Оправи піхов меча фрагмент, виготовлений із пластини, зігнутої з однієї сторони під кутом. Поверхня лицевого боку поділена рубчастою дротинкою на орнаментальні пояси: два горизонтальних біля верхнього та нижнього отворів та три вертикальних. У горизонтальних розташовано стилізовані зображення квітки з трьома пелюстками, що утворені кастами: центральна пелюстка менша краплеподібна, облямована відігнутими назовні більшими. Вертикальний центральний пояс декорований пластинчастим кастом із облямівкою з псевдозерні та розташованими обабіч нього двома стилізованими зображеннями, ймовірно, пуп’янків, що утворені центральним меншим овальним кастом та боковими кастами у вигляді вигнутих пелюсток. На вужчих полях розташовано стилізовані зображення квітки з трьома пелюстками, що утворені кастами: центральна пелюстка менша, краплеподібна, облямована відігнутими назовні більшими. Обабіч круглі касти, облямовані псевдозерню. Зі зворотного боку зберігся вузький прямокутний нерівно обламаний з однієї сторони фрагмент пластини. Разом із наконечником піхв №АЗС-1970 та фрагментами оправи піхов меча №АЗС-1972,1971,1973 складають єдиний комплекс прикрас меча з Р-подібними портупейними скобами. Такі мечі добре відомі у широкій зоні в період поширення «геральдичних» поясів у другій половині VI–VII ст. Р-подібні скоби піхв меча мають, швидше за все, азіатське походження, оскільки ранні знахідки цієї зброї пов'язані зі Сходом.
Мечі з подібними перехрестями, портупейними скобами та іншими елементами декору часто зображувались в живописі та торевтиці Согда, Африсіаба, Педжикента VIІ–VIIІ ст. і були, очевидно, популярні в Азії аж до далекого Сходу. Від інших мечів східного типу глодоська зброя відрізняється особливо пишним декором, що відбиває південні традиції.