Срібляник I типу

Опубліковано: 2022-06-22, Оновлено: 2022-06-22
Срібляник І типу (Інвентарний номер: AU-1515)

Кін. X – поч. XI ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980−1015)
Назва Срібляник I типу
Походження Кін. X – поч. XI, Кін. X – поч. XI ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980−1015), м. Київ
Музей, фонд Національний музей історії України

Класифікація Нумізматика
Монети, ордени, медалі із вмістом срібла
Опис оригіналу
Лиц.бік: Зображення князя Володимира у повний зріст, сидячи на престолі. В правій руці князь тримає хрест. Над лівим плечем зображений тризуб. Навколо напис. Зв. бік: В центрі поля пряме поясне зображення Іісуса Христа з Євангелієм у руках, на голові - хрещатий вінець. Навколо напис. Гурт: гладенький.
Стан збереження та дефекти оригіналу Подряпана, по краю щербини та тріщини, випади металу.
Склад / Комплект Частин / аркушів / складових: 0
Фізичні характеристики d-27, 0 мм. з/в.-2, 0 г.
d: 27, 0 мм.
Вага: 2, 0 г.
Матеріал срібло
Техніка карбування
Мова тексту Українська
Теми Срібляники – перші карбовані монети Русі, карбувалися в к. Х – поч. ХІ ст. за часів правління Володимира Святославовича ( 980–1015) після прийняття християнства, Святополка Окаянного (1015–1016, 1018 рр.) та частину правління Ярослава Мудрого. На срібляниках зображений тризуб – родовий знак Рюриковичів. Випуск особистих монет Київської Русі став своєрідним проголошенням суверенності східно-слов’янської держави. Зображення та легенди на монетах мали декларативний характер покликані проголошувати повноту влади князя. Прототипом срібляників І типу та златників Володимира стали соліди візантійських імператорів Василя ІІ та Костянтина VІІІ (976-1025 рр.). Кожний лицевий штемпель срібляників співвідноситься з єдиним звортнім. Подібно до прототипу, срібляники І типу, як і златники мають протилежну орієнтацію сторін. Випуск монет Київської Русі став своєрідним проголошенням суверенності східно-слов’янської держави. Срібник І типу AU-1515 потрапив до колекції НМІУ зі збірки Церковно-археологічного музею Киї
Періоди і дати Кін. X – поч. XI ст. Київське князівство, Володимир Святославович (980−1015).
Території, міста м. Київ
Особи, пов’язані з музейним предметом Володимир Святославович − руський державний і політичний діяч з варязької династії Рюриковичів, князь новгородський (973–980), великий князь Київський (978 (або 980) −1015). Син Святослава Ігоровича, великого князя Київського, та рабині Малуші. 988 року охрестив Русь, першим з руських князів розпочав карбувати власну монету. Канонізований Католицькою і Православною церквами як Святий рівноапостольний князь Володимир. Відомий також як Володимир Великий, Володимир Святий, Володимир І.. С. В. Бодилевський – походив з м. Батурин Чернигівської губернії. В 1845 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. В 1847 р. служив в канцелярії київського військового губернатора Д. Г. Бібікова. С. В. Бодилевський почав збирати свою колекцію в 50-х рр.. ХХ ст.. Він придбав близько 20-ти срібників Київського скарбу (1882 р.), один з яких подарував мюнц-кабінету Київського університету. В 1883р. ще одну монету в якості подарунку від відомого нумізмата отримає Одеське товариство історії і старожитностей, членом якого він і був. В 1899 р. стає членом Товариства старожитностей і мистецтв. В 1904 р. він передає свою колекцію до Київського художньо-промислового та наукового музею. . М. О. Леопардов (1820–12. 08. 1895) − колекціонер, меценат. Народився у Вологодській губернії в сім’ї священника. Освіту здобував у Вологодській духовній семінарії. З 1845 р. служив у Петербурзьській духовній консисторії, в 1845 р. – у комісаріатському департаменті Морського міністерства. В 1878 р. він оселився в Києві. М. Леопардов колекціонував переважно церковну старовину. Як дослідник захоплювався ранньою історією Русі та наддніпрянськими старожитностями. В 1890–1893 рр. у співпраці з Чєрневим, вын видав 6 випусків альбому «Сборник снимков с предметов древности, находящихся в Киеве в частных руках». Майже всю свою колекцію передав Церковно-археологічному музею Київської духовної Академії.. М. О. Леопардов (1820–12. 08. 1895) − колекціонер, меценат. Народився у Вологодській губернії в сім’ї священника. Освіту здобував у Вологодській духовній семінарії. З 1845 р. служив у Петербурзьській духовній консисторії, в 1845 р. – у комісаріатському департаменті Морського міністерства. В 1878 р. він оселився в Києві. М. Леопардов колекціонував переважно церковну старовину. Як дослідник захоплювався ранньою історією Русі та наддніпрянськими старожитностями. В 1890–1893 рр. у співпраці з Чєрневим, вын видав 6 випусків альбому «Сборник снимков с предметов древности, находящихся в Киеве в частных руках». Майже всю свою колекцію передав Церковно-археологічному музею Київської духовної Академії.
Організації, пов’язані з музейним предметом Церковно-археологічний музей Київської духовної Академії. Національний музей історії України
Бібліографія Сотникова М. П., Спасский И. Г. Тысячелетие древнейших монет России. Сводный каталог русских монет Х– ХІ веков. – Л., 1983. – С. 131. – 25– 1. Толстой І. І. Древнейшие русские монеты Великого княжества Киевского. – СПб., 1893. – с. 353, № 7. – таб. 12, № 13, 14. Чернев Н. Сборник снимков с предметов древности, находящихся в г. Киеве в частных руках. – К., 1891. – Вып. 3– 4. С. 11, Таб. 6, 9. Дубіцька В. В. Історія створення колекції давньоруських монет і гривен в нумізматичній збірці НМІУ //Збірник наукових праць НМІУ. – К., 2010. – С. 149.
Архівні матеріали Архів НМІУ. Ф. 1260. Оп. 1 дод. Спр. 12. – Арк. 1. – № 4.
Медіа-типи/формати application
Обсяг ресурсу 1 files : 1.51 Mb
Додаткові формати image/jpeg (2 files : 3.04 Mb) - фото оригіналу
Позначення типу ресурсу Електронні графічні дані
Примітки про ресурс Cистемні вимоги: MS IE 8.0 або вищі; Opera 9.0 або вищі; Mozilla Firefox 3.0
Джерело назви: Назва з екрана
URL сторінки з описом https://collection.nmiu.org/documents/780
Дата онлайнової публікації 2022-06-08
На предмет Національний музей історії України
На депозитарій Національний музей історії України
На ресурс Національний музей історії України
На метадані Національний музей історії України
інтерфейс
контент