія були перенесені до Спасо-Преображенського храму Чернігова, де вони перебувають і зараз.