Меч — залізний. Навершя брускоподібне, шестикутне в плані, прямокутне у розрізі, дещо звужується до кінців, нижня частина орнаментована поперечними заглибленнями. Руків’я прямокутне в плані, утворене двома валиками (двотаврове), між якими — заглиблення до 2 мм. Валики були орнаментовані поперечними канавками, згрупованими по три у сімох групах. Перехрестя масивне, округле, з неглибокою виїмкою в нижній частині («ниркоподібне»), по центральній осі проходить ребро перегину. Клинок двосічний, вузький, має форму сильно витягнутого трикутника, з чітко вираженим ребром жорсткості, ромбоподібний у розрізі.

 

Руків’я меча було плаковано кількома золотими пластинами, які потому було декоровано. Руків’я по центральному жолобку прикрашене спрямованими донизу трикутниками, виконаними дрібною зерню. З одного боку руків’я — 12 трикутників, до яких знизу примикає невеликий ромб, утворений чотирма зернинами, з іншого — 11. Навершя було орнаментоване складною композицією із скручених і рифлених дротинок та зерні.
 

Декор піхов складався з пластини-обкладки і наконечника.
 

Пластина закривала лицьовий бік піхов у верхній і середній частині. Її конфігурація в цілому повторює форму меча. Верхня чверть пластини, яка відповідала перехрестю, має форму прямокутника з вигнутими округлими сторонами. Інша частина — трапецієподібної форми, поступово звужується донизу. Верхня частина пластини майже пласка, а середня і, особливо, нижня — плавно вигнуті, в розрізі півовальної форми. По всьому периметру пластини її краї були загнуті так, що утворився бортик, який використовувався для закріплення пластини на дерев’яних піхвах за допомогою цвяхів. Для кріплення з кожного боку пластини в бортику було зроблено до 8 отворів. На лівому бортику отвори невеликі, знаходяться на відстані в середньому 2 см один від одного, деякі з них продубльовані; навколо багатьох отворів видно округлі вм’ятини, залишені шляпками цвяхів. Тоді як на правому — отвори більші (деякі до 2 мм) і знаходяться на відстані до 3 см один від одного. У верхній частині пластини бортик загнуто всередину (на 5 мм). Завдяки пазу, щo утворився, пластина фіксувалася на дерев’яному каркасі. Для більш надійного скріплення пластини з каркасом в її верхній частині майже по краю лицьового боку було зроблено три невеликі отвори для цвяхів і ще такі ж отвори — на загнутому бортику.
 

Більша частина пластини вкрита зображеннями, виконаними в доволі високому рельєфі в техніці басми.
 

У верхній частині пластини зображено дві фігури гірських козлів, розташованих спинами один до одного. Тварин відтворено з повернутою назад головою, яка торкається середньої частини спини, піднятим крупом і підігнутими під тулуб ногами. Фігури козлів майже стикаються одна з одною головами. Крупи тварин розділяє рельєфний валик, який потім розходиться в різні боки, огинаючи їх фігури аж до копита задньої ноги. Даний валик повторює нижній контур перехрестя і служить роздільником двох зон на пластині.
 

Нижче валика відтворено сім фігур хижаків, розташованих стовпчиком один над одним. Всі сім фігур зображено майже ідентично з опущеною головою і підігнутими лапами. Задня лапа у всіх тварин повністю підігнута під тулуб, передня — напівзігнута (1—3, 5, 7 хижаки) або зігнута і розташована над задньою (4, 6 хижаки). Голову зображено з кільцеподібними вухом, оком і ніздрями, кільцеподібною паща і рельєфною щокою. Плече і стегно показані у вигляді площини, піднятої у рельєфі. Масивні кисті лап з виділеними чотирма пальцями (кігтями) звисають нижче лінії задньої лапи. Хвіст, що закінчується великим кільцем, також звисає нижче лінії лап. Фігура верхнього хижака виконана в просторовому відношенні досить вільно, кожна наступна фігура зображувалася більш компактною і ущільненою.
 

Наконечник піхов має форму витягнутого усіченого конуса. Виготовлений із цільної масивної пластини, яку зігнули у трубку, надавши необхідної форми. Нижній торець наконечника закритий загнутим краєм пластини.
 

Верхня частина наконечника (фриз висотою 2,3 см) декорована. Під верхнім краєм припаяно дві скручені дротинки. Під ними послідовно розташовані: лінія зерні, два ряди трикутників із зерні, гладка дротинка, ряд з чотирьох трикутників із зерні (до вершини кожного із них додано маленький трикутничок з трьох зернин). Всі три згадані дротинки охоплюють наконечник на три чверті кола, їх кінчики з тильного боку розклепані до рівня основи. Трикутники розташовані тільки з лицьового боку.
 

Наконечник кріпився на основу піхов, ймовірно, тільки шляхом насадки, оскільки будь-які додаткові прийоми кріплення (цвяшки, штифти) відсутні. З верхньою пластиною-обкладкою наконечник не з’єднаний, вони розташовувалися на піхвах у стик один до одного.
 

Шумейківській меч відносять до категорії парадних або ж церемоніальних.

За сучасною класифікацією (Д. Топал; О. Шелехань), меч виділяють у підрозділ, що має назву — тип Шумейко.

З огляду на параметри, в піхвах знаходилося тільки лезо меча, а його перехрестя розміщувалося над устям піхов. Це в цілому характерно для скіфських мечів і відрізняє їх від мідійських і перських акінаків (Є.В. Черненко).