Колт багатопроменевий складається з двох частин – складної оправи і двох вставних щитків, зафіксованих золотою смужкою. Оправа складається з двох з’єднаних між собою пластин, із вирізом у вигляді півмісяця угорі та краями, вирізаними у формі променів. Промені по контуру облямовані рубчастою дротинкою, рубчаста дротинка більшого діаметру з'єднує кінчики променів по окружності. Між променями та вставним щитком, по його контуру – жолобок із шістьма петлями для кріплення перлинного обнизу, облямований рубчастими дротинками з двох боків. Обниз зберігся частково. Касти зі щитками мають бобоподібну форму, що повторює форму колту. Щитки декоровані черневими зображеннями. На щитку з однієї сторони колта зображено пташку в профіль, що йде вправо. З іншої сторони на щитку чотирьохпелюсткова розетка, вписана в коло, обрамлене з двох сторін зображенням рогів, декорованих стилізованим зображенням лози. Вгорі, з обох боків від вирізу, до пластин за допомогою прямокутних скобочок припаяні по два невеликі кільця для кріплення дужки. Дужка кругла в перетині, з кільцями на кінцях. Колт порожнистий, під дужкою отвір.
Парний колт № АЗС-1623. Належить до невеликої групи багатопроменевих колтів зі вставними щитками. Золоті колти, оздоблені черневими зображеннями, становлять рідкісний тип прикрас. Колти – парні прикраси жіночого головного убору, які носили прикріплюючи до нього з обох боків біля скронь. У порожнисті колти могли вкладати ароматичні речовини. Прототипом цих прикрас були, очевидно, підвіски, котрі виготовляли візантійські майстри для кочівницької еліти раннього середньовіччя. Мотиви зображень на колтах мають відповідники у візантійському та в перському мистецтві. На Русі колти зникають з убору в ХІІІ ст., на Балканах та Кавказі їх різновиди були поширеними до ХVI ст. Майже всі відомі колти походять зі скарбів, що були сховані наприкінці ХІІ – у першій половині ХІІІ ст. Більшість цих скарбів знайдена на території Києва та Черкаської обл.