Колт великий, круглий, із двох опуклих пластин, з’єднаних між собою по окружності поставленою на ребро смужкою металу. Обидві пластини декоровані перегородчастими емалями. На одній стороні зображені два сиріни (міфічні птахи з людськими обличчями). Тіла зображено в профіль, обличчя – анфас. Птахи звернені спинами один до одного, одне крило притиснуте до тулуба, друге відведене в сторону. Сиріни в головних уборах, із німбами навколо голів. Площини зображень голови, крил, хвостів розділені ячейками різної форми. Між їх фігурами невелике коло з вписаним “крином”. На іншій стороні в центрі хрестоподібна розетка, вписана в коло, навколо неї – два «роги» з рослинним орнаментом, під колом – трикутник із «городчастим» орнаментом. Всі зображення облямовані червоним контуром. Кольори емалі: синій, червоний, білий, тілесний, чорний. У верхній частині колта напівкругла виїмка, по краям якої за допомогою пластин припаяні подвійні колечка для кріплення дужки. Дужка з круглого в перетині дроту у вигляді дуги з кілечками на кінцях. Один кінець зафіксований у петлі, другий рухомий, закріплений дротинкою. По колу між пластинами – 4 петлі для кріплення обнизів намистин.Парний до колта №ДМ-1780.
Колти – прикраси жіночого головного убору, які носили парами, прикріпляючи до головного убору з двох боків біля скронь. У порожнисті колти могли вкладати ароматичні речовини. Прототипом цих прикрас були, очевидно, підвіски, котрі виготовляли візантійські майстри для кочівницької еліти раннього середньовіччя. Мотиви зображень на колтах мають відповідності у візантійському та в перському мистецтві. На Русі колти зникають з убору в ХІІІ ст., на Балканах та Кавказі їх різновиди були поширеними до ХVI ст. На сьогодні відомо трохи більше ніж сто золотих колтів із перегородчастою емаллю. Майже всі вони походять зі скарбів, що були сховані наприкінці ХІІ – в першій половині ХІІІ ст. Більшість цих скарбів знайдена на території Києва та Черкаської обл.